Зміст
Збори за право користування об'єктами тваринного світу і водними біологічними ресурсами: платники, ставки, порядок розрахунку.
Податок на видобуток корисних копалин: порядок визначення кількості видобутої корисної копалини, і порядок його оцінки.
3. Організація здійснює забір води з річки Дон у Центральному економічному районі. Фактичний обсяг забору води за податковий період склав 755 тис. м 3, у тому числі в межах встановленого ліміту водокористування - 695 тис. м 3. Скидання стічних вод у водний об'єкт зроблений у розмірі 220 тис. м 3. Визначте суму плати за користування водними об'єктами і терміни її сплати.
Збори за право користування об'єктами тваринного світу і водними біологічними ресурсами: платники, ставки, порядок розрахунку
Збір за користування об'єктами тваринного світу і за користування об'єктами водних біологічних ресурсів є федеральним податком. Регулюється главою 25.1 Податкового кодексу, яка вступила в силу з 1 січня 2004 року (введена Федеральним законом від 11.11.2003 № 148-ФЗ).
Платниками зборів за користування об'єктами тваринного світу визнаються організації та фізичні особи, які отримують в установленому порядку ліцензію (дозвіл) на користування об'єктами тваринного світу на території Російської Федерації.
Платниками збору за користування об'єктами водних біологічних ресурсів є організації і фізичні особи, які отримують в установленому порядку ліцензію (дозвіл) на користування об'єктами водних біологічних ресурсів у внутрішніх водах, територіальному морі, на континентальному шельфі Російської Федерації та у виключній економічній зоні Російської Федерації, а також в Азовському, Каспійському, Баренцевому морях і в районі архіпелагу Шпіцберген.
Ставки збору за кожний об'єкт тваринного світу встановлюються в твердих розмірах. Так, за вівцебика або зубра розмір ставки становить 15000 рублів; за ведмедя бурого - 6000 рублів; за фазана, тетерука - 20 рублів. Подібним чином встановлюються ставки за кожен об'єкт водних біологічних ресурсів.
Ставки збору за кожний об'єкт, встановлюються в розмірі 0 рублів у випадках, якщо користування такими об'єктами здійснюється з метою охорони здоров'я населення, усунення загрози для життя людини, запобігання від захворювань сільськогосподарських та домашніх тварин, регулювання видового складу об'єктів тваринного світу, запобігання нанесення шкоди економіці , тваринного світу та середовищі її проживання, а також з метою відтворення об'єктів тваринного світу, що здійснюється у відповідності з дозволом уповноваженого органу виконавчої влади;
Сума збору визначається щодо кожного об'єкта тваринного світу як добуток відповідної кількості об'єктів тваринного світу та відповідної ставки. Суму збору за користування об'єктами тваринного світу платники сплачують при отриманні ліцензії (дозволу) на користування об'єктами тваринного світу.
Сума збору за користування об'єктами водних біологічних ресурсів сплачується у вигляді разового та регулярних внесків. Сума разового внеску визначається як частка обчисленої суми збору, розмір якої дорівнює 10%. Сплата разового внеску проводиться при отриманні ліцензії (дозволу) на користування об'єктами водних біологічних ресурсів. Сума, що залишилася збору, що визначається як різниця між обчисленою сумою збору і сумою разового внеску, сплачується рівними частками у вигляді регулярних внесків протягом усього терміну дії ліцензії (дозволу) на користування об'єктами водних біологічних ресурсів щомісяця не пізніше 20-го числа.
Сплата збору за користування об'єктами тваринного світу проводиться платниками за місцем знаходження органу, який видав ліцензію (дозвіл) на користування об'єктами тваринного світу.
Сплата збору за користування об'єктами водних біологічних ресурсів здійснюється:
платниками - фізичними особами, за винятком індивідуальних підприємців, - за місцем знаходження органу, який видав дозвіл на видобуток (вилов) водних біологічних ресурсів;
платниками - організаціями та індивідуальними підприємцями - за місцем свого обліку.
