План
Введення
1. Початок реформи
2. Перші правові акти земельної реформи
3. Земельна реформа і розвиток земельних відносин у пострадянський період
4. Земельний кодекс РРФСР 2001 р
5. Сучасний етап розвитку реформи
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Актуальність теми дослідження. Реалії нової Росії вимагають дозволу багатовікової несправедливості у відносинах до селянської землі, повномасштабного дослідження ролі права і держави в процесі проведення земельних реформ з метою вироблення ефективного механізму регулювання земельних відносин та відображення їх у правовій системі.
Стан наукової розробки теми. Теоретико-методологічною основою дослідження стали положення і висновки, викладені в працях відомих вчених, державних діячів і юристів стосовно до теми дослідження, а також фундаментальні положення юридичної науки, представленої різними її науковими школами в процесі аналізу зв'язку державного управління та правового регулювання.
Сучасні аграрні проблеми знайшли відображення в працях академіка А. М. Ємельянова, загальні проблеми державно-правового регулювання сільського господарства - в роботах І. Я. Бачило, В. Г. Вишнякова, Н. Г. Кобця, А. Ф. Ноздрачова, У . А. Прокошина та ін
Об'єкт дослідження - земельні реформи та їх державно-правове регулювання в Росії в 90-і роки.
Предмет дослідження - управлінсько-правовий розвиток земельних реформ у різних соціальних і економічних системах.
Мета дослідження:
1. Системний аналіз динаміки земельних реформ в Росії;
2. розглянути проблеми розмаїття форм власності на землю та розвитку сучасного російського законодавства у сфері земельних відносин.
Враховуючи, що в юридичній науці окремо з позиції теорії управління в соціальних та економічних системах не розглядалася "наскрізна" правова проблема еволюції земельних реформ, в роботі використано метод порівняльно-правового аналізу юридичних документів про земельний реформуванні в Росії. У цілому земельні відносини аналізуються згідно загальнонаукових принципів: історичності, наступності, всебічності.
Наукова новизна роботи визначається тим, що вона є однією з перших спроб комплексного порівняльно-правового дослідження еволюції земельних реформ у Росії для виявлення соціально-правових підстав цілісної концепції управління аграрними перетвореннями.
- Обгрунтовані пріоритети реформ, передусім прав особистості селянина, раціональності аграрного законодавства, розробленого і систематизованого в інтересах селянства, різноманіття форм власності, не виключаючи і приватну власність на землю;
- Аргументовано своєрідність російського шляху реформ, в силу якого, з одного боку, для Росії не підходять радикально-західницьких варіанти модернізації, а з іншого - з'являються справжні пріоритети: піднесення соціально-правового
статусу селянства, розвиток сільського виробничого та місцевого самоврядування, створення земельно-банківської системи та ін
Практична значущість дослідження визначається його орієнтацією на вирішення актуальних проблем правового регулювання і управління у сфері земельних відносин, Матеріали роботи мають практичне значення для галузевих юридичних наук. Вони можуть знайти застосування у викладанні теорії та історії держави, конституційного, адміністративного, земельного, цивільного, підприємницького (господарського), муніципального права та управління.
Правові акти земельної реформи
1. Верховна Рада СРСР у квітні 1990р. прийняв Основи законодавства про землю.
Основи ввели нововведення - довічне успадковане володіння землею та право оренди землі.
2. 22 листопада 1990р. був прийнятий Закон РРФСР "Про селянське (фермерське) господарство" 3.23 листопада 1990. Закон РРФСР "Про земельну реформу". У них було вперше в Росії закріплено право приватної власності на землю, причому індивідуальної, колективно-часткової та колективної спільної. У господарств вилучалася частину землі для створення в кожному районі фонду землі для наділення фермерських господарств. Було визначено порядок виділу земельної частки і майнового паю колгоспників і працівників радгоспів.
4. 25 квітня 1991р прийнятий новий Земельний кодекс. Новизна - встановлення судового вирішення всіх земельних спорів.
5. Указ Президента Російської Федерації від 27 жовтня 1993р. щодо регулювання земельних відносин та розвитку аграрної реформи. Закріпилося право приватної власності на землю.
6. Єльцинських указ "Про реалізацію конституційних прав громадян на землю" від 7 березня 1996р. Вжито заходів щодо закріплення прав громадян на земельні ділянки і частки і на вільне розпорядження.
7. Період «зазначеному» регулювання земельних відносин закінчився з прийняттям у 2001р. Земельного кодексу РФ і федерального закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення від 24 липня 2002р.
Реформа - це перетворення у будь-якій галузі людської діяльності, перебудову. Мета реформи - поліпшення стану справ у реформованої галузі, в кінці кінців - поліпшення умов життя людей, зайнятих у галузі господарства, і в цілому в державі.
Мета земельної реформи як найважливішої частини економічної реформи, що проводиться в Росії-формування соціально орієнтованої ринкової економіки. Одне з основних її напрямків - встановлення приватної власності на землю та створення механізму земельного ринку. Це обумовлює радикальна зміна земельного ладу Росії, заснованого на винятковій власності держави на землю. Першорядним компонентом земельної реформи, необхідним засобом вирішення поставлених перед нею завдань є право і юридичне закріплення та розвиток реформованих земельних відносин.
У 1990р. в Російській Федерації розпочалося здійснення земельної реформи. Слід розрізняти два етапи: 1-й етап, коли вона розвивалася на основі раніше діяла Конституції РРФСР 1978 р ., І 2-й етап, коли була прийнята на референдумі 12 грудня 1993 р . нова Конституція.
Початок реформи
Реформа здійснюється, по-перше, на основі спеціальних земельно-правових актів, по-друге, на основі розвитку загального законодавства: про приватизацію; про власність; про підприємства та підприємницької діяльності; про банки; про податкову систему; про акціонерні товариства; про антимонопольну діяльності; про банкрутство; про інвестиційну діяльність; про заставу. По-третє, оскільки земельна реформа нерозривно взаємопов'язана з аграрною реформою, то земельно-правові норми знаходять своє місце і в аграрно-правових актах.
Цілі і завдання земельної реформи були сформульовані в правових ж актах про земельну реформу.
Відповідно до законодавства земельна реформа - це докорінна зміна того земельного ладу, який існував до 1990 р . в колишньому Союзі РСР і Росії. Він грунтувався на винятковій власності держави на землю, що виникла в результаті націоналізації землі в 1917 р .
Мета і суть земельної реформи полягали в наступних основних напрямках:
- Перехід від націоналізації землі до її денаціоналізації (роздержавлення); - приватизація земель;
- Децентралізація права власності на землю. У результаті виникла множинність форм права власності на землю:
- Приватна (індивідуальна, спільна часткова і спільна сумісна - фізичних та юридичних осіб);
- Державна, яка поділяється на федеральну власність і власність суб'єктів Федерації;
- Муніципальна;
- Інші форми права власності.
Крім того, виникли або розвиваються інші форми права на землю. Це - право довічного успадкованого володіння землею; право користування; право оренди.
Але земельна реформа не самоціль. Вона повинна була привести і до множинності форм господарювання, і до підйому сільського господарства.
На основі даної множинності форм власності та інших прав на землю з'явилися і розвиваються різні організаційно-правові форми сільськогосподарських і агропромислових підприємств:
- Державні;
- Кооперативні;
- Муніципальні;
- Приватні - індивідуальні, юридичних і фізичних осіб, селянські (фермерські) господарства, акціонерні товариства, товариства, господарські товариства та ін
Зазначені суб'єкти нових аграрних відносин одночасно є і суб'єктами нових земельних відносин.
Конституція Російської Федерації 1993 р . (Ст. 9) проголосила, що в Росії закріплені приватна, державна, муніципальна й інші форми власності на землю. Стаття 36 спеціально присвячена праву приватної власності на землю громадян: вони мають право самостійно або разом з іншими володіти, користуватися і розпоряджатися належними їм земельними ділянками на свій розсуд, не завдаючи при цьому шкоди іншим особам, і дотримувати вимоги екологічного законодавства. Право приватної власності встановлюється федеральним законом.
Перші правові акти земельної реформи
Перші правові акти земельної реформи були прийняті ще колишнім СРСР. Верховна Рада СРСР у квітні 1990 р . прийняв Основи законодавства про землю. Однак у ті часи йшла гостра дискусія: потрібно чи не потрібно вводити приватну власність на землю.
Основи законодавства про землю не ввели право приватної власності на землю. Реформа 90-х рр.. ХХ ст. теж мала благородні цілі: вирішити нарешті продовольчу проблему, як говорили на початку реформи - "нагодувати Росію"; підняти добробут сільського (і міського теж) населення; підвищити ефективність аграрного виробництва; в ході реформ зберегти і поліпшити природне середовище.
Досягти цього передбачалося за допомогою наступних заходів: приватизувати (роздати в приватну власність) землю та інші засоби виробництва; перетворити колгоспи і радгоспи в селянські (фермерські) господарства, їх асоціації, кооперативи, товариства, акціонерні товариства та ін Таким чином "роздержавили" сільгосппідприємства; перейти до ринкових відносин і замінити державне директивне планування економічним регулюванням (говорили - "ринок розставить все по місцях"). "Батьки" реформи та її активісти вважали, що як тільки селяни будуть звільнені від примусової державної колективної залежності, вони почнуть вільно трудитися, і цілі реформи будуть швидко досягнуто. У засобах масової інформації мусувалася думка, що майбутня аграрна реформа - це третє і останнє розкріпачення селян (перше було в 1861 р ., Коли цар скасував особисту залежність - "фортеця" - селян від поміщиків; друге - у 1906 р ., Коли столипінська реформа скасувала залежність селян від сільської громади: вони звільнялися від державної залежності).
Передбачалося наступне: лише в селах пошириться приватна власність і відповідні їй форми ведення господарства, як різко збільшиться продуктивність праці; на землі нарешті з'явиться господар, він буде господарювати дбайливо, економно витрачати кошти, продукція його буде дешевше, ніж була в колгоспах і радгоспах , та ін Натиск був на створення за зразком Європи та Америки фермерських господарств, розхожим став вираз: "фермери нагодують Росію". Основи запровадили нововведення - довічне успадковане володіння землею. Це ще не право власності на землю, але вже одне правомочність як власника: Основи закріпили передачу земельної ділянки у спадщину. Основи ввели ще одне право на землю - право оренди землі. 22 листопада 1990 р . був прийнятий Закон РРФСР "Про селянське (фермерське) господарство" і 23 листопада 1990 р . Закон РРФСР "Про земельну реформу". У них було вперше в Росії закріплено право приватної власності на землю, причому індивідуальної, колективно-часткової та колективної спільної. У господарств вилучалася частину землі для створення в кожному районі фонду землі для наділення фермерських господарств. Було визначено порядок виділу земельної частки і майнового паю колгоспників і працівників радгоспів. Це було зроблено на основі ст. 12 колишньої Конституції РРФСР 1978 р ., В яку в 1990 р . були внесені зміни і було передбачено право приватної власності громадян на землю. Але це право було дуже обмеженим, неповним: власник земельної ділянки не міг відчужувати його ні в якій формі (продати, подарувати і т.д.) протягом 10 років, тобто був встановлений загальний землею. 10-річний мораторій на розпорядження . Було передбачено створення селянських (фермерських) господарств. Вони стали створюватися шляхом виділення колгоспників і працівників радгоспів зі своєю земельною часткою і майновим паєм.
Земельна реформа і розвиток земельних відносин у пострадянський період
Новий етап розвитку земельного законодавства відноситься до періоду так званої перебудови. У 1989 р . була зроблена спроба кардинального вирішення земельного питання. Перед II З'їздом народних депутатів СРСР, що почав роботу 12 грудня 1989 р ., Велика група депутатів закликала до всенародної політичного страйку, якщо закон про землю не буде включений до порядку денного і розглянутий З'їздом. 28 лютого 1990 р . не з'їзд, а Верховна Рада СРСР прийняла. «Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про землю». Підготовка проекту Основ велася на тлі запеклої боротьби між прихильниками збереження монопольної державної власності на землю і тими, хто закликав до її руйнування. У результаті цієї боротьби поняття «власність на землю» зникло і в Основи був введений такий компромісний титул права на землю, як довічне успадковане володіння. До «досягнень» Основ слід віднести також введення оренди на землю і плату за землекористування Цим практично вичерпуються всі новели, введені в Основи, які по суті не змінили радянський земельний лад. Приватна власність на землю введена не була, але з'явилося два нових титулу прав на землю: право довічного наслідуваного володіння і оренда. Тим самим непорушність виняткової державної власності на землю в якійсь мірі була похитнулася. Однак Основи були приречені на недовге існування, бо наближався розвал Союзу РСР.
Земельна реформа в Російській Федерації почалася в 1990 р . Слід розрізняти два етапи: 1-й етап, коли вона розвивалася на основі раніше діяла Конституції РРФСР 1978 р ., І 2-й етап, коли була прийнята на референдумі 12 грудня 1993 р . нова Конституція.
У 1990-1991 рр.. велася розробка нового Земельного кодексу. 25 квітня 1991 р . він був прийнятий. Це - основний земельну законодавчий акт, в якому врегульовані всі земельні суспільні відносини нового земельного ладу.
Але Кодекс не міг вийти за рамки Конституції, у якій був встановлений 10-річний мораторій на продаж (передачу) земельних ділянок. Вільно дозволялася тільки купівля-продаж землі державою у громадян і, навпаки, громадянами у держави.
Найсерйознішої новизною і революційним завоюванням ЗК РРФСР стало встановлення судового вирішення всіх земельних спорів. Раніше вони розглядалися тільки в адміністративному порядку (до цього суди розглядали лише один суперечка - про користування земельною ділянкою його власниками в місті).
