Зміст
Введення
Глава I. Організація обліку розрахунків з персоналом підприємства по заробітній платі та інших виплатах
1.1 Нормативна база нарахування заробітної плати
1.2 Завдання організації обліку заробітної плати
Глава II. Види, форми і системи оплати праці
2.1 Системи і форми оплати праці
2.2 Облік доплат за відхилення від нормальних умов праці. Оплата невідпрацьованого часу
Глава III. Облік оплати праці
3.1 Синтетичний і аналітичний облік оплати праці
3.2 Порядок оформлення розрахунків з персоналом з оплати праці
3.3 Облік розрахунків по обов'язковому страхуванню і забезпеченню
Висновок
Список використаної літератури
Введення
В умовах системи ринкового господарювання відповідно до змін в економічному і соціальному розвитку нашої країни істотно змінюється і політика в області оплати праці, соціальної підтримки і захисту працівників.
Багато функцій держави по реалізації цієї політики покладено безпосередньо на підприємства, які самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, матеріального стимулювання його результатів. Поняття «заробітна плата» наповнилося новим змістом і охоплює всі види заробітків (а також різних видів премії, доплат, надбавок і соціальних пільг), нарахованих на грошових і натуральних формах (незалежно від джерел фінансування), включаючи грошові суми, нараховані працівникам відповідно до законодавством за опрацьованим час (щорічну відпустку, святкові дні тощо).
Одна з особливостей сучасної російської ситуації в тому, що стратегія людського чинника все більше стає первинної і головною не стільки в силу логіки бажаного стратегічного розвитку, але все частіше як єдиний реально можливий стратегічний чинник.
Це наштовхує на необхідність чіткого визначення економічної взаємозв'язку між підприємством і працівником. Саме в цій області багато вітчизняних підприємств зіткнулися з необхідністю приймати серйозні й невідкладні рішення. Багато в чому від системи оплати праці зараз залежить, чи зможе те чи інше підприємство нейтралізувати стоять перед ним економічні труднощі або, навпаки, посилить ці проблеми в ході своєї діяльності.
Одним з найважливіших напрямків діяльності бухгалтерії будь-якого підприємства, як у Росії, так і за кордоном, є облік і аналіз заробітної плати працівників підприємства. Облік заробітної плати - один з найбільш трудомістких і відповідальних ділянок роботи бухгалтера. Він по праву займає одне з центральних місць у всій системі обліку на підприємстві.
Тому тема дослідження діяльності підприємства з обліку заробітної плати є дуже актуальною.
Мета даної курсової роботи вивчити основи обліку заробітної плати на базі чинного законодавства.
У відповідності з метою курсової роботи автором були поставлені наступні завдання:
дослідити організацію обліку розрахунків з персоналом підприємства по заробітній платі;
розглянути види, форми і системи оплати праці;
вивчити процес обліку оплати праці.
Нормативно-правовою базою курсової роботи послужили: Федеральний закон «Про бухгалтерський облік», Положення по веденню бухгалтерського обліку та звітності в Російській Федерації.
Теоретичною основою роботи є навчальні матеріали та наукові статті наступних авторів: Бакаєва А.С., Безруких П.С., Врублевського Н.Д., Козлова Е.П., Воробйової Є.В., Бабченко Т.Н., Галаніна Е . Н., Кондракова Н.П., Палій В.Ф., та інших.
Робота складається з вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури.
Глава I. Організація обліку розрахунків з персоналом підприємства по заробітній платі та інших виплатах
1.1 Нормативна база нарахування заробітної плати
Трудові відносини всіх найманих працівників регулюються Трудовим кодексом РФ. Стаття 129 ТК РФ визначає основні поняття і визначення оплати та нормування праці. Відповідно до ст. 135 ТК РФ підприємства вправі встановлювати (застосовувати) системи заробітної плати, розміри тарифних ставок (окладів), різного роду виплат, керуючись нормативно-правовими або локальними актами. При цьому умови оплати праці, що передбачаються локальними актами організації або положеннями трудового договору з працівником, не можуть бути погіршені в порівнянні з положеннями ТК РФ і вимогами нормативних актів у сфері оплати праці.
За основу обчислення заробітної плати приймається розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Федеральним законом. Нижче цього рівня не може оплачуватися праця працівників, які відпрацювали за місяць норму робочого часу і виконали норми праці (трудові обов'язки).
Для обліку персоналу організації, нарахування та виплати заробітної плати використовують уніфіковані форми первинних документів, затверджені Державним статистичним комітетом РФ. Дотримання принципу оплати за працю у відповідності з її кількістю і якістю вимагає від облікового персоналу точного обліку вироблення, відпрацьованого часу та оплати праці кожного працівника виробництва, систематичного зіставлення фактичних трудових витрат із запланованими даними. Існуючі нині регістри бухгалтерського обліку не повною мірою дозволяють отримувати своєчасну і достовірну інформацію про показники з обліку оплати праці. Тому важливу роль у системі заходів, спрямованих на оптимізацію собівартості продукції організацій, грає раціонально організований облік праці та її оплати.
1.2 Завдання організації обліку заробітної плати
Оплата праці являє собою сукупність коштів, виплачених працівникам у грошовій і натуральній формі як за відпрацьований час, виконану роботу, так і в установленому законодавством порядку за невідпрацьований час.
Оплата праці - система відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення роботодавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами та трудовими договорами (ст. 129 ТК РФ).
Організація обліку заробітної плати передбачає:
визначення форм і систем оплати праці працівників підприємства;
розробку критеріїв і визначення розмірів доплат за окремі досягнення працівників та спеціалістів підприємства;
розробку системи посадових окладів службовців та спеціалістів;
обгрунтування показників та системи преміювання співробітників.
Необхідність організації чіткого контролю за мірою праці і споживання зумовлена, перш за все, значною трудомісткістю облікової роботи на даній ділянці. Крім того, заробітна плата є однією з основних статей, що формують собівартість продукції, виконаних робіт або наданих послуг. Все це пред'являє до організації обліку заробітної плати високі вимоги, основний зміст яких визначають наступні завдання:
забезпечити належний контроль за правильністю, своєчасністю і повнотою нарахування заробітної плати відповідно до кількості і якості витраченої праці кожним працівником і по підприємству в цілому;
правильно зробити утримання із заробітної плати кожного працівника податків та інших видів платежів;
вчасно здійснити розрахунки з виплати заробітної плати та ін
Перелік зазначених завдань однозначно підтверджує висновок, згідно з яким дана ділянка в бухгалтерії організації є одним з найбільш трудомістких.
Глава II. Виду, форми і системи оплати праці
2.1 Системи і форми оплати праці
Для оплати праці працівників застосовуються дві форми - відрядна і погодинна, які поділяються на системи. Вибір системи оплати праці залежить від умов організації виробництва і праці, особливостей технологічного процесу та інших факторів. Під системою оплати праці розуміють спосіб обчислення розмірів винагороди, що підлягає виплаті працівникам відповідно до зробленими ними витратами праці або за результатами праці.
Система оплати праці включає три основних елементи: тарифну систему; норму праці, форми оплати праці.
Тарифна система включає в себе: тарифні ставки (оклади), тарифну сітку, тарифні коефіцієнти. Тарифно-кваліфікаційні довідники містять докладні характеристики основних видів робіт із зазначенням вимог, що висуваються до кваліфікації виконавця. Необхідна кваліфікація при виконанні тієї або іншої роботи визначається розрядом.
Співвідношення між розмірами тарифних ставок залежно від розряду виконаної роботи визначається за допомогою тарифного коефіцієнта, який вказується у тарифній сітці для кожного розряду. Для кожного розряду встановлюється тарифний коефіцієнт (коефіцієнт кваліфікації), що показує, у скільки разів тарифна ставка робітника даного розряду вище ставки першого розряду.
Норма праці визначається кількістю календарних годин (днів) або числом нормованих годин, тобто годин, що покладаються на вироблення даної кількості продукції.
Види, системи оплати праці, розміри тарифних верстат, окладів, премії, інших заохочувальних виплат, а також співвідношення в їх розмірах між окремими категоріями персоналу, організація має право визначати самостійно. Конкретний вибір закріплюється в колективному або трудовому договорі.
Організації можуть встановлювати такі системи оплати праці своїм працівникам:
1) погодинна (тарифна) (оплачується той час, який працівник фактично відпрацював): проста; почасово-преміальна;
2) відрядна (оплачується ту кількість продукції, яку працівник виготовив): проста; відрядно-преміальна; відрядно-прогресивна; побічно-відрядна; акордна.
3) безтарифна (праця оплачується виходячи з трудового вкладу конкретного працівника в діяльність організації);
4) система плаваючих окладів (праця оплачується виходячи із суми коштів, яку організації може направити на виплату заробітної плати);
5) система виплат на комісійній основі (розмір оплати праці встановлюється у відсотках від виручки, отриманої організацією).
Різним категоріям працівників можуть бути встановлені різні системи оплати праці. Наприклад, загальногосподарські персоналу праця може оплачуватися почасово, а робітникам основного виробництва відрядно.
При почасових формах оплату виконують певну кількість відпрацьованого часу незалежно від кількості виконаних робіт.
ПРИКЛАД. Відповідно до умов трудового договору оплата праці працівника провадиться виходячи з денної тарифної ставки за фактично відпрацьовані протягом місяця дні. Згідно зі штатним розкладом місячна тарифна ставка працівника даної спеціальності і кваліфікації - 5000 руб.
При почасово - преміальною системою оплати праці від суми заробітку за тарифом додають премію в певному відсотку до тарифної ставки або до іншого вимірника. Первинними документами з обліку праці працівників при погодинній оплаті є табелі.
При прямій відрядній системі оплати праці робітників здійснюється за число одиниць виготовленої ними продукції і виконаних робіт з твердих відрядних розцінок, встановлених з урахуванням необхідної кваліфікації. Відрядно - преміальна система оплати праці робочих передбачає преміювання за перевиконання норм вироблення і досягнення певних якісних показників (відсутність шлюбу , рекламацій тощо).
ПРИКЛАД. Розцінка за одиницю продукції - 40 руб. Згідно з положенням про преміювання, прийнятому на підприємстві, у разі відсутності браку при виготовленні продукції працівникові виплачується премія в розмірі 10% заробітку. Робочий виготовив 100 одиниць продукції.
Розрахунок заробітної плати
Нараховано: - заробітної плати - 4000руб. (40руб. х 100 од.); - Премії - 400руб. (4000руб. х 10%);
Заробітна плата за місяць - 4400руб. (4000руб. + 400руб.).
При відрядно - прогресивною системі оплата підвищується за вироблення понад норму. При побічно - відрядній системі оплата праці наладчиків, комплектувальників, помічників майстрів та інших робітників здійснюється у відсотках до заробітку основних робітників дільниці, що обслуговується.
ПРИКЛАД. Оплата праці допоміжного робітника, що обслуговує бригаду робітників основного виробництва, становить 15% заробітної плати, нарахованої бригаді. У розрахунковому місяці заробіток всіх членів бригади склав 25 500 руб.
Розрахунок заробітної плати:. (25 500 руб. Х 15% = 3825 руб).
Акордна форма оплати праці передбачає визначення сукупного заробітку за виконання певних стадій роботи або виробництво певного обсягу продукції.
ПРИКЛАД. Бригада з трьох чоловік виконала визначений договором обсяг ремонтних робіт. На виконання роботи було витрачено 400 чел.-ч. Сума оплати за здану роботу становила 12 000 руб.
Розрахунок заробітної плати:
Розмір заробітної плати кожного з працівників бригади обчислюється пропорційно відпрацьованому часу. Розрахунок заробітку при відрядній формі оплати праці здійснюється за документами про вироблення.
2.2 Облік доплат за відхилення від нормальних умов праці. Оплата невідпрацьованого часу
Для правильного нарахування оплати праці робітникам велике значення має облік відступів від нормальних умов роботи, які вимагають додаткових витрат праці та оплачуються додатково до діючих розцінок на відрядну роботу. Доплати оформляють такими документами: додаткові операції, не передбачені технологією виробництва, - нарядом на відрядну роботу, який звичайно містить будь-якої відмітний знак (наприклад, яскрава риса по діагоналі); відхилення від нормальних умов роботи - листком на доплату, який виписують на бригаду або окремого робітника. У ньому вказують номер основного документа (наряду, відомості та інших), до якого провадиться доплата, зміст додаткової операції, причину і винуватця доплат і розцінку.
Простої з вини робітників оформляються листком обліку простоїв, в якому вказують час початку, закінчення і тривалості простою, причини і винуватців простою і належну робочим за простої суму оплати. Простої з вини робітників не оплачують і документами не оформляють.
Оплата годин нічної роботи (з 22 до 6 год). Година нічної роботи оплачується у підвищеному розмірі, передбаченому колективним договором організації, але не нижче розмірів, встановлених законодавством. Тривалість нічної роботи (зміни) скорочується на 1 год
Оплата годин понаднормової роботи. Понаднормові роботи допускаються у виняткових випадках. Робота в надурочний час оплачується за перші дві години не менш ніж у полуторному розмірі, а за наступні години - не менш ніж у подвійному розмірі за кожну годину понаднормової роботи. Понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Компенсація понаднормових годин відгулом не допускається.
ПРИКЛАД. Годинна тарифна ставка працівника 20 руб. Норма вироблення 4 дет. / год; розцінка за одиницю продукції 5 руб. (20 руб.: 4дет.). За 4 понаднормових години роботи робочий виготовив 16 деталей.
Розрахунок оплати понаднормових годин роботи
1. Нарахована заробітна плата за відрядними розцінками: 5 руб. Х 16 дет. = 80руб.
2. Нараховано доплата за понаднормову роботу: - за перші дві години: (20руб. х 50%) х 2 ч = 20руб.; - За третій і четвертий годинник: (20руб. х 100%) х 2 ч = 40руб.
Усього за понаднормові години нараховано: 80руб. +20 Руб. + 40руб. = 140руб.
Оплата роботи у вихідні та святкові дні. Робота у вихідні та святкові дні компенсується працівнику наданням іншого дня відпочинку або за угодою сторін в грошовій формі. Робота у вихідні і святкові дні оплачується не менш ніж у подвійному розмірі.
ПРИКЛАД. У зв'язку з виробничою необхідністю працівник, якому встановлена відрядна оплата праці, вийшов на роботу у свій вихідний день. Протягом цього дня працівник виготовив 48 виробів. Відрядна розцінка встановлена в розмірі 15руб. за один виріб.
Розрахунок розміру оплати за роботу у вихідний день: використовуються відрядні розцінки, збільшені в 2 рази (15руб. х 2) х 48 вид. = 1440руб.
В аналогічному порядку здійснюється оплата за роботу, зроблену в неробочі та святкові дні.
Надбавки. Особам, які працюють в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, виплачується відсоткова надбавка до заробітної плати за стаж роботи в цих районах або місцевостях. Розмір відсоткової надбавки до заробітної плати і порядок її виплати встановлюються Урядом РФ. Також розрізняють надбавки стимулюючого характеру, за вислугу років, надбавки особам, допущеним до державної таємниці.
Оплата чергових відпусток. Серед наведених вище видів додаткової заробітної плати переважає оплата щорічних відпусток. Відповідно до чинного законодавства відпустки можна розділити на відпустки, що надаються працівникам для відпочинку (щорічні основні і додаткові - за особливі умови роботи), і відпустки для осіб, які суміщають роботу з навчанням (навчальні відпустки). За працівником, які у відпустці, зберігають його середній заробіток.
Введення
Глава I. Організація обліку розрахунків з персоналом підприємства по заробітній платі та інших виплатах
1.1 Нормативна база нарахування заробітної плати
1.2 Завдання організації обліку заробітної плати
Глава II. Види, форми і системи оплати праці
2.1 Системи і форми оплати праці
2.2 Облік доплат за відхилення від нормальних умов праці. Оплата невідпрацьованого часу
Глава III. Облік оплати праці
3.1 Синтетичний і аналітичний облік оплати праці
3.2 Порядок оформлення розрахунків з персоналом з оплати праці
3.3 Облік розрахунків по обов'язковому страхуванню і забезпеченню
Висновок
Список використаної літератури
Введення
В умовах системи ринкового господарювання відповідно до змін в економічному і соціальному розвитку нашої країни істотно змінюється і політика в області оплати праці, соціальної підтримки і захисту працівників.
Багато функцій держави по реалізації цієї політики покладено безпосередньо на підприємства, які самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, матеріального стимулювання його результатів. Поняття «заробітна плата» наповнилося новим змістом і охоплює всі види заробітків (а також різних видів премії, доплат, надбавок і соціальних пільг), нарахованих на грошових і натуральних формах (незалежно від джерел фінансування), включаючи грошові суми, нараховані працівникам відповідно до законодавством за опрацьованим час (щорічну відпустку, святкові дні тощо).
Одна з особливостей сучасної російської ситуації в тому, що стратегія людського чинника все більше стає первинної і головною не стільки в силу логіки бажаного стратегічного розвитку, але все частіше як єдиний реально можливий стратегічний чинник.
Це наштовхує на необхідність чіткого визначення економічної взаємозв'язку між підприємством і працівником. Саме в цій області багато вітчизняних підприємств зіткнулися з необхідністю приймати серйозні й невідкладні рішення. Багато в чому від системи оплати праці зараз залежить, чи зможе те чи інше підприємство нейтралізувати стоять перед ним економічні труднощі або, навпаки, посилить ці проблеми в ході своєї діяльності.
Одним з найважливіших напрямків діяльності бухгалтерії будь-якого підприємства, як у Росії, так і за кордоном, є облік і аналіз заробітної плати працівників підприємства. Облік заробітної плати - один з найбільш трудомістких і відповідальних ділянок роботи бухгалтера. Він по праву займає одне з центральних місць у всій системі обліку на підприємстві.
Тому тема дослідження діяльності підприємства з обліку заробітної плати є дуже актуальною.
Мета даної курсової роботи вивчити основи обліку заробітної плати на базі чинного законодавства.
У відповідності з метою курсової роботи автором були поставлені наступні завдання:
дослідити організацію обліку розрахунків з персоналом підприємства по заробітній платі;
розглянути види, форми і системи оплати праці;
вивчити процес обліку оплати праці.
Нормативно-правовою базою курсової роботи послужили: Федеральний закон «Про бухгалтерський облік», Положення по веденню бухгалтерського обліку та звітності в Російській Федерації.
Теоретичною основою роботи є навчальні матеріали та наукові статті наступних авторів: Бакаєва А.С., Безруких П.С., Врублевського Н.Д., Козлова Е.П., Воробйової Є.В., Бабченко Т.Н., Галаніна Е . Н., Кондракова Н.П., Палій В.Ф., та інших.
Робота складається з вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури.
Глава I. Організація обліку розрахунків з персоналом підприємства по заробітній платі та інших виплатах
1.1 Нормативна база нарахування заробітної плати
Трудові відносини всіх найманих працівників регулюються Трудовим кодексом РФ. Стаття 129 ТК РФ визначає основні поняття і визначення оплати та нормування праці. Відповідно до ст. 135 ТК РФ підприємства вправі встановлювати (застосовувати) системи заробітної плати, розміри тарифних ставок (окладів), різного роду виплат, керуючись нормативно-правовими або локальними актами. При цьому умови оплати праці, що передбачаються локальними актами організації або положеннями трудового договору з працівником, не можуть бути погіршені в порівнянні з положеннями ТК РФ і вимогами нормативних актів у сфері оплати праці.
За основу обчислення заробітної плати приймається розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Федеральним законом. Нижче цього рівня не може оплачуватися праця працівників, які відпрацювали за місяць норму робочого часу і виконали норми праці (трудові обов'язки).
Для обліку персоналу організації, нарахування та виплати заробітної плати використовують уніфіковані форми первинних документів, затверджені Державним статистичним комітетом РФ. Дотримання принципу оплати за працю у відповідності з її кількістю і якістю вимагає від облікового персоналу точного обліку вироблення, відпрацьованого часу та оплати праці кожного працівника виробництва, систематичного зіставлення фактичних трудових витрат із запланованими даними. Існуючі нині регістри бухгалтерського обліку не повною мірою дозволяють отримувати своєчасну і достовірну інформацію про показники з обліку оплати праці. Тому важливу роль у системі заходів, спрямованих на оптимізацію собівартості продукції організацій, грає раціонально організований облік праці та її оплати.
1.2 Завдання організації обліку заробітної плати
Оплата праці являє собою сукупність коштів, виплачених працівникам у грошовій і натуральній формі як за відпрацьований час, виконану роботу, так і в установленому законодавством порядку за невідпрацьований час.
Оплата праці - система відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення роботодавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами та трудовими договорами (ст. 129 ТК РФ).
Організація обліку заробітної плати передбачає:
визначення форм і систем оплати праці працівників підприємства;
розробку критеріїв і визначення розмірів доплат за окремі досягнення працівників та спеціалістів підприємства;
розробку системи посадових окладів службовців та спеціалістів;
обгрунтування показників та системи преміювання співробітників.
Необхідність організації чіткого контролю за мірою праці і споживання зумовлена, перш за все, значною трудомісткістю облікової роботи на даній ділянці. Крім того, заробітна плата є однією з основних статей, що формують собівартість продукції, виконаних робіт або наданих послуг. Все це пред'являє до організації обліку заробітної плати високі вимоги, основний зміст яких визначають наступні завдання:
забезпечити належний контроль за правильністю, своєчасністю і повнотою нарахування заробітної плати відповідно до кількості і якості витраченої праці кожним працівником і по підприємству в цілому;
правильно зробити утримання із заробітної плати кожного працівника податків та інших видів платежів;
вчасно здійснити розрахунки з виплати заробітної плати та ін
Перелік зазначених завдань однозначно підтверджує висновок, згідно з яким дана ділянка в бухгалтерії організації є одним з найбільш трудомістких.
Глава II. Виду, форми і системи оплати праці
2.1 Системи і форми оплати праці
Для оплати праці працівників застосовуються дві форми - відрядна і погодинна, які поділяються на системи. Вибір системи оплати праці залежить від умов організації виробництва і праці, особливостей технологічного процесу та інших факторів. Під системою оплати праці розуміють спосіб обчислення розмірів винагороди, що підлягає виплаті працівникам відповідно до зробленими ними витратами праці або за результатами праці.
Система оплати праці включає три основних елементи: тарифну систему; норму праці, форми оплати праці.
Тарифна система включає в себе: тарифні ставки (оклади), тарифну сітку, тарифні коефіцієнти. Тарифно-кваліфікаційні довідники містять докладні характеристики основних видів робіт із зазначенням вимог, що висуваються до кваліфікації виконавця. Необхідна кваліфікація при виконанні тієї або іншої роботи визначається розрядом.
Співвідношення між розмірами тарифних ставок залежно від розряду виконаної роботи визначається за допомогою тарифного коефіцієнта, який вказується у тарифній сітці для кожного розряду. Для кожного розряду встановлюється тарифний коефіцієнт (коефіцієнт кваліфікації), що показує, у скільки разів тарифна ставка робітника даного розряду вище ставки першого розряду.
Норма праці визначається кількістю календарних годин (днів) або числом нормованих годин, тобто годин, що покладаються на вироблення даної кількості продукції.
Види, системи оплати праці, розміри тарифних верстат, окладів, премії, інших заохочувальних виплат, а також співвідношення в їх розмірах між окремими категоріями персоналу, організація має право визначати самостійно. Конкретний вибір закріплюється в колективному або трудовому договорі.
Організації можуть встановлювати такі системи оплати праці своїм працівникам:
1) погодинна (тарифна) (оплачується той час, який працівник фактично відпрацював): проста; почасово-преміальна;
2) відрядна (оплачується ту кількість продукції, яку працівник виготовив): проста; відрядно-преміальна; відрядно-прогресивна; побічно-відрядна; акордна.
3) безтарифна (праця оплачується виходячи з трудового вкладу конкретного працівника в діяльність організації);
4) система плаваючих окладів (праця оплачується виходячи із суми коштів, яку організації може направити на виплату заробітної плати);
5) система виплат на комісійній основі (розмір оплати праці встановлюється у відсотках від виручки, отриманої організацією).
Різним категоріям працівників можуть бути встановлені різні системи оплати праці. Наприклад, загальногосподарські персоналу праця може оплачуватися почасово, а робітникам основного виробництва відрядно.
При почасових формах оплату виконують певну кількість відпрацьованого часу незалежно від кількості виконаних робіт.