Бібліографічний список
Податковий кодекс Російської Федерації (частина друга) від 05.08.2000 N 117-ФЗ (ред. 05.11.2010 р.) / / "Збори законодавства РФ", 07.08.2000, N 32, ст. 3340
Податок на видобуток корисних копалин: порядок визначення кількості видобутої корисної копалини, і порядок його оцінки
Пунктом 1 статті 339 Податкового кодексу Російської Федерації (далі НК РФ) встановлено, що порядок визначення кількості видобутої корисної копалини визначається платником податку самостійно.
Кількість видобутої корисної копалини визначається за даними геолого-маркшейдерського обліку, а також обліку, що ведеться у відповідності з галузевими методичними вказівками з обліку видобутку корисних копалин.
Кількість видобутої корисної копалини визначається прямим або непрямим методом:
Прямий метод - це визначення кількості шляхом застосування вимірювальних засобів та пристроїв безпосередньо до видобутих корисних копалин.
Непрямий метод - це метод, при якому кількість видобутого корисної копалини визначається за даними про його зміст в витягуваний з надр (відходів, втрат) мінеральній сировині.
Непрямий метод застосовується, якщо кількість видобутого корисної копалини не можна визначити прямим методом, тобто прямий метод носить переважний.
При прямому методі визначення податкової бази кількість видобутого корисної копалини визначається з урахуванням фактичних втрат корисних копалин. Фактичними втратами корисної копалини вважається різниця між кількістю погашених у надрах запасів корисних копалин і кількістю видобутої корисної копалини, що визначається після завершення технологічного процесу з видобутку корисних копалин, передбаченого технічним проектом розробки родовища. У загальну кількість видобутого корисної копалини включається кількість корисної копалини, що міститься у мінеральній сировині, реалізованому і (або) використаному на власні потреби до завершення комплексу технологічних операцій, передбачених технічним проектом розробки родовищ.
Застосовуваний платником податку метод визначення кількості видобутої корисної копалини підлягає затвердженню в обліковій політиці платника податку для цілей оподаткування.
Протягом всієї діяльності платника податків з видобутку корисної копалини обраний спосіб зміні не підлягає. Єдиний виняток становить внесення змін в технічний проект розробки родовища корисних копалин у зв'язку зі зміною застосовуваної технології видобутку корисних копалин.
При застосуванні платником податків прямого методу, платник ПВКК враховує фактичні втрати визначення кількості видобутої корисної копалини.
Фактичні втрати корисної копалини представляють собою різницю між розрахунковою кількістю корисної копалини, на яке зменшуються його запаси, і кількістю фактично видобутої корисної копалини.
Фактичні втрати корисної копалини враховуються в тому податковому періоді, в якому проводилось їх вимір, у розмірі, визначеному за наслідками проведених вимірювань.
Кількість видобутої корисної копалини кожного виду визначається на підставі пункту 4 статті 339 НК РФ за даними обов'язкового врахування при видобутку, встановленого законодавством Російської Федерації про дорогоцінних металах і дорогоцінному камінні.
При визначенні кількості добутих самородків корисної копалини слід користуватися визначенням поняття «самородки дорогоцінних металів», даними в Постанові Уряду Російської Федерації від 22 вересня 1999 року № 1068 «Про порядок і критерії віднесення самородків дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння до категорії унікальних» (далі Постанова № 1068) відповідно до якого самородками дорогоцінних металів є відокремлення самородних, дорогоцінних металів у корінних і розсипних родовищах, що різко відрізняються за своїми розмірами від переважаючих частинок дорогоцінного металу і володіють масою не менше 0,1 грама, з них унікальними визнаються рідко зустрічаються в природі самородки , що володіють особливими мінералогічними, морфологічними, розмірно-ваговими характеристиками або їх поєднаннями.
