Теоретичне обгрунтування еколого-економічної оцінки діяльності підприємства
Еколого-економічна оцінка діяльності підприємства проводиться в наступній послідовності: місце розташування і природно-кліматична характеристика території, аналіз розмірів і спеціалізації підприємства, забезпеченість і використання трудових ресурсів, основних і оборотних фондів, простежується динаміка собівартості і рентабельності окремих видів продукції, проводиться оцінка фінансового стану, потім, аналізується екологічна діяльність, а саме, використання та забруднення природних ресурсів, плата за забруднення [5].
1. Економічна оцінка діяльності підприємства
Оцінка підприємства починається з природно-кліматичної характеристики території, яка містить опис типів грунтів, температурний режим і т.д.
Розміри підприємства виражаються багатьма показниками, в тому числі сумою основних виробничих фондів, обсягом валової продукції, чисельністю зайнятих у господарстві працівників, поголів'ям худоби, земельною площею. Головним показником є сума валової продукції рослинництва і тваринництва, виробленої господарством за рік.
Спеціалізація підприємства показує результат суспільного поділу праці на основі науково-обгрунтованого розміщення виробництва продукції за тим зонам, де це найбільш вигідно. Вона визначає весь організаційний лад господарства: структуру посівних площ, сівозміни, рядову структуру стада і т.д. Рівень спеціалізації господарства визначається за формулою:
Кс = 100/SУт (2i-1), де
Кс - коефіцієнт спеціалізації;
Ут-питома вага виду продукції в структурі товарної продукції;
i - порядковий номер виду товарної продукції в ранжированном ряду починаючи з найвищого [2].
Достатня забезпеченість с.-г. підприємств необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягу виробництва продукції і підвищення ефективності виробництва.
Для оцінки забезпеченості господарства трудовими ресурсами фактичну наявність працівників, зайнятих у галузях підприємства (за категоріями і професіями), можна порівняти з плановими даними, нормативними показниками необхідної потреби по всім категоріям працюючих.
Узагальнюючим показником використання трудових ресурсів в сільськогосподарських підприємствах є досягнутий рівень продуктивності праці. Аналіз продуктивності праці з використанням відповідної системи показників дозволить розкрити причини змін в досягнутому рівні продуктивності праці та виявити додаткові резерви його подальшого підвищення
Від забезпеченості господарства основними засобами залежить інтенсивність ведення господарства. Загальновідомо, що господарства, що мають більш високі рівні фондообеспеченности і фондоворуженності, мають, як правило, більш високі виробничі показники. Фондообеспеченность визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до 100 га. с.-г. угідь або 100 га. ріллі. А фондоозброєність - середньорічної вартості основних фондів до чисельності працівників.
Економічна ефективність використання основних фондів характеризується фондовіддачею, фондоємністю продукції і рентабельністю використання фондів.
Фондовіддача обчислюється відношенням вартості валової продукції до вартості основних фондів с.г. призначення.
Фондомісткість - обернений показник. Він визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до вартості валової продукції.
Рентабельність використання фондів розраховується як відношення суми прибутку (або чистого доходу) до середньорічної вартості основних фондів.
До числа показників ефективності використання оборотних коштів можна віднести: коефіцієнт оборотності, тривалість одного обороту, коефіцієнт завантаження оборотних коштів і його рентабельність.
Коефіцієнт оборотності показує кількість оборотів, що здійснюються за певний період. Він визначається як відношення виручки до середньорічної вартості оборотних коштів.
Тривалість одного обороту. Розраховується діленням 360 днів на коефіцієнт оборотності. Чим вище коефіцієнт оборотності, тим менше тривалість одного обороту і тим ефективніше використовуються кошти.
Коефіцієнт завантаження оборотних засобів характеризує величину оборотних коштів, що припадають на 1 руб. реалізованої продукції:
Рентабельність оборотних коштів обчислюється як відношення прибутку підприємства до середньорічної вартості оборотних засобів [4].
Однією з найважливіших характеристик стійкості підприємства і незалежності від позикових джерел є коефіцієнт незалежності. Зростання показника свідчить про зниження ризику фінансових труднощів в майбутніх періодах, що викликає велику довіру кредиторів. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про ступінь довіри до підприємства з боку банків, а значить, про його фінансової надійності, а низьке значення коефіцієнта - про його нездатність отримати кредити в банку, що є застереженням кредиторам та інвесторам.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати вільними засобами [3].
2. Екологічна оцінка діяльності підприємства
Розселення людини по всій території землі, оволодіння акваторією океанів, пожіло початок не тільки освоєнню нових ландшафтів, а й їх перетворення в інтересах людей. Все це відбулося ще в доцивілізаційний (сільськогосподарський період). З того часу і до теперішнього моменту, процес руйнування біосфери, так званого «перетворення», йде без розуміння законів природи і при глибокому переконанні того, що людина повинна бути головним автором на Землі. Т.ч. були закладені основи нестійкого природокористування [9].
Природокористування - залучення в процес суспільного споживання природних ресурсів: земель, лісів, водних та інших ресурсів, з метою створення матеріальних благ і послуг.
Природокористування - один із самих складних об'єктів управління, воно знаходиться на стику взаємодії природних та суспільних процесів. Звідси - надзвичайно важлива роль наукового обгрунтування управлінських рішень на всіх рівнях управління природокористуванням.
Мета управління природокористуванням - забезпечення виконання норм і вимог, що обмежують шкідливий вплив процесів виробництва і продукції, що випускається на навколишнє середовище, забезпечення раціонального використання природних ресурсів, їх відновлення та відтворення копалин, очищення вод і шкідливих викидів в атмосферу; створення надійних і високоточних засобів контролю та аналізу якості навколишнього природного середовища, розробка та реалізація єдиних комплексних планів охорони природи і раціонального використання природних ресурсів країни, окремих регіонів, територіально-виробничих комплексів [6].
Ефективність системи управління природокористуванням у вирішальній мірі визначається станом контролю та нормування використання природних ресурсів. Необхідно розробити комплексну систему контролю, нормування та стимулювання природокористування.
В управлінні природокористуванням використовують різні методи впливу на колективи підприємств і організацій, окремих працівників і населення країни. Серед них найбільш широко поширені адміністративно-правові, організаційні, соціально-психологічні та економічні методи управління. Всі ці методи в управлінні природокористуванням повинні застосовуватися комплексно, в системі, при пріоритеті економічних методів управління.
ü Адміністративно-правові методи управління полягають у розробці та виданні правових та адміністративних актів, що регулюють організацію та управління у сфері природокористування, права та обов'язки керівних, працівників, посадових осіб і населення країни щодо економного використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення рівноваги в природному середовищі. Адміністративні акти мають обов'язкову силу і безпосередньо впливають на колективи підприємств, організацій, окремих працівників і населення даного району.
ü Особливе місце в системі раціонального природокористування займають організаційні методи, що охоплюють процеси підготовки, прийняття та реалізації рішень, спрямованих на запобігання і ліквідацію порушень, забруднень навколишнього середовища, організацію маловідходних і безвідходних технологій при використанні природних ресурсів. Організаційні методи забезпечують розподіл функцій у сфері управління, підтримання технологічної дисципліни, контролю, узагальнення досвіду, раціоналізації управління на основі досягнень науки і техніки.
ü Соціально-психологічні методи управління являють собою систему засобів соціального та психологічного впливу на колективи підприємств і організацій, окремих працівників і населення даного району з метою забезпечення сприятливих природних умов проживання людини, зниження захворюваності населення, збільшення тривалості життя людей і здатності їх до праці, збереження естетичної цінності природних ландшафтів, заповідних зон і т.п.
ü Економічні методи управління природокористуванням полягають у широкому використанні системи цін, тарифів, платежів, штрафів, премій, фондів економічного стимулювання, кредитів і т.п. Вони покликані забезпечувати раціональне і комплексне використання мінеральних та інших ресурсів, охорону і відтворення навколишнього природного середовища. При використанні економічних методів відпадає необхідність примусу колективів і окремих працівників підприємств до зниження втрат корисних копалин при видобутку і переробці, до відновлення порушених земель, очищення скидаються у водойми вод і викидів в атмосферу. Ці завдання вирішуються на основі використання системи економічного стимулювання раціонального природокористування.
Кінцеві результати роботи підприємств повинні бути тісно ув'язані з ефективністю проведених ними природоохоронних заходів, щоб кожен трудовий колектив, і кожен працівник були зацікавлені у дотриманні вимог природоохоронного законодавства [1].
Всі зростаючу роль у забезпеченні охорони навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів відіграють методи оптимізації управлінських рішень. Вони засновані на широкому використанні економіко-математичних методів, мережевих моделей, автоматизованих систем управління і ПК у розробці, оптимізації та прийняття управлінських рішень. З їх допомогою розробляють моделі охорони природи в зоні дії підприємств, регіонів країни та водних басейнів. Подібні моделі дозволяють спостерігати майбутні ситуації, аналізувати вплив різних проектів і рішень на стан природного середовища, вносити корективи і пропозиції щодо попередження наслідків.
У всіх країнах, включаючи Росію, діють норми цивільного права щодо відшкодування шкоди власності, життю і здоров'ю людини. Проте лише в рідкісних випадках вони покривають збиток, що наноситься навколишньому середовищу в цілому.
У Європейському союзі з метою усунення пробілу в області правових норм, що забезпечують відновлення охоронюваних видів флори і фауни, які постраждали внаслідок нанесення шкоди навколишньому середовищу, 21 квітня 2004 рік, була прийнята директива Європейського парламенту та Ради 2004/35/ЕС «Про екологічну відповідальності у щодо попередження та ліквідації шкоди навколишньому середовищу », основною метою якої є покладення на господарюючий суб'єкт, чия діяльність є причиною нанесення шкоди навколишньому середовищу, фінансової відповідальності з проведення превентивних заходів з метою зниження загрози нанесення шкоди, а також відповідальності за ліквідацію завданих збитків, тобто практична реалізація принципу «забруднювач платить».
На рівні Міжпарламентської асамблеї держав-учасниць СНД було прийнято рішення про розробку модельного закону «Про екологічну відповідальності щодо попередження та ліквідації шкоди, що завдається навколишньому середовищу». Модельне законодавство має рекомендаційний характер. Мета закону - перенести тягар ліквідації шкоди навколишньому середовищі з суспільства в цілому на тих, чия діяльність є причиною такої шкоди. Впровадження Модельного закону дозволить:
ü сформувати механізм збереження навколишнього середовища в ринкових умовах;
ü усунути прогалину в галузі правових норм, що забезпечують відновлення охоронюваних видів флори і фауни, які постраждали внаслідок нанесення шкоди навколишньому середовищу;
ü гармонізувати норми законодавства держав-учасників СНД з міжнародними нормами;
ü стимулювати впровадження принципів технологічного нормування [7].
Підприємства і об'єднання вносять плату за природні ресурси згідно з установленими нормативами, які передбачають плату за право користування, за відтворення та охорону природних ресурсів, за викиди забруднюючих речовин і т.п. При перевищенні гранично допустимих викидів забруднюючих речовин платежі стягують у кратному розмірі, виходячи з витрат на ліквідацію забруднення.
Кошти, стягнуті з підприємств і організацій за забруднення навколишнього середовища та нераціональне використання природних ресурсів, спрямовуються на виконання природоохоронних заходів.
Негативні наслідки науково-технічного прогресу і неадекватного використання виробничих ресурсів, які мають місце в сучасному економічному просторі, свідчать про необхідність впровадження в економіку методів галузевого обгрунтування розміщення виробництва через виявлення статистичних і динамічних закономірностей функціонування даної галузі в умовах даної географічного середовища [12].
Екологічний аналіз включає в себе оцінку водокористування і водовідведення, плату за викиди в атмосферу від пересувних та стаціонарних джерел, а також за забруднення навколишнього середовища відходами.
Водоспоживання - водокористування з вилученням води з водних об'єктів або з забором води з системи водопостачання. Розрізняють: - безповоротне водоспоживання; - водоспоживання з частковим поверненням; - водоспоживання з повним поверненням.
Норма водоспоживання - встановлена кількість води на одного жителя або на умовну одиницю, характерну для певного виробництва.
Питоме водоспоживання - об'єм води, що подається споживачу за проміжок часу або на одиницю продукції [8].
При охороні атмосферного повітря встановлюють: нормативи гранично допустимих концентрацій гранично допустимих рівнів фізичного випромінювання.
Плата за забруднення від стаціонарних джерел визначається наступним чином:
ü Плата за викиди забруднюючих речовин в межах встановлених лімітів визначається шляхом множення відповідних ставок плати на різницю між лімітами і гранично допустимими викидами забруднюючих речовин і підсумовування за видами забруднюючих речовин.
ü Плата за понадлімітний викид забруднюючих речовин визначається шляхом множення відповідних ставок плати в межах встановлених лімітів на величину перевищення фактичної маси над встановленими лімітами, підсумовування отриманих творів і множення цих сум на п'ятикратний підвищуючий коефіцієнт.
Плата за забруднення від пересувних джерел підрозділяється на:
ü Плата за допустимі викиди забруднюючих речовин, що утворюються при використанні 1 т палива визначається за формулою:
Пн = Уї * Ті
Уе = Нбнi * Мi
де, Уї - питома плата за допустимі викиди; Ті - кількість цього виду палива; Mi - маса забруднюючої речовини міститься у відпрацьованому газі технічно справного транспортного засобу, при використанні 1 т палива, Нбнi - базовий норматив плати за викид 1 т.-го речовини
ü Плата за сверхдопустімие норми визначається аналогічно, але в п'ятикратному розмірі.
В даний час однієї з основних загроз екологічній безпеці Р.Ф. є проблема накопичення та утилізації відходів виробництва та споживання. До кінця 2008 р. у відвалах і сховищах було накопичено 80 млрд. т. відходів. Із загальної кількості відходів, що утворюються тільки 3% відходів споживання і 30% відходів виробництва утилізуються, а решта спалюються або поховані на полігонах. До того ж за проектом федерального закону «Про федеральному бюджеті на 2008р. і на період до 2010р. ", по підрозділах 0602« Збір, видалення і очищення відходів і стічних вод »та розділу 0600» Охорона навколишнього середовища »на 2008-2009 р.р. витрати не заплановані [11]. У процесі виробництва утворюється велика кількість відходів, які при відповідній обробці можуть бути знову використані як сировина для промислового виробництва. Відходи підрозділяються на:
ü відходи виробництва;
ü відходи споживання;
ü вторинні матеріальні ресурси;
ü невживані відходи;
ü вторинну сировину.
Відходи по фазовому стану класифікуються на тверді, рідкі, газоподібні та енергетичні. Фазовий стан відходів впливає на вибір методів засобів зберігання, транспортування та переробки. Збір та вивіз відходів трудомістка операція, підприємства витрачають на це до 8% вартості готової продукції. Ці витрати можна зменшити, якщо налагодити переробку відходів. Плата за відходи здійснюється в залежності від обсягів утворення та видів відходів.
Список використаної літератури
1. Глушкова В.Г., Макар С.В. Економіка природокористування - М.: Гардаріки, 2007 - 308с.
2. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств: Підручник.-4-е вид., Перераб. і доп.-М.: Инфра-М, 2008. - 155-178с.
3. Савицька Г.В. Методика комплексного аналізу господарської діяльності: Короткий курс.-3-е вид., Испр.-М.: ИНФРА-М, 2006.-320с.
4. Сиваков І.Ф., Соколова Т.П., Чуділін Г.І. Економічний аналіз і діагностика діяльності сільськогосподарських підприємств. - М.: ІВЦ «Статистика Росії», 2005 - 174с.
5. Чечевіцина Л.М., Чуєв І.М. Аналіз фінансово-господарської діяльності: Підручник.-2-е изд.-М.: Видавничо-книготорговий центр «Маркетинг», 2002.-352с.
6. Екологічні основи природокористування / Соломенцева Ю.М. - М.: «Вища школа», 2002 - 145С.
7. Боравская Т.В. «Про екологічну відповідальність щодо попередження та ліквідації шкоди навколишньому середовищу». Журнал: «Проблеми навколишнього середовища і природних ресурсів» / оглядова інформація.: М. № 3, 2009 р. - 22-23с.
8. Красиков Є.В. «Про створення системного підходу до раціонального використання ресурсів» Журнал: «Проблеми навколишнього середовища і природних ресурсів» / оглядова інформація.: М. № 11, 2008 р. - 15-17с.
9. Лосєв К.В., Потапов І.І., Чеснокова І.В., Докукіна Т.П. «Витоки нестійкого природокористування» Журнал: «Проблеми навколишнього середовища і природних ресурсів» / оглядова інформація.: М. № 12, 2008 р. - 3-8с
10. Приймак О.А., Боравскій Б.В., Гончаренко В.Л. «Про проблеми нормативно-правового забезпечення впровадження ресурсозберігаючих технологій залучення відходів у господарський обіг» Журнал: «Проблеми навколишнього середовища і природних ресурсів» / оглядова інформація.: М. № 11, 2008 р. - 9-10с.
11. Чогун Г., Михалева Т. «Еколого-економічна система в сільському господарстві» Журнал «Економіка сільського господарства» № 10, 2008р. -25с.
