Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Розроблення автотранспортного підприємства
ЗМІСТ
Вступ
Характеристика підприємства та транспортних засобів
Опис технологічного процесу з розробкою блок-схеми
Підбір необхідного обладнання, складання відомості
Розрахунок виробної площі та компонування
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми роботи. В сучасних умовах перед більшістю автотранспортних підприємств (АТП) виникла проблема неефективного використання наявних ресурсів, у першу чергу, основних фондів. Надлишкові резерви підприємств досягли критичного рівня, і змушують АТП вести пошук можливих варіантів використання наявного рухомого складу та виробничо-технічної бази (ВТБ) для досягнення підприємствами своїх цілей, у першу чергу - для одержання прибутку. При оцінці потенціалу підприємства необхідно розглядати його сукупні можливості, формувати, визначати і задовольняти потреби ринку в послугах по перевезенню вантажів та пасажирів і обслуговуванню та ремонту рухомого складу.
Розвиток виробництва, як форми організації продуктивних сил, привернув увагу насамперед практичних працівників у зв'язку з демонополізацією української економіки і розширенням конкуренції. Але вітчизняною наукою недостатньо вивчені технічні, організаційні, технологічні і соціальні аспекти цього явища. Теорія не змогла передбачити виникнення багатьох проблем в ринкових умовах, які постали перед підприємствами, що отримали можливість вибирати будь-який вид діяльності, не заборонений законодавством України.
Практичне значення курсової роботи полягає в дослідницькому підході проектування автотранспортного підприємства павільйного типу за прикладом Mersedez-Benz.
Інформаційна база дослідження курсової роботи полягає у використанні сучасних технологічних звітів, стандартів виготовлення продукції автотранспортного характеру, стандартів обслуговування та розміщення автотранспортного підприємства.
Метою курсової роботи є розробка автотранспортного підприємства павільйонного типу з обслуговуванням клієнтів, марки Mersedes-Benz.
Об’єктом дослідження курсової роботи є процес розвитку автотранспортного підприємства павільйонного типу Mersedes Benz.
Предметом дослідження курсової роботи є теоретико-методологічні засади впровадження та використання та проектування підприємства.
Для досягнення поставленої мети, вирішимо такі завдання:
Окреслимо характеристику підприємства та транспортних засобів;
Здійснимо опис технологічного процесу з розробкою блок-схеми;
Визначимо підбір необхідного обладнання, складання відомості;
Проведемо розрахунок виробної площі та компонування.
Під час виконання курсової роботи були використані методи наукових досліджень: аналітичний, статистичний та графічний.
Структура курсової роботи передбачає зміст, вступ, чотири розділи, в яких поступово розкривається тема роботи, висновки, список використаної літератури та додатки.
Характеристика підприємства та транспортних засобів
Проектування павільйого підприємства може здійснюватися в дві стадії (технічний проект і робочі креслення) або в одну стадію (техніко-робочий проект, тобто поєднання двох стадій). Стадійність проектування встановлюється до початку розробки проекту.
До початку проектування підприємств необхідно виробляти науковотехнічні розробки, що прогнозують раціональні проектні рішення.
Керівними матеріалами при проектуванні служать:
положення, інструкції і правила з експлуатації, обслуговування і ремонту автомобілів;
будівельні норми і правила проектування;
технічна література з питань організації, проектування і економії автотранспортних і авторемонтних підприємств;
праці проектних і науково-дослідних організацій;
типові і рекомендовані індивідуальні проекти;
еталони проектних стадій;
техніко-економічні показники проектів, нормативи капітальних питомих вкладень в об'єкти автомобільного транспорту;
табель технологічного устаткування транспортних підприємств і креслення нестандартизованого технологічного устаткування;
типові штати автотранспортних підприємств.
