ТЕРМІНИ І МІСЦЕ ЗДІЙСНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
План
1. Місце здійснення нотаріальних дій.
2. Терміни здійснення нотаріальних дій.
3. Порядок справляння державного мита.
4. Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні.
Місце здійснення нотаріальних дій
За загальним правилом нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, в приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, або в приміщенні виконкому місцевої ради.
Але в деяких випадках нотаріальні дії можуть відбуватися і поза зазначених приміщень, а саме: коли громадяни з поважних причин, якими є хвороба, інвалідність, похилий вік, не можуть особисто з'явитися до нотаріуса чи посадової особи виконкому. Тоді нотаріальну дію відбувається за місцем їх знаходження. Як свідчить практика, найчастіше така необхідність виникає у випадках посвідчення заповітів, довіреностей, засвідчення справжності підпису, посвідчення договорів дарування, довічного утримання.
У разі вчинення нотаріальної дії поза приміщенням державної нотаріальної контори чи поза приміщенням роботи приватного нотаріуса або виконкому місцевої ради в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (вдома, в лікарні, на підприємстві тощо) із зазначенням адреси, а також причин , з яких нотаріальна дія вчинено поза зазначеними приміщеннями.
З виїздом нотаріуса для вчинення нотаріальної дії поза місцем його роботи зацікавлені особи відшкодовують йому фактичні транспортні витрати.
Терміни здійснення нотаріальних дій
За загальним правилом нотаріальна дія вчиняється в день подачі всіх необхідних документів та оплати цієї дії (ст. 42 Закону України "Про нотаріат"). З виникненням певних обставин можливе ускладнення нотаріального процесу, коли вчинення нотаріальної дії може бути відкладене або нотаріальне проведення може бути зупинено.
Відкладення нотаріальної дії можливе як з ініціативи нотаріуса або посадової особи виконкому, так і за ініціативою зацікавлених осіб.
Першою підставою відкладення вчинення нотаріальної дії з ініціативи нотаріуса є необхідність витребувати для забезпечення законності та об'єктивності вчинення дії додаткові документи і відомості від посадових осіб, підприємств, організацій та установ. Термін відкладення вчинення нотаріальної дії в такому разі не може перевищувати одного місяця.
У більшості випадків нотаріуси вимагають подання додаткових документів та відомостей від осіб, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій, але виникають певні обставини, які ускладнюють можливість їх подання. Наприклад, орган ЗАГСу відмовляється видати свідоцтво про смерть спадкоємцеві, який не є родичем померлого; деякі документи взагалі не видаються на руки заінтересованим особам.
Вимагаючи додаткові відомості та документи для вчинення нотаріальних дій, нотаріуси таким чином сприяють фізичним і юридичним особам у здійсненні їхніх прав і законних інтересів.
Відповідно до встановленого Законом України "Про нотаріат" (ст. 42) місячним строком для витребування відомостей і документів нотаріус указує в межах цього терміну відповідний термін, протягом якого він повинен отримати відомості та документи.
Другою підставою для відкладення вчинення нотаріальної дії є необхідність спрямування поданих документів на експертизу, коли в нотаріуса виник сумнів у достовірності документів, але повної впевненості в дефектності документів у нього немає. Термін відкладення вчинення нотаріальної дії в цьому випадку не повинен перевищувати одного місяця.
Третя підстава відкладення вчинення нотаріальної дії з ініціативи нотаріуса виникає при необхідності переконати у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення нотаріальної дії.
Термін відкладення вчинення нотаріальної дії не повинен перевищувати одного місяця.
Відкладення нотаріальної дії з ініціативи заінтересованої особи можливе в тому випадку, коли це зацікавлена особа бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша зацікавлена особа.
У разі отримання повідомлення про порушення цивільної справи за заявою зацікавленої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша зацікавлена особа, нотаріус зупиняє провадження по цій нотаріальній дії до набуття рішенням суду законної сили.
