Касаційне провадження
Перевірка законності судових актів у касаційному порядку є однією з гарантій учасників процесу.
У касаційну інстанцію можуть бути оскаржені як рішення суду першої інстанції, так і постанови апеляційної інстанції за будь-якої справи, розглянутому арбітражним судом суб'єкта РФ одночасно або окремо.
Процес в суді касаційної інстанції починається за заявою будь-якої особи, що бере участь у справі. Цим правом наділені і представники осіб, які беруть участь у справі, якщо на вчинення такої дії вони уповноважені. Право на касаційне оскарження має бути спеціально обумовлено в їх дорученням.
Прокурор на відміну від інших осіб, які беруть участь у справі, має право подати касаційну скаргу на судові акти незалежно від того, чи був він учасником процесу по конкретній справі чи ні. Кодекс також наділив правом оскарження осіб, не залучених до участі у справі, якщо винесеним рішенням або постановою було вирішено питання про їх права та обов'язки.
Судові акти можуть бути оскаржені повністю або в певній частині. Це означає, що самостійне оскарження допускається в мотивувальній частині рішення. Окремо від рішення і постанови можуть бути оскаржені тільки додаткові судові акти.
Відповідно до ФКЗ "Про арбітражних судах Російській Федерації" федеральні арбітражні суди округів є судами касаційної інстанції, перевіряючими законність судових актів арбітражних судів, що входять в округ.
Структура федеральних арбітражних судів округів включає в себе дві колегії - з розгляду спорів, що виникають з адміністративних правовідносин, і по розгляду спорів, що виникають із цивільних та інших правовідносин.
У судових колегіях можуть бути утворені судові склади з числа суддів, що входять у відповідну судову колегію.
Кодексом передбачено обов'язкове колегіальний розгляд касаційних скарг. Як правило, справи в арбітражному суді касаційної інстанції розглядаються у складі трьох суддів.
Касаційна скарга подається до арбітражного суду касаційної інстанції, повноважний її розглядати, через арбітражний суд, який прийняв рішення. Касаційна скарга може бути надіслана поштою або передана безпосередньо до арбітражного суду, який прийняв рішення.
Арбітражний суд, який прийняв рішення, зобов'язаний направити касаційну скаргу разом із справою у відповідний арбітражний суд касаційної інстанції у триденний строк з дня надходження скарги до суду.
Для оскарження рішень арбітражного суду першої інстанції і постанов апеляційної інстанції в касаційному порядку термін - два місяці. Це загальне правило, і воно діє, якщо інший термін не встановлений АПК. По деяких справах для оскарження зазначених судових актів встановлено місячний термін. Наприклад, місячний термін з дня набрання законної сили судового акта встановлено для оскарження в касаційному порядку рішення арбітражного суду про оскарження нормативного правового акту.
Кодекс передбачає можливість відновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги, але для вирішення цього питання необхідно клопотання особи, яка звернулася з касаційною скаргою. При цьому важливо таке клопотання заявити не пізніше шести місяців з дня набрання законної сили оскаржуваного судового акту. З клопотанням про поновлення пропущеного строку можуть звернутися тільки особи, які мають право на подання касаційної скарги.
Термін на подачу касаційної скарги може бути відновлений, якщо суддя визнає причини пропуску поважними.
Арбітражний суд касаційної інстанції розглядає касаційну скаргу на рішення арбітражного суду першої інстанції та (або) постанову арбітражного суду апеляційної інстанції в строк, що не перевищує місяця з дня надходження касаційної скарги разом зі справою до арбітражного суду касаційної інстанції, включаючи строк на підготовку справи до судового розгляду і прийняття судового акта.
В термін для розгляду касаційної скарги включається час, протягом якого вирішувалося питання про порушення провадження в касаційній інстанції, а також час, витрачений на підготовку справи до судового розгляду.
Касаційна скарга подається до арбітражного суду в письмовій формі. Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або його уповноваженим на підписання скарги представником.
Особа, яка подає касаційну скаргу, зобов'язана надіслати іншим особам, які беруть участь у справі, копії касаційної скарги та доданих до неї документів, які у них відсутні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручити їх іншим бере участь у справі або їх представникам особисто під розписку.
Питання про прийняття касаційної скарги до провадження арбітражного суду касаційної інстанції вирішується суддею одноособово в п'ятиденний строк з дня її надходження до арбітражного суду касаційної інстанції.
Порушення провадження у справі оформляється ухвалою судді, який в даному випадку діє від імені арбітражного суду касаційної інстанції.
Заперечення щодо касаційної скарги особи, які беруть участь у справі, можуть викласти у відгуку. Важливо докласти до відкликання документи, що підтверджують заперечення за скаргою, якщо вони є.
Касаційна скарга може бути залишена без руху, якщо:
- Особа, що підписала касаційну скаргу, не представило належно оформлених і підтверджених повноважень на її підписання;
- В касаційній скарзі не викладені вимоги щодо перевірки законності оскаржуваного судового акта і є підстави, за якими оскаржуються судові акти, з посиланням на закони або інші нормативні правові акти, обставини справи та наявні у справі докази.
Не включені до касаційної скарги:
- Документи, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку та розмірі, або право на отримання пільги по сплаті державного мита, або клопотання про надання відстрочки, розстрочки сплати державного мита або зменшення її розміру;
- Документи, що підтверджують напрям або вручення іншим особам, які беруть участь у справі, копій касаційної скарги і документів, які у них відсутні.
Залишення касаційної скарги без руху оформляється визначенням, яке приймається одноосібно суддею касаційної інстанції.
За умови усунення недоліків у терміни, призначені судом, касаційна скарга вважається поданою в день її первісного надходження.
Арбітражний суд касаційної інстанції повертає касаційну скаргу, якщо при розгляді питання про прийняття касаційної скарги до провадження встановить, що:
1) касаційна скарга подана особою, яка не має права на оскарження судового акта в порядку касаційного провадження, або подана на судовий акт, який відповідно до цього Кодексу не оскаржується в порядку касаційного провадження;
2) касаційна скарга подана після закінчення строку подання касаційної скарги, встановленого цим Кодексом, і не містить клопотання про його відновлення або у відновленні пропущеного строку відмовлено;
3) до винесення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження арбітражного суду касаційної інстанції від особи, яка подала касаційну скаргу, надійшло клопотання про її повернення;
4) не усунуті обставини, що послужили підставою для залишення касаційної скарги без руху, в строк, встановлений в ухвалі суду.
Арбітражний суд касаційної інстанції також повертає касаційну скаргу, якщо відхилено клопотання про надання відстрочки, розстрочки сплати державного мита, про зменшення її розміру.
Про повернення касаційної скарги арбітражний суд виносить ухвалу.
Після усунення обставин, що стали підставою для повернення касаційної скарги, зберігається право на повторне звернення з нею.
Арбітражний суд касаційної інстанції припиняє провадження за касаційною скаргою, якщо після прийняття касаційної скарги до провадження суду від особи, її подав, надійшло клопотання про відмову від касаційної скарги та відмова прийнятий судом відповідно до статті 49 цього Кодексу.
У разі припинення провадження за касаційною скаргою повторне звернення тієї ж особи з тих самих підстав до арбітражного суду з касаційною скаргою не допускається.
Справа в суді касаційної інстанції розглядається в судовому засіданні та колегіальним складом суддів.
При розгляді справ арбітражним судом касаційної інстанції не застосовуються правила про зміну підстав або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог, про вступ у справу третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору, про вступ у справу (залучення до участі у справі) третіх осіб, не заявляють самостійних вимог на предмет спору, про з'єднання і роз'єднання кількох позовних вимог, про пред'явлення зустрічного позову, про ведення протоколу судового засідання.
Заявлені клопотання в ході судового розгляду і результати їх розгляду повинні оформлятися визначеннями. Визначення виносяться арбітражним судом та з питань, які вимагають вирішення в ході судового розгляду. Зазначена стаття передбачає тільки письмову форму визначення: протокольне або у вигляді окремого судового акту.
