РЕФЕРАТ
Футбол як соціальне явище очами Фрейда
ЗМІСТ
Вступ
1. Історія розвитку футболу
2. Глобальний феномен футболу
3. Футбол як соціальне явище очами З.Фрейда
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Футбол (англ. football, «ножний м'яч ») - командний вид спорту, в якому метою є забити м'яч у ворота суперника ногами або іншими частинами тіла (окрім рук) більшу кількість разів, ніж команда суперника. В даний час найпопулярніший і наймасовіший вид спорту в світі [1] [2] [3].
Футбол в даний час - не тільки один з провідних видів спорту у світі, але і значне соціальне явище. До нього постійно прикута увага багатьох жителів нашої планети.
Масовий спорт - в наші дні це означає одне: 22 людини грають у футбол, а тисячі і десятки тисяч дивляться на їх гру. Обступивши футбольне поле, вони критикують, горланять, свистять, виносять компітентні судження, підбадьорюють гравців, вшановують улюбленців, плещуть всім, лають суддів і, нарешті, мріють самі взяти участь у грі. Вони охоплені футбольним психозом і вже не мислять себе поза спортивного матчу, як ніби це не тільки їх матч і перемога, але всесвітній матч і всесвітня перемога, що вінчає будь-яку, навіть саму убогу гру». [1]
Так характеризував футбольні матчі в 1931 році діяч соціал-демократичної Гельмут Вагнер, і з його слів цілком очевидно, що вже тоді для багатьох людей футбол був не просто рахунком 2:0 на користь улюбленої команди. Футбол волік до себе і продовжує заволікати мільйони людей, незалежно від віку, статі, рівня освіти та соціального статусу. [2]
1. Історія розвитку футболу
Футбол — одна з найдавших ігор людства. Невщомо, де і коли він з'явився. Архівні джерела, знайдені в Китаї та Єгипті, зокрема зображення гравців з м'ячем, окремо м'ячі, дають вченим підстави стверджувати, що футбол був відомий людству задовго до нашої ери. Так, англійський професор Барканс (Англія) переконаний, що навіть первісні люди грали в футбол кам'яним м'ячем. Китайцям гра з м'ячем була відома ще понад 5000 років тому. Імператори вважали, що така гра є важливим засобом військової під-готовки. На футбольних майданчиках воїни намагалися застосовувати тактику, якої вони дотримувалися на полі битви, тож і вдосконалювали основні принципи атаки та захисту. М'яч тоді був набитим кінським волосом іобшитий шкурою. А надувними м'ячами почали грати вже у XVIII столітті. В правилах навчання воїнів, виданих в Китаї понад 2000 років тому, досить докладно описано гру в футбол. Архівні дані свідчать, що змагалися між собою дві команди, завданням яких було потрапити м'ячем у отвір в сітці, натягнутій між двома бамбуковими жердинами. Переможців нагороджували щедрими подарунками. Деякі популярні гравці навіть призначались на високі державні або військові посади. [6]
Згодом під назвою "Кемарі" футбол із Китаю перекочував до Японії. Тут ця гра стала частиною чисельних религійних обрядів, але широкого розповсюдження серед населения не здобула. Археологічні розкопки, проведені в Єгипті та стародавній Греції, а також архівні джерела, засвідчують, що там футбол був досить поширений. Так, він згадується у всесвітньо відомій "Одіссеї" Гомера. Ця гра була складовою частиною спартанського виховання юнаків, оскільки вимагала від її учасників прояву сили та елементів боротьби. У стародавній Греції гра з м'ячем мала три назви: "Файнінда", "Гарпаціон", "Єпіскурос". Однак тільки у перших двох видах завданням гравців (що складали дві команди по 15 чоловік у кожній) було оволодіти м'ячем, зберегти його під контролем своєї команди і провести у визначене місце або ворота ногами, Із літературних джерел відомо, що Софокл, Александр Македонський, Діонісій також були знайомі з грою у футбол, існує чимало згадок, що в стародавній Греції в гімназіонах існували спеціальні майданчики для гри, яку організовував і проводив ок-ремий вчитель. Це був дійовий засіб фізичного загартування не лише воїнів, але й оздоровления усієї нації. К.Гален — римський лікар і природодослідник, писав, що гра з м'ячем забезпечувала фізичну, психічну підготовку найширших мас. Вона, на його думку, є могутнім засобом лікування хворих. Хоч сам Гален мав міцне здоров'я, багато часу віддавав цій грі, оскільки, власне, таким способом вів боротьбу зі стараниям. [7]
Після занепаду стародавньої Греції, футбол під назвою "Гарпастум", стрімко завойовує римлян і особливо захисників імперії. 3міст гри полягав у перекидані м'яча один одному так, щоб занести його за основні лінії половини майданчика суперників. Ті лінії вважалися голевими. Існувала ще и центральна лінія. Правила гри забороняли одному і тому самому гравцеві володіти м'ячем двічі до взяття воріт. За їх порушення м'яч передавався суперникам.