ПРИКЛАД. Відповідно до умов трудового договору оплата праці працівника провадиться виходячи з денної тарифної ставки за фактично відпрацьовані протягом місяця дні. Згідно зі штатним розкладом місячна тарифна ставка працівника даної спеціальності і кваліфікації - 5000 руб.
При почасово - преміальною системою оплати праці від суми заробітку за тарифом додають премію в певному відсотку до тарифної ставки або до іншого вимірника. Первинними документами з обліку праці працівників при погодинній оплаті є табелі.
При прямій відрядній системі оплати праці робітників здійснюється за число одиниць виготовленої ними продукції і виконаних робіт з твердих відрядних розцінок, встановлених з урахуванням необхідної кваліфікації. Відрядно - преміальна система оплати праці робочих передбачає преміювання за перевиконання норм вироблення і досягнення певних якісних показників (відсутність шлюбу , рекламацій тощо).
ПРИКЛАД. Розцінка за одиницю продукції - 40 руб. Згідно з положенням про преміювання, прийнятому на підприємстві, у разі відсутності браку при виготовленні продукції працівникові виплачується премія в розмірі 10% заробітку. Робочий виготовив 100 одиниць продукції.
Розрахунок заробітної плати
Нараховано: - заробітної плати - 4000руб. (40руб. х 100 од.); - Премії - 400руб. (4000руб. х 10%);
Заробітна плата за місяць - 4400руб. (4000руб. + 400руб.).
При відрядно - прогресивною системі оплата підвищується за вироблення понад норму. При побічно - відрядній системі оплата праці наладчиків, комплектувальників, помічників майстрів та інших робітників здійснюється у відсотках до заробітку основних робітників дільниці, що обслуговується.
ПРИКЛАД. Оплата праці допоміжного робітника, що обслуговує бригаду робітників основного виробництва, становить 15% заробітної плати, нарахованої бригаді. У розрахунковому місяці заробіток всіх членів бригади склав 25 500 руб.
Розрахунок заробітної плати:. (25 500 руб. Х 15% = 3825 руб).
Акордна форма оплати праці передбачає визначення сукупного заробітку за виконання певних стадій роботи або виробництво певного обсягу продукції.
ПРИКЛАД. Бригада з трьох чоловік виконала визначений договором обсяг ремонтних робіт. На виконання роботи було витрачено 400 чел.-ч. Сума оплати за здану роботу становила 12 000 руб.
Розрахунок заробітної плати:
Розмір заробітної плати кожного з працівників бригади обчислюється пропорційно відпрацьованому часу. Розрахунок заробітку при відрядній формі оплати праці здійснюється за документами про вироблення.
2.2 Облік доплат за відхилення від нормальних умов праці. Оплата невідпрацьованого часу
Для правильного нарахування оплати праці робітникам велике значення має облік відступів від нормальних умов роботи, які вимагають додаткових витрат праці та оплачуються додатково до діючих розцінок на відрядну роботу. Доплати оформляють такими документами: додаткові операції, не передбачені технологією виробництва, - нарядом на відрядну роботу, який звичайно містить будь-якої відмітний знак (наприклад, яскрава риса по діагоналі); відхилення від нормальних умов роботи - листком на доплату, який виписують на бригаду або окремого робітника. У ньому вказують номер основного документа (наряду, відомості та інших), до якого провадиться доплата, зміст додаткової операції, причину і винуватця доплат і розцінку.
Простої з вини робітників оформляються листком обліку простоїв, в якому вказують час початку, закінчення і тривалості простою, причини і винуватців простою і належну робочим за простої суму оплати. Простої з вини робітників не оплачують і документами не оформляють.
Оплата годин нічної роботи (з 22 до 6 год). Година нічної роботи оплачується у підвищеному розмірі, передбаченому колективним договором організації, але не нижче розмірів, встановлених законодавством. Тривалість нічної роботи (зміни) скорочується на 1 год
Оплата годин понаднормової роботи. Понаднормові роботи допускаються у виняткових випадках. Робота в надурочний час оплачується за перші дві години не менш ніж у полуторному розмірі, а за наступні години - не менш ніж у подвійному розмірі за кожну годину понаднормової роботи. Понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Компенсація понаднормових годин відгулом не допускається.
ПРИКЛАД. Годинна тарифна ставка працівника 20 руб. Норма вироблення 4 дет. / год; розцінка за одиницю продукції 5 руб. (20 руб.: 4дет.). За 4 понаднормових години роботи робочий виготовив 16 деталей.
Розрахунок оплати понаднормових годин роботи
1. Нарахована заробітна плата за відрядними розцінками: 5 руб. Х 16 дет. = 80руб.
2. Нараховано доплата за понаднормову роботу: - за перші дві години: (20руб. х 50%) х 2 ч = 20руб.; - За третій і четвертий годинник: (20руб. х 100%) х 2 ч = 40руб.
Усього за понаднормові години нараховано: 80руб. +20 Руб. + 40руб. = 140руб.
Оплата роботи у вихідні та святкові дні. Робота у вихідні та святкові дні компенсується працівнику наданням іншого дня відпочинку або за угодою сторін в грошовій формі. Робота у вихідні і святкові дні оплачується не менш ніж у подвійному розмірі.
ПРИКЛАД. У зв'язку з виробничою необхідністю працівник, якому встановлена відрядна оплата праці, вийшов на роботу у свій вихідний день. Протягом цього дня працівник виготовив 48 виробів. Відрядна розцінка встановлена в розмірі 15руб. за один виріб.
Розрахунок розміру оплати за роботу у вихідний день: використовуються відрядні розцінки, збільшені в 2 рази (15руб. х 2) х 48 вид. = 1440руб.
В аналогічному порядку здійснюється оплата за роботу, зроблену в неробочі та святкові дні.
Надбавки. Особам, які працюють в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, виплачується відсоткова надбавка до заробітної плати за стаж роботи в цих районах або місцевостях. Розмір відсоткової надбавки до заробітної плати і порядок її виплати встановлюються Урядом РФ. Також розрізняють надбавки стимулюючого характеру, за вислугу років, надбавки особам, допущеним до державної таємниці.
Оплата чергових відпусток. Серед наведених вище видів додаткової заробітної плати переважає оплата щорічних відпусток. Відповідно до чинного законодавства відпустки можна розділити на відпустки, що надаються працівникам для відпочинку (щорічні основні і додаткові - за особливі умови роботи), і відпустки для осіб, які суміщають роботу з навчанням (навчальні відпустки). За працівником, які у відпустці, зберігають його середній заробіток.
З метою бухгалтерського обліку для рівномірного включення майбутніх витрат у витрати виробництва організація може створювати резерви на майбутню оплату відпусток, що надаються працівникам (п. 72 Положення ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації, затвердженого Наказом Мінфіну Росії від 29.07.1998 № 34н) .
Відповідно до пунктів 11 і 12 ПБУ 1 / 98 «Облікова політика організації», затвердженого Наказом Мінфіну Росії від 09.12.1998 № 60н, організації самостійно визначають, чи буде створюватися той чи інший і яким способом буде проводитися резервування відповідних сум.
ПРИКЛАД. Передбачувана річна сума витрат на оплату відпусток - 1 000 000 руб. ЕСН (розрахований за максимальними ставками) - 260000руб. (1 000000 крб. Х 26%). Страхові внески на обов'язкове страхування від нещасних випадків на виробництві (виходячи з тарифу 0,2%) - 2000руб. (1000 000руб. Х 0,2%).
Загальна сума резерву складе: 1000000руб. +260 000 руб. +2000 Руб. = 1262000руб. В бухгалтерском учете создание резерва предстоящих расходов на оплату отпусков отражается по кредиту счета 96 «Резервы предстоящих расходов» в корреспонденции со счетами учета издержек производства или обращения (20, 23, 25, 26, 44):
Д-т счета 20 (23, 25, 26, 29, 44) - К-т счета 96— отражается 1/12 предполагаемой годовой суммы на оплату отпусков (с учетом ЕСН и страховых взносов на обязательное страхование от несчастных случаев на производстве (ежемесячно).
Использование сумм резерва на оплату отпусков:
Д-т счета 96 — К-т счета 70 — отражается сумма начисленной оплаты за отпуска;
Д-т счета 96 — К-т счета 69— отражаются суммы ЕСН и страховых взносов на обязательное страхование от несчастных случаев на производстве, начисленные на сумму оплаты отпусков .
