Ім'я файлу: РЕф МПЗ СВ 2020.docx
Розширення: docx
Розмір: 38кб.
Дата: 27.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Барокамери і водолазні дзвони.docx
Розширення: docx
Розмір: 38кб.
Дата: 27.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Барокамери і водолазні дзвони.docx
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ ІМЕНІ ІВАНА ЧЕРНЯХОВСЬКОГО
КАФЕДРА МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬК (СИЛ)
РЕФЕРАТ
з навчальної дисципліни
МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЙ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК
на тему: Система морально-психологічного забезпечення діяльності військ
(сил) ЗС України
Виконав:
Слухач навчальної групи № 2116
майор А. ВІСХАНОВ
Перевірив:
________________________________________________________________________________________________________________________
Оцінка:_______________________
Київ – 2019
ЗМІСТ
Стор.
Вступ 3
Система морально-психологічного забезпечення 3-11
застосування Військ
Роль і місце структур морально-психологічного забезпечення
Збройних Сил України 11-17
Висновок 17
Список використаних джерел 18
Вступ
В українській армії існує багато здобутків і багато проблем. Війна спровокувала явища, які торкаються багатьох сфер – від інформаційної до психологічної. Армія - це люди, які знаходяться в обмежених і небезпечних умовах для життя, без сім’ї, комфорту, будь-яких інших радощів, які доступні цивільним. Все це вимагає від військових сформованості глибоких національно-патріотичних переконань, психологічної готовності до виконання завдань та емоційно-вольової стійкості до впливу негативних чинників бойових умов, відданості військовій справі і Україні.
З початком російсько-української війни, з анексії Криму, Збройні Сили України понесли перші бойові втрати особового складу. Однак, основною ціллю російського агресора була руйнація бойового духу, або іншою термінологією - морально-психологічного стану нашої армії. Крім того, ворог мав на меті дискредитувати вище військово-політичне керівництво, посіяти сумніви в суспільстві щодо здатності армії виконати свою головну функцію: захистити Україну від зовнішньої агресії. З того часу, особовий склад наших Збройних Сил перебуває під постійним негативним впливом ворога у фізичній, інформаційній і віртуальній сфері за такими взаємопов’язаними напрямками.
Система морально-психологічного забезпечення застосування військ
Систему морально-психологічного забезпечення складає сукупність функціонально пов’язаних сил і засобів, технологій і методик впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців, захист їх психологічних (психофізіологічних) властивостей, реабілітація психотравмованих, які забезпечують реалізацію морально-психологічного потенціалу військ під час війни (збройного конфлікту).
Основними складовими цієї системиє:цілі, завдання, зміст, принципи, форми, методи, суб’єкти й об’єкти МПЗ, його результат.
Безперечно, особистість воїна, її духовний світ, психічні та психофізіологічні якості та військовий колектив, його соціально-психологічні риси й якості є конкретним і головним предметом морально-психологічного впливу. Форми прояву психічного світу військовослужбовця і соціально-психологічних явищ військового колективу надзвичайно різноманітні та багатогранні. У зв’язку з цим, як ми вже з вами побачили, зміст МПЗ є різноманітним і багатогранним, торкається всіх сфер життєдіяльності військовослужбовця і військового колективу, організації та виконання бойових завдань.
Для практичної реалізації вищеназваних принципів і напрямів морально-психологічного забезпечення його суб’єкти активно використовують наявний арсенал форм і методів роботи з людьми.
Методи - це способи впливу на свідомість, психіку, діяльність, поведінку, мотиви й інтереси військовослужбовців. До них відносяться:
метод довіри, поваги до особистості військовослужбовця та його гідності;
метод формування у потрібному напрямі свідомості особистості воїна (понять, суджень, переконань, оцінок);
метод особистого прикладу командира (начальника);
метод доручення підлеглому;
метод завдання підлеглому;
метод вправи з підлеглими;
метод створення спеціальних виховних ситуацій у військовому колективі, спрямованих на формування колективної думки;
метод заохочення військовослужбовців;
метод аварійних ситуацій;
метод стресових впливів;
метод примусу.
Форми морально-психологічного забезпечення – це низка заходів, які цілеспрямовано плануються, ретельно готуються і якісно проводяться з метою досягнення бездоганного виконання військовослужбовцями своїх посадових обов’язків, вимог статутів і наказів, встановлених порядку і правил. Вони залежать від стану військової дисципліни та правопорядку у підрозділі (військовій частині, на кораблі), рівня морально-психологічного стану особового складу, поставлених перед військовими формуваннями навчально-бойових завдань, погодно-кліматичних і матеріально-побутових умов життєдіяльності підрозділів, рівня всебічного матеріально-технічного забезпечення та багатьох інших чинників. Найчастіше застосовуються такі форми як: наради-інструктажі, збори особового складу, бесіди, лекції, співбесіди, розмови, поради, допомога, рекомендації, консультації, вислуховування, заслуховування звітів, спонукання до прийняття і виконання зобов’язань, роз’яснення вимог законів, військових статутів і наказів, застосування щодо військовослужбовців заходів заохочення і стягнення, які передбачені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, та багато інших.
У бойових умовах перевага надається оперативним формам роботи, таким як: передбойовий мітинг, короткі збори особового складу підрозділів, голосні читки і роз’яснення важливих документів і статей, інформації, повідомлення про героїчні вчинки окремих воїнів та успішні бойові дії підрозділів, обмін бойовим досвідом, розповіді про найбільш характерні судові процеси над порушниками присяги, виступи військових юристів із роз’ясненнями законів воєнного часу, випуск листівок-блискавок про те, хто і як відзначився в бою, на кого рівнятися тощо. Дуже важливо своєчасно підтримати цінну ініціативу, почин найсміливіших і відважних. Важливу роль у цій справі відіграють армійські газети, в кожному номері яких публікуються статті та кореспонденції про бойові подвиги, про досвід, про цінну ініціативу.
Безпосередньо під час бою не зробиш доповідь, не проведеш бесіду. До бою людей потрібно готувати раніше (в ході підготовки до бою, під час перепочинку). Якщо заздалегідь не поговориш з воїнами відверто, задушевно, не роз’ясниш толком бойову задачу кожному, то потім буде важко це надолужити. У бою головне – бити, знищувати ворога. Тут ніколи займатися навіюванням і роз’ясненням.
Найголовніший вплив під час бою командира, його заступника з виховної та соціально-психологічної роботи, усіх офіцерів і сержантів – це особистий приклад їх героїчної поведінки та героїчних дій, який викликає могутні стимули для героїзму військовослужбовців.
Сили морально-психологічного забезпечення – це система суб'єктів морально-психологічного забезпечення і, зокрема,органи з виховної та соціально-психологічної роботи в їх організаційно-штатній структурі.
Засоби морально-психологічного забезпечення – це система матеріальних засобів та елементів суспільної діяльності, які використовуються з метою підтримання належного морально-психологічного стану особового складу, його мобілізації на виконання покладених бойових завдань.
До засобів морально-психологічного забезпечення належать:
засоби масового інформування;
спеціалізоване програмне забезпечення;
ремонтні майстерні і сховища технічних засобів виховання;
культурно-просвітницькі заклади, заклади дозвілля;
технічні засоби виховання, література.
МПЗ організують командири спільно зі штабами і органами з виховної та соціально-психологічної роботи:
командири:
відають розпорядження щодо морально-психоло-гічного забезпечення;
здійснюють контроль за виконанням своїх розпоряджень;
корегують їх;
дають оцінку морально-психологічному забезпеченню;
ставлять завдання щодо покращення морально-психо-логічного забезпечення;
органи з виховної та соціально-психологічної роботи:
узгоджують зі штабами термін і місце проведення заходів із морально-психологічного забезпечення;
відповідають за виконання розпоряджень щодо морально-психологічного забезпечення;
організують забезпечення, складають плани;
доповідають командирам і вищим органам з виховної та соціально-психологічної роботи про морально-психологічний стан особового складу та проведені заходи МПЗ;
здійснюють методичну підготовку командирів та їх заступників з виховної та соціально-психологічної роботи;
надають допомогу і здійснюють контроль;
особисто проводять заходи МПЗ;
вивчають та запроваджують передовий досвід;
виявляють недоліки та розробляють шляхи їх усунення;
активно застосовують заохочення;
готують і підбивають підсумки МПЗ;
відпрацьовують пропозиції до розпоряджень з МПЗ.
В умовах мирного часу морально-психологічне забезпечення завдань, які покладені на військові формування, організовується на навчаннях усіх рівнів, у тому числі й командно-штабних, при проведенні бойових пусків і стрільб, несенні бойового чергування, внутрішньої і вартової служби, водіння бойових машин. У процесі вирішення завдань підготовки військ воно зосереджується на підготовці особового складу до стійкого й адекватного функціонування в умовах складної навчально-бойової та бойової обстановки з урахуванням можливого цілеспрямованого інформаційного, психологічного та іншого впливу на війська і населення країни.
Головним методом підготовки психіки військово-службовця до виконання завдань як в мирних умовах, так і під час бою, є створення навколо нього ситуації, максимально наближеної до бойової, яка б реалізовувала принцип “вчити тому, що необхідно на війні”, при цьому особливе місце надається формуванню та підтриманню морального духу командного складу військ, у тому числі вищого.
У воєнний час головні зусилля морально-психологічного забезпечення зосереджуються на досягненні та збереженні у військовослужбовців необхідного для перемоги морально-психологічного стану, створенні і підтриманні морально-психологічної переваги над противником. Воєнно-політичне керівництво держави, командири, штаби, органи виховної роботи військових формувань зосереджують свої зусилля на недопущенні деморалізації суспільства, військ, збереженні їх від морально-психологічної поразки. Разом із тим великого значення набуває і робота з підриву морального духу противника, його морально-психологічного пригнічення, дезінформації, позбавлення волі до продовження агресії.
Напрямки морально-психологічного забезпечення в основних видах бою:
формування у військовослужбовців стійкої системи світогляду, розуміння політики держави, переконливості в їх правильності, свідомого ставлення до мети і завдань бойової діяльності;
розвиток в особового складу високих морально-психологічних якостей, звички до суворого дотримання норм загальнолюдської моралі, довіри до командирів, дисциплінованості, згуртованості військових колективів;
формування та підтримка в особового складу психологічної стійкості, здатності ефективно діяти в небезпечній обстановці;
сприяння зміцненню здоров’я військовослужбовців;
формування в особового складу правової свідомості і глибокої поваги до законів;
створення в частинах соціально-правових умов, які забезпечують виконання особовим складом своїх функціональних обов’язків;
дотримання особовим складом загальної культури поведінки, культурне обслуговування особового складу;
організація активної протидії інформаційно-психологічному впливу противника на особовий склад.
Основні завдання морально-психологічного забезпечення у різних видах бою:
виховання у військовослужбовців високої особистої відповідальності за виконання бойового завдання;
аргументоване і переконливе розкриття причин і характеру війни;
оперативне доведення до особового складу рішень Верховного Головнокомандувача, Уряду, бойових наказів;
безперервне і цілеспрямоване суспільно-політичне, бойове, правове і технічне інформування особового складу;
всебічне зміцнення свідомої військової дисципліни, організованості і порядку;
недопущення безчинств до населення;
зміцнення єдиноначальності і авторитету командирів;
протидія інформаційно-психологічному впливу противника і його морально-психологічне придушення;
виховання у військовослужбовців віри в силу своєї зброї і відповідальності за її підтримання у постійній бойовій готовності;
організація взаємодії з місцевими органами влади, з органами виховної роботи інших збройних формувань, з питань морально-психологічного забезпечення бойових дій;
глибоке вивчення поповнення, турбота про його правильний розподіл і підготовку до бойових дій;
надання медичної і психологічної допомоги пораненим, хворим і тим, що отримали психологічні травми;
збір, узагальнення і пропаганда передового досвіду бойових дій;
задоволення культурних і релігійних потреб військовослужбовців.
