Класифікація педагогічних цінностей

Классификация педагогических ценностей Тема: Класифікація педагогічних цінностей

Студентки Микульський С.І._

Спеціальності початкове навчання

м. Сімферополь

2008 - 2009 уч. рік.

План

Введення

1. Поняття про педагогічні цінності

2. Класифікація педагогічних цінностей

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Предметом педагогічної аксіології є формування ціннісної свідомості, ціннісного ставлення і ціннісного поведінки особистості. Категоріальний апарат цієї науки включає в себе поняття цінності, аксіологічної характеристики особистості (суб'єкта ціннісних відносин), а також загальні аксіологічні категорії (значення, сенс, благо, оцінка, потреба, мотивація, ціннісні орієнтації й ставлення та ін.)

На основі категоріального апарату загальної аксіології складається тезаурус педагогічної аксіології, суть якої визначається специфікою педагогічної діяльності, її соціальною роллю і особистісно утворюючими можливостями. Педагогічні цінності не тільки дозволяють задовольняти потреби педагога, але служать орієнтирами його соціальної та професійної активності, спрямованої на досягнення гуманістичних цілей. Педагогічні цінності, як і будь-які інші, затверджуються не спонтанно. Вони залежать від соціальних, політичних, економічних відносин у суспільстві, які багато в чому визначають розвиток педагогіки і освітньої практики. Причому, ця залежність не механічна, тому що бажане і необхідне на рівні суспільства часто вступає в протиріччя, дозволяє яке конкретна людина, педагог, на основі свого світогляду, ідеалів вибираючи способи відтворення і розвитку культури.

1. Поняття про педагогічні цінності

Суть педагогічної аксіології визначається специфікою педагогічної діяльності, її соціальною роллю і особистісно утворюючими можливостями. Аксіологічні характеристики педагогічної діяльності відображають її гуманістичний зміст.

Педагогічні цінності - це ті її особливості, які дозволяють не лише задовольняти потреби педагога, а й служать орієнтирами його соціальної та професійної активності, спрямованої на досягнення гуманістичних цілей.

Педагогічні цінності, як і будь-які інші духовні цінності, стверджуються у житті не спонтанно. Вони залежать від соціальних, політичних, економічних відносин у суспільстві, які багато в чому впливають на розвиток педагогіки і освітньої практики. Причому ця залежність не механічна, так як бажане і необхідне на рівні суспільства часто вступають у протиріччя, дозволяє яке конкретна людина, педагог в силу свого світогляду, ідеалів, вибираючи способи відтворення і розвитку культури.

Педагогічні цінності являють собою норми, що регламентують педагогічну діяльність і виступаючі як пізнавально-діюча система, яка служить опосредующим і сполучною ланкою між сформованим суспільним світоглядом в галузі освіти і діяльністю педагога. Вони, як і інші цінності, мають синтагматичних характер, тобто формуються історично і фіксуються в педагогічній науці як форма суспільної свідомості у вигляді специфічних образів і уявлень. Оволодіння педагогічними цінностями відбувається в процесі здійснення педагогічної діяльності, в ході якої здійснюється їх суб'єктивації. Саме рівень суб'єктивації педагогічних цінностей служить показником особистісно-професійного розвитку педагога.

Зі зміною соціальних умов життя, розвитком потреб суспільства і особистості трансформуються і педагогічні цінності. Так, в історії педагогіки простежуються зміни, пов'язані зі зміною схоластичних теорій навчання на пояснювально-ілюстративні і пізніше - на проблемно-розвиваючі. Посилення демократичних тенденцій призводило до розвитку нетрадиційних форм і методів навчання. Суб'єктивне ж сприйняття і присвоєння педагогічних цінностей визначається багатством особистості вчителя, спрямованістю його професійної діяльності, відображаючи показники його особистісного зростання.

2. Класифікація педагогічних цінностей

Широкий діапазон педагогічних цінностей вимагає їх класифікації та впорядкування, що дозволить представити їх статус у загальній системі педагогічного знання. Проте їх класифікація, як і проблема цінностей в цілому, до теперішнього часу в педагогіці не розроблена. Правда, є спроби визначити сукупність загальних і професійно-педагогічних цінностей. Серед останніх виділяють такі, як зміст педагогічної діяльності та зумовлені ним можливості саморозвитку особистості; суспільна значущість педагогічної праці і його гуманістична сутність та інші.