Президент Російської Федерації вирішив регулювати хід реформи своїми Указами. 27 грудня 1991 р . Президент Російської Федерації прийняла Указ "Про невідкладні заходи щодо здійснення земельної реформи '". Указ встановив продаж (передачу у власність) колгоспниками та працівниками радгоспів своїх земельних часток:
- При виході на пенсію (по старості або інвалідності);
- При переселенні в іншу місцевість;
- При передачі у власність з успадкування;
- При внесенні виручених коштів до місцевої переробну промисловість.
Колгоспники, працівники радгоспів отримали право продавати свої ділянки іншим працівникам радгоспів або колгоспникам або особам, які укладають члени колгоспу або надходять на роботу в радгосп.
Таким чином, права зазначених громадян на продаж земельних ділянок були розширені у порівнянні з Конституцією і ЗК РРФСР.
З названих положень Указу виходило і постанова Уряду Російської Федерації від 29 грудня 1991 року про реорганізацію колгоспів і радгоспів, в якому наказувалося колгоспам та радгоспам перереєструватися в нові форми господарювання (АТ, товариства, кооперативи та ін.) Це суперечило Конституції та ЗК РРФСР, але Конституційний Суд не відреагував на це. Реформа продовжилася.
Введення
1. Початок реформи
2. Перші правові акти земельної реформи
3. Земельна реформа і розвиток земельних відносин у пострадянський період
4. Земельний кодекс РРФСР 2001 р
5. Сучасний етап розвитку реформи
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Актуальність теми дослідження. Реалії нової Росії вимагають дозволу багатовікової несправедливості у відносинах до селянської землі, повномасштабного дослідження ролі права і держави в процесі проведення земельних реформ з метою вироблення ефективного механізму регулювання земельних відносин та відображення їх у правовій системі.
Стан наукової розробки теми. Теоретико-методологічною основою дослідження стали положення і висновки, викладені в працях відомих вчених, державних діячів і юристів стосовно до теми дослідження, а також фундаментальні положення юридичної науки, представленої різними її науковими школами в процесі аналізу зв'язку державного управління та правового регулювання.
Сучасні аграрні проблеми знайшли відображення в працях академіка А. М. Ємельянова, загальні проблеми державно-правового регулювання сільського господарства - в роботах І. Я. Бачило, В. Г. Вишнякова, Н. Г. Кобця, А. Ф. Ноздрачова, У . А. Прокошина та ін
Об'єкт дослідження - земельні реформи та їх державно-правове регулювання в Росії в 90-і роки.
Предмет дослідження - управлінсько-правовий розвиток земельних реформ у різних соціальних і економічних системах.
Мета дослідження:
1. Системний аналіз динаміки земельних реформ в Росії;
2. розглянути проблеми розмаїття форм власності на землю та розвитку сучасного російського законодавства у сфері земельних відносин.
Враховуючи, що в юридичній науці окремо з позиції теорії управління в соціальних та економічних системах не розглядалася "наскрізна" правова проблема еволюції земельних реформ, в роботі використано метод порівняльно-правового аналізу юридичних документів про земельний реформуванні в Росії. У цілому земельні відносини аналізуються згідно загальнонаукових принципів: історичності, наступності, всебічності.
Наукова новизна роботи визначається тим, що вона є однією з перших спроб комплексного порівняльно-правового дослідження еволюції земельних реформ у Росії для виявлення соціально-правових підстав цілісної концепції управління аграрними перетвореннями.
- Обгрунтовані пріоритети реформ, передусім прав особистості селянина, раціональності аграрного законодавства, розробленого і систематизованого в інтересах селянства, різноманіття форм власності, не виключаючи і приватну власність на землю;
- Аргументовано своєрідність російського шляху реформ, в силу якого, з одного боку, для Росії не підходять радикально-західницьких варіанти модернізації, а з іншого - з'являються справжні пріоритети: піднесення соціально-правового
статусу селянства, розвиток сільського виробничого та місцевого самоврядування, створення земельно-банківської системи та ін
Практична значущість дослідження визначається його орієнтацією на вирішення актуальних проблем правового регулювання і управління у сфері земельних відносин, Матеріали роботи мають практичне значення для галузевих юридичних наук. Вони можуть знайти застосування у викладанні теорії та історії держави, конституційного, адміністративного, земельного, цивільного, підприємницького (господарського), муніципального права та управління.
Правові акти земельної реформи
1. Верховна Рада СРСР у квітні 1990р. прийняв Основи законодавства про землю.
Основи ввели нововведення - довічне успадковане володіння землею та право оренди землі.
2. 22 листопада 1990р. був прийнятий Закон РРФСР "Про селянське (фермерське) господарство" 3.23 листопада 1990. Закон РРФСР "Про земельну реформу". У них було вперше в Росії закріплено право приватної власності на землю, причому індивідуальної, колективно-часткової та колективної спільної. У господарств вилучалася частину землі для створення в кожному районі фонду землі для наділення фермерських господарств. Було визначено порядок виділу земельної частки і майнового паю колгоспників і працівників радгоспів.
4. 25 квітня 1991р прийнятий новий Земельний кодекс. Новизна - встановлення судового вирішення всіх земельних спорів.
5. Указ Президента Російської Федерації від 27 жовтня 1993р. щодо регулювання земельних відносин та розвитку аграрної реформи. Закріпилося право приватної власності на землю.
6. Єльцинських указ "Про реалізацію конституційних прав громадян на землю" від 7 березня 1996р. Вжито заходів щодо закріплення прав громадян на земельні ділянки і частки і на вільне розпорядження.
7. Період «зазначеному» регулювання земельних відносин закінчився з прийняттям у 2001р. Земельного кодексу РФ і федерального закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення від 24 липня 2002р.
Реформа - це перетворення у будь-якій галузі людської діяльності, перебудову. Мета реформи - поліпшення стану справ у реформованої галузі, в кінці кінців - поліпшення умов життя людей, зайнятих у галузі господарства, і в цілому в державі.
Мета земельної реформи як найважливішої частини економічної реформи, що проводиться в Росії-формування соціально орієнтованої ринкової економіки. Одне з основних її напрямків - встановлення приватної власності на землю та створення механізму земельного ринку. Це обумовлює радикальна зміна земельного ладу Росії, заснованого на винятковій власності держави на землю. Першорядним компонентом земельної реформи, необхідним засобом вирішення поставлених перед нею завдань є право і юридичне закріплення та розвиток реформованих земельних відносин.
У 1990р. в Російській Федерації розпочалося здійснення земельної реформи. Слід розрізняти два етапи: 1-й етап, коли вона розвивалася на основі раніше діяла Конституції РРФСР
Початок реформи
Реформа здійснюється, по-перше, на основі спеціальних земельно-правових актів, по-друге, на основі розвитку загального законодавства: про приватизацію; про власність; про підприємства та підприємницької діяльності; про банки; про податкову систему; про акціонерні товариства; про антимонопольну діяльності; про банкрутство; про інвестиційну діяльність; про заставу. По-третє, оскільки земельна реформа нерозривно взаємопов'язана з аграрною реформою, то земельно-правові норми знаходять своє місце і в аграрно-правових актах.
Цілі і завдання земельної реформи були сформульовані в правових ж актах про земельну реформу.
Відповідно до законодавства земельна реформа - це докорінна зміна того земельного ладу, який існував до
Мета і суть земельної реформи полягали в наступних основних напрямках:
- Перехід від націоналізації землі до її денаціоналізації (роздержавлення); - приватизація земель;
- Децентралізація права власності на землю. У результаті виникла множинність форм права власності на землю:
- Приватна (індивідуальна, спільна часткова і спільна сумісна - фізичних та юридичних осіб);
- Державна, яка поділяється на федеральну власність і власність суб'єктів Федерації;
- Муніципальна;
- Інші форми права власності.
Крім того, виникли або розвиваються інші форми права на землю. Це - право довічного успадкованого володіння землею; право користування; право оренди.
Але земельна реформа не самоціль. Вона повинна була привести і до множинності форм господарювання, і до підйому сільського господарства.
На основі даної множинності форм власності та інших прав на землю з'явилися і розвиваються різні організаційно-правові форми сільськогосподарських і агропромислових підприємств:
- Державні;
- Кооперативні;
- Муніципальні;
- Приватні - індивідуальні, юридичних і фізичних осіб, селянські (фермерські) господарства, акціонерні товариства, товариства, господарські товариства та ін
Зазначені суб'єкти нових аграрних відносин одночасно є і суб'єктами нових земельних відносин.
Конституція Російської Федерації
Перші правові акти земельної реформи
Перші правові акти земельної реформи були прийняті ще колишнім СРСР. Верховна Рада СРСР у квітні
Основи законодавства про землю не ввели право приватної власності на землю. Реформа 90-х рр.. ХХ ст. теж мала благородні цілі: вирішити нарешті продовольчу проблему, як говорили на початку реформи - "нагодувати Росію"; підняти добробут сільського (і міського теж) населення; підвищити ефективність аграрного виробництва; в ході реформ зберегти і поліпшити природне середовище.
Досягти цього передбачалося за допомогою наступних заходів: приватизувати (роздати в приватну власність) землю та інші засоби виробництва; перетворити колгоспи і радгоспи в селянські (фермерські) господарства, їх асоціації, кооперативи, товариства, акціонерні товариства та ін Таким чином "роздержавили" сільгосппідприємства; перейти до ринкових відносин і замінити державне директивне планування економічним регулюванням (говорили - "ринок розставить все по місцях"). "Батьки" реформи та її активісти вважали, що як тільки селяни будуть звільнені від примусової державної колективної залежності, вони почнуть вільно трудитися, і цілі реформи будуть швидко досягнуто. У засобах масової інформації мусувалася думка, що майбутня аграрна реформа - це третє і останнє розкріпачення селян (перше було в
Передбачалося наступне: лише в селах пошириться приватна власність і відповідні їй форми ведення господарства, як різко збільшиться продуктивність праці; на землі нарешті з'явиться господар, він буде господарювати дбайливо, економно витрачати кошти, продукція його буде дешевше, ніж була в колгоспах і радгоспах , та ін Натиск був на створення за зразком Європи та Америки фермерських господарств, розхожим став вираз: "фермери нагодують Росію". Основи запровадили нововведення - довічне успадковане володіння землею. Це ще не право власності на землю, але вже одне правомочність як власника: Основи закріпили передачу земельної ділянки у спадщину. Основи ввели ще одне право на землю - право оренди землі. 22 листопада
Земельна реформа і розвиток земельних відносин у пострадянський період
Новий етап розвитку земельного законодавства відноситься до періоду так званої перебудови. У
Земельна реформа в Російській Федерації почалася в
У 1990-1991 рр.. велася розробка нового Земельного кодексу. 25 квітня
Але Кодекс не міг вийти за рамки Конституції, у якій був встановлений 10-річний мораторій на продаж (передачу) земельних ділянок. Вільно дозволялася тільки купівля-продаж землі державою у громадян і, навпаки, громадянами у держави.
Найсерйознішої новизною і революційним завоюванням ЗК РРФСР стало встановлення судового вирішення всіх земельних спорів. Раніше вони розглядалися тільки в адміністративному порядку (до цього суди розглядали лише один суперечка - про користування земельною ділянкою його власниками в місті).
Президент Російської Федерації вирішив регулювати хід реформи своїми Указами. 27 грудня
- При виході на пенсію (по старості або інвалідності);
- При переселенні в іншу місцевість;
- При передачі у власність з успадкування;
- При внесенні виручених коштів до місцевої переробну промисловість.
Колгоспники, працівники радгоспів отримали право продавати свої ділянки іншим працівникам радгоспів або колгоспникам або особам, які укладають члени колгоспу або надходять на роботу в радгосп.
Таким чином, права зазначених громадян на продаж земельних ділянок були розширені у порівнянні з Конституцією і ЗК РРФСР.
З названих положень Указу виходило і постанова Уряду Російської Федерації від 29 грудня 1991 року про реорганізацію колгоспів і радгоспів, в якому наказувалося колгоспам та радгоспам перереєструватися в нові форми господарювання (АТ, товариства, кооперативи та ін.) Це суперечило Конституції та ЗК РРФСР, але Конституційний Суд не відреагував на це. Реформа продовжилася.
Законодавчими актами Верховної Ради Російської Федерації регулювалися і регулюються плата за землю (Закон від 11 жовтня 1991 р . з доповненнями та змінами); заставу землі (Закон від 29 травня 1992 р .) Та ряд інших. Визнано за необхідне прийняти закон про іпотеку.
Законодавчий орган - Верховна Рада Російської Федерації, зі свого боку, приймав закони, спрямовані на подальше розширення права приватної власності на землю. До Конституції РФ (ст. 12) були внесені доповнення і зміна, якими дозволялася вільна купівля-продаж земельних ділянок громадянами в чотирьох випадках - для ведення:
- Особистого підсобного господарства;
- Садівництва;
- Дачного будівництва;
- Індивідуального житлового будівництва.
Конституция и Закон не позволяли регулировать земельные отношения с учетом требований земельной реформы. Поэтому Президент Российской Федерации стал регулировать их в указном порядке.
Указом Президента Российской Федерации о регулировании земельных отношений и развитии аграрной реформы от 27 октября 1993 р . было установлено, что земля — имущество, недвижимость; все сделки с землей должны регулироваться гражданским правом, с учетом земельного и экологического законодательства. Земельное законодательство в указанной части должно соответствовать ГК РФ. Она закрепила право частной собственности на землю, отменила все имеющиеся в прежней Конституции ограничения по распоряжению находящимися в собственности земельными участками, создала условия для дальнейшего перехода государственных земель в частные руки.
