В останні роки стало певною традицією включати в теми випускних шкільних творів тему, пов'язану із сучасною літературою і яка передбачає вміння писати рецензію на те чи інше літературний твір. У минулому році газета вже публікувала консультацію до такого твору, проте потік питань, пов'язаних як з особливістю жанру рецензії, так і з проблемами у підготовці до її написання, не вичерпується. Саме тому ми вирішили ще раз повернутися до розмови на цю тему.
Що повинен чітко знати вчитель, який готує учнів до випускного іспиту? Перше: рецензія - надзвичайно складний жанр, і на її створення стоїть націлювати тільки сильних учнів. Одночасно рецензія - це найвищий показник майстерності вчителя, бо саме в цьому жанрі учень повинен на новому, не обробленому ще матеріалі продемонструвати всі ті вміння й навички аналізу літературного твору, які він отримав при вивченні класичних, "усталених" речей. Головне завдання рецензії - це звернення до найостанніших, сучасним явищ літератури, про які практично ще ніхто не писав, з приводу яких ще не встигло скластися певної думки. При розмові про такому творі пише потрібно розглянути його в контексті сучасного життя і сучасного літературного процесу: оцінити його саме як нове явище. Така злободенність (у кращому розумінні цього слова) є неодмінною ознакою будь-якої рецензії. Само собою зрозуміло, що для цього учневі, що готується до написання рецензії, потрібно хоча б інколи переглядати літературно-художні журнали, щоб бути в курсі новинок і орієнтуватися в основних напрямках літературного життя.
Далі, вчителю слід обговорити з учнями основні структурні моменти будь-рецензії. Оскільки рецензія є як би посланням людини, який читав який-небудь твір (або дивився виставу, кінофільм і т.д.), можливого їх читачеві (глядачеві), то в рецензії, по-перше, повинні бути чітко вказані вихідні дані розглянутої речі, а по-друге, значне місце має бути приділена викладу змісту. Не просто переказу, а концептуального аналізу, з якого стануть зрозумілими основні ідейні лінії твору. Обов'язково слід відзначити також цікаві, незвичайні моменти, наприклад, нетрадиційну манеру викладу, якісь аспекти стилю і т.д. - Іншими словами слід насамперед зупинитися на аналізі найістотніших елементів твору незалежно від ставлення до них автора рецензії. Приміром, рецензент не поділяє ідей письменника або зовсім не в захваті від способу їх подачі, однак якщо ці ідеї або цей спосіб є яскравими моментами твору, його "родзинкою", він не має права про них умовчувати.
Тільки після об'єктивного аналізу можна приступати до суб'єктивної оцінки твору, що становить основну частину будь-рецензії. Рецензія як раз і пишеться для вираження такої оцінки, своєї власної думки. Воно може бути як завгодно спірним, але у випадку якщо суб'єктивний погляд базується на розумінні сутнісних моментів твору, він не буде довільним враження оригинальничанья і надуманості.
Природно, що вищезазначені структурні елементи рецензії не обов'язково повинні лінійно слідувати один за одним. Часто рецензія пишеться в художньому ключі - як правило, таку манеру викладу вибирають творчі, обдаровані учні. Ми хотіли б познайомити читачів з двома роботами такого плану. Вони написані одинадцятикласниками московської школи 57 Ніною Смирнової та Вадимом Жарко.
С. В. Волков