Шлях України до Європейського Союзу: нові перспективи і виклики. Підтримка державами ЄС євроінтеграції України в умовах війни
Потреба у розробці інтеграційної стратегії України була спричинена прагненням нашої держави відповідати вимогам сучасної світової економічної і політичної системи, а також пошуком додаткових засобів протидії загрозам у сфері міжнародної безпеки. Специфічне геополітичне положення та історія тривалого співробітництва з європейськими країнами зумовлюють зацікавленність України в активній участі в інтеграційних процесах на європейському континенті. Таким чином, на сьогодні євроінтеграція офіційно проголошена ключовим пріоритетом зовнішньої політики України. Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки.
На законодавчому рівні основними документами, що регулюють відносини України з ЄС є Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС та його державами-членами від 14 червня 1994 р. та План дій Україна-ЄС від 2005 р.. 30 березня 2012 р. на рівні глав переговорних делегацій відбулося парафування Угоди про асоціацію. Готується низка рішень, які формують нове законодавче поле України, більш наближених до європейських стандартів. Продовжуються консультації з підготовки Угоди про асоціацію з ЄС, складовою якої є зона вільної торгівлі з Євросоюзом.
Основними напрямками співробітництва між Україною та ЄС є енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу. Одним з важливих питань двостороннього співробітництва між Україною та ЄС виступає також лібералізація візового режиму. 18 квітня 2013 року Європарламент дав згоду на набуття чинності посиленої Угоди про лібералізацію візового режиму.
Згідно з результатами з’ясування експертної думки, можна визначити, що існують певні перешкоди на шляху поглиблення інтеграційних процесів між Україною та Європейським Союзом. По-перше, це низький рівень поінформованості громадян про перспективи членства України в ЄС, населення України має рівень поінформованості нижче середнього в питаннях Україна-ЄС. По-друге, сумніви стосовного того, що євроінтеграція матиме вигоду для всього
населення України. На думку 26% експертів, інтеграція України в ЄС є найбільш вигідною для країн-членів ЄС, які хочуть підвищити свій геополітичний вплив і використовувати ресурси України у своїх інтересах. По-третє, проблемою виступає замкненість України між вимогами Європейського Союзу та Росії. Основним недоліком співпраці України з ЄС експерти вважають
високу ймовірність погіршення стосунків з Росією. 53% експертів схиляються до думки, що зближення України з Митним Союзом обмежить її суверенітет, підірве зовнішньоекономічну діяльність та унеможливить співпрацю України з ЄС. По-четверте, в населення є занепокоєність щодо конкурентоспроможності українських товарів на європейському ринку та еміграція робочої сили. Так, 24% експертів вважають, що внаслідок поглиблення співпраці з ЄС Україні загрожуватиме висока конкуренція на європейському ринку продовольчих і промислових товарів, що залишить українську продукцію без шансів, та відтік значної маси кваліфікованих кадрів за кордон. По-п’яте, на сьогодні наріжний камінь розвитку відносин Україна-ЄС – це вибіркове правосуддя та корупція.
У 1994 році було укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. У 1996 році Президент України Леонід Кучма у виступі на засіданні Ради Європи вперше проголосив про бажання України стати повноправним членом Європейського Союзу. 11 червня 1998 року він затвердив це бажання у Стратегії інтеграції України до ЄС, у якій зокрема було зазначено, що національними інтересами України є набуття повноправного членства в ЄС, і визначалися основні пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 року, протягом якого мали бути створені передумови, необхідні для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі. Середньостроковою метою Стратегії натомість визначалося набуття статусу асоційованого члена ЄС.
З 2007 до 2013 року тривали переговори щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на заміну Угоди про партнерство та співробітництво.
У листопаді 2013 року, після відмови Президента України Віктора Януковича під тиском Росії підписувати Угоду про асоціацію з ЄС, в Україні відбулися масові протести під назвою «Євромайдан», що згодом переросли у Революцію гідності, і призвели до повалення режиму Януковича і його втечі з країни, а також стали приводом для вторгнення Росії до Криму у лютому 2014 року. Нова влада підписала Угоду про асоціацію з ЄС у березні—червні 2014 року.
Поглиблена та всеосяжна зона вільної торгівлі з Україною набула чинности 1 вересня 2017 року після тимчасового застосування з 1 січня 2016 року, а Угода про асоціацію повністю набула чинності 1 вересня 2017 року. Українським громадянам із 11 червня 2017 року було надано безвізовий режим для в'їзду до країн Шенгенської зони на термін до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду.
