Система підготовки наукових І науково-педагогічних кадрів україні

Ім'я файлу: Лекція 4 ОНД з Система підготовки (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 44кб.
Дата: 04.11.2023
скачати

Тема 4. СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ НАУКОВИХ І НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ УКРАЇНІ

План

1. Основні аспекти законодавчого та нормативно-правового врегулювання організації підготовки наукових ступенів.

2. Права та обов’язки аспірантів (ад’юнктів) і докторантів.

3. Підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) та поза ними.
1. Основні аспекти законодавчого та нормативно-правового врегулювання організації підготовки наукових ступенів.
Передусім, наголосимо, що в законі «Про вищу освіту», зокрема в пункті 5 першої статті чітко та однозначно зазначено поняття «вища освіта» як «сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти», а у пункті 7 цієї ж статті узаконено, що «заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей». Водночас у пункті 11 першої статті закону дано визначення терміну «здобувач вищої освіти» як особа, яка навчається у закладі вищої освіти на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації.

Для здобувача третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти, а саме такими є аспіранти, винятково важливо знати і мати чітке розуміння та уявлення про таке узаконене поняття, як «освітня (освітньо-професійна, освітньо-наукова чи освітньо-творча) програма». В пункті 17 першої статті Закону вона трактується як: «єдиний комплекс освітніх компонентів (навчальних дисциплін, індивідуальних завдань, практик, контрольних заходів тощо), спрямованих на досягнення передбачених такою програмою результатів навчання, що дає право на отримання визначеної освітньої або освітньої та професійної (професійних) кваліфікації (кваліфікацій). Освітня програма може визначати єдину в її межах спеціалізацію або не передбачати спеціалізації».

Крім того, у статті 5 Закону «Про вищу освіту» міститься норма про третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти, що «передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв’язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.

Освітньо-науковий рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення».

У цій же статті визначено, що здобуття вищої освіти передбачає, з одного боку, виконання особою освітньої програми, з іншого – є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти, зокрема доктора філософії. В пункті 6 тієї ж 5 статті узаконено термін «доктор філософії», що означає «освітній і водночас науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується разовою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти або наукової установи за результатами успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді». Цим істотно відрізняється від поняття «науковий ступінь», яке не передбачало освітньої кваліфікації його здобувачі та носії. Підготовка таких фахівців здійснюється під час навчання в аспірантурі або ад’юнктурі, на що передбачено 4 роки і обсяг освітньо-наукової складової має складати в межах 30–60 кредитів /КТС.

Підкреслимо, що Законом передбачено можливість здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії поза аспірантурою. Таке мають право особи, які професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи. Як приклад, в статті передбачено, що це можна реалізувати під час перебування в творчій відпустці. Іншими словами, такі працівники можуть здобути ступінь доктора філософії, використовуючи можливості творчої відпустки, але за умови успішного виконання відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді. Очевидно, додатково буде розроблено відповідний нормативний документ, який унормує безпосередню процедуру виконання освітньо-наукової програми.

Крім того, важливо підкреслити, що підготовку докторів філософії можуть здійснювати за власною освітньо-науковою програмою наукові установи. Для цього, як і заклади вищої освіти, такі наукові установи, потрібно для цього отримати ліцензією на відповідну освітню діяльність. За нормами Закону таку підготовку можна також проводити за освітньо-науковою програмою, окремі елементи якої забезпечуються іншими науковими установами та/або закладами вищої освіти.

Для аспірантів слід добре засвоїти, що відповідно до вимог пункту 4 статті 6 Закону про «Вищу освіту» визначено, що «атестація осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, здійснюється на підставі публічного захисту наукових досягнень у формі дисертації разовою спеціалізованою вченою радою, утвореною закладом вищої освіти чи науковою установою, які мають акредитовану освітню програму третього рівня вищої освіти з відповідної спеціальності (спеціальностей для міждисциплінарних робіт).

Звернемо увагу і на те, що пунктами 5 і 6 зазнаної статті встановлено вимоги, за яких допускається захист дисертації, ключовими з яких є обов’язковість самостійного виконання здобувачем і дотримання ним норм академічної доброчесності. Про конкретні аспекти цих вимог і процедур ми будемо вести розмову на наступних заняттях.

Що ж до другої частини першого питання, яка стосується нормативно-правового врегулювання організації підготовки наукових ступенів, то це питання врегульовано у «Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах)» найновіша редакція якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 7 жовтня 2022 р. Так ось у пункті 13 цього документу чітко визначено, що підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії здійснюється: по-перше, «в аспірантурі (ад’юнктурі) закладу вищої освіти (наукової установи) за очною (денною, вечірньою) або заочною формою навчання»; по-друге, поза аспірантурою (для осіб, які професійно провадять наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи у відповідному закладі вищої освіти (науковій установі)».

