Учень. Синьоокий вересень, здрастуй!
Море усмішок, квітів навколо:
Чорнобривці, жоржини, айстри.
Я спішу на твій поклик, школо.
Учень. Я сьогодні зустріну знову
Милих друзів моїх, сім’ю.
Я готовий вбирати нову
Мудрість, школо, просту твою.
Учень. Розквітають посмішки навколо,
Радісно луна веселий сміх,
Це моя найкраща в світі школа
Зустрічає школярів усіх.
Учень. Знову свята радісні хвилини,
Безліч вересневих привітань.
Здрастуй, школо! Ненька-Україна
Нас вітає всіх зі святом знань!
Учень. Хай буде всім нам день оцей як свято,
Хай буде щастя в серці у батьків,
Хай дзвонить дзвоник радісний, завзятий,
Хай буде радість вищою від слів.
Учень. Дзвоник провіщає урочисте свято,
Дзвоник чародійний серце веселить.
Зустрічайте, друзі, першачків завзятих,
Що кордони літа дружно перейшли!
Учень. Шкільною мамою її всі називають,
За всіх тривожиться, за все.
Ми другим домом школу величаєм.
Тож господині слово надаєм!
Перше Вересня. Ледве встигло я на свято,
Дуже клопоту багато.
З дітлахами, як завжди,
Підніми усіх, збуди,
І Сашкові, і Оксанці
Поскладай книжки у ранці,
Зачеши і заплети,
Повив’язуй ще й банти.
З усіма зроби зарядку,
Вмий, охайно одягни,
Бо ж відвикли від порядку
За канікули вони.
І Наталку, і Миколу –
Виряди усіх до школи.
Бо бува втечуть куди.
Учень. Та оце вже ти даремно.
На святковий стрій поглянь –
Подивитися приємно,
Як стрічають Свято Знань.
Учень . Причепурені, вродливі,
Скільки хлопців і дівчат.
Бачиш усмішки щасливі?
Бачиш радість у очах?
Перше Вересня. Значить, любите ви школу?
Потяг є до навчання?
І ждете невипадково
З нетерпінням цього дня?
Учень. Школа – рідна нам домівка,
Справжні друзі вчителі,
Хай луна дзвіночок дзвінко
В кожнім місті і селі.
Перше Вересня. Свято розпочнімо словом
Про знання в наш вік стрімкий,
Вам в дарунок принесло я
Цей дзвіночок чарівний.
Стійте – но, заждіть, стривайте!
Зовсім я не чую їх –
Найшановніших на святі –
Іменинників моїх.
Тих, що вперше йдуть до школи,
Йдуть у свій найперший клас,
Не бувало ще ніколи 1 Вересня без вас.
Що, скажіть, із ними сталось?
Де поділись новачки?
Відгукніться, першачки!
Першокласник. Агов, ми тут!
Не злякались, не сховались,
Стоїмо й чекаємо, щоб ви слово дали нам.
Найкращі квіти у руках,
Найвеселіше сонце сяє,
До знань лежить сьогодні шлях,
На нього перший клас ступає.
Нас іменниками звуть,
Вітають з першим днем навчання.
Знайте: малі не підведуть,
Учитись є у нас бажання.
Я вчитись хочу дуже – дуже,
Хоч знаю – це нелегка праця.
Та мама трохи допоможе
І дещо пригадає бабця.
Минуло літо чарівне,
Та часу ми не марнували.
Турботи були про одне:
Усе до школи щось купляли.
Портфелик бідний аж тріщав,
А нам всього здавалось мало.
Фарби і зошити, й пенал –
В матусі грошей не ставало.
Перше вересня настало,
Як же довго я чекала!
Всіх ляльок в шухлядку склала,
В школу жодної не брала.
Відтепер я – учениця,
На «12» буду вчиться.
Ох і довго я збирався
Перший раз у перший клас.
Разів десять одягався
І вмивався десять раз.
У новий портфель поклав я
Десять ручок, два пенали,
Сім машинок, пиріжок…
Нема місця для книжок.
Ну а я всю ніч крутився,
Прокидався раз у раз.
Думав, що вже запізнився
Перший раз у перший клас.
Ждуть в школі парти й букварі,
Ждуть нас перерви і уроки,
Але найбільше вчителі
Із нами матимуть мороки.