Перелік підстав для відкладення вчинення нотаріальної дії та для зупинення нотаріального провадження не є вічерпнм - законодавством України можуть бути встановлені й інші підстави для відкладення і зупинення нотаріальних дій.
Закон України "Про нотаріат" не вказує, як слід нотаріусові процесуальний оформити відкладення і зупинення нотаріальної дії. Необхідність процесуального оформлення цих дій нотаріуса можна обгрунтувати тим, що таке оформлення буде застереженням для подання на нотаріуса необгрунтованих скарг з боку зацікавлених осіб, до того ж це буде полегшувати і організовувати роботу нотаріуса. Винесення письмової постанови з обгрунтуванням підстав відкладення і зупинення вчинення нотаріальної дії буде найбільш доцільним процесуальним оформленням цих дій.
Порядок справляння державного мита
За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси та посадові особи виконкомів місцевих рад справляють державне мито.
Державне мито справляється за ставками, в розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який зараз становить 17,0 грн., І у відсотковому відношенні до відповідної суми документа, наприклад, вартості відчужуваного майна.
Державне мито сплачується готівкою, шляхом перерахувань з рахунку платника в кредитній установі чи митними марками.
За вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також виконкомами сільських, селищних і міських рад державне мито сплачується до вчинення нотаріальних дій, а за видачу дублікатів документів, які є в справах нотаріальної контори, копій документів, - одночасно з видачею. При цьому за дії, вчинені виконкомами сільських рад, державне мито сплачується виключно готівкою. Виконком сільської ради видає платникові квитанцію про сплату мита, а на документах, які видаються платнику, а у відповідних документах і в книгах сільської ради робиться відмітка про суму стягнутого мита і вказується номер квитанції.
У державних нотаріальних конторах у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій вказується сума внесеного державного мита, дата і номер банківського документа.
За видачу свідоцтв про право на спадщину державне мито стягується з вартості всього майна, яке переходить у спадок, визначеної на день відкриття спадщини. У тих випадках, коли є кілька спадкоємців (у тому числі спадкоємців за законом, за заповітом або тих, які мають право на обов'язкову частку) державне мито обчислюється з тієї частки спадщини, яка належить кожному спадкоємцю.
При наявності неповнолітніх спадкоємців на момент відкриття спадщини державне мито стягується тільки з повнолітніх спадкоємців у тій сумі, яка відповідає їх частки у спадщині, незалежно від того, що на час отримання свідоцтва про право на спадщину вони досягли повноліття.
Якщо за заявою спадкоємців свідоцтво про право на спадщину видається на частку спадкового майна, державне мито обчислюється з тієї частки, яка вказана у виданому свідоцтві. У разі видачі надалі свідоцтва на здачу майна мито обчислюється із загальної його вартості, а до сплати пред'являється різниця між обчисленою сумою і сумою, сплаченої за видачу попередніх свідоцтв.
За повторні свідоцтва про право на спадщину, що видаються на підставі постанови суду про недійсність попередніх свідоцтв, державне мито справляється на загальних підставах. При цьому сума мита, сплачена за первісне свідоцтво, підлягає поверненню або ж за заявою платника зараховується в рахунок суми, яка належить до сплати за видачу нового свідоцтва, якщо не минув рік з дня зарахування цієї суми до бюджету.
За видачу свідоцтв про право на спадщину акредитивів і чеків Державного експортно-імпортного банку України державне мито сплачується на загальних підставах.
За видачу подружжю свідоцтва про право на спадщину майна, нажитого за час шлюбу, після смерті одного з них державне мито справляється з вартості тієї його частки, яка фактично переходить у спадок.
Під час обчислення суми державного мита за посвідченням договорів відчуження нерухомого майна, яке перебуває у власності фізичних або юридичних осіб, вартість таких договорів приймається виходячи з суми Договору, але не нижче від його інвентаризаційної або балансової вартості з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості цих об'єктів та зносу на момент відчуження, про що зазначається в довідках-характеристиках бюро технічної інвентаризації.
