Вулиці Героїв
Суми - просто чудове місто Уньому є дуже багато прекрасних вулиць. І всі вони мають свої назви. Деякі з них носять назви імен Героїв війни, які змогли зберегти свою честь і гідність та віддали своє життя за долю Батьківщини. Їх не забули…
Однією з таких вулиць героїв є вулиця імені Терезова. Названа вона так на честь артилериста Євгенія Матвійовича Терезова. Він народився у місті Суми, в сім'ї службовця. Після закінчення семи класів вступив учнем на Сумський машинобудівний завод імені Фрунзе, де отримав спеціальність токаря. А після закінчення Сумського артилерійського училища, пішов служити до Київського військового округа і став командиром дивізіону.
Євгеній Матвійович був учасником Великої Вітчизняної Війни з червня 1941 року. Бився на Південно-західному, Центральному та Воронежському фронтах, брав участь у Сталінградській і Курській битвах. Він є ероєм Радянського Союзу, який зберіг до кінця свою честь, свою мужність і свій героїзм. І йшов на це заради майбутнього своїх рідних та інших людей.
Капітан Терезов проявив винятковий героїзм у великій битві під Курськом, де він командував дивізіоном 124 гвардійські артилерійські полки 52 гвардійська ордени Леніна стрілецької дивізії.
5 липня 1943 року в районі с. Відрядне дивізіон капітана Терезова відбив дві атаки ворога, в кожній з яких брало участь по 50 танків. Терезов особисто керував вогнем батарей, що стріляли прямим наведенням.
6 липня капітан Терезов вогнем шести знарядь відбив атаку двадцяти двох танків супротивника, знищивши 8 з них.
Під час наступальних боїв в районі станції Тамаровка 4 серпня 1943 року капітан Терезов вогнем дивізіону зруйнував міст на шляхах відступу супротивника, створивши можливість його розгрому стрілецькими підрозділами і вогнем дивізіону. 9 серпня 1943 року капітан Терезов був смертельно поранений.
Біля входу в цех № 5 Сумського машинобудівного об'єднання імені М. В. Фрунзе, де працював до війни Е. М. Терезов, встановлена меморіальна дошка. Герой Радянського Союзу гвардії капітан Е. М. Терезов навіки занесений в список особового складу 2-ої батареї Сумського двічі Червонопрапорного вищого артилерійського командного училища імені М. В. Фрунзе. У місті Суми, на початку вулиці імені Героїв Сталінграду, створена алея Слави, де представлені портрети 39 Героїв Радянського Союзу, чия доля пов'язана з містом Суми і Сумським районом, серед яких і портрет Героя Радянського Союзу Е. М. Терезова.
І тому невипадково ім'ям цього героя названо одну з вулиць міста.
Ще однією людиною, ім'ям якого названа вулиця міста - український військовий льотчик-випробувач, перший двічі Герой колишнього Радянського Союзу Супрун Степан Павлович.
Степан Супрун народився 2 серпня 1907 року в с. Річки, нині Білопільского району Сумської області, в родині українського селянина. У 1913 році Степан разом зі своєю матір'ю виїхав з Російської Імперії до Канади, в місто Вінніпег, де з 1911 року жив його батько. У Вінніпезі він закінчив неповну середню школу.
У 1924 році сім'я повернулася до колишнього СРСР. Спочатку родина жила в Алтаї, а потім переїхали до Алма-Ати. Восени 1925 року вони повернулися до Білопілля.
Степан почав працювати столяром у Сумах, а пізніше влаштувався на Сумський машинобудівний завод.
Свій перший подвиг Супрун Степан Павлович здійснив, коли працював піонервожатим. Тоді він ледве не втопився в річці, рятуючи двох дітей.
У 1929 році Супруна було направлено до школи молодших авіаційних фахівців у Смоленську, яку він закінчив у 1930 році. А в 1931 році Степан Супрун закінчив військову авіаційну школу пілотів. Служив командиром авіаланки в Бобруйську та Брянську.
Степан Павлович також працював у Науково- дослідному інституті військово-повітряних сил, де, ставши льотчиком-випробувачем, літав більше, ніж на 140 видів літаків.
26 травня 1936 року Степан Павлович нагороджується орденом за випробування нових моделей літаків.
На початку німецько-радянської війни Степан Супрун сформував 401-й винищувальний авіаційний полк. Невдовзі 30 червня Супрун вступив у бій над селом Зубово. Під час цього вильоту Степан Павлович збив одного німецького літака-шпигуна. Увечері того ж дня він збив ще один літак.