Успіх морально-психологічного забезпечення бою досягається:
своєчасною постановкою командирами бойових завдань;
конкретним плануванням і визначенням форм і методів морально-психологічного забезпечення;
постійним знанням офіцерами з виховної та соціально-психологічної роботи обстановки, форм і методів морально-психологічного забезпечення в різних видах бою;
підтримкою постійного зв’язку і обміну інформацією зі штабом;
підбором і розстановкою у кожному підрозділі бойового активу;
особистим прикладом і бездоганною старанністю офіцерів;
оперативною і достовірною інформацією про обстановку і морально-психологічний стан особового складу.
Таким чином, проведення заходів морально-психологічного забезпечення має на меті:
формування та підтримання морально-психологічної переваги над противником;
створення позитивних соціально-психологічних умов бойового застосування військ;
морально-психологічний супровід бойових дій.
Морально-психологічна перевага над противником досягається за умов, коли рівень морально-психологічного стану наших військ перевищує відповідний рівень противника. Це може характеризуватися перевагою за наступними показниками:
свідомим ставленням особового складу до причин, характеру, мети війни (воєнного конфлікту) та покладених на Збройні Сили завдань;
упевненістю в перемогу над ворогом за будь-яких умов обстановки; позитивним ставленням до дій військово-політичного керівництва держави;
високим ступенем розуміння необхідності виконання отриманих бойових завдань;
вірою у свої сили, підготовленість, майстерність, бойовий досвід;
повною довірою до своїх командирів;
упевненістю у товаришах і колективі, готовністю до взаємовиручки;
відсутністю сумніву в надійності та бойової ефективності штатної зброї і бойової техніки;
добрим самопочуттям, подоланням страху та боязливості перед поставленим бойовим завданням, психологічною загартованістю тощо.
Позитивні соціально-психологічні умови бойового застосування військ – це сприятливе ставлення переважної більшості населення країни, окремого регіону (району, міста, селища) до застосування військ, яке проявляється через допомогу та висловлення підтримки громадян діям особового складу.
Морально-психологічний супровід бойових дій – це використання доцільних організаційних форм, окремих заходів, методів, засобів морально-психологічного забезпечення, які призначені забезпечити виконання отриманих бойових завдань.
2. Роль і місце структур морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України
В українській армії існує багато здобутків і багато проблем. Війна спровокувала явища, які торкаються багатьох сфер – від інформаційної до психологічної. Армія – це люди, які знаходяться в обмежених і небезпечних умовах для життя, без сім’ї, комфорту, будь-яких інших радощів, які доступні цивільним. Все це вимагає від військових сформованості глибоких національно-патріотичних переконань, психологічної готовності до виконання завдань та емоційно-вольової стійкості до впливу негативних чинників бойових умов, відданості військовій справі і Україні.
З початком російсько-української війни, з анексії Криму, Збройні Сили України понесли перші бойові втрати особового складу. Однак, основною ціллю російського агресора була руйнація бойового духу, або іншою термінологією – морально-психологічного стану нашої армії. Крім того, ворог мав на меті дискредитувати вище військово-політичне керівництво, посіяти сумніви в суспільстві щодо здатності армії виконати свою головну функцію: захистити Україну від зовнішньої агресії. З того часу, особовий склад наших Збройних Сил перебуває під постійним негативним впливом ворога у фізичній, інформаційній і віртуальній сфері за такими взаємопов’язаними напрямками.
По-перше, за ідеологічним (сенсовим, екзистенційним, ціннісним). Метою ворога в цьому напрямку було і залишається до тепер – “розмиття” національної ідентичності українців, перш за все – військових. Наприклад, деякі бувші військовослужбовці в Криму втратили національну ідентичність (або її ніколи й не мали), коли російська пропаганда змогла навіяти міф, що перехід до армії РФ це щось аналогічне вільному вибору місця служби після розвалу Радянського Союзу зі збереженням вислуги, фаху.