Педагогічні цінності різняться за рівнем свого існування, який може стати основою їх класифікації. У цій підставі виділяються особистісні, групові та соціальні педагогічні цінності.

Соціально-педагогічні цінності - це сукупність ідей, уявлень, правил, традицій, що регламентують діяльність соціуму в сфері освіти.

Групові педагогічні цінності можна представити у вигляді концепцій, норм, регулюючих і напрямних педагогічну діяльність в рамках певних освітніх інститутів. Сукупність таких цінностей має цілісний характер, володіє відносною стабільністю і повторюваністю.

Особистісні педагогічні цінності - це соціально-психологічні утворення, в яких відображаються цілі, мотиви, ідеали, установки та інші світоглядні характеристики педагога.

Аксіологічні Я як система ціннісних орієнтацій містить не тільки когнітивні, але й емоційно-вольові компоненти, що грають роль її внутрішнього орієнтира. У ньому асимільовані як соціально-педагогічні, так і професійно-групові цінності, що служать підставою індивідуально-особистісної системи педагогічних цінностей. Ця система включає:

• цінності, пов'язані із затвердженням особистістю своєї ролі в соціальній і професійному середовищі (суспільна значущість праці педагога, престижність педагогічної діяльності, визнання професії найближчим особистим оточенням і ін);

• цінності, що задовольняють потребу в спілкуванні і розширюють його коло (спілкування з дітьми, колегами, референтними людьми, переживання дитячої любові і прихильності, обмін духовними цінностями та ін);

• цінності, що орієнтують на саморозвиток творчої індивідуальності (можливості розвитку професійно-творчих здібностей, залучення до світової культури, заняття улюбленим предметом, постійне самовдосконалення та ін);

• цінності, що дозволяють здійснити самореалізацію (творчий, варіативний характер праці педагога, романтичність і захопливість педагогічної професії, можливість допомоги соціально неблагополучним дітям та інших);

• цінності, що дають можливість задовольняти прагматичні потреби (можливості отримання гарантованої державної служби, оплата праці і тривалість відпустки, службове зростання та ін.)

Серед названих педагогічних цінностей можна виділити цінності самодостатнього та інструментального типів, що розрізняються за предметним змістом.

Самодостатні цінності - це цінності-цілі, які включають творчий характер праці педагога, престижність, соціальну значимість, відповідальність перед державою, можливість самоствердження, любов і прихильність до дітей. Цінності цього типу служать підставою розвитку особистості і вчителя, і учнів.

Цінності-цілі виступають в якості домінуючої аксіологічної функції в системі інших педагогічних цінностей, оскільки з метою відображений основний зміст діяльності вчителя.

Здійснюючи пошук шляхів реалізації цілей педагогічної діяльності, педагог вибирає свою професійну стратегію, зміст якої складає розвиток себе та інших. Отже, цінності-цілі відображають державну освітню політику і рівень розвитку самої педагогічної науки, які, суб'ектівіруясь, стають значимими факторами педагогічної діяльності і впливають на інструментальні цінності, звані цінностями-засобами. Вони формуються в результаті опанування теорією, методологією та педагогічними технологіями, складаючи основу професійної освіти педагога.

Цінності-засоби - це три взаємопов'язані підсистеми: власне педагогічні дії, спрямовані на вирішення професійно-освітніх і особистісно-розвиваючих завдань (технології навчання і виховання); комунікативні дії, що дозволяють реалізувати лічностноі професійно-орієнтовані задачі (технології спілкування); дії, що відображають суб'єктну сутність педагога, які інтегративний за своєю природою, так як об'єднують всі три підсистеми дій в єдину аксіологічних функцію. Цінності-засоби поділяються на такі групи, як цінності-відносини, цінності-якості і цінності-знання.

