Сучасні педагогічні технології в навчанні молодших школярівхващевська О. О. Двнз «Донбаський державний педагогічний університет»

«Молодий вчений» • № 9.2 (49.2) • вересень, 2017 р.
20
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
У КОНТЕКСТІ РЕФОРМИ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
© Хващевська О.О., 2017
УДК 373.3.091.3:004
СУЧАСНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ В НАВЧАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Хващевська О.О.
ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»
У статті розкривається проблема необхідності перегляду змісту освіти. Теоретично обґрунтовується й доводиться доцільність використання сучасних педагогічних технологій у початковій школі. Описані технології, за якими успішно працюють вчителі молодших класів. Розкриваються переваги цих технологій над іншими. Говориться про їхні значення, сутність та завдання.
Ключові слова: сучасні педагогічні технології, технологія проблемного навчання, ігрові технології, групові технології, інформаційно-комунікаційні технології, технології формування творчої особистості.
П
остановка проблеми. Педагогічна наука
і практика характеризує сучасну вітчизня- ну систему освіти як кризову, пов’язану з кризою суспільства та його переходом зі сфери політики та економіки в область культури й освіти. Зміни, що відбуваються в політичній і соціально-еконо- мічній сферах розвитку українського суспільства, неминуче відбиваються й на розвиток системи професійної підготовки фахівців різного профілю.
Сучасний період розвитку педагогічного зна- ння характеризується крайнім ступенем супер- ечливості. З одного боку, накопичена величезна маса педагогічних відомостей, як теоретико-ме- тодологічного, так і прикладного характеру, що стосується практично всіх сторін та сфер педа- гогічної діяльності, з іншого боку, ця маса ризи- кує стати критичною, унаслідок неможливості її продуктивного використання через різнорідність
і суперечливості багатьох педагогічних ідей, по- ложень, концепцій, категорій, термінів, техноло- гій і методик.
Концепція модернізації української освіти ви- суває нові соціальні вимоги до системи шкільної освіти. Загальноосвітня школа повинна сформу- вати цілісну систему універсальних знань, умінь
і навичок, а також досвід самостійної діяльності й особистої відповідальності учнів, що і визначає сучасну якість змісту освіти. Підвищення якості освіти має здійснюватися не коштом додаткового навантаження на учнів, а через удосконалення форм і методів навчання, відбору змісту освіти, через впровадження освітніх технологій, орієн- тованих не стільки на передачу готових знань, а скільки на формування комплексу особистісних якостей учнів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пи- танню технологій, їх визначенню й ознакам у за- рубіжній та вітчизняній педагогіці присвячено багато досліджень, зокрема роботи В. Беспалька,
Б. Блума, Дж. Брунера, І. Волкова, Т. Дмитренко,
Л. Елтона, В. Євдокимова, М. Кларіна, О. Кова- ленко, А. Ламсдейна, П. Мітчела, П. Москален- ка, О. Пєхоти, І. Прокопенка, А. Прокопенка,
К. Річмонда, Т. Сакамото, Г. Селевка, С. Сисоєвої,
В. Сластьоніна, І. Смолюк, Р. Томаса та ін. Окре- мі аспекти проблеми педагогічних технологій
(теоретичні, методологічні засади проектуван- ня технологій; організаційно-педагогічні умови впровадження технологій; моделювання зміс- ту технологій) були висвітлені в дисертаційних працях В. Дегтярьової, О. Євдокимова, Л. Кай- далової, М. Лазарєва, О. Попович, І. Синельник,
А. Чорноштан, С. Якубовської, Л. Ярощук.
Мета статті. Охарактеризувати сучасні педа- гогічні технології в навчанні молодших школярів.
Виклад основного матеріалу. Учень почат- кової школи не тільки готується до дорослого життя, не просто набуває знання, а бере участь у різних видах діяльності. Використання сучас- них педагогічних технологій дає можливість ви- рішувати виховні завдання і формувати в дитини готовність до самостійного пізнання навколиш- нього світу.
Сучасні технології в освіті розглядаються як засіб, із допомогою якого може бути реалізова- на нова освітня парадигма. Тенденції розвитку освітніх технологій безпосередньо пов’язані з гу- манізацією освіти, яка сприяє самоактуалізації й самореалізації особистості. Термін «освітні тех- нології» – більш ємний, ніж «технології навчан- ня», бо він передбачає ще й виховний аспект, пов’язаний із формуванням і розвитком особис- тісних якостей учнів початкової школи.
Педагогічні технології – це складна систе- ма засобів і методик, об’єднаних пріоритетни- ми загальноосвітніми цілями, концептуально взаємопов’язаними між собою завданнями і зміс- том, формами й методами організації навчально- виховного процесу, де кожна позиція накладає відбиток на всі інші, що і створює в результаті певну сукупність умов для розвитку учнів [4].
Сутність освітніх технологій виражається в тому, що змінюється характер освіти. Поряд
із розвитком розумового потенціалу учнів відбу- вається особистісний розвиток, тобто сам процес освіти передбачає іншу позицію вчителя й учня в освіті (вони виступають, як рівноправні учасни- ки навчального процесу).
Педагогічна технологія є продумана, у всіх деталях, модель спільної навчальної й педагогіч- ної діяльності і проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя.
Сьогодні суспільство зацікавлене у випускни- ках, націлених на саморозвиток і самореаліза- цію, які вміють оперувати отриманими знання- ми, орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі, продуктивно працювати, ефективно співпрацювати, адекватно оцінювати себе та свої досягнення. Одним із педагогічних завдань сьо- годні є впровадження в навчальний процес та- ких методів і засобів, які допоможуть учням не тільки оволодіти певними знаннями, уміннями й навичками в тій чи іншій сфері діяльності, але й розвивати їхні творчі здібності. Сучасні педа- гогічні технології пропонують інноваційні моделі

«Young Scientist» • № 9.2 (49.2) • September, 2017 21
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
У КОНТЕКСТІ РЕФОРМИ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
побудови такого навчального процесу, де на пер- ший план висувається взаємопов’язана діяль- ність вчителя й учня, націлена на вирішення як навчальних, так і практично значущих завдань.
До сучасним педагогічним технологіям нале- жать:
1. Особистісно-орієнтовані технології навчання:
– технологія різнорівневого навчання;
– технологія навчання як навчального дослі- дження;
– технологія навчання в співробітництві;
– технологія евристичного навчання;
– метод проектів;
– розвиваюче навчання – (Ст. Занков, В. Да- видов, Д. Ельконін).
2. Предметно-орієнтовані технології навчання:
– технологія постановки мети;
– технологія повного засвоєння (М. Кларина);
– технологія педагогічного процесу у С. Шев- ченка;
– технологія концентрованого навчання;
– модульне навчання.
3. Інформаційні технології:
– ІКТ (інформаційно-комунікаційні технології);
– технології дистанційного навчання.
4. Технології оцінювання досягнень учнів:
– технологія «Портфоліо»;
– безоцінкове навчання;
– рейтингові технології.
5. Інтерактивні технології:
– технологія «Розвиток критичного мислення через читання та письмо»;
– технологія проведення дискусій;
– технологія «Дебати»;
– тренінгові технології.
Будь який вчитель шукає свої шляхи, з ро- ками виробляє і використовує прийоми активі- зації розумової діяльності на уроках. У кожного вчителя є право на творчість, є своя методична скарбничка.
Отже, для підвищення ефективності освітньо- го процесу під час проведення уроків у початко- вій школі, необхідно використовувати сучасні пе- дагогічні технології. Наше завдання – не давати готові знання учню, а компетентно організувати самостійний пізнавальний процес. Відтак, потріб- но використовувати у своїй педагогічній практи- ці технології, які реалізують особистісно-орієн- товане навчання, які забезпечують залучення кожного учня в активний пізнавальний процес.
Розглянемо декілька технологій.
Технологія проблемного навчання.
Технологія проблемного навчання – форма організації навчально-виховного процесу з допо- могою проблемних завдань і проблемних ситу- ацій, які надають навчанню пошуковий, дослід- ницький та інтерактивний характер.
Актуальність даної технології визначається розвитком високого рівня мотивації до навчаль- ної діяльності, активізації пізнавальних інтересів учнів, що стає можливим за умови вирішення виникаючих протиріч, створення проблемних си- туацій на уроці. У подолання посильних труд- нощів в учнів виникає постійна потреба в ово- лодінні новими знаннями, новими способами дій, вміннями й навичками.
Рішення навчальних проблем робить пози- тивний вплив на емоційну сферу учнів, створює сприятливі умови для розвитку комунікативних здібностей дітей, розвитку їхньої індивідуальнос- ті і творчого мислення. Крім того, вміння бачити проблеми, ставити питання, висувати гіпотези, давати визначення поняттям, проводити спосте- реження й експерименти, робити висновки, пра- цювати з текстом, доводити й захищати свої ідеї веде до досягнення таких освітніх результатів, як здатність до самостійної пізнавальної діяль- ності, вміння бути успішним у швидко змінюва- ному світі тощо.
Створення проблемних ситуацій на уроках – це один зі способів розвитку творчого мислення молодших школярів. Методи проблемного навчан- ня можна застосовувати на уроках, створюючи проблемну ситуацію на будь-якому його етапі.
Отже, така технологія залучає до нових мож- ливостей побудови будь-якого уроку, де молодші школярі не залишаються пасивними слухачами
і виконавцями, а перетворюються в активних до- слідників навчальних проблем. Навчальна діяль- ність стає творчою, діти краще засвоюють не те, що отримали в готовому вигляді та «зазубрили», а те, що відкрили самі й висловили по-своєму.
Дослідницька робота.
Такий підхід дозволяє перевести учня слуха- ча в активного учасника процесу навчання.
Дослідження – одне з найважливіших джерел отримання дитиною уявлень про світ. Дослідити, відкрити, вивчити – значить зробити крок у незві- дане і непізнане. Діти за своєю природою дослід- ники і з великим інтересом беруть участь у різ- них дослідницьких справах. Успіх дослідження багато в чому залежить від його організації. Дуже важливо навчити дітей молодшого шкільного віку спостерігати, порівнювати, ставити запитання, а також виробити бажання знайти відповіді. Відтак, потрібно читати додаткову літературу, вчитися ставити експерименти, обговорювати результати, прислухатися до чужої думки.
Здоров’язбережуючи технології.
Знання, володіння й застосування здоров’я- зберігаючих технологій є важливим складником професійної компетентності сучасного педагога.
Зазначимо, що поняття «здоров’язберігаюча» можна віднести до будь-якої педагогічної тех- нології, яка в процесі реалізації створює необ- хідні умови для збереження здоров’я основних суб’єктів освітнього процесу – учнів та вчителів.
А головне, що будь-яка педагогічна технологія має бути здоров’язберігаючою [3].
Сутність здоров’язберігаючих технологій по- стає в комплексній оцінці умов виховання й на- вчання, які дозволяють зберігати наявний стан учнів, формувати більш високий рівень їхньо- го здоров’я, здійснювати моніторинг показників
індивідуального розвитку, проводити відповід- ні психолого-педагогічні, коригувальні заходи для того, щоб забезпечити успішну навчаль- ну діяльність дітей молодшого шкільного віку.
Основна мета цих технологій скерована на збе- реження, зміцнення, відтворення та передачу здоров’я майбутнім поколінням.
Видатний педагог К. Ушинський сформулю- вав основний закон дитячої природи: «Дитина потребує діяльності, безперестанно і втомлюєть- ся не діяльністю, а її одноманітністю. Змусьте дитину сидіти, і вона дуже швидко втомиться;

«Молодий вчений» • № 9.2 (49.2) • вересень, 2017 р.
22
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
У КОНТЕКСТІ РЕФОРМИ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
лежати – те саме; йти вона довго не може, не може ні говорити, ні співати, ні читати і наймен- ше – довго думати; але вона пустує і рухається цілий день, змінює і змушує всі ці діяльності й не втомлюється ні на хвилину, чим молодший вік, тим різноманітнішою має бути діяльність». Ви- датний педагог рекомендує: «Дайте дитині тро- хи порухатися, і вона подарує вам знову десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх вико- ристати, вони дадуть вам в результаті більше, ніж цілий тиждень напівсонних занять» [7].
Отже, діти відчувають величезну потребу в русі, що є для них засобом пристосування до життя, пізнання навколишнього світу. Комп- лексне використання здоров’язберігаючих тех- нологій у навчальному та виховному процесі дозволяє знизити стомлюваність, покращує емо- ційний настрій і підвищує працездатність молод- ших школярів, а це, зі свого боку, сприяє збе- реженню та зміцненню їхнього здоров’я. Тому, сучасний урок має бути здоров’язберігаючим, здоров’яформуючим, здоров’язміцнюючим, спря- мованим на формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.
Навчання в співробітництві (групова робота).
Співробітництво – це гуманістична ідея спіль- ної розвиваючої діяльності учнів і вчителів, яка базується на взаєморозумінні, проникненні в ду- ховний світ один одного, колективному аналізі ходу й результатів цієї діяльності. Зважаючи на
інтереси учня, рівень його знань і умінь, учитель визначає завдання занять та формує, спрямовує й корегує весь освітній процес розвитку його осо- бистості. В основі стратегії співробітництва ле- жить ідея стимулювання і спрямування педаго- гом пізнавальних інтересів учнів.
Динаміка становлення спільної діяльності вчителя й учнів. Перша фаза – «залучення до діяльності» – включає такі форми: розподіл між учителем і учнями дій; імітація дій учнями; на- слідування дій учнями. Друга фаза – «узгоджен- ня діяльності учнів з учителем» – включає: са- морегулюючі дії учнів; самоорганізовані дії учнів; самоспонукальні дії учнів. Третя фаза – парт- нерство, що передбачає суб’єкт-суб’єктну вза-
ємодію в удосконаленні освоєння діяльності.
Групова робота – гуманістична форма на- вчання учнів. Групова робота відіграє позитив- ну роль не тільки на перших етапах навчання, але й у подальшій навчально-виховної роботи.
Початкові класи є найважливішим періодом ак- тивного засвоєння учнями норм групової роботи
і свідомого використання молодшими школярами групової взаємодії для успішного вирішення на- вчальних завдань.
Результатом цього процесу є формування в учнів здатності організовувати групову роботу
(планування дій, розподіл ролей, дотримування норм співпраці тощо), а також самостійно ініцію- вати спільну діяльність.
Необхідність об’єднання дітей у групи для вико- нання завдання виникає в таких випадках: завдан- ня не може бути виконано індивідуально; спільне обговорення значно пришвидшує процес пошуку вирішення; завдання потребує розподілу етапів
(операцій) виконання між членами групи [5].
Отже, у груповій роботі в учнів зникає почуття страху, дитина не боїться помилитися, не зрозу- міти, не встигнути, адже з нею поруч друзі, які прийдуть на допомогу. У спільній діяльності за- безпечується дитяча потреба в спілкуванні, само- реалізації, визнанні. У групі формуються норми співпраці, діти вчаться висловлюватися, слуха- ти один одного, дискутувати, працювати спільно над завданням. Спільна діяльність вчить молод- ших школярів відповідати не лише за себе, а й за
інших, створюється атмосфера однієї команди, співучасті, співпереживання. У груповій роботі формуються навички самоконтролю та самооцін- ки, діти перевіряють правильність виконаного завдання ще до презентації його перед класом, вчителем. У групі діти не наслідують вчителя, а вчаться мислити та працювати самостійно.
На таких уроках жодна дитина не залишаєть- ся в стороні, навіть діти з низьким рівнем пра- цездатності, які на уроці воліють мовчати, ро- блять спроби включитися в роботу групи.
Ігрові технології.
Гра – це природна для дитини й гуманна фор- ма навчання. Навчаючи допомогою гри, ми вчи- мо дітей не так, як нам, дорослим, зручно дати навчальний матеріал, а дітям зручно і природно його взяти.
