Ім'я файлу: логопед.супр.4.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 06.10.2022
скачати
Пов'язані файли:
Заняття дитина з ДЦП.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 06.10.2022
скачати
Пов'язані файли:
Заняття дитина з ДЦП.docx
1.
Мамі дається завдання привертати увагу дитини до навколишніх звуків: разом постукати по дверях; послухати, як шумить вода, коли малюк миє руки, кілька разів увімкнувши /вимкнувши воду; погриміти ложкою в чашці перед тим, як налити туди сік, або погриміти баночкою з цукерками, перш ніж дати цукерці дитині, поспівати з нею. Для цієї мети чудово підходить мобільний телефон – з ним можна послухати з малюком різні мелодії, потанцювати, сховати та пошукати його за звуком. Якщо в кімнаті кілька малюків, можна влаштувати змагання «Хто знайде швидше». Робити це треба ненав’язливо, граючи з малюком, дивуючись коли є звук, і показуючи, коли його немає. Мама має відзначити:
1) чи є в дитини мимовільні, орієнтовні реакцію якісь звуки. При цьому він не бачить джерело звуку, але починає шукати, прислухатися. Наприклад, він завмирає, повертається на стукіт у двері, на голос, на звук мобільного телефону. Пам’ятаємо, що малюк може це зробити тільки якщо звук з’являється в тиші, він досить довгий і повторюється;
2) чи виявляє малюк інтерес до якихось звуків, якщо привернути увагу до звуку. І тут малюк бачить джерело звуку, він прислухається, намагається повторити звук. Наприклад, мама дає йому пограти іграшку-пищалку. Глухі малюки зазвичай не чують звуку, швидко втрачають до неї інтерес. Треба кілька разів натиснути на неї, щоби малюк побачив рух, показати на вухо і сказати: «Чую». Якщо малюк намагається сам кілька разів натиснути на неї, підносить її до вуха, дивується чи сміється – отже, він почув цей звук.
3) чи немає у малюка негативних реакцій на дуже гучні звуки. Наприклад, на стукіт ложкою по тарілці.
2.
Під час спілкування очі дорослого повинні знаходитися на одному рівні з очима дитини.
Розвивайте у малюка навичку дивитися на обличчя (в очі) дорослого (контакт «очі в очі»).
Встановлюйте спільну увагу (погляд) з дитиною на один предмет чи дію.
Слідуйте за напрямком уваги дитини. Адже будь-яку ситуацію можна успішно використати для того, щоб дитина навчилася міркувати, розуміти мовлення та розмовляти; будь-який предмет можна перетворити на цікавий навчальний посібник.
Проявляйте щирий інтерес до гри та дій дитини.
Коментуйте усі свої дії та дії дитини так, як це робить хороша мама чуючого малюка. Пам’ятайте! Дитина зрозуміє та запам’ятає значення слова, тільки тоді, коли вона чує це слово багато разів та одночасно бачить предмет чи дію, що позначає це слово.
Обов’язково витримуйте паузу між своїми фразами, щоб дати дитині можливість відповісти вам.
Частіше запитуйте дитину, коментуючи її та свої дії. Адже мова – це діалог, навіть якщо репліка-відповідь відсутня. Іноді дитина не знає, як відповісти. В такому випадку слід відповісти за неї, або залучити до відповіді іншого дорослого – це навчить не лише повторювати, а й відповідати. Не вимагайте від дитини щоразу повторювати за вами.
Реконструюйте висловлювання дитини при спілкуванні з нею.
Моделюйте жести, дії, міміку, звуки, слова, яких ви хочете навчити малюка.
Наслідуйте дії, жести, міміку дитини, а також заохочуйте дитину наслідувати ваші дії чи жести. При цьому не забувайте, що жести обов’язково мають супроводжуватися відповідними словами.
Наслідуйте звуки, що вимовляє дитина (до 2 років), а також заохочуйте наслідування чи повторення дитиною слів чи фраз, що промовляєте ви.
Створюйте звичні для дитини ситуації та повторюйте дії – це полегшить запамʼятовування необхідних дій та слів.
Під час навчання використовуйте ситуації для здивування дитини.
Під час навчання використовуйте випадкові ситуації.
Завжди хваліть та заохочуйте дитину за її дії, яких ви від неї очікуєте, або навіть за спробу цих дій.
Під час спілкуючись з дитиною – говоріть лише короткими фразами з чіткою артикуляцією у сповільненому темпі (не окремими словами, а неначе розспівуючи), виділяючи ключові слова інтонацією та повторюючи їх.
Супроводжуйте мовлення виразною мімікою та природніми жестами, щоб підсилити емоційний вплив на малюка та допомогти йому зрозуміти ваше прохання. Пам’ятайте, що жест повинен трохи відставати від слова чи речення, інакше дитина зі зниженим слухом, що звикла орієнтуватися на зір, не буде намагатися сприймати слухом, адже вона зрозуміє все з жестів, не слухаючи.
Під час занять з дитиною правильно використовуйте оточуюче середовище. Приберіть з поля зору усі зайві предмети, що будуть відволікати дитину, а ті, які ви плануєте використати пізніше покладіть біля себе і чимось накрийте.
Цілеспрямовані заняття краще проводити в ранковий час, до обіду. Саме в цей час діти найбільш активні та можуть тривало підтримувати увагу.
3.
1.Зустріч поглядів.
Озвучуйте будь-яку ситуацію, але тільки якщо Ви бачите, що дитина чує і бачить Вас.
2. Говоріть чітко.
Говоріть просто, зрозуміло, чітко промовляючи кожне слово, кожну фразу.
3. Не вживайте дуже довгих фраз. Не перевантажуйте дитину, говорячи їй за один раз велику кількість незнайомих слів.
4. Гарний настрій.
Старайтеся вимовляти нове слово в емоційно позитивній ситуації. В таких умовах дитина краще навчається і швидше засвоює нову інформацію.
5. Всі відчуття – спільно з мовленням.
Дуже важливо, щоб дитина, засвоюючи щось нове, мала можливість не тільки бачити новий предмет, але і торкатися, нюхати його – тобто вивчати різними способами.
6. В основі мовлення – бажання спілкуватися.
Якщо ваша дитина взагалі не говорить, частіше залучайте її до невербального (несловесного) діалогу, підтримуйте, хваліть за будь-яку відповідь (жест, погляд, вокалізацію). Підтримуйте її бажання спілкуватися!
7. Прагнемо до різноманітності.
Якщо лепет дитини одноманітний, старайтеся збагатити його, пропонуючи їй ланцюжок слів з іншими приголосними: дя-ня-дя, да-ба-да, ма-ба-ма; з іншими голосними: ба-бо-бу-би-бе. Комбінуйте різні склади і старайтесь, щоб дитина захотіла повторити їх.
8. Поважайте спроби дитини говорити.
В ті моменти, коли дитина говорить, лепече одна або разом із Вами, виключайте голосну музику й старайтеся дати їй можливість чути Вас і себе. Мовлення розвивається на основі наслідування і самонаслідування – тому маляті необхідно чути себе.
9. Вчіть у грі.
Граючись, вчіть наслідувати мовлення (два песики гавкають, дві кішки нявкають - переклички "гав-гав", "няв-няв"). Спеціально створюйте такі ігрові ситуації, під час яких дитині знадобиться звуконаслідування, або треба буде вимовити будь-які слова для того, щоб гра відбулася. Зверніть увагу - спонукаєте не Ви, а - ситуація.
10. Не попереджуйте бажання дитини.
Деякі батьки намагаються вгадати бажання своєї дитини, часто попереджаючи його в той момент, коли воно лише з’являється. У цьому випадку у дитини немає необхідності промовляти що-небудь - достатньо просто подивитися, протягнуть руку. В такій ситуації є небезпека затримати дитину на стадії жестового спілкування. І хоч жест - теж спілкування, не варто затримуватися на цьому рівні. Поступово формуйте у дитини потребу говорити.
11. Розширюйте словник дитини.
Дитина володіє словом на двох рівнях: розуміння його - це пасивний словник, промовляння його - це активний. Активний словник спочатку може бути малим. Але якщо Ви поповнюєте ресурс розуміння слів, це обов’язково приведе до так званого лексичному вибуху.
15. Розвивайте фонематичний слух.
Вчіть дитину прислухатися до різних звуків і давайте їм мовні позначення: водичка тече - с-с-с, жук дзижчить - ж-ж-ж, вітер гуде - у-у-у, машина гуде – бі-бі-бі і т.д.
16. Не нехтуйте звуконаслідуванням.
Для дітей, які пізно починають говорити, дуже корисно використовувати слова типу "бі-бі", "бух", "ку-ку", "гав-гав", "на", "дай", "ням-ням" та інші короткі слова, які складаються з одного або двох однакових складів.
17. Читайте, читайте, читайте.
Читайте короткі вірші, казки. Перечитуйте їх багато разів - не бійтеся, що це набридне дитині. Діти краще сприймають текст, який вони уже багато разів чули. Співайте прості пісеньки, допомагаючи їй сприйняти ритм і відтворити його.
18. Пальці допомагають мовленню.
Зверніть особливу увагу на розвиток дрібної моторики - точних рухів пальців руки. Вони тісно пов’язані з розвитком мовлення. Ліпка, малювання, "пальчиковий театр", ігри з дрібними предметами - все це допоможе мовленню, а в майбутньому і письму.
19. Будьте терпеливими і ... обережними.
Якщо Ваша дитина невірно промовляє будь-який звук, ніколи не смійтеся і не повторюйте за нею неправильну вимову слова. У цю ж мить повторіть слово правильно, стараючись перехватити погляд дитини. Можливо, вона зможе повторити за Вами його вірно.