Процес проектування нового або підприємства, що реконструюється, і підготовка до його будівництва складається з декількох етапів (табл.1)
Таблиця 1
Процес проектування АТП павільйого типу Mersedez-Benz
| № п/п | Етапи проектування | Підстава | Організація |
| 1. | Економічне обґрунтування об'єкту проектування | План розвитку автомобільного транспорту і схема районного планування | Замовник або за його дорученням проектна або науково-дослідницька - організація |
| 2. | Обстеження ділянок надаються для будівництва | Пропозиція місцевих містобудівних органів | Замовник сумісно з проектною організацією |
| 3. | Вибір ділянки, оформлення його відведення і виконання досліджень | Результату обстеження ділянок і рішення виконкому | Замовник і дослідницька або проектна організація |
| 4. | Складання будівельного паспорта на ділянку і архітектурно планувального завдання на його забудову | Результати досліджень і рішення виконкому | Головний архітектор міста, замовник і дослідницька або проектна організація |
| 5. | Складання завдання на проектування об'єкту | Титульний список на проєктно-пошукові роботи майбутніх років і наказ вищестоящої організації замовника | Замовник при безпосередній участі проектної організації |
| 6. | Розробка другої стадії проекту - робочих креслень | Технічний проект | Проектна організація |
| 7. | Авторський нагляд за будівництвом і монтажем об'єкту | Положення про авторський нагляд і доручення замовника | Проектна організація |
Завдання на проектування повинне містити основні дані, необхідні для проектування. У ньому необхідно вказати підстави для проектування (ухвала або наказ); район, пункт або ділянка будівництва; призначення, спеціалізація, функції, режим роботи підприємства; виробнича кооперація; райони, пункти, траси або об'єкти, що підлягають обслуговуванню проектованим підприємством; передбачуване розширення підприємств і черговість будівництва, орієнтовні розміри капітальних вкладень і терміни будівництва; орієнтовні показники майбутнього підприємства; типові проекти, що підлягають прив'язці; основні джерела забезпечення підприємства електроенергією, водою, теплом, газом, умови по очищенню і скиданню стічних вод; вимоги про розробку варіантів технічного проекту, стадійність проектування.
Технічний проект розробляється на основі затвердженого завдання на проектування і має на меті розробити основні проектні рішення, що забезпечують:
високоякісне виконання виробничої програми підприємства, зміст рухомого складу, належне здійснення технічних процесів, наявність необхідних виробничих кадрів;
правильне використовування території, відведеної під забудову, і раціональний генеральний план;
прогресивні і економічні об'ємно-планувальні і конструктивні рішення основних будівель;
ефективність капітальних вкладень і високі техніко-економічні показники підприємства.
Технічний проект складається з декількох частин: загальної частини, технологічної, будівельної, санітарно-технічної, енергетичної, кошторисної і економічної.
З частин, що входять до складу проекту, найбільш специфічним для автотранспортного підприємства є технологічна і економічна частини. Зміст решти частин є в основному звичним для даної стадії проектування в будь-якій галузі будівництва.
о основних елементів планування (в порядку послідовності їх проробки) належать: склад будівель, споруд і приміщень; способи забудови ділянки, функціональна схема і графік виробничого процесу; організація руху, розташування функціональних зон; розташування робочих постів і потокових ліній; розташування виробничих дільниць і складів; розстановка технологічного устаткування і рухомого складу при зберіганні; розташування невиробничих приміщень.
Технологічною основою планувального вирішення є функціональна схема (рис. 1.1) і графік виробничого процесу (рис. 1.2).
Функціональна схема розміщення павільйоного підприємства Mersedes Benz
Функціональна схема комплексного АТП визначає закономірність проходження автомобілем окремих етапів його технічної підготовки. Відповідно до цього функціональна схема зумовлює послідовність і незалежність розташування в просторі виробничих зон і відділень підприємства. Проте вона не фіксує потоків руху рухомого складу (кількісну характеристику процесу), який проходить ці етапи. Тому, крім схеми, потрібний графік виробничого процесу, який будують у відповідному масштабі за даними розрахунку програми ремонтно-обслуговуючого виробництва АТП. Графік є основою для вибору розташування зон підприємства. Він може змінюватись залежно від нормативів, покладених в основу технологічного розрахунку. На цю обставину при проектуванні треба звертати особливу увагу. Раціональне планування підприємства має забезпечувати безперешкодне і незалежне проходження автомобілем будь-якого самостійного маршруту.
