МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ
КАФЕДРА ДОШКІЛЬНОЇ ТА ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
ДОПОВІДЬ
на тему: «Синдром відчуження від батьків»
Виконала: студентка 4 курсу, групи 6.0138
спеціальності 013 «Початкова освіта»
освітньо-професійної програми «Початкова освіта»
Н. В. Білоконь
Запоріжжя
2021
У 80-ті роки минулого століття американським психіатром, судовим експертом Dr. Richard A. Gardner вперше було описано т.з. «синдром відчуження від батьків» (Parental Alienation Syndrome, PAS), і в подальшому навколо цього питання велися гарячі наукові дискусії.
За визначенням Р. Гарднера «синдром відчуження від батьків» являє собою патологічний психологічний стан дитини, що виникає внаслідок психологічного впливу одного з батьків з метою формування негативної установки до іншого з батьків, заплямування його, психологічного знищення його в очах дитини. Дитина стає активним учасником «сімейної війни» на боці одного з батьків. Інший же з батьків стає «мішенню» кампанії по відчуженню дитини. Сам Р. Гарднер, описуючи процес психологічного впливу на дитину, навіть використовує терміни - «промивання мізків», «програмування дитини». Формуванню психологічного відчуження дитини сприяють не тільки негативні висловлювання та негативні почуття одного з батьків на адресу відчужуваного батька-конкурента (наприклад, ненависть, ревнощі), але і психологічна прихильність і залежність дитини від ініціатора відчуження. В результаті, дитина сама починає брати активну участь в очорненні одного з батьків, віддано захищаючи іншого. Прийнято говорити про PAS у випадках, коли відсутнє реально жорстоке ставлення до дитини з боку ненависного батька, чи матері.
Р. Гарднер звернув увагу на те, що відчуження дитини відбувається за певним сценарієм, та виділяючи основні ознаки PAS вказував, що внаслідок відчуження одного з батьків, дитина абсолютно знецінює його, своєю поведінкою демонструє повну непокору, лається на його адресу. Наводить непереконливі, чи навіть абсурдні «докази» своєму гніву, наділяє негативним змістом нейтральні висловлювання батька. Дитина переповнена «сліпою» ненавистю до одного з батьків, не проявляє співпереживання, а любов і відданість дістаються іншому, якого захищає будь що.
Р. Гарднер та послідовники звертали увагу на те, що той з батьків, що є ініціатором відчуження виявляє суттєву ваду у здатності опікуватись інтересами дитини, оскільки прагне маніпулятивно відсторонити іншого з батьків від виховання, сприяє розриву значимого психологічного зв`язку в житті дитини, відігруючи у взаємовідносинах власні афекти та образи на колишнього партнера. Прихильність дитини використовується ним для подолання почуття самотності, покинутості, пов'язаних з розставанням з колишнім партнером, а також як спосіб помсти (усвідомленої або несвідомої) колишньому партнерові. Позитивні почуття дитини до іншого батька є нестерпними для батька-відчужувача, а розставання з дитиною для зустрічей з ненависним колишнім партнером викликає інтенсивні почуття - самотності, покинутості, відчаю, злості.
Загальні симптоми синдрому відчуження від батьків:
Ненависть і особисті нападки на атакованого батька.
Слабкі або навіть абсурдні обґрунтування для виправдання ненависті.
Відсутність амбівалентності щодо атакованого батька.
Феномен "незалежного мислителя".
Автоматична підтримка до атакуючого батька.
Відсутність провини, викликаної своєю поведінкою.
Копії історій, які розповідають бажані батьки.
Ступінь ненависті до сім'ї атакуваного батька.
Ненависть і особисті нападки на атакованого батька
Першим симптомом, який має тенденцію з'являтися у випадках синдрому батьківського відчуження, є повторення дитиною скарг, нападів або образи проти батька чи матері.
Наприклад, дитина може скаржитися на речі, які він вважає, що його батько чи мати зробили неправильно, або зробити особисті напади на них (наприклад, назвавши їх нечутливими, зарозумілими або маніпулятивними). Крім того, він взагалі висловить своє бажання не бачити його знову.
Слабка раціоналізація для виправдання ненависті
У той самий час, коли дитина проявляє велику ворожість до одного з своїх вихователів, він, як правило, не може пояснити, чому він відчуває себе таким чином. Взагалі, причини, які він дає, щоб виправдати свої напади, не мають особливого сенсу, і вони не протистоять раціональному допиту експерта.
Відсутність амбівалентності щодо атакованого батька
Як правило, люди можуть знайти точки як для, так і проти інших осіб. Це те, що називається "амбівалентністю": навіть у тих випадках, коли нам не подобається, ми можемо бачити їхні позитивні моменти, особливо якщо це хтось із нас.
Однак діти, які страждають синдромом батьківського відчуження, не мають цієї характеристики. Навпаки, вони бачать одного з своїх батьків як досконалого, а іншого - як жахливого, не маючи змоги знайти нюанси в їхній думці про одну з двох.
Феномен "незалежного мислителя"
Одним з найбільш своєрідних симптомів SAP є те, що він змушує дітей приділяти особливу увагу ідеї про те, що їхні уявлення про батьків, яких вони ненавидять, є їхніми власними, і що на них не впливає інша людина. Ті, хто проявляє цей симптом, виправдані в цьому сенсі навіть тоді, коли про нього нічого не згадується. Однак, на думку Гарднера, ненависть до одного з батьків завжди провокується діями іншого. Через це феномен незалежного мислителя був би лише спробою виправдати те, що дійсно відбувається.
Автоматична підтримка атакуючого батька
Діти, які страждають від синдрому батьківського відчуження, завжди будуть на стороні батьків, які вони вважають «хорошими», незалежно від того, про яку тему вони говорять або що вони знають про це. Це, як правило, відбувається, наприклад, у сімейних обговореннях або дебатах, в яких згадується атакований батько. Насправді, часто діти з SAP демонструють протилежні погляди батьків, яких вони вважають "поганими", просто з метою незгоди з ними.
Відсутність провини
Іншим симптомом цих дітей є відсутність провини. Вони можуть бути дуже неповажними, говорити або робити жахливі речі, не маючи сумління. Як правило, вони демонструють велике зневага до емоцій своїх батьків і не перестають думати перед тим, як атакувати його способами, які можуть стати дуже серйозними.
Копії історій, які розповідають бажані батьки
Хоча діти з SAP стверджують, що їхні думки були сформовані самостійно, коли їх просять навести приклади негативної поведінки своїх батьків, вони схильні копіювати слово за словом думки іншого. Це показує, що на їхні переконання впливає один з батьків.
Простір ненависті
Нарешті, в самих крайніх випадках дитина може поширити ворожнечу, що відчувається до свого батька, до інших близьких йому людей, таких як члени сім'ї, друзі або колеги..
Наслідки
Наслідки синдрому відчуження батьків можуть стати дуже серйозними, до того, що в деяких частинах світу це явище розглядається як тип поганого поводження з дітьми.
SAP виникає, коли батько чи мати намагаються маніпулювати своєю дитиною, щоб поставити себе на свою сторону в "емоційній битві". Проблема в тому, що діти, щоб розвиватися здоровими, потребують підтримки обох. Однак цей синдром змушує дітей закінчуватися тим, що не отримує підтримки жодної з них.
З одного боку, при розвитку ірраціональної ненависті до одного з батьків, дитина буде тим, хто вирішить відійти від неї. Якби цього було недостатньо, атакуючий батько ставить свої потреби перед сином, що породжує цілу низку негативних наслідків..
Діти, які страждають від синдрому батьківського відчуження, часто породжують взаємозалежні відносини з батьком, з яким вони спілкуються. Це може викликати довготривалі проблеми, такі як відсутність самооцінки, нездатність підтримувати здорові стосунки, депресію, тривогу і труднощі у всіх сферах життя.
Як запобігти синдрому відчуження батьків
Синдром відчуження батьків може запобігти батькам, які працюють разом і залишаються позитивними перед своїми дітьми, незалежно від того, які емоції вони справді відчувають усередині один одного. Важливо, щоб обидва батьки відклали різні думки в сторону і зійшлися заради дітей.
Важливо, щоб обидві сторони визнавали та відповідали за свої дії. Якщо б вони сказали речі, які боляче чи не відповідають дійсності, це допоможе, якщо вони вибачать. Обидві сторони повинні відновити довіру та чесність один з одним, і ці шанобливі дії можуть відбуватися перед дітьми.
Лікування
На жаль, синдром батьківського відчуження є дуже складним і складним явищем для вирішення. Через це, більшість експертів вважають, що набагато простіше запобігти його появі, ніж вирішити її, як тільки вона буде розроблена. Щоб досягти цього, важливо, щоб батьки підтримували сердечність під час їх розлучення.
Однак у випадках, коли цей синдром вже з'явився, є деякі альтернативи, щоб спробувати полегшити їх симптоми. Підхід, запропонований Гарднером, був дуже спірним, оскільки він грунтувався на тому, що він змусив дитину жити з батьком, якого він ненавидить, з метою зрозуміти, що він насправді не є його ворогом.
На жаль, залучення дитини до життя з батьком чи матір'ю, яке він ненавидить, зазвичай пов'язане з примусом або силою. Через це, це рішення не використовується широко, і є однією з головних причин, чому теорія Гарднера має таку погану репутацію серед багатьох психологів..
Інші більш складні альтернативи, які можуть дати хороші результати, - це "глибокі" терапії. Її головною метою є пошук невирішених травм і конфліктів у житті особистості, а також спроба їх вирішення через діалог, рефлексію і зміни у способі життя..
Нарешті, більш традиційні методи лікування, такі як когнітивно-поведінкова терапія, прийняття і зобов'язання можуть бути ефективними для полегшення деяких симптомів, викликаних цим синдромом. Однак, якщо основна проблема не розглядається, часто неможливо зробити їх повністю зниклими.
Використана література:
Синдром симптомів батьківського відчуження, причин, наслідків і методів лікування. URL: https://ua.thpanorama.com/articles/psicologa-educativa/sndrome-de-alienacin-parental-sntomas-causas-consecuencias-y-tratamientos.html (дата звернення 25.10.2021)
Синдром відчуження батьків (PAS): форма жорстокого поводження з дітьми. URL: https://uk.nsp-ie.org/sindrome-alienacion-parental-maltrato-infantil-2793 (дата звернення 25.10.2021)