Ім'я файлу: Iнтелект власн Омельчук З-МК-20-М.docx
Розширення: docx
Розмір: 34кб.
Дата: 23.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
Мелихов Экон труда СДЗ.docx
Розширення: docx
Розмір: 34кб.
Дата: 23.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
Мелихов Экон труда СДЗ.docx
Міністерство освіти і науки України
Державний вищий навчальний заклад
«Приазовський державний технічний університет»
Кафедра маркетингу та бізнес-адміністрування
Семестрове домашнє завдання
З дисципліни
«Маркетинговий менеджмент»
На тему
Виконала
Студентка 5 курсу
Групи З-МК-20-М
Омельчук Олександра
Перевірила
канд. філол. наук, доцент
Швець Г. О.
Маріуполь, 2020
Змiст
Вступ
Загальна характеристика інтелектуальної власності і її правового регулювання
Заключення
Список використаних джерел
Тестові питання
ВСТУП
Культура, науково-технічний рівень виробництва, ефективність економіки, соціально-економічний прогрес в цілому і врешті-решт добробут суспільства значною мірою залежать від рівня й ефективності творчої діяльності в цьому суспільстві. Творча інтелектуальна діяльність є однією з рушійних сил розвитку цивілізації. Людина за своєю природою схильна до творчості, вона завжди в пошуку кращих умов життя, засобів його поліпшення, своєї безпеки тощо. Проте в силу тих або інших причин рівень творчої діяльності в різних країнах неоднаковий.
У сучасних умовах будь-який вид діяльності людини – виробництво чи оборона, охорона здоров’я тощо – без належного науково технічного забезпечення просто неможливий, як неможливий соціально-економічний прогрес суспільства взагалі без духовного розвитку.
Питанням розвитку всіх видів творчості надає великої уваги Конституція України. У ст. 54 Конституція проголошує, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості [1]. Держава гарантує надання захисту інтелектуальній власності, авторських прав громадян, їх моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Держава гарантує, але, нажаль, ці гарантії мало чим підкріплені. В нашій країні процвітає піратство і існуючий масив законодавчих актів малоефективний для боротьби з ним.
Актуальність обраної теми полягає у тому, що розвиток сучасної світової економічної системи відбувається в напрямі глобалізації, основним проявом якої є інтернаціоналізація торговельно-економічної діяльності в умовах різкого зростання рівня її інтелектуалізації. Як наслідок цих об’єктивних процесів є зміна пріоритетів у забезпеченні конкурентоспроможності національних економік, а саме орієнтація на інтенсифікацію інноваційного розвитку. Відтепер експортна продукція – як традиційна (продукти харчування, мінеральні добрива, хімікати, транспортні засоби), так і відносно нова (обчислювальна техніка, програмне забезпечення, електроніка) – містить в собі все більше складових, які підпадають під дію прав інтелектуальної власності. Разом з тим динамізація світового ринку об’єктів інтелектуальної власності супроводжується зростанням виробництва підроблених товарів та піратської продукції для продажу не тільки на внутрішніх, а й на зовнішніх ринках. Отже, необхідною передумовою розвитку міжнародної торгівлі є адекватне дотримання прав інтелектуальної власності, перетворення яких на обов’язкову сферу регулювання багатосторонньої торгової системи СОТ потребує дослідження сучасних процесів інтернаціоналізації інтелектуальної власності та адаптації механізмів її регулювання до сучасних реалій торговельно-економічних відносин, у першу чергу на національному рівні.
Загальна характеристика інтелектуальної власності і її правового регулювання
Остання чверть минулого століття показала, що у світовому соціально-економічному розвитку країн акценти все більше переміщуються з виробництва у сферу iнтелектуальноi дiяльностi. Досвiд країн з розвинутою ринковою економікою засвідчує стійку i цілеспрямовану тенденцію до прiорiтетностi таких напрямiв суспiльнокорисноi дiяльностi як наука, технiка, культура, творчість. Нові прiорiтети в напрямах суспiльнокорисноi дiяльностi зумовлюють необхiднiсть належного правового забезпечення усіх видiв творчостi. Тому, наприкiнцi минулого століття, в багатьох краiнах почався процес оновлення законодавства про iнтелектуальну власнiсть, особливо в бiк посилення ii правовоi охорони. Було прийнято новi закони про охорону iнтелектуальноi власностi, а також істотно активiзувалась дiяльнiсть мiжнародних органiзацiй щодо посилення мiжнародноправовоi охорони творчих результатiв рiзних краiн.
В результаті проведення парламентських слухань на тему "Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування" від 2008 р. були прийняті рекомендації в яких сказано, що сьогодні в Україні система правової охорони інтелектуальної власності перебуває у стадії завершення формування. У 1990-х роках були закладені основи національної системи регулювання цієї надзвичайно важливої сфери. Водночас виявилися серйозні проблеми та недоліки її функціонування, що істотно позначилося на розвитку національного науково-технологічного і творчого потенціалу, стримувало становлення нової інноваційної моделі розвитку країни, ускладнювало відносини України з провідними державами світу, що створє передумови для пошуку нових форм співпраці і взаємодії в напрямку охорони об'єктів інтелектуальної власності. [1]
Складність розв'язання зазначених проблем полягає в надзвичайно-високому ступені динамічності й різнобічності відносин, пов'язаних з інтелектуальною власністю. Самий зміст поняття "інтелектуальна власність", його структура постійно розширюються та якісно оновлюються.
Вирішення проблеми охорони інтелектуальної власності в сучасному світі відбувається в умовах, коли в основному вже сформувалася глобальна система регулювання охорони інтелектуальної власності - з центральним місцем у ній Всесвітньої організації інтелектуальної власності.
У радянському законодавстві термін "інтелектуальна власність" з'явився на початку 90-х років XX століття. Так, у Законі СРСР від 6 березня 1990 року "Про власність в СРСР" зазначалося, що відносини по створенню і використанню інтелектуальної власності регулюються спеціальним законодавством СРСР, союзних і автономних республік, іншими союзними актами.
Проте, остаточне визнання і закріплення, інтелектуальна власність одержала в Конституції України від 28 червня 1996 року, де в статті 41 закріплено право людини володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. В подальшому було прийнято окремі законодавчі акти і Цивільний кодекс України, який по-новому врегулював правовий режим об'єктів інтелектуальної власності. Так, в Україні діють більше кілька десятків спеціальних законів щодо інтелектуальної власності: Цивільний кодекс України, Закон України "Про авторське право і суміжні права", Закон України "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм", "Про видавничу справу", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інші закони України. [2]
До основ законодавства про промислову власність відносяться Закони України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про захист економічної конкуренції", інші.
Україна протягом останніх років значно активізувала процес свого входження до світових структур, що регулюють процеси створення, набуття прав та використання інтелектуальної власності, і вже є учасницею більшості багатосторонніх міжнародних конвенцій і договорів у цій сфері. Проте, її участь у глобальній системі охорони інтелектуальної власності все ще є недостатньою, так як далеко не всі результати інтелектуальної діяльності знайшли належну правову охорону в нашому законодавстві. Це, зокрема, стосується комерційної таємниці, топографій інтегральних мікросхем, наукових відкриттів і раціоналізаторських пропозицій.
У сучасних правових системах явище "інтелектуальна власність" охопило найрізноманітніші сфери суспільних відносин, що є предметом регулювання різних галузей права, - цивільного, кримінального, адміністративного. Дослідження інтелектуальної власності в рамках тієї чи іншої галузевої науки характеризується специфічним набором досліджуваних властивостей цього правового явища, що обумовлено предметом і завданнями відповідної науки.
Поява в правовій науці поняття, а потім категорії "інтелектуальна власність" мала велике значення не тільки в політичному, економічному, але й у правовому житті суспільства, адже:
по-перше, введення в законодавство категорії "інтелектуальна власність", що об'єднала ряд розрізнених правових явищ, стало черговим кроком на шляху систематизації права, що дозволило розглядати результати інтелектуальної діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації як самостійні об'єкти правових відносин, виявити їхні загальні риси і визначити основні напрямки правового впливу на відносини, що складаються навколо них;
по-друге, за творцями інтелектуальних продуктів було визнано виняткове й абсолютне право на результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації. Функції цього права були аналогічні функціям права власності на матеріальні об'єкти. Однак його зміст був відмінним від правомочності що складає зміст права речової власності;
по-третє, було здійснено офіційне визнання соціальної значимості результатів інтелектуальної діяльності і прирівняних до них засобів індивідуалізації, а також комерційних та інших (у т. ч. соціально-політичних) інтересів їхніх творців і правовласників.
