Ім'я файлу: Лекція. Тема 2. Збір інформації про клієнта та її аналіз.doc
Розширення: doc
Розмір: 87кб.
Дата: 09.03.2023
скачати

Тема: Збір інформації про клієнта

План:

1. Анкети для оцінювання стану здоров’я, способу життя, інтересів тощо.

2. Інтерв’ю та тестування.

3. Огляд додаткових матеріалів до анкет: історія захворювань, тестування фізичного стану, фітнес-тести.
Література:

  1. Герасичкіна Т. В. Спортивно-педагогічне вдосконалення з фітнесу : роб. навч. прогр. / Т. В Герасичкіна. – Луганськ : ЛНУ ім. Т. Шевченка, 2011. – 6 с.

  2. Левицький В. В. Організація професійного навчання фахівців з оздоровчого фітнесу / В. В. Левицький // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2004. – № 2. – С. 162-169.

  3. Синиця С. В. Оздоровча аеробіка. Спортивно-педагогічне вдосконалення : навчальний посібник / С. В. Синиця, Л. Є. Шестерова. – Полтава : 2010. – 244 с.

  4. Маляр Н.С. Оздоровчий фітнес: Методичні рекомендації / Н.С. Маляр, Е.І. Маляр. – Тернопіль, ТНЕУ: Економічна думка, 2019. – 41 с.

  5. Основи оздоровчого фітнесу: навчальний посібник / [упоряд. О.В. Онопрієнко, О.М. Онопрієнко]; Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси : ЧДТУ, 2020. – 194 с.

  6. Сергієнко Л. П. Спортивна метрологія: теорія і практичні аспекти / Л. П. Сергієнко. – К. : «Олімпійська література», 2010. – 776 с.

  7. Тулайдан В.Г. Оздоровчий фітнес : навчальний посібник / В.Г. Тулайдан. – Львів, «Фест-Прінт». 2020. – 139 с


Питання для самоконтролю:

  1. Визначте основні вимоги щодо проведення анкетування.

  2. Охарактеризуйте зміст та структуру проведення первинного інструктажу.


  3. Які види тестування Ви знаєте?


  4. Які антропометричні вимірювання Ви знаєте?

  5. Охарактеризуйте методику застосування фізичних тестів.

  6. Охарактеризуйте методику застосування функціональних тестів.

  7. Визначте метрологічні вимоги до тестування та процедури тестування.


  8. Які існують санітарно-гігієнічні норми приміщень для проведення оздоровчих занять?

  9. Надайте рекомендації щодо підбору одягу та взуття для занять персональним тренінгом.


Збір інформації про тренуючогося – необхідний захід в практиці роботи персонального фітнес-тренера. Результатом його проведення буде отримання достатньої кількості інформації для складання індивідуальної тренувальної програми вашому замаючомуся. Отримана інформація і, головне, її аналіз і інтерпретація забезпечать ефективність тренувального процесу, його травмобезпечність, виключать стан перенапруження і перетренованості в процесі занять.

1. Анкети для оцінювання стану здоров’я, способу життя, інтересів тощо.

Можна припустити, що ідеально здорових дорослих людей знайти досить важко. Тих, у кого немає яскраво виражених патологій і клінічних проявів, можна назвати лише «умовно здоровими». Про тих же, хто тривалий час не займався фізичними вправами, не стежив за харчуванням і вів спосіб життя, далекий від поняття «здоровий» (а тим більше хто має зайву вагу), можна з упевненістю сказати, що вони мають ті чи інші проблеми зі здоров'ям. Однак для більшості з них грамотно сплановані заняття фізичною активністю не представляють ніякої небезпеки.

Проте інформація, отримана в результаті заповнення анкети стану здоров'я, може допомогти виявити людей, для яких фітнес-тренінг може бути неприйнятний або допустимий з певними обмеженнями. Вивчивши відповіді на поставлені в анкеті питання, ви можете порекомендувати (або навіть наполягти) на попередній консультації з лікарем і отриманні від нього допуску до занять.

