Ім'я файлу: Кінезіологічна діагностика.docx Розширення: docx Розмір: 32кб. Дата: 07.11.2022 скачати Пов'язані файли: Мануально-мязове тестування у фізичній терапії..docx ОБСТЕЖЕННЯ ОРА.doc Протипоказання до підводного витягування хребта та до сухої трак Що являє собою Кінезіологічна діагностика? Основним інструментом кінезіологічної діагностики є Мануальне м’язове тестування. Мануальне м’язове тестування (ММТ) – це ручний метод діагностики активності міотатичного рефлексу м’яза в процесі виконуваного ізометричного навантаження м’яза, який тестується. ММТ дозволяє оцінити здатність м’яза в умовах ізометричного скорочення адекватно реагувати на збільшення гравітаційного навантаження і зберігати активність міотатичного рефлексу (здатність до скорочення в умовах короткочасного розтягування). Його мета – оцінити адаптаційні можливості м’яза в процесі руху за допомогою аналізу можливості підтримки активності рефлексу не тільки в спокої, але і при наявності виконуваного ізометричного навантаження. Суть міотатичного рефлексу Суть міотатичного рефлексу: будь-який скелетний м’яз будучи розтягнутій вище певної межі і вище певної швидкості (тобто сильно і різко ) повинен відреагувати швидко скороченням. Навіщо наші м’язи володіють цим рефлексом? – Для того щоб убезпечити нас від різких змін зовнішнього середовища, наприклад, якщо Ви послизнулись – м’язи різко розтягнулися. Щоб ви не впали – спрацьовує міотатичний рефлекс – відбувається швидке скорочення мускулатури. Виникає питання – чому саме тестування м’язів? Сучасні дослідження свідчать, що у близько 85% випадках причиною болю в спині є м’язова напруга. Також науково доведеним фактом є те, що всяке захворювання організму людини відображається в м’язах, а вірніше в їх тонусі – тонус асоційованих м’язів з тим чи іншим хворим органом слабшає. Якщо до фактору пов’язаного з хворобами долучити інші несприятливі фактори, пов’язані з гіподинамією, постійним перебуванням в неприродніх, незручних позах: школярі за партою, студенти, офісні працівники за столами перед комп’ютером, шалений ритм життя, який породжує стреси, конфліктні ситуації, то складно знайти людей в яких відсутн спазмовані м’язи і м’язові дисбаланси. Отже, захворювання хребта і суглобів мають біомеханічний характер, тобто м’язові дисфункції формують неправильний рух, який з часом призводить до біохімічних змін в суглобах і до їх поступового руйнування. Цей процес можна подати у вигляді наступного патологічного ланцюжка: Слабшає м’яз (стає гіпотонічним). Якщо слабшає м’яз чи група м’язів, то вони «випадають» з кінематичного ланцюга і порушується злагоджена робота всієї системи. Появляється біль. Замість ослаблених м’язів компенсаторно в роботу включаються інші м’язи, які надмірно працюють, і найчастіше викликають відчуття болю. Формується кістково-м’язовий дисбаланс. М’язові дисбаланси провокують виникнення кісткових дисбалансів (результатом є викривлення хребта, перекіс таза тощо). Це пов’язано з тим що скелетна система є пасивною – куди тягнуть м’язи туди вона і розгортається. Порушується біомеханіка скелетної системи. В результаті порушення біомеханіки змінюється розподіл векторів навантажень, в результаті чого навантаження по поверхні суглобів розподіляється не по природній осі. Погіршується живлення хряща. В результаті тонусних і рухових дисфункцій м’язів, зміщення векторів навантажень на суглоби порушується крово- і лімфообіг, іннервація і як наслідок – погіршується живлення хряща. Відбувається руйнування суглоба. Погіршення живлення хряща призводить до розвитку дегенеративно-дистрофічних процесів в суглобі і в кінцевому підсумку – відбувається його руйнування. Як проходить м’язове тестування? Мануальне м’язове тестування – це засіб отримання зворотного зв’язку від організму. Принципи, на яких грунтується ММТ: функціональний зв’язок між скелетними м’язами та внутрішніми органами; захворювання того чи іншого органа через нервову систему впливає на тонус скелетних м’язів – вони стають слабкими. Загальний алгоритм Мануально- м’язового тестування Тестування проводиться у положенні сидячи, стоячи або лежачи в залежності від м’яза який тестується. При цьому важливо, щоб м’язові волокна розміщувалися на лінії скорочення: Перша стадія: хворий здійснює ізометричне скорочення м’яза (при незмінній довжинім’яза), проти адекватного опору руки або тулуба лікаря; Друга стадія: приблизно через 3 с пацієнт за командою робить спробу збільшити силу напруження; Третя стадія: лікар проти опору пацієнта здійснює короткочасне швидке розтягування (натискання) м’яза. Критерії норми. У процесі скорочення тонус м’яза поступово підвищується і в другій фазі збільшується на 15 % від норми. У випадку подальшого короткочасного розтягування сила скорочення м’яза суттєво збільшується від початкової норми. М’язове тестування. 