Пособия по временной нетрудоспособности выплачивают рабочим и служащим за счет отчислений на социальное страхование. Основанием для выплаты пособий являются больничные листы, выдаваемые лечебными учреждениями. Максимальный размер пособия по временной нетрудоспособности в 2005 году не может превышать 12480 руб. за полный календарный месяц. Расчетный период для исчисления пособия по временной нетрудоспособности составляет 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу наступления нетрудоспособности.
В бухгалтерском учете делаются следующие записи:
Д 69 К 70 –начислено пособие по временной нетрудоспособности;
Д 70 К 50 – работнику выплачено пособие по временной нетрудоспособности.
ГЛАВА III . Учёт оплаты труда
3.1 Синтетический и аналитический учет оплаты труда
Оплата труда как элемент издержек производства и обращения относится на соответствующие счета бухгалтерского учета с кредита счета 70 «Расчеты с персоналом по оплате труда»:
на дебет счета 20 — для производственных рабочих основных цехов;
на дебет счета 23 — для рабочих вспомогательных производств;
на дебет счета 25 — для общецехового персонала;
на дебет счета 26 — для общезаводского персонала;
на дебет счета 44 — для персонала торговли (коммерции).
Суммы заработной платы по указанным счетам распределяются ежемесячно на основании первичных документов (нарядов, расчетов и платежных ведомостей, лицевых счетов, ордеров и т.п.).
Причитающийся заработок показывается в этих документах по структурным подразделениям, службам и видам выплат. Поэтому указанные документы выполняют двойную роль:
• по ним рассчитываются с работниками;
• они являются формой аналитического учета.
По документам, сгруппированным в зависимости от направления расходования средств на оплату, составляется машинограмма — ведомость распределения заработной платы по направлениям затрат, т. е. по отдельным счетам бухгалтерского учета.
В зависимости от варианта учетной политики начисление оплаты отпусков может проводиться двумя способами:
1) созданием резерва отпусков, включая платежи на социальное страхование, если они носят неравномерный характер в течение года.
Дебет счетов 20, 23, 25, 26, 44 и др., кредит счета 96 «Резервы предстоящих расходов»:
• начисление сумм отпускных за счет резерва дебет сч. 96 и кредит сч. 70;
• начисление единого социального налога дебет сч. 96 и кредит сч. 69;
• удержания из сумм отпускных дебет сч. 70 и кредит сч. 68, 69, 76, 73;
• выплата отпускных через кассу дебет счета 70 и кредит счета 50.
Резервирование средств на оплату отпускных работникам организации обеспечивает равномерность включения средств по месяцам отчетного года в себестоимость выпуска продукции.
До окончания отчетного года (в конце декабря) бухгалтерия контролирует правильность образованного резерва на оплату отпусков;
2) прямым отнесением затрат на счета учета:
дебет счетов 20, 23, 25, 26, 28, 44 и др., кредит счета 70.
Заработная плата, не выданная работнику в установленное графиком время, депонируется на счете 76 «Расчеты с разными дебиторами и кредиторами» на отдельном субсчете.
В отдельных случаях заработная плата может начисляться за счет других источников, например:
• по капитальным работам дебет счета 08 и кредит счета 70;
• сбыту продукции дебет счета 44 и кредит счета 70;
• начислению дивидендов дебет счета 75 и кредит счета 70.
Учитывая специфику удержаний из заработной платы, аналитический учет по счету 70 «Расчеты с персоналом по оплате труда» ведут в лицевых счетах, которые открывают в начале года на каждого сотрудника (штатного, нештатного, совместителя).
В течение года в лицевых счетах отражаются суммы начисленной заработной платы, надбавки и доплаты, единовременные выплаты, пособия по листам временной нетрудоспособности и другие выплаты с указанием всех удержаний и сумм к выдаче. По окончании каждого отчетного года лицевые счета сдаются на хранение в архив.
В соответствии с действующим законодательством по труду из сумм начисленной заработной платы удерживают налог на доходы физических лиц, суммы по исполнительным листам судебных органов, по заявлению работников (на определенные цели) и в других случаях.
Порядок исчисления налога на доходы физических лиц установлен ст.225 НК РФ. При определении налоговой базы учитываются все доходы налогоплательщика, полученные им как в денежной, так и в натуральной форме, а также в виде материальной выгоды. Доходы, не подлежащие налогообложению, перечислены в ст.217 НК РФ. При определении налоговой базы по доходам, облагаемым по ставке 13%, применяются налоговые вычеты, порядок и размеры которых определены ст. 218 НК РФ.
Порядок удержания алиментов по исполнительным листам определен Семейным кодексом РФ, вступившим в силу в марте 1995 р ., и Временной инструкцией о порядке удержания алиментов.
Удержания из начисленной заработной платы отражают по дебету счета 70 "Расчеты с персоналом по оплате труда" и кредиту счетов: 68 "Расчеты по налогам и сборам" - на сумму налога на доходы физических лиц; 28 "Брак в производстве" - на суммы удержаний с виновников брака; 73 "Расчеты с персоналом по прочим операциям" - на суммы за товары, проданные в кредит, по ссудам банков, по предоставленным займам, на суммы, взысканные в возмещение недостач, уплаченных штрафов; 76 "Расчеты с разными дебиторами и кредиторами" - на суммы по исполнительным документам и других счетов.
3.2 Порядок оформления расчетов с персоналом по оплате труд а
Для определения суммы заработной платы, подлежащей выдаче на руки работникам, необходимо определить сумму заработка работников за месяц и произвести из этой суммы необходимые удержания. Эти расчеты производят в расчетно - платежной ведомости (форма N Т-49), которая, кроме того, служит и документом для выплаты заработной платы за месяц.
В ряде организаций (особенно крупных) вместо расчетно - платежных ведомостей применяют отдельно расчетные ведомости (форма N Т-51) и платежные ведомости (форма N Т-53). У розрахунковій відомості містяться всі розрахунки з визначення сум заробітної плати, що підлягають виплаті працівникам. Платежную ведомость используют лишь для выплаты заработной платы.
Аванс за первую половину месяца обычно выдают по платежным ведомостям. Суму авансу зазвичай визначають з розрахунку 40% заробітку по тарифних ставках або окладів з урахуванням відпрацьованих працівниками днів.
Расчетно-платежная ведомость (ф. № Т-49) и платежная ведомость (ф. № Т-53) закрываются двумя суммами — выплачено наличными и депонировано.
По окончании выплаты заработной платы персоналу по каждому структурному подразделению все платежные ведомости (ф. № Т-53) заносятся в Журнал регистрации платежных ведомостей (ф. № Т-53а).
Кроме того, в бухгалтерии на каждого работника открывается лицевой счет (ф. № Т-54), а в условиях автоматизированного учета ф. № Т-54а. Срок хранения лицевых счетов — 75 лет.
Выплаты, не совпадающие со временем выдачи заработной платы (внеплановые авансы, отпускные суммы и т.п.), производят по расходным кассовым ордерам.
В бухгалтерском учете делаются проводки:
-при выдаче аванса за первую половину месяца:
1) Д-т 70 «Расчеты с персоналом по оплате труда»-К-т 50 «Касса»;
-при выплате заработной платы за вторую половину месяца:
2) Д-т счетов 20, 23, 25, 26,29,44 - К-т счета 70 - начислена заработная плата за первую (вторую) половину месяца;
3) Д-т счета 70 — К-т счетов 68 «Расчеты по налогам и сборам», 76 «Расчеты с разными дебиторами и кредиторами», 73 «Расчеты с персоналом по прочим операциям» - произведены удержания из сумм начисленной заработной платы;
4) Д-т счета 70 — К-т счета 50 — выплачена заработная плата из кассы организации.
3.3 Учет расчетов по обязательному страхованию и обеспечению
Единый социальный налог (ЕСН), согласно НК РФ (гл. 24):
а) выделен в отдельную категорию налогов, предназначенных для мобилизации средств и реализации права граждан на государственное пенсионное и социальное обеспечение (страхование) и медицинскую помощь;
б) имеет отчисления в фонды: пенсионный, социального страхования, обязательного медицинского страхования.
Плательщиками ЕСН признаются: лица, которые производят выплаты физическим лицам, организации, индивидуальные предприниматели, физические лица, не являющиеся предпринимателями; адвокаты.
