Діяльність прес-служб політичний партій

Федеральне агентство з науки та освіти

Інститут журналістики та літературної творчості

Факультет періодичної преси

Реферат

на тему

Діяльність прес-служб політичний партій

Москва 2008

Зміст

Введення

1 Необхідність і особливості політичний комунікації

2 Особливості політичного PR

3 Безпосередня робота прес-служби політичний партії

4 Прес-служба та ЗМІ

Заключні висновки

Література

Додаток

Введення

Сучасні прес-служби виконують у своїх організаціях роль інформаційного центру. Частково вони є тією основною структурою, яка забезпечує збір, обробку, збереження і трансляцію інформації в зовнішнє середовище.

Основні завдання її діяльності полягають в організації внутрішніх інформаційних потоків. Це передбачає певний інформаційний менеджмент з боку прес-служби та активну взаємодію з внутрішніми джерелами інформації - експертами з різних напрямків, а також керівництва організації.

Світ політики висуває до прес-служб специфічні вимоги. Розуміння вплив "четвертої влади", політичним партіям неминуче доводиться будувати свою власну політику в галузі масової інформації та масових комунікацій. Ці завдання бере на себе професійна прес-служба політичної партії. Прес-служба є стратегічно важливим елементом організації - адже зрозуміло, що будь-яка політична сила в демократичному суспільстві повинна бути відкритою.

Отже, розглянемо найбільш суттєві особливості роботи прес-служб політичних партій.

1 Необхідність і особливості політичний комунікації

Хороший прес-секретар спілкується з журналістами за принципом "Правда така багатогранна, що вдаватися до брехні немає ніякого сенсу"

У політичній сфері суспільства існує безліч залежностей між що беруть участь у боротьбі за владу групами, індивідами та інститутами. Найбільш глибинний характер мають зв'язки, які виникають внаслідок інформаційних обмінів між людьми і створених на цій основі різноманітних форм взаємного спілкування, або, кажучи іншими словами, - форм комунікації. Саме на основі комунікації інформація передає політичний досвід поколінь, сприяє соціалізації людей, структурує політичне життя.

Політика, як і будь-яка сфера людської діяльності, від початку містить в собі інформаційно-комунікаційне початок, що виявляється в конкретно-історичних формах взаємодії, «спілкування» різноманітних суб'єктів політики - конкретних людей, соціальних угруповань, а також інститутів, які виражають їхні законні інтереси з приводу влади в суспільстві, в питаннях, що стосуються її встановлення, функціонування, зміни.

Політика здійснюється насамперед в інформаційному просторі. Відома теза «хто володіє інформацією, той володіє світом» сьогодні набуває найважливіше значення - інформація стає не тільки технологічною основою комунікації, але і субстратом суспільних відносин, у тому числі і в політиці.

Вперше політичну систему як інформаційно-комунікативну систему представив К. Дойч. На його думку, «процес управління є процес влади, підставою якого виступу комунікація» ^1.

Специфічна роль належить функції політичної комунікації, що забезпечує розповсюдження, передачу політичної інформації як між елементами політичної системи, так і між політичною системою і навколишнім середовищем. Комунікативну функцію здійснюють партії, групи інтересів, ЗМІ. Нерозвиненість політичної комунікації є однією важливих з причин низького ступеня адаптації політичної системи, що веде до втрати її підтримки в суспільстві і його нестабільності.

Позначимо сутнісні властивості політичної комунікації. По-перше, політична комунікація є спеціалізованою. Вона існує всередині певної сфери суспільного життя - політичної системи суспільства, покликана забезпечувати її функціонування і впливати на цю систему. По-друге, політична комунікація - це масова комунікація. Вона здійснюється за допомогою засобів масової інформації, включаючи друковані засоби (преса, книги, плакати тощо), електронні засоби (радіо, телебачення і т. д.). Крім того, політична інформація зачіпає інтереси як окремих суспільних груп, так і всього суспільства в цілому, що й надає їй публічний і соціально значимий характер. Нарешті, політична комунікація спрямована на масову аудиторію, яка, з одного боку, володіє певною ціннісною орієнтацією, тобто комунікація здатна згуртувати аудиторію навколо спільних цінностей та певних політичних поглядів, а, з іншого боку, масова аудиторія характеризується соціально-культурної неоднорідністю, що вимагає вивчення та врахування її ціннісних переваг.

Отже, можна дати визначення політичної комунікації: це масова комунікація, здійснювана у такій специфічній сфері суспільства, як політика. Вона являє собою сукупність процесів інформаційного обміну, передачі політичної інформації, структурирующих політичну діяльність і надають їй нового значення.

Основним видом політичних комунікацій є виборчі кампанії. Комунікативними технологіями, що використовуються в політиці, є пропаганда, політична реклама, політичний РR і політичний іміджмейкінг.

Багатство різноманітних способів сприйняття й засвоєння інформації та її використання в різних формах поведінки людей свідчить про наявність безлічі типів політичних комунікацій. В якості таких найбільш показових типів політичних комунікацій можна було б відзначити наступні ^2:

• вербальні (що формуються на основі різних словесних і усних мовних систем) та невербальні (що використовують інші способи спілкування);

• вертикальні (що характеризують відносини між вищестоящими і нижчестоящими інститутами і структурами влади, а в кінцевому рахунку відносини між правлячим класом і неелітарних групами населення, рядовими громадянами) і горизонтальні (які передбачають встановлення контактів між інститутами, структурами, ланками або групами, що належать до одного рівня організації влади (наприклад, між органами виконавчої влади в регіонах, між опозиційними партіями, громадсько-політичними рухами і т.д.);

• особистісні (демонструють спілкування людини з самим собою), міжособистісні (що характеризують політичні контакти між персональними акторами), групові (розкривають специфіку встановлення контактів між груповими акторами-партіями, організаціями, соціальними спільнотами і пр.), внутрішньогрупові, або локальні (показують специфіку спілкування, що не виходить за рамки групового об'єднання), і масові (демонструють відмінні риси комунікацій держави і масових спільнот в публічній сфері, що передбачають використання відповідних інститутів, каналів і форм передачі і розповсюдження інформації);

• формальні (засновані на використанні офіційної інформації, усвідомленні правових або інших наслідків встановлення або невстановлення контактів) і неформальні (в основі яких лежать індивідуальні, корпоративні та інші неофіційні пристрасті людей).

У тому, що стосується специфічного інструментарію політичної комунікації, то тут варто сказати наступне: політика все більше і більше використовує усталені прийоми і характерні техніки сучасної журналістики. Інформація в державній політиці найчастіше представляється точно таким же чином, як і в ЗМІ.

Важливим інститутом політичний комунікації є організації політичних партій із зв'язків з громадськість. Вони можуть носити різні назви - прес-центри, прес-служби, відділи зв'язків з громадськість або навіть просто прес-секретар. Але, перш ніж розглядати безпосередньо діяльність прес-служб політичних партій, розглянемо особливості політичного PR.

2 Особливості політичного PR

Політик повинен уміти передбачити, що станеться завтра, через тиждень, через місяць і через рік. А потім пояснити, чому цього не сталося.

Сучасні політики повинні вміти прогнозувати сценарії розвитку ситуації в суспільстві, вибирати адекватні ним стратегії розвитку, гнучко і ефективно реагувати на зміни навколишнього середовища, підвищуючи шанси реалізації своїх планів. Для досягнення стратегічних цілей, що стоять перед політичними партіями, найбільш дієвим методом є ефективне використання технологій зв'язків з громадськістю - public relations (PR).

Заходи PR необхідні для формування керованого іміджу політичної партії, що представляють його особистостей і т.п. Завдяки продуманим і спланованим заходам PR у свідомості громадськості закріплюється позитивний імідж партії, зростає і зміцнюється її престиж.

Якщо уявити процес PR в термінах і поняттях загальної теорії інформації, то він буде виглядати наступним чином: у кожному процесі PR діє якийсь суб'єкт або джерело інформації, об'єктом впливу служить громадськість (цільова аудиторія), при цьому PR завжди реалізується за допомогою інформації (інформаційного послання ), що поступає по певних каналах.

Підготовлена ​​прес-службою інформація може надаватися у формі, зручній для передачі громадськості (міжособистісне спілкування, повідомлення в засобах масової інформації, організація прес-конференцій, брифінгів, «круглих столів», публічних відкритих обговорень, презентацій тощо). При цьому, як правило, є необхідність у подоланні різних перешкод, які заважають нормальному перебігові процесу: бар'єру недовіри, незапланованого втручання середовища, спотворень, що призводять до зміни вихідного повідомлення.

Інформація, діючи на об'єкт (громадськість) відповідним чином, має на нього вплив, змінює його стан. Весь процес протікає на тлі конкретної обстановки, а реакція громадськості вивчається з допомогою зворотного зв'язку. Відомості про це передаються по каналах зворотного зв'язку та використовуються для коригування задуму і подальших дій.

PR-технології в політиці - це технології, які дозволяють споживачеві формувати спільну думку про той чи інший політичного діяча. За допомогою PR-технологій можна розібрати будь-яку конкретну ситуацію і отримати необхідні рекомендації з цього питання. Однією з pr-технологій є спічрайтинг.

Спічрайтінг - написання PR-тексту, призначеного для усного виконання, а також консалтинг першого (посадової) особи з організації публічного виступу та його виконання. У вузькому сенсі - виконання тексту усного публічного виступу для керівника (посадової особи) базисного суб'єкта PR. Також розрізняють комунікативну pr-технологію, розраховану на масове вплив. Вкрай рідко застосовуються персональні PR-технології, які використовуються для самостійного управління власною долею на роботі або родиною.

PR-прийоми в політиці - це комплекс заходів за допомогою яких pr-спеціалісти досягають своїх комунікативних цілей і виконання завдань, реалізуючи розроблену PR-стратегію. Фахівці з проведення PR-кампаній мають у своєму розпорядженні дуже велика кількість всіляких засобів і прийомів, за допомогою яких проводиться кампанія.

Завдання PR в сфері політики конкретизують цілі зв'язків з громадськістю і полягають у налагодженні контактів влади або організації із зовнішніми аудиторіями, створення ідеології і привабливого міфоіміджа влади або організації, зміцненні їх авторитету (репутації), у регулюванні відносин між політичними та владними структурами та їх зовнішніми аудиторіями , у розробці стратегій просування і оптимізації діяльності, а також у встановленні відносин всередині владних структур, партій, організацій ^3.

Для успішного проведення PR-кампанії в політиці, PR-фахівці застосовують особливі PR-прийоми. Останні повинні бути чітко сплановані і організовані. Фахівці з PR застосовують для кожного окремого політика різні PR-прийоми.

Традиційні PR-прийоми в політиці:

• імідж переможця і аутсайдера;

• помилкова популярність;

• довгі переговори;

• помилкова підтримка;

• зіткнення (штучне зіткнення двох партій з допомогою підставних осіб, подій і так далі);

• вибір без вибору (в пресі штучно створюється образ безвиході ситуації);

• надмірний позитив (на адресу політика висловлюється занадто багато позитивного переходить у похвальбу).

3 Безпосередня робота прес-служби політичний партії

Там, де виникає потреба впливу на громадську думку, з'являється необхідність у фахівцях, здатних чинити такий вплив.

Основним завданням прес-служби є створення привабливого образу політичної партії та її членів, підвищення рейтингу та турбота про гідну репутацію і позитивний імідж. Для цього фахівці прес-служб налагоджують зв'язок із засобами масової інформації та широкою громадськістю: готують інформацію для її подальшого поширення, надають коментарі для друку, спілкуються з журналістами, займаються плануванням і реалізацією різноманітних заходів та вирішують всі питання, пов'язані з репутаційним менеджментом.

Діяльність професійної прес-служби грунтується на аналітико-дослідницькому підході до роботи. Перед тим як робити висновки, потрібно перевірити й зіставити величезні масиви інформації. Прес-служба повинна докладати максимум зусиль для того, щоб у кожному повідомленні обов'язково була аналітична складова. Така інформація не залишиться без уваги і преси, і Громадська. Попередньо зацікавити широкі маси очікуваною подією - запорука успіху будь-якого запланованого проекту чи стратегії комунікації. Такий прийом дозволяє управляти реакцією аудиторії задовго до того, як відбудеться той чи інший захід або подія.

Наполеон якось сказав про те, що одна ворожа газета небезпечніше тисячі багнетів, а чотири газети можуть завдати більше зла, ніж тисячна армія. У політиці це особливо вірно. Відносини політика з пресою встановлює його прес-служба. Отже, невдалий підбір прес-служби небезпечніше багатьох тисяч штиків (або, в сучасній інтерпретації - автоматів Калашникова). І навпаки: вдала, професійна прес-служба стоїть кількох дивізій.

Однак така прес-служба повинна володіти певним набором необхідних якостей. Головне полягає в тому, що прес-служба є на практиці основною фігурою політичного консалтингу. Саме їй у сучасних російських умовах потрібно поєднувати обов'язки радника з PR та безпосереднього практика PR-роботи. Тому поняття «політична прес-служба» - це умовне і просто звичне найменування набагато більшого, ніж означають ці слова і буквальному сенсі. «Дуже часто ні роботодавці PR-фахівців, ні журналісти не розуміють посередницької ролі цих фахівців у встановленні і підтримці ефективних відносин із засобами масової інформації» ^4.

Наприклад, Г. Почепцов так описує роботу прес-служби Білого дому в США: «Працюючі там 50-60 чоловік« тримають в узді »всю пресу США. Досить сказати, що керівник цієї служби за годину-півтора обдзвонює три провідні телеканалу, щоб дізнатися, які сюжети, що стосуються адміністрації, з'являться на екрані. Якщо вони несуть негативний відтінок, Служба з комунікацій намагається зняти цей сюжет з ефіру. Коли це не вдається, вони домагаються надання часу їм, щоб висловити свою точку зору ^»5.