Ігри дозволяють здійснювати диференційо- ваний підхід до учнів, залучати кожного учня в роботу, з огляду на його інтерес, схильність, рі- вень підготовки з предмета. Вправи ігрового ха- рактеру збагачують учнів новими враженнями, виконують розвиваючу функцію, знімають стом- люваність. Вони можуть бути різноманітними за своїм призначенням, змістом, засобами органі- зації і проведення. З їхньою допомогою можна розв’язувати яке-небудь одне завдання (удоско- налювати обчислювальні, граматичні навички тощо) або ж цілий комплекс завдань: формувати мовленнєві вміння, розвивати спостережливість, увагу, творчі здібності та ін.
Отже, значення гри неможливо вичерпати та оцінити розважально-рекреативними мож- ливостями. Феномен її в тому й полягає, що, являючись розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість. Урок, який проводиться в ігровій формі, потребує дотриман- ня певних правил: попередньої підготовки, пови- нні бути атрибути гри, обов’язкової констатації результатів гри, для зняття напруги та перене- сення уваги окремі ігрові моменти можуть носи- ти не навчальний характер. Головне – повага до особистості дитини, не «вбити» інтересу до робо- ти, а намагатися розвивати його, не залишаючи почуття тривоги й невпевненості у своїх силах.
Інформаційно-комунікативні технології.
Інформаційно-комунікаційні технології на- вчання (ІКТ) – це сукупність методів і технічних засобів реалізації інформаційних технологій на основі комп’ютерних мереж і засобів забезпечен- ня ефективного процесу навчання.
Використання інформаційних технологій від- кривають доступ до нетрадиційних джерел ін- формації, підвищують ефективність самостійної роботи, надають абсолютно нові можливості для творчості, дозволяють реалізовувати принципово нові форми й методи навчання.
Інформаційно-комп’ютерні технології здій- снюють вплив на емоційну сферу молодшого школяра, сприяючи підвищенню пізнавальної

«Young Scientist» • № 9.2 (49.2) • September, 2017 23
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
У КОНТЕКСТІ РЕФОРМИ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
активності, підвищенню інтересу до предмета та навчання взагалі, активізації навчальної ді- яльності учнів.
Уроки із використанням ІКТ є одним з най- більш важливих результатів інноваційної роботи в початковій школі. ІКТ істотно допомагають пе- дагогу в його роботі – це й підбір додаткового тек- стового та ілюстративного матеріалу,створення карток з індивідуальними завданнями та до- датковими пізнавальними текстами, створення електронної бази моніторингу, систематизація
і збереження особистих методичних напрацю- вань, підготовка звітної документації, оформлен- ня навчальних стендів. Усе це дозволяє за більш короткий час отримати більш високий результат у навчанні дітей:
– застосування ІКТ на уроках підсилює пози- тивну мотивацію навчання, активізує пізнаваль- ну діяльність учнів;
– використання ІКТ дозволяє проводити уро- ки на високому естетичному та емоційному рівні;
– забезпечує наочність, залучення великої кількості дидактичного матеріалу;
– підвищується обсяг виконуваної роботи на уроці в 1,5-2 рази; забезпечується високий сту- пінь диференціації навчання;
– розширюється можливість самостійної ді- яльності;
– забезпечується доступ до різних довідкових систем, електронних бібліотек, інших інформа- ційних ресурсів.
Отже, використання інформаційно-комуні- каційних технологій у початковій школі – це не просто нове віяння часу, а необхідність і пошук нового сенсу уроку.
Технології формування творчої особистості.
Основне завдання даної технології – створи- ти максимально сприятливі умови для творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Прийшовши до школи, діти повинні загли- блюватися в атмосферу творчості, пошуку ново- го, піддавати сумнівам сталі істини. Ця техноло- гія тісно переплітається з іншими технологіями, проте вона має і свої індивідуальні риси: діяль- ність учня не повинна регламентуватись, по- трібно постійно викликати інтерес дитини до навчання. Важливу роль у стимуляції в школя- рів інтересу до праці відіграють завдання: під- бір вчителем завдань, що потребують творчої переробки, узагальнення, систематизації, вмінь та навичок порівнювати й аналізувати, пошуку; використання ігрових моментів, що стимулюють прояви самостійності учнів, їхніх творчих мож- ливостей; розв’язання творчих завдань.