Таким чином, з появою категорії "інтелектуальна власність" установилося якісно нове відношення держави і права до інтелектуальної діяльності та її результатів, засноване на повазі до творчої особистості й пріоритеті її інтересів.
Проблемою визначеності права інтелектуальної власності є той факт, що в юридичній науці існують окремі підходи до розуміння явища інтелектуальна власность.
Ряд правознавців, а також чинне українське законодавство іноді ототожнюють інтелектуальну власність і право інтелектуальної власності. Проте, окремі вчені розрізняюють ці два інститути. Так, Підопригора О.А. зазначає: що поняття "інтелектуальна власність" має принаймні два основних значення: як цивільно-правовий інститут і як сукупність суб'єктивних прав творця на результат його творчості. Останній підхід, дещо звужує розуміння інтелектуальної власності, виключно до суб'єктивного права інтелектуальної власності, і тому видається неправильним. Більш доречним є той за яким під інтелектуальною власністю слід розуміти форму відносин уповноваженого суб'єкта до результатів інтелектуальної діяльності і прирівняних до них засобів індивідуалізації, які одержали правове вираження у визнанні і захисті державою особливого роду виключних прав на них (прав інтелектуальної власності), що закріплюють винятковий і абсолютний характер панування над нематеріальним об'єктом та свідчать про певний рівень економічного, соціально-політичного і культурного розвитку суспільства й держави. В свою чергу під правом інтелектуальної власності слід розуміти сукупність правових норм, що регулюють відносини інтелектуальної власності, або сукупність суб'єктивних прав творця на результат його творчої діяльності. [3]
В ст. 418 Цивільного кодексу України закріплено, що "право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності, на відміну від права власності, при якому особа володіє, користується і розпоряджається майном, яке їй належить. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Правова охорона інтелектуальної власності є неможливою без ефективного функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності, яка містить дві складові: чинну нормативно-правову базу у сфері інтелектуальної власності та відповідну інфраструктуру для виконання зазначеного законодавства.
За традицією структура права інтелектуальної власності поділяється на: авторське право та суміжні права і право промислової власності. Цей розподіл закріплено у двох конвенціях: Паризькій Конвенції про охорону промислової власності та Бернській Конвенції про охорону літературних творів та творів мистецтва.
Авторське право -- це галузь права, яка надає авторам виключне право на відтворення, розповсюдження, виконання або показ їх творчих робіт. Закон України "Про авторське право і суміжні права" є правовою основою захисту творів багатьох важливих індустрій, включаючи книгодрукування, створення художніх творів, запис музики та комп'ютерне програмне забезпечення. [5]
Авторське право захищає твори, які є результатами творчої діяльності автора. Вони традиційно поділяються на твори: літературні та мистецькі. Так, згідно із ст. 433 ЦК України до об'єктів авторського права відносить літературні та художні твори, комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності. Ця охорона не поширюється на дані або матеріал як такі та не зачіпає авторське право на дані або матеріал, що є складовими компіляції, інші твори. [4]
Чинне законодавство встановлює, що твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.
Не менш важливими в системі об'єктів інтелектуальної власності є об'єкти суміжних прав. Вони поширюються на відтворення, сповіщення творів, та мають особливості, аналогічні з авторським правом, права, тобто є особистими правами, отримують правову охорону, право на винагороду та ін.
Об'єктами суміжних прав є: виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення.
Другу групу об'єктів інтелектуальної власності становлять об'єкти права промислової власності.
Право промисловоi власностi - це iнститут цивiльного права, що регулює вiдносини, пов'язанi з технiчною творчiстю. На вiдмiну вiд авторського права, право промисловоi власностi реалiзується в iншiй сферi творчості, які пов'язанi з природними законами матерiального свiту. Вони не вiдбивають iндивiдуальнiсть iхнього творця в такому ступенi, як об'єкт авторського права. В силу цього об'єкти технiчноi творчостi є вiдтворюванi, вони можуть бути створенi незалежно одне вiд одного самостiйно, рiзними особами i тому вимагають формального офiцiйного закрiплення. Крiм того, результати технiчноi творчостi спрямованi на рiшення практичних задач i мають прикладне значення. [6]
Слід зауважити, що в науковій літературі є два підходи до переліку об'єктів права промислової власності: ширший і вужчий перелік об'єктів.
Так, в Паризькій конвенції "Про охорону промисло-вої власності" від 20 березня 1883 року до переліку об'єктів права промислової власності віднесено винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні знаки (марки), комерційні (фірмові) найменування, географічні зазначе-ння, а також припинення недобросовісної конкуренції ( у визначенні об'єктів за чинним законодавством). [7]
У свою чергу українські дослідники під об'єктами права промислової власності розуміють лише ті об'єкти, які передбачені нормами чинного законодавства, а саме винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці, наукові відкриття.
Основними в групі об'єктів промислової власності є об'єкти патентного права, якими є результати технічної творчості. До них відносяться винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Патентне законодавство має, передусім, стимулювати широкий розвиток науково-технічної творчості і використання її досягнень у народному господарстві України. Патентне законодавство формується досить активно, оскільки така форма охорони результатів творчої діяльності найбільшою мірою відповідає вимогам ринкової економіки, хоч і є не бездоганною.
Другу групу об'єктів права промислової власності становлять засоби індивідуалізації товарів і послуг, а саме торговельні марки, географічні зазначення, комерційні (фірмові) найменування.
Іншу групу об'єктів становлять нетрадиційні об'єкти права інтелектуальної власності. До них входять комерційні таємниці, раціоналізаторські пропозиції, компонування інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, наукові відкриття.
Початком зародження основ міжнародно-правової охорони ІВ вважається 1873 р. коли в Австро-Угорській імперії відбулась перша міжнародна виставка винаходів. У цьому ж році відбувся Віденський конгрес з проблем патентної реформи, на якому були прийняті основні принципи патентування. Наступним кроком у цьому напрямку була Дипломатична конференція, яка була скликана у 1880 р. в Парижі. На ній було узгоджено проект міжнародної угоди, яку пізніше було покладено в основу однієї з найдавніших і найважливіших міжнародних угод - Паризької конвенції з охорони промислової власності, яка була схвалена і прийнята у 1883 р.
Ще одним важливим етапом у створенні світової системи охорони ІВ стало підписання у 1886 р. Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Згаданими конвенціями було передбачено створення окремих секретаріатів під назвою "Міжнародне бюро". У 1893 р. ці органи були об'єднані і під різними назвами проіснували до 1970 р., коли почала діяти Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ). [8]
Міжнародна охорона авторського і суміжних прав сприяє розвитку літератури, мистецтва, науки та поширенню і забезпеченню використання літературних, музичних, художніх, фонографічних творів, комп'ютерних програм, виконань, тощо. Проте, створення в Україні сучасної визнаної міжнародною спільнотою системи інтелектуальної власності неможливе без гармонізації національного законодавства з нормами міжнародного права. Україна активно працюює над узгодженням законодавства із нормами міжнародного права. Міжнародний обмін науково-технічною і, особливо, патентною інформацією, а також технологіями - сприяє розвитку науково-технічного потенціалу України.
Міжнародна система охорони промислової власності спрямована на формування єдиних в усьому світі підходів до забезпечення правової охорони об'єктів промислової власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, тощо).
Після проголошення незалежності у серпні 1991 р. Україна заявила про подовження на її території дії Паризької конвенції про охорону промислової власності, Договору про патентну кооперацію (РСТ), Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, Всесвітньої конвенції про авторське право тощо.
Міжнародне співробітництво у сфері охорони інтелектуальної власності має великий вплив на розвиток зовнішньої торгівлі, підприємництва, інвестиційні та інноваційні процеси в Україні.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Тенденції розвитку науки, культури, техніки і виробництва, особливо у другій половині XX ст., свідчать про те, що людство у своєму розвитку підійшло до тієї межі, коли подальший прогрес буде зумовлюватися саме розумовою діяльністю суспільства. Інтелектуальна діяльність і, особливо, інтелектуальна власність визначатимуть стратегію і тактику соціально-економічного прогресу України та будь-які напрями суспільно-корисної діяльності будь-яких осіб та рівень добробуту людей.
Виходячи з ролі і значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного прогресу України як однієї з форм суспільно-корисної діяльності, слід на державному рівні офіційно її оголосити пріоритетною і такою, яка зумовлює успішний розвиток всіх інших форм суспільно-корисної діяльності.
Чинне законодавство України про інтелектуальну власність, у тому числі Цивільний кодекс України, договірні відносини у сфері інтелектуальної власності регулюють на недостатньому рівні (не всі відносини в зазначеній сфері врегульовані договором або врегульовані дуже стисло). Потребують удосконалення договірні відносини творця і роботодавця. За сучасних умов роботодавець в порівнянні з творцем-працівником перебуває у значно кращих умовах. Зазначену правову нерівність слід усунути.
В сучасних умовах Україні потрібний більш ефективніший цивільно-правовий механізм захисту права інтелектуальної власності, який не обмежувався б лише поновленням порушеного права та компенсацією заподіяних збитків. Зазначений механізм повинен передбачати такі майнові санкції (каральні за своїм характером), які назавжди відбили б у порушника бажання порушувати чуже право інтелектуальної власності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності : навчальний посібник / П. М. Цибульов. – К. : «Інст. інтел. власн. і права», 2005. – 112 с.
2. Інтелектуальна власність в Україні : правові засади та практика : наук.-практ. вид. : у 4-х т. / за заг. ред. О. Д. Святоцького. –
3. Т. 1. Право інтелектуальної власності. – К. : Видавничий дім; «ІнЮре», 1999. – 500 с.
Т. 2. Авторське право і суміжні права. – К. : Видавничий дім; «ІнЮре», 1999. – 460 с. Т. 3.Промислова власність. К.: Видавничий дім «ІнЮре»,1999. – 656 с.
4.Т.4.Оцінка інтелектуальної власності. Бухгалтерський облік та оподаткування. – К. : Видавничий дім «ІнЮре», 1999. – 384 с.
5. Iнтелектуальна власність [Електронний ресурс] : конспект лекцій по дисципліні «Інтелектуальна власність» для студентів всіх форм навчання / уклад. Г. О. Швець. – Маріуполь : ПДТУ, 2017. – 90 с. – Режим доступу: http://umm.pstu.edu/handle/123456789/13840
6. Швець Г. О. Захист інтелектуальної власності на митному кордоні [Електронний ресурс] : конспект лекцій для студентів денної та заочної форми навчання спеціальності 8.18010011 «Інтелектуальна власність» дисципліна «Захист інтелектуальної власності на митному кордоні» / Г. О. Швець. – Маріуполь : ПДТУ, 2012. – 99 с. – Режим доступу: http://mo.pstu.edu/index.php?option=com_remository&Itemid=34&func=startdown&id=9387
7. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С. О. Довгий, В. О. Жаров, В. О. Зайчук та ін. – К. : Форум, 2002. – 319 с.
4. Бондаренко С. В. Авторське право і суміжні права / П. М. Цибульов. – К. : Ін-т інтел. власн. і права, 2004. – 260 с.
8. Кожарская И. Ю. Патентное право / И. Ю. Кожарская, Б. Г. Прахов. – К. : Інст. інтел. власн. і права, 2003. – 140 с.
Тестові питання
Інтелектуальна власність це:
а) поліпшення якості життя суспільства та забезпечення більш комфортних умов існування й розвитку кожної людини;
б) власність на будь-які результати творчої діяльності людей, які відповідають установленим чинним законодавством вимогам.
2. Інтелектуальний капітал це:
а) сукупність знань, яка має економічну цінність і використовується у різних сферах діяльності з метою одержання доходів;
б) результати творчої, інтелектуальної діяльності, що відповідають вимогам чинного законодавства.
3. До об’єктів інтелектуальної власності відносяться:
а) винаходи;
б) нерухоме майно;
в) комп’ютерні програми;
г) торгові марки
4. Четверту групу об’єктів прав інтелектуальної власності складають наступні об’єкти:
а) промислові зразки;
б) бази даних;
в) торгові марки;
г) географічні зазначення;
д) комерційні (фірмові) найменування
е) фонограми
5. Які з об’єктів прав інтелектуальної власності не відносять до суміжних прав:
а) корисні моделі;
б) художні твори;
в) відеограми;
г) винаходи;
д) фонограми
6. Ліцензія це:
а) дозвіл на використання об’єкта інтелектуальної власності, що надається на підставі ліцензійного договору або рішення суду;
б) вид платежу, який платить ліцензіат ліцензіару протягом усього строку дії ліцензійного договору
7. Доменне ім’я це:
а) це ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в мережі Інтернет;
б) позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб
8. Ця форма захисту охоплює дії прав, які здійснюються фізичними та юридичними особами самостійно без звертання за допомогою до державних чи інших компетентних осіб.
а) неюрисдикційна форма захисту;
б) юрисдикційна форма захисту.
9. Об’єктами авторського права є:
а) літературні твори;
б) державні символи і знаки;
в) комп’ютерні програми;
г) фонограми, відеограми
10. Права на твори літератури, мистецтва і науки охороняються:
а) свідоцтвом;
б) патентом
11. Ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначені твори, що не є об’єктами авторського права і це:
а) символи та знаки підприємств, установ та організацій;
б) закони, укази, постанови, судові рішення та їх офіційні переклади;
в) фотографічні твори;
г) ювелірні вироби;
д) твори народної творчості;
е) грошові знаки
12. Знак охорони суміжних прав це:
а) латинська літера «Р» обведена колом;
б) латинська літера «R» обведена колом;
в) латинська літера «С» обведена колом»
13. Охорона майнових прав на об’єкти авторських прав за Законом України «Про авторське право і суміжні права» діє:
а) протягом життя автора;
б) протягом життя автора і 70 років після його смерті
14. Об’єкти промислової власності це:
а) винаходи;
б) корисні моделі;
в) промислові зразки;
г) комп’ютерні програми
15. Знак охорони авторських прав це:
а) латинська літера «Р» обведена колом;
б) латинська літера «R» обведена колом;
в) латинська літера «С» обведена колом»
16. Права на винахід охороняються:
а) свідоцтвом;
б) патентом
17. Корисна модель це:
а) нове, промислово придатне конструктивне виконання пристрою. Винахід у сфері механіки;
б)результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання
18. Строк охорони винаходу:
а) 10;
б) 5;
в) 20.
19. Результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології – це:
а) торговельна марка;
б) винахід (корисна модель);
в) промисловий зразок;
г) географічне зазначення.
20. Результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання – це:
а) торговельна марка;
б) винахід (корисна модель);
в) промисловий зразок;
г) географічне зазначення.
21. Позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб – це:
а) торговельна марка;
б) винахід ( корисна модель);
в) промисловий зразок;
г) географічне зазначення.
22. Охоронним документом торговельної марки є:
а) патент;
б) свідоцтво.
23. Паризька конвенція 1883 року містить норми з правової охорони:
а) авторських прав;
б) суміжних прав;
в) об’єктів промислової власності.
24. Бернська конвенція 1886 року містить норми з правової охорони:
а) авторських прав;
б) суміжних прав;
в) об’єктів промислової власності.
25. Римська конвенція 1961 року містить норми з правової охорони:
а) авторських прав;
б) суміжних прав;
в) об’єктів промислової власності.
26. Яке право на результат творчої праці може бути віддільним від творця (переданим іншій особі в обмежене чи необмежене користування):
а) немайнове (моральне);
б) майнове (економічне право).
27. Статут про монополії прийнятий у:
а) 1615 р.;
б) 1628 р.;
в) 1709 р.;
г) 1791 р.
28. Статут королеви Анни прийнято у:
а) 1615 р.;
б) 1628 р.;
в) 1709 р.;
г) 1791 р.
29. Юридичні особи, а також фізичні особи, якщо здійснюють підприємницьку діяльність – це:
а) суб’єкти права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
б) суб’єкти права на торговельні марки, зазначення походження товарів;
в) суб’єкти права на комерційну таємницю;
г) суб’єкти авторського права.
30. Назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора – це:
а) торговельна марка;
б) винахід (корисна модель);
в) промисловий зразок;
г) географічне зазначення.