Гравці тоді мали взуття, яке римляни називали "кальцеус". Корінь цього слова зберігся в Італії до наших днів, де "кальчіо" означає футбол. [6]
Завойовуючи дедалі нові території, римські воїни просувалися вглиб Європи — до Франції, Німеччини, Англії і впроваджували свої звичаї та ігри. Легіонери весь вільний час віддавали футболу.
У Франції ця гра називалася "Soule" або "Choule". Завдання гравців тут зводилося до того, щоб переміщувати м'яч від однієї лінії до другої. Боротьба за м'яч була безкомпромісною і навіть небезпечною. Тож і з'явилися королівські та парламенські укази про заборону гри, що призвело до тимчасового занепаду футболу.
В Англії найпопулярнішим видом розваги був "футбол натовпу". Ігри неорганізованих гуртів проводилися на майданах і вулицях міст, що паралізувало життя населения, завдавало великих збитків ремісникам, торговцям. Усе це викликало невдоволення королів, і в 1314 р. Едуард ІІ видав указ, де зазначалося: "У зв'язку з тим, що гра у м'яч призводить до великого безладдя, а це само собою є велике зло, ми іменем короля під страхом ув'язнення забороняємо грати в футбол у великих містах". Його послідовники Едуард III, Річард II та Генріх IV ще неодноразово повторюватимуть цей указ. 3амість гри у футбол мешканцям міст пропонувалося зайнятися метанням списа чи стрільбою з лука. Не зважаючи на суворі заборони популярність футболу серед населения зростала. На зображення гри з м'ячем (різьба по дереву) натрапляємо в кафедральному соборі м. Ланкастер, який побудовано в XIV ст. і є найстарійшим у світі. Про нехтування забороною королівськими указами цієї гри згадує В.Шекспир у "Комеди помилок" та "Королі Лірі".[6,7]
В Італії в часи Середньовіччя у "саlcio" грали переважно у местах Флоренції та Падуї, але там уже існували деякі правила гри. Так, визначалася кількість учасників в команді, юнували ворота, ставилися певні вимоги до розташування гравців, що вважається витоками тактичних систем гри. Існує думка, що ігри з м'ячем в середні віки були відомі також і в країнах Африки та Південної Америки, але там вони мали релігійно-культовий характер. Отож фахівці та більшість істориків вважають, що футбол постав на традиціях ігор з м'ячами, якими користувалися за давніх часів та в Середньовіччі, а батьківщиною його є, безперечно, Англія. У першій половині XIX ст. "футбол натовпу" вже мав два різновиди:
¨ з м'ячем тільки ногами (футбол);
¨ гра з м'ячем руками та ногами (регбі).