Існує досить велика кількість різновидів анкет стану здоров'я. Нижче наведена одна з можливих форм.

АНКЕТА СТАНУ ЗДОРОВ'Я

Прізвище ім'я по батькові__________________________________________

Дата народження _________________________________________________

Контактні телефони_______________________________________________


1. Чи користувалися ви в даний час послугами лікаря, мануального терапевта або іншого фахівця? Якщо так, то з якої причини?

2. Чи були у вас коли-небудь або маєте зараз:


    • правилапроблеми з серцем?


    • підвищений тиск?


    • високий вміст холестерину в крові?


    • респіраторні захворювання?


    • діабет?


    • нещодавно перенесена операція (за останні 3 місяці)?


    • серйозні захворювання або травми (за останні 3 місяці)?


    • госпіталізація (за останні 3 місяці)?


    • будь-які незвичайні болю або відчуття дискомфорту в суглобах?

3. Відзначте у відповідному квадраті, якщо ви відчули будь-якої з перерахованих симптомів:

    • біль або дискомфорт в області грудей;

    • незвична задуха;

    • запаморочення;

    • затруднене дихання з болем або без;

    • опухлі гомілкостопні суглоби;

    • помітно виражена пульсація серця;

    • кульгавість.

4. Чи приймаєте які-небудь ліки, які можуть надати негативний вплив на ваше здоров'я під час занять? (Якщо ви не впевнені, запитайте свого лікаря)


5. Ви палите, якщо так, то в якій мірі?

6. Чи займалися ви коли небудь спортом, якщо так, то яким і коли? Чи велика була перерва.


7. Чи займаєтеся ви якимись видами рухової активності в даний час? Якщо так, то якими?


8. Ваш спосіб життя («сидячий», рухливий, пов'язаний з фізичною або розумовою працею)? Чи існують часті стреси?


9. Чи знаходитеся ви зараз на дієті?


10. Чи відчували ви останнім часом коливання ваги? Якщо так, то з якої причини?


11. Який раціон вашого харчування?


12. Чи використовуєте якісь харчові добавки?


13. Скільки годин на добу (в середньому) ви витрачаєте на сон?

Дата

Підпис


  1. Інтерв’ю (первинний інструктаж) та тестування.

Інтерв'ю з тренуючимся ставить собі за мету визначення завдань, які збирається вирішити той, хто тренується з вашою допомогою, а також отримання додаткової інформації про спосіб життя підопічного, рівня його знань з питань харчування і тренування, мотивації до занять та інших питаннях. Існують різного роду анкети для отримання цієї інформації. Однак краще, щоб інтерв'ю проходило у вигляді неформальної бесіди, під час якої ви зможете не тільки ближче познайомитися з підопічним, але і закріпити те позитивне враження, яке, як ми сподіваємося, вам вдалося зробити на нього при першому знайомстві. Ви будете мати можливість зробити на тренуючогося враження зацікавленого, уважного фахівця, професіонала в своїй області.

Під час інтерв'ю постарайтеся зібрати якомога більше інформації про спосіб життя того, хто займається. Постарайтеся зрозуміти його психологічний тип, спробуйте спрогнозувати його наполегливість у дотриманні даних вами рекомендацій з харчування і режиму дня. Якщо він живе з сім'єю, то які звички і уподобання в харчуванні мають інші члени сім'ї, чи підтримують вони його заняття фітнесом. Чи є у нього можливість організувати режим харчування під час робочого дня, чи знає він, як це можна зробити.

Вмійте не тільки слухати людину, але і чути, розуміючи, що він насправді має на увазі. Найчастіше цілі і завдання, з якими замаючися прийшов у фітнес-клуб, можуть звучати досить розпливчасто, а іноді і не відповідати дійсним його прагненням.

Проявляйте почуття міри і тактовність, проводячи інтерв'ю. Приймайте до уваги, що різні люди мають різну ступінь готовності відверто спілкуватися з малознайомою людиною. Не форсуйте зближення, також, не ініціюйте спілкування на «ти», не допускайте фамільярності в спілкуванні. Залишайте свої питання строго в області професійної необхідності.

Структура проведення первинного інструктажу (інтервю) має наступний вигляд:

СТРУКТУРА ПЕРВИННОГО ІНСТРУКТАЖУ

  • привітання та знайомство;

  • обговорення бажаного результату, встановлення цілей і завдань для відвідувача оздоровчих занять;

  • визначення спортивних чи оздоровчих вподобань того, хто займається;

  • встановлення спортивного та фітнес досвіду;

  • вивчення результатів лікарського (медико-біологічного) контролю (наявності травм та захворювань, показань чи протипоказань до занять, застосування лікарських або фітнес препаратів тощо);

  • проведення інструктажу з техніки безпеки;

  • проведення 1–2 простіших фізіологічних (наприклад підрахунок ЧСС до навантаження та після 20 присідань за 30 с), функціональних тестів, або антропометричних вимірів за вибором;

  • короткого опробування (для попереднього ознайомлення з рухами аеробіки) з тим, хто займається, деяких нескладних рухів основних видів оздоровчої аеробіки (класичної аеробіки, степ-аеробіки, фітбол-аеробіки тощо) під музичний супровід;

  • ознайомлення з основними командами та міжнародними жестами, які застосовуються в практиці оздоровчої аеробіки;

  • ознайомлення зі спеціальним обладнанням, що застосовується під час оздоровчих занять;

  • ознайомлення з програмою і розкладом занять, надання рекомендацій щодо кількості занять на тиждень, місяць тощо;

  • надання рекомендацій щодо застосування раціонального харчування (споживання води) в період тренувального процесу;

  • надання рекомендацій щодо підбору одягу та взуття для занять оздоровчою аеробікою.


Тестування осіб, які займаються персональним тренінгом

Для оцінки функціонального стану тих, хто займається, у світовій практиці застосовують антропометричні виміри й різні види фізіологічних та функціональних тестувань.

Антропометричні виміри передбачають визначення параметрів тіла та їхню динаміку в процесі занять. Під час такого контролю фахівці повинні враховувати найпоширеніші причини, які спонукають людей до занять оздоровчою гімнастикою. Це, по-перше, зниження ваги тіла, зниження жирової маси, покращення зовнішніх параметрів та форм тіла; по-друге, зміна будови тіла в поєднанні з особливостями харчування та тренування.

Залежно від калорійності харчування можна очікувати наступні результати:

- за умови відвідування тренувань і застосування надлишкового калорійного харчування збільшується вага та об’єм м’язів, виникає оздоровчий ефект, але маса всього тіла практично не зменшується; навпаки, вона стає важчою, якщо заняття повністю проходять в анаеробному (силовому) режимі. Це пов’язано з тим, що вага м’язів більша ніж жирова маса людини;

- за умови відвідування аеробних занять та застосування дозованого калорійного харчування відбувається оздоровлення організму, що виражається у зменшенні жирової маси та невеликому збільшенні м’язів тіла, особливо під час аеробного режиму тренувань. Якщо за певний період занять не відбувається змін, до того ж збільшується вага, то такі заняття для цієї людини є нераціональними.

- за умови відвідування занять і застосування низько калорійного харчування (жорстких дієт, пігулок для схуднення тощо) спостерігається ефект, але він не оздоровчий, знижується вага м’язів, хоча при цьому швидко знижується жирова маса. Не рекомендується під час занять використовувати різні засоби, такі, як пояси для схуднення, «бані» (обмотування окремих частин тіла в поліестер), особливо тим, у кого порушена робота серцево-судинної системи.

Мінімальний добовий раціон дорослої людини становить 1400–1700 ккал; але, враховуючи специфіку оздоровчої гімнастики, загальні витрати енергії можуть коливатися від 3000 до 7700 ккал.

Для контролю і оцінки фізіологічних змін організму тих, хто займається, застосовують різні антропометричні вимірювання:

- вимірювання маси тіла;

- вимірювання розмірів грудної клітки, плечей, передпліч, талії, тазу, стегон за допомогою сантиметрової стрічки;

- вимірювання товщини шкірно-жирових складок (пальпаторнс, каліпер).