Юридично в пункті 6 «Порядку…» передбачено, що «провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти здійснюється закладами вищої освіти (науковими установами) на підставі отриманої ліцензії з ліцензованим обсягом, який визначає максимально сумарну кількість аспірантів (ад’юнктів) та осіб, які здобувають ступінь вищої освіти доктора філософії поза аспірантурою (ад’юнктурою)».

Підготовка осіб в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі здійснюється:

а) за рахунок коштів державного бюджету (за державним замовленням);

б) за рахунок коштів юридичних чи фізичних осіб (на умовах контракту, зокрема за кошти грантів, які отримав вищий навчальний заклад (наукова установа) на проведення наукових досліджень, за якими передбачається підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії або доктора наук).

Підкреслимо, що здійснювати таку підготовку докторів філософії можна лише за освітньо-науковою програмою. Якщо ВНЗ її проводить на замовлення іншого вишу чи наукової установи (або навпаки), то вони обов’язково узгоджують між собою освітньо-наукову програму і навчальний план, зазначають про це в індивідуальних планах наукової роботи НУ або ВНЗ і НУ. Зрозуміло, шо при цьому під час ліцензування освітньої діяльності ВНЗ (НУ) під час акредитації відповідної освітньо-наукової програми враховуються показники їх спільного наукового потенціалу (зокрема, 1) показники кадрового, 3) матеріально-технічного та 3) інформаційного забезпечення).

Науково-методичне забезпечення та організацію діяльності аспірантури (ад’юнктури) закладів вищої освіти (наукових установ) здійснюють їх вчені (наукові, науково-технічні, технічні) ради (далі – вчені ради).

Для координації такої діяльності, як правило, функціонує відділ аспірантури (ад’юнктури) і докторантури.

Для врегулювання відносин між аспірантом (ад’юнктом) або докторантом та вищим навчальним закладом (науковою установою) укладається договір.

Відповідно до пункту 15 «Порядку…», вступ до аспірантури (ад’юнктури) осіб, які здобули вищу освіту ступеня магістра (спеціаліста), здійснюється на конкурсній основі відповідно до цього Порядку та правил прийому до відповідного закладу вищої освіти (наукової установи), затверджених вченою радою ЗВО (НУ) на основі Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти, затверджених МОН.

Правила прийому до нашого університету в 2022 р. у новій редакції, зокрема щодо прийому до аспірантури (ад’юнктури) та докторантури, затверджені університетською вченою радою 12 вересня 2022 р. та введені в дію цього ж дня наказом ректора № 106-02 й оприлюднені на офіційному веб-сайті вищого навчального закладу. Зокрема, в пункті 6 Правил наведено таблицю, де зазначено шифри і назви галузей знань, код та назви спеціальностей, назви освітньо-наукових програм, термін і форми навчання. У цьому нормативному документі окремим блоком зазначено строки прийому заяв і документів від осіб, які на основі здобутого ступеня магістра або освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста вступають на навчання для здобуття ступеня доктора філософії, вступних випробувань, конкурсного відбору та зарахування в формі зведеної таблиці:

Етапи вступної кампанії	Денна та заочна форми здобуття освіти
Початок прийому заяв і документів	25 серпня 2022 р.
Закінчення прийому заяв і документів	годині 12 вересня 2022 р.
Строки проведення вступних випробувань	з 13 вересня по 19 вересня 2022 р
Оприлюднення рейтингового списку вступників із зазначенням рекомендованих до зарахування на місця державного замовлення	20 вересня 2022 року
Строк виконання вступниками, які отримали рекомендації, вимог до зарахування на місця державного або регіонального замовлення	до 15.00 години 24 вересня 2022 р.
Терміни зарахування вступників за кошти державного або місцевого бюджету (за державним або регіональним замовленням)	25 вересня 2022 р.
Терміни зарахування вступників за кошти фізичних та/або юридичних осіб	не пізніше 30 вересня 2022 р.

Правилами прийому були визначені: порядок, перелік і строки подання документів для вступу до аспірантури (ад’юнктури) та докторантури вищого навчального закладу (наукової установи); зміст, форму і строки вступних випробувань для конкурсного відбору вступників до аспірантури (ад’юнктури) та докторантури за кожною спеціальністю або відповідною галуззю знань.

Оскільки Ви щойно пройшли процедуру вступних випробувань і відповідний конкурсний відбір на навчання за державне замовлення, а також пройшли вступні випробування для навчання за рахунок фізичних і юридичних осіб, ми на цьому не будемо зупинятися. Лише зауважимо, що всі вони відбувалися у відповідності до встановлених правил відкрито, прозоро, демократично та об’єктивно.

Проте підкреслимо, що згідно з Правилами прийому на навчання в аспірантуру були прийняті не лише громадяни України, а й іноземка – представниця Китаю (на контрактну форму навчання).

Повертаючись до «Порядку підготовки…», зауважимо, що за вимогами пункту 23, підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) здійснюється за відповідною освітньо-науковою програмою та навчальним планом, які затверджуються вченою радою ЗВО чи НУ для кожної спеціальності. В цьому ж пункті визначено, що протягом строку навчання в аспірантурі (ад’юнктурі) аспірант (ад’юнкт) зобов’язаний: а) виконати всі вимоги освітньо-наукової програми, зокрема здобути теоретичні знання, уміння, навички та інші компетентності, достатні для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності; б) оволодіти методологією наукової та педагогічної діяльності, а також в) провести власне наукове дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та/або практичне значення; г) опублікувати наукові публікації за темою дисертації,; д) підготувати дисертацію та е) пройти процедуру публічного захисту в разовій спеціалізованій вченій раді.

Слід наголосити, що освітньо-наукова програма та її навчальний план виступають основою для формування аспірантом (ад’юнктом) індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи, які погоджуються з науковим керівником та затверджуються вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) протягом двох місяців з дня зарахування особи до закладу вищої освіти (наукової установи) для підготовки в аспірантурі (ад’юнктурі).
2. Права та обов’язки аспірантів (ад’юнктів).

Перш ніж вести мову про права та обов’язки аспірантів, необхідно наголосити про загальні положення, встановлені чинними законами і нормативно-правовими актами України і відповідними документами нашого університету, якими регламентується функціонування аспірантури. Оскільки ми з першого заняття неодноразово зверталися до різних питань підготовки докторів філософії через аспірантуру в ЗВО чи НУ, будемо від них відштовхуватися і конкретизовувати різноманітні питання й щодо цього питання. Говорячи про це, зауважимо, що в статті 5 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що: «третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв’язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.

Освітньо-науковий рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.

Освітньо-творчий рівень вищої освіти передбачає оволодіння методологією мистецької та мистецько-педагогічної діяльності, здійснення самостійного творчого мистецького проекту, здобуття практичних навичок продукування нових ідей і розв’язання теоретичних та практичних проблем у творчій мистецькій сфері. Це, в свою чергу, означає як про права, так і про обов’язки аспіранта під час навчання в аспірантурі протягом чотирьох років, котрі випливають із цих законодавчих положень.

Так ось у статті 62 Закону України «Про вищу освіту» встановлені права кожного аспіранта чи ад’юнкта як учасника освітньо-наукового процесу, серед них право на:

«1) вибір форми навчання під час вступу до закладу вищої освіти;

2) безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;

3) трудову діяльність у позанавчальний час;

4) додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

5) безоплатне користування бібліотеками, музеями, інформаційними фондами, навчальною, науковою та спортивною базами закладу вищої освіти;

6) безоплатне забезпечення інформацією для навчання у доступних форматах з використанням технологій, що враховують обмеження життєдіяльності, зумовлені станом здоров’я (для осіб з особливими освітніми потребами);

7) користування виробничою, культурно-освітньою, побутовою, оздоровчою базами закладу вищої освіти у порядку, передбаченому статутом закладу вищої освіти;

8) забезпечення гуртожитком та цілодобовим доступом до нього на строк навчання у порядку, встановленому законодавством;

9) участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікації;

10) участь у заходах з освітньої, наукової, науково-дослідної, спортивної, мистецької, громадської діяльності, що проводяться в Україні та за кордоном, у встановленому законодавством порядку;

11) участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчального процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення;

12) внесення пропозицій щодо умов і розміру плати за навчання;

13) участь у громадських об’єднаннях;

14) участь у діяльності органів громадського самоврядування закладу вищої освіти, інститутів, факультетів, відділень, вченої ради закладу вищої освіти, органів студентського самоврядування;

15) вибір навчальних дисциплін у межах, передбачених відповідною освітньою програмою та навчальним планом, в обсязі, що становить не менш як 25 відсотків загальної кількості кредитів ЄКТС, передбачених для даного рівня вищої освіти. При цьому здобувачі певного рівня вищої освіти мають право вибирати навчальні дисципліни, що пропонуються для інших рівнів вищої освіти, за погодженням з керівником відповідного факультету чи підрозділу;

16) навчання одночасно за декількома освітніми програмами, а також у декількох закладах вищої освіти, за умови отримання тільки однієї вищої освіти за кожним ступенем за кошти державного (місцевого) бюджету;

17) академічну мобільність, у тому числі міжнародну;

18) отримання соціальної допомоги у випадках, встановлених законодавством;

19) зарахування до страхового стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» періодів навчання на денній формі навчання у закладах вищої освіти, аспірантурі, докторантурі, інтернатурі, резидентурі, за умови добровільної сплати страхових внесків;