7 лютого 2019 року Верховна Рада України 334 голосами (з 450) внесла зміни до Конституції України, якими визначила стратегічним курсом держави набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО.
У 2021 році Президент України Володимир Зеленський започаткував процес підписання декларацій про підтримку європейської перспективи України з окремими країнами ЄС у межах нової тактики зближення України з Євросоюзом. У таких деклараціях країнами ЄС декларувалося надання допомоги Україні у здобутті повноправного членства у ЄС, зокрема фіксувалася європейська перспектива України. Упродовж року Україна підписала такі декларації з 8 країнами ЄС: Болгарією, Естонією, Латвією, Литвою, Польщею, Словаччиною, Словенією та Хорватією.
28 лютого 2022 року, невдовзі після початку російського вторгнення, Президент України Володимир Зеленський підписав заявку на членство України в Європейському Союзі. Також Зеленський разом з Головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком та Прем'єр-міністром Денисом Шмигалем підписали Спільну заяву щодо подання цієї заявки.
1 березня Європейський парламент переважною більшістю голосів (637 голосами «за», тільки 13 євродепутатів виступили «проти», 26 утрималися) затвердив резолюцію, яка рекомендує державам-членам ЄС працювати над наданням Україні статусу кандидата на вступ. Утім, голос Європарламенту є рекомендаційним.
17 червня 2022 року Європейська комісія рекомендувала Європейській раді надати Україні статус кандидата на вступ до Європейського Союзу.
23 червня 2022 року Європейський парламент ухвалив резолюцію із закликом невідкладно надати статус кандидата на членство в Європейському Союзі для України та Молдови, а також підтримати європейську перспективу для Грузії. Резолюцію підтримали 529 депутатів Європарламенту, проти висловилися 45, ще 14 — утрималися.
У той же день, 23 червня 2022 року Європейська Рада надала Україні статус кандидата на вступ до Європейського Союзу. Шарль Мішель, президент Європейської ради, заявив, що це «історичний момент».
Рекомендація Єврокомісії містила список з семи рекомендацій, які передбачалося, що Україна має виконати, щоб зберегти статус кандидата:
впровадження нової процедури відбору суддів до Конституційного суду з попередньою перевіркою доброчесності та професійних якостей відповідно до рекомендацій Венеційської комісії;
продовження судової реформи: завершення формування доброчесного складу Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
боротьба з корупцією: призначення керівника САП та директора НАБУ;
боротьба з відмиванням коштів відповідно до стандартів FATF;
впровадження антиолігархічного закону відповідно до рекомендацій Венеційської комісії;
ухвалення закону про медіа, узгодженого з аудіовізуальною директивою ЄС;
завершення реформи законодавства щодо національних меншин відповідно до рекомендацій Венеційської комісії.
Водночас Європейська рада у своєму рішенні зазначила, що вона вирішить щодо наступних кроків щодо заявки України до ЄС після повного виконання цих семи вимог.
Згідно з опитуванням, проведеним компанією Ifop на замовлення Ялтинської європейської стратегії та Фонду Жана-Жореса з 3 по 7 березня 2022 року, у Польщі прихильників вступу України в ЄС аж 92 %, в Італії — 71 %, у Німеччині — 68 %, у Франції — 62 %.
Опитування Flash Eurobarometer, яке провели у квітні в усіх країнах ЄС, свідчить про найбільшу підтримку вступу України до ЄС в Португалії, де це підтримали 87 % респондентів. Далі йдуть Естонія (83 %), Литва (82 %), Польща (81 %) та Ірландія (79 %). Найбільш скептично до вступу України ставляться угорці, де цю ідею підтримують тільки 48 % респондентів (проти — 37 %). Водночас в Угорщині найвища частка населення, яка не визначилась щодо цього питання — 16 % (стільки ж у Франції і Бельгії).
Відповідно до опитування, замовленого Центром «Нова Європа», яке є в розпорядженні Європейської правди, серед тих, хто визначився зі своєю позицією, на користь надання Україні кандидатства висловились 68 % німців, 65 % французів і 65 % нідерландців. Водночас 32 % мешканців Німеччини й по 35 % французів та нідерландців виступають проти такого рішення. Загалом 46 % жителів ФРН підтримують надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС, 22 % виступають проти, ще 25 % не визначились із відповіддю, а 7 % не змогли відповісти на питання. Серед мешканців Франції 42 % підтримують надання України статусу кандидата, 24 % не підтримують, 26 % не мають чіткої позиції, ще 9 % не змогли відповісти. У Нідерландах 45 % респондентів підтримують кандидатство України, 24 % — виступають проти, 21 % не зміг обрати відповідь, 10 % — не знають.