На сьогодні в антропометрії існують різні прилади та комп’ютерні програми для вимірювання й обробки результатів: Futrex-5000 Body Composition Analyzer, формула Бунака тощо.

Фізіологічні тестування застосовують для визначення рівня фізіологічних якостей людини – сили, витривалості, гнучкості, швидкості, спритності, а також силової витривалості, вибухової сили тощо.

Фізіологічне тестування зустрічається не лише в оздоровчому фітнесі, а й у всій системі фізичного виховання. Перш за все, фізіологічні тести потребують особливої підготовки й зосередженості фахівців та тих, хто займається. Це пов’язано зі складною структурою і навантаженням тестувань.

Розрізняють наступні фізіологічні тестування:

1. Тестування сили: згинання-розгинання рук в упорі лежачи (вимірюється кількість разів); піднімання і опускання тулуба з вихідного положення лежачи на спині (вимірюється кількість разів за 1 хв.); присідання на всій стопі із положення ноги нарізно або основної стійки до перших ознак втоми (на кількість); присідання біля стіни з опорою спини (на кількість); жим штанги лежачи (на кількість); стрибок угору з місця (фіксується висота стрибка); стрибок у довжину з місця (вимірюється довжина стрибка); тест «сила кисті» складається з кистьової динамометрії; виконання вису на зігнутих руках (вимірюється час, у продовж якого тестований зберігає положення вису) тощо.

2. Тестування витривалості: човниковий біг (визначається в секундах); за Купером 12 хвилинний біг (див. с. 114); біг 2 км (вимірюється час проходження дистанції); Гарвардський степ-тест (див. с. 114); максимальна кількість стрибків через скакалку, виконаних без відпочинку (визначається кількість); вис тіла на поперечині на прямих руках (визначається в секундах); вис тіла на зігнутих у ліктьових суглобах руках з доторкуванням підборіддям до поперечини (визначається в секундах) тощо.

3. Тестування гнучкості: нахил уперед стоячи на підвищенні не згинаючи ніг (вимірюється в сантиметрах нижня точка положення пальців рук); нахил тулуба вперед з положення сидячи (вимірюються довжина рук за стопами); нахил в сторону стоячи, руки внизу (вимірюються відстань від нижньої точки положення пальців рук до підлоги); сід у шпагат (вимірюється відстань до підлоги); згинання рук за спиною, права рука вгорі ліва внизу і навпаки (вимірюється торкання рук одна одної та різниця при зміні положення рук) тощо.

4. Тестування швидкості: біг 20 м (вимірюється в секундах); біг 5 с на місці в максимальному темпі (вимірюється кількість кроків); протягом 10 с виконуються стрибки через скакалку (вимірюється кількість стрибків), човниковий біг (5х10) (тест виконується у вигляді ривка на максимальній швидкості із високого старту з поворотами на певних лініях, вимірюється в секундах); біг 100 м (вимірюється час подолання дистанції).

5. Тестування спритності (координації): тест «Фламінго» з відкритими і закритими очима (виконується стійка на одній нозі, інша зігнута, п’ята торкається колінного суглобу, вимірюється час утримання статичної пози); тест на рівновагу (на вузькій поверхні гімнастичної лави виконується 4 оберти, вимірюється час виконання завдання); кидки предмета (тенісного м’яча) в ціль збільшуючи відстань (визначається кількість попадань у ціль з 10 спроб); теж саме, але виконується кидок двох тенісних м’ячів одночасно двома руками; тест «частота постукувань» дозволяє виміряти швидкість рухів кінцівок (зміст тесту полягає в торканні певних двох місць кистю руки по черзі); дещо подібний тест, при якому на швидкість потрібно позначити якомога більшу кількість знаків, наприклад, протягом 1 хв. ручкою наносити крапки на папері (визначається кількість).