У разі неявки в судове засідання касаційної інстанції позивача, відповідача, інших осіб, які беруть участь у справі, справа може бути розглянута в їх відсутність, якщо вони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
У ст. 286 Кодексу встановлено правило, що відбиває специфіку касаційної інстанції, і полягає вона у перевірці законності судових актів лише з точки зору правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Питання факту не входять до компетенції касаційної інстанції, і мають вони значення тільки для вирішення питання про правильне застосування закону.
Складність полягає в тому, що немає чіткої межі між правом і фактом, вони взаємопов'язані. Разом з тим, не вирішивши питання про те, яка норма права застосовна до конкретних правовідносин, які виникли у справі, не можна визначитися з фактами, що мають відношення до справи і які необхідно встановити при вирішенні спору.
Повноваження касаційної інстанції обмежені тільки доводами касаційної скарги і запереченнями на неї, що означає неможливість перевірки законності судового акту в повному обсязі.
Арбітражний суд касаційної інстанції зобов'язаний незалежно від доводів касаційної скарги перевірити дотримання арбітражними судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм, порушення яких є безумовною підставою для скасування судових актів.
Стаття 288 Кодексу передбачає дві самостійні підстави для скасування і зміни оскаржуваних судових актів:
- Невідповідність висновків суду, що містяться в оскаржуваних судових актах, фактичним обставинам справи, встановленим судом, та наявним у справі доказам. У таких випадках арбітражний суд касаційної інстанції, виходячи зі своїх повноважень, не може прийняти нове рішення і повинен справу направити на новий розгляд (див. коментар до ст. 287 АПК);
- Порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. А саме
1) незастосування закону, що підлягає застосуванню;
2) застосування закону, не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону.
Порушення судом норм процесуального права є безумовними підставами до скасування оскаржуваних судових актів:
1) розгляд справи арбітражним судом у незаконному складі;
2) розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі і не повідомлених належним чином про час і місце судового засідання;
3) порушення правил про мову при розгляді справи;
4) прийняття судом рішення, постанови про права й про обов'язки осіб, не залучених до участі у справі;
5) непідписання рішення, ухвали суддею або одним із суддів або підписання рішення, постанови не тими суддями, які зазначені в рішенні, постанові;
6) відсутність у справі протоколу судового засідання або підписання його не тими особами, які вказані у статті 155 цього Кодексу;
7) порушення правила про таємницю наради суддів при прийнятті рішення, постанови.
Повноваження арбітражного суду касаційної інстанції
Арбітражний суд касаційної інстанції залишає оскаржуваний судовий акт без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, коли приходить до висновку про те, що винесений судовий акт відповідає закону.
Не може бути направлено справу на новий розгляд у випадках, коли арбітражний суд касаційної інстанції встановив, що при розгляді справи у першій та апеляційній інстанціях судом повно з'ясовані, повно встановлені фактичні обставини, що мають значення для правильного застосування закону, і вони встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих особами, які беруть участь у справі, доказів, а висновки суду відповідають цим обставинам, але судом неправильно застосовано або витлумачена норма права. Оскільки в цьому випадку не потрібне встановлення фактичних обставин, арбітражний суд касаційної інстанції скасовує судовий акт та приймає нове рішення на основі правильного застосування або тлумачення закону.
Новий судовий акт не може бути прийнятий арбітражним судом касаційної інстанції у двох випадках.
По-перше, якщо є безумовні підстави для скасування судових актів, передбачені ч. 4 ст. 288 Кодексу. При цьому слід мати на увазі, що не може бути скасовано постанову арбітражного суду апеляційної інстанції по розглянутому ним справи відповідно до ч. 5 ст. 270 АПК за правилами, встановленими Кодексом для розгляду справи в арбітражному суді першої інстанції, якщо не будуть встановлені безумовні підстави для скасування постанови.
