Ім'я файлу: тпс.doc
Розширення: doc
Розмір: 67кб.
Дата: 07.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
НЕ з різними частинами мови.docx

Тактична підготовленість і тактична підготовка спортсменів.
Спортивна тактика, тактична підготовленість і напрямок тактичної підготовки

Рівень тактичної підготовленості спортсменів залежить від оволодіння ними засобами спортивної тактики (технічними прийомами й способами їхнього виконання), її видами (наступальної, оборонної, що контратакує) і формами (індивідуальної, групової, командної).

У структурі тактичної підготовленості варто виділити такі поняття, як тактичні заняття, уміння, навички.

Тактичні заняттяявляють собою сукупність уявлень про засоби, види й форми спортивної тактики й особливості їхнього застосування до тренувального й змагальної діяльності.

Тактичні вміння– форма прояву свідомості спортсмена, що відбиває його дії на основі тактичних знань.

Можуть бути виділені вміння розгадувати задуми суперника, передбачати хід розвитку змагальної боротьби, видозмінювати власну тактику.

Тактичні навички– це заучені тактичні дії, комбінації індивідуальних і колективних дій. Тактичні навички завжди виступають у вигляді цілісної закінченої тактичної дії в конкретній змагальній або тренувальної ситуації.

Тактичне мислення– це мислення спортсмена в процесі спортивної діяльності й умовах дефіциту часу й психічної напруги й безпосередньо спрямоване на рішення конкретних тактичних завдань.

Структура тактичної підготовленості випливає з характеру стратегічних завдань, що визначають основні напрямки спортивної боротьби. Ці завдання можуть бути пов'язані з участю спортсмена в серії змагань із метою підготовки й успішної участі в головних змаганнях сезону й, мати перспективний характер. Вони можуть бути й локальними, пов'язані з участю в окремих змаганнях.

Основу тактичної підготовленості спортсменів і команд становлять:

  1. Володіння сучасними засобами, формами й видами
    сучасної тактики заданого виду спорту;

  2. Відповідність тактики рівню розвитку конкретного виду спорту з
    оптимальною для нього структурою змагальної діяльності;

  3. Відповідність тактичного плану до особливостей конкретного
    змагання (стан місця змагань, характер суддівства, поводження вболівальників);

  4. Погоджування тактики з рівнем досконалості інших сторін
    підготовленості – технічної, психологічної, фізичної.

При розробці тактичного плану потрібно враховувати техніко-тактичні й функціональні можливості партнерів (у командних видах спорту), досвід тактичних дій найсильніших спортсменів, основних спортсменів, їх технічні й фізичні можливості, психологічну підготовленість, варіативність тактики в різних двобоях залежно від характеру техніко-тактичних дій суперників і партнерів, ходу спортивної боротьби (у спортивних іграх).

Специфіка виду спорту є вирішальним чинником, що визначає структуру тактичної підготовленості спортсмена. Наприклад, основною складовою частиною тактичної підготовленості в багатьох циклічних, швидкісно-силових, складнокоординаційних видах є вибір раціональної тактичної схеми і її використання незалежно від дій основних конкурентів.

Зовсім інша справа з тактичною підготовленістю в спортивних іграх. Складність тактичних дій тут визначається виникаючими ускладненнями сприйняття ситуації, прийняття рішень й їхньої реалізації через велику розмаїтість і часту зміну змагальних ситуацій, дефіциту часу, обмеженості простору, недостатності інформації, маскування суперником своїх дійсних намірів.

Для спортсменів, що спеціалізуються в ігрових видах спорту, при реалізації тактичних дій характерні два рівні оперативних завдань:

перший – сенсорно-перцептивний;

другий – прогностичний.