Отже, основні функції політичний прес-служби: встановлювати зв'язки політика з пресою (тобто озвучувати поліції, думки, оцінки і наміри політика). Набагато менш очевидні її функції і завдання як PR-служби. У принципі, їх можна звести до п'яти основних пунктів: ⁶

1. Працівники прес-служби повинні вміти «по-свійськи» спілкуватися з журналістами. У більшій йди меншою мірою, по вони повинен бути своїми серед них, навіть якщо вони іноді й здаються «чужими».

2. Робота пpecc-служби повинна бути спрямована на те, зробити «своїх» політиків своїми і для журналістів.

3. Прес-служба має бути в курсі всіх нюансів і подробноітей біографій своїх політиків, майбутніх тактичних і стратегічних планів політичної партії.

4. Працівники прес-служби повинні бути хорошими політичними аналітиками. Вони зобов'язані розбиратися в підгрунтя політичного життя і вміло грати на ній.

5. Прес-служба має бути скромною і «знати своє місце». Вона - організація другого плану. На першому місці, природно, «перші особи» політичної партії. Добавим, что Н. Гульбинский и Е. Сорокина ⁷ отмечают существенную разницу между пресс-службой политика, находящегося в процессе «раскрутки», и пресс-службой государственного деятеля, занимающего ответственный пост и что у них принципиально разные функциональные задачи. Пресс-служба политика, желающего обрести общественное признание, должна быть эффектной и привлекать внимание. Напротив, акценты в пресс-службе государственною деятеля — президента, премьера, вице-премьера, министра, губернатора — должны быть неяркими, неброскими, дипломатичными, в сторону умения сглаживать острые углы. Для «раскрутки» начинающего политика в роли руководителя или «лица» пресс-службы полезен известный журналист, славящийся острыми публикациями, признанный писатель, эффектный телерепортер или даже какая-нибудь телезвезда.

Еще одна функция пресс-службы связана с необходимостью время от времени проверять реакцию журналистов на то или иное реальное или символическое действие своего клиента-политика. При неблагоприятном развитии событии пресс-служба может отказаться от сказанного ранее или представить это как шутку. Д. Ольшанский и В. Пенков пишут, что в этом плане роль пресс-службы сродни роли шута при монархе ⁸ . С. Н. Паркинсон так писал о якобы придурковатых шутах: «Именно дурак был облечен привилегией и обязанностью выдавать точку зрения, отличную от официальной, но и не схожую с точкой зрения опальной группировки. Таким образом, шут как «официальный дурак» рисовал третью, четвертую и т. д. возможную перспективу говоря современным языком, он зондировал общественное мнение» ⁹ . Это же должна делать и пресс-служба, осуществляя, таким образом, своеобразный новостной маркетинг среди журналистов.

С.М. Катлин, А.X. Сентер и Г.М. Брум считают, что он оптимальные отношения пресс-службы с журналистами сложатся, если придерживаться нескольких общих правил, которые действуют не только в отношении политики. Так, они советуют ¹⁰ : 1) вести честную игру; 2) обслуживать прессу на высоком уровне; 3) не лебезить и не брюзжать; 4) не просить «замять неприятную историю»; 5) не обрушивать на прессу потки новостей.

«Вести честную игру» это правильный способ ведения PR-бизнеса и достаточно трезвый расчет.

«Обеслуживать на высоком уровне» — значит, помотать журналистам делать новости в соответствии с их задачами и темпом работы. Новости не ждут никого и ничего. Часто вопрос стоит ребром: сейчас или никогда. Самое умное и интересное заявление политика или партии может не дойти до публики, если не окажется вовремя в руках журналистов.

«Не лебезить и не брюзжать» — помнить, что больше всего руководителей средств массовой информации раздражают жалующиеся и умоляющие просители. Политика это нормальная работа, в которой не нужны лишние эмоции.

«Не просить "замять неприятную историю"» — подобные просьбы свидетельствуют о непрофессионализме просителя и вызывают настороженное отношение к нему. Кроме того, иногда именно такие просьбы раскрывают руководству издания всю «неприятность» той или иной истории — иначе она могла бы остаться незамеченной.

«Не обрушивать поток новостей» — значит, не захламлять редакции средств массовой информации, уметь выделять действительно важное и актуальное и точно распределять информацию по изданиям.

PR нужен не только лидеру партии, но он всей ей целиком. Между тем часто пресс-службы работают лишь на первое лицо. Социологи установили, что напоминание о лидере не должно превышать половины отведенного на сообщение промежутка или текста. Если же эта доля выше, речь идет о PR не партии, а конкретного лица.

Что касается задач пресс-службы в смысле «менеджера новостей», то классическими считаются семь правил, в свое время разработанных советниками президента США Р. Рейгана ¹¹ . Они просты — необходимо:

• планировать свою работу заблаговременно;

• постоянно находиться в наступлении, «прессинговать» средства массовой информации;

• внимательно контролировать информационные потоки;

• ограничивать доступ журналистов к политику;

• говорить о тех проблемах, о которых вы сами хотите говорить;

• говорить дружно, в один голос с политиком, избегая разноголосицы;

• повторять одно и то же сообщение многократно, но разными словами.

Сегодня эффективная пресс-служба — это служба PR, единая информационно-аналитическая команда, в задачи которой входят следующие основные функции:

1) отслеживание максимального числа информационных потоков, постоянный мониторинг информационного пространства;

2) ведение досье на основные средства массовой информации, ведущих журналистов, политиков и пиарменов:

3) прогнозирование редакционной политики ведущих средств массовой информации;

4) постоянное поддержание добрых отношении с конкретными (своими») СМИ — их «курирование»;

5) разработка PR-проектов и PRпрограмм;

6) имиджмейкерская работа с политической структурой;

7) создание и формулирование «ключевых сообщений»;

8) подготовка конкретных информационных материалов;

9) разгон подготовленных материалов но средствам массовой информации;

10) контроль над прохождением и публикацией подготовленных материалов, их оценка и планирование новых задач, исходя из накапливаемого опыта.

Необходимо помнить о том, что хорошая пресс-служба — это не вспомогательный, а один из ключевых элементов политики. Пресс-служба — один из основных помощников и советников политика. Так, пресс-секретарь Б. Ельцина был в ранге его помощника, а в президентском самолете занимал место в специальном салоне вместе с помощниками по международным делам, внутренней политике, экономике, национальной безопасности и др. Это высокий уровень политического участия, которому необходимо соответствовать практически во всем. Член команды — существенный элемент имиджа политика.

4 Пресс-служба и СМИ

Повторим, что стратегическое направление информационной деятельности пресс-службы политической партии — организация информационных потоков, направленных на массовые аудитории с помощью СМИ. То есть непосредственное взаимодействие со средствами массовой информации.

Отношения со средствами массовой информации, по сути своей являются двусторонними. Пресс-служба служит связующим звеном между партией и прессой, радио, телевидением, информационными агентствами.

Однако отношения между политическими организациями и СМИ носят и конфликтный характер, поскольку журналисты считают, что PR -специалисты, имея больше ресурсов и контроль над источниками, манипулируют СМИ, а те, в свою очередь, убеждены в ангажированности журналистов, их склонности к односторонней интерпретации событий, сенсационным сообщениям. В политической коммуникации конфликт этот более обострен, чем в любой другой сфере.

В задачи работы пресс-службы со СМИ входит:

• оперативное распространение информации о деятельности партии, кандидата, предоставление материалов для печати (пресс-релизов, справочных материалов, официальных документов, статистических и аналитических данных, дайджестов, досье, кино- и видеоматериалов), на основе которых затем журналисты готовят репортажи, статьи, очерки;

• организация оперативного взаимодействия со СМИ (проведение пресс-конференций, брифингов, подготовка интервью лидеров для СМИ, ответы на вопросы прессы и предоставление комплексных информационных услуг журналистам по сбору и технической обработке исходной информации);

• мониторинг СМИ — отслеживание, анализ и оценка сообщений СМИ, имеющих отношение к избирательной кампании кандидата, той или иной деятельности партии;

• создание информационного банка данных, отражающего общественно значимую деятельность кандидата, партии.

Более детально выполнение этих задач распределяется между подразделениями пресс-службы.

Наиболее распространенными источниками информации для журналистов являются пресс-релизы, бэкграундеры, факт-листы, биографии, которые могут выступать как отдельные материалы, так и составлять в совокупности «медиа-кит»; заявления, статьи, интервью и т.д. Наиболее существенными для освещения избирательной кампании представляются биографии партийных лидеров и кандидатов, форма «вопрос—ответ», которая предоставляет журналистам наиболее часто запрашиваемую информацию; заявления, используемые в случае необходимости обнародовать или объяснить позицию лидеров, партии по какому-либо вопросу, чаще всего в кризисной ситуации. Наиболее часто в целях PR используется интервью, так как оно позволяет максимально персонифицировать информацию, снабдив ее подробностями, вызывающими доверие к герою интервью, к предоставляемой им информации. Журналисты охотно берут интервью, поскольку им нужны мнения, основанные на глубокой осведомленности, информация «из первых рук»; у читательской аудитории сама фигура интервьюируемого политика в период избирательной кампании вызывает интерес. В сфере PR используются различные формы интервью: интервью-монолог (детальный ответ на один важный вопрос), интервью-диалог, когда происходит обмен мнениями между лидером и компетентным в данной сфере журналистом; коллективное интервью («круглый стол»), дающее более полную картину по поставленной проблеме, поскольку объединяет мнения и точки зрения группы авторитетных лиц; интервью-зарисовка, используемое в имиджевых целях, поскольку помимо освещения определенного круга проблем более подробно представляет интервьюируемого и др.

Политический лидер, представитель партии, блока должен быть подготовлен к встрече с журналистом. Желательно ознакомиться с изданием, прочитать публикации этого журналиста, оценить главные темы предстоящего разговора и подготовить информацию, которая может заинтересовать именно его. Не имеет смысла соглашаться на интервью, если нет адекватной теме интервью информации. В процессе разговора нужно быть готовым к провокационным комментариям; вопросам, поставленным иначе, чем предполагалось; разворачиванию «опасных» тем. Яркие, небанальные заявления украшают интервью, но они должны быть вызваны вопросами журналиста. Политик должен уметь слушать, стараться не давать бессодержательных ответов на вопросы, заданные «между прочим» и после официального окончания беседы, поскольку именно тогда журналист может попытаться в неформальной обстановке прояснить те вопросы, которые остались по той или иной причине «за кадром».

Отдельного внимания заслуживает анализ форм подачи информационно-новостных материалов для СМИ. Традиционными формами информационного общения являются прежде всего пресс-конференции, брифинги, презентации, специальные мероприятия для журналистов ¹² .

Пресс-конференция — встреча представителей государственных учреждений, общественно-политических организаций, коммерческих структур с журналистами с целью информирования общественности по актуальным вопросам определенной тематики, привлечения внимания к решению какой-либо проблемы. Задача организации — предоставить СМИ на пресс-конференции фактографическую, проблемную и комментирующую информацию по конкретной проблеме.

Пресс-конференция созывается при наличии яркого информационного повода (для демонстрации образцов, представления чего-либо, для высказывания по важной проблеме, интересующей и журналистов, для передачи «фоновой информации», «неофициально», но предупредить о неофициальности) и не используется только для распространения документов или информации, которые можно просто разослать по редакциям. Дата и время проведения пресс-конференции выбираются с учетом возможности ее освещения утренними и вечерними газетами, радио и телевидением. Главная тема пресс-конференции должна быть четко сформулирована. Компетентные штатные специалисты должны всегда быть готовы ответить на вопросы во время индивидуальной беседы по окончании пресс-конференции.

Брифинг — встреча представителей государственного учреждения с журналистами с целью изложения официальной точки зрения. Специфическими особенностями брифинга являются односторонний характер информационной деятельности, которая сводится к сообщению однозначных сведений, фактов от лица официальных властей, высшего руководства. Брифинг также характеризуется отсутствием комментариев, которое компенсируется получением информации «из первых рук».

К специальным мероприятиям для журналистов, или пресс-визитам, относятся посещения объектов организации, дни открытых дверей, пресс-туры. Имеет смысл отдельно отметить мероприятия, которые организуются для определенных целевых групп или широкой общественности, но на которых желательно присутствие журналистов (встречи, презентации, конференции, семинары, выставки, специально организованные мероприятия).

Презентацию иногда называют «пресс-конференцией плюс», поскольку структурная схема проведения пресс-конференции соблюдается при организации презентации. Отличительные особенности презентации заключаются в предоставлении «материализованной информации» — новых проектов, достижений, книг; и в том, что круг приглашенных на презентацию шире, чем только журналистский пул, и включает другие заитересованные группы (поэтому презентацию целесообразно отнести к формам информационного взаимодействия с широкой общественностью).

Специально организованные мероприятия — это оригинальные мероприятия, проводимые политической партией в целях привлечения внимания общественности к ней и ее деятельности. Характерные особенности спецсобытия — определенная сенсационность формы «организации» и сценарии, оригинальность замысла исполнения, ориентация на ожидания, интересы и предпочтения публики. Это достигается масштабностью мероприятий, высокой степенью организационно-технического обеспечения. В силу своей неординарности специальные мероприятия способны создать единство места и времени действия и усилить стандартные инструменты воздействия.

Заключні висновки

Итак, на основании рассмотренного можно сделать следующие выводы.

1. Политическая коммуникация это массовая коммуникация, осуществляемая в такой специфической сфере общества, как политика. Она представляет собой системную совокупность процессов обмена политической информацией, её передачи, что, в свою очередь, структурирует политическую деятельность и придаёт ей новое значение.

Выделяются три основных способа политической коммуникации: посредством неформальных контактов, через различные общественно-политические организации (институты) и через СМИ.

2. Современные политики должны уметь прогнозировать сценарии развития ситуации в обществе, выбирать адекватные им стратегии развития, гибко и эффективно реагировать на изменения окружающей среды, повышая шансы реализации своих планов. Для достижения стратегических целей, стоящих перед политическими партиями, наиболее действенным методом является эффективное использование технологий связей с общественностью — public relations (PR).

3. Основной задачей пресс-службы является создание привлекательного образа политической партии и ее членов, повышение рейтинга и забота про достойную репутацию и положительный имидж. Для этого специалисты пресс-служб налаживают связь со средствами массовой информации и широкой общественностью: готовят информацию для ее дальнейшего распространения, предоставляют комментарии для печати, общаются с журналистами, занимаются планированием и реализацией разнообразных мероприятий и решают все вопросы, связанные с репутационным менеджментом.

4. Устанавливать связи политика с прессой — основная функция политический пресс-службы. Подготовленная пресс-службой информация представляется в форме, удобной для передачи общественности (межличностное общение, сообщения в средствах массовой информации, организация пресс-конференций, брифингов, «круглых столов», публичных открытых обсуждений, презентаций и т.п.). При этом, как правило, есть необходимость в преодолении различных помех, которые мешают нормальному протеканию процесса: барьера недоверия, незапланированного вмешательство среды, искажений, приводящих к изменению исходного сообщения.

5. Пресс-служба — это не вспомогательный, а один из ключевых элементов политики, важный помощник и советник политика. Эффективная пресс-служба — это служба PR, единая информационно-аналитическая команда, в задачи которой входят такие функции, как отслеживание максимального числа информационных потоков, постоянный мониторинг информационного пространства; ведение досье на основные средства массовой информации, ведущих журналистов, политиков и пиарменов: прогнозирование редакционной политики ведущих средств массовой информации; постоянное поддержание добрых отношении с конкретными (своими») СМИ — их «курирование»; разработка PR-проектов и PR-программ; имиджмейкерская работа с политической структурой и т.д.

Література

1. Snitel FP The Practice of Public Relations. — N.-V.: Plenum, 1992.

2. Агєєв В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. — М.: 1990.

3. Андреева Г.М. Социальная психология. — М.: Мысль, 2001.

4. Гульбинский Н., Сорокина Е. «Краткий курс» для эффективных политиков. — М.: АВАНТИ, 1999.

5. Гринберг Т.Э. Политические технологии: PR и реклама. — М.: Аспект-Пресс, 2005. — 317 с.

6. Дойч К. Нервы управления. - М., 1993.

7. Зазаева Н.Б. Политические коммуникации // Философия и общество, № 4, 2007. С. 175—187.

8. Зазыкина Е.В. Политический PR. Символы. — М.: "Центр ЮрИнфоР", 2003. — 125 с.

9. Катлин С.М. Сентер А.Х., Брум Г.М. Паблик pилейшнз. Теорія і практика. — М.: Вильямс, 2001.

10. Козлова Т.В. Особенности организации PR в деятельности государственного учреждения культуры // http://pr.panor.ru/apr/1184598984/

11. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз. — М.: 2001.

12. Михайлова O. PR-консультирование: этапы и итоги // Служба PR, № 5, 2007. С. 8—12.

13. Моисеев В.А. Паблик рилейшнз – средство социальной коммуникации. — К.: 2002.

14. Морозова О.Г. Политический рынок и политический маркетинг: концепции, модели, технологии. - М., 1999.

15. Ньюсом Д., Скотт Ф., Турк Дж. Это PR Реалии паблик рилейшнз — М.: Юнити, 2002.

16. Ольшанский Д.В., Пеноков В.Ф. Политический консалтинг. — СПб.: Питер, 2005.

17. Паркинсон С.Н. Законы Паркинсона. - М.: Прогрес, 1989.

18. Петрунин Ю.Ю. и др. Политические коммуникации: Учеб. посібник / За ред. А.І. Соловьева. — М.: Аспект Пресс, 2004.

19. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшенз для профессионалов. — М.: Рефо-бук, 2001.

20. Тульчинский Г. Л. Паблик рилейшнз. — СПб.: 1997.

21. Херманн М.К. Политическая коммуникация: воздействие средств массовой информации на общество в современных государствах // Выступление на конференции в Московской Школе политических наук, 9.12.2000 // httр://www.nеthistory.ru/biblio/1043179735.html

22. Чумикова С.Ю. Политическая коммуникация как ресурс легитимности законодательной власти субъекта Российской Федерации. Автореф… канд. політ. наук. — М.: 2007. - 18 с.

23. Шварценберг Р.Ж. Политическая социология. — М.: 1992.

Додаток

Положение о пресс-службе Регионального исполнительного комитета Самарского регионального отделения Всероссийской политической партии «Единая Россия»

1. Загальні положення

— Пресс-служба является структурным подразделением Регионального исполнительного комитета Самарского регионального отделения Всероссийской политической партии «Единая Россия».

— Пресс-служба создана для информационного обеспечения деятельности, взаимодействия со средствами массовой информации Регионального политического совета, Регионального исполнительного комитета и оказания содействия местным отделениям в вопросах, отнесенных к компетенции пресс-службы.

— В своей деятельности пресс-служба руководствуется Конституцией и законами Российской Федерации, Уставом (Основным Законом) и законами Самарской области, Федеральным законом «О политических партиях», Уставом Всероссийской политической партии «Единая Россия», Положением о Региональном исполнительном комитете Самарского регионального отделения Всероссийской политической партии «Единая Россия», настоящим Положением и другими нормативными правовыми актами.