Технологія формування творчого учня орієн- тована на особистість. Це означає максимальну
індивідуалізацію й диференціацію навчально- го процесу. Учитель, який формує творчу осо- бистість, повинен бути новатором за суттю сво-
єю. Тільки тоді нові ідеї, прогресивні принципи та прийоми допоможуть йому створювати нові педагогічні технології, впроваджувати різно- манітні інновації в навчально-виховний процес.
І тільки тоді буде перебудовано всю систему ви- ховання й навчання в бік підвищення її ефектив- ності [2].
Висновки. Педагогічна технологія – це така побудова діяльності педагога, у якій усі вхідні в нього дії представлені в певній послідовності
і цілісності, а виконання передбачає досягнення необхідного результату й має прогнозований ха- рактер. Переваги цих технологій полягають не тільки в посиленні ролі й питомої ваги самостій- ної роботи учнів, але й націленості технологій на розвиток творчого потенціалу особистості, інди- відуалізації та диференціації навчального проце- су, сприяння ефективному самоконтролю й само- оцінки результатів навчання.
Пріоритетом навчання має стати не засвоєн- ня учнями певного обсягу знань, умінь і навичок, а й уміння молодших школярів вчитися само- стійно, здобувати знання і вміти їх переробля- ти, відбирати потрібне, міцно їх запам’ятовувати та пов’язувати з іншими.
Впровадження сучасних педагогічних техно- логій створюють умови для підвищення якості навчання, пізнавальної активності й навчальної мотивації молодших школярів.
Список літератури:
1. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологи / В.П. Беспалько. – Москва: Педагогика, 1990. – 184 с.
2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: підручник / І.М. Дичківська. – 2-ге вид. – Київ: Академ- видав, 2012. – 352 с.
3. Освітні технології: навч.-метод. посібн. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред.
О.М. Пєхоти. – Київ: А.С.К., 2001. – 256 с.
4. Педагогические технологии: учебное пособие для студентов педагогических специальностей / Под общ. ред.
В.С. Кукушина. – Серия «Педагогическое образование». – Ростов на Дону: изд. центр «Март», 2002. – 320 с.
5. Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій / за ред. І. Зязюна, О. Пєхоти. –
Київ: Вид-во А.С.К., 2003. – 240 с.
6. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: учебное пособие / Г.К. Селевко. – Москва: Народное образование, 1998. – 256 с.
7. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори: [в 2-х т.] / К.Д Ушинський. – Київ: Радянська школа, 1983. –
Т. 1. – 488 с.
8. Химинець В.В. Інновації в початковій школі / В.В. Химинець, М.Ю. Кірик. – Тернопіль: Мандрівець, 2012. –
312 с.

«Молодий вчений» • № 9.2 (49.2) • вересень, 2017 р.
24
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
У КОНТЕКСТІ РЕФОРМИ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
Хващевская О.А.
ГВУЗ «Донбасский государственный педагогический университет»
СОВРЕМЕННЫЕ ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ
В ОБУЧЕНИИ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ
Аннотация
В статье раскрывается проблема необходимости пересмотра содержания образования. Теоретически обосновывается и доказывается целесообразность использования современных педагогических тех- нологий в начальной школе. Описаны технологии, по которым успешно работают учителя младших классов. Раскрываются преимущества этих технологий над другими. Говорится об их значении, сущ- ности и задачах.
Ключевые слова: современные педагогические технологии, технология проблемного обучения, игровые технологии, групповые технологии, информационно-коммуникационные технологии, технологии фор- мирования творческой личности.
Khvashchevska O.O.
SHEE «Donbass State Pedagogical University»
MODERN PEDAGOGICAL TECHNOLOGIES
IN TEACHING PRIMARY SCHOOL CHILDREN
Summary
The article deals with the problem of having to view educational content, theoretically grounded and have the feasibility of using modern pedagogical technologies in elementary school. The technology for which successfully operate primary school teachers. Revealed the benefits of these technologies over others, according to their meaning, essence and objectives.
Keywords: modern pedagogical technologies, technology of problem learning, gaming technology, group technology, developing education technology, information and communication technologies, technology of forming creative personality.