Объектом налогообложения в организациях признаются выплаты и иные вознаграждения, начисляемые налогоплательщиками-организациями в пользу физических лиц по трудовым и гражданско-правовым договорам, предметом которых является выполнение работ, услуг, а также по авторским договорам.
Для налогоплательщиков-организаций (за исключением имеющих льготы) устанавливается регрессивная ставка ЕСН в зависимости от совокупного годового дохода каждого работника. По максимальным ставкам ЕСН, установленным для налогооблагаемой базы от 0 до 280 000 руб. в части, зачисляемой :
- в федеральный бюджет 20 %; в ФСС России 3,2 %; в ФФОМС 0,8 %; в ТФОМС 2, %.
Уплата сумм ЕСН производится ежемесячными авансовыми платежами по итогам каждого календарного месяца. Уплата страховых взносов производится в срок, установленный для получения в банке средств на оплату труда за истекший месяц, или в день перечисления денежных средств на оплату труда со счетов страхователя на счета работников, но не позднее 15-го числа месяца, следующего за месяцем, в котором начислен авансовый платеж.
Бухгалтерский учет платежей социального страхования и обеспечения ведется на счете 69 «Расчеты по социальному страхованию и обеспечению».
К счету 69 могут быть открыты субсчета: 69-1 «Расчеты по социальному страхованию»; 69-2 «Расчеты по пенсионному обеспечению»; 69-3 «Расчеты по обязательному медицинскому страхованию».
Счет 69 кредитуется на суммы платежей социального, медицинского страхования и обеспечения работников, которые подлежат перечислению в соответствующие фонды. При этом записи выполняются в корреспонденции со счетами бухгалтерского учета, на которых отражено начисление оплаты труда (в части отчислений, производимых за счет организации), а также со счетом 70 «Расчеты с персоналом по оплате труда» в части отчислений за счет персонала организации (8, с.675)
По дебету счета 69 отражаются перечисленные суммы платежей, а также суммы, выплачиваемые за счет платежей на социальное страхование, пенсионное обеспечение, обязательное медицинское страхование. В соответствии с ПК РФ и Законом о страховании организации (страхователи) обязаны вести учет по каждому физическому лицу, в пользу которого осуществлялись выплаты сумм:
составляющих налоговую базу по ЕСН и базу для начисления взносов в ПФР;
налога, относящегося к указанной базе, в фонды социального и медицинского страхования и федерального бюджета;
страховых взносов и сумм налоговых вычетов, связанных с фондом социального страхования (больничные, пособия).
Сведения об исчисленных и уплаченных суммах ЕСН отражаются в расчете, который представляется в налоговые органы не позднее 20 числа месяца, следующего за отчетным. По окончании календарного года (не позднее 30 марта следующего года) в Федеральную налоговую службу представляется налоговая декларация по ЕСН, а также расчет по страховым взносам.
Полагающаяся к начислению сумма ЕСН отражается записью: дебет счетов 20, 23, 25, 26, 44 и кредит счета 69.
Перечисление сумм ЕСН в соответствующие фонды и в федеральный бюджет осуществляется записью: дебет счета 69 и кредит счета 51.
Висновок
В результате проделанной работы делаю вывод, что поставленная цель курсовой работы – изучить основы учета заработной платы на базе действующего законодательства достигнута.
Подводя итоги работы, нужно сказать о том, что зарплата является важнейшим средством повышения заинтересованности работников в результатах своего труда, его производительности, увеличении объемов произведенной продукции, улучшении ее качества и ассортимента и соответственно одним из элементов расходов предприятия. Необходимость организации четкого контроля за мерой труда и потребления предопределена, прежде всего, значительной трудоемкостью учетной работы на данном участке. Кроме того, заработная плата является одной из основных статей, формирующих себестоимость продукции, выполненных работ или оказанных услуг. Главной задачей современного этапа является практическое достижение зависимости размера заработной платы от количества и качества затраченного труда и усиление на этой основе заинтересованности в результатах личного и коллективного труда. Поэтому необходим точный учет затрат труда и заработной платы по каждому рабочему месту.
Предприятие самостоятельно устанавливает формы, системы и размеры оплаты труда, а также другие виды доходов работников. Для оплаты труда работников применяются две формы — сдельная и повременная, которые подразделяются на системы. Выбор системы оплаты труда зависит от условий организации производства и труда, особенностей технологического процесса и других факторов. Система оплаты труда включает три основных элемента: тарифную систему; норму труда; формы оплаты труда.
Конечная сумма, выплачиваемая рабочим и служащим, меньше начисленной им заработной платы вследствие того, что предприятие по существующему законодательству обязано удержать определенную часть заработка своих работников в пользу государственных органов. Сюда относятся налоги, взимаемые в фонд социального страхования, подоходный налог. Удержания могут производится также по заявлению самих рабочих и служащих.
Синтетический учет расчетов с персоналом по оплате труда осуществляется на счете 70 "Расчеты с персоналом по оплате труда". По кредиту счета отражают начисления по оплате труда (по всем видам оплаты труда, премиям, пособиям и другим выплатам), а также по выплате доходов по акциям и другим ценным бумагам данной организации, а по дебету – отражаются выплаченные суммы оплаты труда, премий пособий и т.п, доходов от участия в капитале организации, а также суммы начисленных налогов , платежей по исполнительным документам и не выплаченные в срок суммы оплаты труда и доходов. Сальдо цього рахунку, як правило, кредитове і показує заборгованість організації перед робітниками і службовцями по заробітній платі та інших зазначеними платежами.
Список використаної літератури
1. Трудовой кодекс Российской Федерации, 2006
2. Налоговый кодекс Российской Федерации, 2007
3. Федеральный закон «О бухгалтерском учете» 28.03.2002
4. Положение по ведению бухгалтерского учета и отчетности в Российской Федерации, утвержденное Приказом Минфина РФ от 29.07.1998 № 34н (в редакции Приказов Минфина РФ от 30.12.1999 № 107н, от 24.03.2000 № 31).
5. Положение по бухгалтерскому учету «Расходы организации» ПБУ 10/99 (приказ Минфина России от 06.05.1999 №33н (в ред. от 03.03.2001).
6. Бухгалтерський облік: Підручник / А.С. Бакаєв, П.С. Безруких, Н.Д. Врублевский и др. / Под ред. П.С. Безруких. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Бухгалтерский учет, 2002.
7. Нормативная база бухгалтерского учета: Сборник официальных материалов / Предисл. і сост. А.С. Бакаєва. - М.: Бухгалтерський облік, 2005.
8. Астахов В.П. Бухгалтерський (фінансовий) облік: Навчальний посібник. Издание 6-е, переработанное и дополненное. — Москва: ИКЦ «МарТ»; Ростов наД: Издательский центр «МарТ», 2005.
9. Вахрушина М.А. Бухгалтерский управленческий учет: учебник для ВУЗов. - 2-е видання, перероблене і доповнене. – М.: Омега, 2002.
10.Воробьева Е.В. Заработная плата в 2005 году: Практические рекомендации для бухгалтера. Издание перераб. і доп. — М.: АКДИ «Экономика и жизнь», 2005.
11.Козлова Е.П., Парашутин Н.В., Бабченко Т.Н., Галанина Е.Н. Бухгалтерский учет. - 2-е вид., Доп. - М.: Фінанси і статистика, 2003.
12.Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік: Учеб. посібник. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА - М, 2002.
13.Палий В.Ф., Палий В.В. Фінансовий облік: Учеб. пособие: В 2 ч. - М.: ФБК - ПРЕСС, 2004.
14.Электронная справочная система «Гарант» НПП «Гарант-Сервис» 2008г.
Відповідно до пунктів 11 і 12 ПБУ 1 / 98 «Облікова політика організації», затвердженого Наказом Мінфіну Росії від 09.12.1998 № 60н, організації самостійно визначають, чи буде створюватися той чи інший і яким способом буде проводитися резервування відповідних сум.
ПРИКЛАД. Передбачувана річна сума витрат на оплату відпусток - 1 000 000 руб. ЕСН (розрахований за максимальними ставками) - 260000руб. (1 000000 крб. Х 26%). Страхові внески на обов'язкове страхування від нещасних випадків на виробництві (виходячи з тарифу 0,2%) - 2000руб. (1000 000руб. Х 0,2%).