Прощай, дитинства любий світ,
Нас жде життя цікаве, нове.
До навчання сьогодні всіх
Ласкаво просить рідна школа.
Нехай шкільний дзвінок луна
Для всіх дітей, що вчитись хочуть,
А Божа ласка й доброта
Їм у навчанні допоможуть.
На радість всім ми підросли
У першу школу йдем щасливі.
Щоб з школи ми знання несли,
Дай, Боже, нам здоров’я й сили.
Учень. Відкрий же швидше, школо, двері.
Хай рушничком на щастя стелиться поріг.
Сріблястий дзвоник вас покличе знову
В країну Знань. Щасливих вам доріг!
Учень. Погляньте: в руках я тримаю букет.
Для кого він – це невеликий секрет.
Для вчителя, що нас до знань поведе.
Учителю, ми дуже любим тебе!
В 1. Ой! Хто це такий?
В 2. Такого героя у нашому сценарії немає.
Домовик. Привіт, діти! Я ваш шкільний домовик – Кузя. Мені пощастило, коли на Раді Старійшин розподіляли будинки – мені ваша школа дісталась. Спочатку я засмутився : біганина, діти, всілякі дитячі пустощі, шум, гам…
В 1. Що ти говориш! Для чого псуєш нам свято? І взагалі, звідки ти взявся?
Домовик. Ой-ой-ой, як страшно! Налякав! Я вже весь тремчу.
В 1. Та я й не збирався тебе лякати. Ти скажи, чого тобі треба? Чого ти прийшов?
Домовик. Я прийшов простежити, чи все у вас в порядку. Чи всі прийшли на свято. Чи ніхто, бува, не заблукав, поки йшов сюди? А то буває всяке…
В 2. Як ти збираєшся це перевірити?
Домовик. Дуже просто! Прошу, будь ласка, (звертається до директора) дати мені списки класів, зараз я все перевірю.
(Домовик ходить біля учнів 1-х класів
і жартома звіряє їх зі списком дивлячись то на учнів,
то в листочок)
Що ж, всі учні присутні, а якщо відсутні, то з поважних причин, і я радий, що це свято справді родинне, бо поруч з дітьми їх батьки, бабусі та дідусі.
В 1. Кузю! А чому ти так хвилюєшся про наших учнів?
Домовик. Чому я хвилююся? Та я…. я….. Та мені ці діти майже як родичі. Скільки я їхніх качанів з-за батарей повитягував, скільки дзвінків прослухав, скільки разів на контрольних хвилювався і класний журнал ховав, скільки жуйок з-під парт повідклеював. Все разом з вами перепробував: і на скейті катався, і паперові літачки лаштував, і парти розписував (щоправда потім старанно мив). Я і говорити по вашому вмію і навіть танцювати (Починає танцювати)
В 2. Ну добре, добре, Кузю. Ми тобі віримо.
Домовик. Ну от. Повеселились. Та тільки я хвилююсь за вас, адже попереду ще цілий навчальний рік. Першачкам я хочу подарувати смітники, може хоч трошки роботи поменшає. Нехай цей рік буде для вас щасливим і принесе тільки добрі оцінки. А я за вами простежу. (Вручає під музику смітники)
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
***
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
***
Андрійко наш уже школярик:
Іде з портфеликом в руці,
А в ньому зошити й букварик,
Пенал, і ручка, й олівці.
***
Прийде осінь. Закурличе
Журавлями в ранній час,
І дзвінок мене покличе
Перший раз у перший клас.
***
Виріс я, я вже школяр
Я хвилююся весь час
Адже я прийшов до школи
Перший раз у перший клас!
***
На дванадцять вчитись хочу
Є вже ранець з букварем
Був я вчора просто хлопчик
Став нарешті школярем!
***
…Ось і школа. Квіти, квіти
загойдалися вгорі.
Ті, що звались просто діти,
нині звуться школярі.
***
— Школа,— вчителька сказала,—
це не просто гарний дім
і не просто класи, зали —
треба знати це усім.
***
В школі всіх наук джерела
дбало зібрані людьми.
За віки міста і села
школа вивела з пітьми.
***
Усього багато в школі
є цікавого для вас.
А тепер ідіть поволі,
любі діти, в перший клас.