Останній вид спорту здобув назву від міста Регбі, в коледжі якого ця гра культивувалася. Якщо в цьому місті грали руками і ногами, то в містечку Херроу — тільки ногами. Шанувальники одного способу гри домоглися, щоб м'яч був овальної форми, а іншого — щоб м'яч був лише круглий. [6]
Велику популярність футбол мав серед учнівської молоді. Досить сказати, що вже на початку XIX ст. він був включений до навчальних програм шкіл і проводились змагання. Трохи пізніше почали створюватися футбольні клуби. Перший — "Форест клаб" — з'явився у 1859 р. у містечку Єпінг, поблизу Лондона. Найстарішими вважаються також клуби "Барнс", "Блек-хед", "Кристал Палас", "Кільбурн", "Крузейдер" тощо.
У 1823 р. було дозволено гравцям бігти з м'ячем. Саме тоді було покладено початок розвитку сучасних правил футболу та регбі, історія яких, в ті далекі часи тісно перепліталась. Оскільки у кожній місцевості існували свої правила, то, певна річ, під час матчів постійно виникали непорозуміння. Це змусило представників усіх створених до того часу клубів зібратися в 1863 р. у Лондоні, щоб розробити єдині правила гри, але досягти згоди не вдалося, зате було створено Англійську футбольну асоціацію. А перші єдині правила гри були ухвалено в 1863 р. У них передбачено чисельний склад команд, розміри футбольного поля та воріт, гравцям заборонялося грати руками в межах штрафного майданчика (за винятком воротаря). Вони складалися з 13 пунктів. У перші правила постійно вносилися доповнення, поправки, нові параграфи. Однак в основному вони збереглися до наших днів. Створення Футбольной асоціацій сприяло переходу від стихійного до організованого футболу. [7]
На другому засіданні Футбольної асоціації, 6 грудня 1863 р., було вирішено вважати футбол і регбі різними видами спорту. Це і є дата народження сучасного футболу.
Переворот у тактику футболу внесли дві команди міста Глазго, їх гравцями у 1870 р. під час гри вперше в історії було застосовано передачу м'яча. 3 тих пір футбол став командною грою. На жаль, прізвище футболиста, який вперше здійснив передачу м'яча, історії не відоме. Цей гравець, власне, і дав поштовх для розвитку і подальшого вдосконалення сучасної тактики гри.
Ігри на Кубок Англії проводяться з 1871 р. Вони надзвичайно популярні у глядачів і сьогодні. У 1873 р. було проведено перший Міжнародний матч між командами Англії і Шотландії. [6]
У 1888 р. було створено Англійську, а у 1890 р. Шотландську футбольні ліги.
Завдяки англійцям футбол став улюбленою грою і в інших країнах Європи. Під час стоянок кораблів у портах вони організовували матчі між членами команд, до складів яких залучалась місцева молодь.
Французькі студента, що навчалися в Англії в 1872 р. у портовому Micтi Гавр створили першу футбольну команду, а "Перший футбольний клуб" у Парижі з'явився в 1879 р. Англійці, що навчалися в Швейцарії організовували там футбольні команди. Так, у 1879 р. у Женеві заявив про себе футбольний клуб "Сент Гал", а в 1886 р. у Цюріху — "Грасхоперс". У 1875 р. виник "Швейцарський футбольний союз". Згодом футбольні клуби було утворено також i в інших країнах Європи, зокрема в Данії, Голландії, Бельгії, Німеччині, Aвстрiї та Угорщині. [7]
Швидкий i динамічний розвиток футболу, що спостерігався в Європі на початку XX ст. спонукав до створення міжнародної організації. І вже у 1904 р. у Парижі відбулася конференція за участю Бельгії, Данії, Франції, Голландії, Іспанії, Швейцарії та Швеції, де i було засновано Міжнародну федерацію футбольних асоціацій (ФІФА) — (Federation Intemacional Football Association).
Першим головою ФІФА було обрано француза Р.Гірена. До речі, англійці спочатку ігнорували ФІФА, а через piк, переконавшись у її швидкому організаційному зростанні, стали її членами.
2. Глобальний феномен футболу
Футбол – це не просто гра, а соціальне явище, що безпосередньо впливає на розв’язання соціально-економічних проблем, об’єднує мільйони людей в Україні і всьому світі, незалежно від їхніх політичних вподобань, соціального стану, національності та віросповідання. [6]
Футбол – це найдемократичніший, а тому найбільш масовий і доступний вид спорту, що оздоровлює і формує позитивні емоції у людей.
Але можна припусти, що футбол - це тоталітарна система, поставлена на службу комерції.
Кожен третій громадян України у віці понад 18 років вважає себе футбольним уболівальником: 5% вважають себе футбольними фанатами, 10% - активними футбольними вболівальниками, 18% - не активними.
В містах вболівальниками вважають себе частіше (35%), ніж в селах (27%).
Найбільше футбольних вболівальників серед молоді у віці 18-29 років (41%), найменше – серед людей у віці 60 років і старше (25%).
54% чоловіків вважають себе футбольними вболівальниками, разом з тим так вважають і 15% жінок.
Найбільше вболівальників серед неодружених (46%) та осіб, які живуть разом, але не зареєстровані як подружжя (39%), трохи менше серед одружених (33%), найменше – серед розлучених (23%) та удівців (18%).
Серед громадян, які не мають дітей 45% прихильників футболу, далі – чим більше дітей у опитаних, тим менше серед них футбольних вболівальників.
Чим вища освіта опитаних, тим більше серед них прихильників футболу. Аналогічна залежність і щодо матеріального стану: серед респондентів з більш високими достатками більше футбольних вболівальників, ніж серед бідніших.
Гру, про яку всі соціальні верстви, чоловіки і жінки в різних містах і селах тлумачать більше, ніж про колись безумовно тему номер один в побуті - про погоду. Ганьба, помста, випадок, хитрість, підступність, мужність, доброчесність, підлість, насильство - з таких елементів складаються футбольні матчі. [1]
Футбол – найпопулярніша гра в світі. І з кожним днем її популярність неодмінно росте. Повз футболу не пройде ніхто, навіть мисляча людина. Футбол втілює собою синтез індивідуального і групового, він наочний і багатошаровий, схематичний і повний захоплюючих дух моментів. Футбол сьогодні воістину глобальна гра.
3. Футбол як соціальне явище очами З.Фрейда
Психоаналіз як теорія здатний викликати і виявити приховані сили, таємну владу футболу, на поверхню. Влада, яка вже оформилася, але не отримала достатнього пояснення. Ця влада рве розміреність існування обивателя, вона змушує його проявляти себе. [2]
Так що ж показує футбол на психоаналітичному сеансі? Для початку зауважимо, що психоаналітична теорія пізнання ґрунтується на визнанні наявності у пацієнта (тут: гра, футбол, фанат) знання про реальні події минулого, колись мали місце в його житті. Мова в даному випадку йде про витіснений ритуальний характер футболу, про його первісну архаїчну підставу.
Всі ми знаємо, що футбол це гра, в яку грають ногами. Але в символічному розумінні функція ноги, як влучно помічає В. Руднєв, зводиться до того, що це субститут чоловічого статевого органу і - ширше - взагалі субститут сексуальності - і ще ширше - субститут людини. Дивина того, що ноги використовуються в грі полягає в наступному - функція ноги на відміну і на противагу функції руки полягає не у творенні, не в творчості, а в руйнуванні. [3]
У цьому сенсі нога у футболі протистоїть голові, яка є, перш за все, звичайним субститутом і аналогом самого м'яча. Ототожнення м'яча з головою гравця (головою, як і ногами, можна грати) приводить нас до архаїчної гри з відрубаними головами ворогів, якій бавилися наші предки.
