Управління стресом

2
УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ
Буклет створено за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ВГЦ «Волонтер» та не
обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та/або ЮНІСЕФ.
У цьому буклеті батьки знайдуть поради щодо того, що таке стрес, як реагує дитина, яка знаходиться у стані стресу, та як допомогти дитині впоратися та подолати стрес.

3
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ В СТРЕСІ
Що таке стрес?
Стрес (від англ. слова stress – напруження, тиск) – реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) ззовні. Загалом стрес – це нормальна реакція здорової людини, захисний механізм нашого організму. Виникнення стресу означає, що людина, зокрема дитина, включилася в певну діяльність, спрямовану на протидію небезпеч- ним для неї впливам. Під час стресу відбуваються глобальні психо- фізіологічні, біохімічні зміни в організмі, спрямовані на мобілізацію захисних сил та адаптацію до ситуації (стресора).
Стрес не є шкідливим тоді, коли дитині вдається швидко уникнути стресового впливу або адаптуватися до нього.
Однак здатність до адаптації не безмежна. У разі якщо інтенсивність впливу стресора та тривалість стресу перевищують можливості ор- ганізму протидіяти, якщо вплив має різко негативний характер, та- кий стан називають дистресом (станом хронічного стресу). Дистрес викликає дезадаптацію – стан надмірного психічного, емоційного та м’язового напруження, порушення діяльності внутрішніх органів та поведінки.

4
УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ
Реакції дітей у стресових ситуаціях
Коли в наше життя вриваються різні стресові фактори, то запускають- ся автоматичні тілесні реакції. Наш розум починає функціонувати за- ради виживання, генеруючи реакції, спрямовані на реалізацію програ- ми «боротися чи врятуватися втечею» (її ще називають реакцією «бий або біжи»). У таких ситуаціях працює так званий «мозок ящірки» (лім- бічна система), що сформувався у людства мільйони років тому. Це дуже важлива частина мозку: саме вона швидко реагує на небезпеку й забезпечує наше виживання. Коли загроза минає, мозок опрацьовує
інформацію і пояснює те, що трапилося. Так ми отримуємо досвід.
Виживання дитини безпосередньо залежить від її рідних і близьких дорослих, а також від того, як вони допомагають їй впоратися зі стре- совими емоціями. І що менша дитина, то більшої допомоги від батьків вона потребує в «опрацюванні» стресових ситуацій, адже зона мозку, яка за це відповідає, ще не сформована, а «мозок ящірки» є доміную- чим інструментом реагування. Саме тому нам насамперед необхідно заспокоїти «мозок ящірки» дитини, а вже потім говорити з нею.
ДИТЯЧИЙ МОЗОК
(дуже спрощеня схема)
мислення,
контроль,
мораль, емпатія,
аналіз, діалог
Префронтальна кора.
Формується поступово, аж до 25 років. Дитина фізично не може мати такий самий рівень самоконтролю, що й дорослий.
інстинкти,
емоції, захист,
виживання
Це –
«мозок ящірки»
(лім бічна система), найдавніша частина мозку людини. Є від народження в кожної дитини.
СХЕМА РОБОТИ МОЗКУ ДИТИНИ У СТРЕСОВІЙ СИТУАЦІЇ
1
— Схоже, я злюся, бо хочу їсти
— А
ааааааа!!!
1
Джерело: http://happydity.org/ (Інформація на основі книги
«Досить істерик!» (Деніел Сагел і Тіна Брайсон).

5
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ В СТРЕСІ
Коли у дитини вирують емоції (лімбічна система в дії) – мислення не працює. Нотації дорослих не спрацьовують.
Щоб дитина вас почула,
спочатку їй треба заспокоїтися.
Не повчайте «ящірку» і не вияв-
ляйте агресію щодо неї,
бо вона вас сприйме як загрозу й опирати- меться навчанню.
Заспокойте «ящірку».
У стані спокою вмикається мислення – і дитина стає готовою до діалогу й засвоєння уроку.
Ми маємо визнати, що у переляканоъ дитини, як і в сильно переляканої людини, всі реакції обумовлені інстинктами! І що менша дитина, то більше її стан визначає стан батьків. Тобто для дітей дуже важливим для подолання стресових ситуацій є наш стабільний стан і те, як ми самі долаємо стрес. Тож зосередьтеся на стабілізації власних емоцій та відновленні безпечного зв’язку з дитиною, будьте доступні та відгукуйтеся на заклик дитини.

