Ім'я файлу: Я_А_Коменський_гордість_слов'янської.docx
Розширення: docx
Розмір: 59кб.
Дата: 16.03.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 59кб.
Дата: 16.03.2020
скачати
Міністерство освіти і науки України
Миколаївський національний університет В. О Сухомлинського
Факультет педагогіки і психології
Кафедра української мови та літератури
Реферат:
«Я. А. Коменський - гордість слов'янської педагогічної думки»
Виконала: студентка 247 – б групи
Котліна Сніжана
Миколаїв 2020
ЗМІСТ
ВСТУП
Життя чеського теолога, мислителя, педагога та письменника Яна Амоса Коменського;
Світогляд Я. А. Коменського, мета та завдання виховання особистості в його поглядах та працях;
Дидактичні погляди та дидактична система Я. А. Коменського;
Внесок Яна Амоса Коменського в розвиток Реформації на слов’янських землях.
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Ян Амос Коменський – чеський теолог, мислитель, педагог, письменник, автор таких визначних праць, як – «Велика дидактика», «Материнська школа», «Світ чуттєвих речей у картинках».
Великою заслугою Коменського було те, що він уперше зібрав і систематизував усі відомості з педагогіки, а також розробив революційні на той час ідеї, зокрема до таких належать ідея класно-урочної системи.
Коменський вважав, що починати навчання треба якомога раніше, що навчальний матеріал повинен обов'язково відповідати вікові учнів, і був переконаний у тому, що розум людини спроможний охопити все, що завгодно. Тільки для цього потрібне в навчанні послідовне й поступове просування вперед, додержуючись безсмертних і універсальних дидактичних правил: «від близького до далекого», «від цілого до окремого», «від знайомого до незнайомого» для того, щоб учні засвоювали систему знань, а не уривчасті відомості. Коменський вважав також, що потрібно з дитинства виробляти позитивні етичні риси (справедливість, поміркованість, мужність; цікаво зазначити, що під останньою він розумів також наполегливість у праці). Важливу роль в етичному вихованні Вчитель відводив прикладу дорослих, систематичному привчанню дітей до корисної діяльності і до виконання правил поведінки. До навчального плану гімназії Коменський ввів, нарівні з традиційними «сімома вільними мистецтвами», природознавство, історію тагеографію.
1. Життя чеського теолога, мислителя, педагога та письменника Яна Амоса Коменського
Ян Амос Коменський народився у селі Нівніце, що в Південній Моравії (Чехія), неподалік від міста Угерськи-Брод у Моравії. Батько Коменського – Мартін Коменський був досить заможною людиною, мав повагу у співгромадян і належав до релігійної громади «Чеських братів» – послідовників гуситського протестантського руху. Саме він, займаючись навчанням маленького сина вдома, головним чином, за Біблією, прищепив йому любов до знань і розумових занять.
Пізніше Коменський вчився в братській школі Угерсько-Броду, але не закінчив її – 1604 року померли його батьки й сестри. З великої дружної родини залишився лише дванадцятирічний Ян Амос і його старша сестра. Опікуни мало піклувалися про освіту хлопчика й протягом кількох років він вчився лише уривками.
Коли Коменському було 16 років, він вступив до латинської школи. Він уже тоді почав аналізувати й розуміти, що наявна система освіти, її організація та методи викладання, успадковані від догматичної середньовічної школи, малоефективні й не сприяють розвиткові в учнях любові до знань. Пізніше Ян назвав свої шкільні роки втраченим часом. Цей особистий негативний досвід рано спонукав Коменського зайнятися вдосконаленням системи шкільної освіти.
У 1611 році керівники «Чеських братів» направили здібного юнака на богословський факультет Карлового університету в Празі, а пізніше – до Гернборнської академії в Німеччині. Потім навчався у Гайдельберзькому університеті. Там молодий чех познайомився з творами багатьох мислителів античності й доби Відродження та увійшов до сфери європейської культури. Особливо виділяв Коменський праці філософа Платона, зокрема ідею про те, що для набуття істинної мудрості слід розвивати власну мову. Досі чеські вчені відзначають внесок Яна Амоса у розвиток сучасної літературної чеської мови, зокрема, його роботу «Мудре красномовство».
