Ім'я файлу: 87309 урок як основна форма....docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 15.02.2024
скачати
Пов'язані файли:
Тактичні особливості проведення слідчих (розшукових) дій під час


«Урок як домінуюча форма навчання»

З точки зору цілісності освітнього процесу, основною організаційною формою навчання є клас. Це відображає переваги класно-урочної системи навчання, яка гарантує організаційну чіткість і безперервність освітньої діяльності завдяки широкому колу охоплених учнів. Вона є особливо економічно вигідною порівняно з індивідуальним навчанням. Стимулюючий вплив класного колективу на навчальну діяльність окремих учнів може бути використаний більшою мірою, якщо вчителі знають особливості кожного учня, а учні знають один одного. Класно-урочна система унікальна тим, що вона тісно пов'язує обов'язкову освіту з позакласною діяльністю. Нарешті, незаперечною перевагою цієї системи навчання є можливість органічно поєднувати фронтальне, групове та індивідуальне навчання в межах уроку.

Урок – це основна форма організації навчання в школі, за якої вчитель керує навчально-пізнавальною діяльністю класу учнів протягом певного відрізку часу, використовуючи засоби і методи навчання, що враховують особливості кожного окремого учня і створюють сприятливі умови для засвоєння знань, формування вмінь і навичок та особистісного розвитку всіх школярів [5, С. 264].

У цьому визначенні специфічними рисами, які відрізняють урок від інших форм організації навчання, є те, що він постійно об'єднує учнів, керує їхньою діяльністю з урахуванням індивідуальних особливостей кожного учня, а також те, що вони засвоюють основи предмета безпосередньо на уроці. Ці характеристики відображають не лише конкретний зміст, але й характер уроків.

Кожен урок складається з певних елементів і характеризується різними видами діяльності вчителя та учнів, відповідно до структури процесу засвоєння знань, умінь і навичок. Ці елементи можуть використовуватися в різних комбінаціях, визначаючи таким чином структуру уроку, під якою слід розуміти склад елементів, їх певний порядок і взаємозв'язки між елементами. Вона може бути простою або дуже складною, залежно від змісту матеріалу, дидактичної мети уроку, вікових особливостей учнів та особливостей класу як групи.

Ян Коменський науково обґрунтував переваги класно-урочної системи. Він використовував на уроках картини, брав учнів на прогулянки на природу і знайомив їх не тільки з книгами, а й з предметами та явищами, що їх оточують. Пізніше Ян Коменський написав чотиритомник «Велика педагогічна наука», в якому виклав свій погляд на освіту.

Ян Коменський вважав, що людський розум може осягнути все. Для цього необхідно вчитися послідовно і поступово, за такими правилами: від близького до далекого, від цілого до окремого, від знайомого до незнайомого.

Ян Коменський дав багато вказівок про те, як повинен проходити навчальний день. Навчання починалося вранці, чотири години в школі рідної мови (дві години вранці для розвитку розуму і пам'яті, дві години після обіду для розвитку руки і голосу) і шість годин в гімназії.

Однією з найбільших заслуг Коменського є розробка найважливішої проблеми освітньої системи – класно-урочної системи та узаконення уроку як організованої форми навчання в школі.

Ян Коменський виступав за те, щоб шкільні уроки відбувалися у фіксований час. Заняття повинні починатися в один і той же час для всіх класів. Коменський запровадив уроки, які чергувалися з перервами; кожне заняття тривало одну годину. На думку Коменського, кожна година має бути частиною часу, відведеного на вивчення предмета [2, С. 264].

У сучасній дидактиці не існує загальноприйнятої класифікації типів уроків. Це пов'язано з цілою низкою обставин, але перш за все зі складністю і різноманітністю процесів взаємодії вчителя і учнів, які відбуваються на уроці. Виділяють типи уроків за їх структурою і методами навчання: уроки-лекції, уроки-бесіди, уроки-екскурсії, кіноуроки, уроки самостійної роботи, експериментально-практичні уроки, уроки з різними типами завдань тощо.

Прості за структурою уроки, тобто такі, що мають єдину дидактичну мету, найкраще підходять для середніх і старших класів. У початкових класах, враховуючи вік учнів, необхідно комбінувати різні види навчальної діяльності, щоб поєднати передачу нових знань з первинним закріпленням і повторенням раніше засвоєних знань. Контрольні уроки тут також часто включають інші види роботи, такі як усний виклад матеріалу, читання цікавих історій тощо. Такий тип уроку називають комбінованим (змішаним) уроком або структурно складним уроком. Приблизна структура комплексного уроку: перевірка домашнього завдання та опитування учнів, вивчення нового матеріалу, первинна перевірка засвоєння, закріплення нових знань у тренувальних вправах, повторення раніше вивченого матеріалу в діалоговому форматі, перевірка та оцінювання знань учнів і домашнього завдання.

Уроки ознайомлення з новим матеріалом або передачі (засвоєння) нових знань – це уроки, зміст яких є новим і невідомим для учнів, охоплює відносно широке коло питань і потребує значної кількості часу для засвоєння. На таких уроках, залежно від змісту, конкретних дидактичних цілей і готовності учнів до самостійного навчання, вчитель може викладати новий матеріал сам, учні можуть опрацьовувати його самостійно під керівництвом учителя, а можуть практикуватися обидва варіанти. Структура уроку введення нового матеріалу: повторення раніше вивченого матеріалу як основа для вивчення нового матеріалу; пояснення нового матеріалу вчителем і робота з підручником; перевірка розуміння і первинної організації знань; домашнє завдання.

Основним педагогічним змістом уроків формування знань є вторинне осмислення раніше засвоєних знань з метою забезпечення засвоєння знань. В одних випадках знання осмислюються і поглиблюються на основі нового матеріалу, в інших – розв'язуються нові задачі на основі відомих правил, в третіх – відтворюються раніше засвоєні знання в усній або письмовій формі, в четвертих – пишуться доповіді з конкретних проблем для поглиблення і закріплення засвоєння знань. Структурно ці етапи включають перевірку домашнього завдання, усну та письмову практику, перевірку виконання завдань і завдання додому [4, С. 233].

Уроки закріплення знань тісно пов'язані з уроками розвитку та закріплення навичок. Цей процес здійснюється на кількох спеціальних уроках і продовжується у вигляді вправ на інших уроках під час вивчення нових тем. З кожним уроком матеріал ускладнюється. При цьому спочатку діти вправляються самостійно, з великою допомогою вчителя, який заздалегідь перевіряє, наскільки діти зрозуміли завдання. У них потрібно розвивати вміння застосовувати свої навички в різних ситуаціях, в тому числі і в повсякденному житті.

Узагальнюючі уроки (узагальнення та систематизація знань) - це уроки, на яких у систематизованому вигляді відтворюються найважливіші питання з попереднього навчання, заповнюються прогалини в знаннях учнів та уточнюються найважливіші ідеї курсу, що вивчається.

Контрольні уроки допомагають вчителю з'ясувати рівень знань, умінь і навичок учнів з певної теми, виявити недоліки в засвоєнні навчального матеріалу та окреслити подальші методи навчання. Контрольний урок вимагає від учня використання всіх його знань, умінь і навичок з даної теми. Тести бувають як усні, так і письмові.

Обов'язковими у всіх вищезгаданих уроках є фаза структурування та підбиття підсумків уроку.

Основні тенденції розвитку уроку конкретно проявляються в організаційних і дидактичних вимогах.

Перша група вимог включає зовнішню організацію, внутрішнє відчуття мети і чітку структуру уроку. Зовнішня організація стосується своєчасного початку і завершення уроку та дотримання гігієнічних норм і правил під час уроку.

Внутрішня цілеспрямованість – це постановка чітких цілей і завдань уроку в цілому і кожного його етапу, своєчасне і зрозуміле доведення їх до учнів, а також вибір найбільш раціональних методів і засобів навчання відповідно до поставлених цілей, змісту матеріалу, особливостей класу і компетентності вчителя [1, С. 121].

Чітка організація вимагає, щоб уроки були правильно поетапними відповідно до рівня підготовленості учнів, щоб учитель і учні мали чітке уявлення про характер і послідовність роботи на кожному етапі уроку, щоб зберігалися логічні зв'язки при переході від одного етапу уроку до іншого, щоб види і форми роботи були відповідним чином різноманітними.

Дидактичні вимоги до уроку зводяться до його змістовної цінності, створення сприятливого мікроклімату, активізації та оптимізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, високої ефективності.

Змістовна цінність уроку залежить від відбору в навчальному матеріалі найважливіших для особистісного розвитку розділів і тем, від чіткого розуміння вчителем розвивального, педагогічного та виховного потенціалу відібраного матеріалу [3, С. 54].

Створення сприятливого мікроклімату вимагає індивідуального та диференційованого підходу до учнів з урахуванням відмінностей у їхній когнітивній, емоційній та афективній сферах; творчої співпраці між учителем і учнями та між учнями; створення задовільних умов для успішності навчання; об'єктивного оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

Список бібліографічних посилань


  1. Василенко Н. В. Компетентнісний підхід в освіті: реалізація теорії та практики : навч. посіб. Харків : Основа, 2017. 170 с.

  2. Коменський Я. А. Вибрані педагогічні твори. Київ, 1940.

  3. Компетентісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи // Н.М. Бібік, Л.С.Ващенко, О. І. Локшина та ін. Київ. Видавництво «К. І. С.», 2004. 112 с.

  4. Островерхова Н.М. Методологія аналізу якості уроку як педагогічної системи : Монографія. Харків : ТИТУЛ, 2008. 402 с.

  5.  Островерхова Надія. Аналіз уроку: концепції, методики, технології. Київ : Фірма «ІНКОС», 2003. 352 с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас