Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно-економічний університет
Кафедра міжнародної економіки
Курсова робота
з курсу «Регіональної економіки»
на тему
Регіональний розвиток і особливості розміщення морського транспорту країн СНД
Студентки І курсу ФФБС
Наумкіної Олени Олександрівної
Київ 2010
Зміст
Вступ
1.Сутність,значення та основні функції морського транспорту країн СНД
2.Передумови розвитку і розміщення морського транспорту країн СНД
3.Сучасна структура та рівень розвитку морського транспорту країн СНД
4.Територіальна структура та регіональні відмінності морського транспорту країн СНД
5.Проблеми і перспективи розвитку і розміщення морського транспорту країн СНД
Висновки
Список використаних джерел
Додаток
Вступ
Актуальність теми: Морський транспорт-одна із найважливіших галузей нородного господарства, яка забезпечує потреби госодарства та населення в усіх видах перевезення. Він відіграє велику роль в економічному, соціально-політичному, оборонному та культурному житті країн СНД. Україна є морською державою,яка входить до складу СНД. Має вихід до двох морів і тому через її територію проходять економічноважливі транзітні шляхи.
Мета роботи: дослідження сучасногостану,функціонування, проблем та перспектив морського транспорту країн СНД.
Предмет дослідження: сучасний стан,проблеми та перспективи морського транспорту країн СНД.
Об’ект дослідження: морський транспорт країн СНД.
Завдання роботи:
дослідити розміщення основних морських портів країн СНД.
проаналізувати обсяги перевезень різних видів готової продукції чи сировини.
визначити проблеми та перспективи розвитку морського транспорту країн СНД.
зробити висновки за результатами дослідження.
Методи дослідження: загальнонаукові, статистичний, картографічний аналізи.
1.Сутність,значення та основні функції морського транспорту країн СНД
Транспорт належить до сфери матеріального виробництва, є його четвертою галуззю (після видобувної, обробної промисловості та сільського господарства) і продовжує виробничий процес, доставляючи продукти від місця виробництва до місця споживання. Продукцією транспорту є сам процес переміщення, який здійснюється за допомогою транспортних засобів як у сфері виробництва, так і у сфері обігу.
Він впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. На нього припадає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробничого персоналу.
Всі шляхи сполучення та всі транспортні засоби світу в суккупності творять світову транспортну систему. Робота транспортної системи характеризується довжиною мережі шляхів сполучення (30 млн км), рухомими складом (350 млн автомобілів, 65 тис суден, декілька мільйонів вагонів), чисельністю зайнятих на транспорті (понад 100 млн чоловік), вагою вантажів, що перевозяться (понад 100 млрд т на рік), вантажооборотом (45 трлн тонно-кілометрів на рік), пасажирооборотом (10 трлн пасажирокілометрів на рік).
У структурі транспортних шляхів найбільшу питому вагу мають автомобільні: понад 70%, 1/5 частина припадає на авіалінії й лише 5% - на залізниці. За обсягом вантажообороту перше місце займає морський транспорт – 70%; потім ідуть залізничий та автомобільний. Це пояснюється зростанням морських перевезень та їхньою середньо дальністю, значно більшою, ніж у інших видів транспорту.
В роботі розглядається морський транспорт саме через вищезгадану, але не останню його відмінність. Так, якщо проаналізувати характеристики морського транспорту, то можна дійти висновків, що морський транспорт є незамінним за масових перевезень, при доставці вантажу у міжконтенентальних або приберегових районах, особливо там, де відсутні або не може бути взагалі інших розвинутих видів транспорту (наприклад, райони Арктики або Дальнього Сходу). Виконуючи основну частку експортно-імпортних перевезень в країнах, що мають вихід до моря, морський транспорт надає також послуги іноземним фрахтователям в перевезенні вантажу, збільшуючи відрахування до державної казни в іноземній валюті.