Улітку 1613 року Коменський здійснив подорож Північною Європою і того ж року записався до числа слухачів знаменитого Гейдельберзького університету, де провчився близько року. Там він почав роботу над повним словником чеської мови («Скарбниця чеської мови»), але хвороба змусила його припинити заняття. І 1614 року хворий, без грошей молодий Коменський пішки повернувся на батьківщину.
З цього часу починається практична педагогічна діяльність 22-річного Коменського: він став учителем тієї самої школи в м. Пршерові, де декількома роками раніше вчився сам. Він постійно займався самоосвітою, уважно читав твори гуманістів тієї доби, а головне – глибоко вивчав процес навчання в школі і незабаром почав його реформувати заради того, щоб зробити цей процес привабливим для дітей, який пробуджує в них інтерес до знань. Він сміливо порушував традиційні канони тогочасного шкільного життя: широко використовував те, що сьогодні називають «наочність», водив учнів на прогулянки на природу, знайомив їх не лише з книгами, але й з реальним життям, з предметами і явищами, які оточували їх.
У лютому 1628 р. Коменський емігрував до Лєшно під опіку покровителя польських кальвіністів Рафаїла Лещинського.
У 1641 році побував у Лондоні, де зайнявся проектом педагогічної реформи, але скоро в Англії почалася Революція.
Упродовж 1642-1648 рр. він проживав в Ельблонґу в Пруссії, окупованій Швецією. Він сподівався на допомогу шведів у справі визволення Моравії від австрійського гніту. Проте Вестфальський мир, яким закінчилася Тридцятилітня війна був для Моравії та Чехії катастрофою.
Того ж року померла його друга дружина Марія-Доротея. з якою одружився у Брандисі в 1624 р. Коменський повернувся до Лєшно, де на той час помер головний єпископ громади Чеських братів, запрошений синодом на його місце.
У 1651 р. Коменського запросив правитель Трансільванії Дьордь ІІ Ракоці готувати педагогічну реформу, він проживав у містечку Шарошпатаку. Коменський обвінчав князя Жиґмонда Ракоці з принцесою Генрієттою-Марією, дочкою Фрідріха Пфальцського і Елізабет Стюарт, яку вважав спадкоємицею чеського трону.
У 1654 р. Коменський повернувся до Лєшно, скоро місто зайняли шведи під час «Шведського потопу». Але 22 квітня 1656 р. польські повстанці-католики захопили Лєшно. Шведи разом із 300 городянами-кальвіністами покинули місто. Коменський подався до Амстердама. Там він працював над капітальною працею «Загальна порада для виправлення справ людських», в якій опрацював план реформи людського суспільства.
Всього Ян Амос Коменський написав понад 250 творів, присвячених одній темі – освіті Homo sapiens. Він був глибоко впевнений у тому, що загальна освіта, створення нової школи допоможуть виховувати людей у дусі гуманізму, солідарності, взаєморозуміння. Помер Коменський 1670 року на чужині – в Амстердамі (Нідерланди) [1, с. 12-16].
2. Світогляд Я. А. Коменського, мета та завдання виховання особистості в його поглядах та працях
У творах Я. А. Коменського знайшли відображення нові ідеї його часу. Від народних рухів того часу, особливо від «чеських братів», Я. А. Коменський сприйняв демократизм, глибокі симпатії до трудящих, негативне ставлення до панства та католицької церкви.
Низка рис світогляду Я. А. Коменського сформувалася під впливом культури епохи Відродження. Від неї він сприйняв гуманізм, життєрадісність, оптимізм. У протилежність похмурому аскетизму Середньовіччя, церковному вченню про гріховну природу людини Коменський вчив, що людина – це «найдосконаліше, найпрекрасніше створіння» [5, с. 33].
На відміну від педагогів-гуманістів епохи Відродження Я. А. Коменський створив систему освіти для демократичних прошарків населення, для народних мас.
Головні ідеї дидактики Я. А. Коменського мають сенсуалістичний характер: пізнання реального світу на основі чуттєвого сприйняття, реалізм, принцип наочності. Він стверджував, що «немає нічого в інтелекті, чого б до того не було у відчуттях» [13, с. 57].
У світогляді Я. А. Коменського переплітаються елементи стихійного матеріалізму, реалізму, бажання спиратися на життя, на досвід, з одного боку, і релігійність – з іншого. На його думку, світ – це «створіння Боже», пізнання його – це «пошук Бога всюди». Земне життя педагог вважав підготовкою до вічного життя і в цьому бачив мету виховання. Ця подвійність його світогляду відбилася і на його педагогіці.
У своїх працях автор закладав загальні цілі виховання. Коменський, виходячи з релігійного віроучення стверджував, що людина, як ідеальне створіння, призначена до найвищої мети, більш високої, ніж інші створіння; а саме: до єднання з Богом. Три сходинки ведуть до цієї мети:
1) вона повинна пізнати себе і всі речі;
2) повинна навчитися володіти самою собою і всіма речами;
3) завжди при цьому пам'ятати про Бога.
Ця потрійна мета, на його думку, досягається мудрістю – знаннями, доброчинністю та релігією; ростки всього цього закладені в людині природою. Я. А. Коменський підкреслює, що головна мета виховання – зробити з людей справжніх людей, зробити з людини людину. Він виокремлює головну роль виховання в процесі досягнення людиною свого високого призначення: бути людиною [3, с. 916-920].
Отже, узагальнюючи завдання виховання, Я. А. Коменський наголошує, що справжнє виховання повинно зробити людину, яка знає усі речі і саму себе; є володарем речей і самої себе, все виводить з Бога, джерела всіх речей; має здорове тіло. На його думку, цьому відповідає: наукова освіта, доброчинність і моральність, релігійність або побожність, фізичне виховання.
Накреслюючи завдання виховання, Я. А. Коменський підкреслює, що зародки всього цього дала людині природа і звертає увагу на чотири здатності, чотири сторони властивості людини: 1) розум – дзеркало всіх речей, з судженням - живими терезами усіх речей, і, в кінцікінців, з пам'яттю - коморою всіх речей; 2) воля - суддя правлячий, який усе вирішує; 3) здібність до рухливості; 4) мова. Тому у тілі людини є мозок, де знаходиться своєрідна майстерня розуму; в серці, як цариця у своєму королівстві, мешкає воля; рука людини, як орган людської діяльності є вартим подиву виконавцем; дуже цікаву функцію виконує язик: він справжній посередник між різними умами, закладеними в різні, відділені одне від одного тіла, оскільки він, як майстер мови, зв'язує людей в одне суспільство.
Твори великого чеського педагога й досі не втратили свого значення. Правильною є думка про те, що Я. А. Коменський -- не лише історія, а значною мірою і сучасність прогресивного людства.
Його перший підручник «Відкриті двері до мов» – енциклопедія елементарних реальних знань, був перекладений на 20 європейських і 4 азіатські мови. У Росії в 1768 р. Московський університет випустив латинською, німецькою і французькою мовами твір Я. А. Коменського «Видимий світ у малюнках» – перший підручник, побудований за принципом наочності. Серед численних творів Я. А. Коменського, які видавалися пізніше, центральне місце займає «Велика дидактика», що належить до першокласних творів світової педагогічної літератури.
3. Дидактичні погляди та дидактична система Я. А. Коменського
Я. А. Коменський – загальновизнаний батько дидактики. Вказавши, що виховання людини потрібно починати з освіти, Коменський розробив закінчену теорію навчання – дидактику, або як він пише у передмові до «Великої дидактики»: «універсальне мистецтво всіх вчити всьому легко, швидко, ґрунтовно, притому вчити так, щоб неуспіху бути не могло». Серед багатьох дидактичних проблем, які розробив Коменський, можна виділити найголовніші.
Він намагається проаналізувати співвідношення дидактики і методик окремих предметів. Дидактика, на його думку, дає методикам викладання окремих дисциплін керівні положення і правила. Разом з тим, часткові методики є опорою для дидактики. Коменський неодноразово підкреслював ту обставину, що навчання передбачає спільну діяльність учителя і учнів, при цьому він відрізняє навчання як форму діяльності учителя від учіння як форми діяльності учня [14, с. 91].
Дидактична система, викладена у «Великій дидактиці», увійшла до золотого фонду класичної педагогічної літератури. Це не тільки науково-педагогічний твір, але й зброя в боротьбі за нову людину, нове, демократичне суспільство. Психологічної науки тоді ще не було тому Коменський діяв на підставі власних спостережень за дітьми, його тогочасні міркування щодо педагогічного мислення, волі та інших психічних процесів становлять великий інтерес і для сучасної науки [9, с. 308].
Я. А. Коменський вимагає: учитель повинен знати особливості дітей, не підходити до всіх однаково; потрібно виховувати інтерес і увагу до навчання, збудження уваги до навчання – найперша турбота вчителя; сама школа повинна бути приємним місцем; найбільше значення в навчанні мають досконалі й раціональні методи навчання, вони повинні узгоджуватися з природою дитини. Я. А. Коменський грунтовно розробив такі принципи навчання: наочність, послідовність і систематичність, посильність, міцність, свідоме засвоєння знань. Усі вони прийняті і в сучасній педагогіці.
Я. А. Коменський велику увагу приділив визначенню нових організаційних форм навчання. Основною формою навчання він вважав класно-урочні заняття. Схоластична школа не знала такої форми навчання, як урок. Середньовічні заняття відбувалися в одній кімнаті одночасно з усіма учнями, незважаючи на вік і рік навчання. Кожен учень мав свій урок, який окремо він відповідав учителеві. Навчання в таких умовах було довгим і тяжким для учнів і для вчителів. Важко переоцінити велику історичну заслугу Я. А. Коменського як першого теоретика й практика класно-урочної організації навчання. Сучасна педагогічна наука цю теорію значно просунула вперед, але основа вчення Коменського про класно-урочну систему залишилася й досі. Його поради актуальні ще й досі: обладнання школи повинне відповідати навчальним завданням; чітка регламентація часу; не переобтяжування дитини навчальним матеріалом; точна відповідність домашніх завдань тому, про що йшлося на уроці; скільки класів, стільки й навчальних кімнат; кожна кімната повинна мати кафедру й достатню кількість лав; серйозним заняттям присвячується щодня лише чотири години та ін. [11, с. 1923-1924].
Основу дидактичного вчення Коменського становлять три найважливіших принципи:
- виховуючий характер навчання;
- зв’язок навчання з життям;
- відповідність навчання віку учнів [8, с. 56].
Важливим є питання про суть і завдання освіти. У «Великій дидактиці» Коменський так визначав цю проблему: «А наукова освіта нехай служить людині для удосконалення одночасно її розуму, мови і рук, щоб вона могла все потрібне розумно споглядати, висловлювати словами і здійснювати в дії».
Багато уваги Коменський надавав проблемі визначення змісту освіти. Він виступав за енциклопедичність, посильність, доцільність змісту навчання. Він пропонував концентричний спосіб розміщення навчального матеріалу. Виступаючи за єдність і наступність усіх типів шкіл.
Шкільна освіта повинна бути універсальною: «У школах потрібно вчити всіх усьому... Але не вимагати знання всіх наук і мистецтв, адже це безглуздо і за малою тривалістю нашого життя неможливо, а прагнути навчити розпізнавати основи, властивості і цілі всього найважливішого, що існує і розвивається, щоб у цьому світі не зустріти нічого, про що б вони, учні, не могли скласти бодай скромного судження» [3, с. 418].
В дидактичному вченні Коменського одне з найважливіших місць займає питання про загальні принципи навчання. Він не тільки вказав на необхідність керуватися ними в навчанні, але і розкрив сутність таких принципів навчання, як наочності; свідомості і активності в навчанні; систематичності і послідовності; вправ і міцного засвоєння знань і навичок; посильності навчання.
Дидактичні положення Коменський ґрунтує, передусім, на сенсуалістичній основі, тому найголовнішим принципом вважає принцип наочності. Він першим у світі теоретично обґрунтував і детально розкрив цей принцип, хоч на емпіричному рівні його застосовували й інші педагоги. З цього принципу виводить «Золоте правило дидактики»: «Нехай буде золотим правилом для тих, хто навчає: все, що тільки можна, надавати для сприймання чуттями: видиме – зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, доступне смакові – смаком, доступне дотикові – дотиком. Якщо якісь предмети можна сприйняти одразу кількома чуттями, нехай вони зразу ж і відчуваються кількома чуттями».
У процесі навчання, крім використання самих предметів, Коменський рекомендував користуватись картинами, копіями, моделями тощо.
Основним завданням наочного навчання Коменський вважав не лише полегшення свідомого, осмисленого засвоєння знань учнями, але й розвиток у них різних здібностей, а в зв’язку з цим – органів чуття.
Слід відзначити, що Коменський надмірно переоцінює роль і значення картинок, наочностей, він представляє наочність як універсальний принцип.
Принцип свідомості і активності навчання. Коменський вважав основною умовою успішного навчання розуміння сутності предметів і явищ. Разом з тим Коменський вважає основною властивістю свідомого знання не лише розуміння, але й використання його на практиці. Він говорить, що вчити розуміти речі, але не вчити разом з тим, діяти є вид фарисейства.
Свідомість в навчанні нерозривно пов’язана з активністю учня, з його творчістю. Коменський одним з головних ворогів будь-якого навчання, і тим більш навчання свідомого, вважав бездіяльність і лінощі учнів.
Розглядаючи принципи послідовності і систематичності Коменський співвідносить їх з ідеєю природовідповідності і пише: «Розум в пізнанні речей йде поступово». Виходячи з цього, Коменський приходить до висновку, що навчання повинно вестись послідовно.
Це, з точки зору Коменського, означає: встановлення точного порядку в часі; відповідність навчання рівню знань учнів; вивчення всього послідовно від початку і до завершення, звідси випливають такі дидактичні положення: а) основи повинні бути глибокими; б) все наступне повинно ґрунтуватись на попередньому; в) все повинно йти в неперервній послідовності, щоб сьогоднішнє закріплювало вчорашнє і прокладало шлях завтрашньому; показ детермінованості того чи іншого явища чи речі [14, с. 42-46].
Щоб полегшити учителям реалізацію цих вимог, Коменський формулює ряд конкретних вказівок і дидактичних правил. Найважливіші з них такі: Один предмет слід викладати до тих пір, поки він від початку до кінця не буде засвоєний. Навчання повинно йти від більш загального до більш конкретного, від більш легкого до більш складного, від відомого – до невідомого, від більш близького – до більш віддаленого тощо. Ці правила є класичними положеннями дидактики [11, с. 109].
Принцип вправ і міцності засвоєння знань. Показником повноцінності знань і навичок є не лише ступінь їх усвідомлення, але й те, наскільки глибоко і ґрунтовно учні засвоїли ці знання і навички. Цьому важливому завданню навчання і виховання спеціально служать вправи і повторення, що проводяться систематично.
Надаючи велике значення вправам і повторенню, Коменський висуває ряд вказівок і правил для здійснення цього принципу в навчанні: перші вправи початківців повинні обертатися навколо відомого їм матеріалу; вправи слід починати з елементів, а не з виконання цілих робіт; вправи повинні відповідати середнім здібностям учнів; вправи і повторення повинні мати місце доти, поки матеріал не розуміють всі тощо.
Одним з центральних питань в дидактиці Коменського є питання про методи навчання. 3 точки зору успішності навчання особливого значення він надає використанню таких методів, які забезпечують свідоме, легке, ґрунтовне засвоєння матеріалу, що вивчається.
З точки зору ґрунтовності навчання важливими є вказівки Коменського про самостійну роботу учня і про виконання необхідних записів.
На особливу увагу в теорії навчання Коменського заслуговує його вимога того, щоб в процесі навчання була врахована обдарованість учня і щоб метод навчання повністю відповідав завданню розвитку цієї обдарованості в потрібному напрямку [14, с. 49-52].
Отже, у дидактичній системі великого чеського педагога Я. А. Коменського є значна кількість положень, які при критичному підході до них, з урахуванням особливостей історичної доби, можна використати в сучасній українській школі.
4. Внесок Яна Амоса Коменського в розвиток Реформації на слов’янських землях
У своїх роботах Коменський довів, що його релігійні погляди та діяльність на території Чехії в сані єпископа «Чеських братів» була спрямована на розповсюдження саме реформаційних ідей, які були ідентичними ідеям М. Лютера. А оскільки релігійні погляди Коменського беруть початок від вчення Яна Гуса, доречно зауважити, що більшість його праць мають реформаційне вчення, яке було розповсюджене на слов’янських землях, в тому числі і в Україні.
Ян Амос Коменський отримав міжнародну популярність за свої новаторські методи навчання та пропозицій щодо комплексної освітньої реформи. Він виступав за цілісний підхід до знань і етики, так званого всезнання — універсальної мудрості, яка сягає своїм корінням в переконання, що люди повинні працювати з природою, а не проти неї.
Протягом свого життя Коменський опублікував понад 150 робіт на чеській, латинській та німецькій мовах з таких різноманітних тем, як лінгвістика, пацифізм, соціальна справедливість, людський розвиток, картографія і духовність. Мало хто із сучасних вчених освоїв масштаби і складність робіт Коменського та його інтелектуальних зусиль, а також літературу про нього [10, с. 98-99].
Як відомо, Коменський почав свою кар’єру в Моравії як пастор і вчитель у маленькій протестантській церкві, відомій під назвою «Чеські брати», але він був змушений емігрувати до Польщі через релігійні переслідування. Після того, як його ранні педагогічні роботи були опубліковані та перекладені на англійську мову в 1630 році, він був запрошений створити шкільну систему для Англії. Початок війни між Карлом I і парламентом завадив цим планам, але Коменський прийняв пропозицію від шведської корони для розробки нових навчальних матеріалів.
У 1650 році Коменський був запрошений створити так звану «Школу гри» в Трансільванії, де він написав свій новаторський підручник «Світ чуттєвих речей у картинках». Він повернувся в Лешно, Польща, в 1654 році, але через два роки місто було зруйноване під час Першої північної війни. Трагічно, що багато його неопублікованих рукописів були втрачені в результаті пожежі.
Коменський шукав притулку в Амстердамі в 1656 році, де згодом опублікував свої зібрані педагогічні твори під назвою «Велика дидактика». Згодом Коменського у багатьох країнах проголосили «батьком сучасної освіти» через його гуманістичні методи і пропаганду загальної системи освіти. Ґрунтуючи свої роботи в основному на принципах Святого Письма, він написав та опублікував велику частину своїх досліджень на чеській мові, але частина літератури, написана німецькою та англійською мовами, також значна [2, с. 31].
Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) оголосила 1992 рік Роком Коменського. Створення Чехії і прийом країни в Європейський Союз в 1990-ті роки сприяли дослідженню робіт Коменського для вчених за межами Центральної Європи.
Оскільки Коменський був останнім єпископом «Чеських братів», які підтримували та розвивали ідеї чеського реформатора Яна Гуса, необхідно коротко проаналізувати його релігійні погляди. Як стверджує Д. М. Цвєтаєв, «Іван Грозний побачив у проповідях «Чеських братів» спільність з поглядами «лютерів» і неприхильно поставився до їх місіонерства. Його відповідь члену чеського братства Рокиті відома під назвою «Відповідь государя» і увійшла в історію як пам’ятка слов’янської літератури». З цього випадку можна зробити висновок, що ідеї «Чеських братів» та Реформації були спільними, а Коменський на посаді єпископа «Чеських братів» не тільки їх підтримував, але й розповсюджував [15, с. 207].
У чому ж був головний зміст його реформаційних ідей? По-перше, головну мету в наданні освіти кожній людині він вбачав у тому, що «у всіх общинах, городах і селах кожної християнської держави необхідно створювати школи, в яких усе юнацтво того і іншого полу, без усякого виключення могло навчатися наукам, вдосконалюватися в правах, наповнюватися благочестям і, таким чином, в роки юності навчитися усьому, що потрібно для цього життя і майбутнього». Коменський прагнув до «ідеалу церкви апостольських часів», широко використовував народну мову в богослужіннях та трактатах, пропагував прощення гріхів тільки через Ісуса Христа, робив «доступним для людей біблійний церковний ідеал, при цьому не занижував його стандарти» [2, с. 18].