20) академічну відпустку або перерву в навчанні із збереженням окремих прав здобувача вищої освіти, а також на поновлення навчання у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки;

21) участь у формуванні індивідуального навчального плану;

22) моральне та/або матеріальне заохочення за успіхи у навчанні, науково-дослідній і громадській роботі, за мистецькі та спортивні досягнення тощо;

23) захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;

24) безоплатне проходження практики на підприємствах, в установах, закладах та організаціях, а також на оплату праці під час виконання виробничих функцій згідно із законодавством;

25) канікулярну відпустку тривалістю не менш як вісім календарних тижнів на навчальний рік;

26) отримання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

27) оскарження дій органів управління закладу вищої освіти та їх посадових осіб, педагогічних і науково-педагогічних працівників;

28) спеціальний навчально-реабілітаційний супровід та вільний доступ до інфраструктури закладу вищої освіти відповідно до медико-соціальних показань за наявності обмежень життєдіяльності, зумовлених станом здоров’я».

До того ж, «особи, які навчаються у закладах вищої освіти за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання академічних та соціальних стипендій у встановленому законодавством порядку». Крім того, «особи, які навчаються у закладах вищої освіти за денною формою навчання, можуть отримувати інші стипендії, призначені фізичними (юридичними) особами».

Що ж до обов’язків осіб, які навчаються в ЗВО, то відповідно до статті 63 цього закону вони зобов’язані:

«1) дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти;

2) виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями;

3) виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання».

Водночас в оновленому «Порядку підготовки здобувачів вищої освіти доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)» чітко визначено цілий підрозділ Права та обов’язки здобувачів». Зокрема, в пункті 6 унормовано, що «здобувачі ступеня вищої освіти доктора філософії користуються правами здобувачів вищої освіти та виконують всі обов’язки, що визначені згаданим вище Законом України «Про вищу освіту».

В пункті 7 дещо розширено права аспірантів «з метою належного проведення наукових досліджень», у тому числі на :

– вільний доступ до всіх видів відкритої наукової інформації, наявної у закладах вищої освіти (наукових установах), бібліотеках і державних архівах України;

– отримання методичного і змістовного наукового керівництва (консультування) щодо власного дослідження від наукового керівника (консультанта), для аспірантів (ад’юнктів) – на чіткий розподіл обов’язків між науковими керівниками у разі призначення вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) двох керівників;

– безпечні та нешкідливі умови для проведення наукових досліджень, забезпечення належно обладнаним місцем для наукової роботи;

– академічну мобільність, що реалізується відповідно до законодавства;

– академічну та соціальну відпустку відповідно до законодавства;

– трудову діяльність у позанавчальний час відповідно до законодавства».

У розвиток зазначених обов’язків аспіранти, згідно з нормами пункту 8 «Порядку…» «з метою забезпечення належного проведення наукових досліджень здобувачі також зобов’язані:

а) дотримуватися принципів академічної доброчесності, морально-етичних норм і стандартів поведінки дослідників у відповідній галузі (професії), встановлених закладом вищої освіти (науковою установою);

б) виконувати індивідуальний план наукової роботи та двічі на рік звітувати про хід його виконання на засіданні кафедри, відділу, лабораторії чи іншого підрозділу закладу вищої освіти (наукової установи), який уповноважений для цього його вченою радою;

в) підготувати свої наукові досягнення у вигляді дисертації (для аспірантів і ад’юнктів) та у вигляді дисертації або наукової доповіді – у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії або сукупності статей у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях, (для докторантів).

Вважаю принципового вимогу, сформульовану в пункті 9, де зазначено, що «покладення закладом вищої освіти (науковою установою) на здобувача обов’язків, не пов’язаних з виконанням відповідної освітньо-наукової (наукової) програми та підготовкою дисертації (монографії, статей, наукової доповіді), забороняється».

Слід зауважити, що в «Положенні про підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка», що набуло чинності 26 лютого 2020 р., передбачено норму про право аспірантів вибирати навчальні дисципліни: а) з категорії вільного вибору в обсязі не менше 25 %; б) які пропонуються для інших рівнів вищої освіти і які пов’язані з тематикою дисертаційного дослідження (за погодженням зі своїм науковим керівником і деканом відповідного факультету) або в) в рамках академічної мобільності в інших ЗВО чи НУ. Якщо аспірант підтвердив рівень свого знання іноземної мови дійсним сертифікатом тестів TOEFL, або International English Language Testing System, або сертифікатом Cambridge English Asssesment Sistem, на рівні С1 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, він має право на:

– зарахування відповідних кредитів, передбачених освітньо-науковою програмою аспірантури, що виконані в повному обсязі;

– використання обсягу навчального навантаження, передбаченого для набуття мовних компетентностей, для здобуття інших компетентностей (за погодженням з науковим керівником).
3. Підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) та поза ними.

У статті 49 Закону України «Про вищу освіту» унормовано, що основними формами здобуття вищої освіти, а отже і ступеня доктора філософії, є інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева, дуальна. Звернемо увагу на те, що «дистанційна форма здобуття освіти – це індивідуалізований процес здобуття освіти, що відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу в спеціалізованому середовищі, що функціонує на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Наступною, 50 статтею зазначеного Закону визначено форми організації освітнього процесу та види навчальних занять, серед форм названо: навчальні заняття, самостійну роботу, практичну підготовку, контрольні заходи, а види – лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації тощо.

Як ми вже говорили, підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії здійснюється в двох формах: по-перше, в аспірантурі (ад’юнктурі) закладу вищої освіти (наукової установи) за очною (денною, вечірньою) або заочною формою навчання; по-друге, поза аспірантурою (для осіб, які професійно провадять наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи у відповідному закладі вищої освіти (науковій установі).

Відповідно до пункту 22 «Порядку підготовки докторів філософії…», аспіранту (ад’юнкту) протягом місяця після зарахування відповідним наказом керівника закладу вищої освіти (наукової установи) призначається науковий керівник з числа наукових або науково-педагогічних працівників з науковим ступенем. Передбачено, що науковий керівник аспіранта (ад’юнкта) здійснює: а) наукове керівництво роботою над дисертацією, б) надає консультації щодо змісту і методології наукових досліджень аспіранта (ад’юнкта), в) контролює виконання індивідуального плану наукової роботи та індивідуального навчального плану аспіранта (ад’юнкта) і г) відповідає перед вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) за належне та своєчасне виконання обов’язків наукового керівника.

На здійснення наукового керівництва роботою над дисертацією одного аспіранта (ад’юнкта) науковому керівникові відводиться щороку 50 академічних годин навчального навантаження. Характерно, що вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) з урахуванням потреб аспіранта (ад’юнкта) та ефективності роботи наукового керівника з підготовки докторів філософії може відвести більшу кількість годин навчального навантаження керівникові з їх оплатою за рахунок коштів спеціального фонду закладу вищої освіти (наукової установи).

В пункті 23 зазначеного «Порядку…» встановлено, що підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) здійснюється за освітньо-науковою програмою та навчальним планом, що затверджуються вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи) для кожної спеціальності.

Протягом строку навчання в аспірантурі (ад’юнктурі) аспірант (ад’юнкт) зобов’язаний виконати всі вимоги освітньо-наукової програми, зокрема здобути теоретичні знання, уміння, навички та інші компетентності, достатні для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіти методологією наукової та педагогічної діяльності, а також провести власне наукове дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та/або практичне значення, та захистити дисертацію.

Освітньо-наукова програма та навчальний план аспірантури (ад’юнктури) складаються з освітньої та наукової складових.

Навчальний план аспірантури (ад’юнктури) повинен містити інформацію про перелік та обсяг навчальних дисциплін (30–60 кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі – ЄКТС), послідовність їх вивчення, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю.

Освітньо-наукова програма та навчальний план аспірантури (ад’юнктури) є основою для формування аспірантом (ад’юнктом) індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи, які погоджуються з науковим керівником та затверджуються вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи) протягом двох місяців з дня зарахування особи до аспірантури (ад’юнктури).

Індивідуальний навчальний план аспіранта (ад’юнкта) повинен містити перелік дисциплін за вибором аспіранта (ад’юнкта) в обсязі, що становить не менш як 25 % загальної кількості кредитів ЄКТС. При цьому аспіранти (ад’юнкти) мають право вибирати навчальні дисципліни, що пропонуються для інших рівнів вищої освіти і які пов’язані з тематикою дисертаційного дослідження, за погодженням із своїм науковим керівником та керівником відповідного факультету чи підрозділу.

Засвоєння аспірантами (ад’юнктами) навчальних дисциплін може відбуватися на базі вищого навчального закладу (наукової установи), до якого зарахований аспірант (ад’юнкт), а також в рамках реалізації права на академічну мобільність - на базі інших вищих навчальних закладів (наукових установ).

Аспірант (ад’юнкт) має право змінювати свій індивідуальний навчальний план за погодженням із своїм науковим керівником у порядку, який затверджується вченою радою.

Усі аспіранти (ад’юнкти) незалежно від форми навчання зобов’язані відвідувати аудиторні заняття і проходити всі форми поточного та підсумкового контролю, передбачені індивідуальним навчальним планом аспіранта (ад’юнкта) та освітньо-науковою програмою аспірантури (ад’юнктури) вищого навчального закладу (наукової установи).

Освітньо-наукова програма аспірантури (ад’юнктури) вищого навчального закладу (наукової установи) має включати не менше чотирьох складових, що передбачають набуття аспірантом (ад’юнктом) таких компетентностей відповідно до Національної рамки кваліфікацій:

здобуття глибинних знань із спеціальності (групи спеціальностей), за якою (якими) аспірант (ад’юнкт) проводить дослідження, зокрема засвоєння основних концепцій, розуміння теоретичних і практичних проблем, історії розвитку та сучасного стану наукових знань за обраною спеціальністю, оволодіння термінологією з досліджуваного наукового напряму (орієнтовний обсяг такої освітньої складової становить не менш як 12 кредитів ЄКТС);

оволодіння загальнонауковими (філософськими) компетентностями, спрямованими на формування системного наукового світогляду, професійної етики та загального культурного кругозору (орієнтовний обсяг такої освітньої складової становить чотири - шість кредитів ЄКТС);

набуття універсальних навичок дослідника, зокрема усної та письмової презентації результатів власного наукового дослідження українською мовою, застосування сучасних інформаційних технологій у науковій діяльності, організації та проведення навчальних занять, управління науковими проектами та/або складення пропозицій щодо фінансування наукових досліджень, реєстрації прав інтелектуальної власності (орієнтовний обсяг такої освітньої складової становить не менш як шість кредитів ЄКТС);

здобуття мовних компетентностей, достатніх для представлення та обговорення результатів своєї наукової роботи іноземною мовою (англійською або іншою відповідно до специфіки спеціальності) в усній та письмовій формі, а також для повного розуміння іншомовних наукових текстів з відповідної спеціальності (рекомендований обсяг такої навчальної складової становить шість - вісім кредитів ЄКТС).

Аспірант (ад’юнкт), який підтвердив рівень свого знання іноземної мови, зокрема англійської, дійсним сертифікатом тестів TOEFL, або International English Language Testing System, або сертифікатом Сambridge English Language Assessment, на рівні С1 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, має право:

на зарахування відповідних кредитів, передбачених освітньо-науковою програмою аспірантури (ад’юнктури), як таких, що виконані у повному обсязі;

на використання обсягу навчального навантаження, передбаченого для набуття мовних компетентностей, для здобуття інших компетентностей (за погодженням з науковим керівником).

Вчена рада вищого навчального закладу (наукової установи) має право прийняти рішення про визнання набутих аспірантом (ад’юнктом) в інших вищих навчальних закладах (наукових установах) компетентностей з однієї чи декількох навчальних дисциплін (зарахувати кредити ЄКТС), обов’язкове здобуття яких передбачено освітньо-науковою програмою аспірантури (ад’юнктури).

Наукова складова освітньо-наукової програми передбачає проведення власного наукового дослідження під керівництвом одного або двох наукових керівників та оформлення його результатів у вигляді дисертації.

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії є самостійним розгорнутим дослідженням, що пропонує розв’язання актуального наукового завдання в певній галузі знань або на межі кількох галузей, результати якого становлять оригінальний внесок у суму знань відповідної галузі (галузей) та оприлюднені у відповідних публікаціях.

У статті 36 «Порядку…» унормовано, що «наукова складова освітньо-наукової програми оформлюється у вигляді індивідуального плану наукової роботи аспіранта (ад’юнкта) і є невід’ємною частиною навчального плану аспірантури (ад’юнктури) та передбачає проведення власного наукового дослідження під керівництвом одного або двох наукових керівників та оформлення його результатів у вигляді дисертації».

Законодавчо і нормативно передбачено, що в дисертації на здобуття ступеня доктора філософії, що є самостійним розгорнутим дослідженням, пропонується розв’язання конкретного наукового завдання, що має істотне значення для певної галузі знань та результати якого оприлюднені у відповідних наукових публікаціях.

Атестація здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії здійснюється спеціалізованою вченою радою, утвореною для проведення разового захисту, на підставі публічного захисту наукових досягнень у формі дисертації.

Стан готовності дисертації аспіранта (ад’юнкта) до захисту визначається науковим керівником (або консенсусним рішенням двох керівників).

Обов’язковою умовою допуску до захисту є успішне виконання аспірантом (ад’юнктом) його індивідуального навчального плану.

Здобувачі вищої освіти ступеня доктора філософії захищають дисертації, як правило, у постійно діючій спеціалізованій вченій раді з відповідної спеціальності, яка функціонує у вищому навчальному закладі (науковій установі), де здійснювалася підготовка аспіранта (ад’юнкта). Вчена рада вищого навчального закладу (наукової установи) має право подати до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти документи для акредитації спеціалізованої вченої ради, утвореної для проведення разового захисту, або звернутися з відповідним клопотанням до іншого вищого навчального закладу (наукової установи), де функціонує постійно діюча спеціалізована вчена рада з відповідної спеціальності.

Підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії за державним замовленням здійснюється виключно в аспірантурі (ад’юнктурі) за очною (денною, вечірньою) формою навчання.