Російські фахівці інформаційно-психологічних операцій і пропагандисти втілювали вербальні смисли і наративи для послаблення переконань українських військовослужбовців. Це не припиняється і нині. Наприклад: “Росіяни, українці і білоруси – це єдиний братський слов’янський народ”; “Україна веде братовбивчу війну”; “Збройні Сили України – це фашистські карателі народу Донбасу”; “Громадянська війна на Донбасі – це війна українців проти українців”; “Донбас і Крим – це споконвічна російська (малоросійська, новоросійська) земля”; “Росія захистить російськомовних в Україні”. За останні місяці додалося те, що Україна начебто розпочала “Релігійну війну з “істинними православними” тощо. До 2014 року була повна відсутність системної державної політики формування національної ідентичності. Проблеми мови, історії та національної культури постійно пригнічувались фінансово і політтехнологічно.
Так звана ідеологічна складова у Збройних Силах до війни була розроблена на основі тих положень, що були затверджені громадянами Росії – очільниками тодішнього міністерства оборони України. На початок російсько-української війни ця “воєнна ідеологія” існувала в армії як відлуння загальнодержавної проблеми і донині вона ще залишається актуальною. У Збройних Силах до цих пір деякі “червоні командири” (за своєю ментальністю) “святкують” дні заснування більшовиками військових частин НКВД, які брали участь в придушеннях повстань українських селян під час Голодомору. Водночас, це стосується як тих, хто чекає реваншу, так і так званих “професійних патріотів”, які спекулюють на темі “націоналізм – патріотизм”, досягаючи своїх політичних цілей. І все це, звісно, відображалось на Збройних Силах.
По-друге, за інформаційним. Росія створила всі умови для переваги в інформаційному просторі. Він був пронизаний брехнею, суперечливою інформацією, напівправдою. Емоційну істерію в інформаційному просторі всередині України щодо законності застосування Збройних Сил нагнітали, так звані агенти впливу Кремля. Законодавство України не було підготовлено до адекватного реагування на їхню підривну діяльність і не забезпечувало належного інформаційного супроводу Збройних Сил, що з перших днів російської агресії виконували завдання щодо захисту України. Крім того, було недостатньо елементарних засобів доведення інформації до особового складу. А якщо вони і були, то технічно застарілі.
По-третє, за психологічним. Військовослужбовці Збройних Сил України відразу відчули на собі величезні психофізіологічні навантаження війни. Не тільки вони, але й більшість їхніх сімей перебували під постійним інформаційно-психологічним тиском ворога. Все було пронизано страхом, сумнівами, емоційною істерією і невпевненістю. Неналежна психологічна підготовка мобілізованих, контрактників до подолання ними негативних чинників бойової обстановки призводили до психологічної неготовності людей виконувати бойові завдання. Переключення психіки особового складу з мирного на воєнний лад відбувалося тільки тоді, коли були перші втрати, особовий склад попадав під артилерійські обстріли тощо. Але це мало два протилежні аспекти: психологічна стійкість або стрес і паніка.
По-четверте, за соціальним. Соціальна захищеність військовослужбовців характеризувалась відсутністю житла, низькими зарплатами і навіть відсутністю форми одягу, засобів захисту і, як наслідок, занепадом престижу військової служби. Законодавчо соціальний захист, мотивація і робота з особовим складом залишались на рівні найгірших традицій Радянського союзу майже тридцяти років тому. Соціальні проблеми військових, що накопичувались десятиліттями не можуть вирішитися відразу за декілька років.
По-п’яте, за начебто правовим напрямком. У Збройних Силах інституції, які б здійснювали фаховий правовий захист військовослужбовців, особливо з урахуванням особливостей виконання ними обов’язків в бойових умовах були відсутні. З 2014 року Росія незаконно порушувала кримінальні впровадження проти командування військових частин (з’єднань) Збройних Сил, що виконували завдання з оборони України від російської агресії. Мета проста – залякати, безпідставно звинуватити і оббрехати вище військове керівництво, командирів військових частин (з’єднань) в міжнародних правових інстанціях за скоєння начебто воєнних злочинів.