Так, у сазі "Смерть Конхобара" говориться наступне: «Був у той час у ольстерців звичай виймати мозок з голови кожного чоловіка, вбитого ними в поєдинку. Мозок цей змішували потім з вапном, робили з нього міцну кулю і грали". Відрубана голова - символ позбавлення могутності й сили супротивника, в психоаналітичному розумінні, це субститут кастрації. [4]
Очевидно, що футбол дуже схожий на сексуальну гру. Адже в чому мета (goal - гол) гри у футбол? У тому, що за допомогою ніг (субститутів статевих органів) забити (затягнути) круглий предмет у якийсь обмежений простір (в порівнянні з футбольним полем у цілому ворота - це вельми обмежений простір), у сітку, у діру. [3]
Отже, гра у футбол відтворює статевий акт, де нога грає роль фалоса, м'яч - сперми, а ворота - вульви. Роль жінки, яка запліднюється цим попаданням в ціль, грає, безумовно, земля. У цьому виявляється перша топіка Фрейда - протиставлення інстанцій свідомого і несвідомого, де очевидно, що свідомість живиться енергією несвідомого як продукту витіснення. Для того ж, щоб, наприклад, інтерпретувати таку важливу постать у футболі, як воротаря, захисника воріт, цензора, що протистоїть задоволенню бажання гравців (суддя стежить за дотриманням правил, але не перешкоджає бажанням, він втручається, тільки коли щось відбувається неправильно - суддя це Батько, функція якого полягає у регуляції статевого життя як життя соціального, в напрямку її в розумне русло), першої топіки недостатньо. Тут нам вже знадобиться друга – «Я і Воно». Зрозуміло, що Я - це звичайний гравець, мета якого домогтися задоволення, Воно - це м'яч, що втілює саме лібідо. Причому Я діє у відповідності з «принципом реальності», розраховуючи, що вигідніше: отримати задоволення зараз, але з ризиком і в менших розмірах, або «відкласти задоволення» з більшою гарантією успіху.[5]
Тобто футболіст не оскаженіло мчить до воріт, а потихеньку, помаленьку наближається до них, застосовуючи всілякі тактичні хитрощі (як казав відомий у 60-ті рр.. англійський футболіст Д. Грівз: «Класний нападаючий може відстояти на полі 89 хвилин, але на 90-й обов'язково заб'є вирішальний м'яч »).
А ось воротар - це Суперего, субстанція, котра заважає задоволенню бажання, отримання задоволення від забивання гола (та й яке ж задоволення, коли немає перешкоди?). Якщо гравець перш за все думає про себе, про задоволення свого бажання, то воротар перш за все думає про команду. Особлива роль воротаря, зберігача, власника мети (goalkeeper) уособлюється в тому факті, що він один має право брати м'яч в руки, тобто по суті мастурбувати їм, здійснюючи функцію стримування сексуальної деструкції, введення її в розумний «принцип реальності» (дитина, що живе за принципом задоволення, при навчанні гри у футбол, довго не може зрозуміти, чому ж його не можна брати руками - це ж так зручно, так приємно). [4]
Варто відобразити і третю топіку Фрейда - протиставлення інстинкту життя (Ероса) та інстинкту смерті (Танатоса).
Очевидно, що Суперего - воротар, з одного боку, протистоїть руйнівним бажанням противника, тобто стоїть на сторожі життя. Але, з іншого боку, адже задоволення бажання спрямоване в бік продовження життя («запліднення» воріт). Тому воротар одночасно захищає життя своєї команди і наближає смерть протилежно. Таким чином, сублімований Танатос - воротар може бути творчою силою, яка стверджує в футболіста реалістичне відчуття, що матч має властивість закінчуватися, і тому вимагає розумного та економного витрачання сил.