На першому рівні здійснюється вибір рішення з декількох альтернатив у результаті зненацька виниклої ситуації, на другому рівні відбувається ухвалення рішення як результат врахування закономірностей в діях суперника й рефлексивного поводження. Необхідно відзначити, що прийняття рішень у спортивних іграх має наступні специфічні особливості:

Діяльність в умовах найгострішого ліміту часу – яким би правильним не було будь-яке рішення, воно має тактичну цінність тільки при оперативному здійсненні, у строгій відповідності до змагальної ситуації;

Невизначено-послідовний характер рішень – слідом за кожним рішенням ситуація змінюється й вимагає вже нового рішення, що нерідко кардинально відрізняється від попереднього;

Сприйняття великої кількості елементів тактичної ситуації й прогнозування найбільш імовірного розвитку;

Так назване панорамне орієнтування по всьому полю зору,
при якому спортсмен логічно зв'язує між собою елементи ситуації, мало схожі за зовнішніми ознаками;

Вибір тактичного рішення з декількох варіантів, досить
близьких один одному; сприяти робити стрибок через проміжні й несуттєві варіанти;

Утримання в оперативній пам'яті й уявне ранжирування елементів тактичного завдання, переміни плану її рішення безпосередньо в ході рухової дії.

Тактична майстерність спортсмена найтіснішим чином пов'язана з рівнем його технічної, фізичної й психологічної підготовленості.

Здатність видозмінювати тактичну схему ведення змагальної боротьби залежно від особливостей і ходу змагань, складу ділянок є важливим показником тактичної підготовленості спортсменів. При цьому більша роль приділяється прийомам і діям, характерним для конкретного спортсмена, що визначає його індивідуальність. Як правило, саме такі дії є найбільш несподіваними для суперника й у силу цього найефективнішими.

Активністьтактичних дій є важливим показником спортивної майстерності. Спортсмен високого класу повинен уміти нав'язувати суперникові свою волю, впливати на нього ефективністю своїх дій, витримкою, волею до перемоги, упевненістю в успіху. Особливе значення активність тактичних дій набуває в тих видах спорту, у яких має місце пряме зіткнення із суперником (спортивні ігри), виникнення несподіваних ситуацій, що вимагають адекватного техніко-тактичного рішення.

Активність в іграх – важливий показник тактичної підготовленості при веденні як наступальних, так й оборонних дій.

У командних видах спорту важливою стороною тактичної підготовленості є рівень взаємодіїпартнерів у групових і командних діях. Саме від ефективності взаємодії спортсменів, умілого сполучення відпрацьованих тактичних схем з нестандартними рішеннями, використання індивідуальних можливостей кожного спортсмена для досягнення кінцевого результату залежить, наприклад, ефективність комбінацій у спортивних іграх.

Ефективність тактичної діяльності в багатьох видах спорту визначається здатністю спортсмена до просторової та часової антиципації, тобто передбаченню змагальної ситуації до її розгортання. Саме цією здатністю багато в чому визначається точний вибір позиції воротарем у футболі або гандболі, перехоплення м'яча в баскетболі або шайби в хокеї.

В тактичній підготовці необхідно виділити наступні основні напрямки:

Вивчення сутності й основних теоретико-методичних положень спортивної тактики;

Оволодіння основними елементами, прийомами, варіантами тактичних дій;

Удосконалення тактичного мислення;

Вивчення інформації, необхідної для практичної реалізації тактичної підготовленості;

Практичну реалізацію тактичної підготовленості.

Тактична підготовка спортсменів у кожному із цих напрямків має свою специфіку. Однак у всіх випадках варто враховувати пряму залежність спортивної тактики, структури й рівня тактичної підготовленості, від рівня технічної підготовленості, розвитку найважливіших рухових якостей – швидкісно-силових, витривалості, гнучкості, координації функціональних можливостей найважливіших систем організму, рівня й особливостей психологічної підготовленості спортсменів.
Вивчення сутності й основних теоретико-методичних положень спортивної тактики

Завданням даного напрямку тактичної підготовки спортсменів є вивчення загальних положень тактики спорту, тактики обраного виду спорту, правил суддівства й положення про змагання, особливостей тактики в родинних видах спорту, тактичного досвіду найсильніших спортсменів, способів розробки тактичної концепції.

Значення теоретико-методичних положень спортивної тактики допомагає точно оцінити змагальну ситуацію, адекватно підбирати засоби й методи змагальної діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей, кваліфікації, рівня підготовленості партнерів і супротивника.

Тактичні знання здобуваються протягом всього спортивного життя спортсмена. Варто пам'ятати, що просто накопичені знання з тактики, не підкріплені особистим руховим досвідом спортсмена, не можуть позитивно вплинути на спортивні результати.

Оволодіння тактичними діями. Засоби й методи оволодіння тактичними діями, весь процес тактичної підготовки значною мірою обумовлюється специфікою виду спорту.

Так, у циклічних видах спорту основне завдання тактичної підготовки пов'язане з підготовкою до реалізації розробленої схеми проходження змагальної дистанції.

Завдання тактичного вдосконалення в спортивних іграх значно складніше. Тут й освоєння підготовчих, наступальних й оборонних дій, і удосконалення навичок виконання тактичних дій у навмисних, експромтних ситуаціях, і освоєння сутності різноманітних тактичних ситуацій, характерних для складної змагальної діяльності.

Тактичну сутність дій освоюють одночасно з оволодінням технікою прийомів. Саме в процесі практичного оволодіння прийомами спортсмени усвідомлюють для себе, що кожна технічна дія повинна бути пов'язана з реалізацією тактичного варіанта.

Освоєння сутності можливих тактичних ситуацій передбачає вивчення типових ситуацій й особливостей поводження в кожній з них, а також підготовку до ведення змагальної боротьби з різними супротивниками.

Для оволодіння тактикою дій може використовуватись вся сукупність словесних, наочних і практичних засобів, методів підготовки.

Оволодінню знаннями по теорії тактики сприяє весь комплекс словесних і наочних методів.

Джерелами знань є спеціальна література, лекції, бесіди, пояснення, перегляд змагань, кінофільмів, відеозаписів, їхній розбір й аналіз.

У даному розділі тактичної підготовки широко представлені практичні засоби й методи.

В основі практичних методів тактичної підготовки лежить принцип моделювання діяльності спортсменів у змаганнях. Наприклад, у спортивних іграх розроблені спеціальні методи, які з різним ступенем подібності моделюють специфічну діяльність спортсмена. До них відносяться: тренування без супротивника; тренування з умовним супротивником; тренування з партнером; тренування із супротивником.

Метод тренування без супротивниказастосовується для оволодіння основами техніки дії, навчання активному й свідомому аналізу. Специфічними засобами тренування є основні положення й рухи, пересування, імітаційні вправи, різні їхні сполучення.

Метод тренування з умовним супротивникомприпускає використання допоміжних снарядів і обладнання. Вправи з використанням перерахованих снарядів і обладнання дозволяє відпрацьовувати дистанційні, часові характеристики дій, розвивати зорово-рухові й кінестетичні відчуття. Метод можна використовувати для розвитку специфічних якостей в умовах моделювання змагальної діяльності.

Метод тренування з партнеромє основним для оволодіння тактикою дій. Основні засоби тренування – парні, групові вправи, які відрізняються більшою розмаїтістю й носять переважно техніко-тактичну спрямованість. Тут відбувається розвиток й удосконалення важливих для спортсменів тактичних якостей – почуття моменту для початку своїх дій, швидкості й точності рухових реакцій, диференціюванню дистанційних, часових, м'язово-рухових параметрів взаємодій.

Метод тренування із супротивникомзастосовується для детального відпрацьовування тактики дій, тактичного вдосконалення з урахуванням індивідуальних особливостей спортсменів, удосконалення вольових якостей, дозволяє вдосконалювати тактику дій в умовах інформаційного й часового дефіциту для рішення тактичних завдань, просторово-часової невизначеності, що швидко змінюються ситуацій. Спортсмен, що виконує роль супротивника діє в межах чітко позначених завдань, поставлених тренером; фрагменти окремих змагальних завдань.

