Відповіді на питання до семінару 2
1. Чим відрізняється розуміння істини Парменідом та Протагором?
Парменід та Протагор займалися філософським розумінням істини, проте їх погляди на це питання були зовсім різними.
За Парменідом, істина - це стала і незмінна реальність, яка існує відчуттями та розумом, а не змінюється з часом. За його думкою, вічність, незмінність та єдність істиною. Таким чином, істина є недоторканою та абсолютною.
Протагор з іншого боку, вважав, що істина є відносною та залежить від людини та її власного досвіду та перспективи. За його думкою, кожна людина має свій власний спосіб розуміння світу і істина може бути різною для кожної людини, залежно від її індивідуального досвіду та впливу зовнішнього світу.
Отже, Парменід та Протагор мали зовсім різні погляди на природу істини: для Парменіда істина була незмінною та абсолютною, а для Протагора - відносною та залежною від людини.
2. У чому полягає предмет філософського спору між Аристотелем і Платоном?
З розгляду філософських поглядів Платона і Аристотеля видно, що вони, розходячись у визначенні того, що являє собою оточуюча нас дійсність. У Платона речі чуттєво сприйманого світу розглядаються лише як видимість, як спотворене відображення істинно сущого, у Аристотеля чуттєво сприймається річ розглядається як реально існуюче єдність форми і матерії. Обидва стоять на позиціях об'єктивного ідеалізму, оскільки надають особливу, провідну роль не матерії (яка, за Арістотелем, пасивна), а ідеальним субстанцій - ідеям (у Платона) або формі (в Арістотеля). До того ж дуже важлива роль приписується світовому розуму - Богу (Платон), вищій формі (Аристотель), що дає ще одну підставу для характеристики цих теорій як об'єктивно-ідеалістичних.
Таким чином, можна відзначити, що Арістотель критично ставився в платонівської теорії ідей і критичний пафос своєї позиції він висловив, перш за все, у вченні про чуттєвої субстанції. Аристотель вважав, що якщо ідеї радикально відокремлені від світу речей, як це було у Платона, то вони не можуть бути ні причинами їх існування, ні підставою для їх розуміння. Аристотель повертає форму в чуттєвий світ, як іманентне початок останнього. Теорія синтезу матерії і форми стала, таким чином, альтернативою світу ідей Платона. Однак, це не означає заперечення надчуттєвого світу. Це просто "пониження" статусу ідей, твердження, що ідеї є не більш ніж умосяжні обрамлення чуттєвого.
3. Чим відрізняються погляди Платона та Аристотеля на «правильний» державний устрій?
Платон та Аристотель - це два з найбільш відомих давньогрецьких філософів, які мали вплив на розвиток політичної теорії та філософії. Обидва філософи досліджували питання правильного державного устрою, але мали різні погляди на цю тему.
Платон був переконаний, що ідеальна держава має бути побудована на основі розумної організації та контролю, що забезпечуються за допомогою філософської еліти, яка має право на управління державою. Він вважав, що правительство повинно бути складене з філософів, які мають відповідну освіту та мудрість, щоб приймати правильні рішення для блага держави. У Платона була ідея про те, що краще мати диктатора з гарною душею, ніж дозволяти пануванню "злісних демократів" або "тиранів".
Натомість, Аристотель був переконаний, що кращим державним устроєм є конституційна монархія, де монарх (чи цар) має обмежену владу, яка контролюється законами.
4. Які ключові питання вирішувалися, відповідно, апологетикою, патристикою та схоластикою?
Апологетика, патристика та схоластика - це три різні епохи та напрямки розвитку християнської теології. Кожен з цих напрямків мав свої особливості та ключові питання.
Головним завданням апологетики було захистити християнство від критики та спроб дискредитувати його. Основні питання, які вирішувались в апологетиці, були пов'язані з вивченням Біблії, формулюванням основних догматів християнства та їх раціональним обґрунтуванням.
Патристика вирішувала такі ключові питання, як: Хто є Богом і як він проявляється? Які відносини між Богом і людьми? Яка має бути роль Церкви в спасінні людства? Яких моральних принципів та етичних стандартів має дотримуватися християнин?
Серед основних проблем схоластики вирізняють: співвідношення знання та віри, філософії та теології; походження загальних понять — універсалій; співвідношення сутності й існування
5. Чому схоластика віддавала перевагу філософії Аристотеля, а не Платона?
Схоластика, як і Платон, вважала, що істинне знання можна здобути тільки за допомогою розуму, а не просто за допомогою чуттєвого досвіду. Проте, схоластики, зокрема Тома Аквінський, вважали, що філософія Аристотеля дає більш точні і наукові підходи до розуміння природи та людської раціональності, ніж філософія Платона. Аристотель підходив до дослідження природи науковим способом, зосереджуючись на конкретних дослідженнях та доказах.
6. Як змінюються уявлення про Бога у філософії Відродження?
У філософії Відродження уявлення про Бога зазнали значних змін порівняно з тим, що було в середньовіччі. Відродження було періодом інтелектуального розквіту та наукового просування, і філософи того часу почали досліджувати Бога на новому рівні.
Однією з ключових рис уявлення про Бога у філософії Відродження було підходження до Бога як до раціональної істоти. Філософи цього періоду намагалися зрозуміти Бога через розум, а не тільки через віру. Це означало, що Бог був розглянутий як відносно об’єктивний об'єкт, який можна досліджувати і розуміти.
Крім того, у філософії Відродження розглядали Бога як створника всього, що існує, але відокремлювали його від природи і земної сфери. Бог не був розглянутий як особлива істота, що мешкає у небесах і втручається в життя людей, але як джерело всього, що існує.
Також у філософії Відродження була розвинута ідея про Бога як джерело гармонії та краси. Філософи цього періоду розглядали красу і гармонію як важливі аспекти відносин між Богом і людьми, і намагалися знайти способи відображення цих відносин у мистецтві та культурі.
7. Чим відрізняється розуміння природи людини у Середньовіччі та Відродженні?
У Відродженні та Середньовіччі розуміння природи людини суттєво відрізняються.
У Середньовіччі людина розглядалася як скромне створіння, яке повинно покорятися Богу та виконувати Його накази. Людина була розуміна як частина вселенної ієрархії, в якій місце кожного створіння було чітко визначено. Середньовічна філософія вважала, що людина не має власної волі та не може вільно розпоряджатися своїм життям.
У Відродженні людина розглядалася як самодостатнє творіння, яке має власну індивідуальність та свободу вибору. У цей період філософія та наука були спрямовані на розуміння того, що робить людину унікальною. Відродження також було періодом піднесення гуманізму, коли людина стала центром уваги інтелектуалів та культурної еліти.
Отже, у Середньовіччі людина була розуміна як скромне створіння, яке підкоряється Богу, тоді як у Відродженні людина була розуміна як самодостатнє творіння, яке має власну індивідуальність та свободу вибору.