Зміст
Введення
1. Сутність і значення стадії апеляційного оскарження та перегляду рішень і ухвал світового судді
2. Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення
3. Виробництво в суді апеляційної інстанції
4. Повноваження суду апеляційної інстанції
5. Постанови апеляційної інстанції
Висновок
Список нормативних джерел та літератури
Введення
Традиційно в цивільному судочинстві передбачалися два види контролю за діяльністю судів першої інстанції - касація і нагляд. Апеляція як інститут цивільного процесуального права був відомий дореволюційному законодавству Росії, проте Декретом про суд № 1 апеляційний порядок оскарження рішень судів було скасовано.
У сучасному цивільному процесі становленню інституту апеляції сприяли його розвиток в арбітражному процесі, а також введення елементів апеляції в касаційне провадження в цивільному процесі, прийняття федеральних законів від 17 грудня 1998 р. "Про мирових суддів у Російській Федерації" та від 7 серпня 2000 "Про внесення змін і доповнень до Цивільного процесуального кодексу РРФСР". Останній Закон як самостійного виду контролю в цивільному судочинстві передбачав апеляцію.
До особливості судового контролю відноситься виконання ним вторинної, похідної функції, оскільки основне призначення суду - дозвіл справи по суті, а не виконання контрольної функції. Разом з тим особливістю апеляції як різновиду судового контролю є можливість реалізації одночасно двох функцій - контрольної та вирішення справи по суті і саме в такому порядку. Але при цьому повинна бути специфіка виконання зазначених функцій на кожній стадії процесу, що виключає повторне їх здійснення. Однак повної апеляції, закріпленої в чинному законодавстві, коли суд має право встановлювати нові факти і досліджувати нові докази (ст.327 ЦПК), останнє положення не властиво, оскільки перегляд рішень і ухвал у порядку апеляції дублює діяльність судів першої інстанції.
1. Сутність і значення стадії апеляційного оскарження та перегляду рішень і ухвал світового судді
Апеляційне провадження регулюється певною сукупністю норм цивільного процесуального права і є врегульованим правом суспільними відносинами. Правове становище виробництва в апеляційній інстанції закріплено в розд. III ЦПК, де детально регламентована контрольна діяльність суду другої інстанції. Апеляційне провадження - виробництво в суді другої інстанції, що здійснюється за правилами виробництва в суді першої інстанції.
Апеляція - самостійна стадія цивільного процесу, але оскільки судові помилки допускаються мировим суддею при розгляді не кожного судової справи, то ця стадія є факультативною і не обов'язково присутня у виробництві по кожній справі. Апеляційне провадження передбачено тільки для рішень і ухвал мирових суддів. Не які вступили в законну силу рішення і визначення федеральних судів можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Стадія апеляційного перегляду характеризується і складаються в ній правовідносинами. Цивільні процесуальні відносини в цій стадії процесу представляють собою врегульовані нормами цивільного процесуального права відносини, що виникають між районним судом, як судом другої інстанції, і учасниками процесу з перегляду не вступили в законну силу рішення і визначень мирового судді.
Апеляційні правовідносини виникають з моменту прийняття апеляційної скарги (подання) до розгляду судом вищої інстанції після закінчення десятиденного строку. Припиняються зазначені правовідносини після несення відповідної постанови. Другу групу відносин становлять відносини між судами двох інстанцій - світовим суддею і апеляційним судом.
Завданнями апеляційного провадження (контролю) є:
перевірка законності та обгрунтованості не вступив в законну силу рішення (визначення) мирового судді за апеляційною скаргою або поданням;
повторне вирішення справи по суті на підставі вже наявних у справі матеріалів і доказів, а також знову представлених в
апеляційну інстанцію;
усунення в разі виявлення судових помилок;
виконання превентивних дій щодо попередження помилок у роботі судів.
Таким чином, апеляційне провадження - перегляд районним судом не вступили в законну силу рішень і ухвал мирового судді, шляхом повторного розгляду справи по суті з дослідженням і оцінкою доказів, встановленням фактичних обставин справи і з винесенням рішення або ухвали (ст.329ГПК).
2. Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення
Право апеляційного оскарження - право осіб, які беруть участь у справі, на звернення в передбаченому законом порядку до відповідного районного суду для перегляду не вступили в законну силу рішень і ухвал мирового судді. По суті, це право являє собою право на вторинне звернення до суду за судовим захистом по тотожному вимогу без права пред'явлення нових вимог.
Структурними елементами права апеляційного оскарження є: суб'єкти права оскарження; об'єкт оскарження, термін для подачі апеляційної скарги (подання), порядок реалізації права апеляційного оскарження.
Суб'єктами права апеляційного оскарження є особи, яким законом надано право на подання апеляційної скарги або принесення апеляційного подання у разі незгоди з рішенням (ухвалою) мирового судді. Правом на звернення до суду апеляційної інстанції наділені дві групи суб'єктів, розмежування яких можна провести за ознакою наявності чи відсутності умов для подання апеляційної скарги (подання).
До першої групи суб'єктів відносяться особи, яким надано безумовне право подачі апеляційної скарги:
особи, які беруть участь у справі, - сторони (співпозивачі і співвідповідачів), треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, і треті особи, які не заявляють таких вимог, особи, що вступають у процес в порядку ст.46-47 ЦПК;
правонаступники сторін і третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору;
законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Другу групу суб'єктів права апеляційного оскарження становлять особи, які вправі звернутися до суду апеляційної інстанції за певних умов:
прокурор може принести апеляційне подання за умови його участі у справі (ст.320 ЦПК). Під участю в справі розуміється визнання його судом у такому процесуальній якості і не вимагає обов'язкового фактичної участі в судочинстві;
судові представники (за винятком законних представників) можуть подати апеляційну скаргу за наявності довіреності чи іншого документа, що посвідчує повноваження представника на вчинення такої процесуальної дії (ст.322 ЦПК).
Правом подання апеляційної скарги, за загальним правилом, не наділені заявники та зацікавлені особи у справах окремого провадження та провадження у справах, що виникають з публічних правовідносин, оскільки до підсудності світового судді (ст.23 ЦПК) віднесено справи тільки позовного та наказного виробництв. Виняток становлять справи про відновлення втраченого судового провадження, коли мировий суддя розглядав справу по суті (ст.314 ЦПК). Учасники наказного провадження (стягувач і боржник) також не є суб'єктами права апеляційного оскарження, оскільки ст.129 ЦПК надає мировому судді право скасувати свій наказ без звернення боржника до апеляційної інстанції.
Об'єктом апеляційного оскарження є будь-які не вступили в законну силу рішення мирового судді. Це можуть бути також додаткове і заочне рішення. Рішення може бути оскаржено повністю або в частині. У разі оскарження частини рішення воно в Неоскаржені частини не вступає в законну силу.
Термін подачі апеляційної скарги, подання становить 10 днів з дня винесення рішення.
Право апеляційного оскарження здійснюється шляхом принесення апеляційної скарги (подання), яка подається до районного суду через світового суддю.
Апеляційна скарга (подання) складається з трьох частин (вступної, описової і прохальною) та додатку. У вступній частині вказуються найменування районного суду, до якого адресується скарга (подання), найменування особи, яка подає скаргу (подання), його місце проживання або місце знаходження, вказівка на оскаржуване рішення мирового судді. Описова частина повинна містити короткий виклад істоти оскаржуваного рішення і доводи скарги (подання). Прохальна частина містить прохання зацікавленої особи. В апеляційній скарзі не можуть міститися вимоги, не заявлені мировому судді. Апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або його представником. Додаток до апеляційної скарги містить: документ, що підтверджує сплату державного мита, перелік доданих до скарги документів з копіями, число яких відповідає числу осіб, що беруть участь у справі, довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника.
Апеляційна скарга оплачується державним митом - 50% від розміру державного мита, що стягується при подачі позовних заяв (скарг) немайнового характеру, а із спорів майнового характеру - 50% від розміру державного мита, обчисленої із суми, оспорюваною стороною або іншою особою, які беруть участь у справі .
Подальший розвиток апеляційного виробництва залежить від того, чи належним чином суб'єкти права апеляційного оскарження реалізували надане їм право. Для з'ясування цього питання мировий суддя перевіряє відповідність дій зазначених суб'єктів закону. За результатами перевірки мировий суддя наділений такими повноваженнями:
1) залишити апеляційну скаргу (подання) без руху (ст.323 ЦПК), якщо скарга (подання) не відповідає висунутим вимогам, а також при подачі скарги, не оплаченої державним митом. При цьому світовий суддя у визначенні надає особі, яка подала скаргу (подання), строк для виправлення недоліків. У разі усунення недоліків у встановлений термін, скарга (подання) вважається поданою в день первісного надходження до суду;
2) повернути апеляційну скаргу (ст.324), якщо: не усунені у встановлений судом термін зазначені в ухвалі про залишення скарги без руху недоліки; минув термін оскарження і відсутня прохання про поновлення строку або у відновленні цього строку відмовлено.
Апеляційна скарга повертається мировим суддею також на прохання особи, яка подала скаргу, апеляційне подання - при відкликання його прокурором, якщо справа не направлена до районного суду;
3) прийняти апеляційну скаргу (ст.325 ЦПК), якщо дотримані правила звернення до суду апеляційної інстанції.
У разі прийняття скарги мировий суддя зобов'язаний: направити копії скарги, подання та доданих до них документів особам, які беруть участь у справі, які вправі подати заперечення щодо апеляційної скарги (подання); після закінчення строку оскарження направити справу з апеляційною скаргою (поданням) і надійшли запереченнями щодо скарги (подання) до районного суду. До закінчення строку оскарження справа не може бути направлено до районного суду.
3. Виробництво в суді апеляційної інстанції
Виробництво в суді апеляційної інстанції починається з моменту надходження до районного суду справи з апеляційною скаргою та доданими до неї документами. Суд призначає день судового засідання і сповіщає осіб, які беруть участь у справі, про час і місце судового засідання.
Розгляд справи судом апеляційної інстанції проводиться за правилами виробництва в суді першої інстанції з тими особливостями, які характерні для суду другої інстанції:
районний суд в якості суду другої інстанції діє одноосібно;
термін розгляду справи визначається ст.154 ЦПК, згідно з якою справа має бути розглянута до закінчення двох місяців з дня надходження справи до суду апеляційної інстанції;
3) судове засідання у суді апеляційної інстанції складається з чотирьох частин: підготовчої (ст.160-171 ЦПК), розгляду справи по суті (ст.172-179 ЦПК), судових дебатів (ст. 190 ЦПК), винесення та оголошення постанови ( ст. 192-193 ЦПК).
Разом з тим, оскільки діяльність апеляційного суду в першу чергу носить перевірочний характер, судовий розгляд має і свої особливості. Так, у підготовчій частині судового засідання при перевірці явки учасників процесу апеляційний суд не вправі застосовувати правила заочного виробництва у разі неявки відповідача.
Не допускається в апеляційному виробництві також заміна неналежного відповідача. Якщо при розгляді справи в апеляційній інстанції буде встановлено, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, суд не вправі заміняти його належним відповідачем за правилами ст.41 ЦПК. Це пов'язано з тим, що належний відповідач у разі його залучення в процес на стадії апеляції позбавляється права на оскарження постанови апеляційного суду, яке набирає законної сили відразу після його винесення. У другій частині судового засідання суддя у своїй доповіді повинен викласти обставини справи, зміст рішення мирового судді, доводи апеляційної скарги або подання і надійшли на них заперечень, інші дані, які необхідно розглянути суду для перевірки правильності рішення;
4) при розгляді справи апеляційний суд вправі встановлювати нові факти і досліджувати нові докази. В якості нових доказів можуть бути подані письмові і речові докази. Районний суддя може допитувати повторно всіх свідків, а також експертів, викликати для допиту нових свідків, для консультацій - фахівця, призначати проведення експертизи.
Як перевірочний орган, районний суд має право прослуховувати зроблені в ході судового засідання у виробництві мирового судді аудіо - і (або) відеозапису;
5) в апеляційній інстанції діють всі принципи цивільного судочинства (диспозитивності, змагальності, судової істини, гласності та ін) Необхідно відзначити, що дія принципу диспозитивності в апеляційному виробництві має свою специфіку.
На цій стадії можливе вчинення наступних диспозитивних дій: відмова від апеляційної скарги, відкликання апеляційного подання (ст.362 ЦПК). У відповідності зі ст.39 ЦПК відмова від скарги прирівнюється до відмови позивача від позову. Відмовитися від скарги може будь-яка подала її особа (позивач, відповідач, треті особи та ін.) Правом відклику подання наділений приніс його прокурор. Відмовитися від скарги можна з моменту подачі скарги до видалення суду в нарадчу кімнату. Затвердити дана дія може тільки суд апеляційної інстанції. У разі відмови від скарги суд повинен винести ухвалу про припинення апеляційного провадження, якщо рішення не оскаржено іншими особами; відмову позивача від позову та укладення мирової угоди.
У разі прийняття зазначених диспозитивних дій сторін суд повинен скасувати рішення мирового судді і припинити провадження у справі. Разом з тим дія принципу диспозитивності обмежено тим, що позивач не вправі змінити предмет або підставу позову, відповідач не має права пред'явити зустрічний позов, який представляє собою нову вимогу, не є предметом судового розгляду мирровою суддею (ч.2 ст.322 ЦПК);
6) при розгляді справи ведеться протокол судового засідання. Апеляційний суд - суд другої інстанції, у зв'язку з чим його діяльність спрямована на усунення помилок, допущених при розгляді та вирішенні справи мировим суддею. Не можна зводити виробництво в суді апеляційної інстанції тільки до вирішення справи по суті, оскільки дії районного судді носять, в першу чергу, перевірочний характер і на суд покладається обов'язок перевірити законність і обгрунтованість не вступило в законну силу рішення мирового судді.
4. Повноваження суду апеляційної інстанції
За підсумками перевірки і розгляду справи за апеляційною скаргою (поданням) районний суд, що діє як суд другої інстанції, повинен реалізувати надані йому повноваження. Повноваження суду апеляційної інстанції - сукупність його прав і обов'язків, здійснення яких спрямоване на визначення правової долі справи. Ці повноваження законодавчо визначені в ст.328 ЦПК.
Слід мати на увазі, що, реалізуючи ті чи інші повноваження, суду необхідно враховувати їх тісний взаємозв'язок з підставами до скасування і зміни судових рішень. Підставами скасування і зміни рішення мирового судді в апеляційному порядку є незаконність і необгрунтованість (ст.362-364 ЦПК).
Таким чином, результатом діяльності апеляційної інстанції є реалізація зазначених у ст.328 ЦПК повноважень.
Суд апеляційної інстанції має право:
оставить решение мирового судьи без изменения, апелляционную жалобу, представление без удовлетворения в случае соответствия решения требованиям, предъявляемым к нему. При этом в соответствии с ч.2 ст.362 ГПК правильное по существу решение суда первой инстанции не может быть отменено по одним только формальным соображениям. При оставлении апелляционной жалобы (представления) без удовлетворения суд обязан указать в определении мотивы, по которым доводы жалобы (представления) признаны не подтвержденными доказательствами и не являющимися основанием для отмены решения мирового судьи (ч.2 ст.330 ГПК). Таким образом, реализуя полномочие, закрепленное в ст.328 ГПК, суд своим определением подтверждает законность и обоснованность решения мирового судьи;
изменить решение мирового судьи или отменить его и принять новое решение. Это полномочие может быть реализовано, если решение мирового судьи будет признано незаконным или необоснованным. Суд апелляционной инстанции является не только проверочным органом, но и выполняет функцию по вторичному рассмотрению и разрешению дела по существу, в связи с чем наделен правом устанавливать новые факты и исследовать новые доказательства и, следовательно, выносить новое решение, противоположное решению мирового судьи. Изменение решения означает, что районный суд часть выводов мирового судьи заменяет собственными. Таким образом, закон не допускает возможности направления дела на новое рассмотрение в суд первой инстанции, наделяя апелляционную инстанцию достаточными полномочиями для разрешения спора по существу;
отменить решение мирового судьи полностью или в части и прекратить судебное производство либо оставить заявление без рассмотрения по основаниям, предусмотренным в ст.220 и 222 ГПК.
5. Постановления апелляционной инстанции
Определяя юридическую судьбу рассматриваемого дела, апелляционный суд должен вынести постановление, соответствующее реализованным полномочиям. Согласно ст.329 ГПК постановление районного суда принимается в форме апелляционного решения или определения.
Апелляционное решение должно соответствовать требованиям, предъявляемым к форме и содержанию судебного решения. Відповідно до ст. 198 ГПК решение должно состоять из четырех частей: вводной, описательной, мотивировочной и резолютивной. Нельзя забывать про особенность апелляционного решения, представляющего собой акт, выносимый по результатам пересмотра другого решения, что должно найти отражение в апелляционном решении. Поэтому в описательной части необходимо изложить краткое содержание решения мирового судьи и апелляционной жалобы, а в мотивировочной части - указание на основания отмены или изменения решения.
Апелляционное определение - постановление районного суда, которым дело не разрешается по существу. Апелляционное определение суд второй инстанции выносит в случае реализации следующих полномочий: а) оставление решения мирового судьи без изменения; б) прекращение производства по делу или оставление заявления без рассмотрения с отменой решения мирового судьи; в) прекращение апелляционного производства, не связанное с отменой решения мирового судьи (ст.326 ГПК). Постановление в форме апелляционного определения должно отвечать требованиям ст.225 ГПК, а также отражать проверочную деятельность суда апелляционной инстанции. Постановление суда апелляционной инстанции вступает в законную силу со дня его принятия и обжалованию в кассационном порядке не подлежит.
Висновок
Сущность апелляционного обжалования в гражданском судопроизводстве заключается в том, что лица, участвующие в деле, имеют право обратиться в установленном законом порядке с апелляционной жалобой на не вступившее в законную силу постановление мирового судьи в районный суд как суд апелляционной инстанции. Обращение лица, участвующего в деле, в апелляционную инстанцию обязывает ее проверить законность и обоснованность постановления мирового судьи по правилам производства в суде первой инстанции, т.е. апелляционная инстанция вправе вторично рассмотреть дело по существу.
Судопроизводство в апелляционной инстанции ведется в соответствии со ст.327 ГПК по правилам производства в суде первой инстанции.
Право апелляционного обжалования возникает у сторон и других лиц, участвующих в деле, в соответствующий районный суд через мирового судью со дня вынесения решения мировым судьей.
Объектом права апелляционной жалобы является решение мирового судьи, не вступившее в законную силу. Жалоба может быть подана на решение как в целом, так и в части (мотивы решения, резолютивная часть).
Апелляционная жалоба может быть подана в течение 10 дней со дня принятия решения в окончательной форме (ст.321 ГПК)
В гражданском процессе полномочия апелляционной инстанции состоят в правах и обязанностях, которые могут быть реализованы в результате рассмотрения и разрешения дела в апелляционном порядке.
Решения и определения апелляционной инстанции вступают в законную силу со дня принятия и кассационному обжалованию не подлежат.
Список нормативних джерел та літератури
Гражданский процессуальный кодекс РФ (ГПК РФ) от 14.11.2002 N 138-ФЗ (в ред. от 28.06.2009, с изм. от 09.11.2009)
Борисова Е.А. Апелляция в гражданском (арбитражном) процессе. М., 2000.
Гражданский процесс. Хрестоматия: Учебное пособие / Аргунов В.В., Борисова Е.А., Салогубова Е.В. и др. - 2-е изд., перераб. і доп. - М.; Городец, 2005. - 896 с.
Гражданский процесс: Учебник.2-е изд., перераб. і доп. / Под ред. М.К. Треушнікова. М.: ОАО "Издательский Дом “Городец”", 2007.
Гражданское процессуальное право /под ред. М.С. Шакарян. М., 2004.
Гражданское процессуальное право и исполнительное производство / Кузнецов В.Ф. - Челябинск; Изд-во Челяб. ун-ту, 2005. С.97.
Жилин Г.А. Коментар до Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації. М., 2003.
Смагина, Е.С. Апелляционное производство в гражданском процессе /Е.С. Смагина. - М.: Юрлитинформ, 2007. - 192 с