УДК Кравчук Аліна
АПАШ – ПЕРША МОЛОДІЖНА СУБКУЛЬТУРА
В нашому житті багато злочинців: погроми розважальних та фінансових установ, вуличні грабежі тощо. Впевнена, що познайомившись із лиходієм, ви не побачите його злі наміри. Тому ми повинні знати минуле, щоб розуміти як діяти зараз - в цьому і полягає актуальність даної роботи.
Я б хотіла розповісти вам про те, як звичайні грабіжники стали субкультурою та який внесок вони внесли в європейське майбутнє.
Апаш – це паризька субкультура жорстокого злочинного світу, що складається з хуліганів початку 20 століття, нічних грабіжників, вуличних банд та інших злочинців.
В цю епоху з’являлися кіно та безліч автомобілів, кафе та бульварів, відбувався зліт наук та інженерії. За іронією долі загальний розвиток торкнувся не тільки суспільства загалом, а і його кримінальну сторону.
С того часу апаші стали найобговорюваною темою в європейських газетах і на вулицях міст. Їх дикість порівнювали з індіанськими племенами. У листопаді 1900 року інспектор поліції району Бельвіль описував особливо криваву сцену і закінчив словами: «C'est un véritable truc d'Apaches!» («Це справжній апаш!») [1].
Прості хулігани околиць Парижа хотіли бути схожими на апашів, їх вже не влаштовувала роль звичайних бандитів. Вони хотіли здаватися романтиками, божевільними та шаленими джентльменами удачі, і тоді вони удосконалили свій стиль, провели так званий «ребрендинг» [2].
На початку минулого століття вже з'явилося кіно, і в Парижі було дуже популярним шоу «Баффало Біла» з індіанцями, ковбоями та іншою атрибутикою Дикого Заходу. Під час демонстрації цього шоу майбутні апаші займалися тим, що вистежували жертв для пограбування у залі, але видовище так запало в душу простим злочинцям, що вони повністю змінили свій зовнішній вигляд та звички. У моду увійшли сорочки з широким відкритим коміром і яскраві шарфи-пов'язки на горло. Крім того, справжньому апаші, який прагне бути модним, просто необхідна була кепка і начищені до дзеркального блиску гостроносі штиблети. Чомусь вважалося, що саме так виглядали справжні американські індіанці [1].
Якоїсь миті ці злочинці справді загралися в індіанців і вже бачили себе міськими партизанами і гордими первісними воїнами, які борються з цим проклятим світом. Їх ставало все більше, їхня культура розвивалася, вони вигадали свою власну мову, яка була зовсім незрозуміла іншим, перейменували власні райони на кшталт Дикого Заходу і почали вигадувати один одному прізвиська на індійський манер, такі як Зіта, Гіта. Здавалося б, проста гра, але для апашів вона стала стилем життя, їхнім буттям [1].
Окремий атрибут апашів – зброя. Багато хто з них активно займалися пограбуванням і тому зброя була їм необхідна. Ножі, кийки та кастети вважалися предметом гордості та часто прикрашалися. Зброї давали романтичне ім'я, наприклад «Жюстин» чи «Клер» [3]. Найцікавіший їхній винахід – універсальна зброя «апаш». Це револьвер без ствола, поєднаний з кастетом і відкидним ножем. Але це пристосування виявилося цілковитим провалом. Воно було водночас поганим і як вогнепальна, і як холодна зброя. Пістолет взагалі мав погану звичку розряджатися прямо в штанах у власника, завдаючи йому серйозної шкоди, аж до повного відстрілювання геніталій. Тобто, револьвер-апаш був набагато небезпечніший для господаря, ніж для його супротивників [3].
Окрім своєї зброї, стилю, ідеології та татуювань, апаші створили і свій власний унікальний танець, який вимальовував всю їх суть. Вважається, що спочатку танець-апаш розповідав про історію відносин між сутенером та дівчиною з низькою соціальною відповідальністю. Проте з якогось моменту він почав символізувати почуття чоловіка та жінки взагалі, зрозуміло, з погляду самих апашів [2].
В 1910-х роках апаші настільки набридли пересічним громадянам і народу, що з міськими «індіанцями» вирішили покінчити раз і назавжди: поліція громила притулища й била всіх, хто хоча б трохи схожий на апаша. Характерна кепка чи шарф на горлі могли стати приводом для жорстокого побиття поліційними палицями.
Звісно ж, розправа з апашами не викорінила злочинність, але знищила одну-єдину кримінальну субкультуру. Апаші зникли з вулиць Парижа, але залишились у культурі Європи назавжди [4]. Наприклад, з'явилося так зване «Товариство апаш» – клуб відомих і новаторських митців, до якого входили Моріс Равель і Стравінський. Та і взагалі танець апаш став основою для танго і навіть танцювальних рухів у рок-н-ролі, а словом «апаш» досі називають фасон сорочки із широким відкритим коміром [4].
Головним є те, що ці французькі злочинці стали прообразом багатьох наступних субкультур. Фактично вони стали першою сучасною молодіжною субкультурою взагалі.
Література
Apache. Wikipedia. URL : https://en.wikipedia.org/wiki/Apaches_(subculture) (дата звернення: 27.10.2021).
Как апаши, французские гопники начала XX века, повлияли на мировую культуру. BIG Picture. URL : https://bigpicture.ru/kak-apashi-francuzskie-gopniki-nachala-xx-veka-povliyali-na-mirovuyu-kulturu/ (дата звернення: 28.10.2021).
Револьвер-кастет-кинжал «Апач». History pistols. URL : http://historypistols.ru/blog/atipichnoe-i-zamaskirovannoe-oruzhie/revolver-kastet-kinzhal-apach-apache/ (дата звернення: 05.11.2021).
Логвинов О. Апаши. Crime records. URL : https://crimerecords.info/2020/03/10/apaches/ (дата звернення: 08.11.2021).