Н. М. Жутовская
Перед добросовісним або, як сказав би В. Набоков, чесним перекладачем ("honest translator"), який взявся за переклад "Слова о полку Ігоревім", неминуче постає ряд питань, вирішити які необхідно раніше, ніж приступити власне до перекладу. Питання ці вирішуються як з теоретичних установок самого перекладача (якщо такі є), так і виходячи з об'єктивно існуючих проблем, властивих перекладному тексту. Про те, як має перекладати, Набоков замислювався неодноразово впродовж усього свого творчого життя, причому його погляди зазнавали з роками істотні зміни. Ми не станемо тут торкатися теми автопереводов Набокова, теми надзвичайно цікавою, але вимагає окремого детального вивчення. Що ж стосується теоретичних установок при роботі з текстами інших авторів, то, розмірковуючи про переведення "парафрастіческом" і "буквальному", письменник прийшов до переконання, що літературний твір, причому, як прозовий, так і поетичне, слід переводити тільки "буквально", хоча, звичайно, буквалізм Набокова зовсім не має своїм наслідком появу лексично корявого або синтаксично громіздкого підрядника. "Вислів" буквальний переклад ", як я його розумію, - пише він в 1964 році в коментарі до свого перекладу" Євгенія Онєгіна ", - являє собою якусь тавтологію, бо лише буквальна передача тексту є перекладом в істинному сенсі слова". При цьому, однак, письменник поспішає обмовитися: "Перш за все," буквальний переклад "передбачає дотримання не тільки прямим змістом слова або речення, а й змістом подразумеваемого, це семантично точна інтерпретація, не обов'язково лексично (що відноситься до передачі значення слова, взятого поза контекстом ) або структурна (наступна граматичному порядку слів в тексті). Іншими словами, переклад може бути і часто буває лексичним і структурним, але буквальним він стане лише при точному відтворенні контексту, коли передані найтонші нюанси і інтонації тексту оригіналу "1. Аналізований тут переклад "Слова" був зроблений Набоковим у 1960 році, і немає ніяких сумнівів в тому, що саме описуваний вище принцип був покладений в основу цієї роботи.
Текст "Слова" представляє для перекладача цілий комплекс проблем. Перш за все, та обставина, що оригінал написаний на мові XII століття, робить необхідним залучення до роботи іншого "перекладу" - на сучасну російську. Крім того, Набоков ні на хвилину не забував, що має справу не з самим оригіналом, а з копією, складеної А.І.Мусіним-Пушкіним, без сумніву, вимагає деяких, часом значних, коригувань. "Темні місця" "Слова" також вимагали певних перекладацьких рішень, для чого слід було докладно вивчити існуючі до того моменту трактування і коментарі. Таким чином, відзначимо, що всі ті проблеми, які досить легко могли бувальщина відкинуті як несуттєві при створенні перекладу-парафрази, настійно вимагали дослідження і, врешті-решт, так чи інакше були вирішені "буквалістами" Набоковим.
Звичайно, безглуздо було б намагатися перекласти "Слово" англійською мовою XII століття, однак надати деяку архаїчність англійської версії було необхідно. Тут Набоков пішов шляхом використання цілого ряду архаїчних слів і виразів, а також деяких лексичних одиниць, що мають поетичні конотації, або ж зазначені в словниках як "рідкісні" і "книжкові". Так, наприклад, для слова "пісня" він знаходить рідкісне відповідність "laud"; "земля" перекладається з допомогою "поетичного" слова "sod", а "кров", пролита в бою, позначається іншим "поетичним" словом "gore". Для порівняння можна вказати, що в іншому перекладі "Слова", виконаному Іриною Петрової 2, в тих же місцях вживаються слова, що належать нейтрального шару лексики: "tale", "earth" і "blood". Поряд із зазначеними вище, можна відзначити використання таким лексем, як "hearken" (поет., возв. Слухати), "morn" (поет. ранок), "eve" (поет. вечір), "doughty" (вуст. доблесну) , 'heed "(вуст. помічати, піклуватися) та ін
Для досягнення необхідного стилістичного ефекту Набоков-перекладач часто використовує прийом інверсії, дуже характерний для поетичних текстів англійської мови, мови, синтаксис якого відрізняється фіксованим порядком слів у реченні. Так, присудок або дієслово-зв'язка (іноді з обставиною або доповненням) може опинитися в препозиції до підлягає: In the field slumbers Oleg's brave aerie: far has it flown! (171-3); none at all shall we touch (338); Pined away have the ramparts of towns (387). В інших випадках предикатив або обставина можуть передувати підлягає і дієслова: dark it was (422); Early did you begin to worry with swords the cuman land (456-7); Inside out have the times turned (491).
Немає потреби говорити, що стилістична своєрідність "Слова", яке визначається використаними автором різноманітними стилістичними фігурами, є предметом пильної уваги перекладача. Метафори, порівняння, уособлення, символи, епітети, поетична гіперболізація, риторичні звернення були адекватно передані в тексті перекладу. Вихідного російського тексту властиво, крім того, використання фігури повтору, паралельних конструкцій, таких характерних для фольклору й епічної розповіді. Набоков ретельно зберігає їх у перекладі ("св'т св'тлий" - "bright brightness"; "Що ми шумить, що ми ланка" - "What dins unto me, what rings unto me" та ін.)
Неоціненну допомогу в доданні англійського тексту потрібного колориту, архаїчного звучання і поетичності надав Набокову інший шедевр європейської літератури, а саме поеми Оссіана, що містять, як було відмічено Набоковим, безсумнівні паралелі зі "Словом". Про це подібність говоритися в набоковском Передмові до перекладу, а в його коментарі відзначаються найбільш характерні місця. Поеми Оссіана, написані гельською мовою, були "переведені" Джеймсом Макферсоном на сучасний йому англійський в 1762 році. Цікавий збіг: робота обох перекладачів протікала з різницею майже рівно в двісті років. Але співпадіння на цьому не закінчуються. Доречно згадати, що справжність як "Слова", так і поем Оссіана, довгий час викликала сумніви не в одного покоління філологів. Втім, що стосується Набокова, то для нього в дійсності "Слова" сумнівів немає, про що свідчать міркування перекладача в Передмові і в коментарях; щодо ж поем Оссіана Набоков-дослідник вирішує для себе це питання шляхом текстологічного зіставлення цих двох творів і приходить до висновку , підтвердженому, по суті, новітніми дослідженнями. Макферсон дійсно спирався у своїй роботі на справжні Гаельська балади, хоча і пристосовував їх до літературних вимогам преромантизму, створюючи, таким чином, переклад вельми вільний, що, втім, було досить поширеним явищем в ту епоху. "Парадоксальним чином, - пише Набоков, - ці збіги доводять, не те, що якийсь російський у вісімнадцятому столітті пішов за прикладом Макферсона, а те, макферсоновськая куховарство, швидше за все, все-таки містить уривки справжніх древніх поем. Не так вже безглуздим здається припущення , що крізь туман скандинавських саг можна розгледіти перекинуті мости або їх руїни, сполучні шотландсько-Гаельська поеми з київськими ". А ось думка дослідника "оссіановской полеміки" і перекладача поем Оссіана на російську мову Ю. Д. Левіна: "У тому, що Макферсон був знайомий з справжніми переказами кухулінского і оссіановского циклів не може бути сумнівів" 3. Макферсон, звичайно, привніс в тексти цих поем багато чого, що відповідало його власним уявленням про необхідну поетичності, пристосовуючи свою поетичну систему до вимог преромантичної естетики, звідси всі "красивості" і "туманності" макферсоновськая складу. І все-таки, якщо відкинути зазначений, до речі, і Набоковим "туман", привнесений у гельська епос Макферсоном, ми виявимо, що обидва твори дійсно мають спільні риси. Правильним, напевно, буде стверджувати, що подібність, швидше за все, виявиться між "Словом" і тими уривками гельської епосу, які лягли в основу творення Макферсона. І ще одне істотне збіг - найдавніші збірки, на яких грунтуються поеми Оссіана, створювалися приблизно в той же час зі "Словом" і відносяться до XI і XII ст. Обидва твори написані ритмічною прозою. Вони близькі за тематикою - як і багато поеми Оссіана, "Слово" присвячене бою, причому бою програного. І в тому і в іншому випадку для розповіді характерні ліризм, опису почуттів героїв (здебільшого це скорбота, печаль, плач). Важливу роль в обох творах відіграє пейзаж, що має ліричну забарвлення, коли картини природи узгоджуються з настроями героїв.
Ті стилістичні особливості "Слова", про які говорилося вище (використання метафор, порівнянь, символів, уособлень, гіпербол, риторичних фігур), притаманні не в меншій мірі і поем Оссіана. Природно, що перекладач Набоков, грунтуючись на помічених ним паралелі, не міг не використовувати в своєму перекладі деякі елементи лексики та синтаксису Гаельська поем, нехай доступних йому лише в обробці Макферсона. На лексичному рівні це проявилося у використанні багатьох слів, постійно зустрічаються на сторінках поем Оссіана, для перекладу тих лексичних одиниць, які досить часто вживаються безіменним російським бардом. Тут слід зазначити, що Набоков здійснює такі підстановки з чіткою послідовністю протягом усієї пісні. Наведемо кілька прикладів. Рос. усобиця перекладається як strife, одне з ключових слів у поемах Оссіана. Комони (коні) - завжди steeds; м'гла - mist; мечі харалужні - steel swards; гремлеши (гримиш) - надзвичайно поширене при описі битви англійське звуконаслідування clang; стіл - throne; пір' - feast; красния д'ви - fair maids; ранок - morn; високо - on high. При описі героя, охопленого будь-якими почуттями, Набоковим використовується дієслово "inthrall (enthrall)". Так, "туга ум 'полонила" перекладається цілком по-оссіановскі: "Greif has enthralled my mind" (Пор. Erin is inthralled in the pride of his <...> soul "). Дуже часто в поемах Оссіана чоловік (воїн) порівнюється зі стовпом (pillar). Вражаюче, що точно таке ж порівняння виявляється в "Слові". Помітивши це збіг, Набоков, звичайно ж, включає у свій переклад відповідний англійський еквівалент.
На синтаксичному рівні Набоков активно використовує, як вже зазначалося, інверсію, дуже характерну і для поем Оссіана ("Many are his chiefs in battle"; "Hard is thy heart of rock" тощо).
Опис закінчення битви Ігоря з половцями ("бішася день, бішася інший; третього дні Кь полудня падоша стязі Ігореві") явно перегукується з рядками з першої книги Фінгала: "Three days we renewed our strife, and heroes stood at a distance and trembled. On the fourth, Fingal says, that the king of the ocean fell ". Переклад Набокова: "They fought one day; they fought another; on the third, toward noon, Igor's banners fell".
Відомо, яке величезне увагу надавав Набоков звуковому виглядом слова в своєму власному творчості, як важливо для нього все, що пов'язано з фонетичним своєрідністю тексту - каламбури, асонанси, алітерації. Як не згадати, наприклад, щире здивування письменника з приводу того, що критики не помітили двох букв "V", що символізують його ім'я Володимир і його дружини Віри, в назві книги "Conclusive Evidence". З такою ж увагою і ретельністю підходить Набоков і до передачі звукового своєрідності лексики інших авторів, зокрема автора "Слова".
Мабуть, найбільш яскраво в "Слові" представлена алітерація. Наведемо лише кілька прикладів того, як майстерно передає її перекладач: "Луце ж'б потяту бити, неже полонених бути" ("Краще адже убитим бути, аніж полоненим бути") - "It is better indeed to be slain than to be enslaved"; кілька разів зустрічається в російській тексті "говірка Галич" ("говір галок"), що передається як "jargon of jackdows".
Тут слід відзначити ще одну надзвичайно цікаву деталь. Набоков не тільки передає у своїй англійській версії існуючі в російській тексті фонетичні стилістичні прийоми, але і створює звукову перекличку між деякими словами російського тексту і їх англійськими відповідниками, що, природно, можна помітити, лише порівнявши оригінал і переклад. Так, для слова "папалома" ("похоронне покривало") Набоков знаходить співзвучне англійське "pall" ("покрив", "полуда"), хоча цілком очевидно, що він міг вибирати з декількох варіантів. У цьому зв'язку цікавий і випадок перекладу виразу "акьі пардуже гн'здо" ("точно виводок гепардів"). Завжди настільки точний в перекладі назв тварин і рослин, Набоков в даному випадку краще звукову точність смисловий і вживає англійське слово "pard" ("like a brood of pards"), хоча слово це означає не "гепард", а "леопард", тварина , хоч і одного з гепардом сімейства, але іншого виду. Ймовірно звуковий образ англійського слова "cheetah" ("гепард") ніяк не міг задовольнити перекладача в даному контексті. Крім того, це, можливо, стало уявної компенсацією непереданной алітерації в наступному російською реченні: "Вже снесеся хула на хвалу" ("Вже упав ганьба на славу") - "Already disgrace has come down upon glory". Нарешті, відзначимо, ще один випадок, коли Набокова настільки захопила звукопис, що він приніс їй в жертву навіть смислову точність, пішовши при цьому наперекір власним перекладацьким установкам. Про готських червоних дів говоритися, що вони "лел'ют' помста Шароканю", а в перекладі читаємо: "They lilt vengeance for Sharokan". "Lilt" - це, звичайно ж, не "плекати", а "співати, грати, рухатися жваво і ритмічно". Але оскільки про спів готських дів все ж йшлося у попередньому рядку, навряд чи можна дорікати Набокова в даному невеликому спотворенні, тим більше що перекладачеві вдалося привнести в англійський текст звукоизобразительной ефект, викликаний тими ж приголосними "л" і "т" російського слова.
На закінчення слід, мабуть відзначити деякі місця, переклад яких, виконаний Набоковим, істотно відрізняється від версії Д. С. Лихачова, про що коли згадується у перекладацьких коментарях. Так, наприклад, слова Всеволода "А мої ті куряни св'домі к'меті", трактуються Лихачовим як "А мої ті куряни - досвідчені воїни", переводиться Набоковим як "А мої ті куряни - знамениті воїни (famous knights)". Пропозиція "шкода бо йому милого брата Всеволода" ("бо шкода йому милого брата Всеволода") перекладається як "турбується він (he is anxious about) про милого брата Всеволода". Одне з "темних місць" "Слова" "І схотят ю на ліжко, і рек" (вид. 1800 р.), прочитується як "і з хотію на дах, а т'і рек" (вид. 1950 р.) та інтерпретується Лихачовим як "[був прибитий литовськими мечами] на кров зі своїм улюбленцем, а той і сказав", переведено Набоковим "[і впав] на криваву траву [немов?] з коханою (a beloved one) на ліжко. І [Боян] сказав" . В іншому місці замість читання Лихачова "Копія співають! / На Дунаї Ярославнин' глас' ся слишіт'" Набоков зберігає мусінскую розбивку рядків на пропозиції: "копія співають на Дунаї. / Ярославнин' голос слишіт'".
Цікаво відзначити, що Набоков використовує різні англійські написання для згадуваного в початковому тексті слова "Дунай" - традиційне Danube, там, де слово це означає певне географічне поняття ("затворів' Дунаю ворота", "суди виряджаючи по Дунаю" і "д'віці співають на Дунаї "), і транслітерацію російського слова Dunay в тому випадку, коли, з точки зору перекладача, мова йде не про конкретну річці, а про відверненому художньому образі взагалі.
Дані швидкі замітки не ставлять собі за мету висвітлити весь перекладацький процес роботи Набокова над "Словом о полку Ігоревім", шедеврі давньоруської літератури, але навіть ті деякі спостереження, які були наведені вище, безсумнівно, свідчить про надзвичайно високий ступінь художньої та семантико-стилістичної точності, досягнутої перекладачем, що є в першу чергу ідеальним читачем, який поєднує в собі якості тонкого цінителя і знавця російської літератури, а також терплячого та уважного дослідника. Поєднання цих якостей з прекрасним володінням мовою перекладу і літератури, на цій мові створеної, призводить до переконливого спростування побитої істини, яка говорить: "Traduttore - traditore". "Буквалістами" Набоков навіть у своїх відступах від вихідного тексту залишився вірний оригіналу та його художній правді.
Список літератури
Набоков В. Коментар до роману О. С. Пушкіна "Євгеній Онєгін". СПб., 1998. С. 555.
The Lay of the Warfare Waged by Igor. M., 1981.
Левін Ю.Д. "Поеми Оссіана" Дж.Макферсона / Макферсон Дж. Поеми Оссіана. Л.: Наука, 1983. С. 485.