Загальна сума резерву складе: 1000000руб. +260 000 руб. +2000 Руб. = 1262000руб. В бухгалтерском учете создание резерва предстоящих расходов на оплату отпусков отражается по кредиту счета 96 «Резервы предстоящих расходов» в корреспонденции со счетами учета издержек производства или обращения (20, 23, 25, 26, 44):
Д-т счета 20 (23, 25, 26, 29, 44) - К-т счета 96— отражается 1/12 предполагаемой годовой суммы на оплату отпусков (с учетом ЕСН и страховых взносов на обязательное страхование от несчастных случаев на производстве (ежемесячно).
Использование сумм резерва на оплату отпусков:
Д-т счета 96 — К-т счета 70 — отражается сумма начисленной оплаты за отпуска;
Д-т счета 96 — К-т счета 69— отражаются суммы ЕСН и страховых взносов на обязательное страхование от несчастных случаев на производстве, начисленные на сумму оплаты отпусков .
Пособия по временной нетрудоспособности выплачивают рабочим и служащим за счет отчислений на социальное страхование. Основанием для выплаты пособий являются больничные листы, выдаваемые лечебными учреждениями. Максимальный размер пособия по временной нетрудоспособности в 2005 году не может превышать 12480 руб. за полный календарный месяц. Расчетный период для исчисления пособия по временной нетрудоспособности составляет 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу наступления нетрудоспособности.
В бухгалтерском учете делаются следующие записи:
Д 69 К 70 –начислено пособие по временной нетрудоспособности;
Д 70 К 50 – работнику выплачено пособие по временной нетрудоспособности.
ГЛАВА III . Учёт оплаты труда
3.1 Синтетический и аналитический учет оплаты труда
Оплата труда как элемент издержек производства и обращения относится на соответствующие счета бухгалтерского учета с кредита счета 70 «Расчеты с персоналом по оплате труда»:
на дебет счета 20 — для производственных рабочих основных цехов;
на дебет счета 23 — для рабочих вспомогательных производств;
на дебет счета 25 — для общецехового персонала;
на дебет счета 26 — для общезаводского персонала;
на дебет счета 44 — для персонала торговли (коммерции).
Суммы заработной платы по указанным счетам распределяются ежемесячно на основании первичных документов (нарядов, расчетов и платежных ведомостей, лицевых счетов, ордеров и т.п.).
Причитающийся заработок показывается в этих документах по структурным подразделениям, службам и видам выплат. Поэтому указанные документы выполняют двойную роль:
• по ним рассчитываются с работниками;
• они являются формой аналитического учета.
По документам, сгруппированным в зависимости от направления расходования средств на оплату, составляется машинограмма — ведомость распределения заработной платы по направлениям затрат, т. е. по отдельным счетам бухгалтерского учета.
В зависимости от варианта учетной политики начисление оплаты отпусков может проводиться двумя способами:
1) созданием резерва отпусков, включая платежи на социальное страхование, если они носят неравномерный характер в течение года.
Дебет счетов 20, 23, 25, 26, 44 и др., кредит счета 96 «Резервы предстоящих расходов»:
• начисление сумм отпускных за счет резерва дебет сч. 96 и кредит сч. 70;
• начисление единого социального налога дебет сч. 96 и кредит сч. 69;
• удержания из сумм отпускных дебет сч. 70 и кредит сч. 68, 69, 76, 73;
• выплата отпускных через кассу дебет счета 70 и кредит счета 50.
Резервирование средств на оплату отпускных работникам организации обеспечивает равномерность включения средств по месяцам отчетного года в себестоимость выпуска продукции.
До окончания отчетного года (в конце декабря) бухгалтерия контролирует правильность образованного резерва на оплату отпусков;
2) прямым отнесением затрат на счета учета:
дебет счетов 20, 23, 25, 26, 28, 44 и др., кредит счета 70.
Заработная плата, не выданная работнику в установленное графиком время, депонируется на счете 76 «Расчеты с разными дебиторами и кредиторами» на отдельном субсчете.
В отдельных случаях заработная плата может начисляться за счет других источников, например:
• по капитальным работам дебет счета 08 и кредит счета 70;
• сбыту продукции дебет счета 44 и кредит счета 70;
• начислению дивидендов дебет счета 75 и кредит счета 70.
Учитывая специфику удержаний из заработной платы, аналитический учет по счету 70 «Расчеты с персоналом по оплате труда» ведут в лицевых счетах, которые открывают в начале года на каждого сотрудника (штатного, нештатного, совместителя).
В течение года в лицевых счетах отражаются суммы начисленной заработной платы, надбавки и доплаты, единовременные выплаты, пособия по листам временной нетрудоспособности и другие выплаты с указанием всех удержаний и сумм к выдаче. По окончании каждого отчетного года лицевые счета сдаются на хранение в архив.
В соответствии с действующим законодательством по труду из сумм начисленной заработной платы удерживают налог на доходы физических лиц, суммы по исполнительным листам судебных органов, по заявлению работников (на определенные цели) и в других случаях.
Порядок исчисления налога на доходы физических лиц установлен ст.225 НК РФ. При определении налоговой базы учитываются все доходы налогоплательщика, полученные им как в денежной, так и в натуральной форме, а также в виде материальной выгоды. Доходы, не подлежащие налогообложению, перечислены в ст.217 НК РФ. При определении налоговой базы по доходам, облагаемым по ставке 13%, применяются налоговые вычеты, порядок и размеры которых определены ст. 218 НК РФ.
Порядок удержания алиментов по исполнительным листам определен Семейным кодексом РФ, вступившим в силу в марте
Удержания из начисленной заработной платы отражают по дебету счета 70 "Расчеты с персоналом по оплате труда" и кредиту счетов: 68 "Расчеты по налогам и сборам" - на сумму налога на доходы физических лиц; 28 "Брак в производстве" - на суммы удержаний с виновников брака; 73 "Расчеты с персоналом по прочим операциям" - на суммы за товары, проданные в кредит, по ссудам банков, по предоставленным займам, на суммы, взысканные в возмещение недостач, уплаченных штрафов; 76 "Расчеты с разными дебиторами и кредиторами" - на суммы по исполнительным документам и других счетов.
3.2 Порядок оформления расчетов с персоналом по оплате труд а
Для определения суммы заработной платы, подлежащей выдаче на руки работникам, необходимо определить сумму заработка работников за месяц и произвести из этой суммы необходимые удержания. Эти расчеты производят в расчетно - платежной ведомости (форма N Т-49), которая, кроме того, служит и документом для выплаты заработной платы за месяц.
В ряде организаций (особенно крупных) вместо расчетно - платежных ведомостей применяют отдельно расчетные ведомости (форма N Т-51) и платежные ведомости (форма N Т-53). У розрахунковій відомості містяться всі розрахунки з визначення сум заробітної плати, що підлягають виплаті працівникам. Платежную ведомость используют лишь для выплаты заработной платы.
Аванс за первую половину месяца обычно выдают по платежным ведомостям. Суму авансу зазвичай визначають з розрахунку 40% заробітку по тарифних ставках або окладів з урахуванням відпрацьованих працівниками днів.
Расчетно-платежная ведомость (ф. № Т-49) и платежная ведомость (ф. № Т-53) закрываются двумя суммами — выплачено наличными и депонировано.
По окончании выплаты заработной платы персоналу по каждому структурному подразделению все платежные ведомости (ф. № Т-53) заносятся в Журнал регистрации платежных ведомостей (ф. № Т-53а).
Кроме того, в бухгалтерии на каждого работника открывается лицевой счет (ф. № Т-54), а в условиях автоматизированного учета ф. № Т-54а. Срок хранения лицевых счетов — 75 лет.
Выплаты, не совпадающие со временем выдачи заработной платы (внеплановые авансы, отпускные суммы и т.п.), производят по расходным кассовым ордерам.
В бухгалтерском учете делаются проводки:
-при выдаче аванса за первую половину месяца:
1) Д-т 70 «Расчеты с персоналом по оплате труда»-К-т 50 «Касса»;
-при выплате заработной платы за вторую половину месяца:
2) Д-т счетов 20, 23, 25, 26,29,44 - К-т счета 70 - начислена заработная плата за первую (вторую) половину месяца;
3) Д-т счета 70 — К-т счетов 68 «Расчеты по налогам и сборам», 76 «Расчеты с разными дебиторами и кредиторами», 73 «Расчеты с персоналом по прочим операциям» - произведены удержания из сумм начисленной заработной платы;
4) Д-т счета 70 — К-т счета 50 — выплачена заработная плата из кассы организации.
3.3 Учет расчетов по обязательному страхованию и обеспечению
Единый социальный налог (ЕСН), согласно НК РФ (гл. 24):
а) выделен в отдельную категорию налогов, предназначенных для мобилизации средств и реализации права граждан на государственное пенсионное и социальное обеспечение (страхование) и медицинскую помощь;
б) имеет отчисления в фонды: пенсионный, социального страхования, обязательного медицинского страхования.
Плательщиками ЕСН признаются: лица, которые производят выплаты физическим лицам, организации, индивидуальные предприниматели, физические лица, не являющиеся предпринимателями; адвокаты.
Объектом налогообложения в организациях признаются выплаты и иные вознаграждения, начисляемые налогоплательщиками-организациями в пользу физических лиц по трудовым и гражданско-правовым договорам, предметом которых является выполнение работ, услуг, а также по авторским договорам.
Для налогоплательщиков-организаций (за исключением имеющих льготы) устанавливается регрессивная ставка ЕСН в зависимости от совокупного годового дохода каждого работника. По максимальным ставкам ЕСН, установленным для налогооблагаемой базы от 0 до 280 000 руб. в части, зачисляемой :
- в федеральный бюджет 20 %; в ФСС России 3,2 %; в ФФОМС 0,8 %; в ТФОМС 2, %.
Уплата сумм ЕСН производится ежемесячными авансовыми платежами по итогам каждого календарного месяца. Уплата страховых взносов производится в срок, установленный для получения в банке средств на оплату труда за истекший месяц, или в день перечисления денежных средств на оплату труда со счетов страхователя на счета работников, но не позднее 15-го числа месяца, следующего за месяцем, в котором начислен авансовый платеж.
Бухгалтерский учет платежей социального страхования и обеспечения ведется на счете 69 «Расчеты по социальному страхованию и обеспечению».
К счету 69 могут быть открыты субсчета: 69-1 «Расчеты по социальному страхованию»; 69-2 «Расчеты по пенсионному обеспечению»; 69-3 «Расчеты по обязательному медицинскому страхованию».
Счет 69 кредитуется на суммы платежей социального, медицинского страхования и обеспечения работников, которые подлежат перечислению в соответствующие фонды. При этом записи выполняются в корреспонденции со счетами бухгалтерского учета, на которых отражено начисление оплаты труда (в части отчислений, производимых за счет организации), а также со счетом 70 «Расчеты с персоналом по оплате труда» в части отчислений за счет персонала организации (8, с.675)
По дебету счета 69 отражаются перечисленные суммы платежей, а также суммы, выплачиваемые за счет платежей на социальное страхование, пенсионное обеспечение, обязательное медицинское страхование. В соответствии с ПК РФ и Законом о страховании организации (страхователи) обязаны вести учет по каждому физическому лицу, в пользу которого осуществлялись выплаты сумм:
составляющих налоговую базу по ЕСН и базу для начисления взносов в ПФР;
налога, относящегося к указанной базе, в фонды социального и медицинского страхования и федерального бюджета;
страховых взносов и сумм налоговых вычетов, связанных с фондом социального страхования (больничные, пособия).
Сведения об исчисленных и уплаченных суммах ЕСН отражаются в расчете, который представляется в налоговые органы не позднее 20 числа месяца, следующего за отчетным. По окончании календарного года (не позднее 30 марта следующего года) в Федеральную налоговую службу представляется налоговая декларация по ЕСН, а также расчет по страховым взносам.
Полагающаяся к начислению сумма ЕСН отражается записью: дебет счетов 20, 23, 25, 26, 44 и кредит счета 69.
Перечисление сумм ЕСН в соответствующие фонды и в федеральный бюджет осуществляется записью: дебет счета 69 и кредит счета 51.
Висновок
В результате проделанной работы делаю вывод, что поставленная цель курсовой работы – изучить основы учета заработной платы на базе действующего законодательства достигнута.
Подводя итоги работы, нужно сказать о том, что зарплата является важнейшим средством повышения заинтересованности работников в результатах своего труда, его производительности, увеличении объемов произведенной продукции, улучшении ее качества и ассортимента и соответственно одним из элементов расходов предприятия. Необходимость организации четкого контроля за мерой труда и потребления предопределена, прежде всего, значительной трудоемкостью учетной работы на данном участке. Кроме того, заработная плата является одной из основных статей, формирующих себестоимость продукции, выполненных работ или оказанных услуг. Главной задачей современного этапа является практическое достижение зависимости размера заработной платы от количества и качества затраченного труда и усиление на этой основе заинтересованности в результатах личного и коллективного труда. Поэтому необходим точный учет затрат труда и заработной платы по каждому рабочему месту.
Предприятие самостоятельно устанавливает формы, системы и размеры оплаты труда, а также другие виды доходов работников. Для оплаты труда работников применяются две формы — сдельная и повременная, которые подразделяются на системы. Выбор системы оплаты труда зависит от условий организации производства и труда, особенностей технологического процесса и других факторов. Система оплаты труда включает три основных элемента: тарифную систему; норму труда; формы оплаты труда.
Конечная сумма, выплачиваемая рабочим и служащим, меньше начисленной им заработной платы вследствие того, что предприятие по существующему законодательству обязано удержать определенную часть заработка своих работников в пользу государственных органов. Сюда относятся налоги, взимаемые в фонд социального страхования, подоходный налог. Удержания могут производится также по заявлению самих рабочих и служащих.
Синтетический учет расчетов с персоналом по оплате труда осуществляется на счете 70 "Расчеты с персоналом по оплате труда". По кредиту счета отражают начисления по оплате труда (по всем видам оплаты труда, премиям, пособиям и другим выплатам), а также по выплате доходов по акциям и другим ценным бумагам данной организации, а по дебету – отражаются выплаченные суммы оплаты труда, премий пособий и т.п, доходов от участия в капитале организации, а также суммы начисленных налогов , платежей по исполнительным документам и не выплаченные в срок суммы оплаты труда и доходов. Сальдо цього рахунку, як правило, кредитове і показує заборгованість організації перед робітниками і службовцями по заробітній платі та інших зазначеними платежами.
Список використаної літератури
1. Трудовой кодекс Российской Федерации, 2006
2. Налоговый кодекс Российской Федерации, 2007
3. Федеральный закон «О бухгалтерском учете» 28.03.2002
4. Положение по ведению бухгалтерского учета и отчетности в Российской Федерации, утвержденное Приказом Минфина РФ от 29.07.1998 № 34н (в редакции Приказов Минфина РФ от 30.12.1999 № 107н, от 24.03.2000 № 31).
5. Положение по бухгалтерскому учету «Расходы организации» ПБУ 10/99 (приказ Минфина России от 06.05.1999 №33н (в ред. от 03.03.2001).
6. Бухгалтерський облік: Підручник / А.С. Бакаєв, П.С. Безруких, Н.Д. Врублевский и др. / Под ред. П.С. Безруких. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Бухгалтерский учет, 2002.
7. Нормативная база бухгалтерского учета: Сборник официальных материалов / Предисл. і сост. А.С. Бакаєва. - М.: Бухгалтерський облік, 2005.
8. Астахов В.П. Бухгалтерський (фінансовий) облік: Навчальний посібник. Издание 6-е, переработанное и дополненное. — Москва: ИКЦ «МарТ»; Ростов наД: Издательский центр «МарТ», 2005.
9. Вахрушина М.А. Бухгалтерский управленческий учет: учебник для ВУЗов. - 2-е видання, перероблене і доповнене. – М.: Омега, 2002.
10.Воробьева Е.В. Заработная плата в 2005 году: Практические рекомендации для бухгалтера. Издание перераб. і доп. — М.: АКДИ «Экономика и жизнь», 2005.
11.Козлова Е.П., Парашутин Н.В., Бабченко Т.Н., Галанина Е.Н. Бухгалтерский учет. - 2-е вид., Доп. - М.: Фінанси і статистика, 2003.
12.Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік: Учеб. посібник. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА - М, 2002.
13.Палий В.Ф., Палий В.В. Фінансовий облік: Учеб. пособие: В 2 ч. - М.: ФБК - ПРЕСС, 2004.
14.Электронная справочная система «Гарант» НПП «Гарант-Сервис» 2008г.