Цінності-відносини забезпечують педагогові доцільне і адекватне побудова педагогічного процесу та взаємодії з його суб'єктами. Ставлення до професійної діяльності не залишається незмінним і варіює в залежності від успішності дій педагога, від того, якою мірою задовольняються його професійні й особистісні потреби. Ціннісне ставлення до педагогічної діяльності, що задає спосіб взаємодії педагога з учнями, відрізняється гуманістичною спрямованістю. У ціннісних відносинах в рівній мірі значущими є і самоставлення, тобто відносини педагога до себе як до професіонала і особистості.

В ієрархії педагогічних цінностей найбільш високий ранг мають цінності-якості, так як саме в них виявляються сутнісні особистісно-професійні характеристики педагога. До їх числа відносяться різноманітні і взаємопов'язані індивідуальна, особистісні, статусно-рольові та професійно-діяльнісні якості. Дані якості виявляються похідними від рівня розвитку цілого ряду здібностей: прогностичних, комунікативних, креативних (творчих), емпатійних, інтелектуальних, рефлексивних та інтерактивних.

Цінності-відносини і цінності-якості можуть не забезпечити необхідний рівень здійснення педагогічної діяльності, якщо не буде сформована і засвоєна ще одна підсистема - підсистема цінностей-знань. У неї входять не тільки психолого-педагогічні та предметні знання, але і ступінь їх усвідомлення, вміння здійснити їх відбір та оцінку на основі концептуальної особистісної моделі педагогічної діяльності.

Оволодіння педагогом фундаментальними психолого-педагогічними знаннями створює умови для творчості, альтернативності в організації освітнього процесу, дозволяє орієнтуватися у професійній інформації, відслідковувати найбільш значиму і вирішувати педагогічні завдання на рівні сучасної теорії і технології, використовуючи продуктивні творчі прийоми педагогічного мислення. Таким чином, названі групи педагогічних цінностей, породжуючи одна одну, утворюють аксіологічних модель, що має синкретичний характер. Він проявляється в тому, що цінності-цілі визначають цінності-засоби, а цінності-відносини залежать від цінностей-цілей і цінностей-якостей і т.д., тобто вони функціонують як єдине ціле. Аксіологічні багатство педагога визначає ефективність і цілеспрямованість відбору та прирощення нових цінностей, їх перехід в мотиви поведінки та педагогічні дії.

Педагогічні цінності мають гуманістичну природу і сутність, оскільки зміст і призначення педагогічної професії визначаються гуманістичними принципами та ідеалами.

Гуманістичні параметри педагогічної діяльності, виступаючи його "вічними" орієнтирами, дозволяють фіксувати рівень розбіжності між сущим і належним, дійсністю та ідеалом, стимулюють до творчого подолання цих розривів, викликають прагнення до самовдосконалення і обумовлюють смисложиттєвий самовизначення педагога. Його ціннісні орієнтації знаходять своє узагальнене вираження в мотиваційно-ціннісному відношенні до педагогічної діяльності, який є показником гуманістичної спрямованості особистості.

Таке ставлення характеризується єдністю об'єктивного і суб'єктивного, в якому об'єктивне становище педагога є основою його виборчої спрямованості на педагогічні цінності, що стимулюють загальне і професійне саморозвиток особистості і виступають фактором його професійної та соціальної активності. Соціальне і професійну поведінку педагога, отже, залежить від того, як він конкретизує цінності педагогічної діяльності, яке місце відводить їм у своєму житті.

Висновок

Таким чином, однією з головних рис сучасного педагогічного мислення є конструктивне ставлення до життєвих орієнтирів, цінностей, соціального майбутнього. Сучасна освіта спирається на ідею свідомого освоєння та конструювання цінностей. На зміну безсистемного втіленню в життя нових демократичних ідеалів приходять корекція цінностей і раціональне їх освоєння. Такі завдання вирішує конструктивна педагогічна аксіологія, яка розкриває принципи, способи, методи, спрямовані на вдосконалення ціннісної сфери освіти.

Список використаної літератури

1. Леонтьєв А. М. Діяльність, свідомість, особистість. М., 2004.

2. Ніцше Ф. Воля до влади: досвід переоцінки всіх цінностей. М., 1994.

3. Сластенін В.А. та ін Педагогіка: Учеб. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів / В. А. Сластьонін, І. Ф. Ісаєв, Є. Н. Шиянов; Під ред. В.А. Сластенина. - М.: Видавничий центр "Академія", 2002