«Система управління запасами»

1 2 3

Ім'я файлу: Курсова робота Упр ІТ Проєктом Шакотько Артур (1) (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 979кб.
Дата: 08.06.2023
скачати
Пов'язані файли:
Практична робота №1.docx
Самостійна робота №6.docx
Реферат до самостійної роботи 1.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ
Кафедра Кібернетики та інформатики

Курсова робота

освітній ступінь – «Бакалавр»
на тему: «Система управління запасами».

Виконав: студент спеціальності 126. «Інформаційні системи та технології»

Шакотько Артур Михайлович

Керівник: В’юненко Олександр Борисович

Суми – 2023

рецензія

на курсову роботу (проект)

студента групи ІСТ 2101 с. т. Шакотько А. М.

на тему

Робота виконана в обсязі: сторінок. Ілюстраційний матеріал: слайдів.

Критерій та шкала оцінювання критерію курсового проекту	Оцінка, бали
Повнота розкриття теми не повністю - 1 бал, частково – 2-3 бали, повністю - 4 бали
Технічний рівень роботи достатній - 1 бали, середній – 2-3 бали, високий - 4 бали
Якість оформлення роботи невисока - 1 бал, середня – 2-3 бали, висока – 4 бали
Позитивні сторони роботи (зазначити) незначні переваги – 1 бал, значні переваги – 2 бали ______________________________________________________________________________________________________________________________
Можливість впровадження матеріалів проекту не може бути впроваджено – 0 балів, може бути впроваджено – 1 бал
Загальна оцінка курсового проекту: задовільно (7-9 балів), добре (10-13 балів), відмінно (14-15 балів) Зауваження___________________________________________________________________________________________________________________ _______________________________________________________________

Рецензенти: ___________________ (____________________)

___________________ (____________________)

___________________ (____________________)
«» 202_ р.

Зміст

ВСТУП 4

Розділ 1 5

Основні теоретичні відомості з “Управління IT проєктами” 5

1.1 Загальні поняття і класифікація проектів 5

1.2 Структура управління проєктами 9

1.3 Управління комунікаціями проєкту 13

1.4 Інформаційна система управління проєктом 16

Розділ 2 19

Практична побудова IT проєкту 19

2.1 Постановка задачі 19

2.2 Діаграма варіантів використання 20

2.3 Мережевий графік 25

2.4 Діаграма Ганта 29

Розділ 3 34

Розрахунок вартості проєкту 34

3.1 Розрахунок оплати праці працівників 34

3.2 Розрахунок витрат пов’язаних з розробкою програмного забезпечення 36

Висновки 39

Список використаних джерел 41

ВСТУП

У сучасному світі здійснюється безліч проектів у галузі інформаційних технологій, і, природно, кожен проект має свої вимоги та характеристики. Тому успішне управління проектами вимагає від менеджерів проектів ретельного планування та виконання кожної фази проекту, а також управління ризиками та спілкування з усіма зацікавленими сторонами.

Управління проектом - це процес планування, виконання та контролю, спрямований на досягнення конкретних цілей проєкту в межах виділеного бюджету та термінів [1, 2].

Від менеджерів проєктів очікується знання процесу розробки програмного забезпечення та інших продуктів ІТ. Інакше кажучи, менеджери проєктів повинні розуміти технічні вимоги, архітектуру та структуру системи, щоб здійснювати ефективне управління проєктом.

Для успішного проєкту менеджер проекту має забезпечити ефективну комунікацію з усіма зацікавленими сторонами. До них належать власник проєкту, команда проекту, розробники, тестувальники та інші зацікавлені сторони, які зацікавлені в результатах проєкту.

Крім того, менеджери проєктів повинні використовувати потужні інструменти управління проєктами, як-от програмне забезпечення для планування й управління проєктами та системи контролю версій, що дають змогу зберігати та керувати програмним кодом [1, 2].

Успішне управління ІТ-проектами вимагає ретельного планування, виконання та контролю, управління ризиками та ефективної комунікації з усіма зацікавленими сторонами.

Для успішної реалізації проєкту керівникам проєктів необхідні знання теорії та практики управління, а також розуміння технічних вимог і процесів розробки програмного забезпечення.
Розділ 1
Основні теоретичні відомості з “Управління IT проєктами”
1.1 Загальні поняття і класифікація проектів
Термін "проєкт" має кілька визначень, кожне з яких має право на існування, залежно від конкретних завдань, що стоять перед фахівцем. Тут представлено деякі з них:

У найпоширенішій формі проєкт - це "щось задумане або заплановане, наприклад, великий захід" (словник Вебстера).

