Ім'я файлу: превью.docx
Розширення: docx
Розмір: 19кб.
Дата: 30.08.2022
скачати
Пов'язані файли:
2_5435974097471281231.docx
Розширення: docx
Розмір: 19кб.
Дата: 30.08.2022
скачати
Пов'язані файли:
2_5435974097471281231.docx
ЩO OЗНAЧAЄ «БУТИ ГЕPOЄМ» ДЛЯ ВІЙСЬКOВOСЛУЖБOВЦЯ?
ВСТУП
Історія, як відомо, не має умовного способу інтерпретації минулих подій. Між тим людство знає багато випадків їх повторення. Це коли за однією війною приходить інша, доповнюючи страшну статистику втрат.
Понад сімдесят років тому завершилося повне визволення України від фашистських загарбників. Мільйони загиблих, пропалих без вісти, полонених, тих, хто залишилися інвалідами. Мільйони дітей, які стали сиротами. Чотири Українські фронти визволяли нашу землю від окупантів. У їх складі були й представники народів, які сьогодні входять до складу Російської Федерації. Ніхто з тих, хто воював за визволення України, навіть уявити не міг такий виверт історії. Так сталося, що їх нащадки через 70 років вдерлися на землю братського народу, анексували Автономну Республіку Крим, принесли біль та страждання людям на Донбасі. І за такого перебігу історичних подій наш народ має пройти черговий етап визволення країни. Але вже від нового окупанта.
Війна – це не тільки мобілізація, волонтерська робота, біженці, поховання загиблих і лікування поранених. Війна – це також і сотні подвигів, що здійснюються щоденно. Зараз на Сході України обороняють рідну землю справжні патріоти України. Для них є справою честі і гідності виконати поставлені завдання. Вони готові боротися, рішуче захищати Україну, жертвуючи найдорожчим – життям. За кожною історією – справжній герой, на прикладі якого виховуватимуться прийдешні покоління українців. Вони різні за віком, професією, з різних куточків країни. Багато з них, коли ворог прийшов на поріг нашого спільного дому, не чекаючи повістки прийшли до військкомату, залишивши сім’ї, роботу, рідні міста, дехто повернувся з-за кордону, і стали на захист своїх батьків і дітей. Бо майбутнє України для них – понад усе.
1. ВИЗНАЧЕННЯ ГЕРОЇЗМУ ЯК ЯВИЩА У СУЧАСНІЙ НАУЦІ
Соціально-політичні потрясіння, що відбувалися протягом розвитку суспільства, не лише залишили глибокий слід в історії націй та держав, а й суттєво вплинули на формування суспільної свідомості та становлення громадянської самосвідомості кожної людини. Події, які відбуваються в усіх сферах суспільного життя (культурі, науці, політиці, соціальній сфері тощо) демонструють, що людство з кожним днем усе частіше стикається з непередбачуваністю свого майбутнього, руйнуванням природних та соціальних явищ, що є наслідками суспільної діяльності. З плином часу людство зрозуміло, що міфи про всемогутність та всесильність людини виявляються лише мрією і фантазією; все гостріше почало поставати питання: що насправді зумовлює винятковість людини та допомагає кожному конкретному індивіду протистояти ударам долі та негативним обставинам. Визначний психолог Л. Виготський писав, що «…поведінка людини виступає як продукт… системи соціальних зв’язків та відносин, колективних форм поведінки та соціального співробітництва» [3, с. 55] У зв’язку з цим стає дуже важливим дослідження екзистенційного аспекту феномена героїзму, який виявляється характерною ознакою особистості. Героїзм не може сформувати ціннісну систему поглядів на світ та людину без екзистенційних переживань.
Неоднакове розуміння феномена героїзму в різні часи становлення людства пов’язане з проблемою духовності, оскільки герой має безпосередній стосунок до пізнання істини; він поєднує мужність та жертовність, любов та жаль, ідеї та ідеальне. Героїзм як джерело пізнання істинності полягає в тому, що саме екзистенційні переживання героя допомагають побудувати ціннісну систему поглядів на світ у цілому та ставлення людини до цього світу.
Вивчення екзистенційного аспекту феномена героїзму бере свій початок у працях С. К’єркегора. Саме він відзначає, що людині загрожує розчинення у всезагальному розвитку світового духу, а екзистуючий індивід є випадковим, одиничним у своєму роді й не схожий ні на кого іншого. Таке прагнення до руйнування, яке проявляється в багатьох близьких по духу екзистенціалізму концепціях, спрямоване насамперед проти філософії сутності з її акцентом на всезагальний уклад цінностей [1, с. 174]. Екзистенціалізм є спробою філософських роздумів з позиції дійової особи (тобто самого героя), а не з позиції спостерігача. Така думка має сенс, бо героїчний вчинок виростає з персональної екзистенції, яка самостійно визначає долю людини.