Державне мито за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, переданих громадянам безплатно для ведення підсобного господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, садівництва, дачного та гаражного будівництва, обчислюється із суми договору, але не нижче від нормативної ціни земельної ділянки, встановленого Законом України "Про плату за землю".
За посвідчення договорів, платіж за які провадяться періодично (наприклад, за договором оренди майна), сума з якої обчислюється та сплачується державне мито, визначається із загальної суми платежів за договір за весь час його дії. Якщо ж договір укладено на невизначений термін, то мито обчислюється і сплачується, виходячи із загальної суми платежів за договором, але не більше ніж за три роки.
За посвідчення договорів, суму яких визначено виразом "від - до", державне мито обчислюється виходячи з більшої суми. Отже, за посвідчення договорів міни державне мито. За посвідчення договорів про поступку вимозі та переведення боргу, про продовження терміну дії раніше укладеного договору або збільшення початкової суми договору державне мито обчислюється виходячи з оцінки нездійснених прав і невикористаних обов'язків або суми, на яку збільшується сума раніше укладених договорів.
За посвідчення договору майнового найму, за умовами якого до суми платежів зараховується вартість зведених наймачем будівель та інших споруд, обладнання приміщень, вартість проведеного наймачем капітального ремонту тощо, сума, з якої обчислюється і стягується мито, визначається з розміру платежів за договором , з урахуванням витрат наймача.
Державне мито з угод, за якими одна сторона звільняється від сплати державного мита, сплачується повністю другою стороною, якщо вона також не звільнена від сплати мита.
Державне мито підлягає поверненню частково або повністю в тому випадку, коли мито було внесено в більшому розмірі, ніж це передбачено законом, а також коли державна нотаріальна контора або виконком місцевої ради відмовив у вчиненні нотаріальних дій.
Повернення державного мита проводиться на підставі заяви, яка повинна бути подана протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до державної нотаріальної контори. На підставі цієї заяви нотаріальна контора подає до фінансового відділу району чи міста, до бюджету якого надійшло державне мито і де знаходиться другий примірник документа про його сплату, разом із заявою платника і свій висновок. На закінчення вказується, з яких обставин є підстава для часткового або повного повернення державного мита. Крім того, нотаріальна контора подає оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо вона повернута в повному розмірі.
Повернення державного мита, сплаченого виконкому сільської ради, проводиться цим виконкомом на підставі письмового розпорядження голови виконкому із зазначенням причин, за які виникла потреба повернення державного мита.
Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні
Для запобігання порушення законності та охорони прав громадян і юридичних осіб важливе значення мають врегульовані законодавством підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій (ст. 49 Закону України "Про нотаріат").
Стаття 49 Закону регулює загальні підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, які їх можна виділити у дві групи. Перша група - це підстави, які взагалі не дають можливості зробити нотаріальні дії. До другої групи відносять підстави, які не дають можливості вчинити нотаріальну дію в якийсь момент, але після усунення їх вчинення нотаріальної дії стає можливим.
Таким чином, до першої групи підстав відмови належать:
1) вчинення дії, що суперечить закону;
2) подання документів для вчинення нотаріальної дії, які суперечать закону або містять відомості, які принижують честь і гідність громадян;
3) суперечність цілям, зазначеним у статуті чи положенні угоди, що укладається від імені юридичної особи;
4) 4) якщо вчинення дії взагалі не входить до компетенції нотаріальних органів.