24 грудня 1993 р . Б. Ельцин, незаконно продолжавший осуществлять полномочия Президента РФ, издал Указ № 2228 «О приведении законодательства Российской Федерации в соответствие с Конституцией РФ». Он отменил часть ЗК РСФСР, ряд статей Закона о крестьянском (фермерском) хозяйстве, Закон об аграрной реформе, 8 статей Закона о зерне. Это создало пробелы и неопределенность по многим вопросам регулирования земельных отношений. В частности, были признаны недействующими статьи, определяющие компетенцию государственных органов по предоставлению земельных участков в собственность и пользование; статьи, устанавливающие порядок предоставления и изъятия земельных участков, что на практике порождало пробелы в законодательстве и правовой беспредел.
В соответствии с Указом Б. Ельцина «Об Основных положениях Государственной программы приватизации государственных и муниципальных предприятий в Российской Федерации после 1 июля 1994 р .» продолжалась приватизация земель. В Основных положениях содержатся два раздела "4" и "410", специально посвященные приватизации этих земель, их купле–продаже при приватизации предприятий. В сферу сделок с землей включились органы Госкомимущества.
Ельциновский указ "О реализации конституционных прав граждан на землю" от 7 марта 1996 р . еще более расширял земельную реформу. Указом были предусмотрены меры по закреплению прав граждан на земельные участки и доли и на свободное распоряжение ими в самых различных формах для развития сельскохозяйственного производства, свободного выхода для организаций фермерских хозяйств; не ограничиваются размеры приусадебных участков; предоставлено право на получение земли специалистам сельского хозяйства; предусмотрено право местных органов власти выкупа у крестьян земельных долей для перепродажи их другим лицам, желающим вести сельскохозяйственное производство, и т. д. назначения» от 24 июля 2002 р .
Период «указного» регулирования земельных отношений закончилось с принятием в 2001 р . Земельного кодекса РФ и федерального закона «Об обороте земель сельскохозяйственного назначения от 24 июля 2002г.
Земельный кодекс 2001 года
28 сентября 2001 года Государственной Думой Российской Федерации принят новый Земельный кодекс, в котором страна нуждалась на протяжении десяти лет, начиная с земельной реформы 1990 года.
В Статье 1 земельного кодекса приведены принципы земельного законодательства:
1) учет значения земли как основы жизни и деятельности человека, согласно которому регулирование отношений по использованию и охране земли осуществляется исходя из представлений о земле как о природном объекте, охраняемом в качестве важнейшей составной части природы, природном ресурсе, используемом в качестве средства производства в сельском хозяйстве и лесном хозяйстве и основы осуществления хозяйственной и иной деятельности на территории Российской Федерации, и одновременно как о недвижимом имуществе, об объекте права собственности и иных прав на землю;
2) приоритет охраны земли как важнейшего компонента окружающей среды и средства производства в сельском хозяйстве и лесном хозяйстве перед использованием земли в качестве недвижимого имущества, согласно которому владение, пользование и распоряжение землей осуществляются собственниками земельных участков свободно, если это не наносит ущерб окружающей среде;
3) приоритет охраны жизни и здоровья человека , согласно которому при осуществлении деятельности по использованию и охране земель должны быть приняты такие решения и осуществлены такие виды деятельности, которые позволили бы обеспечить сохранение жизни человека или предотвратить негативное (вредное) воздействие на здоровье человека, даже если это потребует больших затрат;
4 ) участие граждан и общественных организаций (объединений) в решении вопросов, касающихся их прав на землю , согласно которому граждане Российской Федерации, общественные организации (объединения) имеют право принимать участие в подготовке решений, реализация которых может оказать воздействие на состояние земель при их использовании и охране, а органы государственной власти, органы местного самоуправления, субъекты хозяйственной и иной деятельности обязаны обеспечить возможность такого участия в порядке и в формах, которые установлены законодательством;
5) единство судьбы земельных участков и прочно связанных с ними объектов , согласно которому все прочно связанные с земельными участками объекты следуют судьбе земельных участков, за исключением случаев, установленных федеральными законами;
6) приоритет сохранения особо ценных земель и земель особо охраняемых территорий, согласно которому изъятие ценных земель сельскохозяйственного назначения, земель лесного фонда, занятых лесами первой группы, земель особо охраняемых природных территорий и объектов, земель, занятых объектами культурного наследия, других особо ценных земель и земель особо охраняемых территорий для иных целей ограничивается или запрещается в порядке, установленном федеральными законами. Установление данного принципа не должно толковаться как отрицание или умаление значения земель других категорий;
7) платность использования земли, согласно которому любое использование земли осуществляется за плату, за исключением случаев, установленных федеральными законами и законами субъектов Российской Федерации;
8) деление земель по целевому назначению на категории , согласно которому правовой режим земель определяется исходя из их принадлежности к той или иной категории и разрешенного использования в соответствии с зонированием территорий и требованиями законодательства;
9) разграничение государственной собственности на землю на собственность Российской Федерации, собственность субъектов Российской Федерации и собственность муниципальных образований , согласно которому правовые основы и порядок такого разграничения устанавливаются федеральными законами;
10) дифференцированный подход к установлению правового режима земель , в соответствии с которым при определении их правового режима должны учитываться природные, социальные, экономические и иные факторы;
11) сочетание интересов общества и законных интересов граждан , согласно которому регулирование использования и охраны земель осуществляется в интересах всего общества при обеспечении гарантий каждого гражданина на свободное владение, пользование и распоряжение принадлежащим ему земельным участком.
При регулировании земельных отношений применяется принцип разграничения действия норм гражданского законодательства и норм земельного законодательства в части регулирования отношений по использованию земель, а также принцип государственного регулирования приватизации земли.
2. Федеральными законами могут быть установлены и другие принципы земельного законодательства.
Современный этап развития реформы
На данном этапе до конца января 2009 р . государство проводит работу по проведению территориального землеустройства. Гражданам необходимо зарегистрировать свои права на земельные участки, сформированные из земельных долей, находящихся в праве общедолевой собственности, и уже в дальнейшем распоряжаться ими по своему усмотрению.
А муниципальным образованиям требуется сформировать земельные участки из невостребованных земельных долей и земельные участки из земельных долей умерших, наследники которых не оформили соответствующие правовые отношения на землю.
Сформированными собственниками земельных участков из земельных долей необходимо распорядиться, т.е. сдать в аренду эффективному арендатору. Муниципальные образования имеют все основания для приобретения в указанном порядке права собственности на данные земельные участки для их последующего вовлечения в хозяйственный оборот и пополнения местных бюджетов.
При инвентаризации земельных участков в Батыревском районе совместно сельским поселениями выявлены 79 безхозяйных земельных участков , 1071 земельных участков, на которые необходимо оформить право наследования, 1201 земельных участков без правоустанавливающих документов.
Проделана определенная работа по выявленным участкам:
- по 70 участкам выявлены родственники;
- по 876 участкам обратились наследники в МРО № 6 Управления Роснедвижимости по ЧР;
- по 936 участкам обратились за получением правоустанавливающих документов.
