Виконала: Студентка 3 курсу, 1 Медичного факультету, групи 10111 Пруднік Ольга
Термометрія
Температура тіла — важливий діагностичний і прогностичний критерій стану хворого, оскільки підвищення температури тіла в багатьох випадках свідчить про розвиток захворювання, про особливості його перебігу та реакцію організму хворого на патологічний процес.
Температуру тіла вимірюють медичним термометром 2 рази на добу: вранці натще з 6.00 до 8.00 та з 16.00 до 18.00 (до вечері). У цей час спостерігається максимальне коливання добової температури. Проводити термометрію після приймання їжі не бажано, оскільки її показники будуть дещо вищими.
Іноді, за призначенням лікаря, у разі таких захворювань, як сепсис, ревматизм, туберкульоз, окремим хворим температуру тіла вимірюють кожні 2 — 3 год.
Значення температури залежить від:
- Часу доби - за звичай температура нижча у ранковий час і вища під вечір;
- Рухової активності - температура може підвищуватись до 37.6° С;
- Прийняття їжі (особливо багатої на білок) - одразу після їжі спостерігається невелике підвищення температури;
- Температури и вологості оточуючого середовища;
- Гормональної рівноваги;
- Емоційного стану.
Фізіологічні коливання температури тіла протягом дня між ранковими та вечірніми показниками становлять у середньому 0,3 — 0,5 °С.
У людей похилого та старечого віку температура тіла може бути дещо нижчою, ніж у людей середнього віку.
У ранньому дитячому віці спостерігається нестійка температура тіла з великими коливаннями протягом дня.
Температура тіла в пахвовій ямці в нормі становить 36 — 37 °С, вона на 0,5 — 0,8 °С нижча, ніж температура слизових оболонок.
Можливі також різні показники температури тіла при вимірюванні в лівій і правій пахвових ямках.
Ділянки вимірювання
температури тіла:
- У ротовій порожнині;
- В анальному отворі;
- У паховій складці;
- У підпахвовій впадині;
- У вушному каналі.
Ртутний термометр
Цифровий термометр
Термосмужки
Інфрачервоний термометр
Види термометрів
Дезінфекція термометрів
Після використання термометрів замочіть їх :
- 1 % розчині хлораміну на 30 хв
- 3 % розчині пероксиду водню на 80 хв
*потім промийте водою та протріть насухо.
* Після вимірювання температури в прямій кишці медичний термометр замочіть у 3 % розчині хлораміну на 1 год, за необхідності знежирте, промийте водою й висушіть серветкою.
Залежно від ступеня підвищення
температури тіла розрізняють
такі види гарячки:
субфебрильна — від 37 до 38 °С; помірно підвищена — від
38 до 39 °С;
висока — від 39 до 40 °С;
надвисока — від 40 до 41 °С.
Підвищення температури тіла – гіпертермія – є головною ознакою гарячки (лихоманки).
За характером температурної кривої розрізняють такі типи гарячки:
1. Гарячка постійного або сталого типу: рівень температури зазвичай високий (40— 41 °С), різниця між ранковою та вечірньою температурою тіла коливається в межах 0,5— 1 °С. Характерна для крупозної пневмонії, черевного та висипного тифу, ревматизму;
2. Гарячка послаблювального, ремітувального типу: різниця між ранковою та вечірньою температурою коливається в межах 1— 2 °С, а іноді й більше; вранці температура тіла падає нижче 38 °С, але не знижується до нормального рівня. Характерна для гноячкових захворювань, вогнищевого запалення легень;
3. Гарячка переміжного, інтермітуючого типу: спостерігається періодичне, приблизно через рівні проміжки часу (від 1 до 3 діб), у більшості випадків різке підвищення температури (частіше у другій половині дня, іноді вночі) на декілька годин з наступним її зниженням до нормального рівня. Характерна для малярії;
4. Гарячка гектичного типу: це тривала гарячка з добовим коливаннями температури, що доходить до 3—4 С, 3 підвищенням температури тіла до 40— 41 °С увечері і вночі та ранковим її падінням до нормальних величин. Спостерігається при сепсисі.
5. Гарячка зворотного або інвертованого типу: подібна до гарячки гектичного типу, але максимальна температура спостерігається вранці, а увечері вона падає до нормальних або субфебрильних величин.
Характерна для сепсису, тяжких форм туберкульозу;
6. Гарячка поворотного типу: спостерігаються чергування кількаденних гарячкових періодів з безгарячковими характерна для поворотного тифу;
7. Гарячка хвилеподібного типу: спостерігається поступове підвищення температури тіла протягом певного терміну з наступним її літичним падінням та більш-менш тривалим безгарячковим періодом;
характерна для лімфогрануломатозу, бруцельозу;
8. Гарячка нерегулярного типу (атипова): спостерігається непевна
тривалість з неправильними та різноманітними коливаннями температури у вигляді постійної, послаблювальної, переміжної та інших гарячок та їх різних поєднань; характерна для багатьох захворювань, наприклад, хронічного бронхіту, холециститу, ревматизму.
Стадії гарячки:
І стадія
Підвищення температури
Триває кілька годин — тижнів.
Характеризується тим, що теплопродукція перевищує тепловіддачу.
М'язові тремтіння виникають на фоні спазму периферичних судин. Оскільки зменшується приплив крові до шкіри, то її температура знижується, іноді на декілька
градусів. Це призводить
до остуди(ознобу).
Скарги на головний біль,
біль у м'язах, слабкість,
тахікардію, задишку, спрагу.
Догляд за хворими.
У цей період слідкують за пульсом, артеріальним тиском, диханням, станом притомності, фізіологічними відправленнями, шкірою. Багато уваги слід приділяти харчуванню таких хворих.
ІІ стадія
Збереження температури
Триває від кількох годин до кількох тижнів.
Теплопродукція зрівнюється із тепловіддачею, температура вже не зростає, але, оскільки температура висока,
то хворий відчуває жар.
Хворий скаржиться на відчуття жару,
головний біль, біль у м'язах, спрагу,
відсутність апетиту, також тахіпноє.
Догляд за хворими.
У цей період слідкують за пульсом, артеріальним тиском, диханням,
станом притомності, фізіологічними відправленнями, шкірою.
Багато уваги слід приділяти харчуванню таких хворих.
+ Потреба у вітамінах у цей час підвищується, тому необхідно збільшити
кількість фруктових соків, відвару шипшини. Хворий у II стадії гарячки часто буває дуже збудженим (може
піти з відділення, викинутися з
вікна тощо).
Тому важливо пильно стежити за
хворим.Його необхідно
ізолювати та поставити
біля нього індивідуальний пост
ІІІ стадія
Зниження температури
критичне
літичне
На цій стадії теплоутворення знижується, а тепловіддача збільшується - температура знижується.
Ретельне спостереження за загальним станом хворого, визначати властивості пульсу, артеріальний тиск та здійснювати відповідний догляд.
Догляд включає зігрівання теплими грілками і великою кількістю теплого питва. Оскільки після цього з'являється потовиділення, хворого необхідно обтирати сухим рушником, часто переодягати у суху чисту білизну, перемінювати постільну білизну.
Критичне зниження температури тіла. Хворий, як правило, перебуває у тяжкому стані. Його температура може різко впасти із 40 — 41 °C до 37 — 36 °C. Це може викликати гостру серцеву та судинну недостатність(колапс).
Літичне зниження температури тіла. Проходить поступово, 2 — 3 дні. Температура поступово знижується, що дає організмові час для адаптації.
Дякую за увагу !