По-друге, висновки, що містяться в оскаржуване судовому акті, не відповідають встановленим у справі фактичним обставинам або наявним у справі доказам.
Пункт 3 ч. 1 ст. 287 Кодексу передбачає дві підстави скасування повністю або в будь-якої частини оскаржуваного судового акту з направленням справи на новий розгляд.
У першому випадку - висновки, що містяться в оскаржуване судовому акті, не відповідають фактичним обставинам, встановленим у справі, або наявним у справі доказам.
В іншому випадку - при ухваленні судового акта допущені процесуальні порушення, що є безумовними підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового акту (ч. 4 ст. 288 АПК).
У разi скасування оскаржуваних судових актів з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 287 АПК, у арбітражного суду касаційної інстанції є право в необхідних випадках направити справу на новий розгляд в іншому складі суду, а якщо справа підлягає розгляду одноосібно суддею, то дати вказівку про розгляд справи у колегіальному складі суду.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 287 АПК арбітражний суд касаційної інстанції може залишити один з оскаржуваних судових актів у силі, якщо він не суперечить закону.
Судовий розгляд в арбітражному суді касаційної інстанції закінчується прийняттям постанови.
Постанова арбітражного суду касаційної інстанції вступає в законну силу з дня його прийняття і в разі скасування судових актів і прийняття арбітражним судом касаційної інстанції нового рішення. У даному випадку перевірка його законності можлива тільки в наглядовому порядку на підставах, встановленим АПК.
Зокрема, ця стаття на відміну від ст. 170 АПК про зміст рішення не передбачає поділу постанови на частини: вступну, описову, мотивувальну і резолютивну. Але це не означає, що в постанові арбітражного суду касаційної інстанції вони відсутні.
До вступної частини постанови відносяться дані про найменування арбітражного суду касаційної інстанції, склад суду, який прийняв постанову, номер справи, дата і місце його прийняття; найменування особи, яка подала касаційну скаргу, і його процесуальне становище; найменування осіб, які беруть участь у справі; предмет спору; прізвища осіб, присутніх у судовому засіданні, із зазначенням їх повноважень; найменування арбітражного суду, який розглянув справу у першій та апеляційній інстанціях; дата прийняття оскаржуваних судових актів; прізвища суддів, їх взяли.
До описової частини постанови відносяться: короткий виклад змісту прийнятих у справі судових актів, при цьому в постанові повинен бути викладений не тільки результат прийнятих судових актів, а й підстави, за якими вони прийняті; підстави, за якими в касаційній скарзі заявлені вимоги про перевірку законності судових актів; доводи, викладені у відгуку на касаційну скаргу, якщо він представлявся арбітражному суду касаційної інстанції; пояснення осіб, які беруть участь у справі і присутніх у судовому засіданні.
У мотивувальній частині постанови арбітражний суд касаційної інстанції повинен вказати мотиви прийнятого постанови, закони і інші нормативні правові акти, якими керувався суд касаційної інстанції при прийнятті постанови; мотиви, по яких не були застосовані судом закони та інші нормативні правові акти, на які посилалися учасники процесу ; мотиви, з яких суд касаційної інстанції не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у випадках скасування або зміни судових актів.
У разі направлення справи на новий розгляд в мотивувальній частині постанови мають міститися вказівки арбітражного суду касаційної інстанції, які необхідно буде виконати особам, які беруть участь у справі, а також арбітражному суду першої або апеляційної інстанцій. При дачі таких вказівок потрібно керуватися ч. 2 ст. 287 АПК.
Резолютивна частина постанови арбітражного суду касаційної інстанції повинна містити висновки за результатами розгляду касаційної інстанції. У певних випадках у цій частині постанови вказується про розподіл між сторонами судових витрат, понесених у зв'язку з поданням касаційної скарги. Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст. 110 - 112 АПК. Виконання постанови арбітражного суду касаційної інстанції, в тому числі і у зазначеній вище частини, здійснюється арбітражним судом першої інстанції. Тому виконавчі листи арбітражним судом касаційної інстанції не оформляються і не видаються.
