Зміст

Введення
Глава 1. Організація проектної діяльності в дошкільному навчальному закладі
1.1 Загальна характеристика методу проекту
1.2 Методика роботи з дітьми в рамках методу проекту
Список використаної літератури

Введення

Дошкільне дитинство - це початковий етап формування особистості людини. У цей же час закладається позитивне ставлення до природи, до «рукотворного світу», до себе та оточуючих людей («Концепція дошкільного виховання», «Концепція модернізації освіти») [1].
У наш час відбувається інтенсивна зміна навколишнього життя, активне проникнення науково-технічного прогресу в усі сфери, які диктують педагогу необхідність вибирати більш ефективні засоби навчання і виховання на основі сучасних методів і нових інтегрованих технологій.
Одним з перспективних методів, які сприяють вирішенню цієї проблеми, є метод проектної діяльності. Грунтуючись на особистісно-орієнтованому підході до навчання і виховання, він розвиває пізнавальний інтерес, допитливість до різних галузей знань, формує навички співробітництва, практичні вміння.
У Російській педагогічної енциклопедії метод проектів визначається як «система навчання, за якої учні здобувають знання й уміння в процесі планування та виконання поступово ускладнюються практичних завдань-проектів» (том 1, с. 567).
Метою даної роботи є вивчення розвитку допитливості у дітей середнього дошкільного віку в процесі проектної діяльності. Дана мета дозволила сформулювати такі завдання даного дослідження:
1. Дати загальну характеристику методу проекту.
2. Розглянути методику роботи з дітьми в рамках методу проекту.
Актуальність даної роботи визначається тим, що робота над проектом має велике значення для розвитку пізнавальних інтересів дитини. У цей період відбувається інтеграція між загальними способами вирішення навчальних і творчих завдань, загальними способами розумової, мовленнєвої, художньої та іншими видами діяльності. Через об'єднання різних областей знань формується цілісне бачення картини навколишнього світу. Колективна праця дітей у підгрупах дає їм можливість проявити себе в різних видах рольової діяльності. Спільна справа розвиває допитливість, комунікативні та моральні якості дошкільнят.

Глава 1. Організація проектної діяльності в дошкільному навчальному закладі

1.1 Загальна характеристика методу проекту

В латині, звідки до нас прийшло слово "projectus", це причастя означає "викинутий вперед", "промовець", "кидається в очі". В даний час терміни "проект" і "проектування" найчастіше вживаються в менеджменті. У педагогіці під "проектом" прийнято розуміти особливу творчу ситуацію, коли людина перестає бути власником якоїсь ідеї: він відмовляється від особистого, щоб колективно знайти рішення поставленої проблеми [2].
Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він виник ще на початку нинішнього століття в США. Його називали також методом проблем і пов'язувався він з ідеями гуманістичного напряму у філософії та освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж. Дьюї, а також його учнем В.Х. Кілпартиком.
Натомість шкільної системи, заснованої на придбанні і засвоєнні знань, Дьюї запропонував, навчання "шляхом роблення", при якому учні витягували знання з власного досвіду щодо вирішення тієї чи іншої проблеми, взятої із реального життя, тим самим визначив головним завданням школи - готувати дітей до зіткнення з проблемами, поки ще не проявилися, але вже прихованими в майбутньому.
Дж. Дьюї пропонував будувати навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, пов'язуючи з його особистим інтересом саме в цьому знанні [3]. Звідси надзвичайно важливо було показати дітям їх особисту зацікавленість у придбаних знаннях, які можуть і повинні стати в нагоді їм у житті. Для цього необхідна проблема, взята з реального життя, знайома і значима для дитини, для вирішення якої йому необхідно докласти отримані знання, нові знання, які ще належить придбати
Вчителі з лекторів, мають перетворитися на консультантів: розповідати, де шукати інформацію, пояснювати, як отримані знання та навички можуть стати в нагоді дітям у повсякденному житті. Важлива особливість проектного методу: в результаті завжди повинен бути створений якийсь продукт.
Учитель може підказати джерела інформації, а може просто направити думку учнів у потрібному напрямку для самостійного пошуку. Але в результаті учні повинні самостійно і в спільних зусиллях вирішити проблему, застосувавши необхідні знання часом з різних областей, отримати реальний і відчутний результат. Вся робота над проблемою, таким чином, набуває контури проектної діяльності.
Зрозуміло, з часом ідея методу проектів зазнала певну еволюцію. Народившись з ідеї вільного виховання, в даний час вона стає інтегрованим компонентом цілком розробленої і структурованої системи освіти. Але суть її залишається колишньою - стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачає володіння певною сумою знань і через проектну діяльність, що передбачає вирішення цих проблем, уміння практично застосовувати отримані знання, розвиток рефлекторного (у термінології Джона Дьюї або критичного мислення) [4]. Суть рефлекторного мислення - вічний пошук фактів, їх аналіз, роздуми над їх достовірністю, логічне вибудовування фактів для пізнання нового, для знаходження виходу з сумніву, формування впевненості, заснованої на аргументованому міркуванні. «Потреба в дозволі сумніву є постійним і керівним фактором у всьому процесі рефлексії. Де немає питання, чи проблеми для вирішення, або де немає труднощі, яке треба подолати, потік думок йде навмання ... Проблема встановлює мета думки, а мета контролює процес мислення »[5].
Метод проектів привернув увагу російських педагогів ще на початку 20 століття. Ідеї ​​проектного навчання виникли в Росії практично паралельно з розробками американських педагогів. Під керівництвом російського педагога С.Т. Шацького в 1905 році була організована невелика група співробітників, яка намагалася активно використовувати проектні методи в практиці викладання [6].
Перші проекти радянських шкіл відносяться до 20-х років ХХ століття. Багато з них отримали політичне забарвлення ("Допоможемо підшефному колгоспу в боротьбі за план!", "Знищимо куркульство як клас").
У радянській школі робилися спроби видозмінити метод проектів, поєднувати його з принципом Дальтон-плану (система індивідуалізованого навчання (автор Паркхерст) і колективною роботою учнів. Так виник бригадно-лабораторний метод навчання. У 1931 році в постанові ЦК партії "Про початкову і середню школу "проектний метод зазнав осуду [7].
З тих пір до недавнього часу в Росії більше не робилися скільки-небудь серйозних спроб відродити цей метод у шкільній практиці. Разом з тим у закордонній школі він активно і досить успішно розвивався. У США, Великобританії, Бельгії, Ізраїлі, Фінляндії, Німеччини, Італії, Бразилії, Нідерландах і багатьох інших країнах, де ідеї гуманістичного підходу до освіти Дж. Дьюї, його метод проектів знайшли широке поширення і придбали велику популярність у силу раціонального поєднання теоретичних знань і їх практичного застосування для вирішення конкретних проблем навколишньої дійсності в спільній діяльності школярів. "Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де і як я можу ці знання застосувати" - ось основна теза сучасного розуміння методу проектів, що і залучає багато освітніх системи, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними вміннями [8].
В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, умінь орієнтуватись в інформаційному просторі, розвиток критичного і творчого мислення. Метод проектів - це з області дидактики, приватних методик, якщо він використовується в рамках певного предмета. Метод - це дидактична категорія. Це сукупність прийомів, операцій оволодіння певною областю практичного або теоретичного знання, тієї чи іншої діяльності. Це шлях пізнання, спосіб організації процесу пізнання. Тому, якщо ми говоримо про метод проектів, то маємо на увазі саме спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми (технологію), яка повинна завершитися цілком реальним, відчутним практичним результатом, оформленим тим або іншим чином. Дидакти, педагоги звернулися до цього методу, щоб вирішувати свої дидактичні завдання. В основу методу проектів покладена ідея, що становить суть поняття "проект", його прагматична спрямованість на результат, який можна отримати при вирішенні тієї чи іншої практично або теоретично значущої проблеми. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Щоб домогтися такого результату, необхідно навчити дітей або дорослих студентів самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, залучаючи для цієї мети знання з різних областей, вміння прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів рішення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.
Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного відрізка часу. Цей метод органічно поєднується з груповими (collaborative or cooperative learning) методами [9]. Метод проектів завжди припускає рішення якоїсь проблеми. Рішення проблеми передбачає, з одного боку, використання сукупності, різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого, передбачає необхідність інтегрування знань, умінь застосовувати знання з різних галузей науки, техніки, технології, творчих областей. Результати виконаних проектів повинні бути, що називається, "відчутними", тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична - конкретний результат, готовий до використання (на уроці, в школі, в реальному житті). Якщо говорити про метод проектів як про педагогічної технології, то ця технологія передбачає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за самою своєю суттю.