Еколого-економічна оцінка діяльності підприємства проводиться в наступній послідовності: місце розташування і природно-кліматична характеристика території, аналіз розмірів і спеціалізації підприємства, забезпеченість і використання трудових ресурсів, основних і оборотних фондів, простежується динаміка собівартості і рентабельності окремих видів продукції, проводиться оцінка фінансового стану, потім, аналізується екологічна діяльність, а саме, використання та забруднення природних ресурсів, плата за забруднення [5].
1. Економічна оцінка діяльності підприємства
Оцінка підприємства починається з природно-кліматичної характеристики території, яка містить опис типів грунтів, температурний режим і т.д.
Розміри підприємства виражаються багатьма показниками, в тому числі сумою основних виробничих фондів, обсягом валової продукції, чисельністю зайнятих у господарстві працівників, поголів'ям худоби, земельною площею. Головним показником є сума валової продукції рослинництва і тваринництва, виробленої господарством за рік.
Спеціалізація підприємства показує результат суспільного поділу праці на основі науково-обгрунтованого розміщення виробництва продукції за тим зонам, де це найбільш вигідно. Вона визначає весь організаційний лад господарства: структуру посівних площ, сівозміни, рядову структуру стада і т.д. Рівень спеціалізації господарства визначається за формулою:
Кс = 100/SУт (2i-1), де
Кс - коефіцієнт спеціалізації;
Ут-питома вага виду продукції в структурі товарної продукції;
i - порядковий номер виду товарної продукції в ранжированном ряду починаючи з найвищого [2].
Достатня забезпеченість с.-г. підприємств необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягу виробництва продукції і підвищення ефективності виробництва.
Для оцінки забезпеченості господарства трудовими ресурсами фактичну наявність працівників, зайнятих у галузях підприємства (за категоріями і професіями), можна порівняти з плановими даними, нормативними показниками необхідної потреби по всім категоріям працюючих.
Узагальнюючим показником використання трудових ресурсів в сільськогосподарських підприємствах є досягнутий рівень продуктивності праці. Аналіз продуктивності праці з використанням відповідної системи показників дозволить розкрити причини змін в досягнутому рівні продуктивності праці та виявити додаткові резерви його подальшого підвищення
Від забезпеченості господарства основними засобами залежить інтенсивність ведення господарства. Загальновідомо, що господарства, що мають більш високі рівні фондообеспеченности і фондоворуженності, мають, як правило, більш високі виробничі показники. Фондообеспеченность визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до 100 га. с.-г. угідь або 100 га. ріллі. А фондоозброєність - середньорічної вартості основних фондів до чисельності працівників.
Економічна ефективність використання основних фондів характеризується фондовіддачею, фондоємністю продукції і рентабельністю використання фондів.
Фондовіддача обчислюється відношенням вартості валової продукції до вартості основних фондів с.г. призначення.
Фондомісткість - обернений показник. Він визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до вартості валової продукції.
Рентабельність використання фондів розраховується як відношення суми прибутку (або чистого доходу) до середньорічної вартості основних фондів.
До числа показників ефективності використання оборотних коштів можна віднести: коефіцієнт оборотності, тривалість одного обороту, коефіцієнт завантаження оборотних коштів і його рентабельність.
Коефіцієнт оборотності показує кількість оборотів, що здійснюються за певний період. Він визначається як відношення виручки до середньорічної вартості оборотних коштів.
Тривалість одного обороту. Розраховується діленням 360 днів на коефіцієнт оборотності. Чим вище коефіцієнт оборотності, тим менше тривалість одного обороту і тим ефективніше використовуються кошти.
Коефіцієнт завантаження оборотних засобів характеризує величину оборотних коштів, що припадають на 1 руб. реалізованої продукції:
Рентабельність оборотних коштів обчислюється як відношення прибутку підприємства до середньорічної вартості оборотних засобів [4].
Однією з найважливіших характеристик стійкості підприємства і незалежності від позикових джерел є коефіцієнт незалежності. Зростання показника свідчить про зниження ризику фінансових труднощів в майбутніх періодах, що викликає велику довіру кредиторів. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про ступінь довіри до підприємства з боку банків, а значить, про його фінансової надійності, а низьке значення коефіцієнта - про його нездатність отримати кредити в банку, що є застереженням кредиторам та інвесторам.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати вільними засобами [3].
