Зміст

Вступ

1. 
   Духовні цінності: Цінності, пов'язані з духовними аспектами життя, віруваннями, практиками і пошуком сенсу. Вони можуть включати релігійні переконання, відношення до Божественного, розвиток духовності та самопізнання.
   
2. 
   Моральні цінності: Цінності, пов'язані з етикою, мораллю і моральними принципами. Вони включають такі цінності, як чесність, справедливість, взаємовиручка, толерантність, повага до інших людей, відповідальність та совість.
   
3. 
   Соціальні цінності: Цінності, пов'язані зі стосунками і взаємодією з іншими людьми. Вони включають в себе повагу до різних культур, націй і поглядів, рівноправність, справедливість, взаємовідповідальність та соціальну справедливість.
   
4. 
   Освітні цінності: Цінності, пов'язані з освітою, навчанням і розвитком. Вони включають бажання досягати знань, розвивати критичне мислення, культивувати творчість, пізнавальну активність та постійний розвиток.
   

• 
  Вчинок як засіб передачі цінностей: Вчинки є конкретними демонстраціями цінностей, які можуть вплинути на сприйняття та усвідомлення молодшими школярами правильної моральної поведінки. Позитивні вчинки, такі як допомога іншим, взаємовиручка, чесність, співчуття тощо, створюють модель, за якою діти можуть орієнтуватися і наслідувати.
  

• 
  Позитивний приклад як джерело навчання: Діти, особливо на молодшому шкільному віці, вивчають світ через спостереження та наслідування. Позитивний приклад, починаючи від батьків, вчителів та інших дорослих, є потужним інструментом виховання. Якщо діти бачать та сприймають позитивний приклад у своєму оточенні, вони схильні наслідувати його та наслідувати позитивні риси та поведінку.
  

• 
  Вплив соціального середовища: Соціальне середовище, у якому знаходяться молодші школярі, включаючи родину, школу, спільноту та медіа, має значний вплив на їхні цінності і поведінку. Позитивні вчинки та приклади від дорослих, однолітків та громадських діячів можуть створювати позитивне соціальне середовище, в якому діти знаходяться і вчаться.
  

• 
  Позитивність та посилення самооцінки: Позитивні вчинки та приклади можуть підтримати позитивне самовизначення у дітей. Коли діти бачать себе здатними до позитивних дій і спостерігають позитивний вплив своїх дій на інших, це сприяє формуванню сильної самооцінки та розвитку позитивного морального самосприйняття.
  

• 
  Виховання емпатії: Позитивні вчинки та приклади допомагають розвивати емпатію у молодших школярів. Коли діти бачать інших людей, включаючи своїх ровесників та дорослих, проявляють милосердя, допомогу та розуміння, вони вчаться ставитися до інших з турботою і розумінням. Це сприяє формуванню моральної свідомості та розвитку соціальних навичок.
  

• 
  Встановлення стандартів та норм: Позитивні вчинки та приклади відіграють роль у встановленні стандартів та норм поведінки для молодших школярів. Це допомагає їм розуміти, які дії і які цінності вважаються прийнятними та бажаними у їхньому соціальному оточенні. Вони вчаться дотримуватися правил, розуміти наслідки своїх дій та приймати відповідальність за свої вчинки.
  

• 
  Стимулювання внутрішньої мотивації: Позитивні вчинки та приклади можуть стимулювати внутрішню мотивацію у молодших школярів. Коли вони бачать, як позитивні дії приносять задоволення та радість іншим людям, це може збуджувати їх бажання бути добрими, допомагати та вчиняти добро. Внутрішня мотивація сприяє сталому розвитку позитивної моральної поведінки.
  

• 
  Формування громадянської свідомості: Позитивні вчинки та приклади сприяють формуванню громадянської свідомості у молодших школярів. Коли діти бачать, як люди допомагають один одному, дбають про навколишнє середовище та приймають активну участь у громадських справах, вони навчаються бути активними, відповідальними громадянами свого суспільства.
  

Роздiл 2. Змiст духовно-морального виховання

молодших школярiв

• 
  послідовно залучати дітей і підлітків до дотримання моральних норм суспільства;
  
• 
  формувати позитивний моральний досвід самих дітей;
  
• 
  спрямовувати їх свідомість, почуття, поведінку на оволодіння основами моралі і реалізацію моральних норм у повсякденному житті;
  
• 
  формувати моральне обличчя особистості як члена демократичного суспільства.
  

• 
  утвердження принципів загальнолюдської моралі;
  
• 
  правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;
  
• 
  прищеплення шанобливого ставлення до культури, традицій усіх народів, що населяють Україну;
  
• 
  виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;
  
• 
  формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадською відповідальністю;
  
• 
  формування творчої працелюбної особистості;
  
• 
  формування високої мовної культури;
  
• 
  забезпечення духовної єдності поколінь;
  
• 
  виховання поваги до батьків, до жінки-матері.
  

1. 
   Виховання моральних цінностей: Моральні цінності включають такі поняття, як чесність, взаємовиручка, толерантність, повага до інших, чесність, справедливість та інші. Ці цінності передаються через навчання, обговорення етичних ситуацій, позитивний приклад дорослих та спільну діяльність з однолітками.
   
2. 
   Розвиток емпатії: Важливим аспектом морального виховання є розвиток емпатії у молодших школярів. Діти повинні вміти співпереживати, розуміти почуття та потреби інших людей. Це сприяє розвитку моральної свідомості та формуванню поведінки, що враховує потреби та благо інших.
   

3. 
   Навчання моральним нормам та правилам: Діти повинні бути ознайомлені з моральними нормами та правилами поведінки, які є прийнятними в їхньому оточенні. Це включає правила спілкування, розв'язання конфліктів, чесності, доброти та інші. Важливо навчити дітей відрізняти між добрим та поганим, розуміти наслідки своїх дій та приймати відповідальність за свої вчинки.
   
4. 
   Позитивний приклад дорослих: Дорослі мають важливу роль у моральному вихованні молодших школярів. Їхні вчинки, висловлювання та ставлення є прикладом для дітей. Дорослі повинні демонструвати моральні цінності у своєму житті та взаємодії з дітьми, щоб надихати їх на доброту, справедливість та етичне поведінку.
   
5. 
   Формування внутрішньої мотивації: Моральне виховання передбачає розвиток внутрішньої мотивації у дітей. Вони повинні відчувати задоволення та радість від вчинення морально правильних дій, бути самомотивованими до вияву доброти та допомоги іншим людям.
   
6. 
   Моральне виховання молодших школярів має на меті формування їхньої моральної свідомості, розвитку етичних принципів та встановлення норм і правил поведінки.
   

1. 
   Просування позитивних цінностей: Засоби масової інформації можуть пропагувати та поширювати позитивні духовно-моральні цінності серед молодших школярів. Телепередачі, фільми та мультфільми можуть відображати такі цінності, як чесність, доброта, толерантність та взаємодопомога. Це сприяє формуванню у дітей позитивних моральних установок та прагненню до добра.
   
2. 
   Розширення світогляду: Засоби масової інформації надають можливість молодшим школярам відкрити для себе різні культури, переконання та цінності. Вони можуть дізнатися про різноманітність світу, розуміти різні погляди та перспективи, що сприяє розвитку толерантності та поваги до інших.
   
3. 
   Навчання соціальним навичкам: Деякі програми та передачі можуть навчити молодших школярів важливим соціальним навичкам, таким як спілкування, вирішення конфліктів та емоційний інтелект. Вони можуть бачити приклади взаємодії між персонажами та вчитися позитивним способам взаємодії з оточуючими.
   

1. 
   Негативні стереотипи та зразки поведінки: Деякі засоби масової інформації можуть поширювати негативні стереотипи та зразки поведінки, які можуть негативно впливати на молодших школярів. Наприклад, насильство, агресія, шкідливі звички та неприпустимі форми поведінки можуть бути показані як прийнятні або навіть заохочувані.
   
2. 
   Викривлення реальності: Засоби масової інформації можуть створювати викривлену картину реальності, що може вплинути на уявлення молодших школярів про світ. Вони можуть побачити ідеалізовані або нереальні образи, які не відповідають реальності, що може викликати нездорові стандарти та невпевненість у собі.
   
3. 
   Завада саморозвитку: Надмірне використання засобів масової інформації, особливо ігор та соціальних мереж, може заважати саморозвитку молодших школярів. Вони можуть витрачати багато часу на пасивне споживання інформації, замість активних форм дозвілля, навчання та соціальних взаємодій.
   

1. 
   Батьківський контроль: Батьки повинні бути активно включені у контроль над вмістом, який діти споживають у засобах масової інформації. Вони повинні встановлювати межі, вибирати віково-відповідний контент та спілкуватися з дітьми про його вплив на їхні цінності. Виховання медійної грамотності: Діти повинні навчатися критично оцінювати та аналізувати отриману інформацію. Важливо вчити їх розрізняти між реальним та вигаданим, розуміти маніпулятивні прийоми та стереотипи, які можуть поширюватися через засоби масової інформації.
   
2. 
   Приклад позитивного споживання інформації: Батьки та вчителі повинні бути прикладом позитивного споживання засобів масової інформації. Їхні власні вибори та взаємодії з медіа можуть вплинути на дітей і надати їм модель позитивної поведінки та сприйняття інформації.
   
3. 
   Розвиток критичного мислення: Важливо навчати дітей аналізувати інформацію, розпізнавати перекручення фактів та знаходити альтернативні джерела інформації.
   
4. 
   Розвиток критичного мислення допоможе їм усвідомити різницю між правдивою та маніпульованою інформацією.
   
5. 
   Проведення дискусій та рефлексії: Вчителі можуть організовувати дискусії та групові розмови про медійний вплив і його відображення на духовно-моральні цінності. Це сприятиме усвідомленню та аналізу впливу засобів масової інформації та сприяє формуванню власних ціннісних орієнтацій. Створення позитивного медіа: Вчителі та батьки можуть активно пропонувати дітям позитивний контент через засоби масової інформації. Вони можуть відкривати доступ до якісних та освітніх програм, книг, фільмів, мультфільмів та інших ресурсів, що сприяють розвитку духовно-моральних цінностей. Всі ці шляхи спрямовані на активну участь батьків, вчителів та дітей у формуванні позитивного споживання засобів масової інформації та зміцненні духовно-моральних цінностей молодших школярів. Це допоможе забезпечити більш збалансований та здоровий вплив медіа на їхнє формування особистості.
   
6. 
   Розширення інформаційної грамотності: Вчителі та батьки можуть активно працювати над розвитком інформаційної грамотності у молодших школярів. Це означає вчити їх розпізнавати недостовірну і фейкову інформацію, шукати джерела засобів масової інформації, що надійні та достовірні, та перевіряти інформацію перед тим, як їй вірити. Спільна активність: Батьки, вчителі та діти можуть спільно займатися діяльностями, які спонукають до обговорення моральних аспектів інформації, яку вони споживають. Наприклад, перегляд фільмів чи телевізійних передач разом, читання книг і обговорення їхніх моральних висновків.
   
7. 
   Підтримка позитивних цінностей: Важливо активно пропагувати позитивні цінності у сімейному та навчальному середовищі. Вчителі та батьки можуть підкреслювати важливість таких цінностей, як повага, толерантність, справедливість та етичність, і демонструвати їх у своїй поведінці та взаємодії з дітьми.
   
8. 
   Спілкування та відкрите обговорення: Важливо створити атмосферу відкритого спілкування, де діти можуть висловлювати свої думки, почуття та питання щодо отриманої інформації. Батьки та вчителі повинні бути готові відповідати на запитання дітей, роз'яснювати складні аспекти та надавати контекст для зрозуміння моральних питань. Застосування цих шляхів може допомогти позитивно впливати на формування духовно-моральних цінностей молодших школярів та зменшити негативний вплив засобів масової інформації на їхнє світосприйняття. Важливо поєднувати ці практики з відкритим спілкуванням, підтримкою та визнанням індивідуальної свободи вибору дітей у формуванні своїх цінностей.
   

Висновки