До категорії унікальних самородків дорогоцінних металів, можуть бути віднесені:
золоті самородки:
з корінних родовищ;
кристали, дендрити і їх зрощення масою 1 грам і більше;
скупчення неправильної форми масою 5 грамів і більше;
з розсипних родовищ;
кристали, дендрити і їх зрощення масою 5 грамів і більше, що мають низькі ступеня окатанності;
скупчення неправильної форми масою 50 грамів і більше, що мають низькі ступеня окатанності;
скупчення неправильної форми масою 1000 грамів і більше незалежно від ступеня окатанності;
срібні самородки з корінних і розсипних родовищ:
кристали, дендрити і їх зрощення масою 0,5 грама і більше;
скупчення неправильної форми масою 5 грамів і більше;
самородки платини і металів платинової групи:
з корінних родовищ;
кристали та їх зрощення з масою 1 грам і більше;
скупчення неправильної форми масою 5 грамів і більше;
з розсипних родовищ;
кристали та їх зрощення масою 5 грамів і більше, що мають низькі ступеня окатанності;
скупчення неправильної форми масою 20 грамів і більше, що мають низькі ступеня окатанності;
скупчення неправильної форми масою 200 грамів і більше незалежно від ступеня окатанності;
самородки, пов'язані з якими-небудь історичними подіями або відомими особистостями, які відіграли визначну роль в історії, науці та культурі;
самородки, пов'язані з історією розвитку видобутку дорогоцінних металів в країні;
самородки з відомих колекцій, зібрань, музеїв.
Кількість видобутої корисної копалини визначається за даними обов'язкового обліку видобутку, що здійснюється відповідно до законодавства Російської Федерації про дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
Правила обліку та зберігання дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і продукції з них, а також ведення відповідної звітності, затверджені Постановою Уряду Російської Федерації від 28 вересня 2000 року № 731 «Про затвердження правил обліку та зберігання дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і продукції з них, а також ведення відповідної звітності »(далі Правила № 731).
Згідно з пунктом 7 Правил № 731 у видобувних організаціях, облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння при видобутку, виробництві, використанні та обіг здійснюється за масою та якістю, а також у вартісному вираженні, якщо це можливо з урахуванням умов технологічних процесів вилучення, збагачення, подальшої переробки , випробуванні та аналізу мінеральної сировини, що містить в дорогоцінних металах.
Облік дорогоцінних металів, що входять до складу продуктів переробки мінеральної і вторинної сировини, при передачі їх на афінаж здійснюється у перерахунку на масу хімічних, чистих дорогоцінних металів.
Відповідно до статті 1 Федерального закону № 41-ФЗ афінаж дорогоцінних металів - це процес очищення витягнутих дорогоцінних металів від домішок і супутніх компонентів, доведення дорогоцінних металів до якості, відповідного державним стандартам і технічним умовам, що діють на території Російської Федерації, або міжнародним стандартам.
Облік дорогоцінних каменів у видобувних організаціях ведеться за масою і якістю, а також у вартісному вираженні при проведенні ними самостійної сортування, первинної класифікації та первинної оцінки.
Ті видобувні організації, які не мають можливості здійснювати сортування, первинну класифікацію і первинну оцінку дорогоцінних каменів, передають їх за договором у Гохран Росії, для проведення зазначених операцій. При цьому первинний облік дорогоцінних каменів ведеться у вартісному виразі відповідно до розцінок за одиницю маси продукції, зазначеними по кожному родовищу окремо. Після проведення в Гохрану Росії операцій з сортування, очищення, зважування, класифікації та оцінку дорогоцінних каменів вносяться відповідні уточнення в облік дорогоцінних каменів за масою, якості і у вартісному вираженні.
Під час вилучення дорогоцінних каменів з корінних, розсипних і техногенних родовищ кількість видобутого корисної копалини визначається після первинної сортування, первинної класифікації і первинної оцінки необроблених каменів. При цьому унікальні дорогоцінні камені враховуються окремо і податкова база по них визначається окремо (п. 5 ст. 339 НК РФ).
При визначенні кількості видобутих дорогоцінних каменів необхідно враховувати, що видобутком дорогоцінних каменів вважається їх вилучення з корінних, розсипних і техногенних родовищ, а також сортування, первинна класифікація та первинна оцінка. Кількість видобутої корисної копалини під час добування дорогоцінних каменів визначається після первинної сортування, первинної класифікації і первинної оцінки необроблених каменів.