З точки зору системного підходу, проєкт можна розглядати як процес переходу від початкового стану до кінцевого, що є результатом дії низки обмежень і механізмів.

Проєкт містить у собі план (проблему), засоби його реалізації (розв'язання проблеми) і результати, отримані в процесі реалізації наведено на рисунку 1.1.

Проєкт - це поняття, що об'єднує різні види діяльності, які об'єднує таке:

 орієнтовані на досягнення конкретної мети;

 мають чіткі часові рамки початку та закінчення; та

 мають обмежені ресурси або фінансування.

Проєкти - це разові, нециклічні види діяльності. Щось на кшталт виробничого циклу не є проєктом. Однак проєктний підхід дедалі частіше застосовується до процесів, орієнтованих на безперервне виробництво [3].

Проєкт як серія дій існує лише доти, доки це необхідно для досягнення кінцевого результату. Концепція проєкту не суперечить концепції підприємства і повністю сумісна з нею. Проекти також часто є основною формою діяльності підприємства, особливо у великих IT-компаніях.

Під інвестиційними проєктами розуміють інвестиційні заходи, у які вкладається певна кількість ресурсів - інтелектуальних, фінансових, матеріальних і людських - для досягнення запланованих результатів, досягнення певної мети протягом певного періоду часу та отримання результатів певної якості. Результатом інвестиційного проєкту майже завжди є прибуток.

Визначення проєкту для ІТ-організацій та розробників програмного забезпечення, обладнання та систем може бути сформульовано таким чином

Проєкт - це обґрунтоване і заплановане створення або модернізація, спрямована на ухвалення управлінських рішень у межах програмних, апаратних і програмно-апаратних систем, їхньої технічної та організаційної документації, а також виділених на проєкт матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів.

Проєкт – цілеспрямоване, обґрунтоване та сплановане створення або модернізація програмно-технічних засобів, програмних комплексів, технічної та організаційної документації для них, управлінських рішень у рамках матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів, що виділені для реалізації проекту.

Рисунок 1.1 – Основні елементи проекту

Основні поняття проєкту:

Проєкт часто розглядають як конкретне завдання з досягнення бажаного економічного, технічного, технологічного або організаційного результату та засоби, необхідні для його реалізації.

До особливостей проєкту належать:

 зосередженість на досягненні поставлених цілей;

 скоординовані дії виконавців;

 обмеження за часом і ресурсами;

 унікальність.

Зосередженість на досягненні поставлених цілей. Ясність кінцевої мети проєкту сприятиме його успіху за умови, що правильно сформульовані проміжні взаємозалежні цілі.

Скоординовані дії виконавців. Деякі дії мають виконуватися паралельно, а деякі послідовно, і будь-яке порушення порядку виконання може поставити під загрозу загальну реалізацію проєкту.

Обмеження за часом і ресурсами. Проєкти реалізуються протягом певного періоду часу, з максимально чіткою датою початку і закінчення. Ключем до успішної реалізації проєкту є оптимальний розподіл зусиль і ресурсів у часі, що забезпечується узгодженням послідовності завдань і заходів у рамках проєктної діяльності.

Унікальність. Кожен проєкт має унікальні характеристики і властивості. Немає двох однакових проєктів, навіть якщо вони здійснюють схожу діяльність.

Нижче наведено класифікацію типів проєктів в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Типи проєктів

Ознаки	Типи проєктів
За взаємодією проєкту	Проєкт		Програма				Система (Папка проєктів)
За масштабом ( розміром )	Малий		Середній				Мегапроєкт
За складністю	Простий	Організаційно складний			Технічно Складний	Ресурсно складний		Комплексно складний
За строками реалізації	Коротко – строковий			Середній		Мегапроєкт
За вимогами якості та засобами	Бездефектний			Модульний		Стандартний
За вимогами до ресурсів	Мультипроєкт			Монопроєкт
За рівнем учасників	Міжнародний ( сумісний )			Державний, територіальний, місцевий

Нижче розглянуто "класичні" типи "нормальних" проєктів, що класифіковані за масштабами, термінами реалізації, якості виконання, обмеженості ресурсів, конструктивним виконанням, учасникам

Малі проєкти невеликі за масштабом, прості і обмежені обсягами. Приклади типових малих проектів: дослідно-промислові установки, невеликі (часто в блочно-модульному виконанні) промислові підприємства, модернізація діючих виробництв.