— Пресс-служба осуществляет свою деятельность во взаимодействии с другими подразделениями Регионального исполнительного комитета, Региональными политическим советом, вышестоящими партийными органами, органами государственной власти и местного самоуправления, избирательными комиссиями различных уровней, иными политическими партиями, общественными объединениями, прочими заинтересованными лицами.

— Порядок и направления работы пресс-службы определяются руководителем пресс-службы, утверждаются руководителем регионального исполнительного комитета, регулируются настоящим Положением.

2. Структура пресс-службы

2.1. Структура пресс-службы определяется настоящим Положением и утверждается руководителем регионального исполнительного комитета.

2.2. Пресс-службу возглавляет руководитель пресс-службы, который назначается на должность и освобождается от должности секретарем Регионального политического совета по представлению руководителя Регионального исполнительного комитета.

2.3. На время отсутствия руководителя пресс-службы его обязанности исполняет лицо, уполномоченное на то руководителем Регионального исполнительного комитета по представлению руководителя пресс-службы. Дана особа набуває відповідних прав і несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обов'язків.

2.4. В структуру пресс-службы входят главные специалисты, которые назначаются на должность и освобождаются от должности секретарем Регионального политического совета по представлению руководителя Регионального исполнительного комитета.

2.5. По решению руководителя пресс-службы на ее работников может быть возложено временное исполнение обязанностей, не предусмотренных их функциональными обязанностями, замещение или совмещение должностей в соответствии с их компетенцией и профессиональными качествами.

2.6. Работники пресс-службы при назначении на должность должны быть ознакомлены с настоящим Положением и функциональными обязанностями.

2.7. Пресс-служба комплектуется работниками на основании трудового и гражданско-правового законодательства РФ.

2.8. Для работы в пресс-службе привлекаются высококвалифицированные специалисты с высшим образованием, готовые и способные решать стоящие перед Партией «Единая Россия» и ее Самарским региональным отделением цели и задачи.

2.9. Структура и численность пресс-службы может изменяться в зависимости от решаемых задач с учетом предложений руководителя пресс-службы руководителю Регионального исполнительного комитета.

3. Цели и задачи пресс-службы

3.1. Цілі:

- неукоснительное выполнение уставных целей и задач, решений вышестоящих партийных органов;

- информационное сопровождение деятельности Регионального политического совета и Регионального исполнительного комитета;

- проведение единой информационной политики Самарского регионального отделения в местных, региональных и федеральных СМИ, обеспечение информационной открытости;

- развитие положительного имиджа Самарского регионального отделения партии, авторитета его лидеров среди представителей общественности на территории Самарской области и за ее пределами;

- разработка и реализация концепции информационной политики Самарского регионального отделения партии.

3.2. Завдання:

- взаимодействие с федеральными, региональными и местными печатными и электронными СМИ, обеспечение их официальной информацией, комментариями лидеров регионального отделения;

- медиа-планирование, пиар-сопровождение работы, ее освещение в СМИ;

- развитие собственных печатных СМИ, Интернет-сайтов, телепрограмм;

- проведение пресс-конференций, круглых столов, брифингов с представителями СМИ, организация иных форм работы;

- контакты с пресс-центром ЦИК партии, информационно-аналитическими и медиа подразделениями органов государственной власти, местного самоуправления, избирательных комиссий, общественных объединений;

- мониторинг и анализ СМИ;

- подготовка аналитических материалов, рекомендаций в части работы со СМИ;

- участие в агитационно-пропагандистской работе в вопросах, входящих в компетенцию Отдела;

- участие в избирательных кампаниях (в части информационного сопровождения);

- поддержка и развитие издательской деятельности регионального отделения;

- видео- и фотосъемка, ведение архива материалов.

4. Права пресс-службы

4.1. Запрашивать и получать в установленном порядке от подразделений Регионального исполнительного комитета, местных и первичных отделений партии материалы и информацию, необходимые для осуществления своих целей и задач.

4.2. Вносить предложения по совершенствованию работы Регионального исполнительного комитета, местных и первичных отделений партии.

4.3. Докладывать руководителю Регионального исполнительного комитета о несвоевременном или ненадлежащем исполнении решений и поручений вышестоящих органов партии по вопросам, входящим в компетенцию пресс-службы.

4.4. Пользоваться для исполнения своих целей и задач имуществом, оборудованием, материально-технической базой Регионального исполнительного комитета.

5. Відповідальність

5.1. Работники пресс-службы несут ответственность за неисполнение или ненадлежащее исполнение своих функциональных обязанностей, а также за причинение материального ущерба в пределах, определенных действующим законодательством РФ.