Вступ

1. Теоретичні та нормативно правові основи малого бізнесу в Україні.

1.1 Теоретичні засади розвитку малого бізнесу.

• 
  Сприяння процесам демонополізації, приватизації та роздержавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції, формування численних суб’єктів ринкового господарства, орієнтованих на попит, конкуренцію тощо.
  
• 
  Залучення до економічного обороту матеріальних, природних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів, які “випадають” з поля зору великих компаній.
  
• 
  Поліпшення становища на ринках шляхом забезпечення еластичності їхньої структури, врегулювання попиту, пропозиції і цін, принаймні часткової компенсації втрат пропозиції на період реструктуризації великих компаній, індивідуалізації пропозиції та диференціації попиту, насичення ринків, задоволення специфічних місцевих потреб.
  
• 
  Вивільнення великих підприємств від виробництва нерентабельної для них дрібносерійної та штучної продукції, яка задовольняє індивідуальний попит, підвищення тим самим ефективності їхньої діяльності. Великим компаніям укладення коопераційних угод з малими підприємствами дозволяє підвищити гнучкість виробництва, зменшити комерційний ризик.
  
• 
  Забезпечення додаткових робочих місць, подолання прихованого безробіття, надання роботи працівникам, вивільненим в ході реструктуризації великих підприємств.
  
• 
  Стимулювання підвищення ділової активності населення та розвитку середнього класу, який становить соціальну базу економічних реформ, забезпечує стабільність суспільства.
  
• 
  Протидія люмпенізації та поширенню утримувальницької психології, всебічне сприяння розвиткові людського капіталу.
  
• 
  Пом’якшення соціальної напруженості завдяки ослабленню майнової диференціації та підвищенню рівня доходів населення.
  
• 
  Збільшення гнучкості національної економіки та ринкової пропозиції у відповідності до сучасних умов відкритої економіки.
  
• 
  Сприяння процесу демократизації суспільства, раціоналізації системи економічної організації та управління.
  

• 
  мобільність, здатність до швидкого реагування на зміни кон’юнктури ринку, оперативність освоєння нової продукції та зміни обсягів виробництва в межах виробничих можливостей;
  
• 
  дрібносерійне виробництво, можливість підвищення ефективності за рахунок вузької спеціалізації, технологічна гнучкість виробничих процесів;
  
• 
  низька капіталоємність, швидка окупність вкладень, невисокі експлуатаційні та накладні витрати підприємства;
  
• 
  здатність до якнайповнішої мобілізації доступних ресурсів, включаючи оперативне використання досягнень науково-технічного прогресу (в технічній, економічній, організаційній, інформаційній сферах);
  
• 
  раціональна організація підприємства, обумовлена максимальним зближенням менеджменту, маркетингу та виробничого процесу;
  
• 
  оптимальні можливості для реалізації мотивів та схильностей до підприємницької діяльності.
  

• 
  обмеженість фінансових ресурсів, труднощі в придбанні виробничих площ та обладнання;
  
• 
  відсутність фінансових резервів та загроза швидкого банкрутства;
  
• 
  надто вузьке коло постачальників, що може в ряді випадків утворювати небажану залежність бізнесу;
  
• 
  недостатній розвиток інфраструктури збуту продукції та після збутового обслуговування;
  
• 
  локальність ресурсів та збутових ринків, відтак – межі для зростання;
  
• 
  низька конкурентоспроможність продукції, у виробництві якої важлива економія на масштабах, відтак - конкуренція з боку великих підприємств;
  
• 
  висока вразливість щодо несприятливих економічних (інфляція, циклічні коливання, податковий тиск тощо) та позаекономічних (тиск з боку органів влади, криміналітету) чинників;
  
• 
  нестабільність доходів підприємств та зайнятих на них осіб;
  
• 
  соціальна незахищеність працівників, що створює труднощі найму;
  
• 
  висока вага особистісного чинника в управлінні та виробництві, що створює сприятливі умови для “тінізації” та криміналізації підприємств;
  
• 
  недостатня методологічна забезпеченість (бухгалтерської діяльності, менеджменту, маркетингу тощо), не сформованість у більшості підприємців відповідних навичок та брак підприємливості.
  

• 
  загрози фінансовій безпеці країни через неконтрольоване вивезення за кордон фінансових ресурсів, збільшення готівкового обігу всередині країни та конвертацію безготівкових коштів в готівку тощо;
  
• 
  “тінізація” діяльності підприємств, приховування доходів, розвиток “тіньової” зайнятості, встановлення зв’язків з кримінальними структурами та “відмивання” коштів;
  
• 
  розпорошення дефіцитних ресурсів та їхнє неефективне чи нецільове використання, “паразитичне” використання ресурсів, які належать державі чи іншим підприємствам;
  
• 
  недотримання стандартів, норм відповідності, санітарних норм, інших регуляторних вимог щодо споживчих характеристик продукції через недосконалість виробничих процесів, вихідного контролю, спробу здешевлення продукції тощо;
  
• 
  загрози техногенній та екологічній безпеці, пов’язані з виробничими процесами, зберіганням та використанням виробленої продукції;
  
• 
  структурна деформація кадрового потенціалу, відволікання кваліфікованої та дієздатної робочої сили, недотримання вимог безпеки праці, що веде до втрат людського потенціалу країни.
  

• 
  Фінансова допомога.
  
• 
  Система державних закупівель (як правило – на контрактній основі).
  
• 
  Надання консультативної і технічної допомоги.
  

• 
  використання гарантійних фондів кредитування малих підприємств;
  
• 
  страхування комерційних ризиків;
  
• 
  пільгове кредитування та часткову компенсацію відсоткових ставок по кредитах;
  
• 
  забезпечення спрощених режимів оподаткування та податкових пільг;
  
• 
  надання фінансової підтримки інноваційної діяльності;
  
• 
  компенсацію видатків на інформаційне обслуговування;
  
• 
  компенсацію видатків на отримання патентів, захист авторських прав тощо;
  
• 
  фінансування проектів, які здійснюють малі підприємства;
  
• 
  надання обладнання в лізинг;
  
• 
  франчайзинг;
  
• 
  венчурне фінансування малих підприємств;
  
• 
  підтримку утворення кредитних союзів для малих підприємств;
  
• 
  розвиток бізнес-центрів та бізнес-інкубаторів з метою зменшення накладних витрат малих підприємств;
  
• 
  централізований бухгалтерський облік та комплексне надання ділових послуг малим підприємствам.
  

• 
  надання інформації про форми та методи державної підтримки малого бізнесу;
  
• 
  консультації з питань законодавства;
  
• 
  забезпечення спрощених режимів звітності;
  
• 
  забезпечення сприятливих умов для використання державного фінансування, матеріально-технічних, інформаційних та інших ресурсів, що надаються в рамках держпідтримки малого бізнесу;
  
• 
  підтримка участі малих підприємств у зовнішньоекономічній діяльності, допомога в укладанні міжнародних контрактів;
  
• 
  підтримка виходу малих підприємств на фондові ринки;
  
• 
  розвиток ділових мереж та кластерів, спрямованих на встановлення ринкових відтворювальних ланцюгів;
  
• 
  створення інфраструктури підтримки і розвитку (агентств розвитку, бізнес-центрів, палат, асоціацій, державних структур, міжнародних організацій, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо);
  
• 
  перепідготовка кадрів, підвищення кваліфікації зайнятих на підприємствах (в тому числі забезпечення обміну досвідом між представниками малого бізнесу);
  
• 
  регіональна підтримка.