Функціональне тестування застосовується для контролю фізіологічних процесів, які протікають в організмі людини, а тому є невід’ємним компонентом фізіологічного тестування. Під час функціонального тестування визначаються такі параметри, як ЧСС, споживання кисню, артеріальний тиск, легенева вентиляція тощо.

Структуру тестування складають переважно циклічні вправи з дозованим навантаженням, яке вимірюється в одиницях механічної потужності та швидкості. Наприклад: ходьба, біг, їзда на велотренажері тощо.

У практиці оздоровчої гімнастики найбільш розповсюдженими та інформативними є наступні функціональні тестування:

1. «Гарвардський степ-тест» – виконуються кроки піднімання та опускання на платформу (30 см) протягом 4 хвилин з обов’язковими замірами пульсу (в кінці протягом 30 с, після 1 хвилини та після 2 хвилини відпочинку);

2. Тест «Руфьє» – виконуються 20–30 присідань протягом 30 с. Реєструється ЧСС у спокійному стані, ЧСС після виконаної роботи та після 2 хвилин відпочинку;

3. Тест «Купера» – 12 хвилинний біг, визначається відстань, яку подолав досліджуваний.

4. Тест «PWC 170» – виконується на велотренажері з інтервалами навантажень перших 3 хв. з ЧСС 110 - 130 уд/хв., інтервалом 3 хв. та наступних 3 хв. з ЧСС 160–170 уд/хв. За допомоги методу екстраполяції визначається потужність навантаження (яка повинна становити ЧСС 170 уд/хв.).

В інших джерелах зустрічається так званий тест-велоергометр, який виконується на велотренажері сидячи. Застосовується для визначення кількості використання кисню під час обертання педалей, у свою чергу підраховується кількість обертів педалей.

VО2 = 2 (мл * кілопонд -1) * (кілопонд * хв. -1) + 300 мл * хв. -1

5. Тредміл – виконується на біговій доріжці в режимі ходьби або бігу. Застосовується різний нахил бігової доріжки, рекомендовано від 0 до 15°, а також різна швидкість ходьби та бігу. Тест складається із трьох стадій

збільшення інтенсивності: розминки, продовження зростання та підтримки навантаження на високому рівні та заминки.

Також у тестуванні застосовують низку різних систем та методик: формули Борнхарда, Брока, Рорера, різновиди польових та ступеневих тестів [29; 39].

Під час проведення тестування необхідно дотримуватися визначених метрологічних вимог до тесту та процедури тестування, а саме: об’єктивність, інформативність, надійність, наявність шкали оцінок, крім цього слід враховувати доступність тесту, місце і час проведення, фізичну готовність людини.

Особливо важливим є визначення порядку тестування:

- уважно прочитати вимоги до тестованого;

- обрати місце для проведення тестування і організації судейської групи;

- забезпечити безпеку тестованого;

- забезпечити медичне обслуговування тестованого;

- забезпечити оперативну обробку й оформлення результатів тестування;

- забезпечити явку учасників тестування;

- забезпечити інформування учасників про результати тестування.
3. Огляд додаткових матеріалів до анкет: історія захворювань, тестування фізичного стану, фітнес-тести

Санітарно-гігієнічні норми приміщення для занять оздоровчим фітнесом мають велике значення для того, хто займається, і для самого тренера, тому що вони є невід’ємними факторами гарного самопочуття та оздоровлення. Отже, тренер або організатор занять має забезпечити належний стан спортивного приміщення (спортивного залу, басейну). У цьому йому допоможуть загальноприйняті санітарно-гігієнічні норми.

Спортивний зал. Підлога спортивного залу повинна бути пружною, без щілин і застругів, мати рівну, горизонтальну та неслизьку поверхню, пофарбовану емульсійною або силікатною фарбою. Вона не повинна деформуватися від миття і до початку заняття має бути сухою, чистою.

Стіни спортивного залу повинні бути рівними, гладкими, з пофарбованими у світлі тони панелями, що забезпечує нормальне вологе прибирання приміщення. Стіни спортивного залу повинні бути без виступів, їхня висота – 1,8 м. Віконні отвори в залі мають бути розміщені на поздовжніх стінах так, щоб їх могли відчиняти без допоміжного підвищення. Вони повинні мати сонцезахисні пристрої.

Стелю зали необхідно пофарбувати або побілити.

Освітлення спортивного залу – не менше 200 люкс; бажано, щоб сонячні промені потрапляли до приміщення не менше 3 годин на добу.

Вентиляція має здійснюватися природним шляхом через вікна, а також за допомогою спеціальних вентиляційних отворів, які мають бути справні і підлягати планово-запобіжному ремонту. Температура приміщення повинна становити не менше 14°С.

Роздягальні для тих, хто займається, необхідно розташовувати одразу біля спортивного залу або в одній із спеціальних кімнатах у спортивному залі, з вільним безперешкодним доступом до них. Площа роздягальні має бути не менше 1,8 м2 на одну людину. Душові кабіни потрібно оздоблювати індивідуальними змішувачами холодної і гарячої води з арматурою керування, поличками для приладдя, за можливості підніжками для миття. Туалет повинен бути відремонтованим, вільно доступним, із системою провітрювання, постійним зливом води. Його необхідно дезінфікувати. Кабіни туалету потрібно поділяти на чоловічі та жіночі.

Басейн необхідно обладнати пристроєм циркуляції води через різноманітні фільтри, системи знезараження і підігріву, що дозволить підтримувати стан води таким, який відповідатиме гігієнічним нормам. Найпоширеніші способи знезараження – це хлорування, озонування, ультрафіолетове випромінювання. Висота приміщення басейну – від поверхні обхідної доріжки до виступаючих конструкцій – не менше 3 м.

Стіни приміщення басейну повинні мати покриття, що дозволяє легко проводити миття і дезінфекцію. Ванну басейну необхідно облицювати плиткою або покрити матеріалами світлих кольорів, які легко піддаються механічній очистці, миттю, дезінфекції.

Наповнюваність басейну водою може бути мілкою та глибокою. Найчастіше використовується глибина 1,5 м (для занять аква-аеробікою).

Басейни повинні мати такі допоміжні приміщення, як роздягальні (обладнані лавами й особистими скриньками для зберігання верхнього одягу та взуття), душові, туалети.

Температура води, згідно з нормами, повинна бути нижче температури тіла людини на 6 - 10°С (у середньому від 26 до 30°С). Температура повітря на 1 - 2°С вища від температури води в басейні.

По периметру ванни басейну повинна бути обхідна доріжка завширшки не менше 1,25 м.

Рекомендації щодо підбору одягу та взуття для занять персональним тренінгом

Дотримання гігієнічних норм спортивного одягу та взуття – необхідний складник ефективного й безпечного тренування. Їх вибір має велике значення для тих, хто тренується, адже ці предмети не лише здатні захищати людину від травматизму, а й допомагають отримати задоволення від занять.

Одяг для занять оздоровчою аеробікою має бути зручним, легким, функціональним і, за бажанням, відповідати тенденціям моди. Крім цього, виготовлений з еластичного матеріалу для зниження можливості отримання травми та здатним пропускати вологу. Одяг із бавовни – найбільш гігієнічний.

Нижня білизна повинна бути спортивною, зручною, відповідати крою спортивного костюму. Слід звернути увагу на такий елемент одягу в жінок як бюстгальтер, адже часті випадки його відсутності, що під час виконання інтенсивних вправ негативно впливає на грудні м’язи, викликаючи їх розтягнення.

Для занять аква-аеробікою використовують купальний костюм (виготовлений з еластичного матеріалу), гумову шапочку та капці.

Не менш важливе значення для занять оздоровчою аеробікою має взуття, пріоритет у якому належить кросівкам. Вони мають бути легкими, м’якими, еластичними, здатними амортизувати ударне навантаження та фіксувати положення стопи. Розмір необхідно підбирати дещо більший за звичайний (на 0,5–1 розмір), забезпечуючи цим вільне пересування.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас