Економічний факультет МДУ ім. Ломоносова
Реферат з компаративістики
студентки 206 гр.
Казимирова Світлани
на тему:
Динаміка виробництва ВВП в колишніх соціалістичних країнах
(1950-1996год)
Листопад 1997
Динаміка виробництва ВВП в колишніх соціалістичних країнах. Колишній СРСР і країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ)
Статистичні дані
У світовій системі економіки чималу роль грають колишні соціалістичні країни. До цієї групи належать країни, в яких довгий час існував соціалістичний режим. Розглянемо основні тенденції розвитку виробництва ВВП за період 1950-1996годом.
Успішний розвиток статистики і системи рахунків дозволяє проаналізувати динаміку макроекономічних показників багатьох країн. Джерелами статистичних даних послужили публікації ООН, МВФ, Світового банку, ОЕСР, ЄБРР, Євростату, Держкомстату СНД, Держкомстату Росії, а також національних статистичних даних ряду країн. У якості найважливіших економічних показників я використовувала абсолютні обсяги виробництва ВВП і його відносні розміри на душу населення.
Порівняння країн з виробництва сукупного ВВП
За майже п'ять повоєнних десятиліть масштаби і географічна структура світової економіки істотно змінилися. У цілому світовий ВВП за 46 років зріс майже в 5.9 рази. Структура світової економіки з точки зору переважання різних типів соціально-економічних систем на перший погляд практично не змінилася. Може скластися враження, що колишні соціалістичні країни домоглися незначної переваги над країнами із ринковою економікою.
Скористаємося таблицею № 4 (див. Додатки). Сукупний ВВП групи країн з розвиненою економікою в 1950-1996рр. збільшився в 6.1 рази, групи колишніх соціалістичних - в 5.8 рази, в результаті чого питома вага колишніх соціалістичних країн у світовому ВВП підвищився з 15.3 до 15.9%, а країн з ринковою економікою знизився з 84.7 до 84.1%. Проте це враження оманливе. Фактично єдиним фактором щодо кращих показників 1-ої групи країн з'явився феноменальний зростання Китаю.
За 46 років ВВП Китаю збільшився в 22.4 рази, а частка його у світовій економіці зросла з 2.7 до 10.2%.
Зростання колишніх соціалістичних країн без Китаю значно скромніше і склав всього 2.6 рази, в результаті чого питома вага цієї групи країн у світовій економіці впав з 12.6 до 5.7%.
Найповільнішим економічне зростання було в колишньому СРСР, що склав .2.2 рази і призвів до скорочення його частки у світовому ВВП з 7.3% 1950р. до 2.7% у 1996р.
Економічне зростання в Росії виявився, в кінцевому рахунку, більш повільним у порівнянні не тільки з будь-яким іншим географічним регіоном світу, а й з усією групою колишніх соціалістичних країн (без Китаю). І це незважаючи на те, що його економічне зростання було кілька більш швидким, ніж у середньому по СРСР (2.4раза).
Порівняння з виробництва ВВП на душу населення
На відмінності в змінах структури світового ВВП впливають відмінності в динаміці виробництва ВВП на душу населення (таблиця № 5) у тих чи інших країнах, групах країн і регіонах світу. Поряд з чисельністю населення величина ВВП на душу населення виступає найважливішим фактором, що впливає на динаміку абсолютних розмірів ВВП. При цьому саме величина душового виробництва ВВП використовується в якості показника рівня економічного розвитку, а його зміна - як найбільш точного показника темпів економічного зростання в довгостроковій перспективі.
За останні 46 років виробництво світового ВВП на душу населення зросло в 2.5 рази. Проте його зростання за регіонами групам країн відбувався вкрай нерівномірно. Середній рівень економічного розвитку колишніх соціалістичних країн підвищився в 3 рази, тоді як аналогічний показник для країн з ринковою економікою склав 2.4 рази. Однак ці результати, як і у випадку з абсолютними величинами, зумовлені великими темпами розвитку Китаю.
Приріст ВВП на душу населення в Китаї склав більш ніж у десять разів, а економічний потенціал у групі колишніх соціалістичних країн зріс з 17.5 до 64.3%. Без урахування КНР середній рівень економічного розвитку групи колишніх соціалістичних країн підвищився всього лише в 1.6 рази, причому в Росії - в 1.6 рази, а у всьому колишньому СРСР - в 1.3 рази.
Середній рівень ВВП на душу населення в усіх колишніх соціалістичних країнах (без Китаю) знизився з 95 до 60% щодо середньосвітового рівня, колишнього СРСР з 101 до 54%, Росії - з 108 до 69%.
Таким чином, більшість колишніх соціалістичних країн завершують двадцяте століття на істотно гірших позиціях, в порівнянні з початковими (як і в усьому іншому виняток становить Китай). Лише криза в країнах на південь від Сахари може бути порівняний з кризою, осягнув колишні соціалістичні країни.
Порівняння країн за періодами розвитку.
Розглядаючи середньорічні темпи економічного зростання (табл. № 3), можна помітити, що цей показник у колишніх соціалістичних країн був одним з найнижчих.
Для більшості соціалістичних країн стартовим рівнем був обраний 1950 рік, на початку якого, в основному, було завершено післявоєнне відновлення економік СРСР, країн Центральної і Східної Європи і вже почалися соціальні перетворення у В'єтнамі, КНР і КНДР. В якості кінцевого рубежу, що завершив цей період соціалістичного розвитку, можна вважати роки напередодні відмови від соціалістичної економіки і з початку переходу до ринкових економічних реформ.
Для КНР цим роком став 1978год, колишнього СРСР - 1991 року, для країн ЦСЄ - 1989году.
До 1955 року в більшості колишніх соціалістичних країн показники ВВП на душу населення щодо середньосвітового рівня порівняно з 1950 роком практично не змінилися.
За тим, у 1956 - 1958 роках в СРСР і багатьох європейських країнах економічне зростання суттєво покращився. У СРСР - від 101 до 116%, в ЦСЄ - з 95 до 108% середньосвітового рівня. У той же час В'єтнам, Китай і Куба свої позиції погіршували.
В кінці 60-х - першій половині 70-х років відбулося значне уповільнення економічного зростання в СРСР, хоча його темпи ще перевищували середньосвітові.
До 1976 року СРСР досяг самого високого відносного рівня економічного розвитку - 118% середньосвітового показника, після чого його позиції вже тільки погіршувалися. В останньому році існування СРСР (1991 року) виробництво ВВП на душу населення (98.9%) було нижче і середньосвітового і радянського показника (101.4%).
Таким чином, результатом сорокарічного періоду мирного розвитку соціалізму стало погіршення становища СРСР по відношенню і до світового рівня в середньому і до займаного їм місця в 1950 році. Економічна криза 90-х років лише посилив відставання всіх пострадянських країн від середньосвітового рівня.
У європейських соціалістичних країнах випереджаюче в порівнянні з середньосвітових показників економічне зростання тривав довше, ніж в СРСР, - до 1984 року. Однак він у багатьох країнах припинився в другій половині 80-х років. Тим не менш, показники рівня економічного розвитку (щодо середньосвітових) європейських соціалістичних країн у 1989 році виявилися краще їх показників 1950-го року, а в ряді випадків (в НДР, Болгарії, Чехословаччини) - та їх показників 1984года. Важкий економічна криза 90-х років призвів до подальшого погіршення їх стану. У той же час подолання його найбільш гострої фази і поновлення економічного зростання дозволили ряду країн (Болгарії, Польщі, Румунії, Словенії, Хорватії та Східній Німеччині) досягти показників, принаймні, не гірше тих з яких вони стартували в 1950 році.
Проаналізуємо динаміку ВВП колишніх соціалістичних країн у період перехідної економіки. Країни з перехідною економікою характеризуються вкрай не рівномірної динамікою макроекономічних показників. За темпами приросту (або спаду) виробництва ВВП можна виділити групи країн, для яких на першому етапі трансформації була характерна своєрідна «макроекономічна яма» [1]: значне зниження обсягів ВВП у 1990-1992рр. і подальший різкий спад і вихід в 1993 - 1994рр (у Польщі - вже в 1992р.) на траєкторію зростання. До цієї групи належить Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Угорщина, з дещо менш впевненим виходом з «ями» - Болгарія, Румунія, Естонія, Литва, Латвія і Вірменія.
Своєрідною динамікою ВВП має Югославія. Спочатку ця динаміка схожа з динамікою ВВП Закавказьких республік (наростання поглиблення спаду). Але потім відбувається раптовий перелом від спаду в 27,7% до економічного зростання (А. Бузгалін і А Колганов. Введення в компаративістику. Стр.197). У цьому відношенні динаміка ВВП в Югославії найбільше схожа з динамікою ВВП у Вірменії, але в останній перехід до економічного зростання не пов'язаний з фінансовою стабілізацією. На відміну від інших країн ЦСЄ, Югославія забезпечила економічне зростання не через 2-4 роки після початку програми фінансової стабілізації, а практично відразу з початком проведення цієї програми.
Результати розвитку колишніх соціалістичних країн.
За останні 12 років у світовій економіці відбулися суттєві зміни, які призвели до значного перерозподілу економічних сил між країнами і регіонами.
До кінця 1997 року в більшості країн колишнього СРСР припинився довгий економічний спад і відновилося зростання. Виключення склали Росія, Україна і Молдова. Тим не менш виробництво ВВП в пострадянських країнах за період 1990 - 1996 рр.. зменшилася на 47%, а їх сукупний питома вага у світовій економіці знизився з 6,1% у 1989р. до 2,7% у 1996р. У Росії цей показник знизився з 3,7 до 1,8%. За цей же час показники ВВП на душу населення скоротилися в 1,5 - 4 рази і в усіх країнах опустилися нижче середньосвітового рівня.
Економічне зростання в країнах ЦСЄ триває п'ятий рік, хоча темпи і стійкість позитивної динаміки істотно різняться по країнах. У порівнянні з 1989р. частка цього регіону в світовому ВВП знизилася з 2,7 до 1,9%.
Таким чином, я розглянула динаміку виробництва ВВП в колишніх соціалістичних країнах за період від 1950 до 1996года.
Список використаної літератури
1. «Питання економіки», № 10, № 5 1997р.
2. «Питання економіки», № 12, 1996р.
3. «Введення в компаративістику», А. Бузгалін, А. Колганов, М. 1997.
4. Економіка перехідного періоду під редакцією В.В. Радаєва і А.В. Бузгалін.
5. Теорія перехідної економіки під редакцією В.В. Герасименко, МДУ, 1997.
[1] А. Бузгалін, А. Колганов. Введення в компаративістику. Стор.95.