ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ ДО КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ З ФІЛОСОФІЇ
1. Філософія як форма людського самовизначення в світі.
2. Відношення “людина–світ” як предметне поле філософії.
3. Філософування як спосіб мислення і граничний вид теоретизування.
4. Філософія в системі духовної культури.
5. Філософія і релігійна свідомість.
6. Філософія і право.
7. Філософія мови: актуальні проблеми.
8. Філософія соціального пізнання.
9. Філософія і політика.
10. Філософія гуманітарного знання.
11. Постмодерн і майбутнє філософії.
12. 15. Проблема співвідношення філософії і науки в сучасних філософських системах.
13. Історія філософії як проблемний діалог різних філософських напрямків і шкіл.
14. Вплив ідей давньоіндійської філософії на духовний розвиток сучасного суспільства.
15 Феномен античної філософії в європейській історії.
16. Вплив античної філософії на розвиток української філософської думки та культури.
17. Провідні ідей християнської патристики.
18. Співвідношення віри і розуму у філософії Т. Аквінського і сучасному неотомізмі.
19. Філософські ідеї європейського Просвітництва та їх сучасне значення.
20. Проблема методу пізнання у філософії Нового часу.
21. “Категоричний імператив” І. Канта і проблема моралі.
22. Раціоналізм та його історичні типи.
23. Технократизм та його критика в сучасній філософії.
24. Релігійна філософія та її місце в духовному житті суспільства.
25. Волюнтаризм А. Шопенгауера.
26. Проблема відчуженні у філософії К. Маркса і Е. Фромма.
27. Технократизм і його критика у сучасній філософії.
28. Проблема свідомості і мови у феноменології та філософській герменевтиці.
29. Проблеми знання, мови та розуміння в сучасній філософії неопозитивізму.
30. Феномен людини в християнському еволюціонізмі П. Тейяра де Шардена.
31. Проблеми гуманізму у філософії екзистенціалізму М. Ґайдеггера і Ж.–П. Сартра.
32. Філософія глобальний проблем.
33. Філософський постмодернізм: філософські ідеї та їх оцінка.
34. Світова та українська філософія: аспекти взаємозв’язків.
35. Філософські ідеї українських гуманістів (ХУІ–ХУП ст.) та їх сучасне значення.
36. Ідеї громадянського гуманізму в українській духовній культурі ХУІ–ХУП ст.
37. Українська національна ментальність та їх відображення у філософії.
38. Кордоцентризм української філософії ХУШ–ХІХ ст.
39. Філософські ідеї Ф. Прокоповича.
40. Філософські основи романтизму в творчості М. Шашкевича.
41. Екзегетика і символіка у філософії Г. Сковороди.
42. Філософська культура українського бароко.
43. Українська національна ідея та напрями її розробки в українській філософії ХІХ–ХХ т.
44. Проблема суспільного прогресу в творчості І. Франка.
45. Філософія права Б. Кістяківського.
46. Державотворчі ідеї М. Грушевського, В. Липинського, В. Винниченка.
47. Антропокосмізм В. Вернадського, його світоглядна та соціальна функції.
48. Світоглядні позиції В. Стефаника.
49. Проблема людини в українській філософії: ретроспективний аналіз.
50. Буття як філософська проблема.
51. Сутність світу і сутність людини.
52. Проблема сенсу життя в сучасній філософії.
53. Свобода і відповідальність особи як філософська проблема.
54. Проблема людського безсмертя.
55. Діяльність та екзистенціали людського буття.
56. Життєвий світ як культура.
57. Людина і природа.
58. Проблема субстанції в сучасній науці і філософії.
59. Проблеми простору і часу в неевклідовій геометрії і теорії відносності.
60. Соціальний простір і час.
61. Проблема ідеального у філософії.
62. Екологічна свідомість у контексті науково–технічного прогресу.
63. Духовні виміри буття людини.
64. Духовність і проблеми духовного відродження України.
65. Свідомість і мова: їх співвідношення та роль в розвитку суспільства.
66. Феномен несвідомого, його природа і функції.
67. Національна свідомість, її генеза, структура і функції в суспільному розвитку.
68. Розсудок і розум.
69. Сучасний містицизм як духовний феномен.
70. Плюралізм і толерантність: основи взаємодії.
71. Цілепокладання як спосіб людської життєдіяльності.
72. Пізнання як творчість.
73. Діалектика і сучасне наукове пізнання.
74. Раціональні і нераціональні форми пізнання.
75. Істина і життєва правда.
76. Специфіка соціального пізнання.
30. Істина в контексті соціальної реальності.
76. Знання і комп’ютер.
77. Синергетика як нове світобачення.
78. Суспільство як об’єкт соціально–філософського аналізу.
79. Сучасні концепції суспільства.
80. Концепція “відкритого суспільства”.
81. Суттєві риси інформаційного суспільства.
82. Концепція “соціальної реальності” як єдності людини і суспільства.
83. Специфіка соціальної закономірності.
84. Філософський аналіз суспільного виробництва.
85. Специфіка духовного виробництва.
86. Суспільство як система, що само розвивається.
87. Типологія суспільних відносин.
88. Взаємозв'язок економічної, політичної і духовної сфер.
89. Структура суспільства та основні типи соціальних спільностей.
90. Нація та сучасні проблеми націотворення.
91. Сучасні проблеми розвитку українського суспільства.
92. Методологічна функція соціальної філософії.
93. Проблема індивідного начала в суспільстві.
94. Діалектика об’єктивного і суб’єктивного в суспільному розвитку.
95. Концепція громадянського суспільств: ідейні витоки і основні етапи формування.
96. Суб’єктивний фактор як творча сила історії.
97. Історичні можливості як єдність об’єктивних і суб’єктивних умов.
98. Філософські проблеми взаємодії суспільства і природи.
99. Соціальний прогрес і свобода. Критерії прогресу.
100. Суспільний ідеал як джерело суспільного прогресу.
101. Концепція еволюційного розвитку суспільства.
102. Спілкування і розуміння як філософська проблема.
103. Історія та філософія історії.
104. Поняття цивілізації та цивілізаційного підходу до розвитку суспільства.
105. Взаємодія морального і правового виховання в умовах становлення української державності.
106. Філософія і політика в сучасну епоху: проблема взаємо розвитку.
107. Суб’єктивізм і волюнтаризм в історії.
108. Анатомія сучасного політичного міфу.
109. Загальнолюдське і національне: діалектика взаємозв’язку.
110. Єдність і ррозмаїття культур.
111. Культура і цивілізація.
112. Проблема сенсу історії.
113. Цінність буття і стратегія майбутнього.
114. Рушійні сили та суб’єкти історії.
115. Видатні теоретики сучасної зарубіжної соціальної філософії.
116. Соціально–філософська думка України ХІХ ст.
117. Наука як об’єкт філософського дослідження.
118. Закономірності історичного розвитку науки.
119. Соціокультурні фактори розвитку науки.
120. Новації і традиції в розвитку науки.
121. Аксіологічні проблеми науки.
112. Сучасні концепції філософської методології науки.
123. Етика та праксеологія науки.
124. Свобода наукового пошуку та соціальна відповідальність науковця.
125. Наука як соціокультурний феномен.
126. Наукове знання як система, його особливості і структура.
127. Наука і мораль.
128. Некласична і посткласична наука.
129. Зародження і розвиток класичної науки.
130. Динаміка наукового знання.
131. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання.
132. Функції філософії в науковому пізнані.
133. Єдність кількісних і якісних змін в розвитку науки.
134. Наукова картина світу та її еволюція.
135. Актуальні проблеми науки ХХІ ст.
136. Принцип історизму в природничо–науковому і соціальному пізнанні.
Додаток
Зразок оформлення титульної сторінки реферату з філософії
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет “Острозька академія”
кафедра культурології та філософії
Реферат до складання кандидатського іспиту з філософії на тему:
“_____________________________________ ”
Виконав(ла)
аспірант (ка) I року навчання
за фахом 09.00.01
кафедри__________________
_________________________
(прізвище, ім′я, по-батькові)
_________________________
(підпис)
Науковий керівник
ступінь, звання
Прізвище,ініціали
_____________________________
(підпис)
ОСТРОГ – 20..
РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ З ФІЛОСОФІЇ ДЛЯ АСПІРАНТІВ ТА ЗДОБУВАЧІВ НАУКОВОГО СТУПЕНЮ
Реферат з філософії повинен продемонструвати наявність у його виконавця навичок проведення самостійного аналізу певної наукової теми, вміння розглядати її на основі філософсько-методологічного підходу, вміння виробляти та формулювати власну позицію з приводу актуальних філософських проблем. Необхідною стороною реферату є логічність, послідовність та аргументованість викладення матеріалу.
I. При виборі теми реферату бажано враховувати наступне:
а) зв`язок теми з напрямком наукової діяльності виконавця (це бажано, але не є обов`язковим); б) актуальність теми або її значущість з точки зору науки, соціальної практики, культури та розвитку особистості; c)наявність сучасної наукової літератури з обраної теми.
II. Після вибору теми необхідно скласти план реферату, який може бути:
a) скороченим: як правило, це «Вступ» («Передмова»), «Післямова» («Висновки») та 2-4 пункти, що розкривають зміст теми; b) розгорнутим: до пунктів плану додаються підпункти.
При складанні плану реферату важливо звернути увагу на те, щоб жоден з пунктів не дублював назву теми, щоб виділення пунктів плану було виправдано змістом теми, логікою її викладу, аспектом аналізу.
III. За змістом реферат являє собою перегляд певного кола літературних джерел (не менше як 7 найменувань, з яких 3 повинно бути не старшими за 5 років; реферат може бути присвячений і окремим філософським творам, але в такому разі слід використати коментуючу літературу); виділення ідей, позицій та підходів до теми; їх аналіз, оцінку та співставлення; аргументовану підтримку якоїсь позиції або обґрунтування власної; визначення необхідних і достатніх аспектів теми; послідовний виклад матеріалу частинами у відповідності із планом реферату; формулювання загального підсумку або висновків реферату. Підручники, навчальні посібники та методичні рекомендації можуть фігурувати тільки у списку додаткової, але не основної літератури.
IV. Реферат, як і будь-яке реферування, передбачає посилання на літературу, її цитування або короткий виклад вихідних ідей та положень. В усіх випадках в тексті повинні бути посилання на літературні джерела у 2-х можливих варіантах:
a) посторінкові посилання (позначення цитати або наведеного положення цифрою та наведення внизу кожної сторінки - під відповідним номером - даних літературного джерела: автор, назва, місце і рік видання, сторінки);
b) посилання на список літератури в кінці тексту; при цьому в тексті в дужках після цитати або положення вказується дві або три цифри: перша цифра - номер джерела у списку; друга - номер тому видання (якщо він є) ; третя – сторінка; наприклад [2, с.35].
В обох випадках обов`язковою є наявність в кінці реферату списку використаної та цитованої літератури.
Відсутність в рефераті посилань на літературні джерела або їх неправильне оформлення може потягнути за собою не зарахування реферату або зниження оцінки.
V. Реферат може бути надрукованим (в т.ч. – комп`ютерним набором) або написаний від руки. Обсяг реферату без плану та списку літератури:
a) в друкованому варіанті через 1,5 інт. - 20-24 стор. через 2 інт. 25-30 стор.;
b) в рукописному варіанті - 25-30 стор.
В окремих випадках зазначені межі можуть бути змінені, якщо це виправдовується змістом реферату.
При рукописному виконанні реферату слід звернути увагу на чіткість та зрозумілість почерку; реферати, які не прочитуються, повертаються виконавцю.
Реферати, що дублюють вже наявні реферати або реферати, вміщені на сторінках Інтернет-видань, не зараховуються.