Найбільший обсяг засобів і методів тактичної підготовки в макроциклі припадає на кінець підготовчого й змагального періоду. Рівень технічної майстерності, фізичної й психологічної підготовленості, що сформувався до цього етапу, дозволяє перейти до відпрацьовування тактики в її найбільшому наближенні до умов майбутньої змагальної діяльності.

Вибір того або іншого тактичного варіанта, його відпрацьовування й використання в змагальній діяльності обумовлений рівнем технічної майстерності спортсмена, розвитком його рухових якостей, можливостями функціональних систем, морально-вольовою й психологічною підготовленістю.

При вдосконалюванні тактичної майстерності важливо застосовувати раціональну методику. Відповідно до рекомендацій у формуванні тактичної майстерності виділяють три етапи: орієнтовний, виконавчий і контрольний.

Орієнтовний етап передбачає ознайомлення спортсмена із завданням; виконавчий – багаторазове виконання вправ; пошук оптимальних техніко-тактичних рішень; відпрацьовування шляхів їхньої реалізації в складних умовах тренувальної й змагальної діяльності; контрольний – виявлення ефективності тактичних рішень; фіксування помилок і шляхів їх усунення.
Удосконалення тактичного мислення

У процесі підготовки до змагань всі можливі ситуації боротьби передбачити практично нереально. Тому однією з основних завдань тактичної підготовки є вдосконалення тактичного мислення спортсмена. При цьому треба розвивати наступні здібності:

Швидко сприймати, адекватно усвідомлювати й аналізувати змагальні ситуації;

Швидко й точно оцінювати ситуацію й приймати рішення відповідно до обстановки, що виникла;

Передбачати дії супротивника (партнера по команді);

Рефлексивно відображати свої дії відповідно до мети змагань і завдання конкретної ситуації.

При розвитку тактичного мислення необхідно застосовувати засоби й методи, спрямовані на вдосконалення наочно-образного, діючого й ситуативного мислення.

Наочно-образний характермислення проявляється в тому, що в процесі змагальної і тренувальної діяльності вирішення рухових завдань відбувається на основі наочно-почуттєвих образів і пов'язане зі сприйняттям дій суперників і партнерів і всієї ситуації спортивного двобою. Більшу роль тут грають пам'ять і творча уява.

Діючий характер мисленнявиражається в тому, що воно тісно взаємопов’язане з руховими діями. Спортсмен мислить у процесі активної діяльності, негайно реалізуючи ухвалені рішення в діях.

Ситуативний характер мисленняпроявляється в тому, що воно здійснюється на тлі швидкоплинності, необоротності й мінливості ситуації змагальної боротьби.

Основними специфічними методами розвитку тактичного мислення є: метод тренування із супротивником, метод тренування з умовним супротивником. Важливим є також розбір й аналіз тактичної діяльності в умовах тренувань і змагань.

Вивчення інформації необхідної для практичної реалізації тактичної підготовленості.

Завданнями даного напрямку тактичної підготовки спортсменів є збір й обробка інформації про ймовірних супротивників і партнерів по команді про середовище й умови проведення майбутніх змагань.

Для збору інформації про ймовірних суперників використовують бесіди, перегляд тренувальних занять і змагань, їхній аналіз.

Збір інформації про середовище й умови майбутніх змагань необхідний для створення в тренуваннях умов адекватних умов майбутніх змагань, щоб спортсмени поступово могли адаптуватися до специфічних умов.

Необхідно враховувати строки, місце й час проведення змагань.

При підготовці до змагань і під час участі в них спортсмени постійно шукають й удосконалюють способи протидії конкретним суперникам, рівною мірою знайомим по майбутніх змаганнях. Вироблення майбутніх моделей майбутніх двобоїв відбувається з урахуванням зіставлення власної майстерності й особливостей суперників, цілей і можливих результатів майбутніх змагань
скачати

© Усі права захищені
написати до нас