0-вої етап тренування Тренування починається не з розминки, а з м’язового тестування. Що це і чому це важливо, пояснює Іван Балан (Архипов) – викладач «Академії Фитнеса – Україна», прикладної кінезіології, остеопат, краніосакральний терапевт, вісцеральний терапевт, мануальний терапевт. Що таке м’язове тестування М’язове тестування – це мистецтво діагностики абсолютно будь-м’язової групи на її стан. Вперше про м’язовому тестуванні заговорили брати Кендалл і Кендалл в 1964 році в книзі «М’язове тестування». З тих пір це поняття стало відомим і застосовним в різних науках і по роботі з тілом. У кінезіології м’язове тестування використовується для аналізу стану м’язової групи і того, про що вона говорить. В руках майстра це досить точний інструмент. Щоб стати таким, потрібні годинник практики. Недостатньо протестувати одну людину – потрібно протестувати сотні людей, щоб розуміти м’язи. М’язове тестування – це своєрідна відповідь нервової системи на те, як вона регулює будь-яку м’язову групу. Для чого виконується м’язове тестування Для виявлення дисфункцій в різних частинах тіла. Так, тренер може з’ясувати дисфункцію в певній м’язі або за допомогою індикаторної м’язи знайти дисфункцію в будь-якій точці тіла. Якщо при тестуванні знайдена слабка м’яз, її можна назвати асоціативної. Чому? Тому що є ряд асоціативних зв’язків, які можуть бути в дисфункції. Наприклад, якщо м’яз вимкнена, може страждати якийсь орган або кісткова структура аж, до зуба в ротовій порожнині. Кожна м’язова група відповідає за ряд емоцій. Кожна м’яз включає в себе емоцію позитивного або негативного заряду. Якщо м’яз в дисфункції, спостерігається певна емоція. Додатково кожен м’яз має своє харчування. І якщо м’язова група вимкнена, то в організмі може не вистачати якогось вітаміну, мінералу або будь-якого іншого корисного речовини Що таке індикаторна м’яз? Індикаторна м’яз може виступати в ролі лампочки, яка підсвічується в той чи інший момент, в залежності від того, чи є слабка зона або слабкою зони немає, і в залежності від того, яка частина тіла знаходиться в дисфункції. Індикаторна м’яз – це нормотонічная м’яз. Вона знаходиться в чіткого зв’язку з нервовою системою. За допомогою індикаторної м’язи можна з’ясувати абсолютно все про нашого клієнта. Покладаючись на м’язове тестування, можна побудувати тренувальний процес. Тільки лише задаючи конкретні питання тілу і отримуючи відповіді. І це буде достовірно абсолютно для кожної людини. Хто і коли може виконувати м’язове тестування Проводити м’язове тестування може як фахівець, так і будь-яка людина, що має уявлення про рух в тілі. Даному вмінню навчитися досить просто, але практика доводить вміння до автоматизму. Коли і як? М’язове тестування краще проводити на самому початку тренування. Я б рекомендував тестувати м’язи на: кількість повторень і підходів; ту чи іншу групу м’язів; то, яка м’яз краще включена зараз; в якому стані знаходиться людина; психоемоційний стан. М’язове тестування дасть зрозуміти, чи потрібно людині тренуватися в даний момент і яку тренувальне навантаження вибрати. Можливо, він знаходиться в стані стресу і тренування може привести до травми і серйозних наслідків. Тому м’язове тестування виконується регулярно перед кожним тренуванням для з’ясування всього: від стану людини до тренувальної програми на даний момент, тут і зараз. Почему это важно? Потому что мышечное тестирование — инструмент для получения ответов. Вы получаете четкий ответ, не теряетесь в догадках, не пробуете и не думаете: «А давай сделаем вот так и посмотрим, как будет». После теста вы четко знаете, что делать. Вы же спросили у тела. А тело ответило. Вам точно известно, что выполняя вот это упражнение в столько подходов, вы получите вот такой результат. Это дает уверенность во всех действиях, а главное — безопасность. Безопасность