Морський транспорт за багатьма показниками випереджає інші види транспорту. Морські вантажні перевезення в два рази дешевше за залізничні та в десятки разів за автомобільні. Для морських суден характерні висока вантажність та низька питома витрата палива на одиницю перевезень. Якщо вага вантажного поїзду дорівнює всередньому 3.000 т, то морські торгові судна мають вантажність, що вимірюється десятками тисяч тон, а танкери – до 150 тис т. Морський транспорт використовує природні шляхи сполучень, що не потребують шляхових витрат (окрім забезпечення портів), має практично необмежену пропускну здатсність. В порівнянні з річковим транспортом морський використовує більш прямий шлях, завдяки чому має меньший час доставки вантажів. Швидкість доставки вантажів морським транспортом вище , ніж залізницею в 1,2 – 1,5 разів.
Деякі осбливості морського транспорту обмежують сферу його викорстання. Так перевезення морського транспорту обмежені тільки в морському просторі між портами. Він, як правило, беспосередньо не пов`язаний із пунктами відправки та назначення. І тому участь інших видів транспорту для підвезення вантажів до морських портів та вивезення з них викликає додаткове складання та збільшує загальні витрати народного господартсва на транспортування.Одним із первинних форм просторового зосередження транспорту є транспортні вузли, пункти. Транспортний вузол – це комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту, які у взаємодії обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів. Залежно від видів транспорту, що стикаються, вузли поділяють на залізнично-автодорожні, залізнично-водно-автодорожні і водно-автодорожні.
В регіональній економіці транспорту розрізняють наступні його види:
- транспорт загального користування - це транспорт, який у відповідності до діючих законоположень, повинен здійснювати вантажів і населення державних установ і організацій, громадських організацій, а також приватних підприємств та осіб;
- магістральний транспорт – частіше означає транспорт загального користування;
- транспорт не загального користування – це відомчий транспорт, що виконує перевезення тільки свого відомства і не зобов'язаний задовольняти потреби всіх інших клієнтів;
- промисловий транспорт - це відомчий транспорт промислових підприємств;
- універсальний транспорт – транспорт, що здатний здійснювати майже всі види перевезень: вантажні, пасажирські. Залізничний, водний, автомобільний, повітряний транспорт є універсальними;
- неуніверсальний транспорт – спеціалізований транспорт, що призначений для виконання якогось одного виду перевезень (вантажного чи пасажирського) або для переміщення тільки одного виду вантажу. До даного виду транспорту відносять трубопроводи й конвеєри;
- циклічний транспорт – це будь-який транспорт, на якому предмети перевезень переміщуються по транспортних комунікаціях одиницями чи окремими групами з допомогою незалежно рухомих транспортних одиниць;
- неперервний транспорт – транспорт, де предмети перевезення переміщуються у вигляді неперервного потоку з допомогою гнучких стрічок, канатів, ескалаторів і трубопроводів;
- транспорт особистого користування – легкові автомобілі, мотоцикли, велосипеди, яхти тощо.
Розрізняють кілька основних типів транспортної мережі за її конфігурацією: радіальна, в якій основні магістралі розходяться променевоподібно від одного або кількох головних вузлів; мережі з переважанням більш-менш паралельних магістралей, широтних, меридіальних, або тих і тих – ортогональна; деревоподібної конфігурації, що нагадує рисунок річкової мережі.
За видами сполучень і характером обслуговування розрізняють міжнародні та внутрішньодержавні сполучення. Внутрішньодержавні бувають міжрайонні, внутрішньорайонні, місцеві, міжміські та внутрішньоміські. Морський транспорт є важливою складовою частиною ринкової інфраструктури, бо створює умови для формування загальнодержавного й місцевих ринків. Значення транспорту для будь-якої країни, що займає велику територію, дуже велике. Він відіграє в державі важливу економічну, оборонну. Економічна роль морського транспорту проявляється, перш за все, в тому, що він є органічною ланкою кожного виробництва, виконує неперервну і масову постановку всіх видів сировини, палива і продукції з пунктів виробництва до споживача, а також здійснює розподіл праці, спеціалізацію й кооперацію виробництва.