2. Екологічна оцінка діяльності підприємства
Розселення людини по всій території землі, оволодіння акваторією океанів, пожіло початок не тільки освоєнню нових ландшафтів, а й їх перетворення в інтересах людей. Все це відбулося ще в доцивілізаційний (сільськогосподарський період). З того часу і до теперішнього моменту, процес руйнування біосфери, так званого «перетворення», йде без розуміння законів природи і при глибокому переконанні того, що людина повинна бути головним автором на Землі. Т.ч. були закладені основи нестійкого природокористування [9].
Природокористування - залучення в процес суспільного споживання природних ресурсів: земель, лісів, водних та інших ресурсів, з метою створення матеріальних благ і послуг.
Природокористування - один із самих складних об'єктів управління, воно знаходиться на стику взаємодії природних та суспільних процесів. Звідси - надзвичайно важлива роль наукового обгрунтування управлінських рішень на всіх рівнях управління природокористуванням.
Мета управління природокористуванням - забезпечення виконання норм і вимог, що обмежують шкідливий вплив процесів виробництва і продукції, що випускається на навколишнє середовище, забезпечення раціонального використання природних ресурсів, їх відновлення та відтворення копалин, очищення вод і шкідливих викидів в атмосферу; створення надійних і високоточних засобів контролю та аналізу якості навколишнього природного середовища, розробка та реалізація єдиних комплексних планів охорони природи і раціонального використання природних ресурсів країни, окремих регіонів, територіально-виробничих комплексів [6].
Ефективність системи управління природокористуванням у вирішальній мірі визначається станом контролю та нормування використання природних ресурсів. Необхідно розробити комплексну систему контролю, нормування та стимулювання природокористування.
В управлінні природокористуванням використовують різні методи впливу на колективи підприємств і організацій, окремих працівників і населення країни. Серед них найбільш широко поширені адміністративно-правові, організаційні, соціально-психологічні та економічні методи управління. Всі ці методи в управлінні природокористуванням повинні застосовуватися комплексно, в системі, при пріоритеті економічних методів управління.
ü Адміністративно-правові методи управління полягають у розробці та виданні правових та адміністративних актів, що регулюють організацію та управління у сфері природокористування, права та обов'язки керівних, працівників, посадових осіб і населення країни щодо економного використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення рівноваги в природному середовищі. Адміністративні акти мають обов'язкову силу і безпосередньо впливають на колективи підприємств, організацій, окремих працівників і населення даного району.
ü Особливе місце в системі раціонального природокористування займають організаційні методи, що охоплюють процеси підготовки, прийняття та реалізації рішень, спрямованих на запобігання і ліквідацію порушень, забруднень навколишнього середовища, організацію маловідходних і безвідходних технологій при використанні природних ресурсів. Організаційні методи забезпечують розподіл функцій у сфері управління, підтримання технологічної дисципліни, контролю, узагальнення досвіду, раціоналізації управління на основі досягнень науки і техніки.
ü Соціально-психологічні методи управління являють собою систему засобів соціального та психологічного впливу на колективи підприємств і організацій, окремих працівників і населення даного району з метою забезпечення сприятливих природних умов проживання людини, зниження захворюваності населення, збільшення тривалості життя людей і здатності їх до праці, збереження естетичної цінності природних ландшафтів, заповідних зон і т.п.
ü Економічні методи управління природокористуванням полягають у широкому використанні системи цін, тарифів, платежів, штрафів, премій, фондів економічного стимулювання, кредитів і т.п. Вони покликані забезпечувати раціональне і комплексне використання мінеральних та інших ресурсів, охорону і відтворення навколишнього природного середовища. При використанні економічних методів відпадає необхідність примусу колективів і окремих працівників підприємств до зниження втрат корисних копалин при видобутку і переробці, до відновлення порушених земель, очищення скидаються у водойми вод і викидів в атмосферу. Ці завдання вирішуються на основі використання системи економічного стимулювання раціонального природокористування.
Кінцеві результати роботи підприємств повинні бути тісно ув'язані з ефективністю проведених ними природоохоронних заходів, щоб кожен трудовий колектив, і кожен працівник були зацікавлені у дотриманні вимог природоохоронного законодавства [1].
Всі зростаючу роль у забезпеченні охорони навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів відіграють методи оптимізації управлінських рішень. Вони засновані на широкому використанні економіко-математичних методів, мережевих моделей, автоматизованих систем управління і ПК у розробці, оптимізації та прийняття управлінських рішень. З їх допомогою розробляють моделі охорони природи в зоні дії підприємств, регіонів країни та водних басейнів. Подібні моделі дозволяють спостерігати майбутні ситуації, аналізувати вплив різних проектів і рішень на стан природного середовища, вносити корективи і пропозиції щодо попередження наслідків.
У всіх країнах, включаючи Росію, діють норми цивільного права щодо відшкодування шкоди власності, життю і здоров'ю людини. Проте лише в рідкісних випадках вони покривають збиток, що наноситься навколишньому середовищу в цілому.
У Європейському союзі з метою усунення пробілу в області правових норм, що забезпечують відновлення охоронюваних видів флори і фауни, які постраждали внаслідок нанесення шкоди навколишньому середовищу, 21 квітня 2004 рік, була прийнята директива Європейського парламенту та Ради 2004/35/ЕС «Про екологічну відповідальності у щодо попередження та ліквідації шкоди навколишньому середовищу », основною метою якої є покладення на господарюючий суб'єкт, чия діяльність є причиною нанесення шкоди навколишньому середовищу, фінансової відповідальності з проведення превентивних заходів з метою зниження загрози нанесення шкоди, а також відповідальності за ліквідацію завданих збитків, тобто практична реалізація принципу «забруднювач платить».
На рівні Міжпарламентської асамблеї держав-учасниць СНД було прийнято рішення про розробку модельного закону «Про екологічну відповідальності щодо попередження та ліквідації шкоди, що завдається навколишньому середовищу». Модельне законодавство має рекомендаційний характер. Мета закону - перенести тягар ліквідації шкоди навколишньому середовищі з суспільства в цілому на тих, чия діяльність є причиною такої шкоди. Впровадження Модельного закону дозволить:
ü сформувати механізм збереження навколишнього середовища в ринкових умовах;
ü усунути прогалину в галузі правових норм, що забезпечують відновлення охоронюваних видів флори і фауни, які постраждали внаслідок нанесення шкоди навколишньому середовищу;
ü гармонізувати норми законодавства держав-учасників СНД з міжнародними нормами;
ü стимулювати впровадження принципів технологічного нормування [7].
Підприємства і об'єднання вносять плату за природні ресурси згідно з установленими нормативами, які передбачають плату за право користування, за відтворення та охорону природних ресурсів, за викиди забруднюючих речовин і т.п. При перевищенні гранично допустимих викидів забруднюючих речовин платежі стягують у кратному розмірі, виходячи з витрат на ліквідацію забруднення.
Кошти, стягнуті з підприємств і організацій за забруднення навколишнього середовища та нераціональне використання природних ресурсів, спрямовуються на виконання природоохоронних заходів.
Негативні наслідки науково-технічного прогресу і неадекватного використання виробничих ресурсів, які мають місце в сучасному економічному просторі, свідчать про необхідність впровадження в економіку методів галузевого обгрунтування розміщення виробництва через виявлення статистичних і динамічних закономірностей функціонування даної галузі в умовах даної географічного середовища [12].
Екологічний аналіз включає в себе оцінку водокористування і водовідведення, плату за викиди в атмосферу від пересувних та стаціонарних джерел, а також за забруднення навколишнього середовища відходами.
Водоспоживання - водокористування з вилученням води з водних об'єктів або з забором води з системи водопостачання. Розрізняють: - безповоротне водоспоживання; - водоспоживання з частковим поверненням; - водоспоживання з повним поверненням.
Норма водоспоживання - встановлена кількість води на одного жителя або на умовну одиницю, характерну для певного виробництва.
Питоме водоспоживання - об'єм води, що подається споживачу за проміжок часу або на одиницю продукції [8].
При охороні атмосферного повітря встановлюють: нормативи гранично допустимих концентрацій гранично допустимих рівнів фізичного випромінювання.
Плата за забруднення від стаціонарних джерел визначається наступним чином:
ü Плата за викиди забруднюючих речовин в межах встановлених лімітів визначається шляхом множення відповідних ставок плати на різницю між лімітами і гранично допустимими викидами забруднюючих речовин і підсумовування за видами забруднюючих речовин.
ü Плата за понадлімітний викид забруднюючих речовин визначається шляхом множення відповідних ставок плати в межах встановлених лімітів на величину перевищення фактичної маси над встановленими лімітами, підсумовування отриманих творів і множення цих сум на п'ятикратний підвищуючий коефіцієнт.
Плата за забруднення від пересувних джерел підрозділяється на:
ü Плата за допустимі викиди забруднюючих речовин, що утворюються при використанні 1 т палива визначається за формулою:
Пн = Уї * Ті
Уе = Нбнi * Мi
де, Уї - питома плата за допустимі викиди; Ті - кількість цього виду палива; Mi - маса забруднюючої речовини міститься у відпрацьованому газі технічно справного транспортного засобу, при використанні 1 т палива, Нбнi - базовий норматив плати за викид 1 т.-го речовини
ü Плата за сверхдопустімие норми визначається аналогічно, але в п'ятикратному розмірі.
В даний час однієї з основних загроз екологічній безпеці Р.Ф. є проблема накопичення та утилізації відходів виробництва та споживання. До кінця 2008 р. у відвалах і сховищах було накопичено 80 млрд. т. відходів. Із загальної кількості відходів, що утворюються тільки 3% відходів споживання і 30% відходів виробництва утилізуються, а решта спалюються або поховані на полігонах. До того ж за проектом федерального закону «Про федеральному бюджеті на 2008р. і на період до 2010р. ", по підрозділах 0602« Збір, видалення і очищення відходів і стічних вод »та розділу 0600» Охорона навколишнього середовища »на 2008-2009 р.р. витрати не заплановані [11]. У процесі виробництва утворюється велика кількість відходів, які при відповідній обробці можуть бути знову використані як сировина для промислового виробництва. Відходи підрозділяються на:
ü відходи виробництва;
ü відходи споживання;
ü вторинні матеріальні ресурси;
ü невживані відходи;
ü вторинну сировину.
Відходи по фазовому стану класифікуються на тверді, рідкі, газоподібні та енергетичні. Фазовий стан відходів впливає на вибір методів засобів зберігання, транспортування та переробки. Збір та вивіз відходів трудомістка операція, підприємства витрачають на це до 8% вартості готової продукції. Ці витрати можна зменшити, якщо налагодити переробку відходів. Плата за відходи здійснюється в залежності від обсягів утворення та видів відходів.
Список використаної літератури
1. Глушкова В.Г., Макар С.В. Економіка природокористування - М.: Гардаріки, 2007 - 308с.
2. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств: Підручник.-4-е вид., Перераб. і доп.-М.: Инфра-М, 2008. - 155-178с.
3. Савицька Г.В. Методика комплексного аналізу господарської діяльності: Короткий курс.-3-е вид., Испр.-М.: ИНФРА-М, 2006.-320с.
4. Сиваков І.Ф., Соколова Т.П., Чуділін Г.І. Економічний аналіз і діагностика діяльності сільськогосподарських підприємств. - М.: ІВЦ «Статистика Росії», 2005 - 174с.
5. Чечевіцина Л.М., Чуєв І.М. Аналіз фінансово-господарської діяльності: Підручник.-2-е изд.-М.: Видавничо-книготорговий центр «Маркетинг», 2002.-352с.
6. Екологічні основи природокористування / Соломенцева Ю.М. - М.: «Вища школа», 2002 - 145С.
7. Боравская Т.В. «Про екологічну відповідальність щодо попередження та ліквідації шкоди навколишньому середовищу». Журнал: «Проблеми навколишнього середовища і природних ресурсів» / оглядова інформація.: М. № 3, 2009 р. - 22-23с.
8. Красиков Є.В. «Про створення системного підходу до раціонального використання ресурсів» Журнал: «Проблеми навколишнього середовища і природних ресурсів» / оглядова інформація.: М. № 11, 2008 р. - 15-17с.
9. Лосєв К.В., Потапов І.І., Чеснокова І.В., Докукіна Т.П. «Витоки нестійкого природокористування» Журнал: «Проблеми навколишнього середовища і природних ресурсів» / оглядова інформація.: М. № 12, 2008 р. - 3-8с
10. Приймак О.А., Боравскій Б.В., Гончаренко В.Л. «Про проблеми нормативно-правового забезпечення впровадження ресурсозберігаючих технологій залучення відходів у господарський обіг» Журнал: «Проблеми навколишнього середовища і природних ресурсів» / оглядова інформація.: М. № 11, 2008 р. - 9-10с.
11. Чогун Г., Михалева Т. «Еколого-економічна система в сільському господарстві» Журнал «Економіка сільського господарства» № 10, 2008р. -25с.