Технологічна частина проекту складається із записки розрахунковопояснення, схеми генерального плану підприємства і принципового планування його основних елементів з вказівкою розташування рухомого складу і шляхів його руху і планування основного технологічного устаткування.
Записка розрахунково-пояснення містить: опис проектованого підприємства, його призначення, організацію, склад і режим роботи; характеристику рухомого складу і режим його експлуатації; опис основного технологічного процесу і його розрахункові норми; вибір способів виробництва; розрахунки виробничої програми і виробничих робітників, площ виробничих і складських приміщень; специфікацію основного технологічного устаткування; штат підприємства; завдання для елітних спеціальностей проектування (будівельної, санітарно-технічної і ін.); показники, що характеризують технологічне рішення.
Схема генерального плану, визначаюча розташування підприємства на ділянці і організацію руху на його території, а також принципове планування його основних елементів, визначаюча взаємне розташування приміщень і їх розміри, повинні відповідати не тільки технологічній, але і будівельній доцільності і давати схематичне, але цілком реальне рішення. Схему генерального плану виконують в масштабі 1:500 або 1:1000, планування будівель – в масштабі 1:200 або 1:400 і планування устаткування – в масштабі 1:100.
Економічна частина проекту складається із записки розрахунковопояснення, що містить: обґрунтування розташування і потужності підприємства, характеристику і аналіз капітальних вкладень і основних фондів підприємства, характеристику умов постачання і кооперації; розрахунки фонду заробітної платні, накладних витрат і оборотних коштів; калькуляцію собівартості змісту і експлуатації рухомого складу; техніко-економічні показники проекту і їх аналіз.
Робочі креслення розробляються на підставі і в повній відповідності із затвердженим проектом і мають на меті забезпечити здійснення будівництва і монтаж устаткування. При розробці робочих креслень уточнюють і деталізують передбачені в проекті рішення в тій мірі, в якій це необхідне для виконання будівельно-монтажних робіт.
Робочі креслення по технологічній частині є монтажними кресленнями, що розробляються на основі уточненого плану розстановки устаткування, настановних креслень і характеристики устаткування. До складу монтажних креслень входять: загальні плани розстановки устаткування в масштабі 1:50 – 1:100 з вказівкою його специфікації, прівязочних розмірів, робочих місць, промислових проводок, споживачів енергії, води, пари і ін., плани і розрізи окремих виробничих ділянок з найскладнішим устаткуванням в масштабі 1:25 – 1:50, а також при необхідності і аксометричні схеми; деталі пристосувань і пристроїв, необхідних для монтажу устаткування і його експлуатації в масштабі 1:2, 1:5, 1:10.
Крім того, характерними особливостями «Мерседес Бенц» є:
найширший асортимент серед інших дилерів Мерседес-Бенц, що представлений повною гамою легкових автомобілів;
наявність великого брендового бутика аксесуарів Мерседес-Бенц;
наймасштабніший і кращий сервісний центр не лише в нашій країні, але й у всій Східній Європі;
єдиний в Україні центр кузовного ремонту сертифікований концерном Daimler AG;
наявність комісійного майданчику, завдяки чому клієнти мають змогу придбати не лише нові, але й уживані авто, а також продати свій транспортний засіб докладаючи мінімум зусиль;
Trade-in, завдяки чому можна обміняти свій транспорт на інший з доплатою;
Послуги страхування, лізингу та кредитування, при чому клієнт може сам обрати розмір щомісячного внеску.
Підприємство має офіційний сайт виконаний у корпоративному стилі концерну Daimler, на якому можна переглянути увесь доступний до замовлення модельний ряд бренду у різноманітних варіаціях, з вказанням цін та детальними характеристиками [20]:
A-клас;
B-клас;
C-клас;
CLA-клас;
CLS-клас;
E-клас;
G-клас;
GLA-клас;
GLB-клас;
GLC-клас;
GLE-клас;
GLS-клас;
S-клас;
V-клас;
AMG GT-клас;
EQC-клас;
EQA-клас;
Smart.
Розробляючи генеральний план, враховують загальні і місцеві вимоги. Загальні вимоги диктуються призначенням АТП та його виробничими процесами, складом і взаємозв'язком будівель і споруд, черговістю будівництва і перспективами розширення, нормативними вимогами до організації і забудови території. Місцеві вимоги зумовлюються розташуванням земельної ділянки в плані району будівництва і щодо проїздів спільного користування; розмірами, конфігурацією, рельєфом і гідрологічною характеристикою ділянки; характером забудови сусідніх ділянок; містобудівними й архітектурними вимогами і т. ін.
Розрізняють два способи забудови земельної ділянки: блокований (усі основні функції підприємства виконують в одній спільній будівлі) і павільйонний (усі основні функції підприємства виконуються в окремих будівлях). Для вибору способу забудови обов'язково роблять попереднє детальне техніко-економічне обґрунтування.
Перевагу віддають блокованій забудові. Вона дає змогу знизити вартість будівництва й експлуатації будівель на 15...20 % порівняно з павільйонною, поліпшити виробничі зв'язки між зонами й відділеннями, зменшити площу земельної ділянки.
Павільйонна забудова дає змогу спростити організацію і прискорити будівництво, вводити об'єкти в дію поетапно, поліпшити природне освітлення і вентиляцію приміщень та ін. Проте через істотні недоліки (збільшення площі земельної ділянки, загальне подорожчання будівництва й експлуатації будівель, зниження рівня архітектурного оформлення району та ін.) павільйонна забудова має обмежене застосування. її можна рекомендувати при проектуванні підприємств для обслуговування великогабаритного рухомого складу з метою максимального скорочення його маневрування всередині будівлі; при будівництві підприємства на горбкуватій, гірській місцевості або в районі з м'яким кліматом; у разі реконструкції підприємства та наявності великої вільної території; при потребі стадійного розвитку підприємства, зумовленого поступовим фінансуванням. Мийку для рухомого складу дозволяється розміщувати в окремих будівлях.
Будівлі можуть бути одно-, багато- і різноповерховими (мішаної поверховості). Технологічно одноповерхова забудова доцільніша. Тому в усіх випадках, коли площа земельної ділянки достатня і немає вказівок щодо поверховості містобудівних та архітектурних органів, треба будувати одноповерхові приміщення. При багатоповерховій забудові на першому поверсі розміщують виробничі зони, а на решті – зону зберігання.
Складаючи генеральний план, велику увагу звертають на відстані між будівлями, що враховують санітарні, будівельні і протипожежні норми. Мінімальні відстані між будівлями всередині підприємства становлять 12 м. Якщо в одній із будівель розміщений склад пального і мастильних матеріалів, то відстані збільшують у два рази. Відстань від зони зберігання автомобілів (відкритої) до зони ТО або ремонту повинна бути 10м, між сусідніми підприємствами промислового типу – 20 м, до огорожі (паркану) або глухої вогнестійкої стіни – 2м.
Опис технологічного процесу з розробкою блок-схеми
Важливим елементом генерального плану є проїзди. Вони повинні мати тверде покриття і поздовжні ухили то більш як 4 %. Ширина проїздів 3 м при односторонньому і 6 м при двосторонньому русі. Відтань між проїздом і будівлею завдовжки понад 20 м становить 3 м, а усіх інших випадках – 1,5 м.
Рух автомобілів на території АТП звичайно організовують кільцевим одностороннім способом. Якщо такий спосіб важко застосувати, то передбачають у тупиковому проїзді двостороннього руху майданчик розвороту рухомого складу на 180°. В усіх випадках організації руху на території АТП треба прагнути до скорочення шляху автомобілів, не допускаючи зустрічного руху на одній смузі і пересічення потоків.
У зоні зберігання автомобілі розміщують групами (в групі не більш як 200 одиниць). За правилами протипожежної безпеки відстань між групами повинна бути не менш як 20 м.
В'їзд автомобілів на територію АТП і виїзд із неї здійснюється через ворота; для великих АТП – двоє робочих і двоє запасних воріт, для середніх АТП – одні робочі ворота. Робочі ворота розміщують від червоної лінії (внутрішньої лінії тротуару) на відстані не менше, ніж довжина найбільшого автомобіля в цьому АТП. Ворота в'їзду повинні бути розміщені раніше, ніж ворота виїзду, за ходом дорожнього руху. Це забезпечує на території АТП правосторонній рух переважно проти годинникової стрілки і виключає пересічення шляхів.
Робочі ворота, як правило, використовують для постійного в'їзду рухомого складу, тому їх розміщують із боку вулиці або проїзду з малоінтенсивним рухом транспорту. Біля робочих воріт розміщують контрольно-пропускний пункт. Робочі ворота звичайно роблять роздільними: одні для в'їзду, другі для виїзду. Мінімальні розміри воріт при одноповерховому зберіганні автомобілів 3,5х3,5 м, а при багатоповерховому – 3,5х4,2 м.
Територію земельної ділянки, вільну від забудови, проїздів і зон зберігання, впорядковують й озеленюють. Біля АТП для стоянки автомобілів індивідуальних власників обладнують спеціальну площадку. На території АТП можуть бути розташовані приміщення для ТО, ремонту і зберігання рухомого складу: адміністративно-громадські, санітарно-побутові та різні допоміжні приміщення.
Генеральні плани земельної ділянки виконують у масштабі 1:2000; 1:1000; 1:500. З метою орієнтування земельної ділянки щодо напряму і тривалості вітрів протягом заданого відрізка часу на генеральних планах наносять розу вітрів. Приклад генерального плану АТП показаний на рис. 2.1.
Усі будівлі і споруди, що зображуються на генеральному плані прив’язуються до межі земельної ділянки. На кресленні генерального плану також показуються його габаритні розміри.
Рисунок 2.1 – Генеральний план АТП для Mersedez-Benz
1 - контрольно-пропускний пункт; 2 – адміністративно-побутовий корпус; 3 – головний виробничий корпус; 4 – площа можливого розширення головного корпусу; 5,6 – площадки підпору; 7 – допоміжний виробничий корпус; 8 – очисні споруди оборотного водопостачання; 9 – відкрита стоянка з повітропідігріванням
У нижньому правому кутку креслення наводяться умовні позначення, що прийняті на генеральному плані, а також основні показники генерального плану. Окрім цього на кресленні наводиться експлікація будівель і споруд на генеральному плані. Приклади оформлення наведено у додатку Б.
При розробці генерального плану необхідно передбачити благоустрій території підприємства, спорудження спортивних площадок, озеленення. Площа озеленення повинна складати не менше 15% площі підприємства при щільності забудови менше 50% та не менше 10% при щільності більше 50%.
Основними показниками генерального плану є площа та щільність забудови, коефіцієнт використання і озеленення території.
Площа забудови визначається як сума площ, зайнятих будівлями та спорудами всіх видів, включаючи навіси, відкриті стоянки автомобілів і склади, резервні дільниці, намічені у відповідності з завданням на проектування. В площу забудови не включають площі, зайняті вимощеннями, тротуарами автомобільними дорогами, відкритими спортивними площадками, площадками для відпочинку, зеленими насадженнями, відкритими стоянками автомобілів індивідуального користування.
Щільність забудови підприємства визначається відношенням площі забудови до площі ділянки підприємства. В табл. 5.1 дана мінімальна щільність забудови (в відсотках) підприємств автомобільного транспорту у відповідності з вимогами СНиП ІІ-89–80
Вказану щільність забудови допускається знижувати, але не більше ніж на 10% при наявності відповідного техніко-економічного обґрунтування, в тому числі при розширенні та реконструкції підприємства.
Коефіцієнт використання території визначається відношенням площі, зайнятої будівлями, спорудами, відкритими площадками, автомобільними дорогами, тротуарами і озелененням, до загальної площі підприємства.
Таблиця 2.2 – Мінімальна щільність забудови АТП Mersedez-Benz, в залежності від автомобіля
| Тип автотранспортного підприємства | Щільність забудови, % |
| Вантажні АТП на 200 автомобілів при незалежному виїзді: 100% рухомого складу 50% рухомого складу | 45 51 |
| Вантажні АТП на 300 і 500 автомобілів при незалежному виїзді: 100% рухомого складу 50% рухомого складу | 50 55 |
| Автобусні АТП на: 100 автобусів 300 автобусів 500 автобусів | 50 55 60 |
| Таксомоторні парки на: 300 автомобілів 500 автомобілів 800 автомобілів 1000 автомобілів | 52 55 56 58 |
Коефіцієнт озеленення визначається відношенням площі зелених насаджень до загальної площі підприємства.