Результаты реформ в Чувашской Республике
В результате государственная монополия на землю была быстро ликвидирована. Крестьяне относились не всегда спокойно к разделу колхозно-совхозного имущества, так как далеко не все явно или втайне мечтали стать самостоятельными хозяевами. Многим неплохо жилось в колхозах и совхозах. Тем не менее образовался, как тогда говорили, класс собственников на землю, тот самый свободный от государства крестьянин – мечта и надежда реформаторов.
В нашей республике реформа сельского хозяйства проводилась республиканской администрацией на основе соответствующих законов Российской Федерации, указов Президента, постановлений правительства, областных законов.
В результате реформ в республике сформировалась многоукладная экономика: сельскохозяйственные предприятия (коллективные), ЛПХ – личные подсобные хозяйства сельских жителей и КФХ – крестьянские (фермерские) хозяйства.
Распределение земельного фонда по угодьям (тыс. га) в Чувашии к 2007 р . выглядит так: Большая часть территории республики занята землями сельскохозяйственых предприятий, организаций и граждан - 46,6%, на лесной фонд приходится 30,6%, в ведении городских, поселковых и сельских администраций - 17,2%, природоохранное назначение - 1,9%, водный фонд - 1,9%, промышленности, транспорта и иного несельскохозяйственного назначения - 1,1%, запаса - 0,7%. Сельскохозяйственные угодья занимают 1041 тыс. га (56,7% от общей площади республики), в том числе пашни - 821 тыс. га (44,8%). Леса и древесно-кустарниковые насаждения составляют 617,5 тыс. га (33,7%), болота занимают 5,2 тыс. га (0,3%), под водой занято 48,9 тыс. га (2,7%), под улицами, площадями, и дорогами - 66,3 тыс. га (3,6%), строениями - 26,5 тыс. га (1,4%). Основная доля сельскохозяйственных угодий приходится на земли сельхозпредприятий, организаций и граждан - 73%, земли населенных пунктов - 23,7%. Площадь нарушенных земель составляет 1,6 тыс. га. Из них 36,7% принадлежат предприятиям и организациям сельского хозяйства, а 34,2% - предприятиям торфяной промышленности. Уровень распаханности земель превышает порог экологической безопасности и составляет около 80% сельскохозяйственных угодий.
Сельскохозяйственные предприятия превратились в не только остатки социалистической системы – колхозов и совхозов, но и образовавшиеся в результате объединения частных собственников-пайщиков (дольщиков) СПК, АКХ, ОАО, ТОО, ООО, ЗАО, АОЗТ – новые коллективные хозяйства. Результаты их деятельности представлены в приложении.
Земельные доли нарезали “в натуре” только тем, кто занялся фермерством. Остальные работники объединились со своими долями в агрофирмы (АФ), акционерные общества (ООО, ОАО, ЗАО), сельские производственные кооперативы (СПК) и др.
Экономика Батыревского района в основном связана с сельскохозяйственным производством, где занято 37 сельскохозяйственных производственных кооперативов и 174 крестьянских (фермерских) хозяйств. До 50% территории занято пашней. К концу 2007 года в районе созданы и работают 15 сельскохозяйственных потребительских кооперативов, которыми получено льготных кредитов на сумму 17 млн. руб. Кооперативы в основном занимаются сбором мяса и молока с личных подворий, заготовкой картофеля, лука-севка и овощей с населения, а также обеспечивают личные подворья кормами для животноводства и всем необходимым для производства продукции растениеводства.
Проблемы
Колхозные и совхозные земли и их имущество полагалось распределить между колхозниками, рабочими совхозов, пенсионерами и работниками обслуживающей сферы села (учителя, врачи, клубные работники и др.). Каждый получал земельную долю (определенное количество гектаров сельхозугодий) и имущественный пай, оцененный в деньгах, натурой. Но земельные доли нарезали “в натуре” только тем, кто занялся фермерством. Остальные работники объединились со своими долями в агрофирмы (АФ), акционерные общества (ООО, ОАО, ЗАО), сельские производственные кооперативы (СПК) и др. Почему? Хотя земля перешла в частные руки, но на этой земле работать некому. В деревнях остались в основном пожилые люди, а у молодых нет сельскохозяйственной техники, чтобы обрабатывать землю. Да и разучился крестьянин за годы Советской власти трудиться на земле. Вот и лежат по всей России тысячи нераспаханных гектаров земли. Государство старается решить проблемы с помощью предоставления кредитов личным подсобным хозяйствам и агропромышленным комплексам. В рамках данного национального проекта жителями Батыревского района получено 2300 кредитов на сумму 375 млн. рублей, в том числе в 2007 году- 1226 кредитов на сумму 198 млн. рублей. Охвачено более 18% ЛПХ из общего количества по району.
Приобретено сельскохозяйственной техники на сумму более 60 млн. руб.
В районе создано и работают 21 сельскохозяйственных потребительских кооперативов, которыми получено льготных кредитов на сумму более 17 млн. руб.
Но эти кредиты не может получить крестьянин со средним доходом. Ведь кредит нужно возвращать ежемесячно, а не от урожая к урожаю.
Юридически и фактически только создается современная школа государственно-правовой агрослужбы.
В наше время страна переживает опять острый кризис. Права субъектов земельных отношений и их реализация требуют решения проблем аграрно-правовой защищенности и безопасности крестьянства России, упрочения его конституционного статуса и принятия органами государственной власти совместно с крестьянством ответственности за рациональное землепользование и принципиально новую организацию местного самоуправления в сельских поселениях.
Висновок
Для истории нашей страны, ее внутреннего развития осуществление земельных реформ в России сводило их лишь к продовольственной проблеме и мало затрагивало правовое решение земельных вопросов и укрепление статуса крестьянства.
К середине 90-х гг. сложилась многоуровневая система земельного законодательства. Такое состояние законодательства осложнило и запутало правоприменительную деятельность, стало тормозом на пути дальнейших преобразований и требовало создания единого кодифицированного акта.
В связи с принятием в 1993 р . Конституции Российской Федерации, многие положения Земельного кодекса 1991г. устарели и были признаны недействующими. Все это обусловило необходимость разработки нового Земельного кодекса Российской Федерации. Хотя земля перешла в частные руки, но на этой земле работать некому. В деревнях остались в основном пожилые люди, а у молодых нет сельскохозяйственной техники, чтобы обрабатывать землю. Да и разучился крестьянин за годы Советской власти трудиться на земле. Вот и лежат по всей России тысячи нераспаханных гектаров земли. Государство старается решить проблемы с помощью предоставления кредитов личным подсобным хозяйствам и агропромышленным комплексам. Но эти кредиты не может получить крестьянин со средним доходом.
Развитие земельно-правовых отношений и анализ практики управления в области сельского хозяйства — комплексная проблема разных отраслей правовой науки, в том числе специально изучающих различные аспекты земельных реформ. Однако земельно-управленческие отношения с правовой точки зрения изучены недостаточно. Юридически и фактически только создается современная школа государственно-правовой агрослужбы. В наше время страна переживает опять острый кризис. Права субъектов земельных отношений и их реализация требуют решения проблем аграрно-правовой защищенности и безопасности крестьянства России, упрочения его конституционного статуса и принятия органами государственной власти совместно с крестьянством ответственности за рациональное землепользование и принципиально новую организацию местного самоуправления в сельских поселениях.