2 та 3 липня 1941 року льотчики з полку під командуванням Супруна знищили ще 8 фашистських літаків та розбомбили ворожий аеродром, а з ним і 17 літаків.
Загинув Степан Павлович 1941 року. Існує декілька версій його загибелі, коли він, зібравши останні сили, зміг посадити літак, але вибратися з нього не встиг – літак вибухнув.
Ось і ще одна людина віддала своє життя, стала героєм заради майбутнього свого народу. І удостоїлася того, щоб її прізвищем називали вулиці та парки.
У районі міста Баранівки є вулиця Доватора. На цій вулиці й розташована моя школа КУ ЗОШ №5.
Лев Михайлович був військовим діячем, генерал-майором, який уславився успішними операціями по знищенню військ противника в початковий період в роки Великої Вітчизняної Війни і допоміг разом з іншими героями зберегти незалежність нашої держави.
Він народився 20 лютого 1903 року у білоруському селі Хотино, що на Вітебщині. Хлопець з бідної селянської сім'ї закінчив церковно-приходську школу, потім - школу другого ступеня, потім влаштувався на роботу на льонопрядильну фабрику.
У серпні 1941 року Доватор був призначений на посаду командувача Окремої кавалерійської групи, сформованої з 50-ої і 53-ої кавалерійських дивізій. З 14 серпня по 2 вересня група під командуванням Л. М. Доватора вчинила рейд по тилу супротивника на території Смоленської області, а у вересні - жовтні взяла участь у важких оборонних боях на річці Межі і по річці Ламі. У жовтні кавалерійська група брала участь в ході оборонних боїв на шосе Білий - Ржев, прикриваючи відступ стрілецьких з'єднань на волоколамском напрямі, а потім провела ряд наступальних боїв в районі Істринского водосховища.
11 грудня корпус під командуванням Л. М. Доватора був передислокований в район Кубинки і після рейду по тилах супротивника до 19 грудня вийшов до річки Рузе, де передові частини 2-го гвардійського кавалерійського корпусу (22-ої і 103-ої полиці 20-ої кавалерійської дивізії) вийшли в район села Палашкино, де знаходилися 2-й батальйон 472-го піхотного полку, 3-й батальйон 7-го піхотного полку і 9-а батарея 252-го артилерійського полку 252-ої піхотної дивізії Вермахту (Сілезія, емблема "Дубовий лист"). При огляді у бінокль позицій супротивника перед боєм генерал-майор Доватор був смертельно поранений кулеметною чергою.
Іменем Льва Доватора названі вулиці колишніх багатьох державах колишнього Радянського Союзу.
Але окрім цих вулиць у центрі нашого міста знаходиться вулиця Героїв Сталінграду. Історія цієї назви присвячується багатьом героям, які поклали своє життя у боях під Сталінградом.
Це сталося навесні 1942,коли німецько-фашистські війська, незважаючи на поразку під Москвою,зробили новий великий наступ на радянсько-німецький фронт. У результаті невдалих дій Червоної Армії в Керчі і під Харковом влітку гітлерівці зайняли східну частину України, Крим, весь Донбас, Кубань і прорвалися на Північний Кавказ. Найбільш запеклі бої велися під Сталінградом, де німецько-фашистське командування зосередило більше 40 дивізій.
У складі військ Червоної Армії в Сталінградській наступальній операції брало участь понад 1 мільйон 145 тисяч осіб. Багатьох імен і прізвищ героїв нам невідомо.
На початку вулиці Героїв Сталінграду створена алея Слави, де представлені портрети 39 Героїв Радянського Союзу, чия доля пов’язана з містом Суми та Сумським районом. Меморіальний комплекс включає центральну стелу, по обидва боки якої встановлені стенди з портретами Героїв, а на початку алеї встановлено пам'ятний знак, що розповідає про втрати Сумської області в період окупації1941-1943 років.
Із року в рік люди, які прогулюються по цій алеї, низько вклоняються героям, які поклали своє життя за те, щоб ми жили у вільній державі, могли висловлювати власну думку і жили вільно й щасливо.
Майже у всіх містах України є вулиці і площі Героїв Сталінграда. Вони свідчать про те, що тих героїв, які віддали своє життя заради нас, не забули і будуть вічно пам'ятати.