Викладач: Томко А.А.
Тема6. Воєнна доктрина України Тема7.Підготовка до Національного спротиву в Україні
Тема практичного заняття 3 Воєнна доктрина України. Структуру воєнної організації держави, компоненти національного спротиву
План
1.Поняття та зміст воєнної доктрини.
2. Воєнні загрози для України.
1.Поняття та зміст воєнної доктрини.
Воєнна доктрина України -це складова частина концепції національної безпеки, становить сукупність основоположних настанов і принципів щодо організації та забезпечення безпеки особи, народу і держави шляхом політичних, дипломатичних, економічних та воєнних заходів. Визначає державну політику України у військовій сфері.
Перша редакція Воєнної доктрини України була прийнята Постановою Верховної Ради України N 3529-XII 19 жовтня 1993 р.
Друга редакція Воєнної доктрини України була прийнята Указом Президента України N 648/2004 15 червня 2004 р. Доктрина має оборонний характер, охоплює воєнно-політичні, воєнно-технічні та воєнно-економічні аспекти[1].
Третя редакція Воєнної доктрини України прийнята РНБО України 2 вересня 2015, під час російської збройної агресії проти України 2014—2015 рр, і введена в дію 24 вересня Указом Президента України. Доктрина визначає як актуальні воєнні загрози для України: збройну агресію Росії проти України; нарощування військової потужності РФ в безпосередній близькості до державного кордону, у тому числі можливість розгортання тактичної ядерної зброї на території Криму; мілітаризацію тимчасово окупованої території, присутність військового контингенту РФ у Придністровському регіоні Молдови, активізація російськими спецслужбами розвідувально-підривної діяльності в Україні з метою дестабілізації внутрішньої ситуації. Також до загроз віднесено діяльність на території України незаконних збройних формувань, спрямована на залякування населення та порушення функціонування органів державної влади.
14 березня 2016 Президент України Петро Порошенко ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 березня 2016 року «Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України».
.В концепції визначено систему поглядів на розвиток безпекових та оборонних спроможностей України у середньостроковій перспективі та актуальні загрози безпеці. Основними загрозами визначені: агресивні дії Росії, що здійснюються для виснаження української економіки і підриву суспільно-політичної стабільності з метою знищення держави Україна і захоплення її території; застосування Росією проти України воєнної сили та технологій гібридної війни.
Указом Президента України Володимира Зеленського від 25 березня 2021 року № 121/2021 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2021 року «Про Стратегію воєнної безпеки України» Воєнна доктрина України як концепція національної безпеки була скасована та замінена відповідно Стратегією воєнної безпеки.
Воєнна доктрина України визначає:
• визначає Російську Федерацію воєнним противником України та умови звільнення тимчасово окупованих територій України;
• виходить із високої імовірності великомасштабного застосування проти України воєнної сили як головної загрози національній безпеці України у воєнній сфері;
• підтверджує відмову від політики позаблоковості та відновлення стратегічного курсу на євроатлантичну інтеграцію;
• визначає ознаки виникнення збройного конфлікту всередині України, зокрема інспірованого іноземними державами;
• враховує збільшення ролі інформаційно-психологічних операцій;
• наголошує на потребі удосконалення системи мобілізаційної підготовки і мобілізації та суттєвого збільшення професійної складової у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях;
• формулює заходи з підготовки держави до оборони, потрібні для відновлення державного суверенітету та територіальної цілісності держави, а також завдання розвитку оборонного й безпекового потенціалу України як необхідної умови відсічі збройної агресії тощо.
Силами оборони є Збройні Сили України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державна спеціальна служба транспорту, інші утворені відповідно до законів України військові формування, а також правоохоронні та розвідувальні органи, в частині залучення їх до виконання завдань з оборони держави.
2. Воєнні загрози для України:
• збройна агресія і порушення територіальної цілісності України (тимчасова окупація Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та військова агресія Російської Федерації в окремих районах Донецької і Луганської областей), нарощування військової потужності Російської Федерації в безпосередній близькості до державного кордону України, зокрема потенційна можливість розгортання тактичної ядерної зброї на території Автономної Республіки Крим;
• мілітаризація Російською Федерацією тимчасово окупованої території шляхом формування нових військових з'єднань і частин, а також постачання бойовиків, військової техніки та засобів матеріально-технічного забезпечення;
• присутність військового контингенту Російської Федерації у Придністровському регіоні Республіки Молдова, який може бути використаний для дестабілізації ситуації у південних регіонах України;
• нарощування Російською Федерацією поблизу державного кордону України угруповання військ з потужним ударно-наступальним потенціалом, створення нових, розширення і модернізація наявних баз, об'єктів військової інфраструктури;
• активізація спеціальними службами Російської Федерації розвідувально-підривної діяльності в Україні з метою дестабілізації внутрішньої соціально-політичної ситуації в Україні, а також підтримки не передбачених законом збройних формувань у східних регіонах України і створення умов для розширення масштабів збройної агресії;
• діяльність на території України не передбачених законом збройних формувань, спрямована на дестабілізацію внутрішньої соціально-політичної ситуації в Україні, залякування населення, позбавлення його волі до опору, порушення функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування, важливих об'єктів промисловості та інфраструктури;
• територіальні претензії Російської Федерації до України і посягання на її суверенітет і територіальну цілісність.
Воєнно-політичними викликами, які можуть перерости в загрозу застосування воєнної сили проти України, є:
• втручання у внутрішні справи України з боку Російської Федерації, спрямоване на порушення конституційного устрою, територіальної цілісності та суверенітету України, внутрішньої соціально-політичної стабільності та правопорядку;
• протидія реалізації європейського вибору українського народу, формуванню систем колективної безпеки за участю України;
• невирішеність питань щодо розмежування державного кордону України в акваторії Чорного й Азовського морів, незавершеність договірно-правового оформлення державного кордону України з Російською Федерацією, Республікою Білорусь та Республікою Молдова;
• спроби дестабілізації з боку Російської Федерації соціально-політичної та економічної ситуації в Україні, а також провокування сепаратистських настроїв у районах компактного проживання національних меншин на території України;
• цілеспрямований інформаційний (інформаційно-психологічний) вплив з використанням сучасних інформаційних технологій, спрямований на формування негативного міжнародного іміджу України, а також на дестабілізацію внутрішньої соціально-політичної ситуації, загострення міжетнічних та міжконфесійних відносин в Україні або її окремих регіонах і місцях компактного проживання національних меншин;
• дії Російської Федерації щодо ускладнення та уповільнення економічного розвитку України;
• розповсюдження зброї масового ураження, тероризму, організована злочинність, незаконна торгівля зброєю і боєприпасами, нелегальна міграція.
З урахуванням тенденцій розвитку та характеру воєнно-політичної ситуації в середньостроковій перспективі найбільш імовірні збройні конфлікти, в яких противник використовуватиме власні збройні сили й підтримувані ними не передбачені законом збройні формування, терористичні угруповання, найманців як інструменту досягнення власних інтересів. Значно зростатиме вірогідність переростання таких конфліктів у війну.
Головною метою воєнної політики України, зазначено в Доктрині, є створення умов для відновлення територіальної цілісності держави, її суверенітету й недоторканності в межах державного кордону України. А основними її цілямиє:
• відбиття збройної агресії Російської Федерації проти України;
• забезпечення обороноздатності України на рівні, достатньому для запобігання виникненню збройного конфлікту, а у разі збройного конфлікту - для його локалізації і нейтралізації;
• участь України в реалізації спільної політики безпеки й оборони Європейського Союзу;
• удосконалення системи забезпечення воєнної безпеки, яка б гарантувала надійний захист держави від зовнішніх і внутрішніх загроз, гідне сприйняття України на міжнародному рівні та відповідала критеріям членства України в ЄС і НАТО.
У найближчий час і в середньостроковій перспективі першочерговими завданнямиє:
• локалізація та нейтралізація у найкоротший строк воєнно-політичної кризи у східних регіонах України, запобігання її переростанню у масштабну збройну агресію;
• ліквідація не передбачених законом збройних формувань та відновлення повного контролю державного кордону України;
• відновлення престижу військової служби;
• реформування Збройних Сил України з метою досягнення оперативної і технічної сумісності зі збройними силами держав-членів НАТО;
• удосконалення системи мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також забезпечення створення необхідної кількості підготовленого військового резерву;
• дотримання принципу незалучення військовослужбовців строкової служби до участі в бойових діях;
• створення єдиної системи видової розвідки з відповідною інфраструктурою отримання та обробки інформації в режимі часу, наближеного до реального;
• створення цілісного сектору безпеки й оборони держави як головного елемента системи забезпечення воєнної безпеки, інтеграція спроможностей його складових для своєчасного й ефективного реагування на наявні та потенційні загрози;
• удосконалення державної інформаційної політики у воєнній сфері;
• попередження та ефективна протидія інформаційно-психологічним впливам іноземних держав, спрямованим на підрив обороноздатності, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, дестабілізацію внутрішньої соціально-політичної обстановки, провокування міжетнічних та міжконфесійних конфліктів в Україні;
• забезпечення соціальних гарантій військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, учасників бойових дій у Донецькій і Луганській областях та членів їхніх сімей.
3. Підготовка оборони України
Підготовка оборони України за змістом, спрямованістю і масштабом здійснюється відповідно до Закону України "Про оборону України". Підготовка сил оборони України орієнтується на ведення ними оборонних, контрнаступальних і наступальних дій. Згідно з цим розробляють програми та плани бойової й оперативної підготовки, бойові статути й настанови Збройних Сил України.
Основним принципом застосування сил оборони у воєнному конфлікті є активна оборона, щоб завдати противнику поразки та примусити його припинити воєнні (бойові) дії. Особливу увагу приділяють обороні найбільш важливих у оперативно-стратегічному значенні рубежів і районів, зон, адміністративно-політичних та економічних центрів, десантно небезпечних ділянок Чорноморського й Азовського узбереж, комунікацій.
Україна, допускаючи можливість застосування воєнної сили також для локалізації та ліквідації внутрішнього збройного конфлікту, залучає Збройні Сили України, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державну спеціальну службу транспорту, інші утворені відповідно до законів України військові формування, а також правоохоронні органи спеціального призначення згідно з Конституцією і законами України.
Визначальним фактором зміцнення воєнної безпеки є реформування сил оборони. Реформування Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення здійснюється з метою створення ефективних, мобільних, оснащених сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою сил оборони, здатних гарантовано забезпечити оборону держави. Зокрема, варто наголосити на пріоритетності розвитку Сил спеціальних операцій Збройних Сил України відповідно до стандартів НАТО та впровадження прийнятих у НАТО стандартів.
У розв'язанні завдань із забезпечення воєнної безпеки України, підготовки її до збройного захисту інші складові сектору безпеки й оборони з урахуванням компетенції, визначеної законом, відіграватимуть таку роль:
Міністерство закордонних справ України - забезпечення дипломатичними засобами захисту та зміцнення незалежності, державного суверенітету, безпеки, територіальної цілісності та непорушності державного кордону України, її національних інтересів; дипломатичне супроводження процесу вирішення завдань щодо забезпечення воєнної безпеки України, підготовки до збройного захисту національних інтересів;
Національна гвардія України - участь у територіальній обороні, захисті державного кордону та боротьбі з тероризмом, а також із не передбаченими законом воєнізованими або збройними формуваннями; охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки в зоні конфлікту; охорона та оборона важливих державних об'єктів, визначених Кабінетом Міністрів України;
Державна прикордонна служба України - участь у припиненні збройного конфлікту на державному кордоні, боротьбі з тероризмом; припинення збройних та інших провокацій на державному кордоні; охорона державного кордону та суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні;
Служба безпеки України - боротьба з тероризмом, контррозвідка, протидія розвідувально-підривній діяльності іноземних спеціальних служб, протидія корупції та організованій злочинності;
Служба зовнішньої розвідки України - добування розвідувальної інформації, здійснення спеціальних заходів впливу та протидії зовнішнім загрозам національній безпеці України в політичній, економічній, військово-технічній, науково-технічній, інформаційній та екологічній сферах; участь у боротьбі з тероризмом, міжнародною організованою злочинністю, незаконною торгівлею зброєю і технологіями її виготовлення;
Міністерство внутрішніх справ України - протидія кримінально-протиправним посяганням, охорона й забезпечення громадського порядку та громадської безпеки в зоні конфлікту, охорона важливих державних і режимних об'єктів, визначених Кабінетом Міністрів України;
Державна служба України з надзвичайних ситуацій - безпосереднє керівництво діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, викликаних у результаті застосування зброї, та захисту населення і територій від наслідків ведення воєнних дій;
Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України - забезпечення функціонування урядового зв'язку Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України з посадовими особами Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення під час їх перебування у пунктах управління, забезпечення кіберзахисту об'єктів критичної інфраструктури;
Державна спеціальна служба транспорту - забезпечення стійкого функціонування транспорту;
Управління державної охорони України - участь у виконанні завдань територіальної оборони, боротьбі з тероризмом, забезпеченні безпеки визначених посадових осіб та охорони об'єктів.
На оборонно-промисловий комплекс покладаються завдання із забезпечення створення, виробництва, ремонту й модернізації озброєння, військової та спеціальної техніки й боєприпасів для задоволення потреб безпеки й оборони відповідно до цілей, пріоритетів і завдань воєнної політики держави.
З відмовою від політики позаблоковості Україна вибудовує нові підходи до забезпечення національної безпеки, надаватиме пріоритет участі в удосконаленні та розвитку євроатлантичної та європейської систем колективної безпеки. Для цього Україна буде інтегруватися до європейського політичного, економічного, правового простору з метою набуття членства в ЄС, а також поглиблювати співпрацю з НАТО для досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства в цій організації.
Пріоритетним завданням поглиблення співпраці з НАТО є досягнення до 2020 р. повної сумісності Збройних Сил України з відповідними силами держав-членів НАТО.