Список літератури
1. Конституція РФ від 12.12.1993г.
2. Закон РРФСР «Про земельну реформу» № 374-1 від 23.11.1990г.
3. Земельний кодекс Російської Федерації № 136-ФЗ від 25.10.2001г.
4. Постанова Уряду РФ «Про затвердження положення про федеральну службу земельного кадастру Росії» № 22 від 11.01.2001г.
5. Постанова Уряду РФ «Про затвердження положення про Міністерство природних ресурсів Російської Федерації» № 726 від 25.09.2000г.
6. Федеральний закон «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації» № 131-ФЗ від 06.10.2003р.
7. Федеральний закон «Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб'єктів Російської Федерації» № 184-ФЗ від 06.10.1999г.
8. Глазунова Н.І. Система державного управління. М., 2003.
9. Гусенбеков І.І. Деякі аспекти взаємодії органів місцевого самоврядування з органами державної влади суб'єктів Російської Федерації / / Журнал Російського права № 6, 2006р. С.38
10. Назаренко В.І. Земельні відносини і ринок землі. М., 2005.
11. Незнамова Є.А. Місцеве самоврядування. Органи влади. М., 2001.
12. Чубуков Г.В. Земельне право Росії. Підручник. М., 2003. С.335
13. Широков О.М. Основи місцевого самоврядування в РФ. М., 2000.
Законодавчий орган - Верховна Рада Російської Федерації, зі свого боку, приймав закони, спрямовані на подальше розширення права приватної власності на землю. До Конституції РФ (ст. 12) були внесені доповнення і зміна, якими дозволялася вільна купівля-продаж земельних ділянок громадянами в чотирьох випадках - для ведення:
- Особистого підсобного господарства;
- Садівництва;
- Дачного будівництва;
- Індивідуального житлового будівництва.
Конституция и Закон не позволяли регулировать земельные отношения с учетом требований земельной реформы. Поэтому Президент Российской Федерации стал регулировать их в указном порядке.
Указом Президента Российской Федерации о регулировании земельных отношений и развитии аграрной реформы от 27 октября
24 грудня
В соответствии с Указом Б. Ельцина «Об Основных положениях Государственной программы приватизации государственных и муниципальных предприятий в Российской Федерации после 1 июля
Ельциновский указ "О реализации конституционных прав граждан на землю" от 7 марта
Период «указного» регулирования земельных отношений закончилось с принятием в
Земельный кодекс 2001 года
28 сентября 2001 года Государственной Думой Российской Федерации принят новый Земельный кодекс, в котором страна нуждалась на протяжении десяти лет, начиная с земельной реформы 1990 года.
В Статье 1 земельного кодекса приведены принципы земельного законодательства:
1) учет значения земли как основы жизни и деятельности человека, согласно которому регулирование отношений по использованию и охране земли осуществляется исходя из представлений о земле как о природном объекте, охраняемом в качестве важнейшей составной части природы, природном ресурсе, используемом в качестве средства производства в сельском хозяйстве и лесном хозяйстве и основы осуществления хозяйственной и иной деятельности на территории Российской Федерации, и одновременно как о недвижимом имуществе, об объекте права собственности и иных прав на землю;
2) приоритет охраны земли как важнейшего компонента окружающей среды и средства производства в сельском хозяйстве и лесном хозяйстве перед использованием земли в качестве недвижимого имущества, согласно которому владение, пользование и распоряжение землей осуществляются собственниками земельных участков свободно, если это не наносит ущерб окружающей среде;
3) приоритет охраны жизни и здоровья человека , согласно которому при осуществлении деятельности по использованию и охране земель должны быть приняты такие решения и осуществлены такие виды деятельности, которые позволили бы обеспечить сохранение жизни человека или предотвратить негативное (вредное) воздействие на здоровье человека, даже если это потребует больших затрат;
4 ) участие граждан и общественных организаций (объединений) в решении вопросов, касающихся их прав на землю , согласно которому граждане Российской Федерации, общественные организации (объединения) имеют право принимать участие в подготовке решений, реализация которых может оказать воздействие на состояние земель при их использовании и охране, а органы государственной власти, органы местного самоуправления, субъекты хозяйственной и иной деятельности обязаны обеспечить возможность такого участия в порядке и в формах, которые установлены законодательством;
5) единство судьбы земельных участков и прочно связанных с ними объектов , согласно которому все прочно связанные с земельными участками объекты следуют судьбе земельных участков, за исключением случаев, установленных федеральными законами;
6) приоритет сохранения особо ценных земель и земель особо охраняемых территорий, согласно которому изъятие ценных земель сельскохозяйственного назначения, земель лесного фонда, занятых лесами первой группы, земель особо охраняемых природных территорий и объектов, земель, занятых объектами культурного наследия, других особо ценных земель и земель особо охраняемых территорий для иных целей ограничивается или запрещается в порядке, установленном федеральными законами. Установление данного принципа не должно толковаться как отрицание или умаление значения земель других категорий;
7) платность использования земли, согласно которому любое использование земли осуществляется за плату, за исключением случаев, установленных федеральными законами и законами субъектов Российской Федерации;
8) деление земель по целевому назначению на категории , согласно которому правовой режим земель определяется исходя из их принадлежности к той или иной категории и разрешенного использования в соответствии с зонированием территорий и требованиями законодательства;
9) разграничение государственной собственности на землю на собственность Российской Федерации, собственность субъектов Российской Федерации и собственность муниципальных образований , согласно которому правовые основы и порядок такого разграничения устанавливаются федеральными законами;
10) дифференцированный подход к установлению правового режима земель , в соответствии с которым при определении их правового режима должны учитываться природные, социальные, экономические и иные факторы;
11) сочетание интересов общества и законных интересов граждан , согласно которому регулирование использования и охраны земель осуществляется в интересах всего общества при обеспечении гарантий каждого гражданина на свободное владение, пользование и распоряжение принадлежащим ему земельным участком.
При регулировании земельных отношений применяется принцип разграничения действия норм гражданского законодательства и норм земельного законодательства в части регулирования отношений по использованию земель, а также принцип государственного регулирования приватизации земли.
2. Федеральными законами могут быть установлены и другие принципы земельного законодательства.
Современный этап развития реформы
На данном этапе до конца января
А муниципальным образованиям требуется сформировать земельные участки из невостребованных земельных долей и земельные участки из земельных долей умерших, наследники которых не оформили соответствующие правовые отношения на землю.
Сформированными собственниками земельных участков из земельных долей необходимо распорядиться, т.е. сдать в аренду эффективному арендатору. Муниципальные образования имеют все основания для приобретения в указанном порядке права собственности на данные земельные участки для их последующего вовлечения в хозяйственный оборот и пополнения местных бюджетов.
При инвентаризации земельных участков в Батыревском районе совместно сельским поселениями выявлены 79 безхозяйных земельных участков , 1071 земельных участков, на которые необходимо оформить право наследования, 1201 земельных участков без правоустанавливающих документов.