тренирующегося и тренера. С мышечным тестированием тренер получает технику безопасности для себя: он приобретает уверенность в том, что не навредит. Ведь многие тренеры — начинают мерять клиентов под себя и не понимают, что некоторых нельзя нагружать так сильно. Вовремя и правильно выполненное мышечное тестирование этого не допустит. Мышечное тестирование помогает определить оптимальную дозу тренировочного процесса». Найближчий тренінг Тест Ловетта — спеціальний тест на мануальне визначення сили м'язів пацієнта/клієнта. Широко використовується у практиці фізичного реабілітолога. Відомо, що визначити силу м'язів можна за допомогою динамічних динамометрів, але не завжди необхідна апаратура є у розпорядженні реабілітолога, тому він повинен вміти визначати силу м'язів за допомогою мануальної методики тестування. Серед цих методик вигідно вирізняється тестування за Ловеттом. Воно використовується для проведення обстеження й у інших галузях (спеціалізаціях) фізичної реабілітації, таких як неврологія, педіатрія. Ця методика полягає у наданні тілу людини такого положення, при якому з роботи максимально вилучені м'язи синергісти. Ця методика опублікована в 1932 році і на сучасному етапі є найпоширенішою методикою. Вона ґрунтується на ручній методиці, коли рух виконує один м'яз, який відповідає за цей рух. За Ловеттом є такі сили м'язів: 0 = повна відсутність напруження м'язів; 1 = сліди напруження, тобто напруження без руху; 2 = виразне напруження м'язів і здатність виконати рух без допомоги реабілітатора, без сили тяжіння; 3 = повна амплітуда руху проти сили тяжіння; 4 = повна амплітуда руху з середнім опором за всією амплітудою; 5 = повна амплітуда з максимальним опором. Це також може бути виражене у відсотках: 0 = 0 %, 1= 10 %, 2= 25 %, 3= 50 %, 4= 75 %, 5= 100 %. Визначення сліду напруження м'яза першого ступеня є важким і можливим лише для м'язів, які розташовані поверхнево. Сліди такого напруження відчутно за допомогою пальпації в ділянці черевця м'яза, або в місці, де сухожилок м'яза проходить безпосередньо під шкірою. Другий ступінь сили м'яза підтверджується через підтримування частини тіла реабілітологом. М'яз третього ступеня здатний виконувати рух з масою частини тіла проти сили тяжіння за повною амплітудою руху. Дослідження сили м'язів повинно починатися відразу на третій ступінь. Якщо м'яз може виконати рух частиною тіла, то переходять до тестування 4 ступеня, якщо немає підтвердження сили 3-го ступеня, розпочинають тестування 2 чи 1-го ступеня. Тест на силу четвертого ступеня означає таку силу, яка здатна виконати рух проти опору з боку реабілітолога. Опір робиться рукою, яку прикладають в дистальному місці до сегмента. Напрямок опору повинен бути перпендикулярним до площини руху досліджуваного м'яза. Основи техніки тестування У техніці тестування незамінними є такі частини: позиція пацієнта, що описана для всіх груп м'язів під час дослідження; застосовують переважно ізольовані позиції, наприклад, лежачи чи сидячи; стабілізація відділу тіла, в межах якого розміщений цей м'яз: частково задовольняє стабілізацію рівна поверхня, така, як стіл; також регламентовано під час дослідження деяких м'язів підтримування ближнього відділу суглоба рукою; власне виконання руху, тесту; важливою у цьому є амплітуда руху, активність, яку повинен виявити пацієнт, без співпраці з пацієнтом дослідження не дасть необхідного результату; застосування опору при дослідженні сили м'яза 4-го ступеня. Опір повинен застосовуватись відповідно до віку, статі та загального стану пацієнта. Основи техніки тестування У техніці тестування незамінними є такі частини: позиція пацієнта, що описана для всіх груп м'язів під час дослідження; застосовують переважно ізольовані позиції, наприклад, лежачи чи сидячи; стабілізація відділу тіла, в межах якого розміщений цей м'яз: частково задовольняє стабілізацію рівна поверхня, така, як стіл; також регламентовано під час дослідження деяких м'язів підтримування ближнього відділу суглоба рукою; власне виконання руху, тесту; важливою у цьому є амплітуда руху, активність, яку повинен виявити пацієнт, без співпраці з пацієнтом дослідження не дасть необхідного результату; застосування опору при дослідженні сили м'яза 4-го ступеня. Опір повинен застосовуватись відповідно до віку, статі та загального стану пацієнта. |