6
УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ
Контакт із дитиною у стресі
Для того, щоб заспокоїти «мозок ящірки», а вже потім говорити з дити- ною, необхідно виконати прості дії, засновані на системі прив’язаності між батьками та дітьми.
Вам потрібно немовби «підключитися» до дитини та «перевести» її у свій спокійний режим. Використовуючи метафору, необхідно своїм внутрішнім градусом відрегулювати температуру дитини: зігріти, якщо градус впав і дитина знесилена та в’яла, або ж, навпаки, осту- дити, якщо емоційна температура дитини підвищена й дитина збуд- жена та надто активна.
Та спочатку потрібно налагодити контакт із дитиною. Для цього є п’ять простих способів:
Безпечні доторки
(ніжні, турботливі, чуйні та комфортні для дитини).
За надійної безпечної при в’я заності дитина розслабляється та обм’якає в обіймах турботливого дорослого.
Цьому допомагає вся наша природа.
Зоровий контакт (тривалий і ком- фортний).
Такий тип зорового контакту є однією з ознак надійної прив’язаності. Ми наче отримуємо сигнал «з цією людиною мені добре, разом ми впораємося, все добре та надійно».
1 2

7
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ В СТРЕСІ
Взаємодія у спонтанності та грі
(дорослий використовує уяву та бавиться з дитиною).
Ігри – один із найприродніших спосіб взаємодії батьків із дітьми.
Мовленнєвий контакт
(м’який, спокійний та мелодійний голос).
Дорослий заспокоює та стишує ди- тину за допомогою свого голосу.
Емоційна чутливість
(зчитування сигналів про стан дитини без слів).
Батьки помічають мінімальні зміни в поведінці та вигляді дитини. Це і є батьківською інтуїцією. Ча- сто батькам необхідно просто заспокоїтися, і си- стема «зчитування дитини» підкаже, як діяти і що робити в контакті з дитиною.
5 3
4

8
УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ
Допомога дитині для її стабілізації
ДОПОМОГА ДІТЯМ ШКІЛЬНОГО ВІКУ
2
Поведінка дитини
Що можуть зробити батьки?
Розгубленість після того, як щось трапи- лося
Доступно поясніть дитині, що сталося.
Уникайте деталей, які можуть налякати дитину.
Відповідайте на всі запитання дитини без роздратування, поясніть, що зараз сім’я пере- буває в безпеці.
Повідомте своїй дитині, що буде далі, особли- во те, що стосується школи та місця прожи- вання.

9
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ В СТРЕСІ
Почуття відповідаль- ності та провини
(діти можуть пере- живати, що з їхньої вини щось сталося, або хвилюватися за інші сім’ї та їхніх дітей)
Дайте дитині можливість поділитися своїми переживаннями. Поясніть їй: «Після нещастя
багато дітей (та й дорослі теж) думають,
що все могло би бути інакше, але це не озна-
чає, що вони винні».
Переконайте свою дитину в тому, що вона не винна, і поясніть їй, чому це відбулося.
Ви можете сказати: «Спробуй пригадати, як
лікар нам сказав, що Мурчика вже не можна
врятувати. Вже було запізно, ти не винен»;
«Бабуся з нами не поїхала, бо вона так ви-
рішила. Ми всі хотіли, щоб вона була поруч.
Давай їй зателефонуємо».
Постійний страх, що ситуація може повторитися; реакції на спогади
Говоріть: «Це лише спогади, зараз ти в без-
пеці, я поряд». Постарайтеся зробити так, щоб дитина не бачила репортажів про те, що трапилося.
Краще вимкніть телевізор взагалі. Теле
сюжети та розмови про подію провокують страх того, що подія повториться. Але якщо дитина захоче з вами поговорити про це, вис- лухайте її.
Переказування того, що трапилося; від- творення у грі
Нехай ваша дитина вводить спогади про подію у свої малюнки та ігри. Знайте, що така поведінка є нормальною.
Стежте, щоб в іграх та малюнках результат завжди був позитивним. Наприклад: «Ти мо-
жеш спробувати намалювати, який вигляд
матиме наш будинок, коли ми його знову
побудуємо. Тоді ми краще зможемо його уя-
вити».

