Звіт по прочитаному матеріалу по твору

Ім'я файлу: Догмат викуплення.docx
Розширення: docx
Розмір: 38кб.
Дата: 25.01.2023
скачати
Пов'язані файли:
Лабораторне заняття 1.doc

Українська Православна Церква

Київська Духовна Академія

Звіт по прочитаному матеріалу по твору:

«Догмат искупления» митрополита Антонія Храповицького

Виконав студент ІІ курсу КДА

Бірук Андрій

Перевірив: архімандрит Філарет (Волошин)

Київ 2022

Вступ

Хрестна смерть Іісуса Христа являється найвеличнішим актом прояву любові Богжої до людей. Зійшовши на Голгофу, Сам Бог був розіп’ятий за гріхи всього людства, за своє творіння. Будуються різні теорії та догадки про те, яким чином, кому і навіщо було потрібно принесення Великої Жертви. Будучи як непорочний агнець, добровільно приніс Себе в Жертву, та прийняв тілесні страждання. Постає питання, як сприймалась Жертва Христа. Так на початку ХХ століття, піднімається дискусія з цього питання. В більшій мірі, це були різні погляди в доктринах Православної та Римської церков, в якому остання виступала за юридичну теорію викуплення. На аргументацію католицької позиції з’являється праця митрополит Антонія (Храповицького) «Догмат искупления».

Митрополит Антоній (Храповицький), народився 17 (29) березня 1863 року у Новгородській губернії, помер 10 серпня 1936 року у м. Сремські-Карловці. За національністю росіянин. З дитинства навчався у гімназії, яку у 1881 році закінчив із золотою медаллю. Згодом, всупереч волі батька, вступив до Санкт-Петербурзької духовної академії, яку у 1885 закінчив зі ступенем кандидата богослов'я. У тій же духовній школі, прийнявши чернецтво, обіймав керівні посади, і в 1890 був призначений ректором академії на Неві. У віці 27 років став ректором МДА. 7 вересня 1897 року відбулася хіротонія в сан єпископа. Протягом свого життя займав багато кафедр, серед яких був кафедра Київських Митрополитів. Згодом очолив Руську Церкву Закордоном. Протягом свого життя владика показав себе, як людину різносторонню, освічену та цілеспрямовану. Вивчав мови, був мудрим дипломатом, що дозволило йому організувати керування Церквою Закордоном. Написав велику кількість творів, серед яких «Православное учение о спасении» (1895 р.), «Лекции по пастырскому богословию» (1900 р.), «Нравственная идея догмата Пресвятой Троицы» «1898 р.), та багато інших.¹

Основна частина

Праця владики Антонія під назвою «Догмат искупления» - це ряд статей які опубліковувались в періодичному виданні «Богословский вестник». Ця праця була видана у 1926 році як монографія розміром у 60 сторінок. Вперше вона була опублікована у 1917. Пізніше, праці владики були надруковані в VІІ томі «Жизнеописания Блаженнейшего Митрополита Антония Киевского и Галицкого», але це видання давно стало рідкістю.² Серед критики юридичної теорії ця праця займає особливе місце, так як представляє вичерпну інформацію та аргументацію, яка заперечує тому, що юридична теорія являється істинною та незаперечною. Митрополит Антоній старається привести якомога більше позитивних аргументів в сторону моральнї теорії, так як сам її підтримував. Не обійшла стороною критика цю працю після її видання. Одним з її критиків був архієпископ Феофан (Бистров). Також праці митрополита Антонія критикували такі особи як: митрополит Єлевферій Литовський та архієпископ Серафим Соболєв. Поділяється ця праця на тематичні частини та складається з семи глав, котрі являються цими статтями, які були опубліковані в журналі «Богословский вестник».

Аналізуючи зміст, стає очевидним, що головною метою владики є та ідея, щоб показати недоцільність юридичної теорії і довести правоту своїх доводів. Він показує, що схоластична догматика забуває про саме важливе в справі викуплення. Вона забуває про любов Бога до свого занепалого творіння. Не дивлячись на всі спокуси та страждання, які лягли на плечі Христа, Господь Сам розіп’явся за все людство. Для спростування владика спирався на схоластичну літературу, та твори церковних письменників того часу. Окрім цього владика бере до уваги і ранньо-християнських отців таких як Василій Великий, Іоанн Златоуст, Григорій Нісський.

Цитуючи твори його сучасників, владика показує що юридична теорія не може належати думці православного богослова, тому що вона не обґрунтована на Святому Письмі, зсилаючись на таких авторів, як архієпископа Сергія (Страгородського) та інших. Також митрополит вдається до неодноразового цитування Ф.М. Достоєвського. Він приводить уривки з його книг та ставить в приклад життєві ситуації в які попадають герої романів.

В перших частинах він викладає свою позицію щодо моральної теорії, в наступних дає відповідь на найбільш виникаючі запитання. Чітко виводить та аналізує проблему, роблячи акцент на великій та всесильній Божественній любові до творіння.

Перша глава розпочинається тим, що автор вказує на те, що «за останні 30 років цей основний догмат нашої віри, тобто його формування, піддається постійній обробці»³. Очевидно, що на той час не було одної думки, одної теорії серед богословів на рахунок теорії викуплення. Владика стверджував, що юридична теорія сформована на схоластиці, ярим противником якої він був сам. Владики Антоній акцентує на тому, що схоластична наука вчить, що «Іісус Христос викупив нас не стільки Своїм стражданням, скільки Своїм воплощенням – і тільки»⁴. Також владика говорить, що цей аргумент не вірний, так як православна догматика вчить, що саме воплощення є лише початок діянь Божественної любові в ділі нашого спасіння, та оспівується в Церкві як «спасення нашого главизна», а викуплення стражданнями і смертю Господа – справа завершальна»⁵. Суть юридичної теорії, вираженої Ансельмом Кентерберійським базується на тому, що первородний гріх це «преступление справедливого порядка, установленного Богом. Нарушив данню ему в раю заповедь, человек обеспечил Бога и нанес оскорбление Божественному величию»⁶. Владика підкреслює, що наша догматична наука так і викладає догмат про викуплення, на що безумовно повпливала західна схоластика. Завдяки порівнянню, він показує, що в період середньовіччя, коли була сформована юридична теорія, поняття «обесчестия» та «оскорбления» були основними, щоб описати феодальний характер епохи. Він приводить приклад рицарів, коли один знечестив другого, на що має бути помста. В своїх доводах автор стоїть на тому, що основу викуплення складають дві рівнозначні ідеї. Перша ідея – це єдинство людського роду, друга – спів страждальна сила любові Божої до кожної людини. На рахунок першої Владика пише, що «единство человеческого естества, поколебленное грехом Адама и его потомков, должно чрез Христа и Его искупляющую любовь постепенно восстановляться с такою силою, что в будущей жизни единство это выразится сильнее, чем Христос, объединенный в одно Существо со всеми нами, назовется уже единым Новым Человеком или единою Церковью, будучи, в частности, ее главою»⁷. І саме на себе взяв це людське єдинство Христос. Взяв на Хрест та приніс в Жертву, щоб все людство з’єднати і відродити у Собі. Саме відродження являється ціллю викуплення. Можна помітити що в перших главах гімнографії автор веде думку про те, що Бог керується безграничною та спів страждаючою любов’ю до людини. З приводу другої ідеї владика пише наступне: «Субъективное чувство сострадательной любви становится объективною силою, восстановляющею нарушенное грехом единство человеческой природы и переходящею из одной души в другие».⁸ Саме відновлення людської природи є метою викуплення, звершеного Іісусом Христом. Цю думку підтримує і патріарх Сергій (Страгородський), який казав, що сама Церква «видит во Христе не страдательное орудие умилостивления, а восстановителя нашого падшего естетства…».⁹

Владика ототожнює поняття освоєння викуплення та відродження. Він пише: «Усвоение верующим искупления – это то же, что и возрождение, вопреки богословской схоластике, которая розделяет одно от другого. Эта сила и есть возрождающая, ею-то и искупил нас Христос».¹⁰