Основні вимоги до використання методу проектів:
1. Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми / задачі, що вимагає інтегрованого знання, дослідницького пошуку для її рішення (наприклад, дослідження демографічної проблеми в різних регіонах світу, створення серії репортажів з різних кінців земної кулі по одній проблемі; проблема впливу кислотних дощів на навколишнє середовище , ін.)
2. Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів (наприклад, доповідь у відповідні служби про демографічний стан даного регіону, фактори, що впливають на цей стан, тенденції, що простежуються в розвитку даної проблеми; спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій; охорона лісу в різних місцевостях, план заходів, тощо);
3. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.
4. Структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетапних результатів).
5. Використання дослідницьких методів, які передбачають певну послідовність дій:
- Визначення проблеми та похідних від неї завдань дослідження (використання в ході спільного дослідження методу "мозкової атаки", "круглого столу");
- Висунення гіпотез їх вирішення;
- Обговорення методів дослідження (статистичних методів, експериментальних, спостережень, тощо);
- Обговорення способів оформлення кінцевих результатів (презентацій, захисту, творчих звітів, переглядів, тощо).
- Збір, систематизація та аналіз отриманих даних;
- Підведення підсумків, оформлення результатів, їх презентація;
- Висновки, висування нових проблем дослідження.
Для типології проектів пропонуються наступні типологічні ознаки:
1. Домінуюча в проекті діяльність: дослідницька, пошукова, творча, рольова, прикладна (практико-орієнтована), ознайомчо-орієнтовна, пр. (дослідницький проект, ігровий, практико-орієнтований, творчий).
2. Предметно-змістовна область: моно проект (у рамках однієї області знання); міжпредметний проект.
3. Характер координації проекту: безпосередній (твердий, гнучкий), прихований (неявний, що імітує учасника проекту, характерно для телекомунікаційних проектів).
4. Характер контактів (серед учасників однієї школи, класу, міста, регіону, країни, різних країн світу).
5. Кількість учасників проекту.
6. Тривалість проекту.
Реалізація методу проектів та дослідницького методу на практиці веде до зміни позиції вчителя. З носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної, дослідницької діяльності своїх учнів [10]. Змінюється і психологічний клімат у класі, так як вчителю доводиться переорієнтовувати свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.
Окремо слід сказати про необхідність організації зовнішньої оцінки проектів, оскільки тільки таким чином можна відстежувати їх ефективність, збої, необхідність своєчасної корекції. Характер цієї оцінки у великій мірі залежить як від типу проекту, так і від теми проекти (його змісту), умов проведення. Якщо це дослідницький проект, то він з неминучістю включає етапність проведення, причому успіх всього проекту багато в чому залежить від правильно організованої роботи на окремих етапах.
Слід зупинитися і на загальних підходах до структурування проекту:
1. Починати слід завжди з вибору теми проекту, його типу, кількості учасників.
2. Далі вчителеві необхідно продумати можливі варіанти проблем, які важливо дослідити в рамках наміченої тематики. Самі ж проблеми висуваються учнями з подачі вчителя (навідні запитання, ситуації, що сприяють визначенню проблем, відеоряд з тією ж метою, тощо). Тут доречна "мозкова атака" з подальшим колективним обговоренням.
3. Розподіл завдань за групами, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень.
4. Самостійна робота учасників проекту за своїми індивідуальними чи груповим дослідним, творчим завданням.
5. Проміжні обговорення отриманих даних у групах (на уроках або на заняттях у науковому суспільстві, у груповій роботі в бібліотеці, медіатеці, ін.)
6. Захист проектів, опонування.
7. Колективне обговорення, експертиза, результати зовнішньої оцінки, висновки.