Морський транспорт – важливий фактор економічної інтеграції країн і розвитку міжнародної торгівлі.
Функції морського транспорту
Соціально-політичні функції морського транспорту виявляються в його здатності здійснювати обмін матеріальними й духовними цінностями між територіями.Морський транспорт забезпечує вантажні, побутові і туристичні поїздки, а також медичне обслуговування людей, полегшує фізичну працю.
Різноманітне і важливе культурне значення транспорту, перш за все, полягає в тому, що він забезпечує спілкування між континентами, країнами, й людьми, та сприяє задоволенню їх естетичних потреб і культурному обміну.
Оборонна роль морського транспорту виділялася й підкреслювалась завжди. У всі часи він розглядався як один із важливих факторів забезпечення обороноздатності держави. Його функціями є перекидання військ і озброєнь, забезпечення об'єктів тилу і військового виробництва. Він є також важливою частиною багатьох видів військової зброї. Повне і якісне задоволення потреб країни в перевезенні може бути досягнуте тільки в тому випадку, коли всі транспортні засоби будуть функціонувати і розвиватись у взаємозв'язку, як єдиний органічний елемент усього народного господарства.
2. Передумови розвитку і розміщення морського транспорту країн СНД
Історія морського транспорту країн СНД, що мають вихід до моря є спільною. Взагалі, історія морського транспорту, дійсно як виду транспорту загальнодержавного значення, можна розпочати з 4-6 століття, коли Чорне море вже було судноплавним. Також Київська Русь (10-13 століття) мала стабільні зв`язки з Візантією. Відомі морські походи Київських князів на Константинополь. Після перемоги над Туреччиною в 80-х роках 18 століття і переходу до Російської імперії Північного Причорномор`я і Приазов`я. Тут виникають порти – Херсон (1778), Севестополь (1788), Одеса (1794). Взагалі Російська імперія була визнана великою морською державою ще при Петрі Великому. Але поняття тепершнього морського транспорту настільки різниця від тогочасного, що можна розглядати це питання з часів СРСР.
Єдина транспортна система (ЄТС) будь-якої держави – це економічно та технологічно взаємопов`язана сукупність різних видів вантажного та пасажирського транспорту, обслуговуючих сферу обертання товарів та населення. До ЄТС нерідко відносять такі зовнішні елементи внутрішньовиробничого транспорту підприємств (під`їзні шляхи, верфі, перевантажуючі пристрої та інше), що забезпечують його зпряження з транспортом загального використання. Роль кожного виду транспорту в ЄТС можна проілюструвати наступною діаграмою.
Рисунок 1. Частка окремих видів транспорту в обсязі перевезень в СНД (%).
1 – Залізниця
2 – Морський транспорт
3 – Річковий транспорт
4 – Автомобільний транспорт
5 – Трубопровідний транспорт
Як бачимо, за обсягом перевезень морський транспорт складає 1 %
Визаначальним за маштабом вантажообороту в складі ЄТС був залізничий транспорт. Однак його доля систематично знижувалася за рахунок прискореного розвитку морського.
Якщо розглядати діяльність видів транспорту за дальністю перевезень (на 2001 рік), то на першому місці бесперечно з`явився морський транспорт (3930 тис км), на другому – трубопровідний (2210 тис км), далі – залізничий (946 тис км), річковий (363 тис км), автомобільний (18,2 тис км).
Технічні засоби та енергоємність видів транспрту, виробнича спроможність визначають різницю між витратами перевезень, яку можна побачити на наступній таблиці.
Таблиця 1. Витрати на перевезення вантажу різними видами транспорту (коп/10 приведених т-км).