Перевірка законності судових актів у касаційному порядку є однією з гарантій учасників процесу.
У касаційну інстанцію можуть бути оскаржені як рішення суду першої інстанції, так і постанови апеляційної інстанції за будь-якої справи, розглянутому арбітражним судом суб'єкта РФ одночасно або окремо.
Процес в суді касаційної інстанції починається за заявою будь-якої особи, що бере участь у справі. Цим правом наділені і представники осіб, які беруть участь у справі, якщо на вчинення такої дії вони уповноважені. Право на касаційне оскарження має бути спеціально обумовлено в їх дорученням.
Прокурор на відміну від інших осіб, які беруть участь у справі, має право подати касаційну скаргу на судові акти незалежно від того, чи був він учасником процесу по конкретній справі чи ні. Кодекс також наділив правом оскарження осіб, не залучених до участі у справі, якщо винесеним рішенням або постановою було вирішено питання про їх права та обов'язки.
Судові акти можуть бути оскаржені повністю або в певній частині. Це означає, що самостійне оскарження допускається в мотивувальній частині рішення. Окремо від рішення і постанови можуть бути оскаржені тільки додаткові судові акти.
Відповідно до ФКЗ "Про арбітражних судах Російській Федерації" федеральні арбітражні суди округів є судами касаційної інстанції, перевіряючими законність судових актів арбітражних судів, що входять в округ.
Структура федеральних арбітражних судів округів включає в себе дві колегії - з розгляду спорів, що виникають з адміністративних правовідносин, і по розгляду спорів, що виникають із цивільних та інших правовідносин.
У судових колегіях можуть бути утворені судові склади з числа суддів, що входять у відповідну судову колегію.
Кодексом передбачено обов'язкове колегіальний розгляд касаційних скарг. Як правило, справи в арбітражному суді касаційної інстанції розглядаються у складі трьох суддів.
Касаційна скарга подається до арбітражного суду касаційної інстанції, повноважний її розглядати, через арбітражний суд, який прийняв рішення. Касаційна скарга може бути надіслана поштою або передана безпосередньо до арбітражного суду, який прийняв рішення.
Арбітражний суд, який прийняв рішення, зобов'язаний направити касаційну скаргу разом із справою у відповідний арбітражний суд касаційної інстанції у триденний строк з дня надходження скарги до суду.
Для оскарження рішень арбітражного суду першої інстанції і постанов апеляційної інстанції в касаційному порядку термін - два місяці. Це загальне правило, і воно діє, якщо інший термін не встановлений АПК. По деяких справах для оскарження зазначених судових актів встановлено місячний термін. Наприклад, місячний термін з дня набрання законної сили судового акта встановлено для оскарження в касаційному порядку рішення арбітражного суду про оскарження нормативного правового акту.
Кодекс передбачає можливість відновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги, але для вирішення цього питання необхідно клопотання особи, яка звернулася з касаційною скаргою. При цьому важливо таке клопотання заявити не пізніше шести місяців з дня набрання законної сили оскаржуваного судового акту. З клопотанням про поновлення пропущеного строку можуть звернутися тільки особи, які мають право на подання касаційної скарги.
Термін на подачу касаційної скарги може бути відновлений, якщо суддя визнає причини пропуску поважними.
Арбітражний суд касаційної інстанції розглядає касаційну скаргу на рішення арбітражного суду першої інстанції та (або) постанову арбітражного суду апеляційної інстанції в строк, що не перевищує місяця з дня надходження касаційної скарги разом зі справою до арбітражного суду касаційної інстанції, включаючи строк на підготовку справи до судового розгляду і прийняття судового акта.
В термін для розгляду касаційної скарги включається час, протягом якого вирішувалося питання про порушення провадження в касаційній інстанції, а також час, витрачений на підготовку справи до судового розгляду.
Касаційна скарга подається до арбітражного суду в письмовій формі. Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або його уповноваженим на підписання скарги представником.
Особа, яка подає касаційну скаргу, зобов'язана надіслати іншим особам, які беруть участь у справі, копії касаційної скарги та доданих до неї документів, які у них відсутні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручити їх іншим бере участь у справі або їх представникам особисто під розписку.
Питання про прийняття касаційної скарги до провадження арбітражного суду касаційної інстанції вирішується суддею одноособово в п'ятиденний строк з дня її надходження до арбітражного суду касаційної інстанції.
Порушення провадження у справі оформляється ухвалою судді, який в даному випадку діє від імені арбітражного суду касаційної інстанції.
Заперечення щодо касаційної скарги особи, які беруть участь у справі, можуть викласти у відгуку. Важливо докласти до відкликання документи, що підтверджують заперечення за скаргою, якщо вони є.
Касаційна скарга може бути залишена без руху, якщо:
- Особа, що підписала касаційну скаргу, не представило належно оформлених і підтверджених повноважень на її підписання;
- В касаційній скарзі не викладені вимоги щодо перевірки законності оскаржуваного судового акта і є підстави, за якими оскаржуються судові акти, з посиланням на закони або інші нормативні правові акти, обставини справи та наявні у справі докази.
Не включені до касаційної скарги:
- Документи, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку та розмірі, або право на отримання пільги по сплаті державного мита, або клопотання про надання відстрочки, розстрочки сплати державного мита або зменшення її розміру;
- Документи, що підтверджують напрям або вручення іншим особам, які беруть участь у справі, копій касаційної скарги і документів, які у них відсутні.
Залишення касаційної скарги без руху оформляється визначенням, яке приймається одноосібно суддею касаційної інстанції.
За умови усунення недоліків у терміни, призначені судом, касаційна скарга вважається поданою в день її первісного надходження.
Арбітражний суд касаційної інстанції повертає касаційну скаргу, якщо при розгляді питання про прийняття касаційної скарги до провадження встановить, що:
1) касаційна скарга подана особою, яка не має права на оскарження судового акта в порядку касаційного провадження, або подана на судовий акт, який відповідно до цього Кодексу не оскаржується в порядку касаційного провадження;
2) касаційна скарга подана після закінчення строку подання касаційної скарги, встановленого цим Кодексом, і не містить клопотання про його відновлення або у відновленні пропущеного строку відмовлено;
3) до винесення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження арбітражного суду касаційної інстанції від особи, яка подала касаційну скаргу, надійшло клопотання про її повернення;
4) не усунуті обставини, що послужили підставою для залишення касаційної скарги без руху, в строк, встановлений в ухвалі суду.
Арбітражний суд касаційної інстанції також повертає касаційну скаргу, якщо відхилено клопотання про надання відстрочки, розстрочки сплати державного мита, про зменшення її розміру.
Про повернення касаційної скарги арбітражний суд виносить ухвалу.
Після усунення обставин, що стали підставою для повернення касаційної скарги, зберігається право на повторне звернення з нею.
Арбітражний суд касаційної інстанції припиняє провадження за касаційною скаргою, якщо після прийняття касаційної скарги до провадження суду від особи, її подав, надійшло клопотання про відмову від касаційної скарги та відмова прийнятий судом відповідно до статті 49 цього Кодексу.
У разі припинення провадження за касаційною скаргою повторне звернення тієї ж особи з тих самих підстав до арбітражного суду з касаційною скаргою не допускається.
Справа в суді касаційної інстанції розглядається в судовому засіданні та колегіальним складом суддів.
При розгляді справ арбітражним судом касаційної інстанції не застосовуються правила про зміну підстав або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог, про вступ у справу третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору, про вступ у справу (залучення до участі у справі) третіх осіб, не заявляють самостійних вимог на предмет спору, про з'єднання і роз'єднання кількох позовних вимог, про пред'явлення зустрічного позову, про ведення протоколу судового засідання.
Заявлені клопотання в ході судового розгляду і результати їх розгляду повинні оформлятися визначеннями. Визначення виносяться арбітражним судом та з питань, які вимагають вирішення в ході судового розгляду. Зазначена стаття передбачає тільки письмову форму визначення: протокольне або у вигляді окремого судового акту.
У разі неявки в судове засідання касаційної інстанції позивача, відповідача, інших осіб, які беруть участь у справі, справа може бути розглянута в їх відсутність, якщо вони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
У ст. 286 Кодексу встановлено правило, що відбиває специфіку касаційної інстанції, і полягає вона у перевірці законності судових актів лише з точки зору правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Питання факту не входять до компетенції касаційної інстанції, і мають вони значення тільки для вирішення питання про правильне застосування закону.
Складність полягає в тому, що немає чіткої межі між правом і фактом, вони взаємопов'язані. Разом з тим, не вирішивши питання про те, яка норма права застосовна до конкретних правовідносин, які виникли у справі, не можна визначитися з фактами, що мають відношення до справи і які необхідно встановити при вирішенні спору.
Повноваження касаційної інстанції обмежені тільки доводами касаційної скарги і запереченнями на неї, що означає неможливість перевірки законності судового акту в повному обсязі.
Арбітражний суд касаційної інстанції зобов'язаний незалежно від доводів касаційної скарги перевірити дотримання арбітражними судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм, порушення яких є безумовною підставою для скасування судових актів.
Стаття 288 Кодексу передбачає дві самостійні підстави для скасування і зміни оскаржуваних судових актів:
- Невідповідність висновків суду, що містяться в оскаржуваних судових актах, фактичним обставинам справи, встановленим судом, та наявним у справі доказам. У таких випадках арбітражний суд касаційної інстанції, виходячи зі своїх повноважень, не може прийняти нове рішення і повинен справу направити на новий розгляд (див. коментар до ст. 287 АПК);
- Порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. А саме
1) незастосування закону, що підлягає застосуванню;
2) застосування закону, не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону.
Порушення судом норм процесуального права є безумовними підставами до скасування оскаржуваних судових актів:
1) розгляд справи арбітражним судом у незаконному складі;
2) розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі і не повідомлених належним чином про час і місце судового засідання;
3) порушення правил про мову при розгляді справи;
4) прийняття судом рішення, постанови про права й про обов'язки осіб, не залучених до участі у справі;
5) непідписання рішення, ухвали суддею або одним із суддів або підписання рішення, постанови не тими суддями, які зазначені в рішенні, постанові;
6) відсутність у справі протоколу судового засідання або підписання його не тими особами, які вказані у статті 155 цього Кодексу;
7) порушення правила про таємницю наради суддів при прийнятті рішення, постанови.
Повноваження арбітражного суду касаційної інстанції
Арбітражний суд касаційної інстанції залишає оскаржуваний судовий акт без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, коли приходить до висновку про те, що винесений судовий акт відповідає закону.
Не може бути направлено справу на новий розгляд у випадках, коли арбітражний суд касаційної інстанції встановив, що при розгляді справи у першій та апеляційній інстанціях судом повно з'ясовані, повно встановлені фактичні обставини, що мають значення для правильного застосування закону, і вони встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих особами, які беруть участь у справі, доказів, а висновки суду відповідають цим обставинам, але судом неправильно застосовано або витлумачена норма права. Оскільки в цьому випадку не потрібне встановлення фактичних обставин, арбітражний суд касаційної інстанції скасовує судовий акт та приймає нове рішення на основі правильного застосування або тлумачення закону.
Новий судовий акт не може бути прийнятий арбітражним судом касаційної інстанції у двох випадках.
По-перше, якщо є безумовні підстави для скасування судових актів, передбачені ч. 4 ст. 288 Кодексу. При цьому слід мати на увазі, що не може бути скасовано постанову арбітражного суду апеляційної інстанції по розглянутому ним справи відповідно до ч. 5 ст. 270 АПК за правилами, встановленими Кодексом для розгляду справи в арбітражному суді першої інстанції, якщо не будуть встановлені безумовні підстави для скасування постанови.