Далі митрополит починає викладати своє бачення догмату про викуплення та говорить про те, хто є носієм цієї возрождаючої благодаті. Дає відповідь на питання: коли любов Божа покрила всіх людей? Саме тут розкривається головна думка автора цього твору, яка і є найбільш скритикована. Думка про те, що Христос звершив викуплення в Гефсиманському саду являється новою в православному богословії. Він пише: «в ту Гефсиманскую ночь мысль и чувство Богочеловека обьяло всех падших людей в числе их многих миллиардов и оплакало с любовною скорбью всякого в отдельности, что, конечно, было доступно только сердцу Божественному, всеведущему. В этом и состояло наше искупление. Вот почему Искупителем мог быть только Бог, Богочеловек, а не ангел и не человек. - а вовсе не потому, что нужна была для удовлетворения гнева Божия наиболее ценная жертва».¹¹ Однак тут необхідно вказати, що це вчення, на думку йго опонентів йде у розріз з вченням Православної Церкви. Архієпископ Феофан (Бистров) дорікає автору: «Учение высокопреосвященнейшего митрополита Антония об Искуплении различается от общепринятого церковного учения двумя особенностями: центр тяжести в искупительном подвиге Христа Спасителя переносится с Голгофы на Гефсиманию; искупительный подвиг Христа Спасителя он понимает не в смысле искупительной жертвы за род человеческий, а в смысле подвига сострадательной любви за него».¹²

Таким чином ми бачимо, що у Антонія (Храповицького) з'являються опоненти та вибудовується певна критика на адресу його ідей. Основна претензія його супротивників була в тому, що він навмисно зміщує акцент викуплення з Голгофи на Гефсиманське моління, коли Христос охопив Своєю любов'ю все людство. У свою чергу опоненти наводять більше вагомі аргументи у бік того, що акт викуплення було завершено саме на Хресті словом: «Звершилося!» (Ін. 19:30).

У заключній частині своєї доповіді митрополит пише: «Итак, телесные муки и телесная смерть Христова нужны прежде всего для того чтобы верующие оценили силу Его душевных страданий, как несравненно сильнейших, нежели те телесные муки Его, которые и сами по себе приводят в трепет читателей и слушателей Евангелия».¹³ Отже, якщо брати до уваги те, що було описано про Гефсиманське моління вище, можна зрозуміти, що автор мав на увазі ідею про те, що хресні страждання Спасителя були лише виразом того спокутного подвигу, який вже був здійснений у саду. Але ця теза йде в конфронтацію з прийнятим вченням Церкви. Критики описували його доктрину, як «заблуждение.... по такому важному догматическому вопросу, является опасным для православной веры».¹⁴ Некоректність думок автора тепер стають фактом. Євангельська розповідь про страждання Христа, на думку ієрарха спрямовано лише тому, щоб християнин «прослушавший страстные Евангелия, представлял бы себе искупительные страдания Богочеловека, только как множество телесных мук и перенесенных оскорблений, то все же сей последний наверно с большей благодарностью воспевал бы Его страсти и с большим умилением оплакивал бы ежегодно Его смерть»¹⁵. Праця владики закінчується наступною думкою яка є є сумісною з вченням Церкви: «Спасение есть наше сознательное усовершенствование и богообщение, а потому и истины откровения, с ним связанные, должны быть связаны с нашим внутренним опытом, а не оставаться вовсе непонятною тайной».¹⁶