Згідно з Постановою № 1068 до категорії унікальних дорогоцінних каменів, можуть бути віднесені:
алмази масою 50 каратів і більше;
алмази, що володіють унікальними характеристиками по одному або по сукупності ознак: за формою, рідкісним унікальним квітам у поєднанні з високою чистотою, характеру включень і кристалографічних обрисів незалежно від маси алмазу (вартістю, еквівалентною не менше 3000 доларів США за 1 карат);
діаманти масою 20 каратів і більше, а також діаманти, унікальні за формою, колірним і якісним характеристикам (вартістю, еквівалентною не менше 10 000 доларів США за 1 карат);
необроблені смарагди (штуфи, кристали або зростки кристалів смарагдів) першого кольору (темно - зеленого), першого і другого сорту, що представляють інтерес за формою кристалів і мінеральним асоціаціям, а також їх уламки розміром від 10 міліметрів і більше, першого кольору (темно - зеленого ), високого ступеня прозорості з внутрішнім блиском (категорія «екстра»);
ограновані смарагди масою 10 каратів і більше, унікальні за кольором, формою і якості, першого кольору (темно - зеленого), першої та другої груп чистоти;
необроблені рубіни, сапфіри насичених колірних тонів і олександрити з сильним олександритовий ефектом (штуфи, кристали або зростки кристалів) першого і другого сорту, що представляють інтерес за формою кристалів, мінеральним асоціаціям з добре вираженою природною формою кристалів;
ограновані рубіни масою 10 каратів і більше, криваво - червоного кольору типу «бірманських», першої групи чистоти;
ограновані сапфіри масою 10 каратів і більше, волошково - синього кольору типу «кашмірських», першої групи чистоти, а також рідкісних квітів (жовті, зелені, помаранчеві, фіолетові);
ограновані александріти масою 5 каратів і більше, з сильним олександритовий ефектом першої та другої груп чистоти;
перли масою більше 5 каратів, білого, блакитного і чорного кольорів, що володіє гарним блиском з перламутровим відтінком, різної форми: правильної, сферичної, овальної, каплевидної («бутон») і неправильної («бароко»);
дорогоцінні камені, пов'язані з будь-якими історичними подіями або відомими особистостями, які відіграли визначну роль в історії, науці і культурі.
До категорії унікальних самородки дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння відносять за результатами експертизи, проведеної Експертною комісією з самородкам дорогоцінних металів Міністерства фінансів Російської Федерації та експертними комісіями з окремих видів дорогоцінних каменів Міністерства фінансів Російської Федерації. На експертизу самородки представляють суб'єкти їх видобутку, а дорогоцінні камені - організації, що здійснюють їх сортування, первинну класифікацію і первинну оцінку. У разі визнання самородків дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння унікальними на них оформляються документи, підтверджуючі цей факт. Унікальні самородки підлягають спеціальному обліку.
Кількість видобутої корисної копалини, що визначається відповідно до статті 337 НК РФ як корисні компоненти, що містяться в знайденій багатокомпонентної комплексної руді, визначається як кількість компоненту руди в хімічно чистому вигляді.
Розглянемо на прикладі.
Приклад.
Організація зайнята видобутком багатокомпонентної комплексної руди. Припустимо, що за звітний період було видобуто 3 тонни. Результати хімічного аналізу показали, що в знайденій руді міститься:
Молібдену - 40%;
Міді - 15%;
Срібла - 3%.
Виходячи з цих даних кількість корисних компонентів, що містяться в руді, для цілей оподаткування становитиме:
Молібдену - 1,2 тонни (3т х 40%);
Міді - 0,45 тонни (3т х15%);
Срібла - 0,09 тонни (3т х 3%).
Закінчення приклад.
При визначенні кількості видобутого в податковому періоді корисної копалини враховується корисна копалина, щодо якої в податковому періоді завершено комплекс технологічних операцій (процесів) з видобутку (вилучення) корисної копалини з надр (відходів, втрат).