Напевно, футболістам таке й не снилося. І навряд чи їх буйна фантазія за рішенням тактичних завдань на матч могла зайти так далеко. Але з іншого боку, все це - не вигадки хворої свідомості. Це просто особливе аналітичне спостереження і, так би мовити, нотатки на полях. Очевидно, все-таки, що футбол - явище сублімативне, здатну легко перетворювати витіснені бажання в дійсність. [3]
Сублімація - енергія інстинктів відводиться по інших каналах вираження - тим, які суспільство вважає прийнятними. Наприклад, якщо з часом мастурбація викликає у юнака все більшу тривогу, він може сублімувати свої імпульси в соціально одобряемую діяльність - футбол, хокей, інші види спорту. У рамках класичного психоаналізу прийнято вважати, що сублімація сексуальних імпульсів послужила головним поштовхом для великих досягнень у західній науці і культурі.
Якщо проаналізувати сонник Фрейда,то можна зазначати, що за його визначенням у сні грати у футбол – це звичка маніпулювати людьми і ігнорування того, що це не завжди може подобатися оточуючим. А спостерігання за тим, як хтось інший грає у футбол, - означає, що не треба надавати настільки великого значення чужої думки.
Висновки
Можна зазначити, що футбол ніколи не являв собою розвагу, це була завжди битва, де виживає найсильніший, він ніколи не дозволяв відволіктися від насущних проблем, навпаки, вони вирішувалися в цій боротьбі - перемагаючи в ній, отримуєш все, що поставлено на кін.
Саме в такому вигляді футбол існує і зараз. Безумовно, в ході своєї історії ця боротьба удосконалювалася технічно (грають тепер не відрубаними головами, а м'ячем; не голими ногами, а в бутсах; не на безмежному просторі, а на суворо окресленому зеленому газоні) і, якщо можна так сказати, етично (її облагородили за рахунок введення суворих правил, забороняючи не те що боротися на смерть, а взагалі наносити каліцтва один одному). Але символи-то залишилися! І вони живуть в колективному несвідомому: як і раніше одноплемінники однієї команди бажають смерті шанувальникам інший; як і раніше забивання м'яча у ворота свідчить доказом суто чоловічої сили в сексуальному плані.
Футбол в любому випадку буде жити і процвітати тому, що він представляє собою найважливіший «Тайм-аут» оскільки, захоплення від футболу полягає не тільки в самому досконало, «Але в тих воістину драматичних історіях, які розігруються на кордонах цієї досконалості. І коли футбол починає копіювати систему цінностей індустріального суспільства, він стає підозрілим.
Суспільства, в якому футбол відіграє домінуючу роль, ніколи не упускає надлишкової можливості забути на півтори години матчу про всі колишні турботи і осягнути іншу силу.
Норберт Еліас у своєму цивілізаційно-теоретичному аналізі футболу зауважив: «Захоплення футболом і розчарування в ньому - це дуже вдалий приклад психосоціальної матриці нашого життя, якої потрібно додати ще тільки трохи вираження, і вона стане відповіддю на самі елементарні людські запити, які раніше не були навіть названі».
Список використаної літератури:
1. Руднєв В. Метафізика футболу / Логос . 1999. № 8. С.60
2. Фрейд З. Я і Воно / Фрейд З. Психологія несвідомого. - М.: Просвещение, 1989.)
3. Лакан Ж. Семинары. Кн. 1. Работы Фрейда по технике психоанализа (1953/54). М., 1998.
4. Лакан Ж. Инстанция буквы в бессознательном, или судьба разума после Фрейда. М., 1997.
5. Фрейд З. Психопатология обыденной жизни / Фрейд З. Психология бессознательного. М., 1990а.
6. Соломонко В.В. та ін. Футбол: Підручник для студ. вузів фіз. виховання і спорту. - К.: Олимп. лит., 1997. - 286с.: іл.
7. Барсук О.Л., Кудрейко А.И. Страницы футбольной летописи. - Минск: Полымя, 1987. - 155с.