Ім'я файлу: Задача 2.docx
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 11.03.2024
скачати
Пов'язані файли:
Рецензія_тлумачення_Конституції_України.docx

Задача № 1.

Згідно ч. 1 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України, у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

За приписами ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Як слідує із умов задачі, Одеське виробниче об'єднання «Електронмаш» передало ЗАТ «Соляріс-Дніпро» електричні двигуни. За загальним правилом на електричні двигуни має бути встановлений гарантійний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно ч. 2 ст. 678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань – ч. 2 ст. 98 ГПК України.

Частиною 1 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

В даній справі необхідно з'ясувати питання за яких обставин та з чиєї вини електричні двигуни вийшли з ладу/стали непрацюючими (Продавця Одеське виробниче об'єднання «Електронмаш», Покупця ЗАТ «Соляріс-Дніпро» чи перевізника АТП № 1701); яким чином відбувалася доставка товару Продавцем чи Покупцем (з'ясувати хто саме Продавець чи Покупець наймав перевізника для перевезення). Оскільки ані сторони справи (Продавець та Покупець), ані суд не мають спеціальних знань, щоб охарактеризувати технічні характеристики електричних двигунів/причини за яких вони не працюють – в цій справі потрібно призначати відповідну експертизу, від висновків якої і буде залежати розгляд справи.

Задача № 2

За приписами ч. 4 ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Загальні засади чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

У задоволенні позовних вимог Войтенко слід відмовити, оскільки нею обраний не вірний спосіб захисту порушених прав, підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомості між Сіренко та Лісніченко та переведення прав та обов’язків покупця на Войтенко відсутні.

Якщо в рамках кримінального провадження відносно Сіренка буде доведений склад кримінального правопорушення за ст. 190 КК України - зловживання довірою Войтенко (створення зловмисником довірчих, дружніх або близьких відносин з жертвою з метою використання таких відносин для заволодіння майном останньої – в даному випадку грошовими коштами), Войтенко може пред’явити позов про стягнення з Сіренка коштів:

1) пред’явити цивільний позов у кримінальному провадженні за статтею 128 Кримінального процесуального кодексу України;

2) або подати окремий цивільний позов після набрання законної сили обвинувальним вироком.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас