Юридичні особи
Тема 3
Борка Юрій
ЮРД - 32
1. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
2. ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 року.
3. Створення юридичних осіб складний процес, який можна поділити на чотири стадії: 1) ініціативну; 2) організаційну; 3) легалізаційну; 4) постлегалізаційну.
На ініціативній стадії відбувається “обдумування ” мети, заради здійснення якої створюється юридична особа, формується партнерська команда, розробляється бізнес-план майбутньої підприємницької діяльності та ін. Характерною ознакою цієї стадії є відсутність юридичних дій.
Організаційна стадія має на меті вчинення юридичних дій, спрямованих на заснування юридичної особи. Зокрема, обирається організаційно-правова форма юридичної особи, розробляються і затверджуються установчі документи, підшуковується приміщення для розташування підприємства, обирається найменування, скликаються установчі збори, формуються органи управління.
Мета легалізаційної стадії – офіційне визнання створеної юридичної особи. Легалізація здійснюється шляхом державної реєстрації.
+На постлегалізаційній стадії зареєстрована юридична особа відкриває банківський рахунок, виготовляє печатку, стає на облік в державній податковій інспекції, управлінні статистики, відділенні Пенсійного фонду, фонду зайнятості, фонду соціального страхування. Ці необхідні для того, що б юридична особа могла діяти.
4. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (окремий цех, інше виробництво)
Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів останньої
Незважаючи на значну подібність, філії і представництва мають істотні відмінності за характером виконуваних ними дій (функцій). Філії мають право вчиняти всі ті дії (або їх частину), що здійснює відповідно до установчих документів юридична особа, яка їх створила. Наприклад, філія банку має право здійснювати банківські операції в межах, зазначених у Положенні про філію. Перелік таких дій визначається в Положенні про філію, але їхнє коло не може бути ширшим за те, що зазначене у предметі діяльності самої юридичної особи, тобто в межах її правоздатності.
На відміну від філій представництва не мають права виконувати фактичні дії, а їх компетенція обмежується лише юридичними діями — укладення контрактів, захист інтересів юридичної особи тощо. Наприклад, на відміну від філій комерційного банку його представництво не має права виконувати банківські операції, а може лише представляти інтереси банку поза його місцезнаходженням (наприклад, пропагувати послуги свого банку серед потенційних клієнтів) і захищати їх.
Отже, розмежування філії та представництва здійснюється за функціональним критерієм: філія здійснює всю або частину функцій юридичної особи, а представництво - лише юридичні функції: представницькі та захисні.
5. Органи юридичних осіб – це юридичні структури, створені з метою надання можливості формулювання волі та відстоювання інтересів юридичних осіб. При цьому орган є невід’ємною частиною юридичної особи, і між ними не виникають правові відносини. В його ролі може виступати фізична або юридична особа, або навіть група осіб. Їхні дії за законом та установчими документами породжують певні правові наслідки для самої особи. Головним їх завданням є вироблення, формулювання та вираження волі юридичної особи.
Товариством – загальні збори(приймають рішення з усіх питань діяльності товариства);
Виконавчий орган(правління, дирекція; здійснює поточну діяльність товариства)
Установою – правління;
Наглядова рада(нагляд за діяльністю установи).
6. Статут – Товариство з обмеженою відповідальністю, Товариство з додатковою відповідальністю, Акціонерне товариство.
7.Припинення юридичної особи відрізняється від реорганізації тим, що воно не характеризується правонаступництвом, тобто відсутнє передання всього майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам, які створюються внаслідок реорганізації.
В той час як реорганізація розглядається як припинення первісної юридичної особи з правонаступництвом, тобто права та обов'язки юридичної особи переходять до новостворених суб'єктів цивільно-правових відносин.
8. Після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (зокрема, у разі перетворення), який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється.
Передавальний акт затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про її припинення.
9. Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.
До нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Установа не може бути перетворена.
10.Ні, тому що найменуванням є тільки засіб індивідуалізації юридичної особи, а перетворенням є зміна її організаційно- правової форми.
Також відповідно до «Вимог до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки, Наказ Міністерства юстиції України від 05.03.2012» найменування має містити організаційно- правову форму + назву.
Задача 1
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Різниця між філією і представництвом полягає в обсязі й характері функцій цих підрозділів. Якщо філія здійснює всі або частину функцій юридичної особи, то представництво лише здійснює представництво та захист її інтересів.
Отже, помилка в даній ситуації в тому, що відповідачем юридичної особи за законом може бути тільки сама юридична особа «Медик» або її представництво в іноземній державі так як воно вправі виконувати юридичні функції, зокрема захист її інтересів.
Задача 2
ст. 203 та ст. 215 ЦК дає підстави для висновку, що договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором) з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору. У разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким визначено повноваження виконавчого органу, це рішення є недійсним з моменту його прийняття. Для вирішення у подальшому спору про визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства в той період, коли рішення загальних зборів учасників товариства було дійсне, зазначена обставина має правове значення. Вона підтверджує, що станом на час укладення оспорюваного договору повноваження щодо представництва юридичної особи були відсутні чи обмежені.
Крім того, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, у тому числі укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною 3 ст. 92 ЦК передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Тобто для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Разом з тим ч. 3 ст. 92 ЦК встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (ст. 203, ст. 241 ЦК).
Отже, сам факт визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Проте такий договір може бути визнано недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно