У житті людини все буває вперше: перший подих, перше вимовлене слово, перший крок, перша казка, перша книжка, перший вірний друг, перший успіх і перша невдача, перше розчарування, перший найщасливіший день, перший урок, перша подорож, перше кохання… Серед цього «перше» є те, чого ми просто не пам’ятаємо, однак його пам’ятають наші батьки. Але є й те, що залишає в нашій пам’яті той незгладимий слід, який ми проносимо у нашому серці крізь усе життя. Це те, що викликало свого часу яскраві враження й емоції. І якщо добре поміркувати, то найбільше цього «перше» припадає на шкільні роки
…Дитина, з нетерпінням чекає цього дня. Ось уже разом з мамою і татком весело крокує до школи. А хоч у сердечку затаїлася незрозуміла тривога, та дитина йде до Країни Знань з радістю, сподіваючись на те, що тут тобі буде цікаво і весело, що разом з учителем і однокласниками на тебе чекають щоденні відкриття… Та цікавості немає меж… Ось зараз відкриються двері у клас і поринеш у світ пізнання нового, досі незнаного тобою… Протягом років існування масової школи педагогіка та фізичний простір крокували різними шляхами. І суспільство бажало бачити школу простором розвитку та співпраці. З запровадженням Концепції « Нова Українська школа» школа перебудується з школи надання знань до школи компетентностей для життя в сучасному часі. Сучасний вчитель- це носій освітніх суспільних змін. За словами К.Д.Ушинського « Учитель ,живе,доти, доки вчиться,щойно він перестає вчитися, у ньому помирає вчитель»
Кожен день цих першокласників починатиметься не зі дзвінка, а в ігровій кімнаті — вони діляться один з одним своїми враженнями та настроєм. Діти не сидітимуть рядочком за партами, а теми, які вчитимуть упродовж тижня, обирають разом з учителькою. Одна з особливостей Нової української школи – створення комфортних умов перебування дитини в освітньому закладі та формування позитивних дружніх взаємин у колективі. Аби спонукати учнів піклуватися одне про одного ,ділитися важливими ідеями та досвідом , забезпечити кожній дитині відчуття емоційного комфорту , в
структуру навчального дня у початковій школі передбачено новий етап – ранкові зустрічі.
Під час ранкових зустрічей розвивається вміння дітей спілкуватися , розширюються знання з різних тем, формується відчуття єдності , вчаться бути уважними до оточення , активно слухати однолітків, сприймати і розуміти позицію інших людей.
Важлива відмінність між традиційним і сучасним підходом до класного колективу полягає в тому ,що нині правила життя у шкільній спільноті розробляють самі діти під керівництвом учителя. А би залучити учнів до створення правил класу , потрібно збирати їх у місці проведення ранкових зустрічей і розпочинати розмову про роль правил у суспільному житті.
У класній кімнаті треба оформити куточок , у якому треба розмістити правила класу , розмістити потрібно на видному місці , де легко їх можна побачити . Коли діти порушують правила , то потрібно коректно нагадати , що правила приймали гуртом , і дотримання їх необхідне для всіх.
Одним з ефективних шляхів оновлення змісту і методів навчання в сучасній школі визнано інтеграцію. Аби впровадити її у практику Нової української школи,кожен день і тиждень присвячуватиметься певній темі.
Плануючи кожну з форм навчальної діяльності, необхідно продумати не тільки , що діти робитимуть , а й для чого.
Відповідно до сучасних тенденцій в освіті, змінено оцінювання навчальних досягнень школяра. Оцінка втратила роль карального чинника й набула стимулювального й орієнтувального змісту.
Значну увагу в сучасній школі приділяють розвитку у школярів уміння здійснювати самооцінювання. Ефективний інструмент такої діяльності – порт фоліо учня . За допомогою порт фоліо діти можуть простежити прогрес у розвитку власних досягнень, продемонструвати свої сильні сторони,
спланувати діяльність на майбутнє, аби покращити результати , самостійно оцінити свої здобутки.
Ще одна нова форма роботи , що дає дитині можливість обміркувати , як пройшов її день у школі , що сподобалося , що засмутило , що вдалося , а що ні,- оформлення щоденника вражень. Це віртуальний співрозмовник учня, з яким він може поділитися своїми враженнями від навчального дня , описавши або намалювавши у ньому свій настрій.
Міністр освіти Лілія Гриневич зазначила : « Не може бути Нової української школи без освітнього середовища, яке б урахувало зміни у змісті освіти , методиках викладання та доступі до навчання, які ми запроваджуємо.»
У нашій школі створено нове освітнє середовище відповідно до вимог Концепції Нової української школи. Зроблено ремонт класної кімнати, закуплено меблі та обладнання для учнів 1 класу.
У класній кімнаті потрібно створити сім осередків і на початку навчального року ознайомити з кожним з них. Наприклад осередок відкриттів – зона для всіх речей , що розпалюють уяву дитини: фотоапарат , магнітофон, диктофон. В зоні новин розмістити інформацію про заплановані заходи, прогноз погоди, світові новини. Осередок матеріалів – куточок , у якому зберігаються
дидактичні та довідкові матеріали , посібники, підручники, журнали –все необхідне для роботи вчителю на уроці. Комунікативний осередок -зона для обговорення вивченого, заведення нових знайомств, запитань відповідей.
Осередок тиші,де учні можуть побути на самоті, почитати ,пописати . порахувати. Осередок вчителя- професійний простір для планування , оцінювання , аналізу освітнього процесу. Тематичний осередок відводиться для тематичних книг ,ігор , інструментів.
Стіни класної кімнати - теж важливий елемент шкільного простору. На них можна розмістити інформацію , важливу для учнів та батьків.
