Ім'я файлу: Улюблений історичний роман.docx
Розширення: docx
Розмір: 15кб.
Дата: 12.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
освіта ВБ (джерела).docx
Розширення: docx
Розмір: 15кб.
Дата: 12.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
освіта ВБ (джерела).docx
Улюблений історичний роман
Взагалі одним із моїх улюблених творів є історичний роман у віршах Ліни Костенко « Маруся Чурай». Чому? По-перше, мені подобається стиль його написання, а саме віршована форма, а по-друге, в цілому цікаві події, що розгортаються на його сторінках.
Для розуміння коротко розкажу про сюжет: він побудований на легенді про дівчину-піснярку, яка нібито отруїла свого коханого Грицька Бобренка, а насправді після його зради вона хотіла накласти на себе руки з допомогою зілля, що його випадково випив Гриць. Її присудили до смертної кари, проте в останній момент дівчину виправдали за наказом самого Хмельницького.
Насправді коли я читала цей роман моя увага була сконцентрована не так на особистій сюжетній лінії твору (кохання, зрада…), як на історичних подіях того часу, а також на самій постаті Марусі як реальної чи нереальної персони.
Стосовно історичних подій, то у творі в першу чергу зображено життя Полтави, її жителів у середині XVII ст. Але мені здається, що потрібно зазначити найважливіше: Ліна Костенко покладається суто на легенду, навіть перший розділ називається « Якби знайшлась неопалима книга», і уже прочитавши його ми розуміємо, що нема жодних підтверджень того, чи існувала така історична постать як Маруся Чурай, оскільки у 1658 році Полтаву охопила пожежа і усі архіви Полтавського магістрату згоріли. Тло твору це національно - визвольна війна українців на чолі з Богданом Хмельницьким, боротьба нашого народу проти польської шляхти. Якщо точніше, то авторка описала саме боротьбу Полтавського полку. Загалом Костенко додає у твір багато конкретних історичних подій та осіб, оскільки вони придають твору більш якоїсь достовірності. Зокрема у творі згадано про битву під Пилявцями, битву на Жовтих Водах, під Берестечком. Зображуються такі історичні постаті як от Богдан Хмельницький, Дмитро Вишневецький (засн. січ) , Мартин Пушкар (полтавський полковник), Яків Остряниця, Олексій Хромий (Лесько Черкес)(острозький отаман), Іван Іскра (син гетьмана остряниці)…
Говорячи про саму Марусю Чурай, то важко зробити остаточні якісь висновки, оскільки як я уже раніше зазначала, цей історичний роман побудований не на реальних фактах, а на усній народній творчості. Лише на тих переказах ґрунтуються більшість робіт пов’язаних із цією особистістю. Так само із її творчістю. Маруся вважається співачкою та дуже талановитою авторкою пісень. Її вважають авторкою таких пісень як «Віють вітри», «Ой не ходи, Грицю», «Засвіт встали козаченьки», «Сидить голуб на березі», «Котилися вози з гори»… (з статті Голіцина)
Насправді про неї доволі багато робіт написано. Наприклад у 1839 році в книзі «Сто російських літераторів» надруковано історичну повість Шаховського «Маруся — малоросійська Сапфо», на початку якої автор вказав, що «зміст повісті заснований на історичних фактах». Шаховський не був фольклористом і відомості про героїню одержав від Григорія Квітки - Основ'яненка, що цікавився розповідями про Марусю Чурай і зібрав про неї велику кількість матеріалів, на жаль, загублених разом з архівом письменника.
А от Возняк припустив, що через такого недосвідченого знавця України як Шаховський, пісенну творчість Чураївни було побудовано на фантазії. Що той довільно приписав деякі пісні часів Хмельниччини дівчині.
Також цікаво, що у книзі Кауфмана у післямові він згадує, що «Український радянський поет Іван Хоменко, збираючи матеріали для своєї драматичної поеми «Марина Чурай», знайшов у матеріалах козацького законодавства XV—XVII століть текст вироку полтавській піснетворці. Цей цікавий і, поки що, єдиний документ, що доводить історичність особи Марусі Чурай. Зміст вироку, стиль і мовні особливості дають підставу вважати його справжнім історичним документом».
Тобто, як я уже зазначала раніше, мене зацікавило у даному романі саме те, що з одного боку це простий літературний твір, що не несе особливо важливої інформації, але з іншого боку Ліна Костенко якось дуже правдиво відобразила даний історичний період, що в деякій мірі ти починаєш справді (без фактів) вірити у можливість існування такої цікавої постаті як Маруся Чурай.