Якщо противники Реформації стверджували, що для простих людей Біблія та її вивчення не потрібні, Коменський вчив іншому: «Завдяки читанню Біблії та інших хороших книг люди зможуть уникати неробства, небезпеки для плоті і крові. І скажу раз і назавжди: вони навчаться всюди бачити Бога, всюди Його хвалити, всюди Його осягати і, таким чином, проводити приємніше це тяжке життя і з великим бажанням і надією чекати вічного життя». Мабуть, в цьому вислові і відображаються весь реформаційний внесок в освіту та духовне життя слов’янського суспільства.
У збірнику, який був надрукований у 1653 році під назвою «Правила поведінки для юнаків» яскраво відображені біблійні погляди Амоса Коменського на поведінку юнаків, а також приведені причини, чому необхідно жити по цим правилам [4, с. 236-237].
Юнакам він дає пораду завжди пам’ятати про те, що вони знаходяться в присутності Бога, янголів та інших людей, тому повинні «остерігатися робити щось непристойне перед величчю Бога і янголів, і людей». Наступне: він просить кожного, щоб «дух твій ради Господа і твоєї совісті, лице твоє і поведінка, і увесь зовнішній вигляд були чистими і чесними заради янголів і людей» [6, с. 51].
Якщо детально дослідити роботи Коменського, то ми побачимо, що головним джерелом його педагогічних та моральних ідей була Біблія. Він рекомендує не клястися, щоб слова були «так» або «ні», – паралель з Євангелієм від Матфія 5:37. Він пише: «Не виправдовуйся, якщо зробив помилку. Покайся і попроси пробачення у того, кого образив».
Він рекомендує кожному мати особисту Біблію та книгу Псалмів, спостерігати за своїми думками, словами, мімікою, щоб в думках не виявилося те, що непристойне перед Господом. «Коли співає церква, не мовчи, – рекомендує Коменський своїм слухачам, – а співай разом з усіма, тому що кожний повинен перетворювати своє серце і вуста в органи Божої слави» [7, с. 63-64].
У наступних висловах Коменського якнайкраще відобразилися головні гасла реформаційного руху «тільки Біблія» та «Біблія пояснює сама себе». Описуючи правила поведінки у церкві, Коменський зауважив, що якщо слухач почує, «що приводиться якесь місце із Святого Письма для того, щоб пояснити Слово Боже через проповідь, необхідно в ту ж хвилину відкрити Біблію і відмітити те місце». Головною метою цієї поради було те, щоб слухач сам переконався у тому, що той, хто проповідує, говорить істину, основану виключно на Святому Письмі.
Аналізуючи реформаційний внесок Коменського на слов’янських землях, ми можемо помітити, що він торкнувся і України, оскільки у 16 столітті багато українських студентів їздило навчатися до Чехії. Коли вони поверталися на терена України, то привозили з собою духовну літературу і Святе Письмо на чеській мові, таке як «Новий Заповіт» В. Негалевського (1581), Євангеліє В. Тяпинського, Пересопницьке Євангеліє.
Поширилася практика проповідувати на рідній мові, писати на ній духовні твори та вести полеміку. Під впливом цих ідей була відкрита велика кількість реформаційних шкіл, яка за кількістю і своїм рівнем перевершувала католицькі, оскільки викладання предметів було на українській мові, а до навчання допускалися всі, хто хотів вчитися. Практика читання Біблії по домам швидко поширилася і викликала невдоволення католицьких священників та єпископів, оскільки люди, вивчаючи Святе Письмо, вбачали різницю між істиною та церковним вченням [12, с. 37-38].
Отже, підводячи підсумок варто зауважити, що Ян Амос Коменський відзначився на слов’янських землях не тільки як педагог-новатор, але і як яскравий реформаційний діяч, який зміг у своїй діяльності належним чином поширити реформаційні ідеї і втілити їх у практичне життя суспільства через свої проповіді, роботи по педагогіці та праці, які були присвячені моральному розвиткові кожної людини, оскільки головною метою всієї його діяльності було те, що земне життя людини є лише підготовкою до вічного.
ВИСНОВОК
Ян Амос Коменський належить до видатних людей минулого, імена яких із вдячністю і глибокою пошаною зберігає в пам'яті все прогресивне людство.
Мислитель і засновник нової прогресивної педагогічної системи Я. А. Коменський є славою і гордістю не тільки чеського народу, але й великої сім'ї слов'янських народів і всього людства. Він жив у епоху бурхливих історичних подій, коли визрівав новий клас – буржуазія, займав виразно демократичну позицію в складних умовах класової боротьби того часу, відстоював прогресивні ідеї і все своє життя боровся проти соціального і духовного рабства. Коменський високо підніс традиції гуманістичного руху, невичерпного оптимізму і великої любові до людини: «Людина є не що інше, – писав він, – як гармонія як щодо тіла, так і щодо душі». У своїх творах Я. А. Коменський надзвичайно виразно окреслив прогресивні для свого часу вимоги в галузі освіти и виховання, зобразив ідею народоправства та рівності.
Нові ідеї і практику навчання Я. А. Коменський геніально синтезував, створивши педагогічну систему, яка була новим, вищим етапом у розвитку педагогічної науки, підсумком і теоретичним обґрунтуванням усього позитивного досвіду свого часу.
Твори великого чеського педагога й досі не втратили свого значення. Правильною є думка про те, що Я. А. Коменський – не лише історія, а значною мірою і сучасність прогресивного людства. А керівною основою своєї дидактики він вважав відкриття такого методу, при якому вчителі менше б вчили, а учні більше б вчилися, щоб у школах було більше порядку і менше одурманювання, даремної праці, а більше дозвілля, радості, хороших успіхів. Тоді і в державі було б менше темряви, розгубленості, розладу, а більше світла, порядку, миру і спокою.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Альт Р. Прогрессивный характер педагогики Коменского, пер. с нем. / Р. Альт. – М., 1959. – 338 с.
2. Грушевський M. C. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. Т. 5. Кн. 2 / Упоряд. О. С. Дідух; Приміт. С. К. Росовецького. – К.: Либідь, 1995. – 352 с.
3. Каменский Я. А. Великая дидактика. Пампедия // Я. А. Коменский, Дж. Локк, Ж. Ж. Руссо, И. Х. Песталоцци. – Педагогическое наследие. М., 1987. – 5137 с.
4. Коменський Я. А. Избранные педагогические сочинения / Я. А. Коменський. – Москва: Педагогика, 1982. – 371 с.
5. Коменський Я. А. Избранные педагогические сочинения / Я. А. Коменський; под. ред. А. А. Красновского. – Москва: Учпедгиз, 1939. – 631 с.
6. Коменський Я. А. Материнская школа / Я. А. Коменський; под. ред.. А. А. Красновского. – Москва: Учпедгиз, 1947. – 104 с.
7. Коменський Я. А. Мир чувственных вещей в картинках, или Изображение и наименование всех важнейших предметов в мире и действий в жизни / Я. А. Коменський; пер. с лат. Ю. Н. Дрейзина; под. ред. А. А. Красновского. – Москва: Учпедгиз, 1957. – 351 с.
8. Коменський Я. А. // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук та ін. – Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. – 742 с.
9. Кравець В. П. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва [Текст] : навч. посіб. для студ. пед. навч. закл. / В. П. Кравець. – Тернопіль, 1996. – 436 с.
10. Кумарин В. В. Аксиомы Коменского, или Строгий наказ гения научной педагогики всем реформаторам и модернизаторам школьного образования / В. В. Кумарин. – Москва: Нар. образование, 2001. – 241 с.
11. Левківський М. В. Історія педагогіки. / M. B. Левківський. – К., 2003. – 2338 с.
12. Любащенко Б. І. Історія протестантизму в Україні / Б. І. Любащенко. – Київ: Поліс, 1996. – 54 с.
13. Митюрин Б. Н. Славянские истоки педагогики Я. А. Коменского / Б. Н. Митюрин. – Москва: Педагогика, 1995. – 105 с.
14. Мітюров Б. И. Педагогічні ідеї Я. А. Коменського на Україні. / Б. И. Мітюров. – К., 1971. – 107 с.
15. Цветаев Д. М. Памятники к истории протестантства в России. Протестантство и протестанты в России до эпохи преобразований. / Д. М. Цветаев. – Москва: Педагогика, 1988. – 427 с.