Державне замовлення на підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) за спеціальностями розподіляється на конкурсній основі між вищими навчальними закладами та науковими установами. До участі в конкурсі на розміщення державного замовлення допускаються лише вищі навчальні заклади та наукові установи, які на момент проведення конкурсу мають ліцензію на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти за відповідною спеціальністю.

Кількість аспірантів (ад’юнктів), підготовка яких здійснюється поза державним замовленням, та вартість такої підготовки визначаються вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи) з урахуванням ліцензійного обсягу, зазначеного в ліцензії вищого навчального закладу (наукової установи), за якою він провадить освітню діяльність на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти, та можливостей забезпечення кваліфікованого наукового керівництва та задоволення освітніх потреб аспірантів (ад’юнктів) за відповідною спеціальністю.

Здобуття вищої освіти ступеня доктора філософії поза аспірантурою (ад’юнктурою)

Особи, які професійно провадять наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати вищу освіту ступеня доктора філософії поза аспірантурою (ад’юнктурою) у відповідному вищому навчальному закладі (науковій установі) без переривання трудової діяльності або під час перебування у творчій відпустці.

Такі особи прикріплюються строком до п’яти років до вищого навчального закладу (наукової установи), що має ліцензію на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти за відповідною спеціальністю.

Здобуття вищої освіти ступеня доктора філософії поза аспірантурою (ад’юнктурою) передбачає повне та успішне виконання відповідної освітньо-наукової програми та навчального плану аспірантури (ад’юнктури) зазначеного вищого навчального закладу (наукової установи) згідно із затвердженими в установленому порядку індивідуальним навчальним планом та індивідуальним планом наукової роботи прикріпленої особи та публічний захист дисертації у спеціалізованій вченій раді.

Правила та процедури прикріплення до вищого навчального закладу (наукової установи) визначаються вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи).

Навчання на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти осіб, які прикріплені до вищого навчального закладу (наукової установи) для реалізації свого права на здобуття вищої освіти ступеня доктора філософії поза аспірантурою (ад’юнктурою), а також їх наукове керівництво здійснюється за кошти відповідного вищого навчального закладу (наукової установи).

Особи, прикріплені до вищого навчального закладу (наукової установи) з метою здобуття вищої освіти ступеня доктора філософії поза аспірантурою (ад’юнктурою), мають всі права і обов’язки, визначені у пунктах 14-17 цього Порядку.

У разі звільнення з роботи особа втрачає право здобувати вищу освіту ступеня доктора філософії поза аспірантурою (ад’юнктурою) у відповідному вищому навчальному закладі (науковій установі) та має право:

продовжити свою підготовку для здобуття ступеня доктора філософії поза аспірантурою у вищому навчальному закладі (науковій установі), до якого особа зарахована на посаду науково-педагогічного чи наукового працівника (за умови прийняття відповідного рішення таким вищим навчальним закладом (науковою установою);

вступити до аспірантури (ад’юнктури) вищого навчального закладу (наукової установи) для здобуття відповідного ступеня за очною (денною, вечірньою) або заочною (дистанційною) формою навчання і зарахування їй відповідних кредитів ЄКТС, здобутих поза аспірантурою.

Підготовка здобувачів ступеня доктора наук у докторантурі

З метою завершення роботи над науковими дослідженнями та оформлення їх результатів та/або для підготовки публікацій до захисту для здобуття ступеня доктора наук особа має право вступити до докторантури вищого навчального закладу (наукової установи).

Протягом строку перебування в докторантурі докторант зобов’язаний захистити результати своїх наукових досягнень у вигляді дисертації, або опублікованої монографії, або наукової доповіді за сукупністю статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується МОН, у спеціалізованій вченій раді.

Здобувач ступеня доктора наук у дисертації (монографії, сукупності наукових робіт) повинен представити узагальнення самостійних досліджень стосовно актуальної наукової проблеми (групи проблем) у межах однієї або кількох галузей знань, результати яких забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення, є достовірними та пройшли широку апробацію.

Перебування в докторантурі не є обов’язковою умовою для подання наукових досягнень до спеціалізованої вченої ради та подальшого їх публічного захисту для здобуття ступеня доктора наук.

Докторантура відкривається за рішенням вченої ради вищого навчального закладу (наукової установи), що затверджується наказом керівника вищого навчального закладу (наукової установи), за умови наявності трьох штатних працівників - докторів наук з відповідної або суміжної спеціальності. Наявність підстав для відкриття докторантури перевіряється державним замовником під час проведення конкурсу на розміщення державного замовлення.

Прийом до докторантури або надання творчої відпустки здійснюється з урахуванням наукових, науково-технічних досягнень за обраною спеціальністю відповідно до встановлених вимог.