При розробці генеральних планів підприємств необхідно користуватися наступним:
1. На території підприємства перед в'їздом на пости прибиральних, мийних і інших робіт комплексу ЩО слід передбачати майданчики накопичення рухомого складу місткістю не менше 10-ти відсотків пропускної спроможності відповідних постів.
2. На території промислових філіалів АТП, ЦСП, БЦТО, ВТК, СТОА слід передбачати майданчики для тимчасового зберігання рухомого складу, який належить іншим підприємствам, підрозділам підприємств і громадянам і прибуває для виробництва робіт ТО і ПР; місткість вказаних майданчиків повинна встановлюватися технологічною частиною проекту.
3. Розстановку рухомого складу на відкритому майданчику, розташованому на території підприємства, слід передбачати відповідно до схем, вказаних на рис. 5.4.
Рисунок 2.3 – Схеми розстановки рухомого складу в павільйоні, розташованому на території підприємства
Розстановка за схемами 1-4 призначена для зберігання рухомого складу без пристрою підігріву автомобілів, а за схемами 5-7 – з пристроєм підігріву автомобілів для забезпечення запуску двигунів в холодну пору року.
Розстановка за схемами 1, 2 і 5 призначена для зберігання одиночних автомобілів і автобусів; за схемами 3 і 6 – для автопоїздів у складі сідельного тягача з напівпричепом і з’єднаних автобусів; за схемами 4 і 7 – для автопоїздів у складі автомобіля з одним або декількома причепами.
Розрахунок виробничої програми з ТО
Розрахунок обсягів робіт з ТО і ремонту
Розподіл обсягу робіт за підрозділами
Визначення чисельності працівників
Визначення кількості постів зон ТО і ремонту
Визначення кількості дільниць
Визначення площ зон та дільниць
Рисунок 2.3 – Блок СхемаРозстановку на відкритому майданчику легкових автомобілів, які належать громадянам, слід передбачати за схемами 3 і 5 без пристрою підігріву.
При розміщенні рухомого складу на відкритому майданчику рекомендується приймати кут між подовжньою віссю автомобіля і віссю внутрішнього проїзду:
– для одиночних автомобілів і автобусів – 90°;
– для автопоїздів і з’єднаних автобусів – від 60° до 45°.
У зоні зберігання автомобілі розміщують групами (в групі не більше як 200 одиниць). За правилами протипожежної безпеки відстань між групами повинна бути не менше як 20 м.
Майданчики повинні розташовуватися, як правило, в підвітряній зоні вітрів переважаючого напряму відносно адміністративно-побутового корпусу АТП, бути сприятливими для озеленення, при цьому насадження не повинні погіршувати умов видимості і провітрювання.
Схему руху автотранспорту на майданчиках слід приймати односторонньою, з роздільними під'їзними дорогами.
Розстановку рухомого складу в приміщеннях стоянки слід передбачати відповідно до схем, вказаних на рис. 5.5.
Схеми 1-9 призначені для зберігання одиночних автомобілів і автобусів, схеми 10 і 11 – для автопоїздів і з’єднаних автобусів.
Кількість автопоїздів і з’єднаних автобусів у напрямі руху при розстановці за схемами 10 і 11 не повинна перевищувати восьми.
Як показав аналіз діяльності АТП, може існувати три варіанти відповідності потужності виробничо-технічної бази потребам підприємства Mersedez-Benz
Рисунок 2 – Варіанти використання та розвитку виробничо-технічної бази автотранспортного підприємства
У випадку відповідності наявної виробничо-технічної бази потребам підприємства вона використовується для технічного обслуговування та поточного ремонту власних автомобілів. Коли потужність виробничо-технічної бази недостатня для підприємства, то можна удосконалювати наявну виробничотехнічну базу або отримати послуги по технічному обслуговуванню та поточному ремонту ззовні.
