Театральне мистецтво епохи класицизму.
Головні вимоги стилю класицизм у театральному
мистецтві:
єдність місця: загальний простір для всіх подій
п'єси із зміною декорацій;
Єдність часу: всі події повинні розгортатися в приблизно однаковому часовому проміжку, не виходити за рамки доби;
єдність дії: одна сюжетна лінія без побічних
епізодів від зав'язки до розв'язки.
Для сценічного мистецтва класицизму характерні: урочистий, статичний лад спектаклів і розмірене читання величних i благозвучних віршів. З'являсться нова манера гри психологічно виразна, барвиста й темпераментна декламацiя iз спеціально розробленою системою пластичноï виразності. НОВИЙ СТИЛЬ ДУЖЕ часто
називали «мистецтвом декламації».
У трагедіях зображували представникiв знаті королів, вельмож, героїв, а сюжети брали з античних трагедій, Старого Заповіту або героїчного епосу. Твори «високого» жанру писали величавою, урочистою мовою.
У комедіях героями були простолюдини городяни, селяни, слуги, а сюжети автори брали цілком життєві, прославляючи ідеї монархії Ta громадського служіння. Твори «низького» жанру писали мовою, близькою до розмовного стилю, викривали вади суспільства і характерів.
Головний конфлікт - між пристрастю і здоровим глуздом: людина у своїх учинках та переживаннях мусить керуватися розумним началом.
Правила класицизму - кожний твір повинен бути цілісним з точки зору задуму й ФОРМИ, Tематики й мови, жанру й композиції. Театральне мистецтво класицизму побудоване па ОСНОВНИХ принципах стилю. XVIII ст. часто називають «золотим століттям» театру. Класицизм прагнув все розкласти по поличках, а естетичні принципи СТИЛЮ встановлювали неухильну ієрархію жанрів (серед «високих>> трагедія, епічна поема, ода, історична, міфологічна, релігійна картини, а серед «низьких» - комедія, сатира, байка, жанрова картина). На сценах театру ставили трагедії П. Корнеля, Ж. Расіна і Вольтера, комедії Мольера, сатиру Н. Буало, байки Ж. Лафонтена, прозу Ф. Ларошфуко,твори И. Гете і Ф. Шиллера.
Засновником європейської класичної комедії є
Французький комедіограф, актор і театральний
діяч, реформатор сценічного мистецтва Жан
Батист Мольер, який, спираючись на традиції
народного театру і досягнення класицизму,
створив жанр соціально-побутової комедії.
Мольер писав ЖИТТЕВО достовірні образи,
висміював станові забобони аристократів,
обмеженість буржуа, святенництво дворян,
викривав лицемірство.
Найбільш зрілим втіленням комедії моралі визнані «Севільський цирульник» і «Одруження Фігаро» великого французького драматурга П'єра Бомарше, що стали основою опер В.А. Моцарта і Дж. Россіні. У своїх творах автор продемонстрував майстерність побудови діалогів, розвиток інтриги та соціальної сатири.