Вид транспорту | Собівартість перевезень | Питомі капітальні вкладення |
|
|
|
Залізничий | 2,94 | 34,4 |
Морський | 2,59 | 31,4 |
Річковий | 2,96 | 52,3 |
Автомобільний | 48,3 | 42,0 |
Трубопровідний | 0,78 | 9,2 |
Отже, як можна побачити, істотну роль в ЄТС СРСР відігравала залізниця. Але істотними перевагами і особливостями володіє і морський транспорт тому що він більш економічний споміз інших видів транспорту.
За роки Радянської влади місце та роль морського транспорту в ЄТС країни не були постійними. Високими темпами цей вид розвивався в 60-і – 70-і роки. Основою цього розвитку морського флоту стало широке застосування всього нового, прогресивного, що з`являлось світовому та вітчизняному суднобудуванні, портобудуванні, в технології та організації транспортного процесу. Морський транспортний флот СРСР ввійшов до числа найбільш технічно довершених флотів світу, його сумарний дедвейт склав на 1 січня 1980 року 18,5 млн т.
Створенню в країні потужного морського флоту в ці роки сприяли важні економічні та політичні фактори: швидкоростучі каботажні перевезення, збільшення зовнішньоторгового обороту, необхідність збільшення власного внутрішнього тоннажу, здійснення допомоги східноєвропейським країнам в перевезеннях вантажів, розширення суднобудівної бази, поліпшення валютного балансу та спроможність надання іноземної валюти для імпорту сднів.
Разом з розвитком транспортного флоту розширювалась та вдосконавлювалась матеріально-технічна база портів. Поряд з реконструкцією діючих побудовані новий суховантажний порт Іллічевськ (з однією з найбільших у світі паромною переправою протяжністю 435 километрів), перші черги портів Південний та Східний, нафтогавань Шесхаріс в порту Новоросійськ, введені до дії паромні переправи на Каспії та Дальньому Сході. Будівництво нових (здебільшого глибоководних) перевантажних комплексів забезпечило ріст пропускної спроможності портів більш ніж вдвічі.
Високі темпи розвитку морського транспорту призвели до збільшення його долі в вантажообороті в 1970 році. Однак розширення сфери застосування трубопроводів та їхнє інтенсивне будівництво зумовили зниження долі морського транспорту вже в 1975 році до 14,2%.
В той же час збільшення зовнішньої торгівлі СРСР, розширення її географії зумовили значне збільшення долі морського транспорту в перевезеннях вантажу радянського імпорту та експорту: із загального об`єму ціх перевезень в 1980 році прийшлося 48%. Морський флот повністю забезпечував незалежність зовнішньоекономічних зв`язків СНД. Вирішення цієї задачі, а також високий рівень досконалості радянських суден дозволив поширити участь радянського флоту в перевезеннях вантажу, що належить іноземним власникам.
В одинадцятій п`ятирічці тривав процес оновлення та зміцнення матеріально-технічної бази морського транспорту, хоча й уповільненими темпами. Характерною осбливістю розвитку морського транспорту в цей період виявилось активне формування технічної, технологічної та організаційної основ прогресивних систем транспортування вантажів – лихтеровозної, контейнерної, паромної та інших.
Морський транспорт вирішив важливу проблему забезпечення цілодобової навігації в западному секторі Арктики та своєчасної доставки необхідних вантажів в райони Крайньої Півночі та Дальнього Сходу.
Наприкінці 80-их років морський транспорт СРСР являв собою досить розвинуту галузь народного господарства. Він займав одне з провідних місць в ЄТС, забезпечуючи подальший розвиток економіки крайни та її зовнішньоекономічних зв`язків, приймав участь в міжнародному розподілі праці. Морський транспорт перевозив всі вантажі зовнішньої торговлі СРСР із країнами американського континенту, Африки, Південно-Східної Азії, Ближнього та Середнього Сходу, Скандинавії, з Японією, Індією, Англією, Австралією. Він залишався основним в перевезеннях між СРСР та країнами Західної Європи, хоча в цьому регіоні зростає участь річкового, автомобільного та особливо трубопровідного транспортів.