До другої групи підстав відмови відносять:
1) звернення за вчиненням нотаріальної дії не до того нотаріуса чи посадової особи, які мають право вчинити цю нотаріальну дію;
2) звернення за вчиненням нотаріальної дії недієздатної особи;
3) звернення за вчиненням нотаріальної дії представника, який не має необхідних повноважень;
4) звернення за вчиненням нотаріальної дії особи, яка перебуває в стані афекту, алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Відповідно до закону відмова у вчиненні нотаріальної дії або неправильне її вчинення можуть оскаржуватися в суді (ст. 50 Закону України "Про нотаріат"). Такі справи розглядаються судом у порядку окремого провадження. Внаслідок розгляду і вирішення цих справ суд може визнати незаконними вчинені конкретні нотаріальні дії та скасувати їх або зобов'язати нотаріуса чи посадову особу, яка вчиняє нотаріальні дії, вчинити ті чи ті нотаріальні дії, якщо в цьому було неправомірно відмовлено.
Згідно зі ст. 50 закону України "Про нотаріат" та ст. 285 ЦПК України заінтересована особа має право подати скаргу до столу районного (міського) суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконкому місцевої ради чи робочого місця приватного нотаріуса.
Скарги на дії консульських службових осіб і працівників консульських установ розглядаються в порядку підлеглості (ст. 19 Консульського статуту України), а не в судовому порядку. Такі скарги подаються на ім'я голови консульської установи України або на ім'я дипломатичного представника України в країні перебування або до Міністерства закордонних справ України.
Законом визначено і підсудність справ за скаргами на дії посадових осіб, що посвідчують заповіти і довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (ст. 40 Закону України "Про нотаріат"). Такі скарги подаються до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, санаторію, будинку для престарілих та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця позбавлення волі.
Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в цьому посвідчені капітаном морського судна або судна внутрішнього плавання, що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту приписки судна.
Зацікавленими особами, які мають право подати скаргу на нотаріальні дії або на відмову у вчиненні їх, є особи, щодо яких повинна була бути скоєне нотаріальну дію, або громадяни чи організації, які брали безпосередню участь у вчиненні нотаріальної дії, що оскаржується. Право на порушення цієї категорії справ має і прокурор, який подає в цьому випадку не скаргу, а заяву на захист прав та інтересів інших осіб (ст. 285 ЦПК).
Для принесення скарги на дії нотаріуса чи посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, законодавством передбачено десятиденний строк. Цей строк обчислюється з наступного дня після скоєння оскаржуваного нотаріальної дії або відмови вчинити нотаріальну дію і вважається не пропущеним, якщо до його закінчення скарга була подана (здана на пошту) органу, який виконує нотаріальні дії, або безпосередньо до суду. Пропущений заінтересованою особою строк для принесення скарги може бути поновлений судом за наявності поважних причин пропуску строку.
Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, на прохання особи, якого відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинні викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У випадку, якщо у вчиненні дії відмовляє нотаріус, він не пізніше як у триденний строк виносить постанову про таку відмову.
Особливістю цієї категорії справ є те, що скарга чи заява подаються до суду через нотаріуса або посадову особу, яка вчиняє нотаріальні дії. Нотаріус чи посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, повинні передати скаргу, заяву зі своїми поясненнями щодо сутності скарги, заяви разом з оригіналами або копіями необхідних документів до суду протягом трьох днів з дня отримання скарги чи заяви (ст. 287 ЦПК України).
Істотною обставиною розгляду цих справ є правильне визначення кола зацікавлених осіб. Крім скаржника, у справі беруть участь нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, як зацікавлені особи. Вони мають всі права, передбачені ст. 99 ЦПК України, і несуть передбачені законом обов'язки. Якщо справа порушується за заявою прокурора, суд притягує до участі у справі осіб, щодо яких відбувалося нотаріальну дію або було відмовлено в її вчиненні. Крім того, зацікавленими особами можуть бути родичі скаржника, його подружжя, органи державного управління, інші спадкоємці.
Якщо вчинення нотаріальної дії зачіпає права і обов'язки особи, яка безпосередньо брала участь у здійсненні нотаріальної дії, то вона може подати скаргу на дії нотаріуса, яка буде розглядатися в порядку окремого провадження.
Таким чином, в порядку позовного провадження розглядаються заяви інших осіб, які оспорюють права та обов'язки, набуття яких пов'язане з вчиненням нотаріальної дії.