2.3. Види і прийоми, які використовуються в процесі роботи із сприймання на слух зв’язних текстів в навчальній діяльності на уроці та в позаурочний час
Важливим фактором розвитку мовлення і мислення, що забезпечує успішність оволодіння усним мовленням слабочуючих дітей, є характер діяльності учнів під час виконання завдань. Зокрема, за якою ознакою: наочно-ситуативною, словесною чи змішаною (зіставлення назв предметів, зображених на малюнку, складання розповіді за малюнком і словником-довідником).
Причому характер мовленнєвої діяльності та її ефективність різні. при виконанні різноманітних вправ на основі контексту окремих слів (словосполучення, речення, бесіда, зв’язний текст) або смислового завдання в словесній формі (накази, команди).
Щоб отримати загальне уявлення про типи таких вправ, ми обрали два базових рівня (або фактори): 1) на яких умовах базується мовленнєва діяльність; 2) які одиниці учні рухаються під час діяльності. Насправді обидві ці основи пов'язує форма завдання (що і як повинен зробити учень у цій вправі).
При описі видів вправ враховується, що одні з них є лінгвістичними (створення приватних операцій і дій з лексичним матеріалом у дітей), деякі є мовленнєвими, у тому числі комунікативними учнями. Вправи виконуються усно та письмово, в групах, з допомогою вчителя та самостійно, на уроці та під час виконання домашніх завдань. У міру розвитку мовлення в роботу включаються складніші завдання, збільшується частка текстових вправ.
Вправи, які використовуються вчителями на уроках розвитку мовлення, мають наочно-ситуативний і змішаний характер, вони дуже різноманітні і можуть бути згруповані за формою запропонованих завдань і за мовленнєвими одиницями, які вони закінчують.
І. Називання природних об’єктів або їх графічних і об’ємних зображень (предметів, їх властивостей, демонстрованих дій та їх ознак). Учитель демонструє, наприклад, предмети - навчальні, діти називають їх усно або прикріплюють до них таблички з написаними словами (1 клас). Учитель пропонує назвати розмір, колір предметів, що демонструються. Це демонструється учням (імітується дія, яку вони повинні назвати (повісити, поставити, поставити). Усі ці вправи можна виконувати по-різному: учитель (або хтось із учнів) називає предмет, учень його показує.
II. Виконання або надання доручень, прохань, наказів, що містять досліджувані слова (Вирізати трикутник. Склеїти квадрат. Налити воду в банку. Покласти червоний олівець у пенал. Візьми зелений олівець.)
Цю роботу можна доповнити повідомленнями про виконане завдання, відповідями на запитання (Якого кольору предмети в класі?), постановкою запитань, оцінкою виконаного замовлення з урахуванням поданих слів (Вова добре намалював будиночок).
III. Проведення з учнями тематичних бесід (з використанням малюнків), однією з цілей яких є закріплення лексики з однієї теми або з кількох раніше розглянутих тем. Наприклад, розповідаючи про ліс, учитель показує зображення різних видів дерев і пропонує учням назвати дерева у своїх відповідях. Таким вправам передують подорожі, спостереження, перегляд фільмів.
IV. Учні виконують малюнки за текстовим завданням («Намалюй великий міст», «Намалюй маленький міст — місток») і називають представлені предмети, їх ознаки, дії, які вони можуть виконувати (діти малюють знаряддя праці, потім називають дії: пиляти, копати, рубати).
V. Складання словосполучень і речень за малюнками, картинами, серією картин. Словник подається в письмовій формі, позначається тематично (назви одягу) або оновлюється шляхом зазначення спільної для цих слів специфічної ознаки («хто як рухається», «слова — назви частин предмета», «однокореневі слова»"). Малюнки можна підібрати так, щоб один і той же предмет, зображений на них, мав різний колір, розмір, положення тощо.
VI. Поєднання словосполучень і речень у малюнках можна здійснювати у формі відповідей на запитання чи постановки запитань за словником, призначеним для роботи, у формі придумування назв малюнків, що складають художній ряд, а також у формі форма складання словосполучення зі слів, поданих у списку. Варіантом роботи може бути доповнення пропущеного слова в реченні (останнє вибирається відповідно до малюнка).
VII. Складання (усне та письмове) текстів за ілюстраціями та словником-довідником; введення діалогу, бесіди за малюнками та пропозиції слів для вживання. Наочною основою можуть служити кінострічки та натуральні об'єкти (опис, порівняння). Діалог і бесіду можна будувати так само, як і бесіду про дії, які виконують учні в процесі маніпулювання предметами.
Пов’язаний текст або діалог до малюнків можна подати вже в готовому вигляді, але з пропущеними словами, які учні повинні заповнити. За серією малюнків «Мисливець і собака» можна розставити і записати на дошці текст із пропущеними дієсловами з префіксом (ліворуч, крупним планом, перехрестя тощо). Після розмови про зміст малюнків особлива увага приділяється особливостям слів, які необхідно включити в текст (повторення).
У таких роботах особливо чітко виявляється взаємозв'язок між засвоєнням словникового запасу і розвитком мовлення в цілому
Залежно від цього учні оперують окремими словами (розбір, синтез, групування), включають їх у словосполучення, речення, зв’язний текст або формулюють зв’язні висловлювання. Виділяємо вправи (додаток).
Отже, ігри та ігрові прийоми, які ми використовуємо, дозволяють нам захоплювати різноманітний мовленнєвий матеріал у веселій формі як на уроках, так і в позаурочний час для успішного розвитку мовлення дітей з вадами слуху. Вони можуть будуватися як на матеріалі окремих слів, так і на словосполученнях, діалогах і збірних текстах. Рольові ігри сприяють включенню лексики в самостійне мовлення.