При цьому при розробці родовища корисних копалин відповідно до ліцензії (дозволу) на видобуток корисних копалин враховується весь комплекс технологічних операцій (процесів), передбачених технічним проектом розробки родовища корисних копалин.
Технологічний процес видобутку певного корисної копалини на конкретному родовищі описується в технічному проекті розробки даного родовища. Крім самої операції по вилученню мінеральної сировини з надр (відходів, втрат) проект включає в себе комплекс технологічних операцій (процесів) з доведення фактично витягнутого мінеральної сировини до відповідного стандарту якості, здійснюваних, як правило, у межах гірничого відводу.
Комплекс технологічних операцій (процесів) може включати в себе: підготовку сировини для отримання кондиційного продукту (сортового сировини); відділення попутних компонентів і домішок; процеси, полегшують транспортування і зберігання товарного продукту; інші операції, мета яких - отримання товарного продукту без зміни його основного характеру; інші операції, передбачені технічним проектом розробки родовища.
У разі розбіжностей між податковим органом та платником податків, що виникають у результаті визначення технологічного процесу видобутку корисних копалин, податковий орган має право запитати у органів державного гірничого нагляду висновок про відповідність використовуваного для видобутку корисних копалин комплексу технологічних операцій зазначеному в проекті розробки родовища 1.
При реалізації та (або) використанні мінеральної сировини до завершення комплексу технологічних операцій (процесів), передбачених технічним проектом розробки родовища корисних копалин, кількість видобутого в податковому періоді корисної копалини визначається як кількість корисної копалини, що міститься в зазначеному мінеральній сировині, реалізованому і (або) використаному на власні потреби в даному податковому періоді.
При реалізації мінеральної сировини до завершення комплексу технологічних операцій, передбачених технічним проектом розробки даного родовища, кількість корисної копалини визначається як кількість корисної копалини, що міститься у мінеральній сировині.
Бібліографічний список
Податковий кодекс Російської Федерації (частина друга) від 05.08.2000 N 117-ФЗ (ред. 05.11.2010 р.) / / "Збори законодавства РФ", 07.08.2000, N 32, ст. 3340
Оподаткування природокористування / / Барулина С.В., Солнишкова Ю.М. вид. Економіст, 2008 р., 285 с.
Організація здійснює забір води з річки Дон у Центральному економічному районі. Фактичний обсяг забору води за податковий період склав 755 тис. м 3, у тому числі в межах встановленого ліміту водокористування - 695 тис. м 3. Скидання стічних вод у водний об'єкт зроблений у розмірі 220 тис. м 3. Визначте суму плати за користування водними об'єктами і терміни її сплати
У відповідність з ч.1. п.1 ст.333.12 Податкового Кодексу Російської Федерації ставка водного податку складає в Центральному економічному районі (річка Дон) 294 рубля за 1 тис. м. ³ води.
Так як в п.2 ст.333.12 НК РФ зазначено, що при заборі води понад встановлений квартального ліміту водокористування податкова ставка в частині такого перевищення встановлюється у п'ятикратному розмірі податкових ставок, а за умовою завдання мало місце перевищення ліміту водокористування на 60 тис. м ³ води, то будемо вести розрахунок сверхлімітірованного кількості води за ставкою 294 * 5 = 1470 рублів
Сума податку, що підлягає сплаті =
= (Кількість забраної води в межах ліміту * Ставка податку) +
+ (Кількість забраної води понад ліміт * (5 * Ставка податку))
Сума податку = (695000 * 294) + (60000 * (5 * 294)) = 292 530 000 рублів
Податок підлягає сплаті у строк не пізніше 20-го числа місяця, наступного за минулим податковим періодом, який складає квартал (3 місяці).
Відповідь: Сума податку складе 292 530 000 рублів, яку необхідно сплатити не пізніше 20-го числа місяця, наступного кварталу.
1 Постанова ФАС Східно-Сибірського округу від 9 квітня 2004 року № А78-2867/03-с2-18/217-ф02-1008/04-с1