Обсяг морських зовнішньоторгівельних перевезень СРСР склав в 1987 році 253 мільйони тон (7,4 % світового обсягу). Флотом Міністерства морського флота в закордонному плаванні перевезено 169, 7 мільйонів тон, в тому числі 143, 2 мільйони тон вантажу радянської зовнішньої торгівлі та 26,5 мільйонів тон – іноземних фрахтователей. Сумарний дедвейт транспортного флоту Міністерства морського флоту на 1.01.1988 року склав 21,6 мільонів тон (3,2 % дедвейта світового флоту). В 1988 році перевезення вантажів іноземних фрахтователей збільшилися до 43,9 мільйонів тон, а всього флотом Міністерства морсього флоту в закордонних плаваннях було перевезено 182,6 мільйонів тон. В цей період радянські судна, зайняті в міжнародному сполученні СРСР і здійснюючи перевезення вантажів іноземних фрахтователей, відвідують щорічно більш ніж 1400 портів 120 іноземних країн. В цей же час вітчизняні порти приймають судна 50 країн світу.
Розуміючи, що ефективне використання простору і ресурсів Світового океану в інтересах всіх країн і народів, можливо лише за умов широкого міжнародного співробітництва, узгодженного рішення політико-правових, економічних та технічних аспектів цієї глобальної проблеми, СРСР приймає активну участь в цьому процесі.
Радянський Союз – активний учасник Конференцій ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) з моменту її створення в 1964 році, в тому числі і комітету з морських перевезень. СРСР взяв участь в розробці Конвенції про Кодекс поведінки лінійних конференцій, підтримав прагнення країн, що розвиваються, розширити участь їх національного флоту в перевезенні вантажів.
За безпосередньою участю СРСР в 1982 році завершена розробка Конвенції ООН з морського права, положення якої містять правові основи регулювання різних видів діяльності в Світовому океані, враховуючи торгівельне судохідство.
Важливим елементом реалізації судохідної політики є міждержавні угоди про морське торгове судоходство, які створюють довгострокові правові основи для діяльності вітчизняного флоту на принципах рівності та взаємовигоди. В угодах на умовах взаємності обумовлюються свобода доступу суден в порти, здійснення вантажних та інших законних операцій, певні привілеї в стягненні зборів та виконанні формальностей, порядок допуску та перебування моряків на березі. СРСР на початок 1989 року мав двосторонні угоди із сорока країнами.
Особливе місце в судоходній політиці СРСР займало співробітництво в рамках СЕВ. Визначну роль в розвитку ділових зв`язків та контактів морських організацій стран-членів СЕВ відіграє набувша сили в кінці 1973 року багатостороння Угода про співробітництво в морському торговому судоходстві. Ця угода – перший документ подібного роду в міжурядовій практиці за всю історію торгівельного судоходства.
Але на цьому етапі, точніше після розпаду СРСР морський комплекс розпався на кілька частин, і тепер вже належить окремим країнам. В СНД морський транспорт є складовою частиною транспортного комплексу п`яти країн: України, Росії, Казахстану, Грузії та Азербайджану – але важливе місце морський транспорт займає в економіці двох країн – Російської Федерації та України. Казахстан та Азербайджан, хоч імають вихід до Каспійського моря, але використання морського транспорту за межами цього моря не є доцільним у зв`язку з географічним положенням цих країн.
3. Сучасна структура та рівень розвитку морського транспорту країн СНД
Після розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік була створена така організація як Співдружність Незалежних Держав (СНД), до якої входять такі держави: Азербайджан, Арменія, Білорусія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан та Україна.
Вихід до моря мають лише п`ять з них – Росія, Україна, Грузія, Азербайджан та Казахстан. За географічною ознакою транспортний комплекс СНД можна поділити на п`ять басеійнів: Чорноморсько-Азовський, Балтійський, Північний, Дальньосхідний та Каспійський.
Дамо характеристику розміщення морського транспорту в кожному з цих басейнів.