10
УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ
2
Джерела: National Child Traumatic Stress Network; National Center for Posttraumatic
Stress Disorder; WHO manual «Psychological First Aid. Field operations guide. 2nd edition».
Поганий сон; кош- мари; страх спати наодинці
Заспокойте дитину. Скажіть: «Так, це був
поганий сон. Давай подумаємо про приємні
речі, щоб вони тобі наснилися. Спробуй за-
снути, а я гладитиму тебе по спинці».
Зміни в поведінці; незвично агресив- на чи неспокійна поведінка
Організуйте дитині активний відпочинок: не- хай більше рухається і так відволікається від своїх почуттів. Скажіть їй: «Ходімо погуляє-
мо?! Іноді буває корисно рухатися, це дозво-
ляє впоратися з сильними почуттями».
Скарги на тілесні болі – головний біль, біль у животі, м’язах
З’ясуйте, чи є медична причина болю – відвідайте лікаря. Якщо ні, то заспокойте ди- тину. Скажіть, що така реакція є нормальною.
Зробіть масаж м’язів, погладьте по голові/
животу, зробіть разом дихальні вправи. Впев- ніться, що ваша дитина достатньо спить і ру- хається, правильно харчується та п’є багато води.
Спостереження за тим, як батьки реагу- ють на нещастя. Діти не хочуть додатково навантажувати бать- ків своїми пробле- мами
Залишайтеся якомога спокійнішими, щоб не посилювати хвилювання дитини. Ви можете сказати: «Так, у мене зламана кістка, але
лікар її перев’язав, і мені вже краще. Напевно,
ти злякався, коли побачив, що я поранився?».
Дайте дитині можливість поговорити про ваші
і свої почуття.

11
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ В СТРЕСІ
ДОПОМОГА ПІДЛІТКАМ
Поведінка дитини
Що можуть зробити батьки?
Дистанційованість, почуття сорому й провини
Створіть комфортні умови для обговорення з підлітком травматичної події і його почуттів.
Підкресліть, що його почуття нормальні.
Скорегуйте його почуття надмірної відпо- відальності й провини, реалістично вказавши на те, що насправді можна було зробити, щоб запобігти ситуації. Наприклад: «Ми не могли
взяти бабусю з собою, бо вона не хотіла їха-
ти і самостійно прийняла рішення залиши-
тися. Твоєї вини тут немає».
Збентеженість через власні страхи, ра- нимість, страх здати- ся ненормальним
Допоможіть підлітку зрозуміти, що його почут- тя нормальні. Скажіть: «Я почувався так само,
боявся, був безпорадним. Більшість людей
почуваються так, коли з ними відбувається
нещастя, навіть якщо вони зовні спокійні».
Заохочуйте його підтримувати стосунки з близькими та однолітками. Наприклад: «Дуже
дякую, що пограв зі своєю маленькою се-
стричкою. Їй вже набагато краще».
Страх перед тим, що подія повториться; реакції на спогади
Допоможіть підлітку розібратися в ситуації, поясніть різницю між нещастям і пов’язаними з ним спогадами. Порадьте так: «Якщо тобі щось нагадує про цю подію, ти можеш спробу- вати сказати самому собі: «Зараз мені сумно,
бо я згадав про нещастя, але тепер усе інак-
ше, тому що все позаду, і я в безпеці».
Поясніть йому, що повідомлення про подію по телебаченню можуть викликати страх того, що все повториться: «Якщо дивитися телевізор,
можна зробити собі ще гірше, тому що пока-
зуються ті самі картинки. Може давай вимк-
немо телевізор?»

12
УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ
Раптова зміна у від- носинах із людьми.
Підлітки можуть від- далятися від батьків, родини, однолітків, можуть різко реа- гувати на поведінку батьків
Збирайтеся частіше всією сім’єю і говоріть про те, як ви всі почуваєтеся.
Зверніть увагу на те, що саме сім’я і друзі надають необхідну підтримку у разі нещастя.
Скажіть: «Знаєте, наші почуття абсолютно нормальні після того, що ми пережили. Добре, що ми тримаємося разом».
Навчіть підлітка бути терплячим до різних ре- акцій членів сім’ї на нещастя: «Ти молодець, що залишався спокійним і допомагав, коли тієї ночі кричав твій молодший брат».
Визнавайте відповідальність за вияви власних почуттів. Наприклад: «Я хотіла би вибачитися за те, що так різко поводилася з тобою вчора.
Я працюватиму над тим, щоб залишатися спо- кійною».
Бажання завчасно розпочати доросле життя, наприклад, кинути школу або одружитися
Намагайтеся переконати підлітка відкласти прийняття важливих рішень і якось інакше вселити в нього почуття впевненості. Скажіть, наприклад: «Я знаю, що ти думаєш про те,
щоб кинути школу і знайти роботу, аби під-
тримувати нас грошима. Однак поспіхом не
варто приймати такі серйозні рішення. Ми
працюємо над тим, щоб владнати ситуа-
цію».
Радикальна зміна переконань
Поясніть, що зміни в переконаннях людей, які пережили таке нещастя, трапляються дуже часто, але все минає. Наприклад: «У всіх нас
велике нещастя. Коли в житті трапляються
такі події, всі люди відчувають страх. Деякі
виходять із себе, навіть хочуть помстити-
ся. Зараз це здається неймовірним, але че-
рез якийсь час ми всі почуватимемося краще
і повернемося до звичайного життя».
Турбота про інших та їхні сім’ї
Допоможіть дитині знайти заняття, яке б від- повідало її/його настрою і було важливим (на- приклад, прибрати навколо гуртожитку, збира- ти для постраждалих речі або надавати іншу допомогу).

13
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ В СТРЕСІ
Загальні поради з подолання стресу
Дуже важливо, щоб усі чле- ни сім’ї залишалися разом у стресових ситуаціях. Не варто відправляти дітей у санаторій
(тим паче за кордон) одразу після переїзду чи пережитої складної ситуації. Коли ми разом – ми швидше віднов- люємося та краще справляє- мося зі стресами.
Дітей слід заспо- коювати як за до- помогою слів, так і тілесно (обіймати, цілувати, поправля- ти волосся, гладити по спинці тощо).
Забезпечте постійний режим (розклад).
Дітям потрібна передбачува ність. Їм лег- ше розібратися, чого слід очікувати від життя, якщо прописаний час прийому їжі, виконання домашньої роботи, сну тощо.
Це допомагає їм відчувати себе в безпеці та знижує рівень стресу.
Допомагайте дітям переосмислювати стресові ситу- ації. Наприклад, якщо дитина відчуває стрес, тому що думає, що не подобається однокласнику, бо той не привітався з нею перед уроком, то батьки можуть попросити дитину спробувати дати інші пояснення такої поведінки однокласника. Чому б не припусти- ти, що він просто замислився, а тому забув привіта- тися? Батьки повинні допомагати своїм дітям тлума- чити життєві ситуації більш позитивно. Звісно, іноді трапляються об’єктивно стресові ситуації. У таких випадках батькам необхідно допомагати своїм дітям справлятися з ними в інші способи.
1 4
3 2

14
УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ
Ініціюйте розмови про почут- тя. Вчіть дітей орієнтуватися у світі емоцій та почуттів.
Уважно слухайте роз- повіді дітей про те, що вони відчувають і ду- мають з приводу того, що відбувається.
Ставтеся серйозно до ди- тячих переживань і не ігно- руйте дитину, якщо вона поділилася з вами своїми страхами. Замість «Не вигадуй, у темряві нічого немає» скажіть: «Давай разом перевіримо. Може, то так одяг лежить, а тому може щось здаватися».
Допомагайте дітям змінювати їхні уявлення про стресові ситуації.
Переконання дітей мають істотний вплив на них самих: на те, як вони себе поводять, кого вони вибирають у друзі, чим захоплю- ються поза школою тощо. Дитячі переконання певною мірою та- кож визначають, що може стати причиною стресу для них, а що ні.
Іноді деякі дитячі уявлення призводять до посилення стану стре- су. У таких випадках батькам необхідно спробувати змінити їх
(мова йде про шкідливі/неадаптивні переконання). Наприклад, діти, які вважають, що повинні отримувати оцінку «12» за кожне домашнє завдання, а будьяка інша оцінка розцінюється ними як поразка, відчувають стрес, коли не отримують найвищого балу. У цьому разі батьки повинні допомогти їм змінити свої переконан- ня, пояснивши, що нижчі за «12» оцінки – це теж нормально.
7 6
9 5
Не «заражайте» дитину власними страхами. Якщо мама щоразу гово- рить малюкові не підходити до киць- ки, бо вона вкусить та подряпає, то, звісно, дитина боятиметься котів.
8

15
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ В СТРЕСІ
Будьте уважними до змін у поведінці дитини. Зверніться до лікаря чи психолога, якщо стан дитини викликає за- непокоєння.
Давайте лише ті обіцянки, які ви зможете виконати.
Незважаючи на дитячі стра- хи, і самі діти, і всі члени сім’ї повинні продовжувати нормальну діяльність (го- тувати, ходити на роботу чи в школу, прибирати, читати).
У разі необхідності дійте спільно зі службами допомо- ги (психологами, соціальни- ми працівниками, вчителями) або з учнівською групою під- тримки в школі, де навчають- ся ваші діти.
Роз’ясніть дітям відомі вам факти щодо події; вислухайте реакцію дітей. Варто на- давати дітям правдиву інформацію (із вра- хуванням вікових особливостей) про життє- ву ситуацію, в якій ви опинилися.
10 14 11 12 13

16
УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ
Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ)
Представництво в Україні
01021, Київ, вул. Інститутська, 28
Тел.: +380 44 521 01 15
Факс: +380 44 230 25 05
© Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, 2019
© Громадська організація «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер», 2019
Громадська організація
«Всеукраїнський громадський центр
«Волонтер»
м. Київ, вул. Олександра Довженка, 2, кабінет 53
Тел.: +380 44 227 63 03
www.unicef.org/ukraine facebook.com/UNICEF.Ukraine twitter.com/unicef_ua
@unicef_ukraine www.volunteer.kiev.ua facebook.com/aupcvolunteer