По-друге, висновки, що містяться в оскаржуване судовому акті, не відповідають встановленим у справі фактичним обставинам або наявним у справі доказам.
Пункт 3 ч. 1 ст. 287 Кодексу передбачає дві підстави скасування повністю або в будь-якої частини оскаржуваного судового акту з направленням справи на новий розгляд.
У першому випадку - висновки, що містяться в оскаржуване судовому акті, не відповідають фактичним обставинам, встановленим у справі, або наявним у справі доказам.
В іншому випадку - при ухваленні судового акта допущені процесуальні порушення, що є безумовними підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового акту (ч. 4 ст. 288 АПК).
У разi скасування оскаржуваних судових актів з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 287 АПК, у арбітражного суду касаційної інстанції є право в необхідних випадках направити справу на новий розгляд в іншому складі суду, а якщо справа підлягає розгляду одноосібно суддею, то дати вказівку про розгляд справи у колегіальному складі суду.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 287 АПК арбітражний суд касаційної інстанції може залишити один з оскаржуваних судових актів у силі, якщо він не суперечить закону.
Судовий розгляд в арбітражному суді касаційної інстанції закінчується прийняттям постанови.
Постанова арбітражного суду касаційної інстанції вступає в законну силу з дня його прийняття і в разі скасування судових актів і прийняття арбітражним судом касаційної інстанції нового рішення. У даному випадку перевірка його законності можлива тільки в наглядовому порядку на підставах, встановленим АПК.
Зокрема, ця стаття на відміну від ст. 170 АПК про зміст рішення не передбачає поділу постанови на частини: вступну, описову, мотивувальну і резолютивну. Але це не означає, що в постанові арбітражного суду касаційної інстанції вони відсутні.
До вступної частини постанови відносяться дані про найменування арбітражного суду касаційної інстанції, склад суду, який прийняв постанову, номер справи, дата і місце його прийняття; найменування особи, яка подала касаційну скаргу, і його процесуальне становище; найменування осіб, які беруть участь у справі; предмет спору; прізвища осіб, присутніх у судовому засіданні, із зазначенням їх повноважень; найменування арбітражного суду, який розглянув справу у першій та апеляційній інстанціях; дата прийняття оскаржуваних судових актів; прізвища суддів, їх взяли.
До описової частини постанови відносяться: короткий виклад змісту прийнятих у справі судових актів, при цьому в постанові повинен бути викладений не тільки результат прийнятих судових актів, а й підстави, за якими вони прийняті; підстави, за якими в касаційній скарзі заявлені вимоги про перевірку законності судових актів; доводи, викладені у відгуку на касаційну скаргу, якщо він представлявся арбітражному суду касаційної інстанції; пояснення осіб, які беруть участь у справі і присутніх у судовому засіданні.
У мотивувальній частині постанови арбітражний суд касаційної інстанції повинен вказати мотиви прийнятого постанови, закони і інші нормативні правові акти, якими керувався суд касаційної інстанції при прийнятті постанови; мотиви, по яких не були застосовані судом закони та інші нормативні правові акти, на які посилалися учасники процесу ; мотиви, з яких суд касаційної інстанції не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у випадках скасування або зміни судових актів.
У разі направлення справи на новий розгляд в мотивувальній частині постанови мають міститися вказівки арбітражного суду касаційної інстанції, які необхідно буде виконати особам, які беруть участь у справі, а також арбітражному суду першої або апеляційної інстанцій. При дачі таких вказівок потрібно керуватися ч. 2 ст. 287 АПК.
Резолютивна частина постанови арбітражного суду касаційної інстанції повинна містити висновки за результатами розгляду касаційної інстанції. У певних випадках у цій частині постанови вказується про розподіл між сторонами судових витрат, понесених у зв'язку з поданням касаційної скарги. Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст. 110 - 112 АПК. Виконання постанови арбітражного суду касаційної інстанції, в тому числі і у зазначеній вище частини, здійснюється арбітражним судом першої інстанції. Тому виконавчі листи арбітражним судом касаційної інстанції не оформляються і не видаються.