Мега проєкти - це цільові програми, що містять безліч взаємопов'язаних проектів, об'єднаних спільною метою, виділеними ресурсами і відпущеними на їх виконання часом. Такі програми можуть бути міжнародними, державними, національними, регіональними, міжгалузевими, галузевими і змішаними.

Складні проєкти мають на увазі наявність технічних, організаційних або ресурсних завдань, вирішення яких передбачає нетривіальні підходи і підвищені витрати на їх рішення.

Короткострокові проєкти зазвичай реалізуються на підприємствах з виробництва новинок різного роду, досвідчених установках, відбудовних роботах.

Міжнародні проєкти зазвичай відрізняються значною складністю і вартістю. Їх відрізняє також важлива роль в економіці і політиці тих країн, для яких вони розробляються.

1.2 Структура управління проєктами
Структури, широко використовувані в управлінні проектами, включають функціональні, матричні та проєктні структури [5].

Функціональна структура управління У цій структурі лінійний керівник здійснює управління через групу підлеглих функціональних керівників, кожен з яких управляє конкретним підрозділом у межах своєї функції наведено на рисунку 1.2.

Рисунок 1.2 – Функціонально організаційна структура
Матричні структури управління будуються на функціональній основі. У цьому випадку відносини між керівником і підлеглим будуються на основі прямих вертикальних зв'язків. Для розв'язання конкретної проблеми створюється тимчасова проектна група, яку очолює керівник проекту.

Ця група формується з фахівців відповідного функціонального відділу на різних рівнях управлінської ієрархії.

Керівник проєкту має горизонтальні відносини з функціональним відділом, які накладаються на традиційні вертикальні відносини "начальник - підлеглий", утворюючи матрицю взаємодії котра наведена на рисунку 1.3.

Рисунок 1.3 – Матрична структура управління
Матричне управління - це структура, що дає змогу гнучко управляти людськими ресурсами шляхом їхнього перерозподілу між проектами. Щоб зробити цю структуру ефективною, необхідна система ефективного управління виконанням пов'язаних із проєктом завдань, їхньою якістю, вартістю та термінами.

Також необхідно постійно контролювати відповідність фактичних показників запланованим. Менеджери проєктів повинні мати детальну інформацію про загальний стан проєкту, а керівники відділів - детальну інформацію про роботу відповідних відділів.

На основі цих даних керівник проєкту готує звіти й обговорює їх із підлеглими командами. Ці обговорення можуть відбуватися щотижня або, у критичних ситуаціях, щодня.

Матрична структура управління найкраще підходить для малих і середніх проєктів. Для більших проєктів такі структури неефективні. Це пов'язано з тим, що складність комунікаційної мережі різко зростає, а прийняття управлінських рішень значно затягується.

Управління проєктом - це найефективніша форма реалізації проєкту під час розв'язання проблемних питань, пов'язаних зі зміною напряму або методу досягнення цілей організації [4].

Це управління загальним обсягом трудових, фінансових, матеріальних та енергетичних ресурсів, необхідних для того, щоб проєкт було реалізовано в узгоджені строки, у межах запланованих кошторисних витрат і з належною якістю наведено на рисунку 1.4.

Рисунок 1.4 – Проєктна структура управління проектами

Організаційна форма проєкту реалізує вимоги системного підходу до управління, згідно з яким завдання, що забезпечують розв'язання певної проблеми або досягнення кінцевої мети, розглядаються з погляду досягнення певної мети або розв'язання певної проблеми, а не ієрархії постійного підпорядкування.

Одним із ключових питань, що впливають на ефективність управління проєктами загалом, є оцінка роботи функціональних виконавців у системі управління проєктами.

Здебільшого такі системи характеризуються тим, що функціональні виконавці підпорядковуються щонайменше двом керівникам (функціональному менеджеру та менеджеру проєкту).

У багатьох випадках виконавці одночасно беруть участь у кількох проєктах і тому можуть підпорядковуватися кільком керівникам одночасно. Загалом, питання оцінки ефективності та потенціалу окремих виконавців дуже складне. Зазвичай воно виникає, коли проєкт завершено або коли менеджер проєкту намагається просунути співробітника.

Система управління проєктами, орієнтована на кінцеву мету - реалізацію проєкту, - скорочує час на реалізацію проєкту, підвищує рівень ефективності під час вирішення поточних питань, пов'язаних із реалізацією проєкту, та краще балансує робочу програму й ресурсні можливості підрядника.

