Твори на вільну тему - баєчної творчість і. а. Крилова

Але як же бути? Тепер я старе стаю: Погода до осені дощовою, а люди до старості балакучий. І. Крилов Байки Івана Андрійовича Крилова (1768-1844) належать до найбільш відомих і давно вже визнаним визначних явищ російської класичної поезії. Загальновідомість, доступність читання і навіть обов'язкове знайомство з байками ще в дитинстві зумовили дещо спрощене уявлення про них. А тим часом це дуже серйозне мистецтво, що займає певне місце в історії російської поезії. Байок мова Крилова, особливо його персонажів, володіє нестаріючої жвавістю, яскравою образністю й безсумнівною зв'язком з народною мовою. Крилов використовує у своїх творах досягнення російського фольклору, різних лей розмовної мови і більш старі мовні пласти Русі XVI-ХVIII століть. Про високу майстерність мовної характеристики байок образів Крилова найкраще свідчать такі його твори, як «Лисиця і Бабак», «Брехун», «Щука і Кіт», «Обоз» та інші. Зіставлення байок «Риб'ячі танці», «Селянин і Вівця» «Щука», «Синиця», частково стилизующей офіційний мову різних відомств і епох, показує, що стилізація з варіантами інтонації (іронічною, комічної) грала важливу роль у баєчної творчості поета. «Куди так, кумонько, біжиш ти без оглядки?» - «Ох, мій голубчику-куме! Терплю наклеп і вислана за хабарі »... («Лисиця і Бабак») Біда, як пироги почне печі швець, А чоботи тачать пиріжник, І справа не піде на лад. Та й примеч стократ, Що хтось за ремесло чуже братися любить, Той завжди інших впертіший і безглуздої: Він краще справа все погубить І радий скоріше Посміховищем стати світла, Чим у чесних і знаючих людей Запитати иль вислухати розумного ради. («Щука і Кіт») З іншого боку, в криловських байках велике значення й мови діалогічної. Ці дві мовні стихії відтіняють авторську мову, витриману в літературній нормі епохи. Але нерідко Іван Андрійович вдається до народно-розмовної мови: АН у справі вийшов оборот Зовсім не той. Є у автора байки, які написані нейтральним стилем, наприклад, «Селянин і Річка». Але що ж? як підходити до Ріки ближче стали І подивилися, так дізналися, Що половину їх добра по ній несе. Тут, даремно не заводячи клопоту, Селяни лише його очима проводили; потім глянув між собою і, похитавши головою, Пішли додому. Саме демократизм стилю Крилова і був головною причиною упередженого і навіть майже ворожого ставлення до йеМУ з боку князя П. А. Вяземського і деяких інших дворянсько-аристократичних критиків. Тяжіння автора до демократизації поетичної мови справила на російську літературу сильне вплив. Критик Морозов зазначав, що Крилов писав у той період, коли російська мова тільки складався, і поет був одним з його творців. «Те, що нам зараз здається простим, зрозумілим, безперечним у байках Крилова, - лише результат величезних, історичних зусиль самобутнього і незалежного таланту. Іван Андрійович став користуватися народною мовою ще до А. С. Грибоєдова і А. С. Пушкіна. Він випередив свій час на цілу епоху - і притому епоху інтенсивно розвитку мови! Ще складніше питання про властиву Крилову-байкаря стилі в широкому сенсі слова. Цілком справедливо рішення, що байки Івана Андрійовича реалістичні. Їхні образи зробили сильний вплив на формування творчості А. С. Грибоєдова, О. С. Пушкіна, М. В. Гоголя. Дійсно, навіть у ранніх криловських творах: «Розбірлива Наречена», «Скринька», «Музиканти»-ми маємо справу з виразно вираженими зразками реалістичного відтворення російського життя початку XIX століття. У байці «Муха і Дорожні» поет малює дихаючу життям і невимушеністю жанрову картинку: У липні, в самий спеку, у полуденну пору, сипучими пісками, в гору, З поклажею і з сім'єю дворян, Четвірка ридван тягнувся. Коні змучились, і кучер, як не бився, Гляди стати. Злазить з козел він І, коней мучитель, З лакеєм у два батога тиранить з двох сторін: А легше немає. Але реалізм в байках Крилова ускладнюється тим, що є сусідами з рисами класицизму і сентименталізму. Прикладами тому можуть служити байки «Собача дружба», «Струмок». Ставлячись негативно до кріпосного права, автор міг говорити про страждання народу алегорично. І тільки в чорнових записах поета можна виявити спробу ввести в байку вірш, що розкриває справжній стан справ: Народ білугою вив. Цензура ніколи б не пропустила таке в друк. Тому іносказання слід визнати характерною особливістю Крилов-ського творчості. У нього кріпосні селяни діють у вигляді риб, овець, коня; поміщики - у вигляді вовків і мужика. Цар традиційно зображувався орлом або левом. Саме цей бік баєчної сатири Крилова мав на увазі А. Грибоєдов у «Лихо з розуму» .. Л якщо б, між нами, Був цензором призначений я. На байки б наліг; ох! Байки смерть моя! Глузування вічні над левами! Над орлами! Хто що не кажи: Хоча тварини, але все-таки царі. Іносказання і затемнення справжнього змісту тексту мають у Крилова різні відтінки. У байці «Вовк і Лисиця» є такі рядки: Охоче ​​ми даруємо, Що нам не треба самим. Ми це байкою пояснимо, Потім що істина стерпні вполоткрита. Зустрічаються у Івана Андрійовича і явні іносказання. Наприклад, у байці «Трішкін кафтан» заключне мораль переносить сенс твору з прямого в алегоричний. Таким же чином, бачив я, іноді Інші панове, заплутаної справи, їх поправляють, Подивишся: в Трішкін каптані хизуються. Творчість Крилова тісно пов'язане з російської та світової баєчної традицією. В окремих випадках Іван Андрійович ніби прагнув до дослівному повторення своїх попередників - Дмитрієва, Ізмайлова, Неведомского - у байках «Півень і Перлове зерно», «Дуб і Тростина» ... В інших, на відміну від Лафонтена і ряду авторів, Іван Андрійович повністю незалежний у темі і її трактуванню. У байці «Хмара» мова йде про образу, нанесеної селянству. Протиставлення селян і поміщиків отримало кришталево ясна і дуже своєрідне освітлення у знаменитій байці «Листи і Корни». Пофарбована ліризмом, байка ця носить порівняно примирливий характер у взаєминах поневоленого селянства і харчується його соками дворянства («красується в добрий час!"). І все ж слідом за цим лунає застереження: «Та тільки пам'ятаєте ту різницю між нас: Що з новою весною лист новий народиться, А якщо корінь висушити, - Чи не стане дерева, ні вас». Байка «Вовк і Кріт», навпаки, взаємини між дфрянством і народом передає у вигляді гострого конфлікту. Криловський видання 1815-1816, 1825, 1830, 1834 і особливо il 843 року представляють самостійні, абсолютно закінчені пам'ятники літературно-публіцистичної думки. Творча багатогранність Івана Андрійовича геніально втілилася в його кращих творах, що залишаються неперевершеним «еталоном» жанру і що зробили вплив на творчість майстрів слова: ДО. Є. Салтикова-Щедріна, Д. Бєдного, С. Михалкова.