Крім того, стосовно деяких військовослужбовців Збройних Сил спостерігається негативна тенденція щодо цілеспрямованого психологічного тиску, безпідставного шантажу і фальсифікація кримінальних проваджень. Яка мета цього процесу? Добитися дотримання військовими правопорядку і законності чи навпаки: залякувати їх і продовжувати шантаж у “найкращому” стилі прокурорів часів Ягоди чи Берії?
По-шосте,за духовним напрямком. Душпастирство в Збройних Силах фактично здійснювалось на волонтерських засадах. На початку запровадження капеланства ми стикнулись з потужною міжконфесійною ворожнечею та відверто антиукраїнською та антиармійською позиціями окремих конфесій, керованих країною агресором. Наприклад, відмова відспівувати загиблих воїнів АТО та дискредитація Збройних Сил України за калькою російської пропагандистської машини.
Є прописна істина: армія – це дзеркало суспільства. Абсолютно всі процеси і явища, які існують в суспільстві відбуваються і в армії. Ні в якому разі не варто вважати, що армія це щось окреме, відділене. В суспільстві існують проблеми суїциду, алкогольної залежності, наркоманії і вбивства – такі ж самі проблеми переносяться і на армію.
З цього базового моменту і треба виходити аналізуючи ситуації, події, випадки, злочини, що відбуваються в армії. Але при цьому треба зауважити – необхідно порівнювати тенденції щодо військової дисципліни і правопорядку, які проявлялися були у 2014-2015 рр. і що ми маємо у 2019-му. Переконаний, що треба починати будь-який порівняльний аналіз з 2014-го року, коли ми отримали серйозний влив багатьох негативних чинників, які були пов’язані із агресією РФ проти України. Тоді психологія командирів, воїнів та цивільних почала стрімко змінюватись. На це впливали і безпосередні фізичні втрати, і інформаційний вплив, і віртуальний.
Наприклад, якщо ми чуємо чи бачимо в інформаційному просторі якусь статистичну інформацію правопорушень, злочинів чи так званих “небойових втрат” в Збройних Силах, то мова може йти про конкретні інформаційні вкиди. А коли ми говоримо про віртуальний вплив, то тут мова йде про “війну сенсів” – середовище, в якому існує формування цінностей та переконань. До цього відносяться світоглядні цінності, контенти, які “вшиті” у фільми, відеоролики, кліпи, тощо. Це дуже тонка і дуже потужна машина впливу на свідомість громадян і зокрема військових. Російська пропаганда концентрується на тому, що існує начебто один народ, який складається з українського і російського. Будь-якими засобами вона намагається це донести.
Отже, ми маємо низку форпостів, які маємо захищати, розвивати і вдосконалювати всередині Збройних Сил – інформаційний, ідеологічний, психологічний, правовий та соціальний. Атака Росії на Українську армію, була спрямована, перш за все, на бойовий дух захисників України – їх національну ідентичність і емоційно-вольову стійкість. Війна триває не лише на лінії розмежування. Вона триває, перш за все, на фронті переконань. У Росії одним із стратегічних завдань завжди було і залишається руйнація морально-психологічного стану військовослужбовців Збройних Сил України, або іншими словами – їх бойового духу.
“Розмиття” національної ідентичності українців зокрема стосувалось і армії. Безліч офіцерів були прив’язані до Радянського Союзу та начебто дружніх стосунків з російськими офіцерами як його правонаступниками. При цьому Росія залишала частину наших офіцерів в площині свого ідеологічного впливу – заякорила їх вербально, віртуально і сенсово. І найголовніше є те, що в підготовці українських офіцерських кадрів було відсутнє національне виховання. Саме національне! Багато хто просто боявся слів “національний”, “нація” або відверто ненавидів їх. Вони для багатьох були чимось радикальним і були незвичними. Нам докорінно приходиться змінювати принципи ставлення військових, які знаходились під впливом російських навіювань, до Збройних Сил, до захисту українського народу та української державності.