Слід зазначити, що системи управління проєктами мають певні недоліки. Організаційна структура - найважливіший механізм управління проєктами. Вона дає змогу реалізувати весь набір функцій, процесів та операцій, необхідних для досягнення цілей проєкту.

1.3 Управління комунікаціями проєкту
Управління комунікаціями проєкту є задачею управління взаємодією інформаційними зв'язками і, як управлінська функція, ця задача спрямована на забезпечення: своєчасного збору, генерації, розподілу і збереження необхідної проєктної інформації.

Комунікація та актуальна інформація - це як основа для забезпечення координації дій учасників проєкту. Це основа для координації дій учасників проєкту. Система обміну інформацією в організації показана на рисунку 1.5.

Рисунок 1.5 – Інформаційний обмін в організації
Інформація - це дані, які збирають, обробляють і поширюють Для того щоб бути корисною для прийняття рішень.

Щоб бути корисною для ухвалення рішень, інформацію потрібно надавати своєчасно, відповідно до її призначення і в зручній формі. Це досягається завдяки використанню сучасних інформаційних технологій у рамках системи управління проєктами.

Управління комунікаціями підтримує систему комунікацій (взаємодію) між учасниками проєкту і передачу управлінської та звітної інформації для забезпечення досягнення цілей проєкту.

Управління комунікаціями підтримує систему комунікацій (взаємодію) між учасниками проєкту і передачу управлінської та звітної інформації для забезпечення досягнення цілей проєкту. Кожен учасник проєкту має бути готовий до взаємодії в рамках проєкту відповідно до своєї ролі.

Функція управління інформаційними зв'язками включає в себе наступні процеси:

- спланувати системи комунікації – визначити інформаційні потреби учасників проєкту (зміст інформації, терміни та способи її розповсюдження);

- збір та поширення інформації - процес регулярного збору та своєчасного надання необхідної інформації учасникам проєкту;

- звітність про хід виконання проекту - обробка показників виконання проекту, співвіднесення із запланованими результатами, аналіз тенденцій, прогнозування;

- документувати хід робіт - організувати збір, обробку та зберігання проєктної документації.

План комунікацій є складовою частиною плану проекту. Він включає в себе:

 план збору інформації, який визначає джерела інформації та способи її отримання; та

 план розповсюдження інформації, який визначає споживачів інформації та способи її надання;

 детальний опис кожного документа, який повинен бути отриманий або переданий, включаючи формат, зміст, рівень детальності і використовувані визначення;

 план введення в дію тих чи інших видів комунікацій;

 методи оновлення і вдосконалення плану комунікацій.

План комунікацій формалізується і деталізується в залежності від потреб проекту.

В рамках проєкту існує потреба в здійсненні різних видів комунікацій: внутрішні (всередині команди проекту) і зовнішні (з керівництвом компанії, замовником, зовнішніми організаціями і т. д.);

 формальні (звіти, запити, наради) і неформальні (нагадування, обговорення);

 письмові та усні;

 вертикальні і горизонтальні.

Системи збирання та поширення інформації повинні відповідати потребам різних типів комунікації. Для цих цілей можуть використовуватися автоматизовані та неавтоматизовані методи збирання, опрацювання та передавання інформації.

Для збирання, опрацювання та передавання інформації можуть використовуватися автоматизовані методи.

Неавтоматизовані методи включають збір і передачу даних на паперових носіях, наприклад, організація зустрічей.

Автоматизовані методи включають використання комп'ютерних технологій і сучасних засобів комунікації для підвищення ефективності взаємодії, наприклад, електронної пошти, систем управління документами та архівування даних.

Управління комунікаціями є ключовим елементом управління проєктами, оскільки ефективна комунікація допомагає уникнути непорозумінь та помилок, підвищує рівень довіри між учасниками проекту та забезпечує успішне виконання проєкту в цілому [5].

Управління комунікаціями проєкту допомагає забезпечити правильне сприйняття інформації та зменшує можливість помилок та непорозумінь між учасниками проєкту. Крім того, ефективна комунікація сприяє збільшенню зацікавленості зацікавлених сторін у проєкті та забезпечує їх підтримку.

Отже, управління комунікаціями є необхідним елементом управління проектом, який допомагає забезпечити ефективну комунікацію між учасниками проекту та зацікавленими сторонами, що є ключовим фактором успіху проєкту.

1 2 3

скачати