Чорноморсько-Азовський морський басейн:Морські торгівельні порти України в січні-лютому ц.р. збільшили вантажоперевалку на 4,1%, у порівнянні з аналогічним періодом 2009 р., - з 16 млн. 151 тис. тон до 16 млн. 819 тис. тон.
Про це УНІАН повідомили в Міністерстві транспорту і зв`язку України.
Зміни можно преглянути у поданих таблицях 2 та 3
Таблиця 2. Динаміка збільшення перевалки вантажу в Україні у 2009 році.
Порт | На скільки збілишив,% | Становить,тонн |
Іллічівський | 17,9 | 3млн.61тис |
Маріупольський | 24,4 | 1млн423,5тис |
Південний | 4,7 | 3млн |
Ізмаїл | 25,3 | 986,5тис |
Керченський | 49,3 | 729,7тис |
Октябрьск | 15,5 | 531,4тис |
Білгород-Дністровський | у 2рази | 12,7тис |
Севастопольський | 2 | 40,2тис |
Таблиця 3. Динаміка зменшення певалки вантажу в Україні у 2009 році.
Порт | На скільки зменшив,% | Ставновить,тонн |
Одеський | 2,7 | 4млн492,8тис |
Миколаївській | 27 | 885,5тис |
Феодосія | 12,3 | 495,2тис |
Херсонський | 8,5 | 397,6тис |
Ренійський | 14,7 | 265,6тис |
Євпаторійський | 22,5 | 198,6тис |
Бердянський | 41,7 | 131,2тис |
Скадовський | 1,2 | 50,4тис |
Ялтинський | 66,7 | 6тис |
Довідка УНІАН: Морські торговельні порти України за підсумками 2009 року переробили 109 млн. 716 тис. тонн вантажів, що на 17% менше, ніж в 2008 році. Морські торговельні порти України в січні 2010 року збільшили перевалку вантажів на 5,2% у порівнянні з січнем 2008 року – з 8 млн. 10,3 тис. тон до 8 млн. 425,5 тис. тон.
Таблиця 4. Вантажооборот за різними видами транспорту (млрд.ткм)
| 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 |
Транспорт,всього | 394,1 | 394 | 411,3 | 457,5 | 480,1 | 473,6 | 494,6 | 510,2 | 507,7 |
залізничний | 172,8 | 177,5 | 193,1 | 225,3 | 234 | 224 | 240,8 | 262,5 | 257 |
автомобільний | 19,3 | 18,5 | 20,6 | 24,4 | 28,8 | 35,3 | 40,6 | 46,4 | 54,9 |
морський | 8,6 | 10,1 | 8,8 | 9,9 | 9,3 | 9,6 | 12,1 | 12,9 | 11,3 |
Можна помітити динаміку зростання вантажооборот морського транспорту України починаючи з 2003 року, яка траває і зараз. Це пояснюється поступовим розвитком та знеченням для економіки країни морського транспорту.
На долю Чорноморсько-Азовського басейну приходиться біля 2/3 обсягів перевезень вантажів морським транспортом в СНД. Приблизно 80% цих перевезень складають зовнішньоторгівельні вантажі. В каботажних перевезеннях переважають масові вантажі – залізна та марганцева руда, кам`яний вуголь, нафтовантажі, цемент, ліс. Через морські порти басейну проходить більше за 65% пасажирообороту морського трнспорту в СНД. Особливо великий потік пасажирів в курортний сезон на лініях Одеса-Батумі, Одеса-Ялта та Одеса-Сочі, а також між портами Чорноморського поберіжжя Кавказу та Криму.
Таблиця 5. Вантажообіг морських торговельних портів України за період 2008 – 2009 рр., тис. тонн
Назва порту | 2008 рік | 2009 рік |
Бердянський | 2 604,3 | 2 239,6 |
Білгород-Дністровський | 1 135,1 | 880,2 |
Євпаторійський | 2 053,2 | 1 878,3 |
Ізмаїльський | 6 880,8 | 5 205,7 |
Ілічівський | 18 904,0 | 16 287,0 |
Керченський |