У праці «Страх та трепет» К’єркегор обґрунтовує концепт героя через видатну справу й виділення концептуальних дійових осіб: Авраам, Фауст, Дон Жуан, які виокремлюються через визначення своєї дії, мети та внутрішньої структури. Філософ наводить три етапи, за якими можна пізнати власне існування: естетичний, етичний та релігійний. У цьому ракурсі формуються важливі концептуальні персонажі: трагічний герой, величний через свою моральну доброчесність, та «лицар часу», символом якого є Авраам – великий своєю особистою доброчесністю. Трагічний герой реалізує свої дії через від- ношення до зовнішнього світу, а «лицар часу» відрікається від всезагального та діє іманентно. І саме така іманентна дія створює долю, яка виявляється не через відношення до зовнішнього, а в реалізації особистого. «Доля – це відношення до духу, який є зовнішнім, – стверджує К’єркегор, – це відношення між духом та чимось іншим, що вже не є дух, але до чого він повинен прагнути у «духовному відношенні» [6, с. 191].
Таким чином, К’єркегор обґрунтував новий образ героя, що визначається через іманентну дію, через яку він реалізується сам та вибудовує власну індивідуальність. Водночас екзистенційний герой не замкнений у собі, його відкритість зберігається в можливості становлення кожної індивідуальності. Екзистенційний рівень героя отримує домінантну роль на основі того, що зовнішня метафізична структура світу стає внутрішньо притаманною суб’єкту через процес вибору, який актуалізує будь-яку його дію. У такому випадку героїчне стає власне людським та реалізується через постійне сприйняття своїх внутрішніх структур у цілісності світу.
Моделювання концепту героя у зіставленні з іншими наявними концептами (час, історія, суб’єкт) передбачає, що людина діє в історії як індивід, а не як клас, група чи нація. Тому в подальшому до за- значених характеристик екзистенційного героя можна додати відповідальність не лише за самого себе, але й за навколишній світ. Якщо кожна особистість реалізує себе самостійно, то, згідно з Ж.-П. Сартром, «…екзистенціалізм віддає кожній людині у володіння її буття та покладає на неї повну відповідальність за існування» [9, с. 323].
Концепт героя, співзвучний екзистенційному та такий, що виходить із пріоритету діючого суб’єкта, представлений А. Шопенгауером та Ф. Ніцше. У песимізмі Шопенгауера та нігілізмі Ніцше чітко виражене моральне трактування вчинку як екзистенційної дії «Я». Вчинок не повинен бути визначений через якісь незрозумілі структури та детермінанти, тому що визначальною в ньому є розуміння людиною свого місця у світі, своєї цінності, тобто, за словами Шопенгауера, внутрішньої волі. Таким чином, для вчинку є вторинними і його наслідки, і його наміри.
Ніцше також підкреслює, що «…наслідки наших вчинків хапають нас за волосся, зовсім не беручи до уваги того, що ми тим часом «виправилися» [7, с. 132], визначаючи тим самим різну площину самих наших дій, їх зовнішньої оболонки та соціального значення. Розглядаючи інший бік вчинку, філософ зазначає: «…люди крок за кроком дійшли до того, що віддали вирішальний голос про цінність вчинку вже не його наслідкам, а його походженню» [7, с. 90], а тому внутрішня структура дії повинна визначатися не лише наслідками, а й намірами. В обох випадках вчинок оцінюється з погляду моральних норм та цінностей, а його сутність залежить від того, якою є особистісна цінність. Саме розділення вчинків на моральні та такі, що стоять «по той бік добра і зла», є підґрунтям для виявлення двох концептуальних типів героя. З одного боку, герой реалізується в межах людського існування, яке ґрунтується на встановлених аксіологічних детермінантах; а з іншого – герой постає як надлюдина, сутністю якої є воля до влади.
Незважаючи на важливість і необхідність детального вивчення феномена героїзму, а також рис героїчної особистості, ці поняття нечасто виступають об’єктом наукового, зокрема філософського. Наше дослідження дозволяє стверджувати, що феномен героїзму завжди співзвучний добі, яка створює власних героїв. «Оскільки героїзм означає підвищене усвідомлення особистістю свого покликання – не шкодуючи сил, аж до самопожертви брати участь у здійсненні загальної справи, – то його можна назвати позицією, яка буде доречною в усі часи», – зазначає видатний нідерландський філософ Й. Хейзинга [11, с. 268].
З погляду психології, в уявленні людини про своє суспільне становище основне місце займає ідея власної величі, незаперечного права змінити світ та самого себе. Героями не народжуються, ними стають протягом життя. Народження в загальноприйнятому сенсі є лише початком життя людини, у процесі якого вона може стати видатною, героїчною особистістю або взагалі не набути позитивних людських якостей. На думку Е. Фромма, людина повністю народжується до моменту смерті, але доля більшості людей трагічна: вони помирають, так і не встигнувши народитися [10, с. 292]. Із зазначеного твердження зрозуміло, що героїчна особистість належить до тієї меншості, яка все ж таки змогла на- родитися не лише у фізичному плані, а й у духовному, моральному сенсі. Народження героя потрібно розуміти також і як народження індивіда, з тією лише різницею, що герой може долати страхи, притаманні пересічній особистості.
Героєм є суб’єкт, що здійснив подвиг, людина, яка веде героїчний спосіб життя. Таку людину в суспільстві називають героїчною особистістю. Фактично поняття «герой» та «героїчна особистість» тотожні, але акцент у них різний. Коли ми застосовуємо слово «герой», то прагнемо зробити акцент на вчинок (подвиг), який здійснила певна особистість, але коли ми використовуємо поняття «героїчна особистість», то акцентуємо на особистісних якостях героя, завдяки яким і здійснився героїчний акт. У випадку, коли йдеться про героїчну особистість, мається на увазі