Звернемо увагу на той факт, що право на вступ до закладу вищої освіти (наукової установи) для підготовки в докторантурі мають особи, які мають ступінь доктора філософії (науковий ступінь кандидата наук), наукові здобутки та не менше десяти опублікованих статей у наукових періодичних виданнях за напрямом досліджень, наукові результати, що потребують завершення або оформлення у вигляді дисертації чи наукової доповіді.

Для вступу до докторантури вступник не менше ніж за два місяці до вступу подає кафедрі, відділу, лабораторії чи іншому структурному підрозділу вищого навчального закладу (наукової установи) розгорнуту пропозицію, в якій міститься план дослідницької роботи та/або інформація про обсяг наукової роботи, необхідної для підготовки результатів проведених досліджень до захисту. Протягом місяця з дня надходження документів від усіх вступників відповідний структурний підрозділ заслуховує їх наукові доповіді і шляхом голосування визначає можливість зарахування кожного вступника до докторантури та подає висновки на розгляд вченої ради вищого навчального закладу (наукової установи).

Перелік та строк подання документів, необхідних для вступу до докторантури визначається в правилах прийому до вищого навчального закладу (наукової установи). Перелік повинен включати, зокрема:

письмову характеристику наукової діяльності вступника, складену доктором наук, який є штатним науково-педагогічним або науковим працівником відповідного вищого навчального закладу (наукової установи), із згодою бути науковим консультантом в разі його вступу до докторантури;

копію диплома доктора філософії або кандидата наук.

Особа, яка подає для вступу до докторантури диплом, що виданий іноземним вищим навчальним закладом, допускається до вступу нарівні з іншими вступниками. У разі позитивного рішення вченої ради вищого навчального закладу (наукової установи) щодо зарахування такого вступника в докторантуру вчена рада відповідного вищого навчального закладу (наукової установи) одночасно приймає рішення про визнання його диплома. У разі відмови вчена рада вищого навчального закладу (наукової установи) надає вступнику обґрунтоване пояснення причин такої відмови.

Прийом до докторантури вищого духовного навчального закладу здійснюється з урахуванням положень його статуту (положення про нього), зареєстрованого в установленому законодавством порядку.

Вчена рада вищого навчального закладу (наукової установи) в місячний строк розглядає висновки кафедри, відділу, лабораторії щодо кожного вступника і приймає рішення про його зарахування до докторантури та відповідно до наданої характеристики наукової діяльності вступника призначає докторанту наукового консультанта з числа штатних науково-педагогічних або наукових працівників відповідного вищого навчального закладу (наукової установи) із ступенем доктора наук з відповідної спеціальності. Рішення вченої ради затверджується і оформляється наказом керівника вищого навчального закладу (наукової установи).

На здійснення наукового консультування відводиться щороку 50 академічних годин навантаження на одного докторанта. Науковий консультант може здійснювати підготовку лише одного докторанта.

Державне замовлення на підготовку здобувача вищої освіти ступеня доктора наук в докторантурі за спеціальностями розподіляється на конкурсній основі між вищими навчальними закладами та науковими установами, у яких діють спеціалізовані вчені ради з відповідних спеціальностей.

Інформація про розподіл державного замовлення оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОН та веб-сайтах вищих навчальних закладів (наукових установ), що отримали державне замовлення на підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора наук.

Відповідно до пункту 59 «Порядку…» докторанти проводять наукові дослідження згідно з індивідуальним планом наукової роботи, в якому визначаються зміст, строки виконання та обсяг наукових робіт.

Індивідуальний план наукової роботи погоджується докторантом з його науковим консультантом та затверджується вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) або вченою радою відповідного структурного підрозділу протягом двох місяців з дня зарахування здобувача до закладу вищої освіти (наукової установи) для підготовки в докторантурі.

Індивідуальний план наукової роботи є обов’язковим до виконання докторантом і використовується для оцінювання успішності та своєчасності виконання запланованої наукової роботи.

Невиконання індивідуального плану наукової роботи або порушення строків виконання індивідуального плану наукової роботи без поважних причин, передбачених законодавством, може бути підставою для ухвалення вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) рішення про відрахування докторанта.

Підготовка в докторантурі, за умови виконання індивідуального плану наукової роботи, завершується наданням висновку наукового консультанта (структурного підрозділу).

Атестація докторанта здійснюється постійно діючою спеціалізованою вченою радою з відповідної спеціальності, яка функціонує у вищому навчальному закладі (науковій установі), до якого зарахований докторант. Якщо у вищому навчальному закладі (науковій установі), до якого зарахований докторант, не функціонує спеціалізована вчена рада з відповідної спеціальності, атестацію докторанта може здійснювати постійно діюча спеціалізована вчена рада з відповідної спеціальності іншого вищого навчального закладу (наукової установи) за клопотанням вищого навчального закладу (наукової установи), що здійснював підготовку здобувача вищої освіти ступеня доктора наук, або за заявою докторанта.

Такою в головних рисах є система підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів Україні.
скачати