Російські імперативи на кшталт “хунта”, “фашисти”, “нацисти”, “карателі” тощо були елементами, які вживлювали, зокрема у свідомість українського солдата, офіцера, генерала. Ні для кого не є таємницею, що технічних потужностей чорної пропаганди через телебачення, радіо та мережу Інтернет у Росії є вдосталь. Відповідно українські військовослужбовці у 2014-му році здебільшого виконували накази в форматі російського інформаційно-психологічного впливу.
Саме тоді відіграв свою роль ще один чинник – правовий. Адже командири, які в багатьох випадках знаходились під впливом ще радянських імперативів та російської пропаганди, керувались існуючим в Україні законодавством. Тобто вони знаходились в межах конкретного правового поля, яке в тих умовах треба було терміново змінювати.
Отже це був комплекс умов, які впливали на морально-психологічний стан не лише рядових військових, але й їхніх командирів – офіцерів і генералів. Саме в такому полі ми розпочали захист України у 2014 році. Основна мета російської пропаганди – посіяти невпевненість в свої силах та спроба переконати військових в тому, що військово-політичне керівництво держави не здано її захистити. Це триває і зараз, хоч і формати впливу трансформуються, адже ворог шукає різні підходи.
Я хочу наголосити на тому, що так звана “п’ята колона”, яка прагне посилювати зневіру в суспільстві до армії. Підкреслю, що постає питання формування зневіри у нашу спроможність чинити спротив, розвиватись, захищати державу. Ними нагнітається істерія в межах начебто відкритих дискусій. Але дискусія – це не поливання брудом людей у формі, основ нашої державності, якими є Збройні Сили і їх командування. Завдяки поверхневим заявам конкретних осіб суспільству насаджується примітизоване сприйняття внутрішньо-національного діалогу.
Наголошую, що Українська армія не служить жодній політичній силі Вона служить Українському народу. Однак, існує державна вертикаль влади, де кожна гілка має свої обов’язки і, відповідно – відповідальність. Безумовно Збройним Силам допомагають справжні українські політики, які через свої ініціативи на законодавчому рівні або в інших сферах просувають вкрай необхідні рішення щодо зміцнення обороноздатності України.
Висновки
Таким чином можна зробити такі висновки:
МПЗ спрямовано на підтримання високої боєздатності та готовності військ до виконання бойових завдань шляхом створення високого МПС власних військ і забезпечення морально-психологічної переваги над військами противника.
Вирішення завдань, що стоять перед військами, із заданою ефективністю можливе за умов надійного функціювання системи їх морально-психологічного забезпечення, як одного з видів всебічного забезпечення військ.
Отже, структури морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України призначені під керівництвом командирів, перш за все, формувати, підтримувати і поновлювати бойовий дух (морально-психологічний) стан особового складу з метою успішного виконання ними завдань за призначенням. Це головна їхня місія
Список використаних джерел
Наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 27.04.2018 року №173 “Про затвердження Настанови з морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України”. – К.: Видання університету, 2018. ДСК .Інв 17053.
Бойовий статут механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України. Частина І. Бригада. – К.: КСВ ЗС України, 2016. – 240 с.
Наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 20.06.2016 року “Про затвердження Настанови з оперативної роботи штабів, частина Ч ІІ (військова частина)”. – К.: РВВ ЦЗСД МО та ГШ ЗС України, 2016.
Загальна тактика. Ч. 2: Наступ. – К.: Видання університету, 2012. – С.299–302.
Морально-психологічне забезпечення у ЗС України : підручник: у 2 ч. Ч.ІІ / В. М. Вилко, В. Г. Дикун, С. Є. Талаур та ін./; за аг. ред.. В. В. Стасюка. – К.: НУОУ імені Івана Черняховського, 2017. – 306 с.