1. 
   Виховання дітей в сім’ї.
   
2. 
   Підвищення педагогічної культури батьків.
   
3. 
   Форми і методи роботи з батьками.
   
4. 
   Виховний потенціал дитячих та юнацьких організацій.
   

Шляхи підвищення педагогічних знань батьків

• 
  вибирати навчальні заклади та форми навчання для
  
• 
  неповнолітніх дітей;
  
• 
  приймати рішення щодо участі дитини в інновацій­
  
• 
  ній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
  

• 
  обирати і бути обраними до органів управління ос­
  
• 
  вітою з питань навчання і виховання дітей;
  
• 
  звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
  

• 
  захищати законні інтереси дітей.
  

• 
  забезпечувати умови для здобуття дитиною повної
  
• 
  загальної середньої освіти за будь-якою формою навчан­ня;
  

• 
  постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний
  
• 
  стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх
  
• 
  природних здібностей;
  
• 
  поважати гідність дитини, виховувати працелюб­ність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім’ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
  
• 
  виховувати повагу до національних, історичних,
  
• 
  культурних цінностей українського народу, дбайливе став­лення до історико-культурного надбання та навколишньо­го природного середовища, любов до України.
  

1. 
   Встановлювати і дотримуватися загальноприйнятих
   
2. 
   норм поведінки, чіткого режиму життя (розподіл часу для
   
3. 
   праці, навчання, дозвілля, відпочинку); практикувати ви­значення кожному членові сім’ї його обов’язків, контро­лювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, сімейні плани тощо.
   
4. 
   Постійно тримати в полі зору шкільне життя дити­ни, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задово­лення.
   

1. 
   Знати товаришів своєї дитини, коло її неформально­го спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні жит­тєві орієнтири.
   
2. 
   Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлен­ня до свого здоров’я; культивувати розуміння обов’язку допомагати в майбутньому своїм літнім батькам і родичам, дітям, нужденним, утримувати свою сім’ю.
   
3. 
   Компетентне й педагогічне грамотно (без повчань,
   
4. 
   моралізування, надокучливості, залякування, з урахуван­ням індивідуальних і вікових характеристик) обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркоманів, токсикоманів, алкоголіків). Стежити і намагатися, щоб перша інформація про наркотичне лихо і сумнівний «кайф» надійшла до дітей саме від батьків, родини, а не від компанії з вулиці.
   
5. 
   Обмежувати доступ дітей до інформації, що популя­ризує наркоманію, зваблює їх насолодою від уживання
   
6. 
   наркотичних і токсичних речовин (кіно, відеофільми, пі­сенні твори, що акцентують на привабливих сценах «кай­фування» в стані наркотичного одурманення свідомості, розуму людини).
   
7. 
   Розвивати й заохочувати у дітей самостійність, умін­ня обстоювати власну позицію, переконання; навчати їх протистояти агітації прихильників сучасного способу жит­тя, прикрашеного наркотичними і токсичними речовина­ми, алкоголем тощо.
   
8. 
   Підтримувати постійний зв’язок зі школою, інши­ми виховними закладами, допомагати їм у пропаганді й утвердженні здорового способу життя підростаючого поко­ління.
   
9. 
   Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовніш­ні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речо­вин, алкоголю (зміна фізичного стану, поведінки, актив­ності тощо).
   

5. 
   Бути готовими і рішучими до консультацій з педа­гогами, психологами, медиками; до відвертої, спокійної розмови з дитиною; до прийняття «дисциплінарних» рі­шень щодо обмеження «непродуктивного» часу життя ди­тини і контактування її з «підозрілими» товаришами.
   

6. 
   У роботі з батьками учнів використовують різноманітні її види й методи. Наводимо основні з них.
   

7. 
   Прізвище, ім’я учня, клас.
   

1. 
   Склад сім’ї.
   
2. 
   Де і на якій посаді працюють батьки та інші члени сім’ї (якщо вчаться — де саме).
   
3. 
   Матеріальне забезпечення сім’ї.
   
4. 
   Квартирні умови.
   
5. 
   Культурний рівень сім’ї (освіта, які читають газети, журнали, наявність телевізора, радіо, біб­ліотеки та ін.).
   
6. 
   Режим дня школяра.
   
7. 
   Чи облаштовано робоче місце учня?
   
8. 
   Хто і як здійснює контроль за ви­конанням режиму?
   
9. 
   Трудове виховання в сім’ї.
   
10. 
    Хто з членів сім’ї допомагає учневі?
    
11. 
    Які заходи заохочен­ня й покарання вживають до дитини.
    

8. 
   За час існування незалежної України виникли такі ди­тячі та юнацькі організації: «Пласт», «Сокільський доріст», «Курінь» та ін. На принципово нових політичних засадах стала працювати піонерська організація.
   

1. 
   «Мій рідний край» (вивчення історії рідного краю);
   
2. 
   «Гей ви, хлопці, славні запорожці» (вивчення істо­рії українського козацтва;
   
3. 
   вивчення духовних цінностей українських козаків;
   
4. 
   «Козацькому роду нема переводу» (відродження вій­ськово-спортивного мистецтва козаків);
   
5. 
   «Козацькими стежками» (туристично-краєзнавча ро­бота);
   
6. 
   «Слава козацька не вмре, не поляже...» (відроджен­ня народних мистецьких традицій).
   

1. 
   «Хата моя, біла хата...» (про роль жінки — берегині свого роду);
   
2. 
   «Рідна мати моя, ти ночей недоспала...» (пісні моєї мами);
   
3. 
   «Ой у лузі червона калина...» (про рослини — сим­воли України);
   
4. 
   «І на тім рушничкові...» (навчання жіночої майстер­ності);
   
5. 
   «До надр народної медицини» (ознайомлення із сек­ретами народної медицини).
   

1. 
   Артеменко З.В., Завадская Ж.В. Азбука форм воспитательной работы: Справочник. – Мн.: Новое знание, 2001.
   
2. 
   Бардовская Н.В. Педагогика: Учеб. пособие для студентов вузов. – СПб., 2001.
   
3. 
   Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.-метод. посібник. – К., 1998.
   
4. 
   Бондарчук Е.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций /Е.И.Бондарчук, Л.И.Бондарчук. – К., 2001.
   
5. 
   Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студ. вищ. навч. закл. – К.: Видав. Центр “Академія”, 2003.
   
6. 
   Гнутель Я.Б. Виховна робота в сучасних умовах: теорія і методика. – Тернопіль, 1998. – 262 с.
   
7. 
   Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”). – К.: Райдуга., 1994.
   
8. 
   Заброцький М.М. Педагогічна психологія: Курс лекцій. – К., 2000.
   
9. 
   Концепція позакласної виховної роботи в загальноосвітній школі. – К., 1991.
   
10. 
    Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. – К., 2005.
    
11. 
    Кукушни В.С. Теория и методика воспитательной работы: Уч. пособ. – Р. на Д.: Изд. Центр «МарТ», 2002.
    
12. 
    Методика воспитательной работы /Под ред. В.М.Котова. – М., 1990.
    
13. 
    Основи педагогіки: навч. посіб. / І.В. Распопов та ін. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1999.
    
14. 
    Подласый И.П. Педагогика. – М., 1999.
    
15. 
    Постовий В.Г. Сучасна сім’я та її педагогіка. – К., 1994.
    
16. 
    Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання. – Івано-Франківськ, 1996.
    
17. 
    Суходольська Л.В., Фіцула М.М. Методика виховної роботи. – Тернопіль., 1998.
    
18. 
    Фіцула Педагогіка: Посібник для студ. вищ. навч. закл. – К.: Видав. Центр “Академія”, 2001.