При розстановці автомобілів різних категорій допускається розміщення автомобілів меншої довжини за схемами 3 і 6 в три ряди і за схемами 10 і 11 в десять рядів у напрямі руху.
Схеми 1, 2 і 4 призначені для зберігання автомобілів, які постійно повинні бути готові до виїзду, і легкових автомобілів, які належать громадянам.
4. Стаціонарні паливозаправні пункти (СПЗП) і спеціальні майданчики для розміщення пересувних автозаправних станцій на шасі автомобіля або причепа (ПАЗС) слід передбачати на території підприємства з умови забезпечення зберігання і роздачі не менше 3-х сортів палива для АТП вантажних автомобілів і автобусів і 2-х сортів палива для АТП легкових автомобілів. Запас зберігаємого палива приймається не менше 5 днів.
Загальна місткість паливних резервуарів не повинна перевищувати:
– для стаціонарних ПЗП – 300 м3
– для пересувних ПАЗС – 30 м3.
Рисунок 2.5 – Схеми розстановки рухомого складу в приміщеннях стоянки
Підбір необхідного обладнання, складання відомості
Стрічкові конвеєри (рис. 2.1) призначені для переміщення в горизонтальному і нахиленому (до 18–30º) напрямах сипких (пісок, ґрунт), бетонних сумішів, розчинів, дрібнокускових (щебінь, гравій) та штучних (цегла, блоки) вантажів на складах і будівельних майданчиках. Крім того, їх використовують як транспортуючі органи у траншейних ланцюгових та роторних екскаваторах, а також у бетоноукладальних та інших будівельних машинах. Конвеєри мають просту конструкцію, невелику металомісткість, зручність автоматизації, високу продуктивність. Крім стрічкових застосовуються пластинчасті, скребкові та вібраційні конвеєри.
Рисунок 2.1 – Стрічковий конвеєр:
1 – станина; 2 – стрічка; 3, 4 – приводний і натяжний барабани;
5 – відхиляючі барабани; 6 – опорні ролики; 7 – натяжний пристрій;
8 – завантажувальний пристрій; 9 – розвантажувальна воронка; 10 – редуктор; 11 – електродвигун; 12 – муфта
Пластинчасті конвеєри (рис. 2.2, а) використовують для транспортування гарячих, ребристих, кускових і штучних матеріалів. Робочий орган таких конвеєрів – нескінченний багаторядний пластинчатий ланцюг (3), який охоплює приводні (4) й натяжні (2) зірочки. До ланок ланцюга прикріплюються металеві пластини (1) завтовшки 4–10 мм. Швидкість переміщення матеріалу до 0,5–1,0 м/с. Завантаження та розвантаження його виконують відповідно через завантажувальний бункер та розвантажувальний лотік. Недоліки цих конвеєрів: значна маса і висока вартість рухомих частин; менша швидкість руху полотна порівняно зі швидкістю стрічкових конвеєрів; підвищене спрацювання шарнірних з’єднань і більший опір руху.
Скребкові конвеєри (рис. 2.2, б, 2.3) застосовують для переміщення подрібнених матеріалів на невеликі відстані та під великим кутом нахилу. Вони відрізняються від пластинчатих тим, що на тягових ланцюгах (3) закріплені скребки (5), а нижня робоча вітка розміщена у відкритому нерухомому жолобі і, рухаючись, переміщує матеріал. Переваги скребкових конвеєрів: проста конструкція, універсальність застосування.
Рисунок 2.2 – Конвеєри з зчіпним тяговим органом:
1 – пластина; 2,4 – натяжна та привідна зірочки; 3 – ланцюг; 5 – шкребок
Рисунок 2.3 – Схема скребкового конвеєра:
1 – станина; 2 – ланцюг; 3 – приводна зірочка; 4 – жолоб; 5 – скребки;
6 – натяжна зірочка; 7 – розвантажувальний пристрій;
8 – завантажувальний пристрій; 9 – натяжний пристрій; 10 – редуктор;
11 – двигун; 12 – муфта
1 2 3 4