Проделана определенная работа по выявленным участкам:
- по 70 участкам выявлены родственники;
- по 876 участкам обратились наследники в МРО № 6 Управления Роснедвижимости по ЧР;
- по 936 участкам обратились за получением правоустанавливающих документов.
Результаты реформ в Чувашской Республике
В результате государственная монополия на землю была быстро ликвидирована. Крестьяне относились не всегда спокойно к разделу колхозно-совхозного имущества, так как далеко не все явно или втайне мечтали стать самостоятельными хозяевами. Многим неплохо жилось в колхозах и совхозах. Тем не менее образовался, как тогда говорили, класс собственников на землю, тот самый свободный от государства крестьянин – мечта и надежда реформаторов.
В нашей республике реформа сельского хозяйства проводилась республиканской администрацией на основе соответствующих законов Российской Федерации, указов Президента, постановлений правительства, областных законов.
В результате реформ в республике сформировалась многоукладная экономика: сельскохозяйственные предприятия (коллективные), ЛПХ – личные подсобные хозяйства сельских жителей и КФХ – крестьянские (фермерские) хозяйства.
Распределение земельного фонда по угодьям (тыс. га) в Чувашии к
Сельскохозяйственные предприятия превратились в не только остатки социалистической системы – колхозов и совхозов, но и образовавшиеся в результате объединения частных собственников-пайщиков (дольщиков) СПК, АКХ, ОАО, ТОО, ООО, ЗАО, АОЗТ – новые коллективные хозяйства. Результаты их деятельности представлены в приложении.
Земельные доли нарезали “в натуре” только тем, кто занялся фермерством. Остальные работники объединились со своими долями в агрофирмы (АФ), акционерные общества (ООО, ОАО, ЗАО), сельские производственные кооперативы (СПК) и др.
Экономика Батыревского района в основном связана с сельскохозяйственным производством, где занято 37 сельскохозяйственных производственных кооперативов и 174 крестьянских (фермерских) хозяйств. До 50% территории занято пашней. К концу 2007 года в районе созданы и работают 15 сельскохозяйственных потребительских кооперативов, которыми получено льготных кредитов на сумму 17 млн. руб. Кооперативы в основном занимаются сбором мяса и молока с личных подворий, заготовкой картофеля, лука-севка и овощей с населения, а также обеспечивают личные подворья кормами для животноводства и всем необходимым для производства продукции растениеводства.
Проблемы
Колхозные и совхозные земли и их имущество полагалось распределить между колхозниками, рабочими совхозов, пенсионерами и работниками обслуживающей сферы села (учителя, врачи, клубные работники и др.). Каждый получал земельную долю (определенное количество гектаров сельхозугодий) и имущественный пай, оцененный в деньгах, натурой. Но земельные доли нарезали “в натуре” только тем, кто занялся фермерством. Остальные работники объединились со своими долями в агрофирмы (АФ), акционерные общества (ООО, ОАО, ЗАО), сельские производственные кооперативы (СПК) и др. Почему? Хотя земля перешла в частные руки, но на этой земле работать некому. В деревнях остались в основном пожилые люди, а у молодых нет сельскохозяйственной техники, чтобы обрабатывать землю. Да и разучился крестьянин за годы Советской власти трудиться на земле. Вот и лежат по всей России тысячи нераспаханных гектаров земли. Государство старается решить проблемы с помощью предоставления кредитов личным подсобным хозяйствам и агропромышленным комплексам. В рамках данного национального проекта жителями Батыревского района получено 2300 кредитов на сумму 375 млн. рублей, в том числе в 2007 году- 1226 кредитов на сумму 198 млн. рублей. Охвачено более 18% ЛПХ из общего количества по району.
Приобретено сельскохозяйственной техники на сумму более 60 млн. руб.
В районе создано и работают 21 сельскохозяйственных потребительских кооперативов, которыми получено льготных кредитов на сумму более 17 млн. руб.
Но эти кредиты не может получить крестьянин со средним доходом. Ведь кредит нужно возвращать ежемесячно, а не от урожая к урожаю.
Юридически и фактически только создается современная школа государственно-правовой агрослужбы.
В наше время страна переживает опять острый кризис. Права субъектов земельных отношений и их реализация требуют решения проблем аграрно-правовой защищенности и безопасности крестьянства России, упрочения его конституционного статуса и принятия органами государственной власти совместно с крестьянством ответственности за рациональное землепользование и принципиально новую организацию местного самоуправления в сельских поселениях.
Висновок
Для истории нашей страны, ее внутреннего развития осуществление земельных реформ в России сводило их лишь к продовольственной проблеме и мало затрагивало правовое решение земельных вопросов и укрепление статуса крестьянства.
К середине 90-х гг. сложилась многоуровневая система земельного законодательства. Такое состояние законодательства осложнило и запутало правоприменительную деятельность, стало тормозом на пути дальнейших преобразований и требовало создания единого кодифицированного акта.
В связи с принятием в
Развитие земельно-правовых отношений и анализ практики управления в области сельского хозяйства — комплексная проблема разных отраслей правовой науки, в том числе специально изучающих различные аспекты земельных реформ. Однако земельно-управленческие отношения с правовой точки зрения изучены недостаточно. Юридически и фактически только создается современная школа государственно-правовой агрослужбы. В наше время страна переживает опять острый кризис. Права субъектов земельных отношений и их реализация требуют решения проблем аграрно-правовой защищенности и безопасности крестьянства России, упрочения его конституционного статуса и принятия органами государственной власти совместно с крестьянством ответственности за рациональное землепользование и принципиально новую организацию местного самоуправления в сельских поселениях.
Список літератури
1. Конституція РФ від 12.12.1993г.
2. Закон РРФСР «Про земельну реформу» № 374-1 від 23.11.1990г.
3. Земельний кодекс Російської Федерації № 136-ФЗ від 25.10.2001г.
4. Постанова Уряду РФ «Про затвердження положення про федеральну службу земельного кадастру Росії» № 22 від 11.01.2001г.
5. Постанова Уряду РФ «Про затвердження положення про Міністерство природних ресурсів Російської Федерації» № 726 від 25.09.2000г.
6. Федеральний закон «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації» № 131-ФЗ від 06.10.2003р.
7. Федеральний закон «Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб'єктів Російської Федерації» № 184-ФЗ від 06.10.1999г.
8. Глазунова Н.І. Система державного управління. М., 2003.
9. Гусенбеков І.І. Деякі аспекти взаємодії органів місцевого самоврядування з органами державної влади суб'єктів Російської Федерації / / Журнал Російського права № 6, 2006р. С.38
10. Назаренко В.І. Земельні відносини і ринок землі. М., 2005.
11. Незнамова Є.А. Місцеве самоврядування. Органи влади. М., 2001.
12. Чубуков Г.В. Земельне право Росії. Підручник. М., 2003. С.335
13. Широков О.М. Основи місцевого самоврядування в РФ. М., 2000.