Термін ФОЛЬКЛОР в історичному значенні
Офіційно поняття «фольклор» Англійське Фольклорне товариство прийняло і закріпило 1879 року, причому у двох значеннях – у широкому і вузькому. У широкому воно означало всю «неписану [усну. – М. Г.] історію народу, переВажно неписану історію примітивних епох»; у Більш вузькому значенні – «стародавні звичаї, Звички, обряди та церемонії минулих епох, які Перетворилися в забобони і традиції нижчих Класів цивілізованого суспільства» З цього часу фольклористика як наука постійНо еволюціонувала: обсяг досліджуваних нею Видів народної культури то розширювався, то Звужувався. По-різному тлумачився і термін «фольклорСеред українських учених уперше почав його Вживати М. Драгоманов, причому формальним Приводом для цього послужила неординарна Подія в історії нашого народознавства. ЗокреМа, восени 1883 року І. Франко організував «Етнографічно-статистичний кружок» – перше На західноукраїнських землях товариство з доСлідження етнографії та фольклору українців. Він Розробив програму, що передбачала розв’язання Кількох поточних і стратегічних завдань, серед Них – складання повної анотованої бібліограФії всієї літератури з етнографії та краєзнавства України, створення бібліотеки та організацію Екскурсій у різні куточки Галичини
Основні літературні жанри усного фольклору — перекази, пісні, казки, епос; музичні — пісні, інструментальні наспіви і п’єси; театральні — драми, сатиричні п’єси, театр ляльок; а також танці. Фольклор є історичною основою світової художньої культури, джерелом національних художніх традицій, а також виразником народної свідомості та ідентичності.
Усна і писемна форми літературної мови
Літературна мова, ділове мовлення реалізуються у двох формах (писемній та усній).
Писемна форма – основна форма мовлення ділових людей (листи, звіти, квитанції). Більше вимог щодо добору лексики, точності викладу. Часто вживаються складні синтаксичні конструкції: вживаються загальноприйняті структури документів, традиційні форми викладу. Писемна форма, в основному, монологічна, є вторинною у порівнянні з усним мовленням, фіксує чиюсь висловлену думку. Словесну інформацію доповнюють цифрові дані, схеми, таблиці.
Усна форма обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства. Зміст вислову залежить від інтонації, наголосу, жестів. Менше уваги приділяється формі вислову, вживаються незакінчені, неповні речення, допускаються повтори: доповідь, промова, повідомлення.
Ознаками фольклору є:
Усність, традиційність, варіантність, колективність, анонімність, імпровізаційність,
• відображення життя, праці, боротьби трудового народу в різні історичні епохи;
• вираження його світогляду, моралі, інтересів, мрій, оцінки різних суспільних і побутових подій та явищ, вчинків людей;
• соціальна значимість творів; • колективний характер творення;
• усне зберігання й поширення; • варіантність текстів;
• анонімність; • порівняно невеликий обсяг;
• ідейно-тематична єдність усіх фольклорних творів;
• простота і ясність стилістики; • строга послідовність композиції;
• повторюваність; • переважання дієслівних рим.
Категорії колективного і індивідуального у фольклорі. Стаття Івана Франка «Як виникають народні пісні».
Народ, що створює пісні, є народом неосвіченим, він не читає газет, живе патріархальним або військовим життям. Всі члени його стоять на однаковому ступені розумового розвитку, інтереси, прагнення і заняття їх є більш-менш ті самі. Отже, народний поет творить свою пісню з того емоційного та ідейного матеріалу, яким живе вся маса його земляків. Творячи її, він не стає і не може стати вище від інших; із скарбів своєї індивідуальної душі він у основних контурах не може зачерпнути ані іншого змісту, ані інших форм, крім тих, що становлять щоденне життя цілої маси. Його пісня є, отже, певним виразом думки, вражень та прагнень цілої маси, і тільки таким чином вона стає здатною до сприйняття і засвоєння її масою.
Фольклор відрізняється від художньої літератури тим, що його твори Різних жанрів не мають і не можуть мати конкретного автора, вони набагато Об’єктивніші в тому плані, що передають загальнонародні, національні Уявлення про добро і зло, справедливість і обман, про любов і зраду та про Інші поняття (конкретні й абстрактні), якими живе народ. У порівнянні з Твором усної народної словесності літературний твір певного автора Відображає погляд на світ і життя конкретного письменника і є суб’єктивним.З появою писемності фольклор не зник, не занепав, а просто почав Змінюватися, існує й успішно витримує конкуренцію з потоком офіційної Інформації він і сьогодні. Кожна історична епоха, суспільний устрій,Державні події знайшли своє втілення в усній народній творчості, якійвластиві і трагедійні нотки, і гумористичні в залежності від того, про які Явища чи події, чи навіть осіб, йдеться у фольклорному творі.