Нові підходи до навчання передбачають і використання різноманітних дидактичних матеріалів ,що сприяють розвитку мислення й творчості дітей, спонукають їх до здійснення досліджень , стимулюють пізнавальний інтерес.
Серед таких , зокрема , танграм, набір грошових одиниць, лупи, мікроскопи,ляльковий театр,магнітна азбука, магнітний конструктор , набір геометричних фігур, терези, макети годинників, настільні розвивальні ігри, музичні інструменти, математичні планшети.
У закладі створено осередок відпочинку, наприклад зручний м’який куточок для читання та відпочинку, мати, крісло – груша, крісло помідор, розмічена підлога для гри « Класики», « Лабиринт», «Твістер». В коридорі працює Дерево Взаємообміну , де діти можуть обмінюватися дитячою літературою. Я надіюсь і зона відпочинку і створення комфортного освітнього середовища сприятиме для учнів 1 класу кращому засвоєнню знань.
... Шановні вчителі, мої дорогі колеги, тепер звертаюся до вас…
Навчання для маленьких першокласників і їхніх батьків – це важлива життєва віха. Це найперше враження про організацію навчання у школі. Це той момент, що повинен надовго закарбуватися в їхній пам’яті. Діти повинні відчути, що вони здобуватимуть знання не самі. Поруч завжди будуть і вчителька, і батьки, і дідусь з бабусею, і старші братики й сестрички. Від вражень про школу залежить, чи захоче дитина при наймі завтра знову прийти до школи. Тому постарайтеся, щоб навчання в НУШ було яскравим, викликало у дітей емоції радості, захоплення, здивування. Показати своїм школярикам, що разом з учителем вчитися буде легко, бо учитель – це старший друг, помічник і наставник.
Ніколи не забувайте, у першому класі урок без гри не має права на існування. Наприклад дидактична гра «Народні символи України», вікторина «Що я знаю про мою державу?» покликані не стільки нагадати дітям про народні й державні символи, бо вони їх знають ще з садочка, як активізувати їх і показати, що в навчальній діяльності завжди є місце для цікавої пізнавальної гри. А самі діти, хоч і маленькі, вже багато чого знають. Вікторина «Казкові герої – захисники добра» – це своєрідна інсценізація, де ролі героїв казок виконують родичі дітей (Котигорошко, Микита Кожум’яка, Ілля Муромець, Івасик-Телесик, дівчинка Оленка, Неспайло і Перетанцюйбіс…).
Особисто я вважаю, що одним із головних завдань є охоплення колективу дітей і батьків захопливою спільною діяльністю. Якщо взяти творчий проект «З Україною в серці». «Яка ж тут може бути спільна діяльність дорослих і дітей?» – подумаєте ви. А от є. По-перше, ролі казкових героїв. Ну а по-друге, на уроці діти разом з батькам вирізають жовто-сині сердечка, приклеюють на них заздалегідь підготовлені свої фото і кріплять на велике «серце» України. І роблять це залюбки. Є й такі, що на сердечка наклеюють фото всієї родини. Для чого? А так діти краще усвідомлюють, що вони частинка України, її громадяни. Вони мають можливості побачити свій перший освітній продукт, продукт зримий, створений у творчій співпраці з однокласниками і батьками. Іншими словами – РАЗОМ! Бо у подальшому від оцього «РАЗОМ» залежатиме як швидко клас стане сформованим, згуртованим, об’єднаним спільними інтересами дитячим колективом.
«А яка ж домінуюча технологія навчання на уроці?» – може запитати досвідчений педагог. Феноменальна, оновлена, інноваційна ЕВРИСТИЧНА! Та, що сягає своїм корінням часів Сократа. Та, в основу якої покладено сократівський метод, визначений першоджерелом і незамінним компонент інноваційного навчання майстром евристичних технологій професором М. Лазарєвим. Технологія, якої, на мою думку, потребує Нова українська школа. Технологія, що увібрала в себе дослідницьке, розвивальне, проблемне, проектне, інтерактивне навчання. Навчання, що неможливе без евристичного діалогу, незамінною складовою якого є учнівське запитання, а характерною ознакою – освітній продукт. Навчання, яке разочком дитячих запитань веде їх стежиною до відкриття нових знань. І, урешті-решт, дає можливості для самореалізації і вчителя, і школяра у процесі пізнавально-творчої діяльності.
На першому уроці, як і на всіх наступних, повинен мати місце евристичний навчальний діалог. Саме діалогова взаємодія і питання від маленьких школяриків як їх природна потреба мають продемонструвати, що в школі запитувати повинні не тільки вчителі, а й учні. А відповіді на запитання можна легко знайти, співпрацюючи разом.
І якщо діти не спішать покинути класну кімнату, а ви, незважаючи на окремі недоліки, отримали від нього професійне задоволення, значить ваш урок удався. Ви набрали клас саме тих дітей, які уже ВАШІ, з якими ви житимете одним життям упродовж наступних чотирьох років. Разом з ними зростайте, творіть, пізнавайте і радійте… Шукайте у дітях не погане, а те, що є в них хорошого. Беріть це хороше і несіть у своїх долонях ніжно і бережно, як Божий дар, удосконалюйте його і розвивайте. Говоріть, якомога частіше говоріть дітям про те хороше, що є в них. Хай ваші учні будуть джерелом вашого натхнення. І якщо за покликом душі ви вчитель, то будете радіти кожній миті, проведеній в оточенні саме «цих» дітей. Разом з ними переживатимете те щасливе і яскраве «перше», що залишить і у вашому, і в дитячих серцях свій незгладимий слід…