Багато хто ставить питання: з якого часу дитини можна включати в навчальну проектно-дослідницьку діяльність? Існує досить поширене переконання, що розвиваючий ефект проектної діяльності безпосередньо залежить від віку учнів. З цього робиться висновок, що в початковій школі метод проектів взагалі непридатний, у середній - застосуємо з певними застереженнями і при провідній ролі дорослого керівника. І тільки в старшій школі його можна використовувати з повною підставою [11]. Здається, це невірно. Дитяча потреба в дослідницькому пошуку обумовлена ​​біологічно, дитина народжується дослідником. Саме це внутрішнє прагнення до дослідження породжує відповідну поведінку і створює умови для того, щоб психічний розвиток дитини спочатку розгортався як процес саморозвитку. Навіть дошкільник може здійснити самостійну проектну діяльність - у формі деяких видів ігор (рольової, режисерської і т.д.). Питання в тому, щоб для кожного вікового періоду початкової школи підібрати такі види проектної діяльності, зміст і форма якої були б адекватними віку. Дитина не вкладається в педагогічний міф про те, що власне дослідження слід розпочинати лише тоді, коли людина збагатить свою пам'ять усіма знаннями, які накопичило людство. Творець і дослідник формується не під час вступу до аспірантури, а значно раніше свого приходу в дитячий сад. Дослідження веде дитину до спостережень, до дослідів над властивостями окремих предметів. І те й інше при збігу та узагальненні дає міцний фундамент фактів (а не слів) для поступової орієнтування дітей в навколишньому, для побудови міцного знання і творення у власній свідомості наукової картини світу. Важливо і те, що весь цей процес забарвлений позитивними емоціями, оскільки цілком відповідає потребам активної дитячої натури.

1.2 Методика роботи з дітьми в рамках методу проекту

У процесі виконання проекту формуються здатність генерування ідей, емпатії, вміння асимілювати інформацію, здатність до згортання уявних операцій, передбачення, уміння змінювати точку зору (подолання егоцентризму), відчуття стрункості організації ідей та ін
Творчі завдання в проекті сприяють актуалізації знань, умінь, навичок дитини, їх практичного застосування у взаємодії з навколишнім, зі світом природи; стимулюють потребу дитини в самореалізації, самовираженні, у творчій діяльності. На виконання проекту працює принцип співпраці дітей і дорослих, поєднання колективного та індивідуального в педагогічному процесі.
У процесі проекту зусилля вихователів та дітей спрямовані на формування здібностей до перенесення знань і умінь у нову ситуацію, бачення невідомого у відомому, бачення нової функції об'єкта, альтернативності мислення, бачення структури об'єкта, здатності до комбінації відомих способів діяльності з метою отримання нового способу.
При відборі змісту проекту вихователь спирається на наявні у дітей потреби і інтереси, особлива увага приділяється створенню умов для перетворення дітей в суб'єктів своєї діяльності. Педагог продумує мотивацію, заздалегідь моделює проблемні ситуації, діти беруть участь у висуванні найближчих і перспективних цілей своєї діяльності, пропонуючи різні варіанти вирішення проблем, діють переважно не за інструкцією, даної вихователем, а на основі самостійно прийнятого рішення [12].
Специфіка методу проектів полягає в тому, що педагогічний процес накладається на процес взаємодії дитини з навколишнім середовищем (природної та соціальної); педагогічна взаємодія здійснюється спільною з дитиною діяльності, спирається на його власний досвід. Метод проектів добре поєднується з принципом подієвості, який припускає занурення дитини в певну тему або проблему.
Передумовою розвитку теорії та практики організації проектної діяльності з'явилися дослідження Поддьякова М.М. в галузі дитячого експериментування. У рамках даних досліджень було уточнено значення дитячої проектної діяльності як самостійної та колективної творчо завішеній роботи, що має соціально значимий результат. В основі проекту лежить проблема, для її вирішення необхідний дослідницький пошук в різних напрямках, результати якого узагальнюються і об'єднуються в одне ціле.
Метод проектної діяльності можна використовувати в роботі з середніми дошкільнятами. Цей віковий етап характеризується більш стійким увагою, спостережливістю, здатністю до початків аналізу, синтезу, самооцінці, а також прагненням до спільної діяльності. У проекті можна об'єднати зміст освіти з різних областей знань, крім того, відкриваються великі можливості в організації спільної пізнавально-пошукової діяльності дошкільнят, педагогів та батьків.
Особлива педагогічна значимість даної роботи з організації проектної діяльності дітей полягає в практико-орієнтованої сутності, що дозволяє оцінити позицію дитини як суб'єкта педагогічної взаємодії.
Система роботи в дошкільному закладі по роботі з проектами включає в себе такі блоки:
Перший блок передбачає педагогічний супровід дитини у діяльності з освоєння навколишнього світу.
Другий блок сприяє актуалізації знань, умінь, навичок дитини, їх практичного застосування.
Третій блок стимулює потребу дитини в самореалізації, самовираженні, у творчій діяльності.
У постановці завдання, підготовці проекту, планування його основна роль належить вихователю і дітям. У практичній реалізації проекту беруть участь діти, батьки, а також усі співробітники дитячого саду.
Домінуючі методи, використовувані в роботі над проектом можуть бути ігрові, творчі, пізнавальні та ін Також педагоги розробляють різну тематику проектів.
Теми ігрових проектів можуть бути наступними:
- «Гра-подорож в підводне царство»;
- «Театр» (сюжетно-рольова гра);
- «Будуємо місто майбутнього» (гра);
- «Подорож до Стародавнього світу»;
- «Будуємо казковий сніжний містечко».
Теми творчих проектів:
- Осінній, весняний, зимовий вернісаж (тобто від пори року);
- Музична казка (за вибором дітей);
- Настільний театр (придумування казки, виготовлення персонажів, декорацій та показ вистави малюкам і батькам);
- «Весела ярмарок» (виготовлення посібників, листівок, атрибутів та ін);
- Створення фільмотеки мальованих діафільмів.
Теми пізнавальних проектів:
- Фестиваль мистецтв «Весняна капель»;
- Журнал «Чомучка» (питання про природу, ОБЖ та ін);
- «Подорож в Царство Математики»;
- КВК;
- Конкурс «Мій родовід»;
- Музей народної культури; (історія чаювання, історія колискових пісень, історія одягу та ін);
- «Червона Книга» (створення книги з малюнків рідкісних і зникаючих видів рослин, тварин, птахів).
За тривалістю проекти в дитячому саду можуть бути короткостроковими (від 1 заняття до 1 дня) і тривалими (від 1 тижня до 3 місяців), але частіше педагоги використовують тривалі [13].
Робота педагога над проектом, включає складання обгрунтованого плану дій, який формується та уточнюється протягом всього періоду і проходить у кілька етапів:
1) постановка мети;
2) пошук форми реалізації проекту;
3) розробка змісту всього навчально-виховного процесу на основі тематики проекту;
4) організація розвиваючої, пізнавальної, предметного середовища;
5) визначення напрямів пошукової та практичної діяльності;
6) організація спільної творчої, пошукової та практичної діяльності з педагогами, батьками та дітьми;
7) робота над частинами проекту, його корекція;
8) колективна реалізація проекту, його демонстрація.
Педагоги ДОП в основному використовують метод проектів з дітьми середнього та старшого дошкільного віку. Проект - це продукт співробітництва і співтворчості вихователів, дітей, батьків часом і всього персоналу дитячого саду. Тому тема проекту, його форма і докладний план дії розробляються колективно. На етапі розробки змісту занять, ігор, прогулянок, спостережень, екскурсій та інших видів діяльності, пов'язаних з темою проекту, педагоги приділяють увагу і продумують організацію середовища в ДОП, таким чином, щоб вона була тлом до евристичної та пошукової діяльності, розвивала у дошкільника допитливість .. Наприклад, працюючи над проектом організації екологічного музею, в книжковому куточку можна поставити яскраві книги, енциклопедії для дітей, альбоми з зображенням рослин, тварин, птахів, «Червону Книгу» природи. В ігровому куточку можна систематизувати і поставити гри на емпіричну тему. У груповій кімнаті можна організовувати «фітобар», а на коробочках з фіточаєм наклеїти зображення даної рослини. «Офіціанти», подаючи чай, можуть розповідати про його цілющі властивості, спонукаючи дітей дізнаватися нові рецепти. На стіні в груповий кімнати і в приймальні можна повісити плакати екологічного змісту, виконані дітьми [14].
До організації пошукової та творчої діяльності дітей повинні бути підключені батьки і родичі, так як одна дитина з цією діяльністю не впорається. За темою проекту вихователь пропонує дітям завдання (приготувати макет лісової галявини, альбом з малюнками диких рослин, плакат на захист тварин, гербарій польових квітів, фотографії місцевих зимуючих птахів і т.д.). Хлопці разом з батьками на свій розсуд вибирають завдання, і перш ніж роздати завдання, вихователь ретельно продумує, оскільки важливо, щоб вони були не занадто трудомісткими і виконувалися з бажанням і радістю, а в разі необхідності вихователь надає довідковий, практичний матеріал або рекомендує, де його можна знайти.
Останній етап проекту - захист. Це завжди найбільш видовищний момент. На захист запрошують гостей, батьків, малят. Саме на цей момент припадає найвища точка емоційного напруження і її необхідно посилити соціальною значущістю проекту. Слід пояснити, для кого і для чого він створювався і навіщо він потрібний. Форма захисту проекту проходить яскраво, цікаво і продумана так, щоб висвітлити і продемонструвати внесок кожної дитини, батька, педагога.
Дидактичний зміст проектної діяльності полягає в тому, що вона допомагає зв'язати навчання з життям, формує навички дослідницької діяльності, розвиває пізнавальну активність, самостійність, творчість, вміння планувати, працювати в колективі. Такі якості сприяють успішному навчанню дітей в школі.

Список використаної літератури

1. Амонашвілі Ш.А. У школу - з шести років. - М, 1986.
2. Амонашвілі Ш.А. Здрастуйте, діти! - М., 1990.
3. Асмолов А.Г. Психологія особистості. - М., 1995.
4. Бодрова Є.В., Юдіна Е.Г. Проблема творчого мислення у навчанні дошкільнят / / Особливості навчання і виховання дітей дошкільного віку. - М., 1987.
5. Божович Л.І. Особистість і її формування в дитячому віці. - М., 1968.
6. Божович Л.І. Проблеми формування особистості. - М., 1995.
7. Воронова В.Я. Творчі ігри старших дошкільників. - М.: Просвещение, 1981.
8. Виховання дошкільника в праці / За ред. В.Г. Нечаєвої. - М., 1983.
9. Виготський Л.С. Дитяча психологія. Собр. соч.: У 6 т. - М., 1994.
10. Виготський Л.С. Педагогічна психологія / За ред. В.В. Давидова. - М., 1999.
11. Гальперін П.Я. Методи навчання і розумовий розвиток дитини. - М., 1985.
12. Голуб Б.А. Основи загальної дидактики. - М.: Владос, 1999.
13. Голуб Г.Б., Чуракова О.В. Метод проектів як технологія формування ключових компетентностей учнів. - Самара: Вид-во «Профі», ЦПО, 2003.
14. Дошкільна педагогіка: Учеб, посібник для студентів педінституту / Под ред. І. Логінової, П.Г. Саморукова. - М., 1989.
15. Дошкільна освіта в Росії / Ред. Р.Б. Стеркиной. - М.: Изд-во АСТ, 1997.
16. Дьяченко О. М., Лаврентьєва Т.В. Психічне розвиненіша дошкільнят. - М., 1984.
17. Єрофєєва Т.І. Сучасні освітні програми для дошкільних установ. - М., 2000.
18. Заїр-Бек Є.С. Основи педагогічного проектування. - СПб., 1997.
19. Кисельова Л.С., Даніліна Т.А., Зуйкова М.Б. Проектний метод у діяльності дошкільного закладу. - М.: аркто, 2003.
20. Крисько В.Г. Психологія і педагогіка. Схеми і коментарі. - М.: Владос-прес, 2001.
21. Кулагіна І.Ю. Вікова психологія. - М., 1996.
22. Лаврентьєва Г.П., Титаренко Т.М. Практична психологія для вихователя. Вип. 2 .- Київ, 1992.
23. Мухіна В.С. Дитяча психологія. - М., 1985.
24. Немов Р.С. Психологія: У 3 кн. Кн. 1-2. - М.: Владос, 1997.
25. Нікітін Б.П. Розвиваючі ігри. - М., 1985.
26. Нові педагогічні та інформаційні технології в системі освіти / За ред. Є.С. Полат. - М., 2000.
27. Педагогіка / За ред. С.А. Смирнова. - М.: Academia, 2000.
28. Смирнова Е.О. Психологія дитини. - М., 1997.
29. Сучасна гімназія: погляд теоретика і практика / За ред. Є.С. Полат - М., 2000.
30. Фрідман Л., Кулагіна І.Ю. Психологічний довідник учителя. - М.: Просвещение, 1991.
31. Ельконін Д.Б. Дитяча психологія. - М.: Учпедкіз, 1960.
32. Ельконін Д.В. Психологія гри. - М., 1979.
33. Еріксон Е. Дитинство і суспільство. - СПб., 1996.
34. Якиманська І.С. Дорослі і діти в освітньому просторі. - М., 2001.
35. Якиманська І.С. Розвивальне навчання. - М., 1979.
36. Якиманська І.С. Технологія особистісно-орієнтованої освіти. - М.: Вересень, 2000.