Висновки

Догмат митрополита Антонія про вилуплення стає певним нововведенням православного богослов'я. Владика намагався дати нові відповіді для вирішення питання про істинність тієї чи іншої теорії про викуплення Христом. Всіляко наводить докази на користь того, що юридична теорія є хибною. Він вводить нові категорії порівняння та наводить аналогії з життєвими ситуаціями. Цей текст важливий для сучасного богослова тем. що він доводить неспроможність юридичної теорії. Однак не варто забувати те, що незаперечним фактом є той момент, що, обгрунтовуючи моральну теорію, Антоній (Храповицький) у своєму вченні віддаляється від думки більшості богословів. На сьогоднішній день ця монографія буде корисною для спростування юридичної теорії викуплення. З цього приводу автор видав ще кілька творів. Також серед його праць знаходимо «Православное учение о спасении», та «Нравственный смысл основных христианских догматов». Автор з одного боку спростовує юридичну теорію викуплення, з іншого боку висловлює положення, які не витримали критики богословів сьогодення. З цієї книги можна дізнатись багато нового. Автор доступним текстом, висловлює особисті бачення. Праця владики Антонія буде цікавою для тих, хто зацікавлений у богослів’ї.

Використана література

Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Заповіту.

Антоний (Храповицкий) митр., Догмат искупления - М. 2002г. 245с.

Антоний (Храповицкий) митр., Митрополит Киевский и Галицкий, основатель и первоиерарх Русской Православной Церкви Заграницей. Православная энцыклопедия [електронний ресурс] URL: https://www.pravenc.ru/text/116026.html (дата звернення: 29.10.22)

Давыденков О., прот. Догматическое богословие. – М, 2015.

Никон (Рождественский). О Тайне искупления // Мои дневники 1917 г. [електронний ресурс] URL: https:// https://azbyka.ru/otechnik/Nikon_Rozhdestvenskij/o-tajne-iskuplenija. (дата звернення 31.10.22).

Серафим (Соболев) Искажение православной истины в русской богословской мысли. Москва: Изд. Московское подворье Свято-Троицкой Сергиевой Лавры. 1997.

Сергий (Страгородский), архиеп. Православное учение о спасении. Москва 1991.

Феофан (Быстров) архиеп. Доклад об учении митрополита Антония (Храповицкого) о догмате Искупления [електронній ресурс] URL: https://azbyka.ru/otechnik/Feofan_Bystrov/doklad-ob-uchenii-mitropolita-antonija-khrapovitskogo-o-dogmate-iskuplenija/ (дата доступу 31.10.22)

1 Антоний (Храповицкий) митр., Митрополит Киевский и Галицкий, основатель и первоиерарх Русской Православной Церкви Заграницей.Православная энцыклопедия [електронний ресурс] URL: https://www.pravenc.ru/text/116026.html (дата звернення: 29.10.22)

2 Антоний (Храповицкий) митр., Догмат искупления - М. 2002р. с.3.

3 Антоний (Храповицкий) митр., Догмат искупления - М. 2002р. с. 7.

4 Там само. С. 8.

5 Никон (Рождественский). О Тайне искупления // Мои дневники 1917 г. [електронний ресурс] URL: https:// https://azbyka.ru/otechnik/Nikon_Rozhdestvenskij/o-tajne-iskuplenija. (дата звернення 31.10.22).

6 Давыденков О., прот. Догматическое богословие. – М, 2015. С.403.

7 Антоний (Храповицкий) митр., Догмат искупления - М. 2002р. с.46.

8 Там само. С. 48.

9 Сергий (Страгородский), архиеп. Православное учение о спасении. Москва 1991. С. 24.

10 Антоний (Храповицкий) митр., Догмат искупления - М. 2002р. С. .25.

11 Там само. С. 37.

12 Феофан (Быстров) архиеп. Доклад об учении митрополита Антония (Храповицкого) о догмате Искупления [електронній ресурс] URL: https://azbyka.ru/otechnik/Feofan_Bystrov/doklad-ob-uchenii-mitropolita-antonija-khrapovitskogo-o-dogmate-iskuplenija/ (дата доступу 31.10.22)

13 Антоний (Храповицкий) митр., Догмат искупления - М. 2002р. С. .62-63.

14 Серафим (Соболев) Искажение православной истины в русской богословской мысли. Москва: Изд. Московское подворье Свято-Троицкой Сергиевой Лавры. 1997. С. 7.

15 Антоний (Храповицкий) митр., Догмат искупления - М. 2002р. С. .62.

16 Антоний (Храповицкий) митр., Догмат искупления - М. 2002р. С. 65.

скачати